Рішення

від 05.09.2024 по справі 213/3390/24

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/3390/24

Номер провадження 2/213/1576/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2024 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Мазуренка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу №213/3390/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з вищевказаним позовом посилаючись на те, що він з 01.11.1996 по 15.12.1998 та з 12.08.2002 по 22.07.2024 часу працював на підприємстві відповідача та мав право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1. 22.07.2024 звільнився за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію. Наявність впливу шкідливих факторів на його робочому місці призвело до виникнення у нього професійних захворювань. Висновком МСЕК від 23.07.2024 йому первинно встановлено 65% втрати працездатності безстроково та встановлено третю групу інвалідності. Йому протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження, робота в умовах виробничого пилу.

Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування. Втрата великого відсотка працездатності, протипоказання працювати, постійні процеси лікування і прийоми ліків викликає у нього моральні страждання. Вважає, що з боку відповідача повинна бути відшкодована позивачу моральна шкода у розмірі 460000,00 грн.

Представником відповідача надано відзив на позов, проти позову заперечує. Позовні вимоги вважає необґрунтованими. В обґрунтування заперечення зазначає, що акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 24.04.2024 щодо позивача підписано начальником відділу охорони праці ПРАТ «ІНГЗК» з окремою думкою, де зазачено, що у виникненні професійного захворювання у ОСОБА_1 відсутня вина посадових осіб товариства. Умови, в яких працював ОСОБА_1 характерні для всіх гірничо-збагачувальних підприємств та є наслідком специфіки технологічного збагачення корисних копалин. Такі роботи віднесені до робіт з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці. Товариством вживаються всі передбачені законодавством та колективним договором заходи для зменшення впливу шкідливих факторів на здоров`я працівників. ОСОБА_1 свідомо обрав роботу, будучи попередженим про шкідливі умови праці, отримував відповідні пільги та компенсації.

Також вказують, що позивачем не доведено факт спричинення моральних страждань, душевних переживань, порушення нормальних зв`язків, спричинених професійним захворюванням.

Позивач при проходженні щорічних профілактичних оглядів визнавався придатним до роботи, однак із виписок з медичної картки видно, що біль у хребті він відчував з 2012 року.

Сума моральної шкоди у розмірі 460000 грн на думку відповідача, є безпідставно завищеною та необґрунтованою. При визначенні розміру відшкодування просять врахувати скрутний матеріальний стан відповідача та його вклад в обороноздатність держави. Просять відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У встановлений судом строк позивач не надав відповідь на відзив.

05 серпня 2024 року відкрито провадження у даній справі, розгляд якої призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Ухвалою від 30.08.2024 відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про витребування від позивача довідки про наявність банківського рахунку.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 листопада 1995 року по 15 грудня 1998 року працював на підприємстві відповідача машиністом бурової установки в кар`єрі. 12.08.2002 прийнятий в ВАТ «ІНГЗК» електрослюсарем черговим і по ремонту устаткування в кар`єрі. З 15 листопада 2003 року працював в кар`єрі машиністом бурової установки. З 11.07.2023 переведений в кар`єрі електрослюсарем черговим і по ремонту устаткування. 22 липня 2024 року він звільнений за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію.

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 25 квітня 2024 року проведено розслідування причин виникнення у машиніста буровоїустановки ОСОБА_1 професійного захворювання: радикулопатія попереко-крижова L5, S1 і шийна С6, С7, С8 на фоні порлісегментарної дископатії, з вираженими статико-динамічними порушенням, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів (ПФ другого ступеня). Хронічне обстуктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група А. ЛН першого-другого ступеня. Остаточний діагноз встановлений Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини 19.03.2024, що також підтверджується доданим позивачем копією медичного висновку від 19.03.2024 №457.

Відповідно до Акту загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 28 роки 9 міс., з яких за професією, в цеху, в умовах впливу шкідливих факторів - 22 роки 6 місяців.

Згідно з пунктом 17 акту професійне захворювання виникло внаслідок за таких обставин: працюючи машиністом бурової установки цеху Кар`єр, виконував роботи з керування буровими станками та установками різних типів під час буріння і розширення свердловин. Монтував, демонтував, переміщував, готував до роботи, установлював і регулював бурове обладнання. Проводив тампонаж, кріплення свердловин обсадними трубами. Забезпечував належний технічний стан бурової машини. При цьому, внаслідок недосконалості технології видобутку руди протягом тривалої дії підпадав під вплив показників важкості праці, загальної вібрації та аерозолів фіброгенної дії.

Причинами виникнення професійного захворювання є: важкість праці, вібрація загальна, аерозоль фіброгенної дії.

При первинному огляді обласною МСЕК №2 23 липня 2024 року ОСОБА_1 з 24 червня 2024 року встановлено 65 % втрати професійної працездатності (50% - по радикулопатії, 15% - ХОЗЛ) безстроково. Також встановлена третя група інвалідності.

Із наданих позивачем виписок епікрізив із медичної картки стаціонарного хворого видно, що з 2012 року він лікувався у невролога у зв`язку із захворюванням люмбалгія. В подальшому неодноразово проходив стаціонарне лікування у невролога.

Внаслідок професійного захворювання позивачу завдано моральної шкоди, що полягає у моральних стражданнях через погіршення здоров`я, постійне лікування, вимушені зміни способу життя, втрати професійної працездатності.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Стаття 173 КЗпП закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Суд вважає встановленим факт спричинення позивачу моральної шкоди внаслідок настання у нього стійкої втрати професійної працездатності, встановленої первинно 23 липня 2024 року 65% та 3 групи інвалідності, безстроково.

Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивачу було відомо про шкідливі умови праці, однак він тривалий час продовжував працювати, що стало причиною виникнення у нього професійних захворювань, оскільки саме на роботодавця покладається обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці.

Відповідач визнає факт наявності шкідливих факторів робочого місця позивача та їх негативний вплив на його здоров`я. Відсутність встановлених осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, не вказує на відсутність вини підприємства відповідача в отриманні позивачем професійного захворювання.

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року встановлено, що обов`язок з відшкодування моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155, ратифікованою Україною законом № 3988-VI (3988-17) від 02 листопада 2011 року передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів.

Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Встановлено, що внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні моральні і фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних можливостей, йому протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження, спричинені й інші негативні наслідки морального характеру, що призводять до порушення звичайного способу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для його організації.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою для відшкодування моральної шкоди, входять: моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, наявність причинного зв`язку та вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, діючим законодавством не заперечується можливість стягнення з власника підприємства моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати таку моральну шкоду. Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача також не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві.

Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПРАТ «ІНГЗК», яким було допущено перевищення показників рівня вібрації, концентрації пилу в повітрі робочої зони, важких умов праці, що підтверджено висновком МСЕК щодо втрати позивачем професійної працездатності та визначено висновками комісії при розслідуванні профзахворювання і які не оспорило підприємство відповідач, а тому наявні правові підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок професійного захворювання.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, із змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.

Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи: втрату професійної працездатності в достатньо молодому віці, встановлення з 24.06.2024 року 65 % ступеню втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням безстроково, встановлення ІІІ групи інвалідності, обсяг фізичнихта моральнихстраждань позивача,їх інтенсивністьта довготривалість(ізнаданих доказіввидно,що упозивача скаргина проявихвороби малимісце з2012року),істотність вимушенихзмін уйого життєвихстосунках,наслідків,що наступили. Також суд враховує тривалість праці позивача в шкідливих умовах праці на підприємствівідповідача, яка склала 22 роки 6 місяців.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). При оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 240 000,00 грн, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що він зазнає у зв`язку з погіршенням здоров`я.

Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Як видно з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві, а отже заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві, у зв`язку з чим, суд вважає, що стягнення має проводитись без утримання податку з доходу фізичних осіб.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 240 000,00 грн. В стягненні решти суми на відшкодування моральної шкоди в розмірі 220000,00 грн слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони. У зв`язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору за подання даного позову, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави у розмірі 2400,00 грн.

Керуючись ст.ст.3,43,46 Конституції України, ст. ст. 23 , 1167, 1168 ЦК України, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 13 Закону України "Про охорону праці, ст. ст. 7, 12, 13, 19, 79-81, 89, 141, 247 ч.2, 258, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства«Інгулецький гірничо-збагачувальнийкомбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я у розмірі 240 000 (двісті сорок тисяч) гривень 00 коп. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства«Інгулецький гірничо-збагачувальнийкомбінат» вдохід держави судовий збір у розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) гривень 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», місцезнаходження: вул. Рудна, 47, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50064, код ЄДРПОУ 00190905.

Дата складення повного тексту судового рішення 05 вересня 2024 року.

Суддя В.В. Мазуренко