Постанова

від 05.11.2024 по справі 711/5844/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1654/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №711/5844/21 Категорія: 310000000 Скляренко В. М. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:

суддів Новікова О.М., Карпенко О.В., Василенко Л.І.,

за участю секретаря Ярошенка Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 серпня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ, -

в с т а н о в и в:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона та померлий ОСОБА_4 з жовтня 1997 року проживали разом однією сім`єю, як чоловік та дружина, у кімнаті гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою покращення умов проживання вони вирішили придбати квартиру, яка при купівлі була зареєстрована на ОСОБА_4 .

Оскільки квартира придбавалась у новобудові, то для покриття витрат на її придбання, а також проведення в ній ремонту та облаштування, позивач у грудні 2000 року позичила у ОСОБА_5 кошти в розмірі 1000,00 доларів США.

Саме за спільні кошти та спільною працею вони придбали квартиру, зробили в ній ремонт, облаштували меблями та технікою і 25.12.2000 року заселились до цієї квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

З 25.02.2002 року вони спільно були зареєстровані у такому житлі, де разом і проживали до моменту смерті ОСОБА_4 .

Під час спільного проживання у 2008 році ними було також придбано легковий автомобіль, який був зареєстрований на ім`я ОСОБА_4 .

Також за рахунок спільних заощаджень та сімейного бюджету вони відкрили кілька банківських рахунків з грошовими вкладами на ім`я ОСОБА_4 .

Враховуючи, що все спірне майно було зареєстроване на ОСОБА_4 , то після його смерті таке майно увійшло до складу спадщини.

Оскільки все це майно придбавалось під час проживання позивача та ОСОБА_4 однією сім`єю та за рахунок їх спільної праці і спільних коштів, то відповідне майно є об`єктом їх спільної сумісної власності, а відтак половина такого майна на теперішній час є власністю позивача.

Натомість відповідачі, які є дітьми померлого ОСОБА_4 і є спадкоємцями першої черги, які прийняли у встановленому законом порядку спадщину після смерті їх батька, заперечують наявність майнових прав позивача на спірне майно.

Посилаючись на положення ст. 17 Закону України «Про власність», ст.ст. 60, 61, 70, 74 СК України позивач змушена звертатись до суду з даним позовом для захисту своїх майнових прав та інтересів.

На підставі викладеного та з врахуванням уточнень позовних вимог ОСОБА_1 просила суд:

1) встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивачки та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу з жовтня 1997 року до моменту смерті останнього;

2) визнати об`єктом права спільної сумісної власності позивачки та померлого ОСОБА_4 наступне майно:

а) житлова квартира за адресою: АДРЕСА_2 ;

б) легковий автомобіль марки Daewoo FSO Lanos TF69Y, року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

в) грошові вклади з відповідними нарахованими відсотками, що знаходяться у наступних банківських установах:

- АТ КБ «Приватбанк», рахунок НОМЕР_3 , в сумі - 63 73 грн.;

- АТ «Акцент-Банк», рахунок НОМЕР_4 в сумі 200 000 грн. та рахунок НОМЕР_5 в сумі 6 135 грн.;

- АТ «Банк Січ», рахунок НОМЕР_6 в сумі 201 323 грн., рахунок НОМЕР_7 в сумі 26 616 грн.;

- АТ «Банк Форвард», рахунок НОМЕР_8 в сумі 201 778 грн., рахунок НОМЕР_9 в сумі 1668 грн., рахунок НОМЕР_10 в сумі 562 грн.;

- АТ «Банк Альянс», рахунок НОМЕР_11 , в сумі 206 235 грн.;

- АТ «КБ «Глобус», рахунок НОМЕР_13 в сумі 196 000 грн., рахунок НОМЕР_12 в сумі 2374 грн.;

3) здійснити поділ відповідного майна та визнати за позивачкою право власності на частину такого майна та припинити право спільної власності на таке майно.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 серпня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (актовий запис про смерть №1570) однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнано об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , легковий автомобіль марки Daewoo FSO Lanos TF69Y, 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Здійснено поділ та визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину легкового автомобіля марки Daewoo FSO Lanos TF69Y, року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Визнано об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , вклад з відповідними нарахованими відсотками, що знаходиться у АТ КБ «Приватбанк» на рахунку № НОМЕР_3 (Договір №SAMDNWFC0001978123), в загальній сумі 63739,00 грн.

Здійснено поділ та визнано право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частку вкладу з відповідними нарахованими відсотками, що знаходиться у АТ КБ «Приватбанк» на рахунку № НОМЕР_3 (Договір №SAMDNWFC0001978123), що складає 31 869,00 грн.

