Рішення

від 05.09.2024 по справі 922/1495/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2024м. ХарківСправа № 922/1495/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" (61004, м. Харків, вул. Катерининська, 46, код ЄДРПОУ 21194014) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (61191, м. Харків, вул. Морозова, 7, код ЄДРПОУ 30588785) про стягнення 162 971,99грн за участю учасників справи:

учасники справи не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 88 669,51грн основного боргу, 17 733,90грн штрафу, 23 262,99грн збитків від інфляції, 33 305,59грн 18% річних. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору № 154 від 03.01.2012 в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений позивачем товар. В якості правових підстав позивач посилається на норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Ухвалою суду від 30.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

27.06.2024 подальший розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, почато підготовче провадження та призначено підготовче засідання, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, про що винесено відповідну ухвалу.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, просить суд в їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що позовна заява у цій справі підписана та подана неправомочною особою - юрисконсультом ТОВ "Фіто-Лек" Кожевніковою Н.В., довіреності на ім`я Кожевнікової Н.В. чи доручення керівника ТОВ "Фіто-Лек" до позову не долучено, трудовий договір та наказ про призначення Кожевнікової Н.В. не надають їй повноважень підписувати та подавати до суду позовні заяви від імені ТОВ "Фіто-Лек" та представляти інтереси товариства в порядку самопредставництва в суді.

Як зазначає відповідач, за відсутності первинних документів, він не визнає даного боргу. Оскільки позивач не надав належних доказав існування боргу з боку відповідача, позовні вимоги щодо стягнення штрафу, інфляційних та процентів річних також є безпідставними.

Також відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин, які зумовили зупинення діяльності ТОВ "Титан", в тому числі співробітництво з ТОВ "Фіто-Лек".

В судовому засіданні 29.08.2024 без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 05.09.2024.

Учасники справи у призначене судове засідання не з`явились.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що його представник не може прийняти участь у судовому засіданні, оскільки на цю дату призначені тривалі слідчі дії за його участю у кримінальному провадженні.

За приписами ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши дане клопотання, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, розгляд даної справи неодноразово відкладався саме за клопотанням відповідача, проте жодного разу відповідач не забезпечив явку свого представника в судові засідання, а неявка його представника не перешкоджає розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

03.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Титан" (відповідач) укладено договір № 154 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання передати (поставити) у власність відповідача протягом дії договору товар в асортименті і кількості, вказаній в накладних, які є невід`ємною частиною даного договору, а відповідач прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором.

За умовами п.п.1.2 договору, предметом поставки є наступний товар: лікарські засоби (згідно Закону України "Про лікарські засоби"); вироби медичного призначення; інші продовольчі і непродовольчі товари, у тому числі біодобавки.

У п.2.1 договору сторони погодили, що кількість і асортимент товару узгоджується сторонами і зазначається у видатковій накладній на кожну поставку, які відповідно до п.1.4 договору, є документом, який замінює специфікацію і протокол узгодження цін, і є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 3.2 договору визначено, що постачання здійснюється окремими партіями, оформленими відповідними видатковими накладними. Ціна на товар зазначається в кожній видатковій накладній, що є додатком до даного договору (п.3.3 договору).

Сторони дійшли згоди, що розрахунки за товар здійснюються по сумам, вказаним у видаткових накладних, шляхом відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Датою поставки вважається дата отримання товару відповідачем, про що останнім робиться відмітка у видатковій накладній. Якщо дата отримання товару не вказана відповідачем у видатковій накладній, датою отримання товару вважається дата виписки видаткової накладної (п.3.5 договору).

Відповідно до п.3.6 договору, оплата поставлених товарів проводиться відповідачем шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на умовах, зазначених в п.3.5 даного договору. Датою оплати вважається дата надходження коштів на банківський рахунок позивача.

Пунктом 3.7 договору визначено, що відповідач при проведенні оплати за поставлений йому позивачем товар при кожному платежі зобов`язаний вказати номер договору і/або видаткової накладної, за якими проводиться оплата. Крім цього, при наявності у відповідача заборгованості за отриманий товар за декількома видатковими накладними, отримана від нього оплата буде зарахована в рахунок погашення заборгованості за товар, що отриманий раніше, незалежно від призначення оплати, зазначеної в платіжному дорученні.

Товар, відповідно до п.5.7 договору вважається переданим у власність покупця по кількості і асортименту після підписання уповноваженими особами постачальника і покупця видаткових накладних, оформлених належним чином. При отриманні товару уповноважена особа зобов`язана надати належним чином оформлену довіреність. У випадку, якщо немає можливості оформити довіреність на отримання товару, покупець підтверджує факт отримання товару шляхом поставлення печатки юридичної або фізичної особи на видатковій накладній постачальника.

Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і обміну копіями документів, завірених мокрими печатками, вказаних в п. 12.4, і діє до 31.12.2012, а щодо зобов`язань за договором - до повного їх виконання (п. 10.1 договору).

