Рішення

від 04.09.2024 по справі 570/4545/22

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/4545/22

Номер провадження 2/570/60/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2024 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Штогуна О.С.

за участю: секретаря судового засідання Соломицької Л.М.,

позивача за первісною позовною заявою та відповідача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 ,

представника позивача за первісною позовною заявою та відповідача за зустрічною позовною заявою - адвоката Власюка П.О.,

відповідача за первісною позовною заявою та позивача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 ,

представника відповідача за первісною позовною заявою та позивача за зустрічною позовною заявою - адвоката Грозіка І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , органи опіки та піклування: Служба у справах дітей Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області, Служба у справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради про позбавлення батьківських прав та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , орган опіки та піклування: Служба у справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради про встановлення побачення з дітьми, -

в с т а н о в и в :

30 листопада 2022 року позивач звернулась у Рівненський районний суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить позбавити останнього батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 10 листопада 2012 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, який розірвано на підставі рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 04 березня 2019 року.

Від шлюбу вони мають двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 02 жовтня 2017 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дітей: дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі по 1100 грн. на кожну дитину, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з 08 серпня 2017 року і до повноліття дітей. Попри вказане рішення суду, відповідач ухиляється від зобов`язань покладених на нього і в зв`язку з несплатою аліментів у боржника з 08 серпня 2017 року по 01 грудня 2019 року виникла заборгованість в сумі 44467 грн. 75 коп.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 08 липня 2020 року з відповідача стягнуто пеню за прострочення сплати аліментів, яка дорівнює сумі боргу, тобто 44467 грн. 75 коп.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2019 року змінено спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на 1/3 частку від всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Незважаючи на вказані рішення суду, станом на 18 листопада 2022 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів складає 121600 грн. 32 коп.

Вказує, що фактично з 2018 року ОСОБА_2 не навідує своїх дітей, не телефонує, взагалі не цікавиться їх життям та здоров`ям, розвитком та дозвіллям.

28 серпня 2021 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_6 у зв`язку з чим її прізвище " ОСОБА_7 " змінено на " ОСОБА_8 ". Ще до моменту їх одруження між ОСОБА_6 та дітьми склалися тісні дружні стосунки. Під час їхнього спільного проживання, діти почали ставитися до нього, як до рідного батька, а він в свою чергу опікується дітьми як рідними, матеріально забезпечує та виховує їх, а в майбутньому має намір усиновити дітей для створення гармонійних стосунків у їхній родині.

Зважаючи на вказані обставини позивач звернулася з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав.

12 липня 2023 року ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву про встановлення побачення з дітьми, в якій просив встановити способи його побачення з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

- кожну першу та третю неділю щомісяця з 12 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв. за місцем фактичного проживання дітей, без обмеження місця прогулянок, з можливістю поїздки до родичів;

- кожен день народження дітей, щороку до досягнення ними повноліття з 12 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв.;

- періодичне спілкування з дітьми іншими засобами зв`язку (за допомогою телефону, інтернет мережі);

- в літній і зимовий період не менше 7 (семи) діб для відпочинку та оздоровлення дітей на території України та за її межами у встановленому законом порядку.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_2 вказує, що він бажає періодично бачитись з дітьми, приймати участь у їх вихованні, піклуванні про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створення належних умов для розвитку їх природних здібностей, однак відповідачка чинить йому перешкоди у реалізації своїх батьківських прав по відношенню до дітей та виконанні батьківських обов`язків. В зв`язку із неможливістю домовитись з відповідачкою про дні побачення з дітьми, ОСОБА_2 пред`явив даний зустрічний позов для об`єднання в одне провадження з первісним позовом та спільного розгляду позовних вимог.

10 жовтня 2023 року ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву про встановлення побачення з дітьми, в якому просила відмовити у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі з підстав, зазначених у первісній позовній заяві.

В судовому засіданні позивач за первісною та відповідач за зустрічною позовною заявою, пославшись на обґрунтування, викладенні в позовній заяві та відзиві на зустрічну позовну заяву, просила первісний позов задоволити повністю, а в задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити.

Представник позивача за первісною позовною заявою та відповідача за зустрічною позовною заявою - адвокат Власюк П.О. в судовому засіданні повністю підтримав позицію довірительки і просив первісний позов задоволити повністю, а в задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити.

Відповідач за первісною та позивач за зустрічною позовною заявою, в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом не визнав, а позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав і просив їх задоволити.

Представник відповідача за первісною та позивача за зустрічною позовною заявою адвокат Грозік І.І., пославшись на обґрунтування викладенні в зустрічній позовній заяві просив її задоволити повністю.

Представник Служби у справах дітей Острозької міської ради в судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся про слухання справи своєчасно і належним чином, у поданій до суду заяві начальник служби Т.Бойко підтримала висновки органу опіки та піклування від 22 травня 2023 року № 2437/01-17-23 та від 25 січня 2024 року № 487/01-17-24 і просила розглядати справу у відсутності представника органу опіки та піклування.

Представник Служби у справах дітей Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області в судове засідання не з`явився, виконуюча обов`язки начальника служби І.Козлюк у поданому клопотанні просила слухати справу у відсутності представника органу опіки та піклування, вказувала, що ОСОБА_2 знятий з реєстрації на території Білокриницької сільської ради і інформацією стосовно його фактичного місця проживання орган місцевого самоврядування не володіє.

Свідок ОСОБА_11 суду дала покази про те, що ОСОБА_2 за роки навчання дітей у школі участі у їх шкільному житті не брав, і вона, як класний керівник ОСОБА_3 , жодного разу батька дитини не бачила. Мама дитини - ОСОБА_1 разом із вітчимом - ОСОБА_6 беруть активну участь в організації шкільного дозвілля дітей.

Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 суду пояснили, що їх колишній зять - ОСОБА_2 не виконує своїх батьківських обов`язків стосовно дітей, з дітьми тривалий час не бачився, не цікавиться їх справами та не бере участі у їх вихованні та утриманні.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що між ним та дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 склалися приязні стосунки, діти називають його татом і він також проявляє до них батьківську любов, спільно з ОСОБА_1 бере участь у їх вихованні та матеріальному утриманні.

Ознайомившись із заявами по суті справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідка, дослідивши докази подані сторонами на підтвердження своїх обґрунтувань та заперечень, суд приходить до переконання про необхідність відмовити у задоволенні первісного позову та задоволити частково зустрічний позов з наступних підстав.

Так, 10 листопада 2012 року ОСОБА_14 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у відділі ДРАЦС Рівненського міського управління юстиції, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00030770314 від 18 травня 2021 року. Під час перебування у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 в них народилась дочка ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області, а ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Виконавчим комітетом Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 04 березня 2019 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було розірвано, неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено з матір`ю.

На даний час діти проживають разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать довідки про реєстрацію місця проживання особи.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 02 жовтня 2017 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дітей: дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі по 1100 грн. на кожну дитину, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з 08 серпня 2017 року і до повноліття дітей.

Як вбачається із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 01 грудня 2019 року, за період з 08 серпня 2017 року по 01 грудня 2019 року виникла заборгованість по сплаті аліментів в сумі 44467 грн. 75 коп.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 08 липня 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 пеню за прострочення ним сплати аліментів в сумі 44467 грн. 75 коп.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 24 жовтня 2019 року змінено спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 з твердої грошової суми на 1/3 частку від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

28 серпня 2021 року Острозьким відділом ДРАЦС у Рівненському районі Рівненської області ЗМУ МЮ (м.Львів) було зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 і прізвище останньої змінено на " ОСОБА_8 ", про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 28 серпня 2021 року.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 16 квітня 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 120923 грн. 45 коп.

Позивачем на підтвердження нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками окрім того як докази надано документи: довідку ЗДО №1 (ясла-садок) "Ромашка" м.Острог Острозької міської ради № 49 від 07 листопада 2022 року, педагогічні характеристики дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , довідку КЗ "Острозька школа мистецтв" Острозької міської ради № 33 від 14 листопада 2022 року, які за своїм змістом підтверджують належне виконання позивачем, як матір`ю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , своїх батьківських обов`язків, однак жодним чином не можуть свідчити про ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

З висновку органу опіки та піклування Острозької міської ради Рівненської області № 2437/01-17-23 від 22 травня 2023 року вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав стосовно малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Поряд з цим, з висновку органу опіки та піклування Острозької міської ради Рівненської області № 487/01-17-23 від 25 січня 2024 року вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити спосіб участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом надання йому можливості побачень з дітьми, за попереднім узгодженням із матір`ю дітей ОСОБА_1 , щосуботи з 12 год. 00 хв. до 16 год .00 хв. на території міста Острог Рівненського району Рівненської області.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов`язаний піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов`язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст.150, 151, 152, 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона (він) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 Сімейного кодексу України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст.164 Сімейного кодексу України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 9 Конвенції про права дитини передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Відповідно до ст.141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки по відношенню до дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, відповідно до ст.157 СК України, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ст.159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Права батьків щодо виховання дитини розцінюється як засіб виконання ними своїх обов`язків щодо неї.

Таким чином, законодавство України закріпило право одного з батьків, хто проживає окремо від дитини, на спілкування з нею та право брати участь у її вихованні.

Законодавством також встановлений обов`язок батьків або інших осіб, з якими проживає дитина не чинити перешкоди у здійсненні батьком прав щодо виховання сина та правовий механізм захисту цього права у випадку його порушення у судовому порядку.

Відповідно до положень ст. 3 "Конвенції про права дитини" від 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Преамбулою ст.ст. 5, 9 Конвенції про права дитини встановлено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточені, в атмосфері щастя, любові і розуміння. Держава поважає відповідальність, права і обов`язки батьків належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення прав дитини і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються, держава поважає право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками підтримувати на регулярній основі відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Із системного тлумачення ч.1 ст.3 Конвенції "Про права дитини", ст.ст.141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Суд при встановленні способу спілкування, має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини у зазначеній категорії спорів, зокрема рішення Європейського Суду від 07 грудня 2006 року у справі "Хант проти України" та рішення від 27 листопада 1992 року у справі "Олссон проти Швеції" визначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з дітьми на даний час не спілкується, не бере участі у їх вихованні. Свої дії обґрунтовує тим, що позивач ОСОБА_1 чинить йому перешкоди у спілкуванні із дітьми.

Приймаючи до уваги пояснення сторін, їх спілкування у судових засіданнях, показання свідків і дослідженні докази, суд дійшов висновку, що вочевидь між позивачем та відповідачем існує конфлікт, який перешкоджає реалізації відповідачем своїх батьківських прав та обов`язків щодо спілкування з дітьми та участі у їх вихованні.

Відповідно до ч.ч.4-6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів зокрема щодо позбавлення та поновлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Щодо висновку органу опіки та піклування Острозької міської ради Рівненської області № 2437/01-17-23 від 22 травня 2023 року, то суд з ним погодитися не може, вважає його необґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дітей, виходячи з наступного.

Предмет спору стосується безпосередніх прав і обов`язків відповідача стосовно своїх малолітніх дітей, що ґрунтуються на вимогах закону, і можливого позбавлення його батьківських прав. Отже, органу опіки та піклування з метою повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин, що мають істотне значення при вирішенні питання, необхідно було встановити дійсні причини, з яких він не міг виконувати батьківські обов`язки, прийти до переконання про їх поважність або неповажність, заслухати думку батька з приводу відносин, які склалися, пояснення свідків, які не заінтересовані у вирішенні спору і не свідчитимуть на користь будь-якої зі сторін у справі, а також інші обставини, що можуть вплинути на правильність остаточного висновку цього органу.

Поряд з цим, вищевказаний висновок органу опіки та піклування складено однобічно, неповно, суб`єктивно, з очевидним ухилом на задоволення вимог позивача і не містить мотивованих висновків необхідності позбавлення батьківських прав відповідача, отже не надає достатньо підстав для застосування такого крайнього заходу як позбавлення відповідача батьківських прав.

За таких обставин твердження про те, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання своїх малолітніх дітей, що є підставою для позбавлення його батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд вважає передчасними та необґрунтованими.

Враховуючи відсутність свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також наявність конфлікту між колишнім подружжям, які не можуть дійти порозуміння у питаннях виховання спільних дітей та приймаючи до уваги те, що батько дитини заперечує проти позбавлення його батьківських прав, виявляє намір і бажання спілкуватись з дітьми в зв`язку з чим подав зустрічну позовну заяву про визначення способу участі у вихованні дітей, однак зустрічає супротивом зі сторони позивача та дітей, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову та наявність підстав для задоволення зустрічної позовної заяви, враховуючи висновок органу опіки та піклування Острозької міської ради Рівненської області № 487/01-17-23 від 25 січня 2024 року стосовно визначення способу участі батька у вихованні дітей.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладаються на позивача у разі відмови в позові та на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, в зв`язку з відмовою у задоволенні первісного позову судові витрати, понесені позивачем за первісним позовом покладаються на нього ж, а на стягненні судових витрат позивач за зустрічним позовом не наполягав, тому понесені сторонами судові витрати до відшкодування не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 19, 21 82, 141, 211, 258, 259, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , органи опіки та піклування: Служба у справах дітей Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області, Служба у справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити повністю.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , орган опіки та піклування: Служба у справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради про встановлення побачення з дітьми - задоволити частково.

Встановити спосіб участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом надання йому можливості побачень з дітьми, за попереднім узгодженням із матір`ю дітей ОСОБА_1 , щосуботи з 12 год. 00 хв. до 16 год .00 хв. на території міста Острог Рівненського району Рівненської області.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 09 вересня 2024 року.

Суддя Штогун О.С.