Рішення

від 05.09.2024 по справі 922/942/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2024м. ХарківСправа № 922/942/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Харківліфт" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 40, код ЄДРПОУ 41637745) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобількомунсервіс" (62418, Харківська область, Харківський район, смт Пісочин, вул. Європейська, 3, кв. 48) про стягнення 75 024,85грн за участю учасників справи:

учасники справи не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 53 173,88грн. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору підряду № 01/2019/62 від 01.01.2019 в частині здійснення своєчасної оплати за виконані позивачем роботи з технічного обслуговування ліфтів за жовтень-грудень 2021 року та січень 2022 року. В якості правових підстав, позивач посилається на норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Ухвалою суду від 27.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Ухвалою суду від 13.05.2024 на підставі ч.11 ст.176 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків - п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху та зобов`язано позивача зазначити у позовній заяві вірну адресу відповідача та надати належні докази листом з описом вкладення направлення на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копії позовної заяви та копії доданих до неї документів.

На адресу суду від позивача надійшла заява про виконання вимог ухвали суду від 13.05.2024, з якої вбачається, що позивачем усунено недоліки, що були підставою для залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 16.05.2024 розгляд справи № 922/942/24 продовжено. Цією ж ухвалою подальший розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, почато у справі підготовче провадження та призначено підготовче засідання. Відповідачу встановлено строк 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов, 5 календарних днів з дня отримання відповіді позивача на відзив на подання до суду заперечень на відповідь позивача на відзив, позивачу встановлено строк 5 календарних днів для подання відповіді на відзив.

Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, просить суд в позові відмовити, посилаючись на те, що позивачем не враховано часткову оплату відповідачем, здійснену ним у жовтні-грудні 2021 року та січні 2022 року, у зв`язку з чим за розрахунком відповідача його заборгованість становить 9 173,88грн.

У відповіді на відзив позивач з доводами відповідача не погоджується, посилаючись на те, що ці твердження не відповідають дійсності, є хибними, оскільки всі платежі, здійснені відповідачем, були враховані позивачем в якості погашення заборгованості за попередні періоди, доказів протилежного відповідачем не надано.

Також, позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 53 173,88грн, 3% річних в розмірі 3 782,72грн, збитки від інфляції в розмірі 18068,13грн. Також позивачем надано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, який складається із суми судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00грн.

Відповідач у письмових запереченнях проти заяви про збільшення розміру позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що акт звірки взаємних розрахунків не може підтверджувати існування заявленої позивачем суми заборгованості без первинного документа, який підтверджує суму заборгованості. Відповідач надав оборотну відомість, відповідно до якої за даними відповідача загальна сума заборгованості становить 23 725,94грн за період з 2019 року по 2020 рік, за якою строк позовної давності сплив. До заяви про збільшення розміру позовних вимог позивачем не надано доказів сплати судового збору, а сама заява є фактично поданням окремого позову з іншим предметом та підставами позову. Також відповідач заперечує проти заявлених позивачем 10 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що позивачем не надано жодних доказів, які свідчать про наявність договірних відносин між позивачем та адвокатом та здійснення позивачем оплати гонорару адвокату, позивач жодним чином не доводить співмірність витрат на оплату правничої допомоги зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим часом на надання таких послуг та стягнення вказаної суми є надмірним тягарем для відповідача.

На підставі зазначеного, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Позивач надав суду письмові пояснення щодо наведених відповідачем заперечень, в яких зазначив, що позовні вимоги підтверджені первинною документацією стосовно господарських взаємовідносин між сторонами, які складені та підписані сторонами у відповідності до вимог чинного законодавства. Сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, нарахована позивачем за жовтень, листопад, грудень 2021 року т а січень 2022 року, а не за період 2019-2020 років, як хибно стверджує відповідач. При зверненні до суду із позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі, який є достатнім для подання заяви про збільшення позовних вимог. Оскільки позивач збільшив розмір позовних вимог на суму 3% річних та збитків від інфляції, які виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати отриманих послуг, такі позовні вимоги, на думку позивача, не можна вважати такими, що не стосуються предмету спору.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, позивач зазначає, що такі витрати можуть змінитися за наслідками розгляду справи, а докази (договори, рахунки, тощо) можуть бути подані суду як до закінчення судових дебатів, так і протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В судовому засіданні 18.07.2024, дослідивши доводи та заперечення учасників справи, судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про прийняття даної заяви до розгляду, у зв`язку з чим подальший розгляд справи здійснюється з її урахуванням.

Позивач надав суду копії платіжних доручень, що свідчать про часткову оплату відповідачем отриманих послуг за весь час правовідносин, що виникли між сторонами, які долучені судом до матеріалів справи.

01.08.2024 в судовому засіданні судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.08.2024.

Розгляд справи по суті 05.08.2024 відкладено на 05.09.2024 о09:40, про що постановлено відповідну протокольну ухвалу.

Позивач 03.09.2024, до закінчення судових дебатів, надав суду докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме договір про надання правової допомоги адвокатом № 24/06-24 від 24.06.2024, акт приймання-передачі наданих послуг за договором від 03.09.2024 та розрахунок вартості адвокатських послуг.

Також позивачем надано до суду додаткові пояснення по суті спору, які долучені до матеріалів справи.

Учасники справи у призначене судове засідання не з`явилися, відповідач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його Електронний кабінет. Позивач звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд розгляд справи здійснити за відсутності його представника, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Будь-яких інших заяв або клопотань від учасників справи до суду не надходило.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Харківліфт" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мобількомунсервіс" (відповідач) укладено договір підряду № 01/2019/62 на виконання робіт з технічного обслуговування ліфтів, відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач прийняв на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів на об`єктах відповідача, відповідно до додатком №1 (відомість об`єктів), який є невід`ємною частиною цього договору, а відповідач прийняти та оплатити виконану позивачем роботу.

Технічне обслуговування ліфтів, за умовами п.1.2 договору, передбачає виконання комплексу робіт, регламентованих Правилами планово-попереджувального характеру, націлених на утримання ліфтів в справному і робочому стані, власною робочою силою в робочі дні з 8-00 до 17-00 години. Ліфтова аварійна служба позивача виконує роботи, пов`язані з неплановими зупинками ліфтів та евакуації пасажирів та вантажів із кабін зупинених ліфтів цілодобово в робочі, вихідні та святкові дні.

Відповідно до п.2.1 договору щомісячна оплата послуг згідно з договором визначена узгодженням сторін на день його укладання і складає 21 044,62грн.

Відомість визначеної щомісячної суми оплати послуг наведена у Додатку № 1, який є невід`ємною частиною договору. Заміна деталей і вузлів виконуються позивачем за окрему плату понад суми, передбаченої цим договором, на підставі листа відповідача за ціною, узгодженою сторонами.

Сума оплати послуг може бути змінена в сторону її збільшення або зменшення у таких випадках: запровадження нових законодавчих і нормативних актів, які впливають на вартість технічного обслуговування ліфтів, необхідність урахування інфляційних факторів, внесення змін в обсяг і склад робіт (п.2.2 договору).

За умовами п.2.3 договору роботи, не передбачені даним договором, виконуються за узгодженням сторін на підставі додаткової угоди або за замовленням відповідача.

У п.5.1 договору сторони погодили, що позивач до 25 числа поточного місяця надає відповідачу акти виконаних робіт із зазначенням їх вартості. Вартість визначена у договорі.

Відповідач підписує акт, засвідчує підпис печаткою і у 3-денний термін повертає один примірник акту позивачу (п.5.2 договору).

Відповідач, відповідно до п.5.4 договору, взяв на себе зобов`язання на підставі підписаних актів самостійно оплачувати надані послуги шляхом перерахування коштів (в гривнях) на рахунок позивача не пізніше 10-го числа наступного місяця у межах об`ємів фактично виконаних робіт.

Платіжне доручення має містити № Договору та призначення платежу (п.5.5 договору).

Дні простою ліфтів з вини позивача через технічні несправності відображаються в актах виконаних робіт і не оплачуються (п.5.6 договору).

Дні тимчасового простою ліфтів з вини відповідача, відповідно до п.5.7 договору, сплачуються відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до п.7.1, п.7.3 договору у відповідності з п.3 ст.631 Цивільного кодексу України, договір набуває чинності з 01 січня 2019 року та діє до 31 грудня 2019 року. Якщо за два місяці до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить про припинення його дії, то договір вважається продовженим ще на один рік.

Позивач зобов`язання за договором виконав належним чином, що підтверджується актами виконаних робіт за жовтень-грудень 2021 року, січень 2022 року на загальну суму 59 492,24грн.

Акти виконаних робіт з боку відповідача підписано без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідач взяті на себе зобов`язання виконав неналежним чином, за виконані позивачем роботи розрахувався частково на суму 6 318,36грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, на теперішній час заборгованість відповідача перед позивачем складає 53 173,88грн та складається з заборгованості за виконані роботи згідно актів виконаних робіт за жовтень-грудень 2021 року та січень 2022 року.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями, в яких вимагав виконати зобов`язання за укладеним договором та перерахувати заборгованість на поточний рахунок протягом семи днів з дня отримання відповідної претензії.

Як свідчать матеріали справи, відповідач направлені позивачем претензії не отримав, у зв`язку із чим їх було повернуто на адресу позивача.

На суму основного боргу позивач здійснив нарахування 3% річних в розмірі 3782,72грн та збитків від інфляції в розмірі 18068,13грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 1 ст.202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до змісту ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч.1 ст.846 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Оскільки предметом позову є стягнення коштів за договором підряду за виконані позивачем роботи, до предмету доказування входить встановлення обставин щодо виконання/невиконання позивачем робіт, за які останній просить стягнути кошти з відповідача.

Як вже було встановлено судом, відповідно до умов п.5.1 договору позивач до 25 числа поточного місяця надає відповідачу акти виконаних робіт із зазначенням їх вартості. Вартість визначена у договорі. Відповідач підписує акт, засвідчує підпис печаткою і у 3-денний термін повертає один примірник акту позивачу (п.5.2 договору).

В обґрунтування виникнення зобов`язань зі сплати послуг позивач надав акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за жовтень-грудень 2021 року та січень 2022 року, підписані з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, за умовами п.5.4 договору, взяв на себе зобов`язання на підставі підписаних актів самостійно оплачувати надані послуги шляхом перерахування коштів (в гривнях) на рахунок позивача не пізніше 10-го числа наступного місяця у межах об`ємів фактично виконаних робіт.

Суд зазначає, що укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо повної та своєчасної оплати за виконані позивачем роботи на суму 53 173,88грн у встановлений договором строк не виконав.

Факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи, а тому заперечення відповідача, викладені ним у відзиві на позов та письмових запереченнях судом не приймаються. Посилання відповідача на заборгованість в розмірі 23 725,94грн за період з 2019 року по 2020 рік, за якою строк позовної давності сплив, суд вважає безпідставними, оскільки відповідна заборгованість не входить до предмету позову у даній справі і не спростовує факту несвоєчасної сплати відповідачем спірної заборгованості, що входить до предмету спору у даній справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за виконані роботи по технічному обслуговуванню ліфтів в період з жовтня-грудня 2021 року, січня 2022 року в розмірі 53 173,88грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 3782,72грн за період з 10.02.2022 по 24.06.2024 та збитків від інфляції в розмірі 18068,13грн за період з лютого 2022 року по травень 2024 року, суд керується положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що за змістом ст.625 Цивільного кодексу України нарахування процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правомірність нарахування 3% річних в розмірі 3 782,72грн, суд дійшов висновку, що позивач не вірно визначив початок періоду прострочки, оскільки за умовами договору відповідач зобов`язався здійснити оплату за виконані позивачем роботи не пізніше 10-го числа наступного місяця, період прострочення здійснення відповідної оплати починається з 11.02.2022 (останній день виконання зобов`язання - 10.02.2022).

Таким чином, здійснивши свій розрахунок 3% річних за період з 11.02.2022 по 24.06.2024, за допомогою системи "Ліга-Закон" на суму 53 173,88грн, судом встановлено, що 3% річних складають 3 778,34грн, які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 7,38грн суд вважає за необхідне відмовити.

Перевіривши правомірність нарахування збитків від інфляції за період лютий 2022 року по травень 2024 року в розмірі 18 068,13грн, таке нарахування здійснено позивачем арифметично правильно, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи те, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, 3% річних та збитків від інфляції підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження як своєчасної сплати позивачу суми за виконані позивачем роботи, а в матеріалах справи такі докази відсутні, а також з огляду на те, що позивач не вірно визначив початок періоду прострочки, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При розподілі сум судового збору суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3 028,00грн, оскільки відповідно до Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позову майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також судом враховано приписи ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Що стосується стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00грн, суд керується наступним.

Позивачем надано суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи в розмірі 10000,00грн.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями ч.1 ст.1 зазначеного Закону унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч.3 ст.27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст.903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. За приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано до матеріалів справи копії: договору про надання правової допомоги адвокатом № 24/06-24 від 24.06.2024, акту приймання-передачі наданих послуг за договором від 03.09.2024 та розрахунок вартості адвокатських послуг.

Як вбачається із матеріалів справи, 24.06.2024 між позивачем та адвокатом Шаповаловою Вікторією Миколаївною укладено договір про надання правової допомоги № 24/06-24, відповідно до умов якого адвокат зобов`язався надавати позивачу консультації з питань господарського права; правовому допомогу щодо представництва інтересів та захисту прав в Господарському суді Харківської області у справі № 922/942/24, а позивач сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Позивач, за умовами п.3.1 договору взяв на себе зобов`язання оплачувати послуги адвоката в порядку та на умовах, визначених цим договором.

За умовами п.4.1 договору вартість послуг адвоката становить 10 000,00грн, які, відповідно до п.4.2 договору, сплачуються позивачем протягом 10-ти днів з дати прийняття Господарським судом Харківської області рішення по справі № 922/942/24 та підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Між сторонами 03.09.2024 складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги, відповідно до якого позивач прийняв, а адвокат передав послуги, надані у відповідності до договору на суму 10 000,00грн.

Позивач претензій до адвоката не має.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Як вже зазначалось вище, позивач зобов`язався здійснити оплату протягом 10-ти днів з дати прийняття Господарським судом Харківської області рішення по справі № 922/942/24 та підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/45/19.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ці витрати пов`язані з розглядом даної справи.

Судом враховано те, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст.627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.43 Конституції України.

Відповідач заперечуючи проти розміру заявлених позивачем витрат на правову допомогу, посилається на те, що позивачем не надано жодних доказів, які свідчать про наявність договірних відносин між позивачем та адвокатом та здійснення позивачем оплати гонорару адвокату, позивач жодним чином не доводить співмірність витрат на оплату правничої допомоги зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим часом на надання таких послуг та стягнення вказаної суми є надмірним тягарем для відповідача.

Суд частково погоджується з викладеними відповідачем запереченнями.

Суд враховує, що понесені позивачем витрати є вимушеними та пов`язані виключно з недобросовісною поведінкою відповідача, який тривалий час ухилявся від виконання своїх договірних зобов`язань, що змусило позивача звертатись до суду та користуватись правовою допомогою адвоката.

Проте, вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги доводи як позивача так і відповідача, невисокий рівень складності справи, оцінюючи обсяг, складність, правильність та необхідність складених представником позивача процесуальних документів, що стало підставою для задоволення позову частково, суд дійшов висновку про зменшення розміру адвокатських витрат до 7 000,00грн, які суд вважає обґрунтованими та пропорційними виходячи із предмета спору та складності справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4, 20, 73, 74, 75, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобількомунсервіс" (62418, Харківська область, Харківський район, смт Пісочин, вул. Європейська, 3, кв. 48) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Харківліфт" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 40, код ЄДРПОУ 41637745) - 53173,88грн основного боргу, 3 778,34грн 3% річних, 18 068,13грн збитків від інфляції, 3 028,00грн судового збору, 7 000,00грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 7,38грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "05" вересня 2024 р.

СуддяТ.А. Лавренюк