Постанова

від 20.02.2025 по справі 570/4545/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2025 року

м. Рівне

Справа № 570/4545/22

Провадження № 22-ц/4815/58/25

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Боймиструка С.В.,

суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.,

за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 04 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , органи опіки та піклування: Служба у справах дітей Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області, Служба у справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради про позбавлення батьківських прав та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , орган опіки та піклування: Служба у справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради про встановлення побачення з дітьми,

В С Т А Н О В И В :

30листопада 2022року позивачка ОСОБА_1 звернулась у Рівненський районний суд Рівненської області з позовною заявоюдо ОСОБА_3 , про позбавленняйого батьківськихправ відносно їх спільних неповнолітніх дітей.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, з 10 листопада 2012 по 04 березня 2019 року перебувала в шлюбі з ОСОБА_3 від якого мають двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішеннями судів з ОСОБА_6 на утримання стягнуто аліменгти, які він не платить, а також пеню за прострочення сплати аліментів.

Незважаючи на вказані рішення суду, станом на 18 листопада 2022 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів складає 121600 грн. 32 коп.

Вказує, що фактично з 2018 року ОСОБА_3 не навідує своїх дітей, не телефонує, взагалі не цікавиться їх життям та здоров`ям, розвитком та дозвіллям.

28серпня 2021року позивачка уклала шлюб з ОСОБА_7 у зв`язку з чим її прізвище " ОСОБА_6 " змінено на " ОСОБА_8 ". Ще до моменту їх одруження між ОСОБА_7 та дітьми склалися тісні дружні стосунки. Під час їхнього спільного проживання, діти почали ставитися до нього, як до рідного батька, а він в свою чергу опікується дітьми як рідними, матеріально забезпечує та виховує їх, а в майбутньому має намір усиновити дітей для створення гармонійних стосунків у їхній родині.

Зважаючи на вказані обставини позивачка звернулася з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав.

12липня 2023року ОСОБА_3 подав зустрічну позовнузаяву провстановлення побаченняз дітьми, в якій просив встановити способи його побачення з дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_3 вказує, що він бажає періодично бачитись з дітьми, приймати участь у їх вихованні, піклуванні про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створення належних умов для розвитку їх природних здібностей, однак відповідачка чинить йому перешкоди у реалізації своїх батьківських прав по відношенню до дітей та виконанні батьківських обов`язків. В зв`язку із неможливістю домовитись з відповідачкою про дні побачення з дітьми, ОСОБА_3 пред`явив даний зустрічний позов для об`єднання в одне провадження з первісним позовом та спільного розгляду позовних вимог.

Рішенням Рівненського районногосуду Рівненськоїобласті від04вересня 2024рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , органи опіки та піклування: Служба у справах дітей Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області, Служба у справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовлено повністю.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , орган опіки та піклування: Служба у справах дітей виконавчого комітету Острозької міської ради про встановлення побачення з дітьми задоволено частково.

Встановлено спосіб участі ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом надання йому можливості побачень з дітьми, за попереднім узгодженням із матір`ю дітей ОСОБА_1 , щосуботи з 12 год. 00 хв. до 16 год.00 хв. на території міста Острог Рівненського району Рівненської області.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що відповідач ОСОБА_3 має заборгованість по аліментам та матеріально не утримує дітей. Діти не відчувають потрібності біологічного батька, а зважаючи на його відсутність в усіх сферах їхнього життя, не бажають з ним бачитись та спілкуватись, проте суд не взяв до уваги думку дітей. Вважає, що зустрічний позов не обґрунтований та поданий формально, оскільки ОСОБА_3 жодного разу не з`явився на засідання комісії органу опіки та піклування Острозької міської ради для встановлення порядку його участі у вихованні та спілкуванні дітей.

Вказує, що ОСОБА_3 приховує власне місце знаходження від виконавчої служби, нехтує судовими рішеннями про стягнення аліментів.

Також ОСОБА_3 не цікавився вихованням дітей в садочку, навчанням в школі, був відсутній у період епідемії коронавірусу та під час війни, тобто повністю самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, що підтверджується характеристиками, які суд дослідив поверхнево.

Апелянт звертає увагу, що висновок ООП про визначення способу участі ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні дітей наданий на виконання ухвали суду, проте і на момент подання апеляційної скарги відповідач не скористався можливістю відвідати дітей, а суд залишив поза увагою попередні звернення позивачки до органів опіки з метою залучення батька до спілкування з дітьми.

Крім того, не погоджується з оцінкою наданою судом висновку органу опіки та піклування Острозької міської ради Рівненської області №2437/01-1723 від 22 травня 2023 року, оскільки він підтверджує свідоме ухилення батька від здійсненні батьківських обов`язків та відповідає інтересам дітей, відображає безвідповідальне ставлення до вирішення взаємовідносин з дітьми.

Психологічним висновком спеціаліста рекомендовано максимально обмежити дітей у спілкуванні з біологічним батьком на період стабілізації психоемоційного стану. Оскільки такі побачення погано впливають на психологічний та морально фізичний стан дітей, що також узгоджується і з письмовими свідченням класного керівника.

За тривалий час розгляду справи ОСОБА_3 не надав жодних доказів, які б спростовували позов ОСОБА_1 або підтверджували його зустрічні позовні вимоги.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

ОСОБА_3 та представники органів опіки і піклування в судові засідання не з`явились повторно, хоч завчасно і достовірно були повідомлені про час і місце розгляду справи, тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

ОСОБА_1 підтримала подану нею апеляційну скаргу та просила задовольнити її, скасуваши оскаржене рішення місцевого суду і ухвалити нове - про задоволення її вимог про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо їх спільних неповнолітніх дітей та про відмову в задоволенні його зустрічних вимог про встановлення побачень з дітьми.

ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_3 давно втратив звязок з їхніми спільними дітьми, не цікавиться ними, не сплачує аліменти на їх утримання. Після їх розлучення перебував вже в третьому шлюбі, де також має дитину.

Подання ним зустрічного позову про встановлення побачень є формальним. Вона ніколи не чинила перешкод йому у спілкуванні з дітьми. Діти не хочуть з ним спілкуватись, оскільки вже живуть в новоствореній нею сім`ї, комфортно себе почувають, а її теперішнього чоловіка називають татом та він до них відноситься відповідно, як до рідних.

Згідно положень статті 367 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що:

«тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».

Судом встановлено, що 10 листопада 2012 року ОСОБА_9 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб у відділі ДРАЦС Рівненського міського управління юстиції, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00030770314 від 18 травня 2021 року. Під час перебування у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 в них народилась донька ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області, а ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Виконавчим комітетом Білокриницької сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 04 березня 2019 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 було розірвано, неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишено з матір`ю.

На даний час діти проживають разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать довідки про реєстрацію місця проживання особи.

Рішенням Рівненського районного суду від 02 жовтня 2017 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 аліменти на утримання дітей: дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі по 1100 грн. на кожну дитину, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з 08 серпня 2017 року і до повноліття дітей.

Рішенням Рівненського районного суду від 08 липня 2020 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 пеню за прострочення ним сплати аліментів в сумі 44467 грн. 75 коп.

Рішенням Рівненського районного суду від 24 жовтня 2019 року змінено спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_3 з твердої грошової суми на 1/3 частку від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 08 лютого 2024 року №12142 станом на 08.02.2024 заборгованість зі сплати аліментів становить 120923 грн. 45 коп. і на час перегляду справи ця сума тільки збільшилась.

28 серпня 2021 року Острозьким відділом ДРАЦС у Рівненському районі Рівненської області ЗМУ МЮ (м.Львів) було зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 і прізвище останньої змінено на " ОСОБА_8 ", про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 28 серпня 2021 року.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 16 квітня 2024 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 120923 грн. 45 коп.

Згідно довідки ЗДО №1 (ясла-садок) "Ромашка" м. Острог Острозької міської ради № 49 від 07 листопада 2022 року, малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 протягом 2016-2019 років та 2017-2020 відвідували ЗДО №1. Дітьми опікувалися мама та бабуся. Тато не з`являвся, дітьми не цікавився.

Педагогічним характеристиками дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стверджується, що за період навчання дітей батько не з`являвся, навчанням не цікавився.

З висновку органу опіки та піклування Острозької міської ради Рівненської області № 2437/01-17-23 від 22 травня 2023 року вбачається, що орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити відповідачабатьківських прав стосовно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В основу такого висновку покладені пояснення самої ОСОБА_1 , письмові пояснення сусідів, акти проведення бесід з дітьми.

З відповіді Острозької міської ради №799/07-13-23 від 27.09.2023 року та Білокриницької сільської ради №223/01-02/23 від 25.09.2023 року вбачається, що ОСОБА_3 до органів опіки та піклування щодо встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не звертався.

З огляду на ці докази суперечливим та не послідовним є наступний висновок органу опіки та піклування Острозької міської ради Рівненської області № 487/01-17-23від 25січня 2024року про доцільність визначити спосіб участі ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні дітей, створений після подання ОСОБА_3 12 липня 2023 року зустрічного позову, тому колегія суддів його до уваги не бере, як не підтверджений належними та допустимими доказами.

Психологічним висновком спеціаліста ГО «Центр психологічного розвитку « ОСОБА_11 » ОСОБА_12 №60 від 02.02.2024 року стверджується, що у малолітніх ОСОБА_13 та ОСОБА_14 високий рівень нервово-психічної напруги та наявні глибокі емоційні реакції, стосовно події яка з ними трапилася у січні 2024 року, а саме: неочікуванийй візит біологічного батька до школи та наявність визначених днів для побачень та спілкування з ним. Рекомендовано консультація у дитячого лікаря психоневролога, курс психологічної реабілітації щодо відновлення їхнього психоемоційного стану. Також рекомендовано максимально обмежити спілкування з біологічним батьком ОСОБА_15 на період стабілізації психоемоційного стану дітей.

Сукупністю зібранихв справідоказів підтверджуєтьсясвідоме ухилення ОСОБА_3 від виконанняобов`язків звиховання таутримання дітей,тому колегіясуддів вважаєневірним висновокмісцевого судупро відмовув позові ОСОБА_1 про позбавленняйого батьківськихправ,відповідно невірнимє івисновок місцевогосуду прозадоволення зустрічногопозову про про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, встановлення способу участі у спілкуванні.

У постанові Верховного Суду 13 липня 2022 року у справі № 366/2047/18 зазначено, що «суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Факт запереченнявідповідачем протипозову пропозбавлення йогобатьківських правз урахуваннямйого поведінкине свідчитьпро йогоінтерес додитини тареальне бажаннязмінити поведінку. Верховний Суд зазначає, що позбавлення відповідача батьківських прав здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав. Аналізуючи докази у справі, пояснення учасників справи, суди дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків та не бажає піклуватися про дитину, брати участі у його вихованні, не вчинив жодних дій аби налагодити відносини із сином, матеріально не забезпечує».

У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17, провадження № 61-2861св20, серед іншого, зазначено, що заперечення відповідачем проти позову про позбавлення батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2019 року № 661/2532/17 зазначено, що самого тількифакту запереченняпроти позовупро позбавленнябатьківських правне достатньо,щоб підтвердитинаявність справжньогота належногоінтересу відповідачадо власноїнеповнолітньої дитини. Мотиви такого заперечення можуть бути різними. Наприклад, це може бути пов`язане не з бажанням турбуватися про свою дитину, а з бажанням отримати у майбутньому піклування від неї. Тому до уваги мають братися всі обставини конкретної справи.

Колегія суддів не вбачає заінтересованості відповідача у відновленні спілкування з дітьми. Його разова явка в школу до дітей перед висновком ООП про встановлення йому порядку спілкування з дітьми, після відкриття провадження в справі та подання через півроку зустрічного позову ОСОБА_3 колегія суддів розцінює, як обраний ним спосіб захисту від пред`явленого ОСОБА_1 позову про позбавлення його батьківських прав. Про це свідчать його дії як до подання позову ОСОБА_1 , так і після. Зокрема заборгованість ОСОБА_3 по аліментам під час вирішення спору була значною та продовжує зростати і ним не погашається. На виклики апеляційного суду в судові засідання неодноразово не з`явився.

За таких обставин, місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування з ухваленням нового рішення про задоволення заявлених позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 .. Відповідно його зустрічні вимоги про встановлення побачень з дітьми задоволені бути не можуть.

Позбавлення батьківських прав не позбавляє особу права на звернення до суду з позовом про їх поновлення у разі реального бажання та доведених вчинків щодо відновлення батьківського зв`язку з дітьми.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати понесені ОСОБА_1 по оплаті судового збору при подачі позову 1992,4 грн. та апеляційної скарги 1488,6 грн. слід стягнути з ОСОБА_3 ..

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 04 вересня 2024 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення його батьківських прав задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_4 ) батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про встановлення побачень з дітьми відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати: (1992,4+1488,6) 3481 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 24 лютого 2025 року.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Шимків С.С.