Постанова

від 15.01.2025 по справі 760/17849/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року

м. Київ

справа № 760/17849/20

провадження № 61-13481св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: дочірнє підприємство «Автомобіліст» відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петріцька Альона Павлівна,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відкрите акціонерне товариство «Київське автотранспортне підприємство 13062», Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, публічне акціонерне товариство «Асвіо Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу дочірнього підприємства «Автомобіліст» відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062» на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 березня

2023 року у складі судді Ішуніної Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Рейнарт І. М., Ящук Т. І., і виходив з такого.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062», Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ПАТ «Асвіо Банк», про скасування реєстрації права власності на групи приміщень.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що у процесі приватизації у 1995 році Київського автотранспортного підприємства 13062 до статутного капіталу новоствореного ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» було передано гуртожиток, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 4 903,3 кв. м.

3. 14 жовтня 1997 року Київська міська державна адміністрація на підставі наказу «Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна»

від 01 жовтня 1997 року № 396-в видала ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» свідоцтво про право власності, серія НОМЕР_1 на жилий будинок в цілому - гуртожиток.

4. 06 квітня 2000 року рішенням загальних зборів ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» було створено ДП «Автомобіліст»

ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» на базі майна

ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062», до статутного капіталу якого був внесений жилий будинок в цілому - гуртожиток.

5. 10 лютого 2014 року розпорядженням Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації № 74 «Про затвердження реєстру будівель, які використовуються під гуртожитки у Солом`янському районі міста Києва» будівлю на АДРЕСА_1 зареєстровано як гуртожиток, що увійшов до статутного капіталу ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062».

6. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 68443046 від 19 вересня 2016 року вбачається, що державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петріцькою А. П. 12 серпня 2016 року було зареєстровано поділ гуртожитку, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , на 4 частини: групу житлових приміщень № 4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 999300480000); групу нежитлових приміщень № 3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 999294380000); групу нежитлових приміщень № 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 999282280000); групу нежитлових приміщень № 1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 999273880000).

7. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 68443046 від 19 вересня 2016 року вбачається, що реєстрація поділу гуртожитку проведена на підставі наступних документів: свідоцтва про право власності на жилий будинок серія НОМЕР_1 , виданого Головним управлінням житлового господарства та майна Київської міської державної адміністрації 14 жовтня 1997 року; наказу ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» № 87 від 19 травня

2000 року; акту передачі ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» та ДП «Автомобіліст» від 25 травня 2000 року; довідки ДП «Автомобіліст» № 42 від 10 серпня 2016 року; протоколу загальних зборів акціонерів ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» № 1 від 06 квітня 2000 року; висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна ТОВ «Бюро технічної інвентаризації міжрегіональне».

8. Позивач вважав, що державну реєстрацію поділу гуртожитку на 4 групи приміщень було здійснено незаконно, оскільки було протиправно змінено їх призначення з житлових приміщень на нежитлові. Разом з тим, до групи нежитлових приміщень № 3, які виділені в окремий об`єкт, увійшли всі приміщення на другому поверсі, які насправді є житловими кімнатами, в яких проживають мешканці, зокрема він.

9. Звертав увагу, що реєстрація переведення житлового будинку у нежитлові приміщення має відбуватися виключно на підставі дозволу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) через Центр надання адміністративних послуг. Проте, такий дозвіл ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» не було отримано.

10. Зазначав, що реєстраційні дії вчинялися з порушенням законодавчо встановленого мораторію на відчуження гуртожитків, які увійшли до статутних фондів акціонерних товариств чи колективних підприємств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації.

11. Крім того, оскаржуваними рішеннями було порушено його право на приватизацію житла відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та право на проживання у ньому.

12. Додатково зауважував, що він уже звертався до адміністративного суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про поділ гуртожитку на 4 групи приміщень (справа № 826/17146/16), провадження у справі було закрито з підстав непідсудності справи судам адміністративної юрисдикції.

13. Крім того, постановою Північного апеляційного господарського суду від 03 липня 2019 року у справі № 910/6768/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року, було визнано недійсним три договори купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами яких ДП «Автомобіліст» продав групи нежитлових приміщень № 1, 2, 3, що розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Міжнародний

офісно-готельний центр», скасовано записи про право власності

ТОВ «Міжнародний офісно-готельний центр» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визнано недійним договори іпотеки, якими передано в іпотеку вищевказані групи нежитлових приміщень АТ «Асвіо Банк».

14. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. від 13 серпня

2016 року про реєстрацію права власності за ДП «Автомобіліст» на: групу нежитлових приміщень № 1, загальною площею 1 549,3 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; групу нежитлових приміщень № 2, загальною площею 75,5 кв. м, що розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 ; групу нежитлових приміщень № 3, загальною площею

813,2 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; групу нежитлових приміщень № 4, загальною площею 2 465,3 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Стислий виклад позиції інших учасників справи

15. ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» заперечувало проти задоволення позову, посилаючись на те, що підприємство є законним власником об`єкту нерухомості по АДРЕСА_1 , ним було надано повний перелік документів для проведення реєстраційної дії, підстави для відмови у проведенні такої дії були відсутні. Надання дозволу Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради як обов`язкового документу при державній реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна шляхом поділу не передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Також відповідач просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності, посилаючись на те, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та іншими матеріально-правовими підставами не перериває перебігу такого строку.

16. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Петріцька А. П. заперечувала проти задоволення позовних вимог

ОСОБА_1 , посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Зазначала, що ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» подало повний та належно оформлений пакет документів, який вимагається Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень для вчинення відповідної реєстраційної дії. Підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень не було. Необхідність надання дозволу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради при державній реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу, законодавством не передбачена. Також просила суд застосувати наслідки пропуску позовної давності, посилаючись на безпідставність доводів позивача про переривання строку її перебігу.

17. АТ «Асвіо Банк» заперечувало проти задоволення позову, посилаючись на те, що державним реєстратором 13 серпня 2016 року проведено реєстраційну дію відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Надання дозволу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради не передбачено положеннями зазначеного Закону та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій

18. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 06 березня

2023 року позов задоволено.

19. Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» на групу нежитлових приміщень № 1, загальною площею 1 549,3 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

20. Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» на групу нежитлових приміщень № 2, загальною площею 75,5 кв. м, що розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 .

21. Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» на групу нежитлових приміщень № 3, загальною площею 813,2 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

22. Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» на групу житлових приміщень № 4, загальною площею 2 465,3 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

23. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

24. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорювані реєстраційні дії були здійснені за відсутності дозволу у ДП «Автомобіліст»

ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» від Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), тобто без дотримання Положення про порядок переведення житлових приміщень (житлових будинків) у нежитлові у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради № 781/1645 від 23 липня 2015 року.

25. Вирішуючи заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, суд першої інстанції зазначив, що перебіг позовної давності сплинув, однак наведені позивачем у заяві про поновлення строку позовної давності причини пропуску такого строку є поважними, тому порушене право позивача підлягає захисту.

26. Постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року апеляційні скарги приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. та ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» задоволено частково. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

27. Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» на групу нежитлових приміщень № 1, загальною площею 1 549,3 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

28. Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» на групу нежитлових приміщень № 2, загальною площею 75,5 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

29. Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за дочірнім підприємством «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» на групу нежитлових приміщень № 3, загальною площею 813,2 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

30. Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П. від 13 серпня 2016 року про реєстрацію права власності за

ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» на групу житлових приміщень № 4, загальною площею 2 465,3 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

31. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької А. П.

32. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована наявністю обов`язкової підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення, оскільки встановлено, що рішення Солом`янського районного суду

м. Києва від 06 березня 2023 року не підписано суддею.

33. Разом з тим, апеляційний суд визнав обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 , а його порушене право на житло, у якому він зареєстрований та тривалий час проживає, - таким, що підлягає судовому захисту, з огляду на наявність поважних причин пропуску строку позовної давності. Зазначено, що переведення житлового будинку у нежитлові приміщення має відбуватись на підставі дозволу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що передбачено Положенням про порядок переведення житлових приміщень (житлових будинків) у нежитлові у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23 липня 2015 року № 781/1645. Також виділеним приміщенням не присвоєно адреси.

34. Водночас, апеляційним судом зауважено, що державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Петріцька А. П., не є належним відповідачем у справі, оскільки предметом розгляду у цій справі є правомірність набуття ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» права власності на групи нежитлових та житлових приміщень.

Узагальнені доводи касаційної скарги

35. 07 жовтня 2024 року ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

36. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 03 липня 2018 року у справі

№ 917/1345/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 29 вересня 2020 року у справі

№ 688/2908/16-ц, від 21 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц, від 28 вересня 2021 року у справі

№ 761/45721/16-ц, від 02 листопада 2021 року у справі № 917/1338/18, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 червня 2021 року у справі № 910/16898/19, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17, у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 264/7504/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/6768/18, від 26 листопада 2019 року у справі № 902/201/19, від 21 травня 2020 року у справі № 401/3644/16-ц,

від 04 червня 2020 року у справі № 522/7758/14-ц, від 24 листопада 2021 року у справі № 591/1240/18, від 30 листопада 2021 року у справі № 910/4224/21,

від 05 жовтня 2022 року у справі № 755/25/20-ц, від 29 серпня 2023 року у справі № 910/5958/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимих доказів. Крім того, рішення суду першої інстанції не підписане, а тому апеляційний суд не мав правових підстав його перевіряти (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

37. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що права позивача не можуть вважатись порушеними. Заявник зазначає, що ні матеріали справи, ні доводи позивача не підтверджують створення йому перешкод у користуванні житлом та проживанні у ньому. Право на приватизацію займаного приміщення у гуртожитку останнім не реалізоване, а тому не може вважатися порушеним.

38. Акцентує увагу на тому, що скасування державної реєстрації поділу гуртожитку не призведе до захисту порушеного права позивача, оскільки він надане йому право на приватизацію не реалізував. Більш того,

ДП «Автомобіліст» рішення про відмову в реалізації позивачем права на приватизацію не приймало, відповідних заяв від позивача не отримувало, а позивач не зазнав жодних негативних наслідків у контексті забезпечення житлових прав або права на приватизацію.

39. Вважає, що судами попередніх інстанцій не встановлено правових підстав для проживання ОСОБА_1 , наслідком чого є неможливість визначення наявності/відсутності його порушеного права. Зазначає, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували правомірність його проживання у спірному об`єкті.

40. Зауважує, що власник спірного об`єкту не позбавлений права, переселити особу, яка перебуває у приміщенні без правових підстав, в будь-яке житлове приміщення в межах об`єкту, призначене та придатне до житла, що відповідно не може вважатися порушенням житлового права такої особи, тобто позивача, який не надав доказів закріплення за ним права користування кімнатою № 11 на другому поверсі і не має правових підстав претендувати саме на вказане приміщення.

41. Вважає, що суди першої та апеляційної інстанції перебрали на себе повноваження органів приватизації та ухвалили судові рішення про захист права ОСОБА_1 на приватизацію.

42. Посилається також на помилковість визнання преюдиційними обставин, встановлених у справі № 910/6768/18, оскільки у зазначеній справі не досліджувалися докази вселення і проживання ОСОБА_1 у спірному об`єкті, не досліджувались належні докази щодо порушення права ОСОБА_1 на приватизацію, як підстави для його захисту.

43. Зазначає, що Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» не забороняє визначати у гуртожитках жилі та нежилі приміщення, а навпаки встановлює обов`язковість їх наявності для забезпечення соціально-побутових потреб. Крім того, зазначений Закон наділяє правом користування житлом не у конкретно взятому приміщенні, а передбачає проживання у гуртожитку на правових підставах (використання жилої площі в гуртожитку в якості житла), що кореспондує праву власника на переселення мешканців гуртожитку до приміщень, призначених та придатних для проживання відповідно до вимог законодавства.

44. Водночас, які саме приміщення визначені житловими, а які нежитловими, суди попередніх інстанцій не досліджували та не встановлювали.

45. Вважає, що відсутність підпису судді у тексті рішення суду першої інстанції є підставою для направлення справи на новий розгляд, згідно з приписами статті 411 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

46. Ухвалою Верховного Суду від 14 жовтня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

47. Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2024 року поновлено

ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» строк на касаційне оскарження рішення Солом`янського районного суду м. Києва

від 06 березня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду

від 05 вересня 2024 року, відкрито касаційне провадження у справі

№ 760/17849/20, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

48. Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2024 року продовжено ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Поповський Д. І., строк на подання відзиву на касаційну скаргу ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» до 12 грудня 2024 року.

49. 21 листопада 2024 року матеріали цивільної справи № 760/17849/20 надійшли до Верховного Суду.

50. Ухвалою Верховного Суду від 25 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

51. 06 грудня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Поповський Д. І., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

52. На обґрунтування доводів відзиву зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно встановив факт його проживання в кімнаті № 11 спірного гуртожитку, на підтвердження чого в матеріалах справи містяться відповідні докази. З огляду на те, що правовою підставою для виселення особи із зайнятого нею приміщення є зміна цільового призначення такого приміщення, яке у зв'язку з переведенням у нежитловий фонд виключається зі складу житлового, обґрунтованими є висновки суду про порушення права такої особи на житло.

53. Доводи касаційної скарги щодо помилкового застосування при розгляді справи преюдиційних обставин, встановлених у справі № 910/6768/18, вважає безпідставними.

54. Вважає дії ДП «Автомобіліст» щодо поділу спірного гуртожитку такими, що направлені на уникнення можливості приватизації мешканцями гуртожитку займаних ними приміщень. Скасування незаконної реєстрації права власності на зазначені вище групи приміщень гуртожитку за ДП «Автомобіліст» фактично поверне приміщення в єдине ціле - будинок гуртожитку в цілому, що призведе до захисту його права на житло та на приватизацію.

55. Зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин. Відповідно до частини третьої статті 376 ЦПК України відсутність підпису на судовому рішенні є обов`язковою підставою для скасування такого рішення та ухвалення нового судового рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

56. Відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок

від 14 жовтня 1997 року, власником гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , визначено ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062».

57. Рішенням загальних зборів ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» від 06 квітня 2000 року було створено ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» на базі майна ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062», до статутного капіталу якого був внесений житловий будинок в цілому - гуртожиток.

58. Відповідно до наказу від 19 травня 2000 року № 87, виданого

ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062», вирішено створити

ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» на базі майна (в тому числі будинку гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ) та інших активів ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062».

59. Передача зазначеного майна у власність ДП «Автомобіліст»

ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» підтверджується актом передачі від 25 травня 2000 року.

60. Рішенням Київської міської ради від 06 грудня 2018 року № 260/6310 «Про надання згоди на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади міста Києва гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств» надано згоду на безоплатне прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Києва гуртожитку за адресою: вул. Виборзька, буд. 75/79, м. Київ.

61. 13 серпня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петріцькою А. П. винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділів), відповідно до яких за

ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» була проведена державна реєстрація наступного майна:

- група нежитлових приміщень № 1, загальною площею 1 549, 3 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- група нежитлових приміщень № 2, загальною площею 75,5 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- група нежитлових приміщень № 3, загальною площею 813, 2 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- групу житлових приміщень № 4, загальною площею 2 465, 3 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

62. Реєстрація цих об`єктів здійснювалась шляхом поділу будівлі гуртожитку, що розташований за адресою:

АДРЕСА_1 , та перебував у власності ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062».

63. Для державної реєстрації прав на зазначені вище об`єкти було подано наступний перелік документів: заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; свідоцтво про право власності на жилий будинок, видане 14 жовтня 1997 року; наказ від 19 травня 2000 року № 87, виданий ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062», про передачу майна на баланс

ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»; акт передачі від 25 травня 2000 року, відповідно до якого гуртожиток по

вул. Виборзькій, 75/79 у м. Києві, передано на баланс ДП «Автомобіліст»

ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»; довідку від 10 серпня

2016 року № 42, що підтверджує перебування гуртожитку у

АДРЕСА_1 на балансі ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»; протокол загальних зборів акціонерів ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» від 06 квітня 2000 року, яким, зокрема вирішено створити ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» на базі майна ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»; протокол № 3 засідання спостережної ради ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» від 05 серпня

2016 року, яким погоджено поділ об`єкту нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 , за ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»; виписка з ЄДР на ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»; наказ від 28 липня 2016 року № 4-к про обрання ОСОБА_2 на посаду директора ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»; статут ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062»; висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 05 серпня 2016 року, виданий ТОВ «Бюро технічної інвентаризації міжрегіональне»; технічні паспорти на групу нежитлових приміщень № № 1, 2, 3 та на групу житлових приміщень № 4 від 05 серпня

2016 року; довідку про присвоєння адрес групі нежитлових приміщень №№ 1, 2, 3 та групі житлових приміщень № 4 від 11 травня 2016 року; кваліфікаційний сертифікат НОМЕР_2 від 13 травня 2013 року, виданий Атестаційною архітектурно-будівельною комісією; квитанції на сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

64. Постановою Північного апеляційного суду від 03 липня 2019 року у справі № 910/6768/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року, задоволено позов ОСОБА_1 та визнано недійсними три договори купівлі-продажу від 15 серпня 2016 року, укладені між

ДП «Автомобіліст» та ТОВ «Міжнародний офісно-готельний центр», скасовано записи про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також визнано недійсними два іпотечні договори від 01 вересня

2016 року, укладені між АТ «Асвіо Банк» та ТОВ «Міжнародний офісно-готельний центр».

65. Предметом спірних договорів були групи нежитлових приміщень

№№ 1, 2, 3, що розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 66 . Задовольняючи позов у справі № 910/6768/18, суди виходили з того, що відчуження частини нежитлових приміщень гуртожитку та передача їх в іпотеку за оспорюваними договорами порушує права та законні інтереси позивача, як особи, що має право на проживання у ньому (житлові права), та як особи, яку фактично було позбавлено права на приватизацію відповідного житлового приміщення укладанням оспорюваних договорів.

Позиція Верховного Суду

67. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

68. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

69. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

70. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

71. З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, справа переглядається у касаційному порядку в частині встановлених судом апеляційної інстанції обставин порушення прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку, оцінки обраного позивачем способу захисту його прав, а також правомірності застосування приписів частини четвертої статті 82 ЦПК України та пункту 5 частини третьої статті 376 ЦПК України.

72. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

73. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

74. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

75. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі

№ 310/11024/15-ц).

76. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

77. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі

№ 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19, підпункт 7.23) та від 16 листопада 2022 року у справі № 911/3135/20 (провадження 12-10гс22, підпункт 8.47)).

78. Ефективність способу захисту порушених прав позивача підлягає оцінці саме на час вирішення спору, коли суд встановлює чи в межах відповідної вимоги може бути захищене право або інтерес позивача та чи відповідне рішення призведе до того, що заявнику не потрібно буде додатково звертатися до суду із позовом.

79. Звертаючись до суду з позовом у справі, що переглядається,

ОСОБА_1 посилався на порушення його житлових прав (права на проживання та на приватизацію займаного приміщення у гуртожитку), у зв`язку із зміною статусу гуртожитку, переведенням частини житлової будівлі гуртожитку у нежитлові приміщення та державною реєстрацією за

ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» права власності на поділені частини (групи приміщень) гуртожитку зі зміненим статусом (групи нежитлових приміщень №№ 1, 2, 3, група житлових приміщень № 4).

80. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з червня

1996 року зареєстрований і проживає у гуртожитку за адресою:

АДРЕСА_1 , перебуває на квартирному обліку з 09 липня

1991 року (позачерговий особи з інвалідністю внаслідок війни) складом сім`ї з двох осіб: заявник ОСОБА_1 , син ОСОБА_3 , сплачує за спожиті комунальні послуги.

81. Будівля гуртожитка за адресою: АДРЕСА_1 , перебувала у власності ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062». З травня 2000 року спірна будівля гуртожитка перейшла у власність новоствореного ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062».

82. 13 серпня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петріцькою А. П. були прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділів), відповідно до яких за

ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» була проведена державна реєстрація права власності на окремі будівлі гуртожитку шляхом його поділу на 3 групи нежитлових і 1 групу житлових приміщень. Згодом, 3 групи нежитлових приміщень були відчужені на користь ТОВ «Міжнародний офісно-готельний центр».

83. Постановою Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі

№ 910/6768/18 залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 03 липня 2019 року, якою задоволено позов ОСОБА_1 та визнано недійсними три договори купівлі-продажу

від 15 серпня 2016 року, укладені між ДП «Автомобіліст» та ТОВ «Міжнародний офісно-готельний центр», скасовано записи про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також визнано недійсними два іпотечні договори від 01 вересня 2016 року, укладені між АТ «Асвіо-Банк» та

ТОВ «Міжнародний офісно-готельний центр». Предметом вказаних договорів були групи нежитлових приміщень № № 1, 2, 3, що розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 .

84. Підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , заявлених у справі № 910/6768/18, стало встановлення судом факту порушення житлових прав позивача (права на проживання та на приватизацію відповідного житлового приміщення), у зв`язку з неправомірним відчуженням частини приміщень гуртожитку та передачіїх в іпотеку за оспорюваними договорами.

85. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

86. Згідно з частиною четвертою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зараз і надалі у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

87. Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

88. Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

89. Судом апеляційної інстанції встановлено, що оспорювані реєстраційні дії були проведені без дотримання вимог чинного законодавства України, зокрема фактично було здійснено переведення значної частини житлового будинку - гуртожитку у нежитлові приміщення. Такі дії вчинені за відсутності відповідного дозволу у ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» від Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), без дотримання Положення про порядок переведення житлових приміщень (житлових будинків) у нежитлові у м.Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради № 781/1645 від 23 липня 2015 року. Крім того, заявником не було надано належним чином оформленого документу про присвоєння адреси кожному об`єкту нерухомого майна, які утворились шляхом поділу житлового будинку.

