Постанова

від 03.09.2024 по справі 554/7064/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/7064/23 Номер провадження 22-ц/814/3202/24Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,

секретар Чемерис А.К.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 та його представника адвоката Рохманова В.І., представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Павлюка І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради»

на рішення Київського районного суду м.Полтави від 04 червня 2024 року (повний текст складено 07 червня 2024 року), постановлене суддею Яковенко Н.Л.,

у справі за позовом Комунального підприємства «Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», про стягнення матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в :

03.08.2023 КП «Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради» звернулося в суд із указаним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди.

Позовна заява обґрунтована тим, що 08.10.2022 ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом автомобілем «SKODA KODIAQ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Європейській у м.Полтаві, з боку вул. Героїв Чорнобильців у напрямку вул. Пушкіна. Рухаючись зі швидкістю руху, що становила 110,17 км/год. ± 9.14 км/ год., яка є перевищенням дозволеної швидкості у населених пунктах, порушуючи тим самим п.п.12.4, 12.9. Б) Правил дорожньогоруху України, та наближаючись до регульованого за допомогою світлофора перехрестя по вул.Європейської та вул.Шевченка, не обравши безпечної швидкості руху позбавив себе можливості реагувати на зміни дорожньої обстановки, а саме, на появу у межах своєї смуги для руху спеціалізованого автомобіля АВТОСПЕЦПРОМ АСПА.941157.018.03 (меддопомога), реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , що рухався із увімкненим проблисковим маячком синього кольору із спеціальним звуковим сигналом, який виїхав на вказане перехрестя із вул.Шевченка на червоний сигнал світлофору, та перетинав вул.Європейську зліва направо відносно напрямку руху водія ОСОБА_2 , який у подальшому скоїв із спеціалізованим автомобілем зіткнення у межах перехрестя. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб АВТОСПЕЦПРОМ ACПA.941157.018.03 (меддопомога), реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить позивачу, отримав пошкодження. За результатами експертизи сума завданого збитку визначена в розмірі 504294,95 грн., витрати на проведення експертизи складають 11471,04 грн.

Указана подія була визнана страховим випадком та підприємством отримано страхові виплати в розмірі 130000,00 грн. та 181265,69 грн., яких недостатньо для повного відновлення роботи транспортного засобу.

Просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку матеріальну шкоду в розмірі 204500,30 грн. та понесені судові витрати.

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 04.06.2024 у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди відмовлено.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачу, як власнику пошкодженого транспортного засобу, підлягає відшкодування шкода, завдана в результаті ДТП у розмірі різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, що становить 354683,58 грн. (504294,95 грн. (вартість транспортного засобу) 149611,37 грн. (вартість залишків)), а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

У кримінальній справі №554/1656/23, провадження №1-кп/554/1200/2023, ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 22.03.2023, звільнено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України на підставі ст.46 КК України, у зв`язку з примиренням з потерпілим; кримінальне провадження за їх обвинуваченням закрито, встановлено, що в їх діях є порушення, які знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з ДТП, тому суд прийшов до висновку, що частка відповідальності кожного із володільців транспортних засобів складає 50%. Оскільки позивач є одним із володільців (власників) транспортного засобу, а ОСОБА_3 на час ДТП перебував у трудових відносинах, розмір шкоди, що підлягав відшкодуванню позивачу становить 177241,79 грн., натомість матеріалами справи підтверджено виплату ПрАТ «СК «Уніка» позивачу страхового відшкодування у розмірі 130000,00 грн. і 181265,69 грн., а всього на суму 311265,69 грн., що перевищує розмір шкоди, який може бути покладено на володільця транспортного засобу SKODA KODIAQ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 . Тому заявлені позовні вимоги до ОСОБА_4 є безпідставними.

Оскільки відповідач ОСОБА_3 на час ДТП перебував у трудових відносинах з позивачем, тому обґрунтування позовних вимог до цього відповідача нормами ЦК України, є безпідставними.

Не погодившись із таким рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Посилаючись на правові висновки Верховного Суду у постановах від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, від 25.10.2019 у справі №7612/6144/15-ц, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 доводить, що незгода суду з нормативно-правовою кваліфікацією обставин не є підставою для відмови в позові, оскільки суд має самостійно застосувати при прийнятті рішення норми права, предметом регулювання яких є спірні правовідносини.

Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що ОСОБА_3 має нести повну матеріальну відповідальність згідно із п.3 ст.134 КЗпП України, оскільки він на момент ДТП був працівником комунального підприємства, а його і ОСОБА_2 протиправність (вина) установлена ухвалою суду у справі про кримінальне правопорушення.

Посилаючись на норми ст.ст.1166, 1187, 1194 ЦК України та роз`яснення Пленуму ВССУ від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», та недостатність страхового відшкодування для покриття матеріальної шкоди, заподіяної майну позивача, вважає, що відповідачі повинні сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою та їх відповідальність має бути солідарною.

02.09.2024 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив представника ОСОБА_3 адвоката Павлюка І.О. на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.

Звертає увагу, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину щодо майна позивача, оскільки відповідно до положень статті 268 КК України, до якої він притягувався, мова йде про завдання шкоди саме потерпілому ОСОБА_5 . Тоді як позивач в рамках кримінального провадження не мав статусу потерпілої сторони, а тому і можливість покладення на ОСОБА_3 повної матеріальної відповідальності за п.3 ст.134 КЗпП України, повністю виключається.

Наголошує, що займана ним посада не належить до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП України може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність, що виключає підстави застосування положень статті 134 цього Кодексу.

Зазначає, що обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві, який позивачем не виконано і доказів на підтвердження вимог позову ним не надано, як і обґрунтування розміру відшкодування.

Звертає увагу, що при здійсненні розрахунку, виконаного судовим експертом-автотоварознавцем ОСОБА_6 у висновку №17-03 від 21.04.2023, останнім допущено ряд істотних порушень Методики, які прямо вказують на недопустимість його як доказу, зокрема, не враховано утилізаційну вартість КТЗ; у такому випадку позивачу залишається у власності пошкоджений автомобіль, який, без сумніву, також має значну вартість.

У суді апеляційної інстанції представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, наполягаючи на її задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Рохманов В.І., а також представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Павлюк І.О. проти задоволення апеляційної скарги заперечили, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної інстанції, апеляційний суд установив такі обставини.

Комунальне підприємство «Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради» є власником спеціалізованого автомобіля Citroen Jumper 2.2 HDI, АВТОСПЕЦПРОМ АСПА.941157.018.03 (меддопомога), реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Власником автомобіля «SKODAKODIAQ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_2 .

08.10.2022 близько 16-35 год., у світлу пору доби, за відсутності опадів, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом автомобіля «SKODA KODIAQ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по вул.Європейській у м. Полтаві, з боку вул. Героїв Чорнобильців у напрямку вул.Пушкіна. Рухаючись у вказаному напрямку зі швидкістю руху, що становила 110,17 км/год. ± 9.14 км/ год., яка є перевищенням дозволеної швидкості у населених пунктах, порушуючи тим самим п.п.12.4, 12.9. Б) Правил дорожньогоруху України, та наближаючись до регульованого за допомогою світлофора перехрестя по вул.Європейської та вул. Шевченка, ОСОБА_2 , не обравши безпечної швидкості руху, позбавив себе можливості реагувати на зміни дорожньої обстановки, а саме, на появу у межах своєї смуги для руху спеціалізованого автомобіля АВТОСПЕЦПРОМ АСПА.941157.018.03 (меддопомога), реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , що рухався із увімкненим проблисковим маячком синього кольору із спеціальним звуковим сигналом, який виїхав на вказане перехрестя із вул.Шевченка на червоний сигнал світлофору, та перетинав вул.Європейську зліва направо відносно напрямку руху водія ОСОБА_2 , який у подальшому скоїв із спеціалізованим автомобілем зіткнення у межах перехрестя. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру спеціалізованого автомобіля АВТОСПЕЦПРОМ ACПA.941157.018.03 (меддопомога), реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_5 спричинено тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. Причиною вказаної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків стало порушення водієм автомобіля «SKODA KODIAQ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 вимог п.п.12.4, 12.9.Б) Правил дорожньогоруху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001.

Порушення указаних вимог Правил дорожньогоруху України водієм ОСОБА_2 з технічної точки зору знаходяться у причинному зв`язку з виникненням вказаної дорожньо-транспортної пригоди та водій ОСОБА_2 мав технічну можливість зупинити автомобіль, щоб дати дорогу автомобілю АВТОСПЕЦПРОМ АСПА.941157.018.03 (меддопомога), реєстраційний номер НОМЕР_2 , що рухався із увімкненими проблисковими маячками синього кольору і спеціальним звуковим сигналом при дозволеній швидкості в населеному пункті рівній 50 км/год.

Також за викладених обставин причиною вказаної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків стало порушення водієм спеціалізованого автомобіля АВТОСПЕЦПРОМ АСТА.941157.018.03 (меддопомога), реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_3 вимог п.п.3.1, 8.7.3 Е) Правил дорожньогоруху України. Порушення вказаних вимог Правил дорожньогоруху України водієм ОСОБА_3 з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням вказаної дорожньо-транспортної пригоди та водій ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути дорожньо-транспортну пригоду шляхом виконання вимог п.п.3.1, 8.7.3 Е) Правил дорожньогоруху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

По вказаному факту дорожньо-транспортної пригоди за викладених обставин порушено кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.1 ст.286 КК України (провадження №1-кп/554/1200/2023, справа №554/1656/23), яке ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 22.03.2023 - закрито, звільнено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286КК України на підставі ст.46 КК України, у зв`язку з примиренням з потерпілим./а.с.24-25/

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 08.10.2022, транспортний засіб Citroen Jumper 2.2 HDI, АВТОСПЕЦПРОМ АСПА.941157.018.03 (меддопомога), реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить позивачу, отримав механічні ушкодження.

Станом на час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу, була застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», згідно полісу №205886063 від 14.08.2021 (страхова сума визначена у розмірі 130000,00 грн.) та згідно договору добровільного комплексного страхування на транспорті від 20.11.2020 №001427/4100/0000056, який укладений між ПрАТ «СК «Уніка» та ТОВ «Сингента»./а.с.157-159/

Згідно висновку №17-03 від 21.04.2023 вартість матеріального збитку автомобіля Citroen Jumper 2.2 HDI, АВТОСПЕЦПРОМ АСПА.941157.018.03 (меддопомога), реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 504294,95 грн., що є вартістю автомобіля до ДТП, оскільки вартість відновлювального ремонту більша за ринкову вартість автомобіля, а тому відновлення досліджуваного автомобіля АВТОСПЕЦПРОМ АСПА.941157.018.03 є економічно недоцільним./а.с.10-16/

Відповідно до висновку про вартість придатних залишків №22638 від 14.03.2023, складеного на замовлення ПрАТ «СК «Уніка» для вирішення питання про визначення розміру страхової суми, вартість АВТОСПЕЦПРОМ АСПА.941157.018.03, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у пошкодженому стані складає 149611,37 грн./а.с.151-152/

Відповідно до страхового акту №00534213, платіжним дорученням №080955 від 30.03.2023 ПрАТ «СК «УНІКА» виплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 130000,00 грн. на підставі договору страхування №205886063 та відповідно до страхового акту №00558461 платіжним дорученням №080956 від 30.03.2023 виплатило страхове відшкодування на підставі полісу 001427/4100/0000056/23/241 у розмірі 181265,69 грн./а.с.20-23/

Відповідач ОСОБА_3 на час ДТП перебував з позивачем у трудових відносинах./а.с.38-41/

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , районний суд виходив з того, що відповідно до положень статті 82ЦПК України є доведеними обставини щодо вчинення відповідачами винних дій та частка відповідальності кожного із володільців транспортних засобів, що були учасниками ДТП, яка складає 50%. Позивач є одним із власників транспортних засобів, водій якого ОСОБА_3 на час ДТП перебував з ним у трудових відносинах. Тому на відповідача ОСОБА_2 , як володілця транспортного засобу «SKODA KODIAQ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , може бути покладений обов`язок відшкодування шкоди у вказаній частці.

Висновком експерта встановлено, що відновлення пошкодженого транспортного засобу позивача є економічно необґрунтованим, оскільки вартість ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля до ДТП. Тому згідно зі статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодуванню підлягає різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, що складає 354683,58 грн. (504294,95 грн. (вартість транспортного засобу) 149611,37 грн. (вартість залишків)), та відповідно 683,58 частка відповідача ОСОБА_2 мала складати 177341,79 грн.(354683,58 грн. : 2).

Враховуючи, що на підставі страхових актів ПрАТ СК «Уніка», як страховик водія ОСОБА_2 , виплатило позивачу суми страхового відшкодування у розмірі 130000,00 грн. та 181265,69 грн., а всього на суму 311265,69 грн., підстави для стягнення шкоди з відповідача ОСОБА_2 є відсутніми.

Також районний суд визнав безпідставними позовні вимоги до ОСОБА_3 , зважаючи на те, що останній перебував на час ДТП з позивачем у трудових відносинах та позивач не довів підстав, передбачених статтею 130 КЗпП України, покладення на відповідача ОСОБА_3 відповідальності за шкоду, завдану в результаті пошкодження автомобіля в ДТП.

Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції погоджується. При цьому враховує таке.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною шостою статті 82ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частини першої статті 1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 22 Закону України«Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 1194ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суд, сформувала у справі №755/18006/15-ц від 04.07.2018, висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 підвередила зазначений висновок, вказавши, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника. Іншої норми, яка визначала б особливості відповідальності осіб, що застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночної процедури визначення вартості КТЗ встановлені Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003. Вимоги методики є обов`язковими під час проведення авто-товарознавчих експертиз.

Відповідно до п.7.17 Методики, якщо вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого колісного транспортного засобу перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого колісного транспортного засобу не розраховується. Відновлення такого колісного транспортного засобу за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації колісного транспортного засобу.

Тобто, якщо транспортний засіб є фізично знищеним (вартість відновлювального ремонту аварійно пошкодженого колісного транспортного засобу перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень) встановлюється вартість утилізації колісного транспортного засобу.

У разі коли пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 1188ЦК України передбачений порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки. Зокрема, згідно з п.3 ч.1 ст.1188 ЦК України, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», роз`яснено, що шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж випадку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Районний суд, вірно встановивши обставини справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 89 ЦПК України, з урахуванням викладених норм матеріального права та правових висновків, зробив правильний висновок про те, що позивач, як власник пошкодженого транспортного засобу, має право на відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП, у розмірі різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому суд першої інстанції також дійшов правильного висновку про те, що, оскільки у кримінальному провадженні за обвинуваченням відповідачів у діях обох водіїв встановлені порушення, які знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з ДТП, тому частка відповідальності кожного із володільців транспортних засобів складає 50 %.

Здійснена страховиком цивільно-правової відповідальності водія ОСОБА_2 на користь позивача виплата страхового відшкодування перевищує розмір шкоди, визначений висновками експертів, який може бути покладено на володільця транспортного засобу «SKODA KODIAQ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому підстави для стягнення заявленої в позові до стягнення шкоди відсутні.

Із огляду на викладене, колегія суддів відхиляє яке неспроможні доводи апеляційної скарги щодо недостатності страхового відшкодування для покриття матеріальної шкоди, заподіяної майну позивача відповідачем ОСОБА_2 та вимоги позову щодо солідарної відповідальності.

Доводи апеляційної скарги, за змістом яких суд має самостійно застосувати при прийнятті рішення норми права, предметом регулювання яких є спірні правовідносини, а не відмовляти у задоволенні позову з цих підстав, колегія суддів відхиляє. При цьому враховує наступне.

Згідно зістаттею 3ЦК Українизагальними засадамицивільного законодавстває: 1)неприпустимість свавільноговтручання усферу особистогожиття людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України тазаконом; 3)свобода договору; 4)свобода підприємницькоїдіяльності,яка незаборонена законом; 5)судовий захистцивільного правата інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

За змістом сталої позиції Великої Палата Верховного Суду, згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд (висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, від 28.09.2022 у справі №483/448/20).

У справі, що переглядається, суд першої інстанції, з огляду на обставини справи, надав правильну юридичну кваліфікацію підстав позову та дійшов обґрунтованого висновку, що питання відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником підприємству врегульовано не загальними нормами ЦК України, а спеціальними нормами КЗпП України, що відповідає позиції Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі №463/4040/15-ц, від 20.01.2021 у справі №583/1942/17.

Суд першої інстанції вірно кваліфікував характер спірних правовідносин та діючи у відповідності до положень статей 12, 13, 89 ЦПК України, правомірно обґрунтовув рішення щодо відмови у задоволенні позову до ОСОБА_3 зважаючи на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження підстав покладення на нього повної матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну в результаті пошкодження автомобіля в дорожньо-транспортній пригоді.

Підстави застосуванняв судіапеляційної інстанції положень п.3 ст.134 КЗпП України, колегія суддів не вбачає, оскільки працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоду завдано діями працівника, які маютьознаки діянь,переслідуваних укримінальному порядку. Тодіяк удіянні ОСОБА_3 встановлені ознаки кримінального правопорушення за ч.1 ст.286 КК України порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій особі середньої тяжкості тілесні ушкодження. У діях ОСОБА_3 відсутній склад злочину щодо майна позивача, який у межах кримінального провадження не є потерпілою особою, що виключає підстави покладення на останнього повної матеріальної відповідальності, незалежно від встановлення його вини в ухвалі суду у справі про кримінальне правопорушення.

Тоді як, за змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач, диспозитивно розпорядившись належними йому процесуальними обов`язками, підстави позову не уточнював та не надав доказів на підтвердження розміру стягнення відшкодування.

Натомість, згідно зі статтею 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, визначених законом.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_3 заподіяв шкоди унаслідок пошкодження транспортного засобу позивача при виконанні трудових обов`язків, на нього було можливо покладення матеріальної відповідальності за шкоду, в розмірі, що не перевищує середній заробіток, з урахуванням обставин,передбачених статтею 137 КЗпП України.

Проте позивач в суді першої інстанції не пов`язував підстави позову із застосуванням наведених норм закону та не надав доказів на підтвердження розміру середнього заробітку працівника, витребування яких виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції, визначених статтею 367 ЦПК України, перелік яких є вичерпним.

При цьому колегія суддів ураховує висновок Великої Палати Верховного Суду, сформований у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13, яким наголошувалося на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Наведений процесуальних обов`язок позивачем не виконано та не надано належних та допустимих доказів, як на підтвердження підставності стягнення згідно з заявленими позовними вимогами матеріальної шкоди.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а рішення районного суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с та н о в и в:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Об`єднане автогосподарство закладів та установ охорони здоров`я Полтавської області Полтавської обласної ради» - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м.Полтави від 04 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06.09.2024.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак