Справа №323/3799/19
Пр.2/336/225/2024
06.09.24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 вересня 2024 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Теряник А.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференцзв`язку цивільну справу №323/3799/19 за позовом ОСОБА_1 до Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, про скасування розпорядження, визнання недійсними та скасування державних актів про право приватної власності на земельну ділянку, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, припинення права власності та скасування державної реєстрації,-
за участі представниці позивача адвоката Мазур О.С., представників відповідачів: ОСОБА_3 - адвокатки Сахно О.В., Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області - Гурильова А.С., Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області - Спесивцевої О.С.,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач 28.12.2019 звернувся до Оріхівського районного суду Запорізької області з зазначеним позовом. 13.09.2023 до суду надійшла позовна заява позивача з уточненими позовними вимогами (т.с.3 а.с.18-28) у зв`язку з їх збільшенням, за змістом якої ОСОБА_1 просить:
1) скасувати розпорядження Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області від 10.12.2007 за №455 в частині передачі ОСОБА_4 земельної ділянки площею 2,14 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2323981300:01:001:0104, що розташована на території Димитрівської сільської ради Оріхівського (наразі Пологівського) району Запорізької області, а також в частині передачі ОСОБА_5 земельної ділянки, площею 2,14 га кадастровий номер 2323981300:01:001:0105, що розташована на території Димитрівської сільської ради Оріхівського (наразі Пологівського) району Запорізької області;
2) визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №892381, виданий 07.09.2009 на ім?я ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 2,14 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2323981300:01:001:0104, що розташована на території Димитрівської сільської ради Оріхівського (наразі Пологівського) району Запорізької області;
3) припинити право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку кадастровий номер 2323981300:01:001:0104, площею 2,14 га, що розташована на території Димитрівської сільської ради Оріхівського (наразі Пологівського) району Запорізької області та належала останньому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №892381, виданого 07.09.2009, шляхом внесення про це запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
4) визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №892345, виданий 14.09.2009 на ім?я ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 2,14 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2323981300:01:001:0105, що розташована на території Димитрівської сільської Оріхівського (наразі Пологівського) району Запорізької області;
5) визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер: 219, видане ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 після померлого чоловіка ОСОБА_5 ;
6) припинити право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 2323981300:01:001:0105, площею 2,14 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Димитрівської сільської ради Оріхівського (наразі Пологівського) району Запорізької області, та належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер: 219, від 06.03.2019, шляхом внесення про це запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
7) скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 2323981300:01:001:0104, площею 2,14 га, що розташована на території Димитрівської сільської ради Оріхівського (наразі Пологівського) району Запорізької області
8) скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки 2323981300:01:001:0105, площею 2,14 га, що розташована на території Димитрівської сільської ради Оріхівського (наразі Пологівського) району Запорізької області.
В обгрунтування позовної заяви сторона позивача зазначає, що у відповідності до державного акта на право приватної власності на землю серії III-ЗП N24720, виданого на ім?я ОСОБА_1 11.02.2002, останньому належить земельна ділянка, площею 2,4 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Димитрівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області. Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за N64. Позивачем замовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, розташованої в Димитрівській сільській раді Оріхівського району Запорізької області, належної ОСОБА_1 , в натурі на місцевості та подана на Державну реєстрацію земельної ділянки з видачею витягу з Державного земельного кадастру. Разом з тим, рішенням NPB-1801632392021 державного кадастрового реєстратора від 13.05.2021 ОСОБА_1 відмовлено у внесенні відомостей до державного земельного кадастру з підстав помилки геометрії обмежень, а саме земельна ділянка позивача перетинається з земельними ділянками: 2323981300:01:001:0104, власником якої зазначений ОСОБА_4 (площа співпадає на 49,5386 %) та 2323981300:01:001:0105, власником якої є ОСОБА_3 (площа співпадає на 50,4614 %).
Крім того, у відповідності до відповіді N225 від 11.10.2019 на адвокатський запит Комишуваська селищна рада Оріхівського району Запорізької області повідомила, що вказаній ділянці, що належала ОСОБА_1 , присвоєно кадастровий номер 2323981300010010104 та згідно з розпорядженням голови Оріхівської РДА видано Державний акт серії ЯЖ N892381 на ім?я ОСОБА_4 .
Відповідно до вказаного Державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого 07.09.2009, ОСОБА_4 на підставі розпорядження голови Оріхівської районної державної адміністрації N455 від 10.12.2007 належить земельна ділянка, площею 2,14 га, що розташована на території Димитрівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також згідно з Державним актом серії ЯЖ N892345, виданим 14.09.2009, ОСОБА_5 на підставі тотожного розпорядження належала земельна ділянка, площею 2,14 га, що розташована на території Димитрівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Так, сторона позивача стверджує, що у відповідності до п.1.2. розпорядження Оріхівської районної державної адміністрації N455 від 10.12.2007 «Про передачу земельних часток (паїв) у власність громадянам у країни», передано земельні частки (паї) у власність громадянам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колективної власності: по Димитровській сільській раді, згідно з додатком. Так, в д.п. 39, 40 Додатку (контур N9) зазначені дані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
У відповідності до висновку N2021-45 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, складеного 03.08.2021, проведеним дослідженням правовстановлюючої та технічної документації із землеустрою, встановлено накладання (перетин) земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на земельну ділянку позивача.
Зважаючи на те, що на момент передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , позивач ОСОБА_1 вже був власником земельної ділянки, про що свідчить доданий до позовної заяви державний акт, відповідно, за змістом позовної заяви його право власності порушено зазначеним вище розпорядженням Оріхівської районної державної адміністрації та видачею державних актів на право власності вказаним фізичним особам з подальшою його реєстрацією в Державному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Стороною позивача також наголошено, що поряд з земельною ділянкою ОСОБА_6 , успадкованої після смерті ОСОБА_7 (дана ділянка також значиться в рішенні Димитрівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області від 07.09.2001, із технічною опискою в році), знаходиться місце розташування земельної ділянки ОСОБА_1 . Ці ж обставини, як стверджується стороною позивача, знайшли своє підтвердження у технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки ОСОБА_1 , а також у висновку щодо перевірки електронного документа. Таким чином, у позовній заяві наголошено, що відповідно до наявних доказів на місці розташування земельної ділянки позивача наразі розташовані дві земельні ділянки з кадастровими номерами 2323981300:01:001:0104 (власник ОСОБА_4 ) та 2323981300:01:001:0105 (власник ОСОБА_3 ). Отже, право власності позивача порушується не тільки відповідачем ОСОБА_2 , який є спадкоємцем та правонаступником померлого ОСОБА_4 , а й власником наступної суміжної земельної ділянки - ОСОБА_3 . Натомість, на переконання сторони позивача, власність ОСОБА_8 на виділену йому земельну ділянку не припинена.
Із посиланням на приписи ст.19,41 Конституції України, ст.15, 16, 21, 321, 391 ЦК України, ст.125,126 ЗК України, Закону України «Про Державний земельний кадастр» оскільки форма державного акта, який виданий ОСОБА_1 , відповідає вимогам Постанови ВРУ від 13.03.1992 №2201-12, його право власності порушено внаслідок видачі оспорюваного розпорядження Оріхівської районної державної адміністрації N455 від 10.12.2007 «Про передачу земельних часток (паїв) у власність громадянам України» та подальшими діями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо реєстрації права власності на земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, приналежну позивачу, а також внаслідок набуття права власності на одну з вказаних земельних ділянок в порядку спадкування ОСОБА_3 , враховуючи неможливість позасудового врегулювання спору, представник позивача адвокатка Мазур О.С., діючи в інтересах ОСОБА_1 , просить задовольнити позов в повному обсязі.
Судом розглядається позовна заява саме у вказаній вище редакції та відповідно до наведеного вище переліку позовних вимог.
Ухвалою судді Оріхівського районного суду Запорізької області від 23.01.2020 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.
Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 20.02.2020 постановлено клопотання представника позивача про витребування доказів задовольнити; витребувати у відділі в Оріхівському районі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області належним чином засвідчені копії: - схеми паювання (розподілу) земель ВАТ «Димитрівське» Оріхівського району Запорізької області з місцем розташування земельної ділянки ОСОБА_1 , - витягу з Книги записів державних актів про право приватної власності на землю, де зазначено запис про реєстрацію права власності на землю за ОСОБА_1 , - Державного акту на право колективної власності на землю, що належала ВАТ «Димитрівське»; витребувати у Комишуваській селищній раді Оріхівського району Запорізької області належним чином засвідчені копії: - схеми паювання (розподілу) земель ВАТ «Димитрівське» Оріхівського району Запорізької області з місцем розташування земельної ділянки ОСОБА_1 , - витягу з Книги записів державних актів про право приватної власності на землю, де зазначено запис про реєстрацію права власності на землю за ОСОБА_1 , Державного акту на право колективної власності на землю, що належала ВАТ «Димитрівське».
Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 03.08.2020 постановлено клопотання представника позивача про витребування доказів задовольнити, витребувати у відділі архіву Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області належним чином засвідчені копії рішення №3 Димитрівської сілської ради від 07.09.2001, яким ОСОБА_1 передавалась у власність земельна ділянка та копії всіх документів, на підставі яких приймалося вказане рішення, зокрема схеми розташування ділянки, сертифікату на земельну частку (пай), списку пайщиків ВАТ «Димитрівське»; витребувати у відділу в Оріхівському районі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області належним чином засвідчені копії рішення №3 Димитрівської сільської ради від 07.09.2001, яким ОСОБА_1 передавалась у власність земельна ділянка та копії всіх документів, на підставі яких приймалося вказане рішення, зокрема схеми розташування ділянки, сертифікату на земельну частку (пай), списку пайщиків ВАТ «Димитрівське».
Ухвалою суду від 31.08.2020 провадження у справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_4 . Ухвалою суду від 19.02.2020 постановлено поновити провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 18.03.2021 постановлено залучити до участі у справі Пологівську районну державну адміністрацію Запорізької області, та правонаступника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 .
За змістом мотивувальної частини ухвали: «Згідно до довідки Оріхівської державної нотаріальної контори від 17.02.2021 року, після смерті ОСОБА_4 подано заяву про прийняття спадщини ОСОБА_2 . Крім цього, пунктами, 2, 3, 4, 7 Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, затвердженого постановою КМУ від 16.12.2020 року №1321, передбачено, що дія цього Порядку поширюється на райдержадміністрації, які у зв`язку з прийняттям постанови ВРУ від 17 липня 2020 р. № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» підлягають утворенню та/або реорганізації. Райдержадміністрації утворюються та реорганізуються Кабінетом Міністрів України за поданням Мінрегіону. Якщо територія району, ліквідованого Верховною Радою України, включається до території новоутвореного району, в адміністративному центрі якого вже існує райдержадміністрація, райдержадміністрація, що діяла на території ліквідованого району, реорганізується шляхом її приєднання до райдержадміністрації, розташованої в адміністративному центрі новоутвореного району. Перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється:
у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється (далі - комісія з реорганізації);
у разі утворення на території новоутвореного району райдержадміністрації, в адміністративному центрі якого була відсутня така райдержадміністрація, - з моменту державної реєстрації райдержадміністрації як юридичної особи публічного права та утворення комісії з реорганізації.
Згідно до пп.8 п.1, пп.8 п.3 постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 р. № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів», у Запорізькій області утворено Пологівський район (з адміністративним центром у місті Пологи) у складі територій Більмацької селищної, Воздвижівської сільської, Воскресенської сільської, Гуляйпільської міської, Комиш-Зорянської селищної, Малинівської сільської, Малотокмачанської сільської, Молочанської міської, Оріхівської міської, Пологівської міської, Преображенської сільської, Розівської селищної, Смирновської сільської, Токмацької міської, Федорівської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України. Ліквідовано у Запорізькій області: Бердянський, Більмацький, Василівський, Великобілозерський, Веселівський, Вільнянський, Гуляйпільський, Запорізький, Кам`янсько-Дніпровський, Мелітопольський, Михайлівський, Новомиколаївський, Оріхівський, Пологівський, Приазовський, Приморський, Розівський, Токмацький, Чернігівський, Якимівський райони. Згідно до розпорядження Запорізької обласної державної адміністрації від 11.01.2021 року №19, утворена комісія з реорганізації Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області. Таким чином, з 11.01.2021 року відбулось правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області до Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області».
Ухвалою суду від 15.04.2021 постановлено клопотання представника позивача про витребування доказів задовольнити; витребувати у приватного нотаріуса Оріхівського районного нотаріального округу Демидьонок Т.А. копію спадкової справи, за якою ОСОБА_3 06.03.2019 видане свідоцтво про право на спадщину за законом (серія та номер 219, спадкове майно у вигляді земельної ділянки з кадастровим номером 2323981300:01:001:0105).
Ухвалою суду від 21.05.2021 постановлено прийняти до розгляду заяву представника позивача про збільшення позовних вимог та залучити до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 .
Ухвалою судді Оріхівського районного суду Запорізької області Плечищевою О.В. від 06.08.2021 прийнято до свого провадження призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 12.10.2021 закрито підготовче провадження по справі та призначено її до судового розгляду.
Згідно з ч.7 ст.147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об`єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. У разі неможливості здійснення Вищою радою правосуддя такого повноваження воно здійснюється за розпорядженням Голови Верховного Суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.
На підставі розпорядження Голови Верховного Суду від 10.05.2022 №29/09-22 змінено територіальну підсудність судових справ Оріхівського районного суду Запорізької області у зв`язку із неможливістю здійснення правосуддя під час воєнного стану до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
Так, цивільна справа на підставі протокола автоматизованого розподілу між суддями від 10.05.2023 передана в провадження визначеного головуючого судді Вайнраух Л.А.
Ухвалою судді від 15.05.2023 прийнято позовну заяву до свого провадження, справу постановлено розглядати в порядку загального позовного провадження.
11.10.2023 у підготовчому засідання без виходу до нарадчої кімнати судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви від 13.09.2023 з уточненими позовними вимогами та суб`єктним складом.
Ухвалою суду від 28.11.2023 постановлено закрити підготовче провадження у цивільній справі та призначити її до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою суду від 04.07.2024 в порядку витребування доказів зобов`язано:
1) ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області надати до суду засвідчені копії всіх наявних документів, що стосуються права власності та його державної реєстрації в період з 01.01.2002 по час надання відповіді на земельні ділянки: - кадастровий номер №2323981300:01:001:0105, площею 2,14 га, - кадастровий номер №2323981300:01:001:0104, площею 2,14 га, цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зокрема, але не виключно, що перебувають у володінні Управління Держгеокадастру у Пологівському районі Запорізької області, а саме всіх наявних документів, що стали підставою для видачі:
- державного акта на право власності на земельну ділянку, площею 2,4 га, серії ІІІ-ЗП №024720 від 11.02.2002, виданого на ім`я ОСОБА_1 Димитрівською сільською радою Оріхівського району Запорізької області, номер в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №64;
- державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №892381, виданого 07.09.2009 Оріхівською районною державною адміністрацією Запорізької області,
- державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №892345, виданого 14.09.2009 Оріхівською районною державною адміністрацією Запорізької області,
а також копій технічних звітів із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на вказані земельні ділянки;
2) Пологівську районну державну адміністрацію Запорізької області (далі по тексту -Пологівська РДА) надати до суду засвідчені копії всіх наявних документів, що стали підставою для ухвалення / видачі:
- рішення №3 Димитрівської сільської ради від 07.09.2001 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам», зокрема, ОСОБА_1 , та державного акта на право власності на земельну ділянку, площею 2,4 га, серії ІІІ-ЗП №024720 від 11.02.2002, виданого на ім`я ОСОБА_1 Димитрівською сільською радою Оріхівського району Запорізької області, номер в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №64,
- розпорядження голови Оріхівської районної адміністрації №455 від 10.12.2007 «Про передачу земельних часток (паїв) у власність громадянам України» щодо передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,
зокрема, але не виключно, дозволів на розробку технічної документації, матеріалів технічної документації щодо передачі земельних ділянок (паїв).
Судове засідання для витребування доказів відкладено.
Представниця позивача адвокат Мазур О.С. під час розгляду справи підтримала позовні вимоги, просила задовольнити позов у визначений спосіб, наголосила на висновках експерта щодо накладення меж земельних ділянок відповідачів-2 та 3 на земельну ділянку, приналежну позивачу. Зауважує, що наявна й похибка за рахунок розташування електроопор, які займають 0,26 га. Відповідно до твердження сторони позивача з боку ОСОБА_1 рішення №3 Димитрівської сільської ради від 07.09.2001 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам» виконано в повному обсязі, адже ним 11.02.2002 отриманий державний акт про право приватної власності на землю, із зовнішніми межами земельної ділянки ОСОБА_1 . Так, розробка технічної документації відповідно до чинної станом на 2002 рік Інструкції передувала видачі державного акта. Розпорядження Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області від 10.12.2007 за №455 раніше не було предметом оскарження.
Крім того, представниця позивача підтвердила, що про порушення свого майнового права позивач дізнався у 2019 році, коли побачив на земельній ділянці орендарів ОСОБА_4 та, згодом, з відповіді на адвокатський запит, також у 2019 році. На запитання суду представниця позивача пояснила, що приналежну земельну ділянку ОСОБА_1 відповідно до цільового призначення обробляв до 2019 року, в оренду позивачем земельна ділянка не передавалась.
Доводи адвокатки Мазур О.С., наведені у відповіді на відзив представника ОСОБА_2 адвоката Щербини М.В., в цілому відповідають змісту позовної заяви у останній редакції (вх.№ від 03.10.2023, т.с.3 а.с.39-43). Разом з цим, представниця вважає, що реєстрація державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_1 , одночасно свідчить й про державну реєстрацію його права власності.
Представниця позивача стверджує за змістом відповіді на відзив, що стороною відповідача не визначено, яку саме процедуру не здійснив ОСОБА_1 для набуття права власності на спірну земельну ділянку. Відповідно до доводів сторони позивача, згідно з приписами ст.126 ЗК України право власності позивача на земельну ділянку посвідчено наявним у матеріалах справи державним актом, виданим 11.02.2002, натомість, посилання на Закон України «Про державний земельний кадастр» стороною відповідача не є релевантним, враховуючи час видачі оспорюваних державних актів, адже закон не має зворотної сили.
Крім того, стороною позивача наголошено, що ОСОБА_1 не міг отримати державний акт без виготовлення технічної документації, поряд з цим, заперечується й посилання у відзиві на положення ст.81 ЗК України, яка закріплює підстави набуття права власності, тобто, перелік юридичних фактів.
Факт користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, зокрема, сплата ним земельного податку, не відноситься до предмету доказування, як стверджується у відповіді на відзив, адже відсутність відповідних доказів не зумовлює припинення права власності ОСОБА_1 .
Стосовно заяви про застосування строку позовної давності у відповіді на відзив адвокатка Мазур О.С. наголошує, що даний строк не пропущений, адже порушення прав позивача є триваючим, відповідно, строки позовної давності не є застосованими.
Заяву про допит свідка - виконуючого обов`язки старости Зарічненського старостинського округу №1 Сердюка С.В. (т.с.1 а.с.111), подану до Оріхівського районного суду Запорізької області, представниця позивача адвокат Мазур О.С. під час провадження справи Шевченківським районним судом м.Запоріжжя не підтримала, просила не розглядати її, інші заяви про допит свідків до суду не надходили.
Представник Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області Спесивцева О.С. висловила заперечення проти позову ОСОБА_1 в повному обсязі, наголосила на правомірності розпорядження Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області від 10.12.2007 за №455, адже воно видано відповідно до ст.116, 118 ЗК України та на підставі матеріалів технічної документації щодо передачі земельних часток (паїв) у власність громадян із земель колективної власності, схеми поділу земель колишнього ВАТ «Димитрівське» на земельні частки (паї), погоджених відповідним управлінням Держкомзему і сільським головою. Відповідач-1 вважає, що позивач не надав доказів на користь незаконності даного розпорядження, відповідно, представниця підтримала письмові пояснення, наявні у справі (т.с.1 а.с.85-86).
Додатково ОСОБА_9 наголосила, що площа земельної ділянки ОСОБА_4 дорівнює 2,14 га, а позивача - відповідно до його тверджень 2,4 га, що викликає розумні сумніви у сторони відповідача щодо обгрунтованості позовних вимог, разом з цим, відрізняються й зовнішні межі зазначених ділянок. Зауважила на наявності помилки у даті рішення №3 Димитрівської сільської ради від 07.09.2001 «Про передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам», зокрема, ОСОБА_1 , а саме, у році прийняття рішення: вірним є 2001, а не 2002 рік. Згідно з твердженнями сторони відповідача-1, ОСОБА_1 не виконано всіх необхідних дій для оформлення права власності, адже не визначено в установленому законодавством порядку межі земельної ділянки в натурі на місцевості, відповідно, право власності на спірну земельну ділянку у нього не виникло, позивач не мав права користуватись земельною ділянкою.
Питання участі представника Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та представника відповідачки ОСОБА_3 під час судового засідання 05.09.2024 в режимі відеоконференцзв`язку розглянуто судом у судовому засіданні 04.07.2024, за клопотанням учасників справи та за відсутності заперечень присутніх, що видно з протокола судового засідання, шляхом постановлення ухвали, постановленої без видалення до нарадчої кімнати (т.с.4 а.с. 47).
Представники відповідача Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області - Гурильов А.С. та Гайдаржийський В.С. під час розгляду справи неодноразово наголошували, що вимога про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 2323981300:01:001:0104, площею 2,14 га, що розташована на території Димитрівської сільської ради Оріхівського (наразі Пологівського) району Запорізької області та земельної ділянки 2323981300:01:001:0105, площею 2,14 га, що розташована на території Димитрівської сільської ради Оріхівського (наразі Пологівського) району Запорізької області, задоволенню не підлягає, адже державний реєстратор діяв в межах наданих повноважень та у визначений чинним законодавством спосіб, рішення про державну реєстрацію вказаних ділянок в Державному земельному кадастрі є законними. Стороною відповідача підтримано наявний у матеріалах справи відзив (т.с.3 а.с. 84-90). Крім того, представниками наголошувалось, що у книгах реєстрації державних актів наявна відповідна інформація про видані державні акти щодо земельних ділянок 2323981300:01:001:0104 та 2323981300:01:001:0105, вказані ділянки є сформованими, державним реєстратором проведено перевірку документів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на відповідність вимогам земельного законодавства, відповідно, ці ділянки мають присвоєні кадастрові номери. Натомість, з урахуванням вимог ст.79-1 ЗК України земельну ділянку ОСОБА_1 не можна вважати сформованою. Як зауважено відповідачем, з урахуванням положень ст.24 Закону України «Про державний земельний кадастр», підстав для скасування державної реєстрації не встановлено, що зумовлює відмову у задоволенні позову.
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Щербина М.В. в судове засідання 05.09.2024 не з`явився, скерував клопотання про проведення судового засідання за його відсутності, а також без його довірителя ОСОБА_2 (вх.№ ЕП3213/24 від 05.09.2024). За згодою учасників справи судом ухвалено продовжити розгляд за його відсутності. Слід зауважити, що ухвалою судді від 03.09.2024 заяву адвоката Щербини М.В., подану в порядку ст.212 ЦПК України, повернуто без розгляду (т.с.4 а.с.75).
Під час здійснення провадження справи судом адвокат Щербина М.В. висловлював свої заперечення проти заявлених позовних вимог, підтримавши поданий відзив (зокрема, т.с.3 а.с.30-37), адже у позивача відсутня технічна документація на набуту ним відповідно до рішення №3 Димитрівської сільської ради від 07.09.2001 земельну ділянку, їй не присвоєно кадастровий номер, не сформовано межі, що відповідно до положень ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» свідчить про відсутність підтвердження реєстрації права власності та дійсність цього права (ййого виникнення). Так, адвокат Щербина М.В. зауважує, що позивачем не вчинено всіх необхідних дій для набуття права власності у спосіб, визначений земельним законодавством (на час отримання ОСОБА_1 державного акта), а сама по собі наявність державного акта, що посвідчує право власності відповідно до норми ст.126 ЗК України в редакції від 01.01.2002, не свідчить про дотримання ОСОБА_1 інших вимог законодавства та здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Крім того, наводячи посилання на п.2 розділу VII Закону України «Про Державний земельний кадастр», адвокат стверджує, що, починаючи з 2002 року, ОСОБА_1 не звертався до землевпорядної організації щодо виготовлення технічної документації для проведення реєстрації права власності на земельну ділянку, що є порушенням п.2 рішення Димитрівської сільської ради №3 від 07.09.2002 та визначених у ньому строків. Оскільки фактичні межі земельної ділянки позивача не встановлювались уповноваженими землевпорядними організаціями, в порушення ст.81, 125 ЗК України в редакції від 01.01.2002 ОСОБА_1 не здійснив державної реєстрації земельної ділянки, відповідно, не мав права користуватись земельною ділянкою, тому сторона відповідача-2 просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Окремо стороною відповідача наголошено й на відсутності доказів сплати позивачем земельного податку з часу отримання державного акта, що свідчить про порушення ст.91 ЗК України. Так, сторона відповідача заперечує факт користування ОСОБА_1 земельною ділянкою, на яку він отримав державний акт у 2002 році, оскільки належних доказів у матеріалах справи немає. Натомість, ОСОБА_4 , спадкоємцем якого є ОСОБА_2 , виготовлено відповідну технічну документацію, встановлено межі земельної ділянки, здійснювалась обробка земельної ділянки, а у 2019 році її передано в оренду.
Адвокат Щербина М.В. також наголосив, що ОСОБА_1 фактично не міг користуватись земельною ділянкою, не знаючи її дійсних меж, визначених в натурі, крім того, підстави набуття земельної ділянки у 2002 році були обмежені виключним переліком, наведеним у Земельному кодексі. Відповідно до твердження представника, районною адміністрацією перед ухваленням оскаржуваного розпорядження перевірявся перелік власників земельних ділянок шляхом отримання викопіювань з публічної кадастрової карти за даними Держгеокадастру.
Представниця відповідачки ОСОБА_3 адвокатка Сахно О.В. в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, наголосила, що її довірителька ОСОБА_3 правомірно набула права власності на спірну земельну ділянку, в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_5 , що підтверджено копією наявної спадкової справи, при цьому, підтримала відзив, поданий до справи (т.с.3 а.с.54-58). Зазначила, що ОСОБА_1 не здійснено державної реєстрації його права власності, що порушує положення ст.125 ЗК України, що визнавалось стороною позивача під час розгляду справи, адже з боку позивача не повідомлено про замовлення та виготовлення технічної документації на земельну ділянку в часі до звернення до суду.
Підстав для відкладення розгляду справи відповідно до положень ст. 223, 240 ЦПК України судом не встановлено.
