Постанова

від 29.10.2024 по справі 922/1495/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 922/1495/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Склярук О.І., суддя Слободін М.М.,

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю представників:

від позивача не з`явився;

від відповідача Савєльєв В.В. на підставі довіреності від 20.02.2024;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан", м. Харків, (вх. №2201 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/1495/24 (суддя Лавренюк Т.А., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту 05.09.2024)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" , м. Харків,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан", м. Харків,

про стягнення 162971,99грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" про стягнення з відповідача 88669,51грн. основного боргу, 17733,90грн. штрафу, 23262,99грн. інфляційних, 33305,59грн. 18% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 154 від 03.01.2012 в частині здійснення своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/1495/24 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" 88669,51грн. основного боргу, 17733,90грн. 20% штрафу, 23262,99грн. інфляційні, 33305,59грн. 18% річних, 3028,00грн. судового збору.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 11, 509, 525, 526, 530, 549, 627, 628, 629, 692 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 179, 193, 217, 230 Господарського кодексу України мотивовані тим, що відповідачем не було спростовано у встановленому законодавством порядку обставин, повідомлених позивачем, у зв`язку із чим, суд, перевіривши правильність розрахунків здійснених позивачем, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/1495/24 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на відсутність в матеріалах справи первинних документів, які б свідчили про наявність заборгованості перед позивачем за поставлений товар за договором від 03.01.2012 № 154.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що позовна заяві у даній справі підписана неправомочною особою, а саме юрисконсультом ТОВ "Фіто-Лек" Кожевніковою Н.В., оскільки трудовий договір та наказ про призначення Кожевнікової Н.В. не надають їй повноважень підписувати та подавати до суду позовні заяви від імені ТОВ "Фіто-Лек" та представляти інтереси товариства в порядку самопредставництва.

За наведених обставин, як стверджує апелянт, наявні підстави для повернення позовної заяви.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" на рішення господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/1495/24; встановлено позивачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" на рішення господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/1495/24 ухвалено розпочати з 24.09.2024 без повідомлення учасників справи.

24.09.2024 позивачем подано до апеляційного господарського суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (вх.№12322).

27.09.2024 апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (вх.№12480).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 призначено справу №922/1495/24 до розгляду на 29.10.2024 о 09:30годині.

08.10.2024 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№12929), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан", рішення господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/1495/24 залишити без змін.

23.10.2024 апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 задоволено заяву представника апелянта про участь у судовому засіданні 29.10.2024 о 09:30год. у справі №922/1495/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення підсистеми "Електронний суд".

09.10.2024 апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про витребування доказів (вх.№12993), в якому просить суд витребувати в ТОВ «Фіто-Лек» письмові докази наявності у ТОВ «Титан» боргу перед ТОВ «Фіто-Лек» в сумі 219882,59грн. станом на 29.12.2021, а саме: оформлені належним чином видаткові накладні на постачання ТОВ «Фіто-Лек» товару на суму 219882,59грн. на користь ТОВ «Титан», а також докази наявності представника Кожевнікової Н.В. повноважень на підписання бухгалтерських документів від імені ТОВ «Фіто-Лек», в тому числі виписки з регістру бухгалтерського обліку ТОВ «ФітоЛек»

В обґрунтування наявності підстав для задоволення вказаного клопотання апелянт посилається на те, що наявність боргу в розмірі 219882,59грн. є основним питанням, від якого залежить правильне вирішення даної справи, проте жодних первинних документів, зокрема, видаткових накладних, позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом надано не було.

Крім того, апелянт наголошує, що представником позивача Кожевніковою Н.В. не було надано документів, які б уповноважували її підписати виписку з регістру бухгалтерського обліку ТОВ «Фіто-Лек», яка хоч і не є первинним документом, але на цій єдиній виписці фактично базується оскаржуване рішення.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 29.10.2024 представник апелянта підтримав подане клопотання про витребування доказів, просив його задовольнити.

Судова колегія, розглянувши вказане клопотання, зазначає, що відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідач (апелянт) мав, належним чином користуючись своїми процесуальними правами, подати усі докази суду першої інстанції, зокрема разом з відзивом.