У відповідності до п.10.3, п.10.4 договору, будь-які зміни і доповнення до цього договору дійсні лише у тому випадку, якщо вони вчинені у письмовій формі і підписані сторонами, договір вважається пролонгованим строком на 1 рік і на тих же умовах, якщо жодна із сторін не заявила письмово про його розірвання не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну його дії.

Сторони домовились про збільшення спеціального терміну позовної давності по додатковій вимозі про стягнення неустойки (штрафу, пені) і встановили його тривалістю в три роки (п.10.6 договору).

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

В подальшому, 31.12.2013, 31.12.2014 та 01.12.2020 між сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими сторони внесли зміни до п.4.1, розділу 6 та розділу 12 до договору та продовжили строк його дії. Зокрема, відповідно до умов додаткової угоди від 01.12.2020, строк дії договору продовжено до 31.12.2025.

На виконання умов договору позивач в період з 29.12.2021 по 31.01.2022 здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 113 420,92грн на підставі наступних видаткових накладних, а саме:

- 29.12.2021 - № 0157785/1 на суму 2164,06грн, № 0157799/1 на суму 4200,83грн, № 0157788/1 на суму 5 219,21грн, № 0157781/1 на суму 2 164,06грн, № 0158763/1 на суму 1 909,47грн, № 0158765/1 на суму 1 527,57грн, № 0158764/1 на суму 7 001,38грн, № 0158767/1 на суму 1 018,38грн, № 0158766/1 на суму 2 291,36грн, всього на суму 27 496,32грн, дата оплати - до 28.01.2022;

- 30.12.2021 - № 0158963/1 на суму 2 291,36грн, № 0158968/1 на суму 7001,38грн, № 0158971/1 на суму 2 036,77грн, № 0158969/1 на суму 2 418,66грн, всього на суму 13 748,17грн, дата оплати - до 29.01.2022;

- 31.01.2022 - № 0013636/1 на суму 24 388,03грн, № 0013626/1 на суму 7961,34грн, № 0013634/1 на суму 17 228,61грн, № 0013641/1 на суму 13 993,78грн, № 0013629/1 на суму 8 604,67грн, всього на суму 72 176,43грн, дата оплати - до 02.03.2022.

Претензій з боку відповідача щодо поставленого позивачем товару на адресу останнього не надходило, видаткові накладні підписані з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором виконав не належним чином, протягом періоду з 29.12.2021 по 31.01.2022 здійснив часткову оплату за поставлений позивачем товар, на загальну суму 244 634,00грн, що підтверджується банківськими виписками.

Оскільки станом на початок заявленого періоду поставок 29.12.2021 заборгованість відповідача за раніше отриманий товар становила 219 882,59грн, позивач, на підставі 3.7 договору, здійснив зарахування отриманих від відповідача коштів в рахунок погашення заборгованості за товар, отриманий ним раніше, у зв`язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 88669,51грн, яка до теперішнього часу не відшкодована.

02.02.2023 позивач направив на адресу відповідача вимогу від 01.02.2023 за № 01-02/23 про сплату заборгованості за договором в сумі 88 669,51грн, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

На суму поставленого товару позивач за його несвоєчасну оплату здійснив нарахування штрафу в розмірі 17 733,90грн, збитків від інфляції в розмірі 23262,99грн та 18% річних в розмірі 33 305,59грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.ст.627,628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами є договором поставки з елементами договору підряду.

За договором поставки постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).

Так, відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже було встановлено судом, відповідач взяв на себе зобов`язання здійснити розрахунок за товар шляхом відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Проте, відповідач поставлений позивачем товар прийняв, однак грошові кошти в повному обсязі не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

За приписами ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник, зокрема, щодо вчинення боржником дій, які мають наслідком припинення зобов`язання, у випадку, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач в повному обсязі розрахувався за товар, поставлений позивачем. Відповідачем в порядку ст.74 Господарського процесуального кодексу не спростовано наявність заборгованості, не отримання ним товару та не доведено припинення зобов`язання будь-яким передбаченим законом способом, а тому саме лише посилання відповідача на відсутність у нього заборгованості перед позивачем без надання відповідних доказів судом не приймаються.

Матеріалами справи підтверджується здійснення позивачем поставки товару відповідачу.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 88 669,51грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 20% штрафу в розмірі 17733,90грн, суд керується наступним.

У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що за прострочення платежу понад 30 календарних днів з моменту виникнення простроченого зобов`язання, обумовленого в п.3.5 даного договору, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20% від вартості одержаного товару, за яким допущено прострочення платежу.

Оскільки остання поставка товару, відповідно до видаткових накладних, наявних в матеріалах справи, позивачем була здійснена 31.01.2022, оплату товару відповідач повинен був провести 02.03.2022, чого останнім зроблено не було.

Таким чином відповідач порушив терміни оплати товару на строк більше ніж 30 календарних днів.

Як вже було встановлено судом, у п.10.6 договору сторони домовились про збільшення спеціального терміну позовної давності по додатковій вимозі про стягнення неустойки (штрафу, пені) і встановили його тривалістю в три роки.

Суд, перевіривши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок штрафу у розмірі 20% від суми заборгованості, встановив, що даний розрахунок позивачем здійснено арифметично правильно, сторонами погоджено більш тривалий термін строку позовної давності щодо нарахування штрафу, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 20% штрафу у розмірі 17 733,90грн підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача в цій частині є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 18% річних в сумі 33305,59грн за період з 28.02.2022 по 26.04.2024 та збитків від інфляції у сумі 23262,99грн за період з 28.02.2022 по 26.04.2024 (за кожен період окремо), суд керується положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п.7.2 договору сторони дійшли згоди, що за прострочення платежу понад 30 календарних днів з моменту виникнення простроченого зобов`язання, обумовленого в пункті 3.5 даного договору, відповідач сплачує позивачу суму боргу з урахуванням індексу інфляції, згідно ст.625 Цивільного кодексу України за весь час прострочення та 18% річних від простроченої суми.

Перевіривши правомірність нарахування 18% річних в сумі 33305,59грн за період з 28.02.2022 по 26.04.2024 та збитків від інфляції у сумі 23 262,99грн за період з 28.02.2022 по 26.04.2024 (за кожен період окремо), суд дійшов висновку, що таке нарахування здійснено позивачем арифметично правильно, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.11.1 укладеного між сторонами договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором, якщо це невиконання відбулося внаслідок випадку або непереборної сили, що виникла після укладення договору внаслідок подій надзвичайного характеру, які сторони не могли ні передбачити, ні запобігти їм розумними заходами.

У п.11.2 договору при настанні вказаних у п.11.1 обставин, сторона для якої створилася неможливість виконання договірних зобов`язань, повинна негайно сповістити іншу сторону, надавши відповідний документи, що підтверджує ці обставини, виданий торговельно-промисловою палатою України або компетентним органом. Настання форс-мажорних обставин не припиняє дію договору, а продовжує його термін на час їх дії (п.11.3 договору).

Відповідачем не надано доказів на підтвердження своєчасного повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин відповідно до умов договору.

Суд вважає за необхідне зазначити також, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Проте, відповідно до п.3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно із п.п.6.1 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про Торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

Натомість відповідачем не надано Сертифікату ТПП, отриманого в порядку Регламенту за конкретним зобов`язанням, що випливає із спірного договору.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем не доведено наявність форс-мажорних обставин за конкретним зобов`язанням, що випливає із спірного договору, суд не приймає заперечення відповідача через їх недоведеність.

Також суд не приймає заперечення відповідача в частині підписання та подання позовної заяви неправомочною особою, а саме юрисконсультом ТОВ "Фіто-Лек" Кожевніковою Н.В., оскільки трудовий договір та наказ про призначення ОСОБА_1 не надають їй повноважень підписувати та подавати до суду позовні заяви від імені ТОВ "Фіто-Лек" та представляти інтереси товариства в порядку самопредставництва в суді через їх безпідставність, з огляду на наступне.

За приписами ч.3 ст.56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Суд зазначає, що представництво юридичної особи виражається через доручення та видачу довіреності на вчинення дій, тоді як для самопредставництва необхідні лише внутрішні документи юридичної особи (положення, трудовий договір тощо). Головна відмінність полягає у тому, хто і на підставі якого документа здійснює представництво: у випадку самопредставництва це залучення особи, яка має безпосереднє відношення до підприємства, а її повноваження вже передбачені у внутрішніх документах.

Таким чином, самопредставництво юридичної особи у господарському судочинстві можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).

Наказом № 200к від 24.09.2020 ОСОБА_1 прийнята з 24.09.2020 на постійну роботу на посаду юрисконсульта товариства позивача та відповідно до п.2 трудового договору від 24.09.2020, укладеного між ТОВ "Фіто-Лек" та ОСОБА_1 , на останню покладено обов`язок представництва інтересів роботодавця в порядку самопредставництва юридичної особи, зокрема, у господарських судах з правом складати, підписувати та подавати позовні заяви, тощо.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява підписана та подана уповноваженою особою товариства позивача, а тому заперечення відповідача в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

За таких обставин, враховуючи те, що позовні вимоги в частині стягнення суми боргу, штрафу, 18% річних та збитків від інфляції підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження сплати позивачу зазначеної суми заборгованості, суд дійшов висновку, що позов є цілком обґрунтованим, доведеним, у зв`язку з чим він підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору суд покладає на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (61191, м. Харків, вул. Морозова, 7, код ЄДРПОУ 30588785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" (61004, м. Харків, вул. Катерининська, 46, код ЄДРПОУ 21194014) - 88 669,51грн основного боргу, 17 733,90грн 20% штрафу, 23262,99грн збитків від інфляції, 33 305,59грн 18% річних, 3 028,00грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "05" вересня 2024 р.

СуддяТ.А. Лавренюк