Рішення

від 23.09.2024 по справі 920/530/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

23.09.2024м. СумиСправа № 920/530/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, заяву б/н від 11.09.2024 (вх.№ 4099 від 12.09.2024) представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичний бізнес про ухвалення додаткового рішення по справі № 920/530/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичний бізнес

(вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39957930)

до відповідача Виконавчого комітету Сумської міської ради (майдан Незалежності,

буд. 2, м. Суми, Сумська область, 40030, код ЄДРПОУ 04057942)

про стягнення 19505 грн 88 коп.,

Стислий виклад прийнятих судових рішень та заяви позивача.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 06.09.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичний бізнес до Виконавчого комітету Сумської міської ради про стягнення 19505 грн 88 коп. задоволено повністю; стягнуто з Виконавчого комітету Сумської міської ради (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, Сумська область, 40030, код ЄДРПОУ 04057942) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичний бізнес (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39957930) 19505 грн 88 коп. заборгованості та 3028 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

12.09.2024 через систему «Електронний суд» представником позивача надано до суду заяву від 11.09.2024, б/н (вх.№4099 від 12.09.2024) про ухвалення додаткового рішення у справі №920/530/24.

Ухвалою суду від 13.09.2024 прийнято заяву б/н від 11.09.2024 (вх.№ 4099 від 12.09.2024) представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичний бізнес про ухвалення додаткового рішення по справі №920/530/24 до розгляду; призначено розгляд заяви б/н від 11.09.2024 (вх.№ 4099 від 12.09.2024) представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичний бізнес про ухвалення додаткового рішення по справі №920/474/24 на 23.09.2024, 11:40 без виклику сторін; запропоновано відповідачу надати до суду письмові пояснення щодо поданої заяви б/н від 11.09.2024 (вх.№ 4099 від 12.09.2024) представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичний бізнес про ухвалення додаткового рішення по справі №920/530/24 у строк до 20.09.2024.

20.09.2024 відповідачем надано до суду заяву від 20.04.2024, №663/07.01-15.06 (вх.№4210 від 20.09.2024) про зменшення судових витрат.

Відповідно до частини 3 статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки наявних у справі доказів.

Розглянувши подану заяву представника позивача, надані документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується зазначена заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення такої заяви, господарський суд установив:

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 5, 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа Гімайдуліна і інші проти України від 10.12.2009, справа Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; Лавентс проти Латвії від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд встановив, що у тексті позовної заяви представник позивача - адвокат Гетьман Н.О. зазначає про витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

До позовної заяви у цій справі додано копію договору про надання професійної правничої допомоги №09/03-24 від 22.04.2024 (далі Договір), ордер серії АІ № 1346535 від 01.05.2024 на надання правничої (правової) допомоги, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 3935/10 від 19.03.2009.

Відповідно до п.1.1. Договору Товариство з обмеженою відповідальністю Енергетичний бізнес (далі- Клієнт) доручає, а ОСОБА_1 (далі - Адвокат) приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу щодо стягнення заборгованості з Виконавчого комітету Сумської міської ради за договором про закупівлю електричної енергії №458/17-23 від 11 вересня 2023 року в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату кошти за надання правової допомоги.

Згідно з положеннями п.4.1.Договору вартість послуг за даним Договором становить 5 000 (п`ять тисяч) грн, 00 коп.

Грошова сума, вказана в п.4.1. цього Договору, перераховується Замовником на рахунок Виконавця не пізніше п`яти банківських днів з моменту надання рахунку на оплату послуг. У випадку зміни реквізитів сторін, дійсними вважаються ті, що зазначені в рахунку на оплату послуг (п.4.2.Договору).

При належному виконанню умов Цього Договору, Сторони підписують Акт про виконання зобов`язання. Вищевказаний Акт підписується Сторонами після виконання обов`язків, що випливають з цього Договору та перерахунку коштів, що виступають платою за надані послуги (п.4.5. Договору).

Відповідно до п.8.2. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2024 року, а у разі продовження надання послуг по відкритим провадженням, до моменту завершення таких проваджень.

На виконання вимог п.4.5. Договору представником позивача разом із заявою (вх.№4099 від 12.09.2024) про ухвалення додаткового рішення надано до суду Акт надання правової допомоги № 1 від 09.09.2024 (далі Акт) до Договору про надання правової допомоги №09/03-24 від 22.04.2024.

Відповідно до п. 1 вищезазначеного Акту встановлено, що виконавцем на надання послуг витрачено 5 годин, водночас Адвокат надав, а Клієнт прийняв правову допомогу на загальну суму 5 000 грн.

Клієнт не має зауважень та претензій до наданої Адвокатом правової допомоги, зазначеної в п.1 цього Акту (п.2. Акту).

Згідно ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 632 Цивільного кодексу України унормовано поняття ціни договору. Так, за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно ст. 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару. Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та конкретної ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Близька за змістом правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 року в справі № 914/359/18, від 06.03.2019 року в справі № 922/1163/18.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

20.09.2024 Виконавчим комітетом Сумської міської ради надано до суду заяву (вх.№4210) про зменшення судових витрат, відповідно до якої відповідач вказує, що вартість наданих послуг адвокатом позивача в розмірі 5 000 грн не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з огляду на малозначність вказаної справи, з урахуванням ціни позову немайнового характеру, у зв`язку з чим дії представника позивача з підготовки та подання процесуальних документів у справі не передбачали значних затрат часу, а тому, відповідач просить суд зменшити розмір витрат на правову допомогу до 2 000 грн.

Суд враховує, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частини 5-7, 9 статті 129 ГПК України встановлює випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені статтею 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Дослідивши надані заявником докази та наведене у заяві обґрунтування, беручи до уваги заперечення відповідача щодо вартості наданої позивачу правової допомоги, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не в повній мірі відповідає наведеним вище критеріям.

Суд, врахувавши рівень складності цієї справи (у контексті поставленого на вирішення суду питання щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію), а також обсяг та обґрунтованість підготовленого та поданого до суду адвокатом позову та відповіді на відзив, його значення для вирішення спору, беручи до уваги малозначність вищевказаної справи та те, що справа була розглянута в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю Енергетичний бізнес на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді, через призму критеріїв, встановлених частиною 5 статті 129 ГПК України, дослідивши докази, надані позивачем на підтвердження судових витрат, зважаючи на незначну складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів (лише позовна заява та відповідь на відзив на позовну заяву) відсутність судових засідань у зв`язку з розглядом справи в спрощеному позовному провадженні, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин даної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення, а саме шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, в решті вимог заяви про ухвалення додаткового рішення - відмовити.

Керуючись ст. 2, 13, 126, 129, 221, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичний бізнес від 11.09.2024, б/н (вх.№4099 від 12.09.2024) про ухвалення додаткового рішення у справі №920/530/24 задовольнити частково.

2. Заяву Виконавчого комітету Сумської міської ради від 20.04.2024, №663/07.01-15.06 (вх.№4210 від 20.09.2024) про зменшення судових витрат задовольнити частково.

3. Стягнути з Виконавчого комітету Сумської міської ради (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, Сумська область, 40030, код ЄДРПОУ 04057942) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичний бізнес (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39957930) 3 000 (три тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.

3.Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення може бути оскаржене.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст додаткового рішення підписаний суддею 27.09.2024.

СуддяС.В. Заєць