Ухвала

від 29.08.2024 по справі 753/8610/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8610/24

провадження № 1-кп/753/1472/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2024 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3 ,

захисник ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_5 ,

у судовому засіданні у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12024100020001891 від 13.04.2024, за обвинуваченням

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя,

громадянина України, який зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 , та який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,

встановив:

До Дарницького районного суду м. Києва 30 квітня 2024 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12024100020001891 від 13.04.2024, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Наразі вказане кримінальне провадження перебуває на стадії допиту представника потерпілого.

Відповідно до ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

У ході судового розгляду прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 . Прокурор клопотання мотивував тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не втратили актуальність та продовдують існувати, а саме те, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на свідків та/або представника потерпілого у цьому кримінальному провадженні. На переконання прокурора, інші більш м`які запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Захисник ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання. Зазначив, що тяжкість злочину не може бути визначальною підставою для запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а ризик втечі обвинуваченого не може встановлюватися лише на основі суворості можливого вироку. Звертав увагу на стійкі соціальні зв`язки обвинуваченого, наявність постійного місця проживання у місті Києві. На підставі наведеного просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Водночас вважав доцільним застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який буде домірним для обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію захисника та просив обрати більш м`який запобіжний захід.

Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши заявлене клопотання та долучені до нього матеріали, а також заперечення на них, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Так, суд не вирішуючи наперед питання доведеності винуватості обвинуваченого, враховує кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , яке є тяжким, відповідно передбачає призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Незважаючи на заперечення сторони захисту, суд переконаний, що співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув`язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

Суд враховуючи наведене у сукупності з іншими обставинами, при вирішенні питання про існування ризику переховування від суду та втечі вважає, що є обґрунтовані сумніви щодо належного виконання процесуальних обов`язків обвинуваченим.

Таким чином, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду, який продовжує бути актуальним.

У той же час продовжує існувати і ризик незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_5 на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки зазначені особи безпосередньо судом не допитані.

Не може залишатися поза увагою те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). Адже ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

Таким чином, факт направлення обвинувального акта до суду та призначення підготовчого судового засідання не зменшує ризик можливого незаконного впливу на інших учасників у кримінальному провадженні, а навпаки збільшує вірогідність його настання внаслідок обізнаності обвинуваченого з усіма наявними матеріалами кримінального провадження, у тому числі, протоколами допитів з наданими показаннями та наближенням стадії допиту свідків.

Отже, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків є реальним та зумовлює необхідність запобіжного заходу.

Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення суд оцінює як дуже високий, оскільки ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, востаннє 20 червня 2023 року Марганецьким міським судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуття (16 лютого 2024 року звільнений по відбуттю покарання).

При цьому ОСОБА_5 будучи звільненим із установи виконання покарань, належних висновків для себе не зробив та через невеликий проміжок часу ймовірно вчинив новий злочин, який наразі розглядається Дарницьким районним судом міста Києва.

У судовому засідання також було встановлено, що ОСОБА_5 притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів щонайменше п`ять разів (починаючи з 2016 року), та лише за останні три роки двічі був засуджений за вчинення злочинів проти власності. Окрім того, останній не працевлаштований, отже відсутні будь-які джерела доходу, що може спонукати його вчинити нові злочини з метою забезпечення умов для свого існування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що існують реальні та обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи поза межами місць попереднього ув`язнення, може вчинити нове кримінальне правопорушення.

Отже, ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає реальним, обґрунтованим та доведеним.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків переховування від суду, впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 , судом на теперішній час не встановлено.

Враховуючи надані матеріали, суд встановив наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, та/або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Незважаючи на доводи захисника, суд вважає, що більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за поведінкою ОСОБА_5 , забезпечити виконання покладених на нього обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.

Тож суд дійшов до висновку про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом обрання більш м`яких запобіжних заходів, та вважає обґрунтованою необхідність продовженні до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави має достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).

Як вже зазначалось, злочин передбачений ч. 4 ст. 186 КК України, який сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_5 є тяжким.

Так, розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір застави має оцінюватись з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі.

Суд вважає, що розмір застави, визначений обвинуваченому ОСОБА_5 має у повній мірі гарантувати виконання покладених на нього обов`язків. Цей розмір має бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від порушення встановлених процесуальними нормами або покладених судом на нього обов`язків, забезпечувала його належну процесуальну поведінку.

Під час підготовчого судового засідання при визначенні розміру застави, суд брав до уваги обставини, які викладені в обвинувальному акті, тяжкість злочину, дані про особу обвинуваченого та суму завданої шкоди, тому було визначено заставу у розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів для працездатних осіб, що становило 211 960 грн.

З огляду на те, що судом на теперішній час не встановлено обґрунтованих підстав, які б свідчили про зменшення ризиків, суд вважає за необіхдне раніше визначений розмір застави залишити без змін.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, а визначений розмір застави у сумі 211 960 грн визнаний таким, оскільки застава саме в такому розмірі здатна запобігти встановленим ризикам, передбаченим ч. 2 ст. 177 КПК України.

Також суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язки у разі внесення застави, обов`язки, що передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: з`являтися за першою вимогою до суду, повідомляти суд про зміну місця свого проживання, не відлучатися із міста Києва без дозволу суду.

З огляду на викладене та керуючись статтями 177, 182, 183, КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів в умовах ДУ "Київський слідчий ізолятор", тобто до 27 жовтня 2024 року включно.

Раніше визначену застави, у розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів для працездатних осіб, що становить 211 960 грн залишити без змін.

У разі внесення застави звільнити ОСОБА_5 з-під варти та зобов`язати його з`являтися за першою вимогою до суду, повідомляти суд про зміну місця свого проживання, не відлучатися із міста Києва без дозволу суду.

Роз`яснити ОСОБА_5 та заставодавцям, що у разі невиконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави.

Ухвала підлягає оскарженню до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту проголошення.

Суддя ОСОБА_6