Вирок

від 23.01.2025 по справі 753/8610/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8610/24

провадження № 1-кп/753/918/25

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2025 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

учасники судового провадження:

прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисники ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

обвинувачений ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) № 12024100020001891 від 13.04.2024, за обвинуваченням

ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя,

громадянина України, який зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_1 ,

та який проживає за адресою:

АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

встановив:

І. До Дарницького районного суду м. Києва 30 квітня 2024 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12024100020001891 від 13.04.2024, за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

ІІ. Висунуте обвинувачення ОСОБА_9 суд вважає доведеним та відповідно до якого він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

ОСОБА_9 13 квітня 2024 року, приблизно о 13 год. 53 хв., перебуваючи у приміщенні магазину «Sinsay», що розташований у приміщенні торгового центру «Аладдін», за адресою: м. Київ, вул. Гришка, 3-А, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, вирішив повторно, таємно, викрасти чуже майно, яке належить ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» ідентифікаційний код 32435513.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, ОСОБА_9 знаходячись у приміщенні торгівельного залу вказаного магазину, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, переконавшись та вважаючи, що за його злочинними діями ніхто з відвідувачів та обслуговуючого персону магазину не спостерігає, підійшов до вітрини, де почав реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, а саме шляхом вільного доступу, взяв шорти чоловічі (артикул 0002Т-02Х-34) у кількості 1 шт, вартістю 279,30 грн, без ПДВ, та брюки чоловічі (артикул 3001F-MLC-30) у кількості 2 шт, вартістю 349,30 грн, кожні без ПДВ, що у загальному становить 1 027,30 грн, без ПДВ, які з метою подальшого таємного викрадення, перебуваючи у примірочній магазину, заховав до рюкзака, який мав при собі.

У подальшому, ОСОБА_9 вийшов з магазину «Sinsay», не розрахувавшись за товар, та був помічений менеджером торгового залу ОСОБА_10 , який вийшов за ним та почав намагатись зупинити останнього.

Проте, ОСОБА_9 , усвідомлюючи, що був викритим ОСОБА_10 , продовжив злочинні дії, направлені на заволодіння зазначеним майном та втік з попередньо викраденим майном, яке знаходиться на балансі ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» ідентифікаційний код 32435513, та завдав матеріального збитку останнім на загальну суму 1 027,90 грн, без ПДВ.

Таким чином, ОСОБА_9 обвинувачується у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

ІІІ. Позиції сторін

У судових дебатах прокурор просив визнати винним ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити останньому покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років.

Захисник у судових дебатах просила про зміну висунутого обвинувачення, що покращуватиме правове становище обвинуваченого, а саме про зміну обвинувачення з ч. 4 ст. 186 на ч. 4 ст. 185 КК України та у зв`язку із вартістю викраденого майна, що не досягає порогу кримінальної відповідальності, закрити провадження стосовно останнього на підставі п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Обвинувачений підтримав позицію свого захисника.

ІІІ. Під час судового розгляду судом були допитані представник потерпілого, свідки сторони обвинувачення та обвинувачений.

2.1 У судовому засіданні була допитана представник потерпілого ОСОБА_11 , яка надала суду показання про те, що вона обіймає посаду керуючого магазином. Обвинувачений у день події прийшов до них в магазин, він викрав у них одяг, з яким пішов примірочну, а вийшов звідти лише з рюкзаком. Це побачив її колега ОСОБА_12 як обвинувачений йшов на вихід з товаром.

Відповідаючи на питання учасників судового розгляду доповнила, що вперше побачила обвинуваченого, коли їй показали відео з камер. У день події була у відпустці, тому подію бачила лише з відеозапису. На відеозаписі бачила як обвинувачений йде в примірочну з речами, а з примірочної вийшов вже без речей, але із загруженим рюкзаком. Відеозапис бачила давно, пам`ятає, що були викрадені шорти, 3 одиниці, та брюки. Обвинувачений вийшов за рамки магазину і на відео видно як вони світяться. Особу, яка знаходиться в залі вона впізнає.

2.2 Під час судового розгляду був допитаний свідок ОСОБА_10 , який повідомив суду про те, що подія відбулась 13 квітня 2024 року, коли обвинувачений зайшов до них в магазин, то вони одразу звернули на нього увагу. Обвинувачений ходив, щось вибирав, а вони за ним дивились, він тоді заходив у примірочну з портфелем, який був пустим, а коли вийшов з примірочної, то портфель був повним. На відео про повний портфель було видно і йому це доповіли працівники магазину. Після цього він одразу пішов дивитись відео, потім підійшов до обвинуваченого і запропонував видати речі, але він не захотів, зробив маневр і намагався вдарити його портфелем і почав втікати. Обвинувачений бачив, що він підслизнувся, впав і він хотів його вдарити, далі він вирвався і пішов до офісного приміщення, а він його там знайшов, почув як той хекає та покликав собі людей на допомогу. Там він побачив також, що портфель пустий, тобто речі він скинув, коли його вже затримали. Він піднявся тоді нагору і знайшов всі викрадені речі, речі перевірили, вони були вже без бірок, але з їх магазину. Потім повернулись до магазину, дивитись камери і на камерах все чітко було видно, але обвинувачений так і не визнав свою вину, камери дивились разом з поліцією.

Відповідаючи на питання учасників судового розгляду доповнив, що вони також перевірили в магазині, якого одягу не вистачало. Обвинувачений зайшов з другом до магазину, вони їм здались підозрілими, тому вони за ними дивились, поки не сталась сама крадіжка. Він казав тоді своїм працівникам дивитись за цими людьми, а сам у цей час дивився відео з камер, щоб дізнатись, що саме вкрав обвинувачений, він речі просто згрібав. У руках в обвинуваченого були футболки, шорти, штани. У обвинуваченого був з собою звичайний рюкзак, їхньої фірми. Сам момент як обвинувачений заходив у примірочну він бачив особисто. Обвинуваченому перед примірочною дали номерок з кількістю речей, який обвинувачений, мабуть, кудись викинув як виходив з примірочної. По камері бачив як обвинувачений виходив з примірочної із заповненим рюкзаком. Йому сказали, що обвинувачений виходить через чоловічий вихід, але рамки не спрацювали, вони не спрацювали, а обвинувачений для нього був підозрілим. Окрім зірваної бірки, є ще бірки магазину всередині їхнього одягу, до того ж обвинувачений був з ножицями. Охорони в їхньому магазині немає. Він має право зупинити покупця і розмовляти з ними, бо охорона є лише у торговому центрі. Територія магазину відокремлена від торгового центру. Він намагався спочатку поговорити з обвинуваченим, дівчатам, які працюють в магазині, було б важко його зупинити. Працівники магазину повідомили його, що обвинувачений вкрав речі, коли обвинувачений вже виходив з магазину, і він одразу почав бігти за ним, обвинувачений чув, що він йому казав за поліцію. Його кабінет знаходиться за 5 хвилин від виходу і через 5 хвилин він вже вийшов з кабінету, коли йому подзвонили працівники. Він мав передивитись відео, що брав обвинувачений. Після чого він вибіг за обвинуваченим до чоловічих воріт, обвинуваченого з другом там вже не було, далі він почав спускатись вниз і внизу він підійшов до них, вони його побачили і обвинувачений лишився спочатку на місці, та він почав розмовляти з обвинуваченим, далі побіг.

2.3 Обвинувачений ОСОБА_13 під час свого допиту вказав, що їхав у ОСОБА_14 , зайшов у магазин Sinsay, вибирав речі, потім пішов у примірочну, якісь речі поклав собі у рюкзак і вийшов з торгового центру і йому ніхто нічого не казав. Пройшов повз ОСОБА_15 , стояв курив і до нього підійшов чоловік і почав говорити за його рюкзак.

Відповідаючи на питання учасників судового розгляду доповнив, що поклав собі речі в рюкзак, не сплативши за них. Коли до нього підійшов чоловік з магазину, то повідомив йому, що він вкрав речі, на що він відповів, щоб від нього відчепились, бо він з ним не знайомий і побіг від нього. Магазин Sinsay знаходиться у торговому центрі. У магазині він спокійно вибирав речі, це саме ті речі, які вказані в обвинувальному акті. Після того як вийшов з примірочної, то якісь речі повернув, якісь забрав, спитав дівчину за розмір костюму і вийшов з магазину. Коли виходив з магазину, то магнітні рамки не спрацювали. Всередині магазину одразу спуск, треба пройти ряди і вихід на вулицю, далі він направився в сторону метро. Приблизно 5 хвилин до нього ніхто не звертався, ні представник потерпілого, ні свідок. На відео видно чоловіка та жінку, але він не знає хто, бо він зайшов в офісний центр, що поряд, через дорогу, і що вони від нього хотіли він не знає. Свідок з`явився хвилини через 4. Він визнає крадіжку. У нього тоді на карті були кошти, він пропонував свідку, що розрахується.

IV. Суду також на підтвердження висунутого обвинувачення були надані письмові докази, а саме:

1. Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 13 квітня 2024 року, від заявника ОСОБА_10 .

2. Протокол огляду місця події від 13 квітня 2024 року, де у бізнес-центрі Паралель між 5 поверхом та виходом на дах виявлений одяг магазину «Sinsay», із долученою ілюстративною таблицею та оптичним носієм із відеозаписом огляду місця події.

3. Постанова про визнання речовими доказами від 13 квітня 2024 року двох пар штанів камуфльованих марки «Sinsay» та шортів світлого кольору марки «Sinsay», що передані під зберігальну розписку представнику магазину «Sinsay», із розпискою від представника потерпілого ОСОБА_11 .

4. Добровільна згода менеджера торгівельного залу на проведення огляду приміщення торгівельного залу працівниками поліції від 13 квітня 2024 року.

5. Протокол огляду місця події від 13 квітня 2024 року із описом місця розташування ідентичного одягу в залі магазину, а саме шортів та камуфльованих штанів, які були викрадені ОСОБА_13 , із долученою до протоколу ілюстративною таблицею.

6. Запит до представника потерпілого та відповідь із довідкою вартості викраденого товару та акта інвентаризації.

7. Рапорт щодо виявлених на місці події камер відеоспостереження та долучений відеозапис на оптичному носії.

8. Протокол огляду відеозапису від 14 квітня 2024 року із роздрукованими скріншоту відеозапису щодо покрокового переслідування обвинуваченого свідком, який є працівником магазину «Sinsay».

9. Постанова про визнання речовим доказом від 14 квітня 2024 року оптичного носія із відеозаписом з камер відеоспостереження «Безпечне місто».

10. Запит та відповідь щодо наявного відеозапису з камер відеоспостереження офісного центру, із долученим оптичним носієм.

11. Протокол огляду відеозапису від 16 квітня 2024 року роздрукованими скріншотами відеозапису щодо пересування обвинуваченого в офісному центрі із наповненим рюкзаком, як ховає рюкзак за стіну, як надалі повертається до рюкзака, як йому блокують прохід на сходах двоє людей, як його переслідує свідок, як затримує обвинуваченого поліція вже із пустим рюкзаком.

12. Постанова про визнання речовим доказом від 16 квітня 2024 року оптичного носія із записом з камер відеоспостереження офісного центру.

13. Постанова про визнання речовим доказом від 14 квітня 2024 року оптичного носія із відеозаписом з камер відеоспостереження магазину «Novus».

14. Протокол огляду відеозапису від 17 квітня 2024 року з камер відеоспостереження магазину «Novus» із скріншотами відеозапису щодо переслідування обвинуваченого свідком ОСОБА_10 біля торгового центру.

15. Постанова про визнання речовим доказом від 17 квітня 2024 року оптичного носія з камер відеоспостереження з магазину «Novus».

16. Запит та відповідь щодо наявного відеозапису з камер відеоспостереження магазину «Novus», із долученим оптичним носієм.

17. Протокол огляду відеозапису від 23 квітня 2024 року з камер відеоспостереження з магазину «Novus», із роздрукованими скріншотами з відеозапису щодо пересування обвинуваченого по магазину, як брав одяг, як заходив до примірочної та водночас із рюкзаком, та вийшов звідти із частиною одягу та заповненим рюкзаком, про вихід за рамки магазину о 14 год. 10 хв. та о 14 год. 12 хв. вихід з магазину свідка ОСОБА_10 , що розпочав переслідування обвинуваченого.

18. Постанова про визнання речовим доказом від 23 квітня 2024 року оптичного носія з камер відеоспостереження з магазину «Sinsay».

19. Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 13 квітня 2024 року, в якому вказаний фактичний час затримання о 14 год. 20 хв. 13 квітня 2024 року, із оптичним носієм з відеозаписом затримання обвинуваченого.

20. Постанова про зміну групи прокурорів від 06 листопада 2024 року.

21. Дані про особу обвинуваченого: картка на особу; вимога щодо притягнення до відповідальності; довідки про те, що не перебуває на обліку у лікарів нарколога чи психіатра; копія вироку Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2022 року, яким ОСОБА_9 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк сто годин; вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 20 червня 2023 року, яким ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.

3.1 Вказані докази були оголошені прокурором під час судового розгляду та досліджені судом.

3.2 Під час їх дослідження сторона захисту не висловила будь-яких зауважень щодо неналежності або недопустимості цих доказів, та вказала, що не заперечує проти їх долучення до матеріалів провадження.

Заперечення сторони захисту щодо правильності кримінально-правової оцінки дій обвинуваченого не за ч. 4 ст. 186, а ч. 4 ст. 185 КК України, будуть наведені у р. V цього рішення.

3.3 Суд приймає вказані докази на підтвердження встановлених судом обставин, зокрема письмові докази на підтвердження підстав розпочати досудове розслідування - протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 13 квітня 2024 року, від заявника ОСОБА_10 та протокол огляду місця події від 13 квітня 2024 року, де у бізнес-центрі Паралель між 5 поверхом та виходом на дах виявлений одяг магазину «Sinsay», із долученою ілюстративною таблицею та оптичним носієм із відеозаписом огляду місця події.

З аналогічних підстав суд приймає як належні й допустимі докази, які стосуються встановлення органом досудового розслідування фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, зокрема добровільна згода менеджера торгівельного залу на проведення огляду приміщення торгівельного залу працівниками поліції; протокол огляду місця події із описом місця розташування ідентичного одягу в залі магазину, а саме шортів та камуфльованих штанів, які були викрадені ОСОБА_13 , із долученою до протоколу ілюстративною таблицею; протокол огляду відеозапису із роздрукованими скріншоту відеозапису щодо покрокового переслідування обвинуваченого свідком, який є працівником магазину «Sinsay»; протокол огляду відеозапису із роздрукованими скріншотами відеозапису щодо пересування обвинуваченого в офісному центрі із наповненим рюкзаком, як ховає рюкзак за стіну, як надалі повертається до рюкзака, як йому блокують прохід на сходах двоє людей, як його переслідує свідок, як затримує обвинуваченого поліція вже із пустим рюкзаком; протокол огляду відеозапису з камер відеоспостереження магазину «Novus» із скріншотами відеозапису щодо переслідування обвинуваченого свідком ОСОБА_10 біля торгового центру; протокол огляду відеозапису з камер відеоспостереження з магазину «Novus», із роздрукованими скріншотами з відеозапису щодо пересування обвинуваченого по магазину, як брав одяг, як заходив до примірочної та водночас із рюкзаком, та вийшов звідти із частиною одягу та заповненим рюкзаком, про вихід за рамки магазину о 14 год. 10 хв. та о 14 год. 12 хв. вихід з магазину свідка ОСОБА_10 , що розпочав переслідування обвинуваченого.

Суд приймає й інші письмові докази, зокрема постанови про визнання речовими доказами оптичних носіїв із відеозаписом події з різних камер відеоспостереження.

Суд бере до уваги прийняті рішення органу досудового розслідування щодо встановлених даних про особу обвинуваченого, зокрема дані про притягнення до кримінальної відповідальності за корисливий злочин, що вплинуло на кримінально-правову кваліфікацію дій обвинуваченого у цьому провадженні із ознакою, що кваліфікує злочин, - вчинення його повторно.

V. Мотиви суду щодо прийнятого рішення

Відповідно до висунутого обвинувачення ОСОБА_9 13 квітня 2024 року, приблизно о 13 год. 53 хв., перебуваючи у приміщенні магазину «Sinsay», що розташований у приміщенні торгового центру «Аладдін», за адресою: м. Київ, вул. Гришка, 3-А, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, вирішив повторно, таємно, викрасти чуже майно, яке належить ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» ідентифікаційний код 32435513.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, ОСОБА_9 знаходячись у приміщенні торгівельного залу вказаного магазину, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, переконавшись та вважаючи, що за його злочинними діями ніхто з відвідувачів та обслуговуючого персону магазину не спостерігає, підійшов до вітрини, де почав реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, а саме шляхом вільного доступу, взяв шорти чоловічі (артикул 0002Т-02Х-34) у кількості 1 шт, вартістю 279,30 грн, без ПДВ, та брюки чоловічі (артикул 3001F-MLC-30) у кількості 2 шт, вартістю 349,30 грн, кожні без ПДВ, що у загальному становить 1 027,30 грн, без ПДВ, які з метою подальшого таємного викрадення, перебуваючи у примірочній магазину, заховав до рюкзака, який мав при собі.

У цій умовно першій частині висунутого обвинувачення описані дії обвинуваченого, спрямовані на таємне викрадення чужого майна.

Як встановлено за наслідками проведеного судового розгляду, як на підставі показань обвинуваченого, так і досліджених письмових доказів, намір вчинити злочин у обвинуваченого ОСОБА_9 дійсно був спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Отже, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_9 діючи умисно та повторно, з корисливих мотивів, переконавшись та вважаючи, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, шляхом вільного доступу підійшов до вітрини, звідки шляхом вільного доступу взяв чоловічий одяг, та перебуваючи у примірочній магазину, заховав до рюкзака, який мав при собі.

Кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом України, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення та доказування кримінально-процесуальними й криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.

Суд остаточно визначає кваліфікацію, яка має надаватися з правової точки зору фактам у цьому кримінальному провадженні.

Визначивши, що дії обвинуваченого були спрямовані на таємне викрадення чужого майна, далі суд має проаналізувати як був цей злочин продовжений та завершений.

Втім, надалі, відповідно до висунутого обвинувачення, ОСОБА_9 вийшов з магазину «Sinsay», не розрахувавшись за товар, та був помічений менеджером торгового залу ОСОБА_10 , який вийшов за ним та почав намагатись зупинити останнього.

Проте, ОСОБА_9 , усвідомлюючи, що був викритим ОСОБА_10 , продовжив злочинні дії, направлені на заволодіння зазначеним майном та втік з попередньо викраденим майном, яке знаходиться на балансі ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» ідентифікаційний код 32435513, та завдав матеріального збитку останнім на загальну суму 1 027,90 грн, без ПДВ.

Втім, як вбачається з відеозапису, різниця у часі між виходом з магазину обвинуваченого з викраденим одягом та працівником магазину, свідком ОСОБА_10 , становлять дві хвилини та через деякий час, коли свідок наздогнав обвинуваченого поблизу із торговим центром, далі йде виключно переслідування останнього.

При цьому у своїх показаннях свідок підтвердив, що йому був потрібен цей незначний час - у декілька хвилин, для того, щоб по камерам передивитись рух обвинуваченого по приміщенню магазину і переконатися який саме одяг останнім був викрадений. Водночас у цей час за діями обвинуваченого спостерігали інші працівники магазину, які повідомили свідка про момент виходу за межі магазину обвинуваченим із неоплаченим товаром.

Під час свого допиту обвинувачений повідомив суд про те, що вкрав одяг і спокійно вийшов з магазину, моменту крадіжки ніхто не бачив, та у подальшому ніхто його не зупиняв, ніхто не переслідував.

Незважаючи на ті показання, що обвинувачений надав суду під час допиту, він наполягає на тому, що викрадення майна було здійснено ним таємно, його захисник у свою чергу говорить про те, що факт втечі з викраденим товаром нічим у справі не підтверджений.

З вказаними твердженнями суд не погоджується, очевидно вони спрямовані на применшення відповідальності, яку має нести обвинувачений, бо ці твердження суперечать як тим фактичним даним, які повідомив сам обвинувачений суду, так і дослідженим письмовим доказам й відеозапису події, з урахуванням навіть тривалості та дистанції, яку подолали працівник магазину (свідок ОСОБА_10 ) та обвинувачений, про що було вказано вище.

За загальним визначенням, крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.

Грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, котра у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені й оцінюються як викрадення.

Розрізняючи крадіжку та грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий або інша особа характер вчинюваних винною особою дій.

Таємним вважається викрадення, коли воно вчинюється за відсутності особи, у власності чи під охороною якої перебувало майно, що викрадається, або у присутності такої особи непомітно для неї, а також у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють акту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні тощо).

Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, який виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, сильне сп`яніння тощо).

Як обвинувачений, почувши біля приміщення магазину звернення до нього працівника магазину щодо неоплаченого товару у відповідь наніс останньому удар та почав втікати, так і працівник магазину, який до нього звернувся і розпочав за ним біг, очевидно обопільно оцінювали й усвідомлювали вже відкритий характер дій обвинуваченого із викраденим майном, яке обвинувачений продовжував утримувати при собі.

Викрадення вважається відкритим, якщо воно:

1) здійснюється у присутності власника чи іншої особи і винний усвідомлює, що ці особи розуміють сутність його злочинних дій;

2) вчиняється винним, який помиляється, та вважає, що його бачать, а фактично його дії не були помічені власником або іншою особою;

3) було помічене власником чи іншою особою і, незважаючи на це, продовжено винним з метою заволодіння майном або його утримання.

Отже дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.

Суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом, тобто, дотримуючись засади змагальності й виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Так, однією з загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань (п. 16 ч. 1ст. 7 КПК України). Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених КПК України. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом (ст. 23 КПК України).

Принцип безпосередності дослідження доказів спрямований передусім на забезпечення права сторін на перехресний допит особи, яка дає показання, що дає стороні можливість з`ясувати всі обставини, які вона вважає важливими для вирішення справи, уточнити показання свідка та поставити під сумнів ті чи інші повідомлення особи або її репутацію. Щодо сторони захисту, то це право забезпечується також і пунктом «d» частини 3 статті 6 Європейської конвенції про захист людських прав та засадничих свобод, щодо якого Європейський суд з прав людини зазначав, що до того, як визнати особу винуватою, усі докази проти неї мають зазвичай бути представлені в її присутності під час публічного розгляду з метою надати можливість для спростування. Виключення з цього принципу є можливими, але не можуть порушувати права захисту, які, як правило, вимагають, щоб обвинуваченому була надана адекватна та відповідна можливість викликати та допитати свідка проти нього, або коли свідок надає показання, або на наступних етапах провадження.

Статтею 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними в ч. 1 ст. 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Сторона обвинувачення, на яку покладено тягар доведення висунутого обвинувачення, забезпечила участь для допиту сторонами провадження свідка кримінального провадження, представника потерпілого, сторона обвинувачення також оголосила й прокоментувала зібрані письмові матеріали та продемонстувала суду й відтворила під час засідання всі наявні у провадженні відеозаписи з камер відеоспостереження торгового центру, магазинів та всередині магазину «Sinsay», отже подала суду істотні докази та достатні пояснення стосовно обставин вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

Таким чином, суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 186 КК України є доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного процесуального рішення.

VI. Отже, підсумовуючи щодо викладених обставин провадження, проаналізованих письмових доказів, дослідженого судом відеозаписів з камер спостереження та затримання обвинуваченого, наданих стороною обвинувачення, показань обвинуваченого, представника потерпілого та свідка, то кримінально-правову кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною та кваліфікує його дії як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, в умовах воєнного стану, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

VII. При обранні виду та міри покарання суд, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_9 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого (вину не визнав), дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий та вчинив новий злочин невдовзі після звільнення з установи виконання покарання, під наглядом лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, молодого віку, з середньо-спеціальною освітою, не працює.

Обставин, які пом`якшують покарання, не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Отже, з урахуванням викладеного, того, що обвинувачений, незважаючи на свій молодий вік, раніше неодноразово судимий, суд призначає покарання в межах санкції статті, за якою визнає винним, та не вбачає підстав до обрання покарання в мінімальних межах санкції статті.

VIII. Щодо інших питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку.

Під час досудового розслідування обвинуваченому був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ухвалою слідчого судді від 15 квітня 2024 року до 11 червня 2024 року, з урахуванням дня фактичного затримання ОСОБА_13 13 квітня 2024 року.

Під час судового розгляду ухвалою суду від 03 червня обвинуваченому ОСОБА_13 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів із визначенням альтернативно запобіжного заходу у вигляді застави, що надалі продовжувався ухвалами суду від 03 липня 2024 року, 29 серпня 2024 року, 17 жовтня 2024 року та 04 грудня 2024 року та який продовжував діяти на час ухвалення цього вироку.

Втім, суд вважає необхідним визначити початок строку відбування покарання з дня ухвалення цього вироку, тобто з 23 січня 2025 року, зарахувавши у строк відбування покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув`язнення, із розрахунку, що одному дню тримання під вартою відповідає один день попереднього ув`язнення, з 13 квітня 2024 року до 22 січня 2025 року включно.

Цивільний позов потерпілою не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів у провадженні слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись статтями 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років.

Строк відбування покарання рахувати з дня проголошення цього вироку.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення, із розрахунку, що одному дню тримання під вартою відповідає один день попереднього ув`язнення, з 13 квітня 2024 року до 22 січня 2025 року включно.

Цивільний позов потерпілою не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Після набрання вироком законної сили речові докази у кримінальному провадженні, а саме: оптичний носій із відеозаписом з камер відеоспостереження «Безпечне місто», зберігати у матеріалах провадження; оптичний носій із записом з камер відеоспостереження офісного центру, зберігати у матеріалах провадження; оптичний носій із відеозаписом з камер відеоспостереження магазину «Novus», зберігати у матеріалах провадження.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1