Рішення

від 04.09.2024 по справі 761/45954/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 761/45954/23-ц

пр. № 2-5100/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 (за допомогою відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центра Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в м. Києві в особі Територіального сервісного центру № 8046 про визнання дій і бездіяльності неправомірними, стягнення відшкодування матеріальної шкоди,

УСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не проведенні перевірки дійсності довіреності серії НОІ № 153295, посвідченої 03 березня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В. Я., виданої ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , визнати неправомірними дії відповідача щодо проведення 13 березня 2020 року перереєстрації транспортного засобу марки Lincoln (модель Zephyr, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , чорного кольору) без належних на те повноважень у ОСОБА_3 ; стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 388 500, 00 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що у результаті неправомірних дій відповідача позивач втратив вказаний автомобіль, що змусило останнього звернутись до суду за захистом та відновленням своїх прав. У листі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві від 04 грудня 2020 року відповідач повідомляє, що в матеріалах реєстраційної справи відсутні будь-які документи проведення перевірки дійсності довіреності, в тому числі відсутній витяг з Єдиного реєстру довіреностей, що, на думку позивача, вказує на пряме порушення державним реєстратором Антипенко В. В. законодавства при здійсненні реєстраційних дій.

У відзиві на позов представник відповідача вказала, що в обґрунтування свого позову позивачем не надано жодних доказів на підтвердження тих обставин, що з 12 березня 2020 року по 13 березня 2020 року регіональний сервісний центр МВС в м. Києві, знав або міг знати про скасування вказаної довіреності, хоча в розумінні ст. 249 ЦК України такий обов`язок покладено саме на позивача, оскільки він повинен негайно про це повідомити представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

12 лютого 2024 року вказана позовна заява, на виконання Шевченківського районного суду м. Києва від 18 січня 2024 року, надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 14 лютого 2024 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

18 грудня 2023 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, на виконання вимог якої 03 січня 2024 року засобами поштового зв`язку до суду надійшла позовна заява у новій редакції, зокрема у якій було змінено особу відповідача замість Головного сервісного центру МВС в особі Територіального сервісного центру № 8046 залучено Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві /т. І а. с. 1, 55-56, 60/.

15 лютого 2024 року ухвалою судді Печерського районного суду постановлено відкрити провадження у справі та виправлено описку в найменуванні особи відповідача /т. І а. с. 128-129, 130-131/.

13 березня 2024 року позивач за допомогою Електронного суду подав до суду клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції з Господарським судом Закарпатської області /т. І а. с. 139-141/.

20 березня 2024 року ухвалою судді у справі постановлено проводити судове засідання у дистанційному режимі за допомогою відеоконференції з Господарським судом Закарпатської області /т. І а. с. 142-143/.

12 квітня 2024 року на електронну поштову скриньку суду надійшов відзив відповідача на позов, зареєстровані у суді 15 квітня 2024 року /т. І а. с. 155-172, 173-215/.

16 квітня 2024 року ухвалою судді у справі постановлено продовжити проводити судові засідання у дистанційному режимі за допомогою відеоконференції з Господарським судом Закарпатської області /т. І а. с. 148-149/.

18 квітня 2024 року засобами поштового зв`язку від відповідача до суду надійшов відзив на позов /т. І а. с. 219-250, т. ІІ а. с. 1-8/.

23 травня 2024 року засобами поштового зв`язку від сторони відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив /т. ІІ а. с. 9-13/.

29 травня 2024 року від позивача засобами поштового зв`язку до суду надійшла відповідь на відзив /т. ІІ а. с. 14-22/.

У судовому засіданні через відеоконференцію позивач і його представник позов підтримали з підстав, наведених у позовній заяві та заявах по суті, просили задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явилася, заяви по суті або з процесуальних питань, окрім вищевказаних, до суду не находили.

Суд, заслухавши обґрунтування позивача та його представника, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 на праві власності належить транспортний засіб марки Lincoln (модель Zephyr, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , чорного кольору). Право власності на вказане майно підтверджується Свідоцтвом про реєстрації транспортного засобу від 09 серпня 2017 року, загальною вартістю автомобіля 388 500, 00 грн (еквівалент 13 800, 00 доларам США).

03 березня 2020 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 досягнули домовленості щодо обміну належними транспортними засобами та додатковою доплатою у суму 6 000, 00 доларів США, внаслідок чого ОСОБА_1 надав довіреність на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на розпорядження своїм транспортним засобом марки Lincoln (модель Zephyr, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , чорного кольору). ОСОБА_3 , в свою чергу, надав довіреність на ім`я ОСОБА_1 на розпорядження своїм транспортним засобом марки Nissan Titan (2006 року випуску, номер шасі № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ).

11 березня 2020 року, при проведенні судовим експертом Херсонського НДЕКЦ МВС України експертного дослідження автомобіля марки Nissan Titan (2006 року випуску, номер шасі № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ) та спеціалістами електриками ПП ОСОБА_5 встановлено та належним чином зафіксовано незадовільний технічний стан вказаного автомобіля, а саме: що автомобіль Nissan Titan був «утопленим».

На думку ОСОБА_1 , ОСОБА_6 навмисне приховав цей факт від нього при обміні автомобілями та при підписанні довіреностей, поряд з цим стверджував, що автомобіль знаходиться у відмінному стані, тобто завідомо ввів позивача в оману, надавши недостовірну інформацію.

12 березня 2020 року ОСОБА_1 попередив ОСОБА_7 про висновок судового експерта та електриків про «утоплення» автомобіля марки Nissan Titan, 2006 року випуску номер шасі № НОМЕР_6 , на що він не відреагував.

Тому 12 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Місюр В. М. з заявою про скасування довіреності посвідченої приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В. Я. від 03 березня 2020 року за реєстровим № 2509 на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Місюр В. М. прийнято заяву та припинено дію довіреності 12 березня 2020 року, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей за № 764.

13 березня 2020 року, ОСОБА_1 попередив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яким надавалася довіреність, про її скасування рекомендованим листом, що підтверджується квитанціями та рекомендованими повідомленнями про вручення замовного поштового повідомлення ОСОБА_3 .

Також, 14 березня 2020 року позивач звернувся до Херсонського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області з заявою про вжиття заходів до ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , які шахрайським шляхом заволоділи автомобілем марки Lincoln модель Zephyr, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , чорного кольору.

За фактом розгляду заяви 15 березня 2020 року СВ Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202023004000990, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 190 КК України.

У червні 2020 року від слідчого СВ Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області позивач дізнався, що 13 березня 2020 року в ТСЦ № 8046 РСЦ МВС в м. Києві здійснено перереєстрацію автомобіля марки Lincoln модель Zephyr на ім`я ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу № 8046/2020/1986257 від 13 березня 2020 року, без відповідних на той час повноважень (генеральна довіреність була скасована 12 березня 2020 року та не мала чинності).

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.

Частиною першою ст. 328 ЦК України передбачено, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до частини четвертої ст. 334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Частиною першою ст. 210 ЦК України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно із ст. 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» транспортні засоби, в тому числі легкові автомобілі» підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, згідно з Постановою судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року, зокрема зазначено, що правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Згідно з Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг МВС і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод.

Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 321 Цивільного Кодексу України встановлено, що право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частинами першою, третьою ст. 334 ЦК України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій; державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів може проводитися через центри надання адміністративних послуг, що передбачено Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року N 1388 у редакції постанови КМУ від 23 грудня 2009 року № 1371 зі змінами.

За вимогами пункту 7 Порядку, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Як визначено пунктом 8 Порядку, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів є, серед іншого, оформлені в установленому порядку:

- договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках;

- укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;

- укладені та оформлені в центрах надання адміністративних послуг у присутності адміністраторів таких центрів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;

- нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб;

- копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин.

Відповідно пунктів 33, 39 Порядку, перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі отримання свідоцтва про реєстрацію замість утраченого або не придатного для користування, зміни їх власників, місця стоянки, місцезнаходження або найменування власників - юридичних осіб, місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери. При перереєстрації транспортних засобів у разі зміни їх власників зняття з обліку таких транспортних засобів не проводиться. У разі перереєстрації транспортного засобу свідоцтво про реєстрацію підлягає заміні на загальних підставах.

Таким чином, чинне законодавство встановлює правило, що право власності у набувача на автомобіль за укладеним договором купівлі-продажу виникає з моменту проведення державної реєстрації транспортного засобу.

Відповідно до частини сьомої ст. 319 Цивільного кодексу України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, вставленого законом.

Згідно з статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно з частиною першою ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Пунктом 2 частини першої ст. 399 ЦК України передбачено, що право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.

Так, встановлено, що позивачу на праві власності належав транспортний засіб марки Lincoln (модель Zephyr, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , чорного кольору). Право власності на вказане майно підтверджується Свідоцтвом про реєстрації транспортного засобу від 09 серпня 2017 року.

03 березня 2022 року позивач надав довіреність на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на розпорядження своїм транспортним засобом марки Lincoln (модель Zephyr, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , чорного кольору).

Разом з цим, 12 березня 2020 року позивач звернувся до нотаріуса про скасування зазначеної довіреності, на підтвердження чого, позивач надає суду лише копію нотаріальної заяви про скасування довіреності та копію витягу з Єдиного реєстру довіреностей.

Згідно з частиною третьою статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, виданий однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на здійснення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до частини першої статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Відповідно до ст. 248 ЦК підставами припинення представництва за довіреністю є: закінчення строку довіреності; скасування особою, яка її видала; відмова представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю; припинення юридичної особи, яка видала довіреність або якій такий документ був виданий; у разі смерті, оголошення померлою, визнання недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження цивільної дієздатності особи, яка видала довіреність або особи, якій вона видана.

Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви або усної заяви, зробленої у судовому засіданні. Про це слід в першу чергу повідомити особу, повноваження якої обмежуються чи припиняються. Це повинна зробити особа, яка припиняє або обмежує представницькі повноваження. Якщо такого повідомлення не надійшло, то усі негативні наслідки дій, вчинених представником з перевищенням повноважень або без таких, покладаються на довірителя.

Згідно з вимогами ст. 249 ЦК України особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їх третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Права та обов`язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників.

Таким чином, суд, вивчивши матеріали справи, встановив, що позивач не надав суду доказів на підтвердження тих обставин, що з 12 березня 2020 року по 13 березня 2020 року відповідач знав або міг знати про скасування вказаної довіреності, з врахуванням ст. 249 ЦПК України, такий обов`язок покладено саме на позивача, оскільки він повинен негайно про такий факт повідомити представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

Печерським районним судом м. Києва вже встановлювалися такі обставини у справі № 757/14213/21-ц за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, третя особа: ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та відшкодування матеріальної та моральної шкоди і постановлено рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд зауважує, що у відповідності до ст. 34 Закону України «Про дорожній рух», державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Реєстраційні операції з транспортними засобами в Україні здійснюються у відповідності до «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388.

Цей Порядок є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками ТЗ, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників ТЗ виконують обов`язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Відповідно п. 15 Порядку під час проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортні засоби (крім випадків реєстрації нових транспортних засобів, перереєстрації транспортних засобів у зв`язку із зміною найменування та адреси юридичних осіб, прізвища, власного імені, по батькові (за наявності), місця проживання фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, установлення газобалонного обладнання, отримання чи перезакріплення індивідуального номерного знака або номерного знака з відповідною комбінацією цифр, а також видачі реєстраційних документів для виїзду за кордон (їх повернення) або тимчасового реєстраційного талона під час передачі права користування та/або розпорядження транспортними засобами, видачі тимчасового реєстраційного талона під час передачі права користування та/або розпорядження транспортними засобами, вибракування їх у цілому) підлягають огляду фахівцями експертної служби МВС з метою звірення ідентифікаційних номерів їх складових частин з номерами, зазначеними в поданих власником для реєстрації документах. За результатами огляду в документах, які подаються для державної реєстрації, робиться відповідна відмітка або складається акт огляду. Експертне дослідження транспортного засобу і реєстраційних документів на транспортний засіб (інших документів, які є підставою для реєстрації транспортного засобу) проводиться за заявою власника з метою визначення справжності ідентифікаційних номерів транспортного засобу і реєстраційних документів. Експертне дослідження проводиться фахівцями експертної служби МВС або судовими експертами державних спеціалізованих установ, які мають присвоєну в установленому Законом України «Про судову експертизу» порядку кваліфікацію судового експерта з правом проведення досліджень за відповідними експертними спеціальностями. За результатами дослідження складається висновок експертного дослідження, який додається до документів, що подаються для державної реєстрації. Установлення відповідності конструкції, перевірка за Єдиним державним реєстром транспортних засобів, автоматизованою базою даних про розшукувані транспортні засоби, банком даних Генерального секретаріату Інтерполу, перевірка відомостей про обмеження відчуження за Державним реєстром обтяжень рухомого майна та відомостей про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, а також про реєстрацію місця проживання за Єдиним державним демографічним реєстром, відомостей про особу за Єдиним реєстром боржників, дійсності довіреності за Єдиним реєстром довіреностей, дійсності сертифіката відповідності за Державним реєстром сертифікатів відповідності транспортних засобів, виданих уповноваженими органами або органами із сертифікації, та реєстром виданих сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання, що формується за повідомленнями уповноважених органів, і сертифікатів відповідності нових транспортних засобів, виданих виробником, документів, що підтверджують правомірність придбання, отримання, а також відомостей щодо митного оформлення транспортних засобів проводяться уповноваженими особами сервісного центру МВС.

Відповідно до Положення про Єдиний реєстр довіреностей затвердженого наказом Міністерства юстиції України 28 грудня 2006 року за № 111/5, перевірка дійсності довіреності (у тому числі дубліката довіреності) за даними Єдиного реєстру довіреностей, що пов`язана з учиненням нотаріальних дій, з видачею про це скороченого або повного витягу, проведенням державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з видачею про це скороченого витягу шляхом безпосереднього доступу чи у порядку інформаційної взаємодії Єдиного реєстру довіреностей з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань здійснюється безкоштовно.

Відповідно до пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства юстиції № 622/5 від 20 лютого 2020 року надання інформації з Єдиного реєстру в електронній формі з використанням сервісної послуги у формі прикладного програмного інтерфейсу цього реєстру особам, зазначеним в пункті 1.8 глави 1 Положення про запровадження Єдиного реєстру довіреностей, здійснюється автоматично з використанням програмних засобів ведення цього реєстру шляхом зазначення одного або декількох параметрів пошуку, визначених у пункті 3.5 цієї глави.

Інформація з Єдиного реєстру в електронній формі з використанням сервісної послуги у формі прикладного програмного інтерфейсу цього реєстру містить відомості, визначені підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 цієї глави.

З 06 березня 2020 року ДП «Національні інформаційні системи», як адміністратор, не видає витяги з Єдиного реєстру довіреностей, що пов`язано з набранням чинності наказу Міністерства юстиції України від 20 лютого 2020 року № 622/5, яким внесено зміни до Положення про Єдиний реєстр довіреностей, затвердженого наказом Мін`юсту від 28 грудня 2006 року № 111/5. Національне агентство з питань запобігання корупції, Національна поліція, територіальні органи з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ України, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, члени та уповноважені працівники секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, державні реєстратори прав на нерухоме майно, державні реєстратори юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які перебувають у трудових відносинах із суб`єктом державної реєстрації, отримують інформацію з Єдиного реєстру довіреностей шляхом прямого доступу до нього.

Ідентифікатори доступу до реєстру надаються на підставі належним чином оформленого Замовлення про надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів. Доступ користувачів до реєстру здійснюється за умови використання кваліфікованого електронного підпису, для створення якого використовується виключно захищений носій особистого ключа. Дії, пов`язані з отриманням електронних довірчих послуг у кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг, користувач вчиняє самостійно.

Так, суд бере до уваги те, що Договір між відповідачем та ДП «НАІС» не укладався. Тобто, станом на 13 березня 2020 року у відповідача не було доступу до Єдиного реєстру довіреностей, а отже здійснити перевірку за Єдиним реєстром довіреностей у відповідача не було можливості.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач у межах цього спору перекладає відповідальність на відповідача щодо відчуження його майна, з врахуванням того, що дозвіл на вчинення правочину щодо його майна був наданий власне ним.

Відтак, на момент здійснення перереєстрації представником відповідача у силу наданих йому повноважень та у межах дій, які передбачено законодавством було виконано всі можливі дії щодо перевірки довіреності.

Також, суд бере до уваги, що під час розгляду справи № 583/2295/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу та витребування майна з чужого незаконного володіння, Охтирським міськрайонним судом Сумської області встановлено, що позивачем у встановленому законом порядку не доведено твердження про відсутність його волевиявлення на момент відчуження автомобіля марки «Lincoln», а отже необґрунтоване посилання про порушення його прав власності при укладенні договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8046/2020/1986257 від 13 березня 2020 року.

Тобто, суд приходить висновку, що позивачем не надано суду належних та повних доказів обставин справи. Також, у матеріалах справи відсутня довіреність, на яку посилається позивач, яку б можна було б дослідити та зрозуміти на підставі якого правочину вона надавалась, зокрема, договору купівлі-продажу.

З врахуванням зазначеного, позиція позивача не підтверджена належними доказами, що саме Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві несе відповідальність за перереєстрацію транспортного засобу, на підставі скасованої довіреності. Оскільки, суду не надано належних доказів, протиправності дій відповідача та визнання дій неправомірними.

Згідно з статею 1166 ЦК України, загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду» майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Суд вбачає, що на відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органу державної влади та його посадової або службової особи, отже необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у виді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою, відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду, і саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Так, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанові № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» зазначив, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов`язковою умовою настання відповідальності. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями.

Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана якимись іншими обставинами.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено частиною другою ст. 77 ЦПК України.

Згідно з частиною першою ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов необґрунтований і задоволенню не підлягає.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову суд відмовляє, сплачений судовий збір покладається на позивача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 1-16, 210, 244, 245, 248, 249, 321, 328, 334, 392, 397, 399 Цивільного кодексу України,

ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центра Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в м. Києві в особі Територіального сервісного центру № 8046 про визнання дій і бездіяльності неправомірними, стягнення відшкодування матеріальної шкоди залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 09 вересня 2024 року.

Суддя І. В. Литвинова