Зустрічної позовної заяви сторонами подано не було. Інших процесуальних дій у справі судом вчинено не було, відповідні клопотання не заявлено.
Адвокат Щербина М.В. в інтересах ОСОБА_2 під час здійснення розгляду справи підтримав заяву про застосування строку позовної давності, викладену у відзиві, вх.№ від 28.09.2023, а також просив здійснити розподіл судових витрат, понесених ОСОБА_2 , у сумі 22 600,00 гривень, а саме на професійну правничу допомогу.
Інші учасники справи про наявність підстав для розподілу судових витрат не повідомляли.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, вислухавши пояснення учасників справи, суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами, та дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що згідно з копією державного акта про право колективної власності на землю ВАТ «Димитрівське» серії ЗП № 000651 від 21.08.2000, його видано ВАТ «Димитрівське» Оріхівського району Оріхівською районною радою народних депутатів Оріхівського району Запорізької області про передання у колективну власність землі, площею 2 496,2 га, для ведення сільськогосподарського виробництва на підставі розпорядження Оріхівської райодержадміністрації №717 від 17.08.2000. Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №24. Зазначена копія надана відділом в Оріхівському районі ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області на виконання ухвали Оріхівського районного суду Запорізької області від 20.02.2020 (супровідний лист від 02.03.2020 №9-8-0.30-451/109-20). Крім того, у відділі відсутня інформація щодо схеми паювання (розподілу) земель ВАТ «Димитрівське» з місцем розташування земельної ділянки ОСОБА_1 , а також витяг з Книги записів державних актів про право приватної власності на землю, де зазначено запис про реєстрацію права власності на землю за ОСОБА_1 (т.с.1 а.с.77-78).
За даними, повідомленими Комишуваською селищною радою Оріхівського району Запорізької області за вих.№ від 10.03.2020 №01-28/361/213 (є правонаступником прав та обов`язків Димитрівської сільської ради, як на цьому наголошував представник Пологівської РДА Запорізької області (т.с.1 а.с.202), за підписом голови Ю.Карапетяна, - у раді відсутні схеми паювання (розподілу) земель ВАТ «Димитрівське», як і витяги з книги записів державних актів про право приватної власності на землю, де зазначено запис про реєстрацію права власності на землю за ОСОБА_1 (т.с.1 а.с.91-92).
Як встановлено з відповіді відділу архіву та цивільного захисту населення Оріхівської РДА Запорізької області від 11.08.2020 №15-05с-12-1 на ухвалу Оріхівського районного суду Запорізької області від 03.08.2020, в протоколі 19 сесії 5 скликання Димитрівської сільської ради від 07.09.2001 документи, на підставі яких приймалось рішення Димитрівської сільської ради №3 від 07.09.2002, зокрема, схема розташування ділянки, сертифікат на земельну частку (пай), список пайщиків ВАТ «Димитрівське» та ін. відсутні. Крім того, як зазначено у відповіді, у рішенні від 07.09.2002 можливо є опечатка (т.с.1 а.с.140).
Згідно з рішенням Димитрівської сільської ради №3 від 07.09.2002 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок / паю / громадянам ради» за підписом сільського голови ОСОБА_11 , розглянувши заяви ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , сесія ради вирішила передати громадянам ради ділянки згідно розрахунку в полі №І контур №9 у приватну власність для ведення товарного с/г виробництва по 2,4 га, зокрема, ОСОБА_1 . Вказаним рішенням зобов`язано вищезгаданих громадян, тобто, тих, яких стосується дане рішення, у місячний термін оформити право власності на володіння землею в установленому законом порядку, контроль покладено на інспектора з земельних питань (засвідчена копія, т.с.1 а.с.141).
Судом також встановлено, що відповідно до державного акта про право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП №024720 від 11.02.2002, виданого головою Димитрівської сільської ради С.В. Сердюком, - ОСОБА_1 на підставі рішення №3 від 07.09.2001 Димитрівської сільської ради передано у приватну власність земельну ділянку, площею 2,4 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Димитрівської сільської ради, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державний акт складено у 2 примірниках, один з яких досліджено судом в оригіналі. Акт згідно з його змістом зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №64. У акті наведено графічне зображення плану зовнішніх меж земельної ділянки, з якого видно, що дана ділянка межує із ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , з інших боків знаходяться землі загального користування. Під планом в державному акті міститься підпис інженера-землевпорядника ОСОБА_14 (т.с.1 а.с.9, т.с.2 а.с.63-64). Кількісна характеристика земель, переданих у приватну власність, не заповнена.
У справі міститься засвідчена копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.10.2016, р.№1268, спадкова справа №96/2016, виданого державним нотаріусом Оріхівської державної нотаріальної контори Зайцевою А.С., за даними якого ОСОБА_7 заповіла сину ОСОБА_6 права на земельну ділянку, площею 2,40 га, на території Димитрівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, що належить спадкодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП №024719, виданого Дмитрівською сільською радою Оріхівського району Запорізької області 18.02.2002, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №63, кадастровий номер ділянки: 2323981300:01:001:0157. Даним свідоцтвом посвідчено право власності ОСОБА_6 , яке підлягає державній реєстрації, здійснення якої 08.10.2016 підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №252583306 від 14.04.2021 (т.с.1 а.с.210-211).
Суд звертає увагу, що рішенням Димитрівської сільської ради №3 від 07.09.2002 «Про передачу у приватну власність земельних ділянок / паю / громадянам ради» розглянуто, зокрема, заяву ОСОБА_7 , а не ОСОБА_7 , хоча наявність технічної помилки не виключається.
Копія державного акта на право приватної власності на землю, надана стороною позивача, на ім`я ОСОБА_13 , не відповідає вимогам достовірності та достатності доказів (ст.79-80 ЦПК України), не відображає повного змісту документа, відповідно, його досліджена частина не дозволяє встановити дійсні обставини справи та дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, а саме щодо права власності даної фізичної особи та його державної реєстрації (т.с.1 а.с.218).
Аналізуючи наявні докази, суд дійшов висновку про те, що право приватної власності на земельні ділянки 2323981300:01:001:0104 та 2323981300:01:001:0105, розташовані на території Димитрівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, розміром по 2,14 га кожна, із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, набуті відповідно ОСОБА_4 , спадкоємцем якого є ОСОБА_2 , а також ОСОБА_5 , спадкоємцем якого є ОСОБА_3 , у відповідності до вимог земельного законодавства, вони є сформованими, мають відповідні кадастрові номери та державну реєстрацію, виходячи з такого.
Так, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №892381, виданого 07.09.2009 Оріхівською районною державною адміністрацією Запорізької області, він виданий ОСОБА_4 , № в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю №010927500062. Дана земельна ділянка, площею 2,14 га, межує із ділянками ОСОБА_5 , ОСОБА_15 та з двох інших боків з землями Димитрівської сільської ради (т.с.4 а.с.62). Цільове призначення у акті відповідає змісту розпорядження №455 від 10.12.2007.
За даними технічного звіту, виготовленого ТОВ «Землемір» МФ 19 ЗПОР 000255 на замовлення ОСОБА_4 щодо земельної ділянки із кадастровим номером 2323981300:01:001:0104, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, роботи по виготовленню технічної документації із землеустрою здійснені на підставі заяви власника сертифіката на право на земельну частку (пай) ОСОБА_4 , розпорядження РДА від 10.12.2007. Під час робіт, зокрема, використаний проект роздержавлення земель колективної власності ВАТ «Димитрівське», встановлено межеві знаки (4 од.), якими закріплено земельну ділянку. Претензій від суміжних співласників не заявлено. Площа ділянки обчислювалась із точністю до 0,0001 га. У справі також наявне технічне завдання, здійснене за погодженням із начальником відділу земресурсів у Оріхівському районі Запорізької області та експлікація земельних угідь, крім того, висновок відділу Держкомзему в Оріхівському районі Запорізької області про погодження передачі у власність вказаної вище земельної ділянки ОСОБА_4 за результатами розгляду наданої технічної документації із землеустрою (копії, т.с.1 а.с. 14-19). Кадастровий номер присвоєний відповідно до довідки Оріхівського районного відділу ДП «Центр державного земельного кадастру» №402 від 25.03.2008, копія якої досліджена судом. Згідно з планом розташування земельної ділянки, суміжними власниками є ОСОБА_5 та ОСОБА_15 (т.с.1 а.с.20-22). Сертифікат серії НОМЕР_7 доданий до заяви ОСОБА_4 про передання земельної частки (паю) у власність, скерованої голові Оріхівської РДА (т.с.1 а.с.23, без дати).
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №892345, виданим 14.09.2009 Оріхівською районною державною адміністрацією Запорізької області, він виданий ОСОБА_5 , № в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю №010927500063. Дана земельна ділянка, площею 2,14 га, межує із ділянками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та з двох інших боків з землями Димитрівської сільської ради (т.с.4 а.с.61). Цільове призначення у акті відповідає змісту розпорядження №455 від 10.12.2007.
Другі примірники актів від 07.09.2009 та 14.09.2009 зберігаються у відділі Держкомзему у Оріхівському районі Запорізької області (виходячи зі змісту обох актів, виданих 07.09.2009 та 14.09.2009 відповідно), їх засвідчені копії надано ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області на виконання ухвали Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 04.07.2024.
Записи про наведені вище державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №892381, виданий 07.09.2009 та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №892345, виданий 14.09.2009, містяться у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Центру державного земельного кадастру № 1 АА№004456, том №1 по Димитрівській сільській раді Оріхівського району Запорізької області, засвідчений витяг якої наданий ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області на виконання ухвали Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 04.07.2024.
Так, за змістом розділу І (записи державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку фізичних осіб) містяться записи про земельні ділянки 2323981300:01:001:0104 та 2323981300:01:001:0105 під п.№699 та 700 та дані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно. Відомості про дату та номер розпорядження, що стало підставою для видачі даних актів та передання земельних ділянок у власність вказаним особам, номери державних актів, дати їх видачі, цільове призначення земельних ділянок, а також номер запису у книзі відповідають іншим письмовим доказам. У відповідній графі наявні підписи власників про отриманння примірника акта із зазначенням прізвища та ініціалів.
Крім того, судом досліджено наявні дані з журналу №23 реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються ВАТ «Димитрівське» (2 аркуші):
1) 15.09.2000 за ОСОБА_4 зареєстровано сертифікат на пай НОМЕР_7 (порядковий № у книзі 516), площа ділянки 2,93 га, підстава для реєстрації сертифіката - рішення №746 від 29.08.2000;
2) 15.09.2000 за ОСОБА_1 зареєстровано сертифікат на пай РН №192479 (порядковий № у книзі 621), площа ділянки 2,93 га, у книзі міститься примітка про видачу державного акта (штамп), підстава для реєстрації сертифіката - рішення №746 від 29.08.2000 (т.с.1 а.с.123-125).
Як встановлено під час розгляду справи, у відповідності до розпорядження голови Оріхівської районної адміністрації №455 від 10.12.2007 «Про передачу земельних часток (паїв) у власність громадянам України» складено акт встановлення межі земельної частки (паю) ОСОБА_4 та передачі / прийому її в натурі із земель колишнього ВАТ «Димитрівське». Акт містить підписи голови Димитрівської сільради, землевпорядника, директора ТОВ «Землемір», ОСОБА_4 та суміжного землевласника ОСОБА_15 , за змістом якого межі закріплені 4 межовими знаками. До використання ОСОБА_4 приступає після одержання Державного акта на право власності на землю та його реєстрації Запорізькою регіональною філією ДЗК (т.с.1 а.с.23).
За даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ -2307168082020 від 19.02.2020, сформованого відділом в Оріхівському районі ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області, державна реєстрація права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку із кадастровим номером 2323981300:01:001:0104, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, здійснена 10.12.2015 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 08.12.2015, реєстратор - Управління держгеокадастру у Пологівському районі Запорізької області (т.с.1 а.с.49). При цьому, земельна ділянка перебуває в оренді з 10.07.2019 у ПП «Птахофабрика Прилуцького», державна реєстрація речового права здійснена виконавчим комітетом Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, строком на 15 років з дати державної реєстрації права оренди. Обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані (т.с.1 а.с.50-54).
За даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №252543469 від 14.04.2021, право приватної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 2323981300:01:001:0104 зареєстровано за ОСОБА_4 у вказаному реєстрі 10.07.2019 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку ЯЖ №892381 від 07.09.2009, виданого Оріхівською РДА Запорізької області та відповідного рішення державного реєстратора №47772190 від 15.07.2019 (т.с.1 а.с.212). Дані про передачу земельної ділянки в оренду тотожні попередньому витягу, орендодавець ОСОБА_4 . Тотожні дані містяться у витягах від 25.07.2021 та від 06.09.2023, 19.03.2024 (т.с.2 а.с.110, т.с.3 а.с.14, а.с.211-213).
За даними засвідченої копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області 18.08.2020, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у с.Юрківка Оріхівського району Запорізької області (т.с.1 а.с.144). Відповідач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4 , що підтверджено за даними копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 21.08.1993 (т.с.1 а.с.147). Крім того, на підставі довідки Оріхівської державної нотаріальної контори за підписом завідувача А.С. Зайцевої від 17.02.2021 №96/02-14, встановлено, що ОСОБА_2 дійсно прийняв спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , шляхом подачі заяви про прийняття спадщини за законом 18.09.2020 (т.с.1 а.с.156).
За матеріалами спадкової справи №11/2019, заведеної приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Демидьонок Т.А., 28.01.2019 - 06.03.2019, 28.01.2019 до нотаріуса звернулась із заявою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 у зв`язку зі смертю чоловіка ОСОБА_5 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_5 (копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 23.02.2017, виданого виконавчим комітетом Комишуваської селищної ради Оріхівського району Запорізької області), з яким спільно проживала, інші спадкоємці, зокрема, за заповітом, відсутні. Заява посвідчена секретарем виконавчого комітету Комишуваської селищної ради В.Король. До складу спадщини входить земельна ділянка із кадастровим номером 2323981300:01:001:0105. Спільне проживання подружжя підтверджено довідкою №72 від 11.01.2019, виданою Комишуваською селищною радою секретарем ради В.Король, що наявна у спадковій справі (т.с.2 а.с.1-28). Свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_3 , р.№219 від 06.03.2019, видане приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Демидьонок Т.А., відповідно до якого спадщина після смерті ОСОБА_5 складається із зазначеної вище земельної ділянки 2323981300:01:001:0105, досліджено судом (т.с.2 а.с.27)
За даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ -2305246332019 від 11.02.2019, сформованого відділом в Оріхівському районі ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області, державна реєстрація права власності на земельну ділянку із кадастровим номером 2323981300:01:001:0105, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, здійснена за ОСОБА_5 10.12.2015 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 08.12.2015, реєстратор - Управління держгеокадастру у Пологівському районі Запорізької області, документ, що посвідчує право - державний акт від 14.09.2009 ЯЖ №892345. Обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані (т.с.2 а.с.10).
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була відсутня реєстрація права ОСОБА_5 на вказану земельну ділянку (витяг №158598405, т.с.2 а.с.25, зворотній бік).
Проте згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №252540659 від 14.04.2021, право приватної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 2323981300:01:001:0105 зареєстровано за ОСОБА_3 у вказаному реєстрі 06.03.2019 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, р.№219 від 06.03.2019, виданого приватним нотаріусом Оріхівського районного нотаріального округу Демидьонок Т.А. та відповідного рішення про державну реєстрацію №45837310 від 06.03.2019 (т.с.1 а.с.213). Дана земельна ділянка перебуває в оренді з 22.11.2019 у ПП «Птахофабрика Прилуцького», державна реєстрація речового права здійснена виконавчим комітетом Преображенської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, строком на 15 років з дати державної реєстрації права оренди, орендодавець ОСОБА_3 . Тотожні дані містяться у витягах від 25.07.2021 та 06.09.2023, 19.03.2024 (т.с.2 а.с.111, т.с.3 а.с.13, т.с.3 а.с.208-210).
Узагальнюючи, судом встановлено, що підставою для видачі обох державних актів - на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_4 стало розпорядження голови Оріхівської районної адміністрації №455 від 10.12.2007 «Про передачу земельних часток (паїв) у власність громадянам України» щодо передачі земельних ділянок у власність, зокрема, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Видачі даного розпорядження передувало виготовлення відповідної технічної документації, як зазначено за його змістом, із врахуванням наданих дозволів на її розробку. П.1.2 даного розпорядження визначено передати земельні частки (паї) у власність громадянам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва по Димитрівській сільській раді згідно з додатком (список у додатку №1, п. 39 та п. 41 - дані про ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відповідно, контур № НОМЕР_5 , розмір ділянок - по 2,14 га). Засвідчена копія розпорядження із схемою поділу земель на паї, надана Оріхівською РДА Запорізької області 17.03.2020 та 14.05.2024, досліджена судом (т.с.1 а.с.87-89, т.с.4 а.с. 3-27). Номер земельної ділянки ОСОБА_4 - 496, ОСОБА_3 - 498, розмір (площа) - по 2,14 га.
Суд також звертає увагу, що до розпорядження додано схему поділу земель із погодженням сільським головою Дмитрівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області схеми поділу земель колишнього ВАТ «Димитривське» на земельні частки (паї) Оріхівського району Запорізької області за контуром №9, зокрема, стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на чому наголошено й представником Пологівської РДА під час провадження справи в суді.
У відповідь на лист адвокатки Мазур О.С. від 26.09.2019 в.о. старости Комишуваської селищкої ради Оріхівського району Запорізької області Сердюк С.В. повідомив (вих.№ 225 від 11.10.2019), що вказаній адвокатом земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2323981300:01:001:0104 згідно з розпорядженням голови Оріхівської РДА від 07.09.2009 і видано Державний акт ЯЖ №892381 на ім`я ОСОБА_4 (копія листа, т.с.1 а.с.11).
На адвокатський запит адвокатського об`єднання «Легес» від 26.09.2019 в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області 08.10.2019 за №29-8-0.30-1347/109/19 ОСОБА_16 повідомив, що по державному акту ІІІ-ЗП №024720, виданому на ім`я ОСОБА_1 , кадастровий номер відсутній, а 29.10.2019 за вих.№29-8-0.30-1457/109/19 надано копію державного акта ЯЖ №892381 на ім`я ОСОБА_4 та копію технічного звіту із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_4 , копію розпорядження (копія листа, т.с.1, а.с.12,13).
За замовленням ОСОБА_1 від 02.04.2021, тобто, понад рік після звернення позивача до суду, ФОП ОСОБА_17 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), без зазначення чіткого кадастрового номера, площа 2,3301 га, яка межує із ділянками ОСОБА_6 (2323981300:01:001:0157), ОСОБА_18 та землями загального користування, як виснував інженер-землевпорядник. У заяві про встановлення (відновлення) меж земельної ділянки ОСОБА_1 просить межові знаки не встановлювати. На земельній ділянці присутні обмеження у використанні, а саме, охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи. Землевпорядником проведено узгодження меж в натурі (на місцевості), претензій від суміжних землекористувачів не надходило, як зазначено у висновку, а підготовленою документацією передбачено відновити зовнішні межі та розмір земельної ділянки площею 2,3301 га за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, Димитрівська сільська рада (за межами населенних пунктів в межах раніше затверджених рішенням Дмитрівської сільської ради народних депутатів №3 від 07.09.2001 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.с.2 а.с.53-66).
Згідно з рішенням Державного кадастрового реєстратора відділу у Малинському районі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області №РВ-1801632392021 від 13.05.2021, ОСОБА_1 відмовлено у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, адже електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа (перетин ділянки із ділянкою 2323981300:01:001:0104 на 49,5386% та 2323981300:01:001:0105 на 50,4614% (т.с.2 а.с.50-52).
Адвокатка Мазур О.С. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Регіональне судово-експертне бюро» із заявою 15.06.2021 про проведення судової земельно-технічної експертизи щодо накладення земельних ділянок 2323981300:01:001:0104 та 2323981300:01:001:0105 на земельну ділянку, площею 2,3301 га згідно до меж, визначених у технічній документації із землеустрою (вказаній вище), виготовленій ФОП ОСОБА_17 .
За даними висновка експерта №2021-45 за результатами судової земельно-технічної експертизи від 03.08.2021, який відповідає вимогам ст.102 ЦПК України, виснувано, що: «проведеним дослідженням правовстановлюючої та технічної документації із землеустрою на земельну ділянку, що розташована за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, Димитровська сільська рада (за межами населених пунктів), яка належить гр. ОСОБА_1 , зіставлення наданих на дослідження матеріалів з вимогами земельного законодавства, нормативними документами з питань землеустрою, землекористування та іншими нормативно-правовими актами, чинними на території України, встановлено, що згідно до координат визначених на Публічній кадастровій карті України відповідно до кадастрових номерів, земельна ділянка кадастровий номер 2323981300:01:001:0104 та земельна ділянка кадастровий номер N2323981300:01:001:0105 накладаються на земельну ділянку, що розташована за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, Димитровська сільська рада (за межами населених пунктів), яка належить гр. ОСОБА_1 , площею 2,3301 га. Відсоток накладання (перетину) складає - 100%. Площа накладання (перетину) земельної ділянки кадастровий номер 2323981300:01:001:0104, на земельну ділянку, що розташована за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, Димитровська сільська рада (за межами населених пунктів), яка належить гр. ОСОБА_1 , площею 2,3301 га, складає - 1,1543 га, що становить - 50% від загальної площі вказаної земельної ділянки в розмірі 2,3301 га. (1,1573 / 2,3301 ? 100%). Площа накладання (перетину) земельної ділянки кадастровий номер N2323981300:01:001:0105 на земельну ділянку, що розташована за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, Димитровська сільська рада (за межами населених пунктів), яка належить гр. ОСОБА_1 , складає - 1,1773 га, що становить - 50% від загальної площі вказаної земельної ділянки в розмірі 2,3301 га. (1,1773 / 2,3301 х 100%). Схематичне відображення накладення (перетину) меж земельних ділянок кадастровий номер N2323981300:01:001:0104 та кадастровий номер N2323981300:01:001:0104 на земельну ділянку, що розташована за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, Димитровська сільська рада (за межами населених пунктів), яка належить гр. ОСОБА_1 , відображено на схемі в додатку N1 до висновку експерта (т.с.2 а.с.141-153).
На виконання ухвали Шевченківського районного суду м.Запоріжжя про витребування доказів від 04.07.2024 ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області №9-8-0.6-2776/2-24 від 22.07.2024 (вх.№ від 25.07.2024) повідомив, що у Місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області обліковується технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (№ 2008 МФ 19 ЗПОР 000255 та 2008 МФ 19 ЗПОР 000213 відповідно). На момент введення воєнного стану вона зберігалась у структурному підрозділі ГУ у м.Оріхів у паперовому вигляді. Наразі здійснено переміщення лише деяких архівних документів (державні акти, книги реєстрації державних актів), при цьому, матеріали Місцевого фонду документації із землеустрою та оцінки земель евакуйовані до м.Запоріжжя не були.
Разом з цим, як зазначено у відповіді ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області (від 22.07.2024) у Місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області не обліковуєтьcя технічний звіт із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 2,4 га.
На виконання ухвали Шевченківського районного суду м.Запоріжжя про витребування доказів від 04.07.2024 Пологівською районною військовою адміністрацією в інтересах Пологівської РДА Запорізької області надано низку розпоряджень, що стали підставою для ухвалення оскаржуваного розпорядження голови Оріхівської РДА №455 від 10.12.2007, засвідчених начальником архівного відділу Пологівської райдержадміністрації. Щодо переліку документів, що стали підставою для ухвалення рішення №3 Димитрівською сільською радою від 07.09.2001, до суду скеровано копію рішення та лист Державного архіву Запорізької області від 09.08.2024 №05-07/К-2077.
Так, згідно з засвідченою копією розпорядження голови Оріхівської РДА Дроздова Ю.В. №265 від 16.08.2005, відповідно до ст.13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст.17, 81 ЗК України, п. 12 розділу Х Перехідних положень ЗК України, надано дозвіл громадянам на замовлення в землевпорядній організації технічної документації із землеустрою, необхідної для передачі земельних часток (паїв) у власність, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель, зазначених в державному акті на право колективної власності на землю, а саме відповідно до п.1.1 - по ВАТ «Димитровське» на території Димитріської сільської ради в кількості 173 осіб, згідно з додатком №1, в якому під порядковим №72 наявні дані про ОСОБА_5 , сертифікат НОМЕР_6 та №78 про ОСОБА_4 , сертифікат НОМЕР_7 . Список засвідчений підписами заступника голови Оріхівської РДА В.М. Музики та начальника районного відділу земресурсів ОСОБА_14.
За даними відповіді державного архіву Запорізької області від 09.08.2024 №05-07/К-2077 на запит голови Пологівської РДА А.Крупського, архівом скеровано засвідчену копію рішення Димитрівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області №3 від 07.09.2002 та повідомлено, що державний акт на право власності на земельну ділянку ІІІ-ЗП №024720 від 11.02.2002, виданий Димитрівською сільською радою Оріхівського району Запорізької області, на зберігання до архіву не надходив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з таких норм чинного законодавства.
Ч.1,3 ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ст.19 та 41 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Поряд з цим, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
За положеннями ст.319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Ч.1 ст. 386 ЦК України врегульовано, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.
Згідно з ч.2,4 ст.373, ч.1 ст.374 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Відповідно до п.11 Постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність. Так, судом здійснено всі можливі дії для перевірки законності оскаржуваного розпорядження, а також рішення Димитрівської сільської ради, виданих державних актів на право власності на земельну ділянку, а також свідоцтва про право на спадщину за законом.
Серед різновидів земель за цільовим призначенням виділяються, зокрема, землі сільськогосподарського призначення (ЗК України, ст.2, зокрема, у редакції від 12.07.2000).
Оцінюючи порядок набуття права власності ОСОБА_19 , суд враховує такі положення чинного законодавства (на час ухвалення рішення Димитрівської сільської ради та видачі державного акта), а саме:
- ст.23 ЗК України (у редакції від 12.07.2000), за змістом якої право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів:
- ч.2 ст.3 ЗК України (у редакції від 12.07.2000), згідно з якою розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх;
- ст.6 ЗК України (у редакції від 12.07.2000), що передбачає: громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для, зокрема, ведення селянського (фермерського) господарства. Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно. Безплатно земельні ділянки передаються у власність громадян для, зокрема, ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється у порядку, передбаченому цією статтею. При обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації;
- ст.9 ЗК України (у редакції від 12.07.2000), згідно з якою до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, серед іншого: 1) передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; 2) реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; 5) ведення земельно-кадастрової документації; 6) погодження проектів землеустрою;
- ст.17 ЗК України (у редакції від 12.07.2000) встановлено, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо). Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.
- ст.22,23 ЗК України (у редакції від 12.07.2000) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
- у п.2 ч.1 ст.48, ч.2 ст.50, ст.51 ЗК України (у редакції від 12.07.2000) зазначено, що Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність і надаються у користування, зокрема, громадянам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Передача земельної ділянки у приватну власність або надання її в користування здійснюється із земель запасу, а також земель, вилучених у встановленому порядку. Членам колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, працівникам сільськогосподарських підприємств (крім дослідних господарств), які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, за рішенням сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування ділянки із земель запасу, а в разі їх відсутності - із придатних для сільськогосподарського виробництва земель зазначених підприємств без порушення цілісності інших господарств. Розмір земельної ділянки визначається на рівні передбаченої статтею 6 цього Кодексу земельної частки члена колективного сільськогосподарського підприємства або сільськогосподарського кооперативу
Разом з цим, ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 2,4 га, серії ІІІ-ЗП №024720 - 11.02.2002, тобто, після набуття чинності новим Земельним кодексом України, який діяв з 01.01.2002.
П.17 Перехідних положень ЗК України було передбачено (в редакції від 01.01.2002), що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю. Таким чином, сертифікати, видані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зберігали свою чинність зі зміною законодавства.
За змістом ч.1, 2 ст.116 ЗК України (в редакції від 01.01.2002) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Разом з цим, є визначальним, що за приписами ч.1, ст.125, ч.1 ст.126 ЗК України у вказаній редакції чітко визначалось, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
Проте, наявними доказами, дослідженими судом у їх сукупності та взаємозв`язку, не доведено ані наявності (замовлення, виготовлення) технічної документації на виділену ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, ані здійснення державної реєстрації. Відповідні докази відсутні як у Пологівської РДА, Комишуваської селищної ради, так і у ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області, зокрема, його відділі у м.Оріхів.
Представниця позивача у відповіді на відзив стверджує, що її довіритель ОСОБА_1 не вправі був отримати державний акт без виготовлення технічної документації, відповідно, без виділення меж в натурі, вважає, що наявність державного акта свідчить й про здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Натомість, ці твердження суперечать власне поясненням адвокатки Мазур О.С. в судовому засіданні (під час провадження справи Шевченківським районним судом м.Запоріжжя), адже стороною позивача на запитання суду чітко пояснено, що раніше ОСОБА_1 технічної документації на земельну ділянку відповідно до виданого йому державного акта про право приватної власності на землю не замовлялось та не виготовлялось, а наявна у справі технічна документація замовлена у 2021 році для проведення експертизи у даній справі.
Як визначено ст.202 ЗК України у редакції від 01.01.2002, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку. Зазначені докази стороною позивача в порушення своїх обов`язків щодо доказування позовних вимог до суду не надано, натомість, судами неодноразово вжито всіх можливих заходів для забезпечення об`єктивного розгляду справи.
Таким чином, ОСОБА_1 , не дивлячись на те, що його право власності дійсно було посвідчено на час видачі відповідним державним актом, не виконав приписи Земельного кодексу України у чинній на час видачі акта редакції, не встановив меж земельної ділянки у натурі (на місцевості), та не здійснив державної реєстрації, що виключало користування ділянкою та не зумовило виникнення права власності.
Суд також погоджується із твердженням сторони відповідача-1 з приводу того, що у рішенні Димитрівської сільської ради, яке стало підставою для видачі ОСОБА_1 державного акта на право власності, було зобов`язано у місячний термін всім власникам оформити право власності на володіння землею в установленому законом порядку. Проте, позивачем порушено й термін, й порядок такого оформлення.
На спростування тверджень сторони позивача щодо законодавчо визначених ст.140 ЗК України підстав для припинення права власності ОСОБА_1 слід зазначити, враховуючи вищенаведене, що не може бути припинено те право, яке не виникло. З урахуванням положень ст.204 ЗК України, всі необхідні документи щодо державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку мали перебувати у відповідному місцевому відділі Держгеокадастру.
Разом з цим, аналізуючи зміст п.2.14 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 N43, вказаним пунктом визначено, що державний акт на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею складається у двох примірниках, підписується сільським, селищним, міським головою або головою відповідної державної адміністрації і скріплюється відповідною гербовою печаткою. Сторінку державного акта з зображенням плану земельної ділянки підписує начальник районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України.
Натомість, державний акт, виданий ОСОБА_1 , містить підпис інженера-землевпорядника, а не начальника відповідного відділу земресурсів, що є прямим порушенням приписів Інструкції.
За змістом п.18 Постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 N7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що з 1 січня 2002 р. відповідно до статті 125 ЗК право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 2 травня 2009 р. у відповідності із Законом України від 5 березня 2009 р. N 1066-VI право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ч.1,3 ст.3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваного розпорядження Оріхівської РДА №455 від 10.12.2007, підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості). Повноваження сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначені ст.5 Закону, що відповідає й ст. 25 ЗК України.
Крім того, за змістом ч.1, 2 ст.11, ст.12 Закону встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. Земельні ділянки, які будуть використовуватися їх власниками, самостійно закріплюються межовими знаками встановленого зразка кожна окремо. Оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) здійснюється землевпорядною організацією, яка виконала землевпорядні роботи щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості).
Відповідно до ч.1 ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Так, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади (абзац перший пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України)
Разом з цим, розпорядження Оріхівської районної державної адміністрації Запорізької області від 10.12.2007 за №455, та видані на його підставі державні акти про право власності на землю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , враховуючи наявні докази, відповідають вимогам чинного на вказаний час законодавства.
Суд наголошує, що стороною позивача не доведено неправомірності розпорядження, що зумовило набуття ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права власності на вказані вище земельні ділянки. Воно видано органом виконавчої влади, уповноваженим на передання земельних ділянок у власність громадянам, містить усі необхідні реквізити, видано на підставі матеріалів технічної документації щодо передачі земельних часток (паїв) у власність громадян із земель колективної власності та схеми поділу земель колишнього ВАТ «Димитрівське» на земельні частки (паї), погоджених відповідним управлінням Держкомзему і сільським головою.
Суд також враховує, що зазначені державні акти на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є правомірними, вони лише посвідчували відповідне право вказаних осіб та не мали самостійного юридичного значення. вдповідно, не підлягають ані визнанню недійсними, ані скасуванню.
В цьому контексті суд вважає застосовними правові висновки, здійснені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, провадження №14-208цс18, згідно з якими право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина перша статті 125 ЗК України в редакції, яка була чинною на час видання державного акта та до 1 травня 2009 року; з 1 травня 2009 року стаття 125 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права).
У поданій постанові також наголошено, що відповідно до частини першої статті 126 ЗК України у редакції, чинній на час видання державного акта, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (у редакції, чинній з 1 травня 2009 року до 1 січня 2013 року - державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті; а у редакції, чинній з 1 січня 2013 року, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Як встановлено судом, записи про видані державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №892381 від 07.09.2009 та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №892345 від 14.09.2009, містяться у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Центру державного земельного кадастру № 1 АА№004456, том №1 по Димитрівській сільській раді Оріхівського району Запорізької області, засвідчений витяг якої наданий ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області та досліджений судом.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» (в редакції від 03.10.2015), тобто, на час здійснення державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку. Тобто, державна реєстрація земельної ділянки відбувається на підставі технічної документації із землеустрою, яка містить відомості щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Наявні витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформовані відділом в Оріхівському районі ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області, підтверджують здійснення державної реєстрації права власності вказаних осіб на земельну ділянку із кадастровим номером 2323981300:01:001:0104 та 2323981300:01:001:0105 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, 10.12.2015 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 08.12.2015, реєстратор - Управління держгеокадастру у Пологівському районі Запорізької області.
Крім того, за змістом п.2 (що стосується позивача) та п.9 (стосовно права власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» у редакції станом на 06.10.2015:
- земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок (п.2).
- до 1 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передаються у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснюється з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснюється у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (п.9).
За змістом ч.1 ст.378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Підстави припинення права власності на земельну ділянку визначені ст.140 ЗК України. Крім того, за приписами ч.1 ст.145 ЗК України визначено, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.
Так, судом встановлено, що межі земельної ділянки ОСОБА_1 в натурі не були встановлені, отже відсутні докази того, що земельні ділянки, з кадастровими номерами 2323981300:01:001:0104 та 2323981300:01:001:0105 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва виділені саме за рахунок належної позивачу земельної ділянки, тобто, із порушенням його прав як титульного власника.
Не дивлячись на накладення земельних ділянок відповідно до висновку експерта, суд встановив, що з боку позивача до моменту набуття права власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та, більш того, до моменту звернення до суду із даним позовом, не вчинено необхідних дій для реєстрації його права власності в державних реєстрах із дотриманням процедури отримання технічної документації.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) зазначено, що «у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження, що право позивача порушене, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивачки, де проходить її межа, чи порушена межа її земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста».
Натомість, у даній справі суд звертає увагу на різниці у площі земельної ділянки відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЗП №024720 від 11.02.2002 (2,4 га) та висновку експерта (2,3301 га). Крім того, фактичні межі земельної ділянки, якою відповідно до тверджень позивача він користувався до 2019 року, не встановлювалися уповноваженими землевпорядними організаціями (до 2021 року).
Враховуючи висновки суду по вказаним вище позовним вимогам, суд дійшов висновку й про відсутність підстав для припинення права власності ОСОБА_4 , а також ОСОБА_3 , передбачених ст.140 ЗК України.
Відповідно до ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1223 ЦК України передбачено право на спадкування, яке відповідно мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
На час ухвалення рішення свідоцтво про право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 його спадкоємцю ОСОБА_2 не видавалось, разом з цим, його отримання є правом відповідача. Серед підстав припинення права власності на земельну ділянку у п.б ч.1 ст.140 ЗК України значиться смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця, проте, даної обставини під час розгляду справи не встановлено, а згідно з довідкою Оріхівської державної нотаріальної контори від 17.02.2021, після смерті ОСОБА_4 подано заяву про прийняття спадщини ОСОБА_2 , тобто, у передбачений цивільним законодавством 6-місячний строк.
За змістом ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно з ч.1 ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
З урахуваням доводів позивача, судом не встановлено підстав для визнання недійсним або скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер: 219, виданого ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 після померлого чоловіка ОСОБА_5 , за відсутності нормативних підстав, адже судом визнається доведеним правомірність набуття відповідачкою права власності на земельну ділянку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , а ОСОБА_5 отримав земельну ділянку у власність із дотриманням чинного законодавства.
Стосовно скасування в Державному земельному кадастрі державої реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 2323981300:01:001:0104, площею 2,14 га, що розташована на території Димитрівської сільської ради Оріхівського (наразі Пологівського) району Запорізької області, а також земельної ділянки 2323981300:01:001:0105, площею 2,14 га, що розташована на території Димитрівської сільської ради Оріхівського (наразі Пологівського) району Запорізької області, суд дійшов таких висновків, погоджуючись із доводами відповідача-4.
Ч.10 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» врегульовано, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Так, згідно зі ст.1, ч.6 ст.16 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки полягає у внесенні до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). З урахуванням наведеного, судом не встановлено підстав для задоволення вимоги позивача про скасування державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі.
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
Крім того, застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту є як ефективними, так і такими, що відповідатимуть його змісту та системі права.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цими Кодексами, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України, ч.1 ст. 16 ЦК України).
Ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права й обов`язки безпосередньо виникають з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (ч.4 ст.11 ЦК України). Отже, рішення цих органів можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.
З урахуванням наведеного, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Разом з цим, відповідно до положень ч.2 ст.5 ЦПК України лише у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168) (постанова Великої Палати Верховної Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, провадження № 14-317цс19).
Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90)).
Так, способи захисту визначені й нормою ч.2,3 ст.152 ЗК України. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. подібні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23).
Відповідно, у даній справі, встановивши необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , суд не вдається до оцінки належності кожного з обраних способів захисту стороною позивача.
Щодо компетенції суду з вирішення даного спору, слід навести положення ч.2 ст.158 ЗК України, відповідно до якого виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Разом з тим приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, провадження № 14-652цс18).
Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 126/1373/17).
Тобто, якщо у результаті прийняття рішення суб`єктом владних повноважень особа набула речове право на земельну ділянку, то вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин і є цивільно-правовим способом захисту права позивача.
Аналізуючи заяви по суті спору, суд вважає за необхідне зазначити, що сторона позивача наводила посилання на правові висновки, здійснені Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2023 року у справі №128/2130/20, провадження № 61-11777св22, а представник відповідача ОСОБА_2 - у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 686/10181/17, провадження № 61-289св19.
Проте, суд не вважає їх релевантними у даній справі, із врахуванням різного цільового призначення земельних ділянок у кожній з наведених справ у порівнянні із поданою, а також часу виникнення спірних правовідносин.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
За нормою ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно з положеннями ч.1,2,3,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16.
Враховуючи наведене, за результатами розгляду справи суд відхиляє доводи сторони позивача, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, натомість, процедура оформлення прав на земельну ділянку має проводитися виключно у відповідності до вимог закону та з дотриманням прав інших осіб, чого у даному випадку ОСОБА_1 дотримано не було.
Необгрунтованість позовних вимог зумовлює висновок суду про наявність підстав для відмові у задоволенні позову в повному обсязі.
За приписами ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Стосовно заяви про застосування строку позовної давності, здійсненої представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Щербиною М.В. у останньому відзиві, суд не встановив підстав для її задоволення у зв`язку із таким.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Саме такої позиції дотримуються суді при розглядів спорів (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо).
Відповідно, враховуючи висновки суду про правомірність оскаржуваного розпорядження, а також документів, що посвідчують право власності ОСОБА_4 та відповідачки ОСОБА_3 , як спадкоємиці ОСОБА_5 , відсутності підстав для припинення права власності вказаних осіб, а також для скасування державної реєстрації земельних ділянок 2323981300:01:001:0104 та 2323981300:01:001:0105, судом не встановлено й підстав для задоволення заяви про застосування строку позовної давності.
Щодо розподілу судових витрат. Згідно з положеннями ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Загальна сума сплаченого стороною позивача судового збору становить 5 474,00 гривень, із розрахунку: 768,40 гривень + 2 724,00 гривень + 908,00 гривень + 1 073,60 гривень, що сплачені протягом провадження справи судами. Відповідно, сплачений судовий збір підлягає залишенню за позивачем, оскільки судом ухвалюється рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Слід також зауважити, що витрати на проведення експертного дослідження у 6 500,00 гривень в належний спосіб не підтверджені, адже у матеріалах справи наявний лише рахунок на їх сплату (т.с.2 а.с.89, зворотній бік). При цьому, є визначальною саме норма ч.2 ст.141 ЦПК України, що зумовлює відсутність підстав для розподілу й витрат за проведення експертного дослідження, враховуючи рішення, що ухвалюється.
Стосовно клопотання сторони відповідача ОСОБА_2 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
П.1,2 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
За змістом п.1 ч.2, ч.3 ст.137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Згідно з положеннями ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
У ч.8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За приписами ст.120,126 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Так, заявляючи про розподіл судових витрат, понесених ОСОБА_2 на професійну (правничу) допомогу, зокрема, гонорару успіху, адвокат надає ордер АР №1129190 від 17.06.2023 (стосовно представництва в Шевченківському районному суді м.Запоріжжя), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ЗП №002717 (т.с.2 .а.с.197-198) та договір №3-ф/о від 16.03.2021, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Щербиною М.В., у п. 7 якого сторони узгодили, що договір діє з дати укладення до 31.12.2021 (т.с.1 а.с.171-174).
Разом з цим, договір від 14.06.2023 №47-ф/о у справі не міститься. Відповідно до положень ч.4 ст.62 ЦПК України його надання для підтвердження повноважень адвоката не є необхідним та обов`язковим, а вказаний у переліку наведеної норми ордер адвокатом Щербиною М.В. був наданий. Проте, його зміст не дозволяє встановити вартість адвокатських послуг, їх перелік, узгоджений сторонами, порядок підтвердження їх виконання (у вигляді складання акта тощо).
Крім того, судом встановлено, що перша заява по суті спору подана адвокатом Щербиною М.В. в інтересах відповідача ОСОБА_2 під час провадження справи Оріхівським районним судом Запорізької області (т.с.1 а.с.167), проте, попереднього розрахунку суми судових витрат дана заява по суті спору не містить.
Частинами 1,2 ст.134 ЦПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Зазначені вище обставини в сукупності виключають у відповідності до вимог ч.1,2 ст.134, ч.2,3 ст.137, а також ч.8 ст.141 ЦПК України відшкодування на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, тому судові витрати у сумі 22 600,00 гривень суд залишає за ОСОБА_2 , відмовляючи у їх стягненні з ОСОБА_1 .
Інші судові витрати у даній справі відсутні та до розподілу учасниками справи не заявлялись.
Керуючись ст. 5, 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 133, 134, 137, 141, 174, 178, 191, 223, 240, 247, 258-259, 263-266, 268, 272-273 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, про скасування розпорядження, визнання недійсними та скасування державних актів про право приватної власності на земельну ділянку, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, припинення права власності та скасування державної реєстрації відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору у сумі 5 474,00 гривень залишити за позивачем ОСОБА_1 .
Судові витрати зі сплати професійної правничої допомоги у сумі 22 600,00 гривень, залишити за ОСОБА_2 , відмовивши у їх стягненні з ОСОБА_1 .
Реквізити учасників справи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Пологівська районна державна адміністрація Запорізької області, код ЄДРПОУ 02126343, адреса місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 57-А.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 39820689, адреса місцезнаходження: м.Запоріжжя, вул.Українська, буд.50.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 цього Кодексу.
Суддя Л.А.Вайнраух
Суд | Шевченківський районний суд м. Запоріжжя |
Дата ухвалення рішення | 06.09.2024 |
Оприлюднено | 10.09.2024 |
Номер документу | 121450394 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку |
Цивільне
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
Вайнраух Л. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні