Ухвала

від 06.09.2024 по справі 740/4983/22

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/4983/22

Провадження № 1-кс/740/816/24

УХВАЛА

06 вересня 2024 року м. Ніжин

Слідчий суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області ОСОБА_1 , із секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження,

ВСТАНОВИВ:

До Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області надійшла скарга ОСОБА_3 , в якій він просить скасувати постанову старшого дізнавача СД Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області від 09.08.2024 про закриття кримінального провадження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12022270300000193 від 21.02.2022 за ч. 1 ст. 197-1 КК України.

В обґрунтування скарги зазначає, що під час дізнання не було проведено усіх необхідних слідчих та інших процесуальних дій. Обставини, які дізнавач вважає встановленими, про те, що земельна ділянка площею 37,8801 га використовується жителями с. Черняхівка для власних потреб, не відповідають дійсності, та не перевірено дані на місцевості. Земельна ділянка обробляється технікою, належною старості Липоворізького старостату Вертіївської сільської ради ОСОБА_4 та мешканцю с. ОСОБА_5 Самовільно кожного року обробляючи дану земельну ділянку, вони надають інформацію про людські городи, але людей фактично не існує взагалі. Не встановлено розмір заподіяної шкоди. Судова експертиза з цією метою не призначалася. Дізнавач ототожнив розмір заподіяної шкоди із нормативною грошовою оцінки земельної ділянки. Резолютивна частина оскаржуваної постанови є не конкретизованою і не містить даних про те, в діянні якої (яких) конкретно особи (осіб) відсутній склад кримінального проступку.

ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримку скарги.

Дізнавач у судове засідання не з`явився, що згідно ч. 3 ст. 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.

На підставі ст.107КПКУкраїни фіксування кримінального провадження технічними засобами не здійснювалося.

Слідчий суддя, дослідивши скаргу, долучені до неї документи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Як вбачається з копії оскаржуваної постанови, доданої ОСОБА_3 до скарги, старшим дізнавачем СД Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області 09.08.2024 винесено постанову про закриття кримінального провадження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12022270300000193 від 21.02.2022 за фактом самовільного зайняття земельної ділянки за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, та як зазначено у резолютивній частині постанови у зв`язку з відсутністю ознак кримінального правопорушення.

Прийняте рішення мотивовано наступним.

З показаньсвідків ОСОБА_4 ,який єстаростою Липоворізькогостаростату Вертіївськоїсільської ради, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , які працюють на посадахспеціалістів 1-їкатегорії відділуЖКГ,містобудування,архітектури,благоустрою таземельних відносинВертіївської сільськоїради,листа Вертіївськогосільського головислідує,що наземельній ділянціплощею 37,8801га зкадастровим номером 7423389500:07:001:0061, яка перебуває у комунальній власності Вертіївської сільської ради, знаходяться земельні ділянки жителів с. Черняхівка для ведення особистого селянського господарства, надані у користування з 1993 по 2000 роки. Рішенням 21 позачергової сесії 8 скликання від 15.12.2021 Вертіївської сільської ради надані дозволи на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок за рахунок земель комунальної власності Вертіївської сільської ради користувачам земельних ділянок, але у зв`язку з початком війни було припинено проведення приватизації земельних ділянок. Люди, яким було надано дозвіл, користуються ділянками та здійснюють посів сільськогосподарських культур, у зв`язку з чим виникають проблемні питання, так як люди невзмозі офіційно приватизувати земельні ділянки.

29.07.2024проведено оглядземельної ділянкиз кадастровимномером 7423389500:07:001:0061 за участю спеціаліста ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області та спеціаліста 1-ї категорії відділу ЖКГ, містобудування, архітектури, благоустрою та земельних відносин Вертіївської сільської ради. Виявлено самовільне зайняття земельної ділянки загальною площею 3,4 га, на якій мається посів господарської культури сої, а саме дві ділянки: одна площею 2,4 га, друга - площею 1 га.

Згідно довідки спеціаліста головного сектору державного контролю за використанням та охороною земель №2 ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області, розмір заподіяної шкоди у випадку самовільного зайняття земельної ділянки категорії «землі історико-культурного призначення» площею 3,4 га складає 9680,34 грн.

Дізнавач дійшов висновку про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 7423389500:07:001:0061 використовується особами, які отримали дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, але не можуть завершити процедуру приватизації через військовий стан, тоді як самовільне зайняття земельної ділянки у розумінні ст. 197-1 КК України передбачає фактичне заволодіння земельною ділянкою тим, кому ділянка у встановленому порядку не надавалася у володіння і користування або не передавалася у власність.

Також дізнавач дійшов висновку про те, що оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 197-1 КК України, має матеріальний склад і об`єктивна сторона його передбачає настання наслідків від самовільного зайняття земельної ділянки у виді завдання значної шкоди її законному володільцю або власнику, а значною визнається шкода, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що у 2024 році становить 151400 грн, тоді як 9680,34 грн менше ніж 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то в силу норм ч. 2 ст. 11 КК України відсутні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Відповідно до вимог ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

За загальним правилом, визначеним в ч.1 ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п.42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 у справі Михалкова та інші проти України розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов`язана гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції, що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покаранні. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів, експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.

Згідно ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 5 ст. 38 КПК України орган досудового розслідування зобов`язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Ухвалою слідчого судді 03.09.2024 відкрито провадження за скаргою ОСОБА_3 на оскаржувану постанову та витребувано у СД Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Однак, матеріали досудового розслідування не надані, заперечення на скаргу не подані, у судове засідання дізнавач не з"явився.

Таким чином, доводи скаржника не спростовані, а перевірити викладені у постанові про закриття кримінального провадження відомості у встановлений КПК України строк слідчий суддя позбавлений можливості через ненадання дізнавачем матеріалів кримінального провадження.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 26 КПК України).

Скарги на рішення про закриття кримінального провадження розглядаються не пізніше п`яти днів з моменту надходження скарги (ч. 2 ст. 306 КПК України).

З урахуванням наведеного, слідчий суддя не має підстав для висновку про те, що органом досудового розслідування вжито усіх можливих заходів для отримання всіх наявних доказів для з`ясування обставин, які підлягають встановленню у кримінальному провадженні, оскільки позбавлений можливості перевірити зазначене у встановлений процесуальним законом строк через ненадання матеріалів дізнання.

Крім того, зміст оскаржуваної постанови містить протиріччя.

Так, згідно з ч. 2 ст. 11 КК України не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Виходячи зі змісту положень закону, усталеної судової практики для встановлення малозначності діяння є обов`язковою сукупність трьох умов: 1) формальна наявність у вчиненому діянні ознак складу кримінального правопорушення, передбаченогоКК, тобто всіх тих передбачених у законі об`єктивних та суб`єктивних ознак, що у відповідній статті (частині статті) Особливої частини цьогоКодексухарактеризують певний склад кримінального правопорушення; 2) малозначне діяння не становить суспільної небезпеки, яка є типовою для певного кримінального правопорушення. Це виражається в тому, що воно не заподіює взагалі шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству чи державі або заподіює їм явно незначну (мізерну) шкоду; 3) малозначне діяння не повинно бути суб`єктивно спрямовано на заподіяння істотної шкоди.

Малозначне діяння та відсутність складу кримінального правопорушення є взаємовиключними поняттями і підставами закриття кримінального провадження, оскільки малозначним є діяння, яке містить ознаки типової юридичної конструкції складу кримінального правопорушення, проте через відсутність суспільної небезпеки не є кримінальним правопорушенням.

Однак,приймаючи рішенняпро закриттякримінального провадженняпри винесеніоскаржуваної постанови,дізнавач умотивувальній частиніпостанови зазначивпро відсутністьнастання віддіяння наслідківу виглядізначної шкоди,та відсутностіпідстав длявисновку просамовільність зайняттяземельної ділянки,оскільки попередньобуло наданодозвіл навиготовлення проектувідведення земельнихділянок увласність,тобто доходитьвисновку провідсутність об`єктивноїсторони кримінальногоправопорушення,а отжеі складукримінального правопорушення,та керуєтьсяп.2ч.1ст.284КПК України,який передбачає,що кримінальнепровадження закриваєтьсяв разі,якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Але, у резолютивній частині постанови зазначено про прийняття рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю ознак кримінального правопорушення. При цьому у мотивувальній частині постанови також посилається на ч. 2 ст. 11 КК України.

Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора.

Враховуючи наведене, слідчий суддя вважає, що оскаржувана постанова про закриття кримінального провадження підлягає скасуванню, а скарга ОСОБА_3 задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.303-307, 369, 370, 371, 372 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження задовольнити.

Скасувати постанову старшого дізнавача СД Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області від 09.08.2024 про закриття кримінального провадження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12022270300000193 від 21.02.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1