Визнано об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , вклад з відповідними нарахованими відсотками, що знаходиться у АТ «Акцент-Банк» на рахунку № НОМЕР_4 в загальній сумі 200 000 грн. та на рахунку№ НОМЕР_5 в загальній сумі 6 135,00 грн.

Здійснено поділ та визнано право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частку вкладу з відповідними нарахованими відсотками, що знаходиться у АТ «Акцент-Банк» на рахунках № НОМЕР_4 , що складає 100 000,00 грн., та на рахунку № НОМЕР_5 , що складає 3 067,00 грн.

Визнано об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , вклад з відповідними нарахованими відсотками, що знаходиться у АТ «Банк Січ» на рахунку № НОМЕР_6 в загальній сумі 200 000 грн. та на рахунку № НОМЕР_7 в загальній сумі 26 616,00 грн.

Здійснено поділ та визнано право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частку вкладу з відповідними нарахованими відсотками, що знаходиться у АТ «Банк Січ» на рахунку № НОМЕР_6 , що складає 100 000,00 грн., та на рахунку № НОМЕР_7 , що складає 13 308,00 грн.

Визнано об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , вклад з відповідними нарахованими відсотками, що знаходиться у АТ «Банк Форвард» на рахунку № НОМЕР_8 в загальній сумі 201 778 грн., на рахунку № НОМЕР_9 в загальній сумі 1668,00 грн., на рахунку № НОМЕР_10 в загальній сумі 562,00 грн.

Здійснено поділ та визнано право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частку вкладу з відповідними нарахованими відсотками, що знаходиться у АТ «Банк Форвард» на рахунку № НОМЕР_8 , що складає 100 889,00 грн., на рахунку № НОМЕР_9 , що складає 834,00 грн., на рахунку № НОМЕР_10 , що складає 281,00 грн.

Визнано об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , вклад з відповідними нарахованими відсотками, що знаходяться у АТ «Банк Альянс» на рахунку № НОМЕР_11 в загальній сумі 206 235,00 грн.;

Здійснено поділ та визнано право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частку вкладу з відповідними нарахованими відсотками, що знаходиться у АТ «Банк Альянс» на рахунку № НОМЕР_11 , що складає 103 117,00 грн.

Визнано об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , вклад з відповідними нарахованими відсотками, що знаходиться у АТ «КБ «Глобус» на рахунку № НОМЕР_13 в загальній сумі 196 000,00 грн. та на рахунку № НОМЕР_12 в загальній сумі 2 374,00 грн.

Здійснено поділ та визнано право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частку вкладу з відповідними нарахованими відсотками, що знаходиться у АТ «КБ «Глобус» на рахунку № НОМЕР_13 , що складає 98 000,00 грн., та на рахунку НОМЕР_12 , що складає 1 187,00 грн.

Стягнуто із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 6 896,02 грн. в рівних частках, тобто по 3 444,01 грн. з кожного.

Рішення суду мотивовано тим, що аналіз наявних в матеріалах справи доказів в контексті обставин спірних правовідносин та доводів сторін дає підстави для висновку про те, що між позивачем та померлим ОСОБА_4 з 1998 року були близькі стосунки, а з грудня 2002 року та по день смерті ОСОБА_4 вони проживали разом однією сім`єю. Натомість з урахуванням змісту положень СК та КпШС, а також засад дії законодавчих норм у часі, встановлення факту проживання таких осіб однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період часу до 01.01.2004 року не передбачено законом, а отже обґрунтованими в цій частині є вимоги про встановлення відповідного факту в період часу з 01.01.2004 року до моменту смерті ОСОБА_4 .

Щодо позовних вимог стосовно спірної квартири, то суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира була придбана ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 25.12.2000 року. у ЗАТ «Будівельно-монтажна фірма «Житлобуд-1» за ціною 2000,00 грн. При цьому у пункті 4 такого договору зазначено, що відповідно до відомостей, викладених у довідці-характеристиці, виданій бюро технічної інвентаризації 25.12.2000 року № 5682, вартість квартири, що продається, з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості об`єктів житлового фонду становить 16 494,00 грн.

Сукупний аналіз обставин справи свідчить, що позивач мала можливість брати часткову участь у придбанні спірної квартири на умовах угоди з ОСОБА_4 . Разом з тим, будь-яких доказів змісту такої угоди суду не надано. Отже сам факт наявності у позивача доходу у вигляді заробітної плати та отримання нею позики в розмірі 1000,00 доларів США не є достатнім доказом участі позивача саме у придбанні спірної квартири, а покази свідків не можуть підтверджувати обставини участі коштів позивача у купівлі спірної квартири, зокрема розмір цієї участі.

Крім того, наявні в матеріалах справи докази не дають підстав для висновку, що в період часу до моменту придбання спірної квартири характер відносин між позивачем та ОСОБА_4 мав ознаки, які притаманні членам однієї сім`ї, зокрема, що вони проживали разом, мали спільний побут та спільний бюджет.

Також суд зауважив, що пояснення свідків не доводять факт спільного проживання позивачки та ОСОБА_6 в період до 25.12.2000 року, а підтверджують лише наявність між ними близьких стосунків. Натомість наявність близьких стосунків не свідчить про те, що характер таких стосунків мав ознаки, які притаманні подружжю.

Щодо іншого майна, то судом враховано, що під час проживання однією сім`єю позивачка та ОСОБА_4 мали доходи у вигляді заробітної плати, пенсії тощо. За рахунок таких доходів вони накопичували грошові кошти, що були використані для придбання майна та розміщення вільних коштів на банківських рахунках. Отже такі грошові кошти, майно, що придбано за рахунок таких коштів, а так само і дохід, отриманий від розміщення таких коштів на депозитних банківських рахунках, є об`єктом їх спільної сумісної власності. Будь-яких обставин, які б свідчили, що ОСОБА_4 за цей проміжок часу мав якісь види доходів, які є його особистою приватною власністю, судом не встановлено.

За таких обставин спірний автомобіль та залишок грошових коштів на банківських рахунках, що відкриті на ім`я ОСОБА_4 і зберігались на таких рахунках станом на момент його смерті, є об`єктом спільної сумісної власності позивача та ОСОБА_4 .

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у відмовленій частині позову, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, просила його скасувати у частині відмови у визнанні об`єктом права спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_3 та її поділу та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що обставини спільного проживання позивача з ОСОБА_4 в період набуття спірної квартири, ведення спільного господарства, спільної праці, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків були належним чином підтверджені, шляхом подання до справи письмових доказів: чисельних фотокарток про сімейний побут, у тому числі і під час проживання в спірній квартирі, їх спільний відпочинок з близькими родичами та колегами, заявою науково-педагогічного колективу кафедри геодезії, землеустрою та будівельних конструкцій ЧДТУ, якою підтверджувалося їх спільне проживання однією сім`єю в спірній квартирі з моменту її придбання, розпискою від 03.12.2000 року про отримання нею у борг коштів для участі у придбанні спірної квартири та розпискою від 15.12.2001 року про повернення отриманих нею раніше в борг коштів, які приймали участь у придбанні ними спірної квартири, розмір цих коштів, обізнаність ОСОБА_4 про мету їх отримання, довідками про дохід, отриманий нею до та в період часу набуття спірної квартири та спільного проживання з ОСОБА_4 , який входив у їх спільний з покійним чоловіком сімейний бюджет.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши ОСОБА_1 та її представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду оскаржується в частині визнання квартири спільним сумісним майном та її поділу, тому судове рішення підлягає перегляду судом апеляційної інстанції лише у даній частині.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення районного суду відповідає вказаним вимогам.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом 26.08.1997 року було розірвано шлюб між ОСОБА_4 з ОСОБА_7 і з того часу він не перебував у зареєстрованому шлюбі з будь-якою іншою особою (т. 1 а.с. 15).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 13.08.1997 року до 12.04.2000 року мала зареєстроване у встановленому порядку місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 11).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно відомостей паспорта громадянина України в період часу з 08.08.1980 року до 16.03.2001 року мав зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання за адресою: АДРЕСА_5 , - а з 11.04.2001 року до 19.10.2001 року - АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 28).

З 25.12.2002 року позивачка та ОСОБА_4 були зареєстрованими та проживали за адресою: АДРЕСА_2 .

З 1992 року позивачка працює у Черкаському державному технологічному університеті на різних посадах, внаслідок чого має стабільний дохід у вигляді заробітної плати (т. 1 а.с. 55-58, 60-61).

В період часу з січня 1997 року до травня 2021 року ОСОБА_4 обіймав посаду завідувача кафедри у Черкаському державному технологічному університету, у зв`язку з чим також мав дохід у вигляді заробітної плати (т. 2 а.с. 57-67).

Згідно з довідкою КНП «Черкаська міська консультативно-діагностична поліклініка» ОСОБА_4 , періодично знаходився на лікуванні в денному стаціонарі, починаючи з 2015 року (т. 1 а.с. 32).

З 16.04.2021 року ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні в пульмонологічному відділенні Першої Черкаської міської лікарні, де 06.05.2021 року помер, що підтверджується посмертним епікризом з історії хвороби та відповідним свідоцтвом про смерть (т. 1 а.с. 16, 18).

Організацією поховання ОСОБА_4 займалась ОСОБА_1 .

Після смерті Битька М.М. приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу було заведено спадкову справу №50/2021. Відповідно до матеріалів спадкової справи із заявами про прийняття спадщини звернулися діти спадкодавця - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які є відповідачами в даному судовому провадженні (т. 2 а.с. 97-102).

На момент смерті ОСОБА_4 до складу майна, яке належало йому на праві власності, входили наступні об`єкти:

1) житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , - на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.08.1998р. (т. 2 а.с. 78).

2) земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,1824га за адресою: АДРЕСА_6 (кадастровий номер 7125182800:01:000:0117), - згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 10.10.2003 (т. 2 а.с. 113-114).

3) двокімнатна квартира житловою площею 25,5кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , - на підставі договору купівлі-продажу квартири від 25.12.2000р. (далі - спірна квартира) (т. 1 а.с. 47).

4) легковий автомобіль марки Daewoo FSO Lanos TF69Y, 2008 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 24.07.2008 року (далі - спірний автомобіль) (т. 1 а.с. 62).

5) грошові кошти на банківських рахунках в банківських установах із залишком коштів на таких рахунках згідно наданих банківськими установами відомостей:

- АТ «Банк Альянс», рахунок НОМЕР_11 , залишок коштів -206 235,79 грн. (т. 3 а.с. 108);

- АТ «КБ «Глобус», рахунок НОМЕР_13 - 196 000,00 грн., рахунок НОМЕР_12 -2374,65 грн. (т. 3 а.с. 110);

- АТ «Акцент-Банк», рахунок НОМЕР_5 - 6 135,49 грн., рахунок НОМЕР_4 - 200 000,00 грн. (т. 3 а.с. 136);

- АТ КБ «Приватбанк», рахунок НОМЕР_14 - 0,6 грн., рахунок НОМЕР_3 - 63 739,40 грн., рахунок НОМЕР_15 - 189,92 грн. (т. 3 а.с. 142);

- АТ «Банк Січ», рахунок НОМЕР_7 - 26 616,51 грн., рахунок НОМЕР_6 - 200 000,00 грн., рахунок НОМЕР_16 - 1323,29 грн. (т. 3 а.с. 154);

- АТ «Банк Форвард», рахунок НОМЕР_17 - 0,47 грн., рахунок НОМЕР_10 - 562,08 грн., рахунок НОМЕР_8 - 201 778,00 грн., рахунок НОМЕР_9 - 1668,81 грн. (т. 3 а.с. 172).

В суді першої інстанції за клопотанням сторони позивача також були допитані в якості свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що працює завідуючим відділенням денного стаціонару Третьої міської поліклініки. З позивачкою та померлим ОСОБА_4 вона знайома з 1997-1998 років, оскільки ОСОБА_4 з того часу регулярно з періодичністю один-два рази на рік проходив лікування у медичному закладі, а позивачка його супроводжувала. Зазначила, що вона вважала їх сім`єю.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона є дружиною рідного брата померлого ОСОБА_4 і проживає в АДРЕСА_6 поруч з будинком, який був успадкований ОСОБА_4 З ОСОБА_4 вона знайома з 1970 року, а з позивачкою вона познайомилась після смерті матері ОСОБА_4 , що мало місце восени 1997 року. ОСОБА_4 представив позивачку, як його нову дружину, і з того часу він з нею проживав однією сім`єю. Померлий ОСОБА_4 та позивачка щотижня приїжджали в АДРЕСА_6 до будинку ОСОБА_4 і поралися по господарству.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що знає позивачку з 1997 року, оскільки та працювала в інституті, де навчалися двоє дітей свідка. Між свідком та позивачкою склалися дружні відносини. Зазначила, що у 2000 році свідок давала позивачці у позику 1000 доларів США для придбання квартири. Позику позивачка згодом повернула і повернення позики відбувалось в кабінеті ОСОБА_4 . В період часу з 1997 по 2005 роки свідок близько спілкувалася з позивачкою та ОСОБА_4 , а після того вже рідше. Свідок стверджує, що вважала позивачку та ОСОБА_4 чоловіком і дружиною і не знала, що вони офіційно не укладали шлюб.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що проживає у квартирі АДРЕСА_7 в одному будинку з позивачкою та померлим ОСОБА_4 , яких знає як сусідів з травня 1999 року, тобто з моменту заселення свідка до будинку. Позивачку та померлого ОСОБА_4 свідок сприймала, як сім`ю і не знала, що вони офіційно не одружені. Свідок дуже часто бачила їх разом, як вони разом ходили на роботу, поверталися з дачі, робили ремонт у квартирі.

Свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 пояснили, що працювали одному інституті разом з позивачкою та ОСОБА_4 , з якими підтримували гарні відносини. Зазначили, що з 1998 року позивачка та ОСОБА_4 проживала разом однією сім`єю як подружжя і піклувались один про одного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Тобто і для «фактичного подружжя» повинні бути характерними усі ознаки сім`ї, передбачені 3 СК України, а саме: спільне проживання, спільний побут та наявність взаємних прав та обов`язків.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Саме лише встановлення судом факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу без вирішення питання виникнення, зміни або припинення юридичних наслідків чинним законодавством не передбачено.

Вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю позивачем заявлена з певною правовою метою - визначення правового статусу нерухомого майна, набутого сторонами у період спільного проживання, як такого, що є спільним майном сторін.

Правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є встановлення належності їм майна на праві спільної сумісної власності на підставі статті 74 СК України.

Для визначення осіб такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбане спірне майно.

Позивач, звертаючись до суду із даним позовом стверджує, що на час придбання спірної квартири (25.12.2000 року) вона проживала з ОСОБА_4 однією сім`єю, а тому дане майно є їх спільною сумісною власністю.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною другою статті 112 ЦК Української РСР (у редакції, чинній на момент придбання спірної квартири) визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток.

Аналогічне положення містить і частина перша статті 368 чинного ЦК України.

У постанові Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 163/754/17 (провадження № 61-14555св18), на яку посилається позивач у касаційній скарзі, зазначено, що «згідно зі статтею 17 Закону України «Про власність», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Частиною другою статті 112 ЦК УРСР визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток.

Отже, розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (статті 16 Закону України «Про власність», статті 22 КпШС України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (пункт 1 статті 17, стаття 18, пункт 2 статті 17 Закону України «Про власність»).

Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв`язку із цим судам під час вирішення спору щодо визнання нерухомого майна об`єктом спільної сумісної власності осіб, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання цих осіб у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане ними внаслідок спільної праці.

Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.

Тільки в разі встановлення цих фактів положення частини першої статті 17 Закону України «Про власність» вважається правильно застосованим.

Вказаний висновок узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року № 6-135цс13 та від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15».

У зв`язку із викладеним суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі

№ 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) погодилася з тим, що особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності, є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відмовляючи у задоволенні позову у частині визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності, суд першої інстанції, надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам та встановленим на їх підставі обставинам, дійшов правильного висновку про те, що позивачка не довела належними, допустимими та достатніми доказами факт проживання її та ОСОБА_4 однією сім`єю, спільний побут і взаємні права й обов`язки в період, упродовж якого було придбане спірне майно.

Суд надав належну оцінку показанням допитаних в судовому засіданні суду першої інстанції свідків, які підтвердили наявність близьких відносин між позивачкою та ОСОБА_4 та їх часте перебування разом та правильно виходив із того, що жоден свідок не зміг підтвердити факту їх спільного проживання саме як чоловіка та дружини, ведення ними спільного господарства та наявності спільного бюджету до 25.12.2000 року, а також за яких саме обставин та за які саме грошові кошти було придбано спірне майно.

Щодо наданої ОСОБА_1 розписки від 03.12.2000 року, згідно з якою вона отримала від ОСОБА_5 у позику грошові кошти в сумі 1000,00 доларів США для купівлі квартири, які згодом повернула, то колегія суддів враховує, що повернення даних коштів відбулося після продажу ОСОБА_4 квартири по АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 12.10.2001 року за ціною 4300,00 грн.

Вказані обставини дійсно можуть підтверджувати той факт, що ОСОБА_1 допомагала ОСОБА_4 придбавати спірну квартиру на обумовлених ними умовах, однак підстав стверджувати, що її придбання здійснювалося за спільні кошти та в інтересах сім`ї, колегія суддів не вбачає.

Крім того, позивач та ОСОБА_4 до придбання спірної квартири були зареєстрованими за різними адресами проживання.

Колегія суддів враховує, що вказані позивачем обставини на обґрунтування позовних вимог, а саме спільний відпочинок, спільні світлини зі свят та відпочинку, самі по собі, без доведення належними доказами факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між позивачкою та ОСОБА_4 склались та мали місце протягом вказаного хронологічного періоду часу до придбання квартири усталені відносини, які притаманні подружжю.

Отже суд апеляційної інстанції також не вбачає достатніх та переконливих підстав для задоволення позову у оскарженій частині.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скарги без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 серпня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 листопада 2024 року.

Судді: