Постанова

від 12.08.2024 по справі 734/5358/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

12 серпня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 734/5358/23

Головуючий у першій інстанції Соловей В. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/607/24

Суд у складі:

головуючого - судді Євстафіїва О.К.,

суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.,

за участю секретаря Зеляк Ю.Г.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Остерської державної нотаріальної контори, Козелецький відділ державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми),

особи, які подали апеляційну скаргу: на рішення суду - Військова частина НОМЕР_1 , на ухвалу суду: представник ОСОБА_1 адвокат Задорожня Олеся Ігорівна,

на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 січня 2024 року та на ухвалу цього ж суду від 12 лютого 2024 року; дата складання повного тексту рішення: 23.01.2024, повного тексту ухвали: 12.02.2024, місце їх прийняття: смт Козелець,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2023 р. представник ОСОБА_1 адвокат Задорожня О.І. звернулася з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 13.11.2020, реєстровий № 1947, вчинений державним нотаріусом Остерської державної нотаріальної контори (далі за текстом нотаріус), на підставі якого на користь Військової частини НОМЕР_1 запропоновано стягти заборгованість у сумі 61222 грн 69 коп., а також відшкодувати судові витрати. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що постановою державного виконавця Козелецького відділу державної виконавчої служби у Чернігівського району Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі за текстом виконавець; Козелецький ВДВС) відкрито виконавче провадження про стягнення вказаної заборгованості. Оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням норм Закону України «Про нотаріат» і постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у зв`язку з чим є підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню, зокрема:

- ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності у Військовій частині НОМЕР_1 не притягувався;

- при вчиненні спірного напису не перевірена безспірність зазначеної у ньому заборгованості: на час вчинення напису у розпорядженні нотаріуса не було всіх необхідних документів, які підтверджують безспірність заборгованості, і нотаріусом не встановлено строк, що минув із дня виникнення права вимоги;

- Військовою частиною НОМЕР_1 не направлено ОСОБА_1 вимогу про погашення заборгованості;

- виконавчий напис вчинено на підставі підготовленого відповідачем розрахунку заборгованості, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків, і не може бути доказом безспірності грошових вимог.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Ухвалюючи його, суд виходив з доведеності позовних вимог.

В апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просить скасувати вказане рішення і ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи скарги зводяться до такого:

- Військова частина НОМЕР_1 є неналежним відповідачем у справі, оскільки позивач оскаржує нотаріальну дію;

- ОСОБА_1 , обіймаючи посаду старшини 8 навчальної батареї Військової частини НОМЕР_1 та будучи матеріально-відповідальною особою, допустив нестачу майна речової служби та за наслідками службового розслідування наказом командира цієї Частини від 19.09.2018 № 1526 притягнутий до матеріальної відповідальності в розмірі 61903 грн 46 коп.; на підставі наказу командира Частини від 21.09.2018 № 227 проведено відрахування вартості виданих позивачу предметів речового майна в сумі 7059 грн 50 коп.;

- ОСОБА_1 знав про притягнення його до відповідальності, оскільки особисто надавав пояснення в ході службового розслідування та був ознайомлений з результатами розслідування, про що зазначено у згаданому в наказі № 1526;

- під час звільнення з лав Збройних Сил України з ОСОБА_1 стягнуто частину спричиненої ним шкоди в розмірі 7740 грн 27 коп.;

- судом не надано оцінки витягам з книги обліку грошових стягнень та нарахувань і роздавальній відомості грошового забезпечення;

- на підставі оспорюваного виконавчого напису неодноразово відкривалися виконавчі провадження, копії постанов про їх відкриття та про арешт коштів направлялись виконавцем позивачу, що свідчить про обізнаність останнього про його заборгованість перед Військовою частиною НОМЕР_1 .

Оскаржуваною ухвалою заяву представника ОСОБА_1 адвоката Задорожньої О.І. про ухвалення додаткового рішення в цій справі про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 витрат на правову допомогу залишено без задоволення. Постановляючи її, суд виходив з того, що ні позивачем, ні його представником не надано документи, що підтверджують оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

Не погоджуючись з цією ухвалою, представник ОСОБА_1 адвокат Задорожня О.І. подала апеляційну скаргу, в якій вона просить її скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду І інстанції. Доводи скарги зводяться до того, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. На підтвердження витрат на правову допомогу стороною позивача надано квитанцію від 24.01.2024 на суму 26000 грн 00 коп. за надання правничої допомоги. Вказана квитанція підписана адвокатом та на ній проставлено печатку адвоката.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Задорожня О.І. (в режимі відеоконференції) просила відхилити апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 та задовольнити її апеляційну скаргу на ухвалу суду, а представник Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 просив задовольнити апеляційну скаргу Частини, відхиливши апеляційну скаргу позовної сторони.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши її матеріали та обговоривши доводи апеляційних скарг, суд вважає, що апеляційна скарга на рішення підлягає відхиленню, а на ухвалу - частковому задоволенню.

У справі встановлено таке.

Відповідно до копії наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2018 № 1526 про підсумки проведення розслідування за фактом виявлення нестачі матеріальних засобів при передачі посади старшини 8 навчальної батареї навчального зенітного ракетно-артилерійського дивізіону старшиною ОСОБА_1 , тво командира цієї батареї виявлено нестачу матеріальних засобів речової служби, про що складено довідку-розрахунок. Загальна сума нанесення державі збитків внаслідок нестачі речового майна склала 61903 грн 46 коп. В наказі зазначено, що:

- в своїх поясненнях ОСОБА_1 вищевказану нестачу майна не може пояснити;

- умовами та причинами, які сприяли вказаному випадку, стали: відсутність особистої відповідальності військовослужбовця за дотримання вимог військових статутів та керівних документів щодо обліку та збереження закріпленого речового майна в підрозділах Військової частини НОМЕР_1 ;

- за вказане правопорушення ОСОБА_1 оголошено сувору догану, притягнуто до повної матеріальної відповідальності в розмірі 61903 грн 46 коп. і позбавлено премії повністю за вересень 2018 р.;

- тво помічника командира Військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи суму 61903 грн 46 коп. занести до книги нестач і книги стягнень та нарахувань частини (по речовій службі), утримати її у встановленому законом порядку з грошового забезпечення ОСОБА_1 ;

- командиру навчального зенітного ракетно-артилерійського дивізіону підготувати матеріали про скоєння військово-адміністративного правопорушення старшиною ОСОБА_1 , передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та відправити їх до суду для притягнення останнього до відповідальності;

- тво начальника речової служби нестачу майна речової служби занести встановленим порядком до книги втрат матеріальних засобів речової служби частини та списати з книги (карток) обліку речової служби;

- відомості про ознайомлення ОСОБА_1 з цим наказом у ньому відсутні (копії наказу на арк. 34-39, 66-71).

Згідно з копією наказу командира цієї ж Частини від 21.09.2018 № 227, старшину ОСОБА_1 звільненого наказом командира 1121 навчального зенітного ракетно-артилерійського полку (по особовому складу) від 13.07.2018 № 79-РС з військової служби у запас за підпунктом «д» (через службову невідповідність осіб рядового, сержантського і старшинського (крім прапорщиків, старших прапорщиків, мічманів, старших мічманів) складу у разі невиконання службових обов`язків), вважати таким, що 30.08.2018 справи та посаду здав, направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; з 21.09.2018 виключити зі списків складу Частини та всіх видів забезпечення; провести відрахування вартості виданих предметів речового майна, строк носіння яких не закінчився, з урахуванням зносу, в сумі 7059 грн 50 коп. Відомості про ознайомлення ОСОБА_1 з цим наказом у ньому відсутні (копії наказу на арк. 40, 72).

У витязі з книги обліку грошових стягнень та нарахувань № 275 за 2018 р. вказано таке: згідно з записом від 19.09.2018, за наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 19.09.2018 № 1526 з ОСОБА_1 підлягає стягненню 61903 грн 46 коп., згідно з записом від 21.09.2018, на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_1 підлягає стягненню 7059 грн 50 коп. та згідно з записом від 21.09.2018, на підставі РВ № 360 стягнено 7740 грн 27 коп., залишок до стягнення - 21222 грн 69 коп. (арк. 41, 73). Така ж сума боргу значиться і в витязі з книги обліку грошових стягнень та нарахувань за 2019-2022 рр. (арк. 42-45, 74-77).

У витязі з книги обліку грошових стягнень та нарахувань № 257 за 2023 р. значиться, що за цей рік з ОСОБА_1 стягнуто 15415 грн 10 коп., залишок 45807 грн 59 коп. (арк. 46, 78).

У витягу з роздавальної відомості грошового забезпечення № 366 за вересень 2018 р. на старшину ОСОБА_1 вказано, що крім нарахувань посадового окладу, надбавок, компенсацій, премій тощо, з нього відраховано аліменти та за заподіяну шкоду 7740 грн 27 коп. (арк. 47, 79).

27.10.2020 командир Військової частини НОМЕР_1 звернувся до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 шкоди у загальній сумі 68962 грн 96 коп., в якій викладено вказані вище обставини (копія заяви - арк. 48, 80). До неї командиром додано довідку № 020 від 27.10.2020 із зазначенням суми невідшкодованої державі шкоди - 61222 грн 69 коп. (її копія на арк. 49, 81).

Відповідно до копії оспорюваного виконавчого напису, нотаріусом пропонується стягнення з військовослужбовця, який 21.09.2018 звільнений із лав Збройних Сил України і не відшкодував заподіяну державі шкоду, ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 невідшкодовану згідно з довідкою, виданою командиром цієї Частини 27.10.2020 за вих. № 3020, заборгованість у сумі 61222 грн 69 коп. (арк. 8)

07.02.2023 на підставі вказаного напису виконавцем Козелецького ВДВС винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 70938856 (її копія та копія інформації про виконавче провадження на арк. 9, 10-12, 50, 82).

Аналізуючи надані докази і норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить таких висновків.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 того ж Закону приписано, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595 (з наступними змінами), містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пп. 1, 3 глави 16 розділу ІІ). Підпунктами 3.2, 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ вказаного Порядку визначено таке. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами, ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та у Порядку вчинення нотаріальних дій.

Виконавчий напис вчиняється нотаріусом за фактом подання стягувачем документів, які згідно з згаданим Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі факт подання таких документів не є безумовним свідченням про відсутність спору стосовно заборгованості як такої.

За приписами ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав вчиненням нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Але боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис з підстав як порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і за необґрунтованістю вимог до нього (боржника).

Відповідно до пункту 7 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, який затверджено постановою Кабміну України від 29.06.1999 № 1172, документом, що підтверджує заборгованість притягнутих до матеріальної відповідальності звільнених з військової служби військовослужбовців і військовозобов`язаних після закінчення зборів, які не відшкодували заподіяної ними державі шкоди, для одержання виконавчого напису є довідка командира (начальника) військової частини про суму заборгованості, що підлягає стягненню.

Але згідно з наявними у справі доказами:

- до відома ОСОБА_1 (під підпис) доведено лише факт завдання його діями або бездіяльністю шкоди внаслідок нестачі речового майна на суму 7740 грн 27 коп., яку з нього утримано;

- факт завдання його діями або бездіяльністю шкоди внаслідок нестачі речового майна на суму 68962 грн 96 коп., яку ним частково відшкодовано у розмірі 7740 грн 27 коп., внаслідок чого залишок невідшкодованої шкоди становить 61222 грн 69 коп., а також визнання цього факту ОСОБА_1 , не підтверджено.

З наявних у справі доказів і наведених у мотивувальній частині цієї постанови норм права випливає, що оскаржуване рішення ухвалене без таких порушень норм матеріального або процесуального права, які спричиняють задоволення апеляційної скарги. Її доводи судом відкидаються як такі, що не відповідають встановленим у справі і описаним вище обставинам та визначеним відповідно до них правовідносинам, та такого:

- посилання Військової частини НОМЕР_1 на те, що вона є неналежним відповідачем у справі, є хибним, оскільки виконавчий напис, яким порушено права позивача, вчинено на її користь;

- факт допущення ОСОБА_1 нестачі майна речової служби в розмірі 61903 грн 46 коп. ним не визнається. Отож він потребує доказування (тобто не є безспірним). Не є доказом цього факту і доказом визнання ОСОБА_1 цього ж факту у минулому ні стягнення з грошового утримання останнього на відшкодування завданої його діями або бездіяльністю шкоди суми 7740 грн 27 коп. під час звільнення з лав Збройних Сил України, ні відкриття виконавчого провадження на підставі оспорюваного виконавчого напису нотаріуса;

- проведення службового розслідування факту допущення ОСОБА_1 нестачі майна речової служби не свідчить, що ОСОБА_1 ознайомлено з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2018 № 1526, яким його притягнуто до матеріальної відповідальності.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги на ухвалу суду від 12.02.2024, апеляційним судом встановлено, що у справі належними, достатніми, допустимими доказами в розумінні ст. 77-80, пп. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України і ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» доведено, що ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_3 26000 грн 00 коп. вартості правової допомоги (арк. 13-16, 17, 140-147, 152, 153, 154, 155).

У судовому засіданні апеляційного суду 12.08.2024 ОСОБА_3 повідомила суду, що позивач є її чоловіком, що підтвердив і представник військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 60 СК України, адвокатський гонорар є спільною сумісною власністю подружжя. Крім того, у справі відсутні докази, що ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_3 адвокатський гонорар коштами, які є його особистою власністю. Зокрема суд доходить цього висновку з того, що до справи не приєднано рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення ОСОБА_1 і ОСОБА_3 режиму окремого проживання в порядку ст. 119 СК України.

Отже в силу наведеного оскаржувана ухвала в частині висновку про відмову у стягненні витрат на правову допомогу з відповідача на користь позивача є вірною, але мотиви, з яких місцевий суд дійшов цього висновку, є хибними. Тож вона підлягає зміні в частині мотивів залишення без задоволення заяви представника ОСОБА_1 адвоката Задорожньої О.І. з залишенням без змін в іншій частині.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 374, 375, 376 ч. 4, 381, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 січня 2024 року без змін.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Задорожньої Олесі Ігорівни задовольнити частково.

Ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 12 лютого 2024 року змінити в частині мотивів її постановлення та залишити її без змін в іншій частині.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови.

Ідентифікаційні дані учасників справи наведено у рішенні суду І інстанції.

Головуючий: Судді: