Ухвала

від 06.09.2024 по справі 700/863/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 700/863/23

провадження № 61-9672ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Бабенком Русланом Володимировичем, на постанову Черкаського апеляційного суду від 05 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявлять самостійних вимог: Звенигородський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Лисянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про оспорювання батьківства та виключення запису про батька з актового запису про народження дитини,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства та виключення запису про батька з актового запису про народження дитини.

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 22 лютого

2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Виключено відомості про ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , як батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з актового запису про народження № 75 від 28 листопада 2013 року, вчиненого Лисянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ).

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 05 червня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та Лисянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Лисянський ВДРАЦС у Звенигородському р-ні Центрального МУ МЮ (м. Київ)) задоволено.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 22 лютого

2024 року скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У липні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Бабенком Р. В., на постанову Черкаського апеляційного суду

від 05 червня 2024 року.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 липня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Запропоновано заявнику сплатити судовий збір за подання касаційної скарги і надати документ, що підтверджує його сплату. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду строк заявник направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 липня 2024 року.

Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 липня 2024 року продовжено строк для усунення недоліків, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У наданий суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду строк заявник направив матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 липня 2024 року, вважаючи, що вимоги ухвали виконано.

Однак, вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 липня 2024 року виконано заявником не у повному обсязі, оскільки у касаційній скарзі на порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України заявником не зазначено підстав (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав).

Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

В уточненій редакції касаційної скарги, поданій на виконання ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 липня 2024 року, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не наводить конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

Суд касаційної інстанції повторно звертає увагу заявника на те, що посилання у касаційній скарзі виключно на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Верховний Суд також звертає увагу на те, що заявник не додає до уточненої касаційної скарги доказів її надсилання іншим учасникам справи.

Відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Згідно із частиною третьою статті 185, частиною другою статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.

Оскільки у відведений судом строк, станом на 06 вересня 2024 року, вимоги ухвали Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 липня 2024 року заявником не виконано, що перешкоджає Касаційному цивільному суду у складі Верховного Суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження, тому касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Бабенком Р. В., на постанову Черкаського апеляційного суду від 05 червня 2024 року, потрібно вважати неподаною та повернути.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення (частина сьома статті 185 ЦПК України).

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Бабенком Русланом Володимировичем, на постанову Черкаського апеляційного суду від 05 червня 2024 року у справі за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявлять самостійних вимог: Звенигородський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Лисянський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про оспорювання батьківства та виключення запису про батька з актового запису про народження дитини вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець