Ухвала

від 05.12.2024 по справі 761/45954/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/45954/23-ц Головуючий у 1 інстанції: Литвинова І. В.

Провадження № 22-ц/824/17979/2024 Доповідач: Шебуєва В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Шебуєвої В.А.,

суддів Кафідової О.В., Оніщука М.І.,

секретар Ткаченко В.В.,

розглянувши апеляційну скаргу адвоката Цебрика Любомира Васильовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 вересня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центра Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в м. Києві в особі Територіального сервісного центру № 8046 про визнання дій і бездіяльності неправомірними, відшкодування майнової шкоди,-

в с т а н о в и в:

В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Регіонального сервісного центра Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в м. Києві в особі Територіального сервісного центру № 8046 про визнання дій і бездіяльності неправомірними, відшкодування майнової шкоди. Зазначив, що йому на праві власності належав транспортний засіб марки Lincoln, модель Zephyr, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 . 03 березня 2020 року він надав на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 довіреність на розпорядження вказаним транспортним засобом. 12 березня 2020 року він звернувся до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Місюр В.М. із заявою про скасування довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. від 03 березня 2020 року за реєстровим № 2509 на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Не зважаючи на скасування ним довіреності, 13 березня 2020 року Територіальний сервісний центр № 8046 здійснив перереєстрацію вказаного транспортного засобу на ім`я ОСОБА_2 . Листом від 04 грудня 2020 року Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м. Києві повідомив, що в матеріалах реєстраційної справи відсутні будь-які документи проведення перевірки дійсності довіреності, в тому числі відсутній витяг з Єдиного реєстру довіреностей. На думку позивача це вказує на пряме порушення державним реєстратором Антипенко В.В. законодавства при здійсненні реєстраційних дій. Через неправомірну бездіяльність відповідача він втратив свій автомобіль. ОСОБА_1 просив визнати протиправною бездіяльність Регіонального сервісного центра Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в м. Києві в особі Територіального сервісного центру № 8046, яка полягає у непроведенні перевірки дійсності довіреності серії НОМЕР_7, посвідченої 03 березня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я., виданої ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; визнати неправомірними дії відповідача щодо проведення 13 березня 2020 року перереєстрації транспортного засобу марки Lincoln, модель Zephyr, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , чорного кольору, без належних на те повноважень у ОСОБА_2 ; стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у розмірі 388500,00 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 04 вересня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Під час перереєстрації транспортного засобу марки Lincoln, модель Zephyr, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , посадові особи Територіального сервісного центру № 8046 Регіонального сервісного центра Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в м. Києві повинні були встановити, що видана ОСОБА_1 довіреність, посвідчена приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. 03 березня 2020 року за реєстровим № 2509, є дійсною та виключно після перевірки наданої довіреності вчиняти необхідні реєстраційні дії. Якщо довіреність відкликана, то посадові особи Територіального сервісного центру № 8046 повинні були відмовити в реєстраційній дії, що зроблено не було і призвело до незаконного вибуття автомобіля з власності позивача. Станом на 13 березня 2020 року у Регіонального сервісного центра Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в м. Києві в особі Територіального сервісного центру № 8046 не було доступу до Єдиного реєстру довіреностей, а тому він був зобов`язаний відкласти реєстраційну дію до здійснення перевірки дійсності довіреності у встановленому порядку, чого зроблено не було. Перереєстрація відповідачем права власності на автомобіль позивача на іншу особу без перевірки дійсності довіреності була передчасною. Листі від 04.12.2020 року Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в м. Києві повідомив, що в матеріалах реєстраційної справи відсутні будь-які документи проведення перевірки дійсності зазначеної вище довіреності, в тому числі і витяг з Єдиного реєстру довіреностей, що вказує на порушення державним реєстратором Територіального сервісного центру № 8046 законодавства при здійсненні реєстраційних дій. Через неправомірну бездіяльність та дій Територіального сервісного центру № 8046 з перереєстрації транспортного засобу ОСОБА_1 втратив автомобіль марки Lincoln модель Zephyr, який оцінюється в розмірі 388 500 грн. А тому відповідач має відшкодувати ОСОБА_1 вартість зазначеного автомобіля.

В апеляційній інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представники відповідача просять відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково .

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 на праві власності належав транспортний засіб марки Lincoln, модель Zephyr, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , чорного кольору).

03 березня 2020 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 досягнули домовленості щодо обміну належними транспортними засобами з додатковою доплатою у суму 6 000,00 доларів США. ОСОБА_1 надав довіреність на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , якою уповноважив розпоряджатися транспортним засобом марки Lincoln, модель Zephyr, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , чорного кольору. В свою чергу ОСОБА_2 надав довіреність на ім`я ОСОБА_1 на розпорядження транспортним засобом марки Nissan Titan, 2006 року випуску, номер шасі № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 .

11 березня 2020 року при проведенні судовим експертом Херсонського НДЕКЦ МВС України експертного дослідження автомобіля марки Nissan Titan, 2006 року випуску, номер шасі № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , та спеціалістами електриками ПП ОСОБА_4 встановлено та зафіксовано незадовільний технічний стан автомобіля Nissan Titan, 2006 року випуску, номер шасі № НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_4 . Зазначено, що вказаний автомобіль був «утопленим».

На думку ОСОБА_1 , ОСОБА_5 навмисне приховав цей факт від нього при обміні автомобілями та при підписанні довіреностей. Він стверджував, що автомобіль знаходиться у відмінному стані, тобто надав недостовірну інформацію т ввів його в оману.

12 березня 2020 року ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_6 про висновок судового експерта та електриків про «утоплення» автомобіля марки Nissan Titan, 2006 року випуску номер шасі № НОМЕР_6 , на що він не відреагував.

12 березня 2020 року, ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Місюр В.М. із заявою про скасування довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. від 03 березня 2020 року за реєстровим № 2509 на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Місюр В. М. заяву та припинено дію довіреності 12 березня 2020 року прийнято , що підтверджується Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей за № 764.

13 березня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом направив ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомлення про скасування довіреності.

14 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області з заявою про вжиття заходів до ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , які шахрайським шляхом заволоділи автомобілем марки Lincoln модель Zephyr, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , чорного кольору.

15 березня 2020 року СВ Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202023004000990, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст.190 КК України.

У червні 2020 року від слідчого СВ Херсонського ВП ГУНП в Херсонській області ОСОБА_1. дізнався, що 13 березня 2020 року в ТСЦ № 8046 РСЦ МВС в м. Києві була здійснена перереєстрація автомобіля марки Lincoln модель Zephyr на ім`я ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 8046/2020/1986257 від 13 березня 2020 року, без відповідних на той час повноважень.

За результатами розгляду справи, суд першої інстанцій дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центра Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в м. Києві в особі Територіального сервісного центру № 8046 неправомірними, відшкодування майнової шкоди.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначення публічно-правового спору міститься у пункті 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України та означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад, а участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

При цьому до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

При цьому, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовий спір має свою особливість суб`єктного складу - участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому ч. 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом статті 34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, а також відсутності будь-яких обтяжень, у тому числі за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів визначена Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року N 1388.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20 Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши положення статті 34 Закону України "Про дорожній рух" у взаємозв`язку з приписами статті 334 ЦК України, зазначила, що реєстрація транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах не впливає на набуття особою права власності на нього.

Відповідно до заявлених вимог ОСОБА_1 просив визнати протиправною бездіяльність Регіонального сервісного центра Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в м. Києві в особі Територіального сервісного центру № 8046, яка полягає у непроведенні перевірки дійсності посвідченої 03 березня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. і виданої ним довіреності серії НОМЕР_7 на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , визнати неправомірними дії відповідача щодо проведення 13 березня 2020 року перереєстрації транспортного засобу марки Lincoln, модель Zephyr, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , чорного кольору, без належних на те повноважень у ОСОБА_2 ; відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 388500,00 грн.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував порушенням державним реєстратором Антипенко В.В. законодавства при здійсненні реєстраційних дій з транспортним засобом.

Відтак, ОСОБА_1 оскаржив дії наділених владними управлінськими функціями суб`єктів, що свідчить про виникнення цього спору у зв`язку із виконанням ними своїх повноважень, а тому такий спір є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 280/3647/19.

Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в м. Києві в особі Територіального сервісного центру № 8046 проводить лише державну реєстрацію (перереєстрацію) та зняття з обліку транспортних засобів, а між сторонами не існує будь-яких цивільно-правових відносин, у зв`язку з чим сервісний центр не може бути особою, яка не визнає, порушує або оспорює право позивача на транспортний засіб.

Враховуючи те, що предметом доказування в цій справі є обставини, що підтверджують правомірність/неправомірність прийнятими відповідачем як державним реєстратором рішень про перереєстрацію транспортного засобу, яке за своєю юридичною природою є рішенням суб`єкта владних повноважень та повинно прийматися в порядку, на підставі та у спосіб, визначені законом, то колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що заявлені вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір виник внаслідок виконання відповідачем владних управлінських функцій та має публічно-правовий характер.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 127/16433/17, від 15 травня 2019 року у справі № 127/19267/17.

При цьому ч. 5 ст. 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням викладеного, рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 вересня 2024 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 377, 382 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу адвоката Цебрика Любомира Васильовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 04 вересня 2024 року скасувати та закрити провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центра Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в м. Києві в особі Територіального сервісного центру № 8046 про визнання дій і бездіяльності неправомірними, відшкодування майнової шкоди.

Роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним даної постанови звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09 грудня 2024 року.

Суддя-доповідач Шебуєва В.А.

Судді Кафідова О.В.

Оніщук М.І.