Як і міг, за необхідності, звернутись до місцевого господарського суду з клопотанням про витребування доказів, однак, з таким клопотанням відповідач до суду першої інстанції не звертався.

При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 вказаного Кодексу, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Натомість, задоволення поданого відповідачем клопотання про витребування доказів матиме наслідком прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, які не були предметом розгляду суду першої інстанції.

Судова колегія наголошує, що усі докази мали бути подані сторонами до суду першої інстанції; доказів неможливості звернення до суду першої інстанції з клопотанням про витребування доказів відповідачем суду апеляційної інстанції не надано.

І прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів може свідчити про порушення приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

За наведених обставин, судова колегія не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про витребування доказів, відмовляє в його задоволенні і здійснює розгляд апеляційної скарги за наявними і поданими суду першої інстанції доказами.

Крім того, представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/1495/24 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Враховуючи, що представник апелянта з`явився в судове засідання та надав пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а позивач був належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 03.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" (надалі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Титан" (надалі - покупець) було укладено договір № 154 (надалі договір т.1 а.с.25-27), відповідно до умов якого постачальник прийняв на себе зобов`язання передати (поставити) у власність покупцю протягом дії договору товар в асортименті і кількості, вказаній в накладних, які є невід`ємною частиною даного договору, а відповідач прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором.

За умовами пункту 1.2 договору, предметом поставки є наступний товар: лікарські засоби (згідно Закону України "Про лікарські засоби"); вироби медичного призначення; інші продовольчі і непродовольчі товари, у тому числі біодобавки.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що кількість і асортимент товару узгоджується сторонами і зазначається у видатковій накладній на кожну поставку, які відповідно до п.1.4 договору, є документом, який замінює специфікацію і протокол узгодження цін, і є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 3.2 договору визначено, що постачання здійснюється окремими партіями, оформленими відповідними видатковими накладними. Ціна на товар зазначається в кожній видатковій накладній, що є додатком до даного договору (пункт 3.3 договору).

Сторони дійшли згоди, що розрахунки за товар здійснюються по сумам, вказаним у видаткових накладних, шляхом відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Датою поставки вважається дата отримання товару відповідачем, про що останнім робиться відмітка у видатковій накладній. Якщо дата отримання товару не вказана відповідачем у видатковій накладній, датою отримання товару вважається дата виписки видаткової накладної (пункт 3.5 договору).

Відповідно до пункту 3.6 договору, оплата поставлених товарів проводиться відповідачем шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на умовах, зазначених в п.3.5 даного договору. Датою оплати вважається дата надходження коштів на банківський рахунок позивача.

Пунктом 3.7 договору визначено, що відповідач при проведенні оплати за поставлений йому позивачем товар при кожному платежі зобов`язаний вказати номер договору і/або видаткової накладної, за якими проводиться оплата. Крім цього, при наявності у відповідача заборгованості за отриманий товар за декількома видатковими накладними, отримана від нього оплата буде зарахована в рахунок погашення заборгованості за товар, що отриманий раніше, незалежно від призначення оплати, зазначеної в платіжному дорученні.

Товар, відповідно до пункту 5.7 договору вважається переданим у власність покупця по кількості і асортименту після підписання уповноваженими особами постачальника і покупця видаткових накладних, оформлених належним чином. При отриманні товару уповноважена особа зобов`язана надати належним чином оформлену довіреність. У випадку, якщо немає можливості оформити довіреність на отримання товару, покупець підтверджує факт отримання товару шляхом поставлення печатки юридичної або фізичної особи на видатковій накладній постачальника.

Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і обміну копіями документів, завірених мокрими печатками, вказаних в п. 12.4, і діє до 31.12.2012, а щодо зобов`язань за договором - до повного їх виконання (пункт 10.1 договору).

У відповідності до пунктів 10.3, 10.4 договору, будь-які зміни і доповнення до цього договору дійсні лише у тому випадку, якщо вони вчинені у письмовій формі і підписані сторонами, договір вважається пролонгованим строком на 1 рік і на тих же умовах, якщо жодна із сторін не заявила письмово про його розірвання не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну його дії.

Сторони домовились про збільшення спеціального терміну позовної давності по додатковій вимозі про стягнення неустойки (штрафу, пені) і встановили його тривалістю в три роки (пункт 10.6 договору).