90. Зазначене стало правовою підставою для скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» на окремі групи приміщень спірного гуртожитку.

91. Касаційна скарга не містить доводів щодо неправильності висновків апеляційного суду про незаконність проведення оспорюваних реєстраційних дій, а тому в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України, справа у цій частині не переглядається в касаційному порядку.

92. Водночас, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо порушення прав позивача у зв`язку з поділом будівлі гуртожитку, у якій він проживає та зареєстрований протягом тривалого періоду часу, на окремі нежитлові та житлові групи приміщень, без дотримання встановленого законом порядку переведення житлових приміщень у нежитлові.

93. Судом апеляційної інстанції правильно враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/6768/18, згідно з якими зміна цільового призначення будинку чи іншого житлового приміщення, який у зв`язку з переведенням у нежитловий виключається зі складу житлового фонду, порушує права та законні інтереси особи, що має право на проживання у ньому (житлові права).

94. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини проживання позивача у квартирі № 11 спірного гуртожитку, яка увійшла до однієї з груп нежитлових приміщень, які згодом були відчужені

ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» за цивільно-правовими договорами, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення прав ОСОБА_1 , які підлягають захисту в судовому порядку.

95. Доводи касаційної скарги щодо відсутності належних доказів проживання ОСОБА_1 у зазначеній квартирі, а також можливості переселення позивача в інші житлові приміщення є необґрунтованими.

96. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

97. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

98. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

99. Суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам правомірності проживання та користування позивачем квартирою АДРЕСА_4 та з урахуванням відсутності доказів надання позивачу іншого житлового приміщення, зокрема у спірному гуртожитку, дійшов обґрунтованого висновку про порушення житлових прав позивача, які підлягають захисту. Факт включення квартири № 11 гуртожитку до групи нежитлових приміщень № 3 не спростовується заявником.

100. Посилання заявника на відсутність негативних наслідків для позивача у зв`язку з державною реєстрацією прав на нерухоме майно внаслідок поділу будівлі гуртожитку на житлові та нежитлові приміщення є необґрунтованими, зокрема, з огляду на встановлені у справі № 910/6768/18 обставини щодо незаконного відчуження ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062» після проведення оспорюваної реєстрації його права власності на групи нежитлових приміщень за цивільно-правовими угодами на користь іншої юридичної особи приватного права.

101. Доводи касаційної скарги про помилковість врахування судом апеляційної інстанції обставин, встановлених у справі № 910/6768/18, ґрунтуються значною мірою на незгоді заявника із вказаними вище судовими рішеннями у справі № 910/6768/18, які набрали законної сили.

102. Обраний позивачем спосіб захисту спрямований на відновлення правового статусу спірного гуртожитка, який існував до проведення неправомірних реєстраційних дій щодо його поділу, що в свою чергу відновить відповідні житлові права позивача, як особи, яка тривалий час проживає у ньому.

103. Посилання заявника на відсутність реалізації позивачем свого права на приватизацію займаного ним приміщення до проведення оспорюваних реєстраційних дій не впливає на висновки суду апеляційної інстанції щодо порушення житлових прав позивача при переведенні займаної ним житлової площі гуртожитку у нежитлові приміщення, без дотримання вимог законодавства України.

104. Переведення займаного позивачем житлового приміщення у нежитлове без дотримання вимог законодавства України та подальше виведення його з власності підприємства, яке за рішенням Київської міської ради від 06 грудня 2018 року № 259/6310 підлягає безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади м. Києва, унеможливлює реалізацію позивачем свого прав, передбачених Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

105. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні суду апеляційної інстанції, питання вмотивованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.

106. Зазначені висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

107. Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).

108. Встановивши, що оскаржуване в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції не підписане суддею, суд апеляційної інстанції, керуючись пунктом 4 частини першої, пунктом 5 частини третьої статті 376 ЦПК України, дійшов правильного висновку про наявність обов`язкових підстав для його скасування та ухвалення нового судового рішення.

109. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

110. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

111. З урахуванням доводів касаційної скарги ДП «Автомобіліст» ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13062», які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 403, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу дочірнього підприємства «Автомобіліст» відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13062» залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович