Рішення

від 03.09.2024 по справі 711/5844/21

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/5844/21

Провадження № 2/711/157/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі Копаєвій Є.В.

за участі:

позивачки ОСОБА_1 ,

її представника - адвоката Могилея С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ, -

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому з врахуванням уточнень позовних вимог просила:

1) встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивачки та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу з жовтня 1997 року до моменту смерті останнього;

2) визнати об`єктом права спільної сумісної власності позивачки та померлого ОСОБА_4 наступне майно:

а) житлова квартира за адресою: АДРЕСА_1 ;

б) легковий автомобіль марки DAEWOO FSO LANOS TF69Y, року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

в) грошові вклади з відповідними нарахованими відсотками, що знаходяться у наступних банківських установах:

- АТ КБ «ПРИВАТБАНК», рахунок НОМЕР_3 , в сумі - 63 73 грн.;

- АТ «АКЦЕНТ-БАНК», рахунок НОМЕР_4 в сумі 200 000 грн. та рахунок НОМЕР_5 в сумі 6 135 грн.;

- АТ «БАНК СІЧ», рахунок НОМЕР_6 в сумі 201 323 грн., рахунок НОМЕР_7 в сумі 26 616 грн.;

- АТ «БАНК ФОРВАРД», рахунок НОМЕР_8 в сумі 201 778 грн., рахунок НОМЕР_9 в сумі 1668 грн., рахунок НОМЕР_10 в сумі 562 грн.;

- АТ «БАНК АЛЬЯНС», рахунок НОМЕР_11 , в сумі 206 235 грн.;

- АТ «КБ «ГЛОБУС», рахунок НОМЕР_19 в сумі 196 000 грн., рахунок НОМЕР_12 в сумі 2374 грн.;

3) здійснити поділ відповідного майна та визнати за позивачкою право власності на частину такого майна та припинити право спільної власності на таке майно.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що позивачка та померлий ОСОБА_4 з жовтня 1997 року проживали разом однією сім`єю, як чоловік та дружина, у кімнаті гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 . З метою покращення умов проживання вони вирішили придбати квартиру, яка при купівлі була зареєстрована на ОСОБА_4 . Оскільки квартира придбавалась у новобудові, то для покриття витрат на її придбання, а також проведення в ній ремонту та облаштування меблями і технікою, позивачка у грудні 2000 року позичила у ОСОБА_5 суму коштів в розмірі 1000 доларів США. Саме за спільні кошти та спільною працею вони придбали квартиру, зробили в ній ремонт, облаштували меблями та технікою і 25.12.2000 року заселились до такої квартири за адресою: АДРЕСА_1 . З 25.02.2002 року вони спільно були зареєстровані у такому житлі, де разом і проживали до моменту смерті ОСОБА_4 . Під час спільного проживання ними було придбано легковий автомобіль у 2008 році, який був зареєстрований на ім`я ОСОБА_4 . Також за рахунок спільних заощаджень та сімейного бюджету вони відкрили кілька банківських рахунків з грошовими вкладами на ім`я ОСОБА_4 . Враховуючи, що все спірне майно було зареєстроване на ОСОБА_4 , то після його смерті таке майно увійшло до складу спадщини. Натомість оскільки все це майно придбавалось під час проживання позивачки та ОСОБА_4 однією сім`єю та за рахунок їх спільної праці і спільних коштів, то відповідне майно є об`єктом їх спільної сумісної власності, а відтак половина такого майна на теперішній час є власністю позивачки. Натомість відповідачі, які є дітьми померлого ОСОБА_4 і є спадкоємцями першої черги, які прийняли у встановленому законом порядку спадщину після смерті їх батька, заперечують наявність майнових прав позивачки на спірне майно. Посилаючись на положення ст. 17 Закону України «Про власність», ст.ст. 60, 61, 70, 74 СК України позивачка змушена звертатись до суду з даним позовом для захисту своїх майнових прав та інтересів.

Відповідачі заперечили проти позовних вимог та у наданому суду письмовому відзиві просили відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції відповідачі посилаються на те, що категорично заперечують факт спільного проживання позивачки з їх померлим батьком однією сім`єю в період до 2001 року, оскільки в цей час їх батько продовжував проживати в одній квартирі зі своєю колишньою дружиною (матір`ю відповідачів), а спільне проживання позивачки з ОСОБА_4 щодо подальшого періоду часу (з 2001 року до моменту смерті останнього) не підтверджується належними доказами. Відповідачі стверджуються, що спірна квартира була придбана їх батьком за його особисті кошти, бо його доходи дозволяли йому здійснити такі витрати, оскільки він мав стабільний дохід у вигляді заробітної плати та мав дохід від продажу 12.10.2001 року квартири ( АДРЕСА_2 ) за ціною 4252 грн., що майже удвічі перевищує вартість ціни, сплаченої померлим за купівлю спірної квартири. Також відповідачі заперечують, що все інше спірне майно було набуто за рахунок спільних коштів їх померлого батька та позивачки і вважають, що все спірне майно було особистою приватною власністю їх батька.

24.09.2021р. на підставі клопотання сторони позивача судом постановлено ухвалу про забезпечення позову та ухвалено заборонити приватному нотаріусу Черкаського міського нотаріального округу Фіщуку С.О. вчинення нотаріальних дій по спадковій справі №50/2021, зареєстрованій у спадковому реєстрі за №67650015, щодо видачі спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину за законом, на спадкове майно, яке залишилося після смерті громадянина - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання по даній справі рішенням законної сили.

08.10.2021р. судом відкрито провадження у справі із здійсненням розгляду справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

24.11.2021р. від представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Гончар С.М., який діє на підставі - надійшов відзив проти позову, в якому викладено обґрунтування заперечень відповідачів проти позовних вимог.

Одночасно з відзивом відповідачі заявили зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання майна (грошових коштів) спільною сумісною власністю та його поділ, в якому просили визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_1 грошові кошти, розміщені на депозитних рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 в період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнавши що ОСОБА_4 на момент його смерті належала частина цих коштів, відповідно визнати право власності частину цих коштів за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по частці за кожним. В обґрунтування вимог по зустрічному позову відповідачі посилаються на те, що у випадку доведення позивачкою факту проживання однією сім`єю з їх померлим батьком, то усі грошові заощадження, що були розміщені в період їх спільного проживання у банківських установах на депозитних рахунках на ім`я ОСОБА_1 також є об`єктом її спільної сумісної власності з померлим ОСОБА_4 , а тому частка таких грошових коштів є спадковим майном, яке має бути також поділене порівну між спадкоємцями ОСОБА_4

03.12.2021р. за клопотанням представника позивачки - адвокат Могилей С.В., який діє на підставі ордеру серії СА №1016068 від 14.09.2021р., - судом в якості забезпечення доказів постановлено ухвалу, якою витребувано у Приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Фіщука С.О. належним чином завірену копію спадкової справи після померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23.12.2021р. на виконання ухвали від 03.12.2021р. на адресу суду надійшла копія спадкової справи після померлого ОСОБА_4

17.01.2022р. позивачкою подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивачка додатково просила визнати об`єктом права спільної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в рівних частках речі, які розміщені у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_3 , - а саме - котел газовий марки «Pulsar-24»; лічильник газовий марки «САМГАЗ», модель «RS/2001-1 LA», заводський номер НОМЕР_13 ; побутовий центробіжний електронасос марки «Водолей», модель «БЦПЕ 1,2-80У». Також позивачка просила в порядку поділу такого майна стягнути з відповідачів половину вартості таких речей та половину вартості грошових коштів, витрачених на поліпшення домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , - які не можуть бути відокремлені від такого домоволодіння і за рахунок яких збільшилась вартість нерухомого майна.

Ухвалою суду від 17.01.2022р. відмовлено відповідачам в поновленні строку на подачу зустрічного позову та у прийнятті до спільного розгляду та об`єднання в одне провадження з первісним позовом їх зустрічного позову.

17.03.2022р. Черкаський апеляційний суд ухвалив постанову, якою скасував відповідну ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17.01.2022р. про відмову у прийнятті зустрічного позову.

14.09.2022р. судом поновлено відповідачам строк на подання зустрічного позову та прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом.

17.01.2023р. за клопотанням сторін судом постановлено ухвалу про витребування доказів, відповідно до якої суд ухвалив: 1) витребувати у ГУ ДПС України в Черкаській області інформацію про депозитні рахунки відкриті на ім`я ОСОБА_1 в період з жовтня 1997 року по 06.05.2021р.; 2) витребувати у АТ КБ «ПРИВАТ БАНК», АТ «АКЦЕНТ-БАНК», АТ «БАНК СІЧ», АТ «БАНК ФОРВАРД», АТ «БАНК АЛЬЯНС», АТ «КБ «ГЛОБУС» інформацію про наявність станом на 06 травня 2021 року рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_4 , а також суми залишку коштів на всіх рахунках.

13.02.2023р. від ГУ ДПС України в Черкаській області надійшов лист, в якому зазначено про відсутність у такого суб`єкта інформації запитуваної судом в ухвалі від 17.01.2023р.

16.02.2023р. на адресу суду від АТ «БАНК АЛЬЯНС» та АТ «КБ «ГЛОБУС» надійшла запитувана судом інформація.

На виконання вимог ухвали суду від 17.01.2023р. на адресу суду найшла запитувана судом інформація від АТ «АКЦЕНТ-БАНК» - 21.02.2023р., від АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» - 23.02.2023р., від АТ «БАНК СІЧ» - 15.03.2023р., від АТ «БАНК ФОРВАРД» - 03.04.2023р.

13.04.2023р. ОСОБА_1 подано до суду заяву про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог, згідно якої нею було уточнено позовні вимоги в частині грошових коштів на депозитних рахунках у банківських установах (реквізити рахунків, суми коштів).

За клопотанням ОСОБА_1 судом постановлено ухвалу від 19.05.2023р. про призначення судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи для з`ясування відповідей на питання:

1) які будівельно-технічні роботи з будівництва (ремонту, реконструкції, перебудови, переобладнання) були проведені в період з 29.07.1998 року по 01.01.2004 року та за період з 01.01.2004 року по 06.05.2021 року в домоволодінні, що розташоване за адресою:

АДРЕСА_4 ) якою є ринкова вартість будівельних матеріалів, спорудження, будівельних робіт, витрачених при здійсненні поліпшень у домоволодінні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , у період з 29.07.1998 року по 01.01.2004 року та за період з 01.01.2004 року по 06.05.2021 року; в домоволодінні, що розташоване за адресою:

АДРЕСА_5 ) якою є ринкова вартість домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , на момент проведення експертизи, з урахуванням поліпшень, здійсненних у період з 29.07.1998 року по 01.01.2004 року та за період з 01.01.2004 року по 06.05.2021 року?

4) яка ринкова вартість котла газового марки «Pulsar-24», станом на момент проведення експертизи?

5) яка ринкова вартість лічильника газового марки «САМГАЗ», модель «RS/2001-1LА», заводський номер 2537310, станом на момент проведення експертизи?

6) яка ринкова вартість побутового центробіжного електронасосу марки «ВОДОЛЕЙ», модель «БЦПЕ 1,2-80У», станом на момент проведення експертизи?

Проведення судової експертизи було доручено експертам Черкаського відділення КНДІСЕ, а провадження у справі на час проведення експертизи було зупинено.

18.12.2023р. на адресу суду надійшло клопотання експертів, яким доручено виконання відповідної судової експертизи, щодо надання додаткових документів для забезпечення можливості об`єктивного проведення експертизи.

28.12.2023р. на адресу суду надійшов лист за підписом завідувача Черкаського відділення КНДІСЕ та рахунок від 11.12.2023 року № 4896 за проведення судової будівельно-технічної експертизи № 849/850/23-23 у цивільній справі № 711/5844/21. Вказаний лист та рахунок позивачка ОСОБА_1 отримала особисто та була з ним ознайомлена, що стверджується її власноручним підписом від 04.01.2024 року.

26.01.2024р. у зв`язку із несплатою рахунку від 11.12.2023 року № 4896 за проведення судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи № 849/850/23-23 у цивільній справі № 711/5844/21, ухвала суду від 19.05.2023р. залишена без виконання, а матеріали цивільної справи повернуті на адресу суду.

29.01.2024р. судом поновлено провадження у справі.

20.02.2024р. судом закрито підготовче провадження у справі, а справу призначено до розгляду по суті.

01.04.2024р. ОСОБА_1 до суду подано заяву про відмову від частини її позовних вимог, а саме в частині вимог про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності, його поділ та припинення спільної власності щодо наступного майна: котла газового марки «Pulsar-24», лічильника газового марки «Самгаз», модель «RS/2001-1 LA», заводський номер НОМЕР_13 , розміщених у домоволодінні АДРЕСА_3 , побутового центробіжного електронасосу марки «Водолей», модель «БЦПЕ 1,2-80У», розміщеного на території домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , та щодо вимог про стягнення із відповідачів на користь позивачки частини грошової компенсації витрат понесених на поліпшення домоволодіння АДРЕСА_3 .

У зв`язку з цим 15.04.2024р. судом постановлено ухвалу, якою відповідні позовні вимоги залишені без розгляду.

15.04.2024р. судом постановлено ухвалу, якою зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна (грошових коштів) спільною сумісною власністю та його поділ, залишений без розгляду у зв`язку з повторною неявкою відповідачів (позивачів за зустрічним позовом) до суду без поважних причин.

В судові засідання з розгляду справи відповідачі не з`явились та про причини неявки не повідомили.

Третя особа приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О. в судове засідання також не з`явився, попередньо подавши до суду заяву про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги в їх остаточній редакції та наполягали на їх задоволенні з підстав, викладених у позові.

За клопотанням сторони позивача в судовому засіданні допитані в якості свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що працює завідуючим відділенням денного стаціонару Третьої міської поліклініки. З позивачкою та померлим ОСОБА_4 вона знайома з 1997-1998 років, оскільки ОСОБА_4 з того часу регулярно з періодичністю один-два рази на рік проходив лікування у медичному закладі, а позивачка його супроводжувала. Зазначила, що вона вважала їх сім`єю.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона є дружиною рідного брата померлого ОСОБА_4 і проживає в с. Іркліїв Черкаської області поруч з будинком, який був успадкований ОСОБА_4 . З ОСОБА_4 вона знайома з 1970 року, а з позивачкою вона познайомилась після смерті матері ОСОБА_4 , що мало місце восени 1997 року. ОСОБА_4 представив позивачку, як його нову дружину, і з того часу він з нею проживав однією сім`єю. Померлий ОСОБА_4 та позивачка щотижня приїжджали в с. Іркліїв Черкаської області до будинку ОСОБА_4 і поралися по господарству.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що знає позивачку з 1997 року, оскільки та працювала в інституті, де навчалися двоє дітей свідка. Між свідком та позивачкою склалися дружні відносини. Зазначила, що у 2000 році свідок давала позивачці у позику 1000 доларів США для придбання квартири. Позику позивачка згодом повернула і повернення позики відбувалось в кабінеті ОСОБА_4 . В період часу з 1997 по 2005 роки свідок близько спілкувалася з позивачкою та ОСОБА_4 , а після того вже рідше. Свідок стверджує, що вважала позивачку та ОСОБА_4 чоловіком і дружиною і не знала, що вони офіційно не укладали шлюб.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що проживає у квартирі АДРЕСА_6 в одному будинку з позивачкою та померлим ОСОБА_4 , яких знає як сусідів з травня 1999 року, тобто з моменту заселення свідка до будинку. Позивачку та померлого ОСОБА_4 свідок сприймала, як сім`ю і не знала, що вони офіційно не одружені. Свідок дуже часто бачила їх разом, як вони разом ходили на роботу, поверталися з дачі, робили ремонт у квартирі.

Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пояснили, що працювали одному інституті разом з позивачкою та ОСОБА_4 , з якими підтримували гарні відносини. Зазначили, що з 1998 року позивачка та ОСОБА_4 проживала разом однією сім`єю як подружжя і піклувались один про одного.

Заслухавши пояснення учасників справи та свідків, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані суду докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

26.08.1997р. було розірвано шлюб ОСОБА_4 з ОСОБА_12 і з того часу він не перебував у зареєстрованому шлюбі з будь-якою іншою особою /т. 1 а.с. 15/.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 13.08.1997 року до 12.04.2000 року мала зареєстроване у встановленому порядку місце проживання за адресою: АДРЕСА_7 /т. 1 а.с. 11/.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно відомостей паспорта громадянина України в період часу з 08.08.1980 року до 16.03.2001 року мав зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання за адресою: АДРЕСА_8 , - а з 11.04.2001 року до 19.10.2001 року - АДРЕСА_2 /т. 2 а.с. 28/.

З 25.12.2002р. позивачка та ОСОБА_4 були зареєстрованими та проживали за адресою: АДРЕСА_1 .

З 1992 року позивачка працює у Черкаському державному технологічному університеті на різних посадах, внаслідок чого має стабільний дохід у вигляді заробітної плати /т. 1 а.с. 55-58, 60-61/.

В період часу з січня 1997 року до травня 2021 року ОСОБА_4 обіймав посаду завідувача кафедри у Черкаському державному технологічному університеті, у зв`язку з чим також мав дохід у вигляді заробітної плати /т. 2 а.с. 57-67/.

Згідно довідки КНП «Черкаська міська консультативно-діагностична поліклініка» ОСОБА_4 , періодично знаходився на лікуванні в денному стаціонарі, починаючи з 2015 року /т. 1 а.с. 32/.

В період часу з 19.04.2021 року по 28.04.2021 року на стаціонарному лікуванні в пульмонологічному відділенні Першої Черкаської міської лікарні знаходилася ОСОБА_1 , що підтверджується випискою із медичної картки /т. 1 а.с. 19/.

З 16.04.2021р. ОСОБА_4 також знаходився на стаціонарному лікуванні в пульмонологічному відділенні Першої Черкаської міської лікарні, де 06.05.2021р. помер, що підтверджується посмертним епікризом з історії хвороби та відповідним свідоцтвом про смерть /т. 1 а.с. 16, 18/.

Організацією поховання ОСОБА_4 займалась позивачка.

Після смерті ОСОБА_4 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу було заведено спадкову справу №50/2021. Відповідно до матеріалів спадкової справи із заявами про прийняття спадщини звернулися діти спадкодавця - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є відповідачами в даному судовому провадженні /т. 2 а.с. 97-102/.

На момент смерті ОСОБА_4 до складу майна, яке належало йому на праві власності, входили наступні об`єкти:

1) житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , - на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.08.1998р. /т. 2 а.с. 78/.

2) земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,1824га за адресою: АДРЕСА_3 (кадастровий номер 7125182800:01:000:0117), - згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 10.10.2003 /т. 2 а.с. 113-114/.

3) двокімнатна квартира житловою площею 25,5кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - на підставі договору купівлі-продажу квартири від 25.12.2000р. (далі - спірна квартира) /т. 1 а.с. 47/.

4) легковий автомобіль марки DAEWOO FSO LANOS TF69Y, 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 24.07.2008р. (далі - спірний автомобіль) /т. 1 а.с. 62/.

5) грошові кошти на банківських рахунках в банківських установах із залишком коштів на таких рахунках згідно наданих банківськими установами відомостей:

- АТ «БАНК АЛЬЯНС», рахунок НОМЕР_11 , залишок коштів -206 235,79 грн. /т. 3 а.с. 108/;

- АТ «КБ «ГЛОБУС», рахунок НОМЕР_19 - 196 000 грн., рахунок НОМЕР_12 -2374,65 грн. /т. 3 а.с. 110/;

- АТ «АКЦЕНТ-БАНК», рахунок НОМЕР_5 - 6 135,49 грн., рахунок НОМЕР_4 - 200 000 грн. /т. 3 а.с. 136/;

- АТ КБ «ПРИВАТБАНК», рахунок НОМЕР_14 - 0,6 грн., рахунок НОМЕР_3 - 63 739,40 грн., рахунок НОМЕР_15 - 189,92 грн. /т. 3 а.с. 142/;

- АТ «БАНК СІЧ», рахунок НОМЕР_7 - 26 616,51 грн., рахунок НОМЕР_6 - 200 000 грн., рахунок НОМЕР_16 - 1323,29 грн. /т. 3 а.с. 154/;

- АТ «БАНК ФОРВАРД», рахунок НОМЕР_17 - 0,47 грн., рахунок НОМЕР_10 - 562,08 грн., рахунок НОМЕР_8 - 201 778 грн., рахунок НОМЕР_9 - 1668,81 грн. /т. 3 а.с. 172/.

Зазначені обставини, окрім їх часткового підтвердження відповідними письмовими доказами, фактично визнаються сторонами, а тому суд вважає їх доведеними.

З урахуванням того, що після смерті ОСОБА_4 спадкоємцями першої черги є його діти, то вони претендують на спадкування усього майна, що належало померлому на момент його смерті і було зареєстроване на ім`я померлого.

Натомість позивачка стверджує, що з осені 1997 року проживала однією сім`єю з ОСОБА_4 , як подружжя, і з того часу вони мали спільний побут та спільний бюджет, а відтак спірна квартира, спірний автомобіль та грошові кошти на банківських рахунках є об`єктом спільної сумісної власності позивачки та ОСОБА_4 , а отже до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 входить лише половина такого майна. Оскільки право позивачки на відповідне майно не визнається відповідачами, а реалізувати свої права власника щодо спірного майна позивачка самостійно не може, то вона звернулась до суду з даним позовом.

Таким чином між сторонами існує спір щодо правового статусу майна, набутого померлим під час проживання однією сім`єю з жінкою без реєстрації шлюбу, який регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК), Сімейного кодексу України (далі - СК), Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС), Закону України від 07.02.1991р. №697-ХІІ «Про власність» (далі - Закон №697) та інших нормативно-правових актів.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Предметом спору в даному випадку є факт проживання позивачки з померлим ОСОБА_4 однією сім`єю, як подружжя без реєстрації шлюбу, в період з осені 1997 року до моменту смерті останнього та правовий режим майна, набутого в такий період часу ОСОБА_4 , яке на теперішній час є об`єктом спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Підставою позову є невизнання відповідачами майнових прав позивачки на спірне майно.

Тобто в даному випадку фактично між сторонами існує спір щодо наявності у позивачки майнових прав на спірне майно та щодо обсягу майна, яке входить до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 і була прийнята відповідачами.

В цьому контексті суд звертає увагу, що відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За правилами статті 1223 ЦК право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачі є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 і прийняли у встановленому законом порядку спадщину, оскільки звернулись до нотаріуса у визначений законом строк з заявою про прийняття спадщини.

В той же час позивачка стверджує, що з осені 1997 року проживала зі спадкодавцем однією сім`єю, як подружжя без реєстрації шлюбу, до моменту його смерті. Встановлення відповідного факту, який частково заперечується відповідачами, має юридичне значення для визначення правового режиму спірного майна, визначення складу майна, яке входить до спадкової маси після смерті ОСОБА_4 , а також для визначення реального змісту прав позивачки, пов`язаних з фактом проживання однією сім`єю з чоловіком без реєстрації шлюбу.

Надаючи оцінку обраному позивачкою способу захисту її прав суд зауважує, що відповідно до ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021р. у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019р. у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14)).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021р. у справі № 381/622/17 (пункт 14)).

В даному випадку спірні правовідносини стосуються встановлення в судовому порядку факту, що має юридичне значення, а саме проживання позивачки та померлого ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

В цьому контексті суд звертає увагу, що проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них майнових прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків (постанова Верховного Суду від 08.12.2021р. в справі № 531/295/19).

У постанові Верховного Суду від 07.02.2024р. у справі №569/18407/22 викладено правовий висновок, що вимоги про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, від якого залежить виникнення в силу закону права спільної сумісної власності на майно, можуть бути розглянуті (за відсутності спору щодо поділу цього майна) у відповідному позовному провадженні.

Беручи до уваги, що в даному випадку спір щодо правового режиму майна, набутого під час проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, виник між позивачкою та спадкоємцями чоловіка, з яким позивачка проживала однією сім`єю, то зміст позовних вимог, зокрема вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю, відповідає критеріям ефективності, оскільки від визнання судом такого факту залежить не тільки результат поділу майна, яке є об`єктом спору в даному провадженні, а й інші законні права та інтереси позивачки, що пов`язані із проживанням чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу протягом понад двадцять років поспіль до моменту смерті одного з них.

Надаючи оцінку доводам сторін по суті позовних вимог в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.09.2019р. в справі № 638/2304/17 зауважував, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 3 СК сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Про утворення особами сім`ї може свідчити не тільки укладення між ними шлюбу, кровне споріднення, усиновлення, а й інші обставини, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Про те, що законодавець визнає можливість створення сім`ї чоловіком і жінкою, які не перебувають у шлюбі, свідчать положення статті 74 СК.

Відповідно до ст. 74 СК, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Статтею 60 СК визначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Тлумачення статті 60 СК свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Згідно із ч. 1 ст. 70 СК у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В той же час відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцеві Положення» СК цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Положення КпШС не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74 СК, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Таким чином встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено.

Подібний підхід до тлумачення відповідних норм права є усталеним у судовій практиці і узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеного у постановах від 19.03.2020р. у справі №303/2865/17, від 12.01.2024р. у справі №755/20288/21.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998р. № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім`єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вирішуватися згідно з ч. 1 ст. 17 Закону№697, відповідних норм Цивільного кодексу Української РСР 1963 року та з урахуванням пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».

За змістом пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (стаття 16 Закону України «Про власність», стаття 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, або спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункт 1 статті 17, статті 18, пункт 2 статті 17 Закону України «Про власність»).

Частиною другою статті 112 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток. Аналогічне положення містить і частина перша статті 368 чинного Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 17 Закону №697, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.

Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб необхідно вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, внаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв`язку з цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, необхідно встановити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Сам факт перебування у незареєстрованих шлюбних відносинах без установлення обставин ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною із сторін.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

У постанові від 22.09.2021р. у справі № 463/3724/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Слід звернути увагу, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 14.09.2021р. у справі №910/14452/20, від 25.06.2020р. у справі №924/233/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц.

Отже, суд не може вважати доведеними обставини, про які стверджує одна сторона і заперечує інша, якщо вони не підтверджені належними та допустимими доказами, а згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, слід виснувати, що враховуючи зміст позовних вимог та підстави позову, саме на позивачку покладається обов`язок надати суду докази на підтвердження фактичного проживання однією сім`єю із померлим ОСОБА_4 , а також докази придбання спірної квартири внаслідок їх спільної праці.

Суд бере до уваги, що доказування обставин спільного проживання та ведення спільного побуту, зокрема в частині ведення спільного господарства, спільного харчування, здійснення спільних витрат на утримання житла, за своєю сутністю є доволі складною процедурою, оскільки передбачає доказування життєвих обставин конкретними видами доказів, яким під час їх виникнення, зазвичай, не надається значної уваги для їх фіксації та збереження. До того ж Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, а тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Зокрема, Верховний Суд у своїй практиці у справах про встановлення факту проживання однією сім`єю, здійснюючи оцінку обставин справи в контексті наявних доказів, виснував:

- показання свідків та спільні фотографії, не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім`єю та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання (постанова ВС від 12.12.2019р. у справі №466/3769/16);

- спільне проживання та часткова пов`язаність спільним побутом, яка зумовлена тим що сторони не мали іншого місця проживання, не свідчить про те, що характер відносин між сторонами має ознаки сімейних (постанова Верховного Суду від 10.10.2019р. у справі № 748/897/18).

В той же час відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз наявних в матеріалах справи доказів в контексті обставин спірних правовідносин та доводів сторін дає підстави для висновку про те, що між позивачкою та померлим ОСОБА_4 з 1998 року були близькі стосунки, а з грудня 2002 року та по день смерті ОСОБА_4 вони проживали разом однією сім`єю. Натомість з урахуванням змісту положень СК та КпШС, а також засад дії законодавчих норм у часі, встановлення факту проживання таких осіб однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період часу до 01.01.2004р. не передбачено законом, а отже обґрунтованими в цій частині є вимоги про встановлення відповідного факту в період часу з 01.01.2004р. до моменту смерті ОСОБА_4 .

Щодо позовних вимог стосовно спірної квартири, то суд виходить з наступного.

За матеріалами справи судом встановлено, що спірна квартира була придбана ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 25.12.2000р. у ЗАТ «Будівельно-монтажна фірма «Житлобуд-1» за ціною 2000 грн. При цьому у пункті 4 такого договору зазначено, що відповідно до відомостей, викладених у довідці-характеристиці, виданій бюро технічної інвентаризації 25.12.2000р. №5682, вартість квартири, що продається, з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості об`єктів житлового фонду становить 16 494 грн.

Також позивачка зазначила, що перед заселенням у спірну квартиру вона разом з ОСОБА_4 робили там ремонт та облаштовували її меблями та технікою, щоб кватира була придатна до проживання.

Згідно наданих позивачкою доказів, за період часу 1998-2000 роки сукупний розмір її доходу склав 4506,96 грн. /т. 1 а.с. 60-61/.

Згідно розписки від 03.12.2000р. позивачка отримала від ОСОБА_5 у позику грошові кошти в сумі 1000 доларів США для купівлі квартири, які повернула 15.12.2001р. /т. 1 а.с. 45-46/.

У свою чергу розмір заробітної плати ОСОБА_4 за період часу 1998-2000 роки складав 19990,32 грн. /т. 2 а.с. 57-58/.

Також судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 12.10.2001р. ОСОБА_4 належала на праві власності квартира загальної площею 29,6кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , - яка була продана ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 12.10.2001р. за ціною 4300 грн. /т. 2 а.с. 26, 27/.

В судовому засіданні встановлено, що повернення позивачкою позики ОСОБА_5 мало місце у грудні 2001 року в кабінеті ОСОБА_4 і йому було відомо про таку позику та про її повернення.

Сукупний аналіз таких обставин свідчить, що позивачка мала можливість брати часткову участь у придбанні спірної квартири на умовах угоди з ОСОБА_4 . Разом з тим, будь-яких доказів змісту такої угоди суду не надано. Отже сам факт наявності у позивачки доходу у вигляді заробітної плати та отримання нею позики в розмірі 1000 доларів США не є достатнім доказом участі позивачки саме у придбанні спірної квартири, а покази свідків не можуть підтверджувати обставини участі коштів позивачки у купівлі спірної квартири, зокрема розмір цієї участі.

Подібний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 24.04.2019р. у справі №163/754/17, від 24.01.2020р. у справі №546/912/16-ц.

Крім того, наявні в матеріалах справи докази не дають підстав для висновку, що в період часу до моменту придбання спірної квартири характер відносин між позивачкою та ОСОБА_4 мав ознаки, які притаманні членам однієї сім`ї, зокрема, що вони проживали разом, мали спільний побут та спільний бюджет.

Зокрема, судом встановлено, що позивачка та ОСОБА_4 до придбання спірної квартири були зареєстрованими за різними адресами проживання.

При цьому факт наявності у користуванні ОСОБА_4 з жовтня 1997 року житла за адресою: АДРЕСА_2 , - підтверджується рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.03.1999р. у справі №2-435/1999 /т. 2 а.с. 24/. Натомість будь-яких доказів на підтвердження проживання позивачки у такому житловому приміщенні суду не надано. В той же час суд бере до уваги, що таке житлове приміщення знаходилось у гуртожитку для малосімейних, а відтак заселення у таке приміщення було можливе лише на підставі відповідного ордеру або наявності родинного зв`язку з наймачем, а відповідних доказів суду не надано.

Також суд зауважує, що пояснення свідків не доводять факт спільного проживання позивачки та ОСОБА_13 в період до 25.12.2000р., а підтверджують лише наявність між ними близьких стосунків. Натомість наявність близьких стосунків не свідчить про те, що характер таких стосунків мав ознаки, які притаманні подружжю.

Таким чином, зважаючи на надані суду докази та встановлені обставини спірних правовідносин, суд доходить висновку про безпідставність позовних вимог в частині спірної квартири, оскільки позивачкою не надано належних та допустимих доказів, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, на підтвердження того, що спірна квартира була придбана нею та померлим ОСОБА_4 внаслідок їх спільної праці, як членів однієї сім`ї.

Щодо позовних вимог про інше майно, то суд зауважує наступне.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що з 25.12.2002р. позивачка та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю, як подружжя, до моменту смерті останнього в одному житловому помешканні. Такий висновок обґрунтовується аналізом наявних в матеріалах справи письмових доказів, фотографій /т. 1 а.с. 33-41/, пояснень свідків тощо. При цьому суд бере до уваги, що і самі відповідачі у своєму відзиві та зустрічному позові не заперечували проти існування такої обставини.

З огляду на зазначене, все майно, яке є об`єктом спору, окрім спірної кватири, є об`єктом спільної сумісної власності позивачки та ОСОБА_4 , оскільки було набуте після 01.01.2004р., коли такі особи проживали однією сім`єю як подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 9 ст. 7 СК сімейні майнові відносини між подружжям регулюються нормами СК на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно ст. 60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 61 СК об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

У постанові від 19.02.2024р. у справі №201/6472/20 Верховний Суд зазначив, що «якщо майно придбано подружжям під час шлюбу чи жінкою та чоловіком в період проживання однією сім`єю, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.

Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на його особисті кошти, не буде належно підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.

Отже, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя чи ту особу, яка заперечує проти належності майна до об`єктів спільної сумісної власності подружжя чи осіб, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу.»

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що під час проживання однією сім`єю позивачка та ОСОБА_4 мали доходи у вигляді заробітної плати, пенсії тощо. За рахунок таких доходів вони накопичували грошові кошти, що були використані для придбання майна та розміщення вільних коштів на банківських рахунках. Отже такі грошові кошти, майно, що придбано за рахунок таких коштів, а так само і дохід, отриманий від розміщення таких коштів на депозитних банківських рахунках, є об`єктом їх спільної сумісної власності. Будь-яких обставин, які б свідчили що ОСОБА_4 за цей проміжок часу мав якісь види доходів, які є його особистою приватною власністю, судом не встановлено.

З урахуванням доводів відповідачів суд бере до уваги, що об`єктом спору є грошові кошти, які розміщені на банківських рахунках на ім`я ОСОБА_4 , а укладаючи відповідні договори про банківське обслуговування ОСОБА_4 не вказував позивачку своєю повіреною особою на розпорядження грошовими коштами на таких банківських рахунках /т. 1 а.с. 65-79/. Натомість ця обставина не свідчить про те, що відповідні грошові кошти не відносяться до об`єктів спільної сумісної власності ОСОБА_4 та позивачки.

Не спростовують презумпції розповсюдження на такі грошові кошти режиму спільного сумісного майна і складені ОСОБА_4 довіреності від 17.03.2021р. у АТ «БАНК СІЧ» та від 17.12.2020р. у АТ «АКЦЕНТ-БАНК» на ім`я ОСОБА_3 на розпорядження коштами, що розміщені на банківських рахунках у таких банках /т. 2 а.с. 30, 31/. В цьому контексті варто звернути увагу, що відповідні довіреності за своєю сутністю є договором доручення, який припиняється одночасно зі смертю довірителя ( ОСОБА_4 ).

За таких обставин спірний автомобіль та залишок грошових коштів на банківських рахунках, що відкриті на ім`я ОСОБА_4 і зберігались на таких рахунках станом на момент його смерті, є об`єктом спільної сумісної власності позивачки та ОСОБА_4 .

Згідно ст. 63 СК дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 69 СК дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК).

Згідно з ч. 2 ст. 71 СК неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Разом з тим, системний аналіз змісту ст. 71 СК в контексті положень ст.ст. 183, 364, 365, 370 ЦК свідчить, що у разі неможливості реального поділу неподільної речі між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності. При цьому, відповідно до ст. 372 ЦК у зв`язку з поділом відповідного майна право спільної сумісної власності припиняється, а за позивачкою підлягає визнанню право власності на належну їй ідеальну частку відповідного майна.

Таким чином позовні вимоги в частині спірного автомобілю та грошових коштів на банківських рахунках є обґрунтованими та правомірними і підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, приймаючи до уваги зміст принципу диспозитивності цивільного судочинства, то саме позивач обирає спосіб захисту його прав, який має застосувати суд, та самостійно визначає зміст його вимог. Суд не може втручатися у право позивача щодо обрання ним способу захисту і розглядає спори виключно в межах заявлених позовних вимог.

Заявляючи позовні вимоги щодо грошових коштів на банківських рахунках в АТ «БАНК СІЧ» та визначаючи спосіб їх поділу позивачка просила, зокрема, визнати об`єктом спільної сумісної власності грошові кошти, що знаходяться на рахунку НОМЕР_6 в сумі 201 323 грн. та в порядку поділу таких коштів визнати за позивачкою право власності на їх частину (100 661 грн.). Відповідна вимога була уточнена позивачкою після отримання від АТ «БАНК СІЧ» інформації про номери рахунків та залишок коштів на таких рахунках. Разом з тим, згідно листа АТ «БАНК СІЧ» від 07.03.2023р. залишок коштів на рахунку НОМЕР_6 складає 200 000 грн. Додаткові кошти в такому банку в сумі 1323,29 грн. розміщені на іншому банківському рахунку - НОМЕР_16 . Отже, враховуючи що в позові заявлено вимогу про визнання за позивачкою права власності на кошти, які знаходяться на рахунку НОМЕР_6 у банку АТ «БАНК СІЧ», то позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в межах суми залишку коштів на такому рахунку, тобто в сумі 200 000 грн.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що відповідні витрати складаються із судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а відтак відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачів в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю позивачки та ОСОБА_4 , а також вимоги щодо визнання за позивачкою права власності на частину спірного автомобілю та частину грошових коштів на банківських рахунках.

За вимогою немайнового характеру в дохід держави підлягає сплаті судовий збір в розмірі 908 грн.

Згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_14 - ринкова вартість спірного автомобіля станом на 31.08.2021р. складає 92 500 грн. /т. 1 а.с. 63/, а відтак вартість частини такого автомобіля складає 46 250 грн. (92 500 грн. / 2).

Загальна сума грошових коштів на банківських рахунках, які виділяються у власність позивачки даним судовим рішенням, складає 552 552 грн.

Отже вартість майнових позовних вимог, які підлягають задоволенню складає 598 802 грн. (552 552 грн. + 46 250 грн.), а сума судового збору для таких вимог складає 5988,02 грн.

Таким чином загальний розмір судового збору, що підлягає стягненню в даному випадку складає 6896,02 грн. (908 грн. + 5988,02 грн.) і відповідні кошти підлягають стягненню з відповідачів в дохід держави в рівних частках, тобто по 3444,01 грн. з кожного.

Згідно ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Оскільки позов підлягає до задоволення, а учасники справи не заявляли відповідних клопотань про їх скасування, то застосовані судом заходи забезпечення позову продовжують діяти.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 11-13, 77, 81, 83, 89, 102-107, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ - задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_18 ) та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (актовий запис про смерть №1570) однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по 06 травня 2021 року.

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 - легковий автомобіль марки DAEWOO FSO LANOS TF69Y, 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Здійснити поділ та визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_18 ) право власності на 1/2 частину легкового автомобіля марки DAEWOO FSO LANOS TF69Y, року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 - вклад з відповідними нарахованими відсотками, що знаходиться у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на рахунку № НОМЕР_3 (Договір №SAMDNWFC0001978123), в загальній сумі -63739 грн.

Здійснити поділ та визнати право власності за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_18 ) на 1/2 частку вкладу з відповідними нарахованими відсотками, що знаходиться у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на рахунку № НОМЕР_3 (Договір №SAMDNWFC0001978123), що складає - 31 869 грн.

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 - вклад з відповідними нарахованими відсотками, що знаходиться у АТ «АКЦЕНТ-БАНК» на рахунку № НОМЕР_4 в загальній сумі 200 000 грн. та на рахунку№ НОМЕР_5 в загальній сумі 6 135 грн.

Здійснити поділ та визнати право власності за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_18 ) на 1/2 частку вкладу з відповідними нарахованими відсотками, що знаходиться у АТ «АКЦЕНТ- БАНК» на рахунках № НОМЕР_4 , що складає 100 000 грн., та на рахунку № НОМЕР_5 , що складає 3 067 грн.

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 - вклад з відповідними нарахованими відсотками, що знаходиться у АТ «БАНК СІЧ» на рахунку № НОМЕР_6 в загальній сумі 200 000 грн. та на рахунку № НОМЕР_7 в загальній сумі 26 616 грн.

Здійснити поділ та визнати право власності за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_18 ) на 1/2 частку вкладу з відповідними нарахованими відсотками, що знаходиться у АТ «БАНК СІЧ» на рахунку № НОМЕР_6 , що складає 100 000 грн., та на рахунку № НОМЕР_7 , що складає 13 308 грн.

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 - вклад з відповідними нарахованими відсотками, що знаходиться у АТ «БАНК ФОРВАРД» на рахунку № НОМЕР_8 в загальній сумі 201 778 грн., на рахунку № НОМЕР_9 в загальній сумі 1668 грн., на рахунку № НОМЕР_10 в загальній сумі 562 грн.

Здійснити поділ та визнати право власності за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_18 ) на 1/2 частку вкладу з відповідними нарахованими відсотками, що знаходиться у АТ «БАНК ФОРВАРД» на рахунку № НОМЕР_8 , що складає 100 889 грн., на рахунку № НОМЕР_9 , що складає 834 грн., на рахунку № НОМЕР_10 , що складає 281 грн.

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 - вклад з відповідними нарахованими відсотками, що знаходяться у АТ «БАНК АЛЬЯНС» на рахунку № НОМЕР_11 в загальній сумі 206 235 грн.;

Здійснити поділ та визнати право власності за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_18 ) на 1/2 частку вкладу з відповідними нарахованими відсотками, що знаходиться у АТ «БАНК АЛЬЯНС» на рахунку № НОМЕР_11 , що складає 103 117 грн.

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 - вклад з відповідними нарахованими відсотками, що знаходиться у АТ «КБ «ГЛОБУС» на рахунку № НОМЕР_19 в загальній сумі 196 000 грн. та на рахунку № НОМЕР_12 в загальній сумі 2 374 грн.

Здійснити поділ та визнати право власності за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_18 ) на Ѕ частку вкладу з відповідними нарахованими відсотками, що знаходиться у АТ АТ «КБ «ГЛОБУС» на рахунку № НОМЕР_19 , що складає 98 000 грн., та на рахунку НОМЕР_12, що складає 1 187 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_20 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_21 ) на користь держави судовий збір в розмірі 6 896 грн. 02 коп. в рівних частках, тобто по 3 444 грн. 01 коп. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 03 вересня 2024 року.

Головуючий : В.М. Скляренко