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

В подальшому, 31.12.2013, 31.12.2014 та 01.12.2020 між сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими сторони внесли зміни до п.4.1, розділу 6 та розділу 12 до договору та продовжили строк його дії. Зокрема, відповідно до умов додаткової угоди від 01.12.2020, строк дії договору продовжено до 31.12.2025 (т.1 а.с.31, 32).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору постачальник в період з 29.12.2021 по 31.01.2022 здійснив поставку товару покупцю на загальну суму 113420,92грн. на підставі наступних видаткових накладних, а саме:

- 29.12.2021 - №0157785/1 на суму 2164,06грн. (т.1 а.с.16), №0157799/1 на суму 4200,83грн. (т.1 а.с.16 на звороті), №0157788/1 на суму 5219,21грн. (т.1 а.с.17), №0157781/1 на суму 2164,06грн. (т.1 а.с.17 на звороті), №0158763/1 на суму 1909,47грн. (т.1 а.с.18), №0158765/1 на суму 1527,57грн. (т.1 а.с.18 на звороті), №0158764/1 на суму 7001,38грн. (т.1 а.с.19), №0158767/1 на суму 1018,38грн. (т.1 а.с.19 на звороті), №0158766/1 на суму 2291,36грн. (т.1 а.с.20), всього на суму 27496,32грн., дата оплати - до 28.01.2022;

- 30.12.2021 - №0158963/1 на суму 2291,36грн. (т.1 а.с.20 на звороті), №0158968/1 на суму 7001,38грн. (т.1 а.с.21), №0158971/1 на суму 2036,77грн. (т.1 а.с.21 на звороті), №0158969/1 на суму 2418,66грн. (т.1 а.с.22), всього на суму 13748,17грн., дата оплати - до 29.01.2022;

- 31.01.2022 - №0013636/1 на суму 24388,03грн. (т.1 а.с.22 на звороті), №0013626/1 на суму 7961,34грн. (т.1 а.с.23), №0013634/1 на суму 17228,61грн. (т.1 а.с.23 на звороті), №0013641/1 на суму 13993,78грн. (т.1 а.с.24), №0013629/1 на суму 8604,67грн. (т.1 а.с.24 на звороті), всього на суму 72176,43грн, дата оплати - до 02.03.2022.

Всього було поставлено товар на зальну суму 113420,92грн.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, шо відповідач прийняті на себе зобов`язання за договором виконав неналежним чином, та протягом періоду з 29.12.2021 по 31.01.2022 здійснив часткову оплату за поставлений позивачем товар, на загальну суму 244634,00грн., що підтверджується копіями банківських виписок по рахунку позивача доданими до позовної заяви (т.1 а.с.33-40).

Оскільки станом на початок заявленого періоду поставок 29.12.2021 заборгованість відповідача за раніше отриманий товар становила 219882,59грн., позивач, на підставі 3.7 договору, здійснив зарахування отриманих від відповідача коштів в рахунок погашення заборгованості за товар, отриманий ним раніше, у зв`язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 88669,51грн., яка до теперішнього часу не відшкодована.

На підтвердження наявності заборгованості за раніше поставлений товар на суму 219882,59грн. позивачем було додано до позовної заяви копію витягу з регістру бухгалтерського обліку ТОВ "Фіто-Лек" "взаєморозрахунки з контрагентами ТОВ "Титан" за період з 29.12.2021 25.04.2024" (т.1 а.с.13).

З метою досудового врегулювання спору, 02.02.2023 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу за № 01-02/23 про сплату заборгованості за договором в сумі 88669,51грн.(т.1 а.с.14-15).

Проте, відповіді на вказану вимогу надано не було, як і не було в добровільному порядку сплачено суму наявної заборгованості, що і стало підставою для звернення 26.04.2024 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" про стягнення з відповідача 88669,51грн. основного боргу, 17733,90грн. штрафу, 23262,99грн. інфляційних, 33305,59грн. 18% річних (т.1 а.с.1-40).

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у даній справі позов задоволено повністю, з підстав викладених вище (т.1 а.с.79-87).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до приписів частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами статей 526, 525 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення містяться і в Господарського кодексі України, зокрема у статтях 173, 174, 180, 193.

Матеріалами справи підтверджується, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору постачальник в період з 29.12.2021 по 31.01.2022 здійснив поставку товару покупцю на загальну суму 113420,92грн. на підставі наступних видаткових накладних, а саме:

- 29.12.2021 - №0157785/1 на суму 2164,06грн. (т.1 а.с.16), №0157799/1 на суму 4 200,83грн. (т.1 а.с.16 на звороті), №0157788/1 на суму 5219,21грн. (т.1 а.с.17), №0157781/1 на суму 2164,06грн. (т.1 а.с.17 на звороті), №0158763/1 на суму 1909,47грн. (т.1 а.с.18), №0158765/1 на суму 1527,57грн. (т.1 а.с.18 на звороті), №0158764/1 на суму 7001,38грн. (т.1 а.с.19), №0158767/1 на суму 1018,38грн. (т.1 а.с.19 на звороті), №0158766/1 на суму 2291,36грн. (т.1 а.с.20), всього на суму 27496,32грн., дата оплати - до 28.01.2022;

- 30.12.2021 - №0158963/1 на суму 2291,36грн. (т.1 а.с.20 на звороті), №0158968/1 на суму 7001,38грн. (т.1 а.с.21), №0158971/1 на суму 2036,77грн. (т.1 а.с.21 на звороті), №0158969/1 на суму 2418,66грн. (т.1 а.с.22), всього на суму 13748,17грн., дата оплати - до 29.01.2022;

- 31.01.2022 - №0013636/1 на суму 24388,03грн. (т.1 а.с.22 на звороті), №0013626/1 на суму 7961,34грн. (т.1 а.с.23), №0013634/1 на суму 17228,61грн. (т.1 а.с.23 на звороті), №0013641/1 на суму 13993,78грн. (т.1 а.с.24), №0013629/1 на суму 8604,67грн. (т.1 а.с.24 на звороті), всього на суму 72176,43грн., дата оплати - до 02.03.2022.

Всього було поставлено товар на зальну суму 113420,92грн.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, що відповідач прийняті на себе зобов`язання за договором виконав неналежним чином, та протягом періоду з 29.12.2021 по 31.01.2022 здійснив часткову оплату за поставлений позивачем товар, на загальну суму 244634,00грн, що підтверджується копіями банківських виписок по рахунку позивача доданими до позовної заяви (т.1 а.с.33-40).

Оскільки станом на початок заявленого періоду поставок 29.12.2021 заборгованість відповідача за раніше отриманий товар становила 219882,59грн, позивач, на підставі 3.7 договору, здійснив зарахування отриманих від відповідача коштів в рахунок погашення заборгованості за товар, отриманий ним раніше, у зв`язку із чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 88669,51грн., яка до теперішнього часу не відшкодована.

На підтвердження наявності заборгованості за раніше поставлений товар на суму 219882,59грн. позивачем було додано до позовної заяви копію витягу з регістру бухгалтерського обліку ТОВ "Фіто-Лек" "взаєморозрахунки з контрагентами ТОВ "Титан" за період з 29.12.2021 25.04.2024" (т.1 а.с.13).

Як під час розгляду справи місцевим господарським судом так і під час апеляційного перегляду даної справи відповідач заперечував проти наявності заборгованості за раніше поставлений товар на суму 219882,59грн., наголошуючи на відсутності жодних підтверджуючих первинних документів.

При ухваленні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд відхилив вказані доводи відповідача, з посиланням на те, що саме лише посилання на відсутність заборгованості перед позивачем без надання відповідних доказів є безпідставним, та як наслідок задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Проте, судова колегія вважає вказані висновки суду передчасними, з огляду на те, що згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частинами 2, 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, у якому така операція була здійснена.

Також, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Зазначений у частині 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з підпунктом 2.4 вказаного Положення.

Отже, за загальним правилом, фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 вищевказаного Положення.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Такий факт повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.

У зв`язку з цим необхідно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, від 03.06.2022 у справі №922/2115/19.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій особа повинна мати відповідні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб`єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій.

Разом з тим, судова колегія вважає, що надана позивачем копію витягу з регістру бухгалтерського обліку ТОВ "Фіто-Лек" "взаєморозрахунки з контрагентами ТОВ "Титан" за період з 29.12.2021 25.04.2024" (т.1 а.с.13), яка нібито свідчить про наявність у відповідача заборгованості за раніше поставлений товар на суму 219882,59грн., не є доказом наявності заборгованості за договором, оскільки не належить до засобів доказування, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, та не є первинним бухгалтерським документом.

Отже, посилання позивача на вказаний витяг з регістру бухгалтерського обліку, як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованим, оскільки відповідний витягу є лише внутрішніми документом підприємства.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Фіто-Лек" про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 88 669,51грн., оскільки станом на момент вирішення даного спору заборгованість відповідача перед позивачем відсутня, так як сума здійснених відповідачем на користь позивача оплат перевищує вартість поставленого відповідачу товару.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 20% штрафу у розмірі 17 733,90грн., інфляційних в сумі 23262,99грн. та 18 % річних у розмірі 33305,59грн., які були нараховані позивачем на суму основного боргу, також слід відмовити, оскільки заявлені вимоги є похідними від позовних вимог про стягнення суми основного боргу.

Разом з тим, судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта щодо підписання та подання позовної заяви неправомочною особою, а саме юрисконсультом ТОВ "Фіто-Лек" Кожевніковою Н.В., оскільки трудовий договір та наказ про призначення ОСОБА_1 не надають їй повноважень підписувати та подавати до суду позовні заяви від імені ТОВ "Фіто-Лек" та представляти інтереси товариства в порядку самопредставництва в суді через їх безпідставність, з огляду на наступне.

За приписами частини 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Судова колегія зазначає, що представництво юридичної особи виражається через доручення та видачу довіреності на вчинення дій, тоді як для самопредставництва необхідні лише внутрішні документи юридичної особи (положення, трудовий договір тощо). Головна відмінність полягає у тому, хто і на підставі якого документа здійснює представництво: у випадку самопредставництва це залучення особи, яка має безпосереднє відношення до підприємства, а її повноваження вже передбачені у внутрішніх документах.

Таким чином, самопредставництво юридичної особи у господарському судочинстві можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).

Наказом № 200к від 24.09.2020 ОСОБА_1 прийнята з 24.09.2020 на постійну роботу на посаду юрисконсульта товариства позивача та відповідно до п.2 трудового договору від 24.09.2020, укладеного між ТОВ "Фіто-Лек" та ОСОБА_1 , на останню покладено обов`язок представництва інтересів роботодавця в порядку самопредставництва юридичної особи, зокрема, у господарських судах з правом складати, підписувати та подавати позовні заяви, тощо.

З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, що позовна заява підписана та подана уповноваженою особою товариства позивача, а тому заперечення апелянта в цій частині є безпідставними.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 31 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських судів про якість судових рішень, щоб мати ознаки високої якості, судове рішення повинно сприйматися сторонами по справі та суспільством у цілому як результат правильного застосування юридичних норм, справедливого судового процесу та належної оцінці фактів, а також як таке, що може бути ефективно виконаним. Лише в цьому випадку сторони будуть упевнені, що їхню справу розглянуто й вирішено належним чином, а громадськість сприйме ухвалене рішення як фактор відновлення суспільної злагоди.

Пунктом 38 Висновку визначено, що при викладені мотивів прийняття рішення слід відповісти на аргументи сторін, тобто окремий пункт вимог та аргументи захисту. Це є важливою гарантією, яка дає можливість сторонам переконатись в тому, що їхні доводи були вивчені, а отже, суддя взяв їх до уваги.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом першої інстанції при розгляді даної справи та ухваленні оскаржуваного рішення не було прийнято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть даного спору, свідчить про не з`ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, оскільки місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/1495/24 скасуванню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, судова колегія керується положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає витрати за подання апеляційної скарги на позивача.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 3 ч. 1 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.09.2024 у справі №922/1495/24 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" (61004, м. Харків, вул. Катерининська, 46, код ЄДРПОУ 21194014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (61191, м. Харків, вул. Морозова, 7, код ЄДРПОУ 30588785) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3634,00грн.

Повний текст постанови складено 06.11.2024

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Склярук

Суддя М.М. Слободін