Ухвала

від 05.02.2025 по справі 740/4983/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 740/4983/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-сс/4823/74/25 Категорія - рішення слідчого про закриття кримінального провадження. Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

05 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

дізнавача ОСОБА_7

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, одночасно в режимі відеоконференції з Ніжинським міськрайонним судом, апеляційну скаргу ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 січня 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_8 на постанову старшого дізнавача сектору дізнання Ніжинського районного управління поліції ГУНП у Чернігівській області ОСОБА_9 від 23 вересня 2024 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022270300000193 від 21 лютого 2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Слідчий суддя погодився з висновками дізнавача про необхідність закриття кримінального провадження, які підтверджуються зібраними у провадженні доказами та у своїй сукупності, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, вказують на законність та обґрунтованість прийнятого процесуального рішення, а також з доводами про встановлення відсутності у даному випадку об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, у вигляді значної шкоди у розумінні примітки до цієї норми кримінального закону, що виключає об`єктивні ознаки кримінального правопорушення незалежно від того, яка особа самовільно зайняла 3,4 га земельної ділянки, у зв`язку з чим слідчий суддя не вбачав підстав для скасування постанови через не зазначення в її резолютивній частині осіб (особи), у діях яких (якої) відсутній склад кримінального проступку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою постанову старшого дізнавача СД Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області від 23 вересня 2024 року про закриття кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за №12022270300000193 від 21 лютого 2022 року, скасувати. Матеріали кримінального провадження направити до Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області для проведення додаткового розслідування.

Мотивує тим, що у даному кримінальному провадженні дізнавачем не було встановлено розмір реально заподіяної шкоди, зважаючи а те, що розмір матеріальної шкоди є головною ознакою, яка відмежовує кримінально карне діяння (кримінальний проступок) від адміністративного правопорушення за ст. 53-1 КУпАП.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 листопада 2019 року, імперативність п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України у редакції Закону №1261-VII щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також, коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи джерел доказування.

Не зважаючи на це, старшим дізнавачем експертиза в даному кримінальному провадженні не призначалася, отже, постанова про закриття кримінального провадження винесена без відповідних експертних висновків, протиправно, адже за відсутності висновку експерта розмір спричиненої шкоди прирівняно із нормативною грошовою оцінкою ділянки згідно довідки спеціаліста ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області.

На думку апелянта, відсутність висновку експерта свідчить про неповноту проведення досудового слідства та передчасність прийнятого дізнавачем рішення про закриття кримінального провадження.

Крім того, резолютивна частина цієї постанови є неконкретизованою, так як не містить даних про те, в діянні якої (яких) конкретно особи (осіб) відсутній склад кримінального проступку. Цього ж немає й у мотивувальній частині оскаржуваної постанови.

Закриття кримінального провадження за відсутності конкретного складу кримінального правопорушення в діяннях можливе лише щодо певних осіб, однак, всупереч вимогам КПК України, зазначаючи про відсутність складу кримінального проступку, в діях яких саме осіб та який склад правопорушення відсутній, дізнавачем не вказано, що у сукупності з наведеними вище доводами, на думку апелянта є підставою для скасування постанови дізнавача.

Вважає, що поза увагою місцевого суду залишились виключні протиріччя змісту оскаржуваної постанови. Так, приймаючи рішення про закриття кримінального провадження при винесенні оскаржуваної постанови, дізнавач у мотивувальній частині зазначив про відсутність настання від діяння наслідків у вигляді значної шкоди та відсутності підстав для висновку про самовільність зайняття земельної ділянки, оскільки попередньо було надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельних ділянок у власність. Тобто доходить висновку про відсутність об`єктивної сторони кримінального правопорушення, а отже і складу кримінального правопорушення, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, який передбачає, що кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення. В резолютивні частині постанови дізнавачем вже зазначено про прийняття рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю ознак кримінального правопорушення. Тобто, при винесенні оскаржуваної постанови, на думку апелянта, дізнавачем протиправно ототожнено два поняття «діяння» та «ознаки» кримінального правопорушення.

Звертаючись з апеляційною скаргою, ОСОБА_8 просив судовий розгляд проводити за його відсутності, підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Апелянт був повідомлений про час та місце судового розгляду, на апеляційний розгляд в суд апеляційної інстанції не прибув.

Заслухавши доповідача, прокурора та дізнавача, які заперечували проти доводів заявника, вказували, що дізнавачем були перевірені всі доводи ОСОБА_8 , проведені необхідні слідчі дії та винесено постанову на підставі зібраних доказів, які не дають підстав дійти висновку про наявність ознак вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, будь-якою особою, що й стало підставою для закриття кримінального провадження, дослідивши матеріали справи та закритого кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень кримінального процесуального кодексу України, закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається за наявності обставин, що виключають кримінальне провадження.

Таке рішення можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим/дізнавачем доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.

Крім того, постанова слідчого/дізнавача про закриття кримінального провадження, згідно зі ст.110 КПК України, має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи.

З матеріалів справи убачається, що 21 лютого 2022 року на виконання ухвали слідчого судді до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120 22270300000193 були внесені відомості за заявою ОСОБА_8 про зловживання владою та службовим становищем службовими особами Вертіївської сільської ради з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 364 КК України.

19 квітня 2024 року в результаті огляду земельної ділянки з кадастровим номером 7423389500:07:001:0061, яка перебуває у комунальній власності, був встановлений факт її самовільного зайняття, шляхом оброблення та вирощування сільськогосподарських культур, у зв`язку з чим склад кримінального правопорушення в рамках досудового кримінального провадження з ч. 1 ст. 364 КК України був перекваліфікований на ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Для з`ясування обставин вчинення заявленого кримінального правопорушення двічі був допитаний в якості свідка заявник ОСОБА_8 .

Крім того, для визначення правового статусу земельної ділянки був проведений ряд слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій.

Зокрема, двічі допитано спеціаліста 1-ї категорії відділу ЖКГ, містобудування, архітектури, благоустрою та земельних відносин Вертіївської сільської ради ОСОБА_10 (а. п. 47, 164) та старосту Липоворізького старостату Вертіївської сільської ради ОСОБА_11 (а. п. 44, 162), аналіз показань яких дає підстави визначити, що на земельній ділянці площею 37,8801 га з кадастровим номером 7423389500:07:001:0061, яка перебуває у комунальній власності Вертіївської сільської ради, знаходяться земельні ділянки жителів с. Черняхівка для ведення особистого селянського господарства, надані у користування з 1993 по 2000 роки.

Рішенням 21 позачергової сесії 8 скликання від 15.12.2021 Вертіївської сільської ради надані дозволи на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок за рахунок земель комунальної власності Вертіївської сільської ради користувачам земельних ділянок, але у зв`язку з початком війни було припинено проведення приватизації земельних ділянок. Люди, яким був наданий дозвіл на виготовлення технічної документації у власність, продовжують користуватися земельними ділянками та здійснюють посів сільськогосподарських культур, у зв`язку з чим виникають проблемні питання, так як громадяни не в змозі офіційно приватизувати земельні ділянки.

Допитано спеціаліста відділу ЖКГ, містобудування, архітектури, благоустрою та земельних відносин Вертіївської сільської ради ОСОБА_12 (а. п. 166) та отримані письмові інформації та витяги з рішень щодо земельної ділянки з Вертіївської сільської ради (а. п. 35, 172, 204), а також отримано інформацію з ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області (а. п. 92).

З рішень Вертіївської сільської ради та відкритих даних земельного кадастру України (а. п. 193-199, 205-210) вбачається, що Вертіївською сільською радою 15 грудня 2021року шести громадянам надано дозволи на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок за рахунок земель комунальної власності в урочищах «Сад» і «Хмелеве» с. Черняхівка. У масиві земельної ділянки з кадастровим номером 7423389500:07:001:0061 зареєстровано шість земельних ділянок менших площ.

15 квітня 2024 року проведений огляд земельної ділянки (а. п. 130) та 29 липня 2024 року проведений її огляд за участю спеціаліста - завідувача сектору державного контролю за використанням та охороною земель №2 ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області (а. п. 174). В результаті проведених оглядів визначено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 7423389500:07:001:0061 виявлено самовільне зайняття земельної ділянки загальною площею 3,4 га, на якій був наявний посів господарської культури сої, а саме дві ділянки: одна площею 2,4 га, друга - площею 1 га.

Отримано відомості ГУ Держгеокадастр у Чернігівській області про розмір шкоди у разі самовільного зайняття всієї площі земельної ділянки 37,8801 га, яка складає 107 850,67 грн. (а. п. 158) та довідку головного спеціаліста сектору державного контролю за використанням та охороною земель №2 ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області про розмір шкоди внаслідок зайняття частини площ земельної ділянки 3,4 га, яка складає 9680, 34 грн. (а. п. 202).

Стаття 14 Конституції встановлює: «Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону». Згідно із цим визначається і суспільна небезпечність посягань на землю.

Безпосередній об`єкт цього злочину - земельні відносини як суспільні відносини власності щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами цих відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами відносин є земля в межах України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). Земельні відносини опосередковуються правом власності на землю і регулюються Земельним кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 197-1 КК України передбачено кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Земельна ділянка - це частина земельної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами суб`єктів власності. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки (ст. 79 ЗК).

Самовільне зайняття ділянки - це активні протиправні дії по заволодінню (захопленню) всупереч встановленому порядку земельної ділянки. Остання належить на праві власності іншій особі (фізичній чи юридичній), яка володіє нею на інших законних підставах (наприклад, на підставі договору оренди). Причому земельна ділянка для винної особи є чужою, вона не має необхідних і достатніх прав на володіння, користування чи розпорядження ділянкою як власник чи як особа, якій надано право постійно чи тимчасово володіти і користуватися нею.

Самовільне зайняття земельної ділянки з об`єктивної сторони може полягати у різних діях - у незаконному огороджуванні ділянки, знищенні і встановленні «своїх» межових знаків, у протиправному використанні землі у своїх потребах: обробка, удобрення землі, насадження насіння, дерев чи кущів, виконання меліоративних, інших робіт, завезення і розміщення будівельних матеріалів тощо. Але у всіх випадках особа протиправно заволодіває земельною ділянкою, вчинює відносно неї певні дії як «власник» чи «законний користувач» і при цьому порушує суб`єктивні інтереси учасників земельних правовідносин у галузі правомірного використання, відтворення та охорони земель.

Вказане кримінальне правопорушення є злочином з матеріальним складом. Отже, для встановлення об`єктивної сторони цього злочину слід встановити не тільки сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, але й настання суспільно небезпечних наслідків, які полягають у спричиненні її власнику чи законному володільцю значної шкоди. Відповідно до примітки до статті 197-1 КК України, шкода визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Колегія суддів погоджується з висновками дізнавача, які підтримав і слідчий суддя, про те, що фактично земельна ділянка з кадастровим номером 7423389500:07:001:0061 використовується особами, які отримали дозвіл на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, які формально не можуть завершити процедуру приватизації через оголошений в країні воєнний стан, в той час як самовільне зайняття земельної ділянки у розумінні ст. 197-1 КК України передбачає фактичне заволодіння земельною ділянкою тим, кому ділянка у встановленому порядку не надавалася у володіння і користування або не передавалася у власність.

Крім того, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 197-1 КК України, має матеріальний склад і об`єктивна його сторона передбачає настання наслідків від самовільного зайняття земельної ділянки у виді завдання значної шкоди її законному володільцю або власнику, а значною визнається шкода, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що у 2024 році становить 151 400 грн., тоді як визначений спеціалістом розмір можливих збитків від самовільного зайняття земельної ділянки площею 3, 4 га становить 9 680,34 гр., тобто менше ніж 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, як визначено законодавцем, тому вірним є висновок органу досудового розслідування про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Навіть зайняття усієї площі земельної ділянки не має наслідків, які є обов`язковими для наявності складу кримінального правопорушення, адже за даними ГУ Держгеокадастр у Чернігівській області розмір шкоди у разі самовільного зайняття всієї площі земельної ділянки 37,8801 га становить 107 850,67 грн.

Посилання апелянта на те, що дізнавачем не було призначено експертизу для визначення вартості земельної ділянки, а тому не всі дії в рамках проведення досудового розслідування ним були виконані, не заслуговують на увагу.

Так, положеннями ч. 2 ст. 242 КПК передбачено перелік випадків, коли слідчий або прокурор зобов`язані забезпечити проведення експертизи, зокрема щодо визначення розміру матеріальних збитків, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням (п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК).

Крім того, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 25 листопада 2019 року (справа № 420/1667/18, провадження № 51-10433кмо18), обов`язкове залучення експерта для проведення експертизи необхідне за наявності двох підстав, а саме, коли характер об`єктивних обставин, які мають значення для кримінального провадження, неможливо достовірно встановити без залучення особи, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, що є загальною підставою проведення експертизи в кримінальному провадженні, а також, коли мають місце обставини, передбачені ч. 2 ст. 242 КПК.

Імперативність п. 6. ч. 2 ст. 242 КПК щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження розмір шкоди в даному провадженні був встановлений на підставі відомостей з ГУ Держгеокадастр у Чернігівській області про розмір шкоди у випадку самовільного зайняття земельної ділянки сільськогосподарського призначення на площі 37,8801 га, завдана унаслідок таких дій шкода складатиме 107 850,67 грн.

Положеннями пункту 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної унаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 25 липня 2007 року №963 з подальшими змінами, передбачено, що розмір шкоди, заподіяної унаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання визначається Держекоінспекцією та її територіальними органами, Держгеокадастром та його територіальними органами або виконавчими органами сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до довідки головного спеціаліста сектору державного контролю за використанням та охороною земель №2 ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області за результатами аналізу та вивчення наданих матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за № 12022270300000193 від 21.01.2022, розмір заподіяної шкоди, у випадку самовільного зайняття земельної ділянки, категорія землі сільськогосподарського призначення, відповідно площею 3,4 га, складає 9680, 34 грн..

Отже, відповідно до вимог законодавства, розмір заподіяної шкоди в рамках даного кримінального провадження визначався уповноваженими на те особами, які володіють спеціальними знаннями, та найголовніше, саме на цих осіб покладений обов`язок на визначення розміру шкоди, заподіяної унаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання.

З огляду на викладене, а також на те, що підстав проводити експертизу для визначення розміру шкоди, заподіяної унаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в цьому кримінальному провадженні не було, дізнавач та слідчий суддя правильно врахували дані спеціалістів щодо визначення розміру таких збитків, які містяться у вказаних довідках.

На думку колегії суддів, ці докази були отримані у передбачений процесуальним законом спосіб, вони відповідають вимогам статей 84, 85, 86 КПК України, і підстави вважати їх неналежним та недопустимим відсутні.

Проаналізувавши отримані відомості, в сукупності з іншими здобутими доказами, 23 вересня 2024 року старший дізнавач сектору дізнання Ніжинського районного управління поліції ГУНП у Чернігівській області ОСОБА_9 виніс постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12022270300000193 від 21.01.2022, у зв`язку з відсутністю ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 184 КПК України.

Відмовляючи в задоволенні скарги, слідчий суддя керувався тим, що досудове розслідування за повідомленими ОСОБА_8 обставинами було проведено достатньо повно й об`єктивно, слідчим, а в подальшому і дізнавачем проведений необхідний та достатній обсяг роботи щодо збирання та перевірки доказів у даному кримінальному провадженні, в оскаржуваній постанові дана вмотивована оцінка кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, з посиланням на конкретні матеріали провадження та положення кримінального процесуального законодавства, проаналізований комплекс проведених необхідних слідчих дій, за результатами якого не було здобуто доказів ні факту самовільного захоплення земельної ділянки, ні факту заподіяння істотної шкоди внаслідок таких, як це намагається довести заявник.

Вся суть заяв та звернень ОСОБА_8 фактично зводиться до того, що він не згодний з тим, що йому було відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації бажаної земельної ділянки, в той час як такий дозвіл був наданий іншим фізичним особам.

У даному провадженні встановлено, що мало місце використання земельної ділянки з кадастровим номером 7423389500:07:001:0061 особами, які отримали дозвіл від Вертіївської сільської ради на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення їх у власність, але не змогли офіційно їх приватизувати через оголошений в країні воєнний стан.

При цьому, визначений спеціалістами розмір можливих збитків, у зв`язку з самовільним використанням цих земель, не утворює складу кримінального правопорушення, що виключає можливість подальшого досудового розслідування.

Таким чином, дізнавачем цілком об`єктивно досліджені всі обставини, допитані всі можливі свідки, проведені необхідні слідчі дії та не встановлено факту вчинення кримінального правопорушення.

Отже, окрім своєї незгоди з оцінкою отриманих доказів, інших фактичних даних, які могли б свідчити про умисні порушення вимог кримінального процесуального законодавства при проведенні дізнання та розгляді справи судом з боку дізнавача, прокурора та суду, апелянтом не наведено ні в скарзі на постанову дізнавача про закриття кримінального провадження, ні в апеляційній скарзі.

Незгода заявника з тим, що дізнавач закрив кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України при цьому вказав, що кримінальне провадження підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, чим ототожнив поняття «діяння» та «ознаки», є безпідставною.

Якщо в конкретному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру, то слідчий/дізнавач складає постанову про закриття такого провадження з підстав, лише передбачених п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 284 КПК.

Протиправне діяння може мати ознаки самостійного складу злочину, які разом можуть створювати повторність, сукупність або рецидив злочинів. Це не є різними за своєю суттю поняттями, як безпідставно про це вказує заявник, не є підміною понять або їх ототожненням. Фактично, діяння це більш ширше поняття, яке може містити в собі ознаки кількох самостійних злочинів.

Таким чином, посилання в оскаржуваній постанові, як на підставу для закриття кримінального провадження, на п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України чітко і зрозуміло свідчить, що рішення про закриття кримінального провадження прийнято у зв`язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, як вірно про це зауважив слідчий суддя.

Таким чином, органом досудового розслідування, у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства, всебічно, повно та об`єктивно було проведено дізнання за фактом самовільного захоплення земель комунальної власності Вертіївської сільської ради, за результатами якого винесено постанову, яка відповідає вимогам ст.110 КПК України, та у якій надано відповідь на всі викладені важливі обставини, що вказує на її вмотивованість та відповідність фактичним обставинам встановленим у кримінальному провадженні.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 січня 2025 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_8 на постанову дізнавача про закриття кримінального провадження, без змін.

Ухвала набуває законної сили негайно після її проголошення є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15