Постанова

від 06.09.2024 по справі 916/5447/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/5447/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаркет+"

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 (повний текст складено 20.06.2024)

по справі №916/5447/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаркет+"

про стягнення 113108,78 грн,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаркет+"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

про стягнення 5157,39 грн.,

(суддя першої інстанції: Літвінов С.В., дата та місце ухвалення рішення: 10.06.2024 року, Господарський суд Одеської області, м. Одеса),

В грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаркет+" 113108,78 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем Договору про закупівлю товарів №4600007429 від 03.01.2023.

Ухвалою Господарського суду від 20.12.2023 прийнято позовну заяву ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" до розгляду та відкрито провадження у справі №916/5447/23 за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

03.01.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява ТОВ "Інтермаркет+" до ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 5157,39 грн.

04.01.2024 відповідач надав відзив на первісний позов в якому просить частково відмовити позивачу в задоволені позову шляхом зменшення санкцій на 80% .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.01.2024 прийнято зустрічну позовну заяву за позовом ТОВ "Інтермаркет+" до ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 5157,39 грн. до спільного розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 916/5447/23 за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 по справі №916/5447/23 первісний позов задоволено частково; стягнуто з Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтермаркет+" (вул. Хімічна, буд. 1/27, оф. 406,Одеса,Одеська область,65031, код 41356343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (Кловський узвіз, б. 7, п. 16, Київ 10, 01010, код 42795490) пеню в розмірі 79176,15 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 грн., в іншій частині позову відмовлено;в задоволенні зустрічного позову відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом покладено на ТОВ "Інтермаркет+" .

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд констатував, що поставка товарів відповідно до Акту приймання товарів за кількістю та якістю: №1178 вартістю 4 714 341,60 грн. з ПДВ здійснена постачальником 22.06.2023 з простроченням на 2 календарні дні; № 1258 вартістю 2 878 080,00 грн. з ПДВ здійснена постачальником 06.07.2023 з простроченням на 16 календарних днів; № 1259 вартістю 3 601 926,00 грн. з ПДВ здійснена постачальником 06.07.2023 з простроченням на 16 календарних днів.

Також судом встановлено, що пеня за прострочення поставки за договором складає суму в розмірі 113108,78 грн. та перевірено правильність такого розрахунку.

При цьому, з урахуванням дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, перевіривши ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання зобов`язань, враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також проаналізувавши всі фактичні обставини справи та обставини ненадання позивачем доказів завдання йому додаткових збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов`язань, з урахування запровадженого воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", господарський суд дійшов висновку про зменшення пені на 30%, у зв`язку з чим до стягнення за первісним позовом присуджено 79176,15 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог, то судом першої інстанції вказано, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів виконання ним всіх умов Договору, своєчасного надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної у відповідності до пункту 4,3 Договору для здійснення розрахунку ТОВ «Оператор ГТС України» згідно положень Договору від 03.04.2023 № 4600007429, а тому зустрічні позовні вимоги є безпідставними та необгрунтованими.

08.07.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 по справі №916/5447/23.

Так, ТОВ «Оператор ГТС України» не погоджується з висновками місцевого господарського суду, викладеними в оскаржуваному рішенні в частині зменшення на 30 % заявленої до стягнення пені, вважає вказане рішення в цій частині необґрунтованим та незаконним, оскільки воно ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи; за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, фактичним обставинам справи; а також таким, що ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт звертає увагу, що предметом спору у даній справі є порушення відповідачем прийнятих зобов`язань щодо своєчасності поставки товарів у відповідності до погодженої сторонами Специфікації.

Водночас, сторони, укладаючи Договір від 03.01.2023 № 4600007429 погодили усі його істотні умови, в тому числі щодо порядку і строків поставки товару та розмір пені у разі їх порушення. Між фактом прострочення поставки товарів і застосуванням до боржника штрафних санкції наявний причинно-наслідковий зв`язок, тому позивач у даному випадку діяв виключно виходячи з положень Договору від 03.01.2023 № 4600007429, статтей 549 та статті 230 Господарського кодексу України.

Оскільки відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, то з метою захисту своїх порушених прав позивач змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення штрафних санкцій, як способу захисту свого майнового права та інтересу.

Заявник апеляційної скарги звертає увагу на положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, якими кредитору надається право застосовувати штрафні санкції та пеню за неналежне виконання зобов`язань або порушення строків їх виконання, необхідністю стабільної та ефективної підприємницької діяльності усіх суб`єктів господарювання. Так, застосування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання є засобом забезпечення належного виконання умов Договору, оскільки об`єкти газотранспортної інфраструктури (на яких здійснюються роботи) мають стратегічне значення для країни і тому поетапне вчасне виконання робіт за Договором в т.ч. є засобом безпечного функціонування ГТС. ТОВ «Оператор ГТС України» наполягає, що відповідачем не наведено доводів та не надано належних і допустимих доказів, які підтверджували б наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положення статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Також на думку заявника апеляційної скарги, розмір пені є співмірним та не є великим у порівнянні із ціною Договору від 03.01.2023 № 4600007429, яка становить 11 328 000,00 грн. та періодом прострочення.

Апелянт вважає, що місцевий господарський суд, при ухваленні рішення по справі, не брав до уваги майновий стан ТОВ «Оператор ГТС України». Разом із цим мотивувальна частина рішення суду не містить фактичних обставин, які стали підставою для ухвалення рішення про зменшення розміру пені та штрафу на 30%.

Крім того, 10.07.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду також надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаркет+" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 по справі №916/5447/23.

На думку заявника апеляційної скарги рішення суду першої інстанції в повній мірі нормам господарського процесуального законодавства України не відповідає, є незаконним та необґрунтованим та підлягає частковому скасуванню.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не з`ясовано причини тривалого прийняття товару позивачем за видатковою накладною № РН-0000014 від 12.06.2023 року; згідно Акту приймання товарів за кількістю та якістю №1178, товар 12.06.2023 року прибув у місце розвантаження і лише 16.06.2023 року позивач розпочав його прийняття і завершив 22.06.2023 року поза граничним строком поставки 19.06.2023.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції під час розгляду справи не досліджено в повному обсязі всі надані відповідачем за первісним позовом, а зменшення пені на 30%, на думку відповідача, у даній справі не відповідає загальним принципам добросовісності, розумності та справедливості та має бути піддано переоцінці судом апеляційної інстанції.

Відповідач за первісним позовом зазначає, що ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» за рахунок ТОВ «ІНТЕРМАРКЕТ+» на момент звернення до суду вже отримало компенсацію у розмірі 566 400.00 грн. банківської гарантії, що в п`ять разів перевищує заявлену вимогу про стягнення пені у сумі 113 108.78 грн.

Тому скаржник вважає, що розглядаючи та вирішуючи справу, суд першої інстанції не дослідив та не надав оцінку всім наданим відповідачем доказам, визнав встановленими обставини справи, які насправді залишились недоведеними, мотивувальна частина судового рішення не містить критичної оцінки наданого позивачем обґрунтування та доказів, при вирішенні клопотання про зменшення пені суд, реалізуючи свої дискреційні повноваження в цьому питанні поверхово дослідив надані сторонами докази, та не врахував недобросовісну поведінку самого позивача, що штучно створював передумови для нарахування санкцій та отримавши значну компенсацію у вигляді банківської гарантії додатково, порушуючи вимоги розумності, справедливості та добросовісності, 7 звернувся за стягненням пені.

ТОВ «ІНТЕРМАРКЕТ+» просить суд апеляційної інстанції рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 року по справі № 916/5447/23 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженої відповідальності «ІНТЕРМАРКЕТ+» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» пені у розмірі 56 554 (п`ятдесят шість тисяч п`ятсот п`ятдесят чотири гривні) 39 копійок та у цій частині позовних вимог ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2024 по даній справі відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" та ТОВ "Інтермаркет+" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 по справі №916/5447/23; встановлено строк учасникам справи для подання відзивів на апеляційні скарги та інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі; вирішено розглянути сумісно апеляційні скарги ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" та ТОВ "Інтермаркет+" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 по справі №916/5447/23 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/5447/23.

18.07.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/5447/23.

25.07.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «ІНТЕРМАРКЕТ+» надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача за первісним позовом, представник ТОВ «ІНТЕРМАРКЕТ+» просив залишити скаргу ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» без задоволення.

29.07.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач за первісним позовом заперечує проти апеляційної скарги ТОВ «ІТЕРМАРКЕТ+», просить залишити скаргу без задоволення.

Також, 25.07.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «ІНТЕРМАРКЕТ+» надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін.

Розглянувши вказане клопотання, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи ціну позову, а також характер спірних правовідносин, оскарження рішення місцевого господарського суду лише в частині, суд апеляційної інстанції вважає, що для повного та всебічного встановлення обставин справи не вимагається проведення судового засідання з повідомленням сторін, а в обґрунтування зворотного жодних доводів у клопотанні не наведено, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання ТОВ «ІНТЕРМАРКЕТ+» слід відмовити.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» та ТОВ «ІНТЕРМАРКЕТ+» укладено Договір № 4600007429 від 03.01.2023 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність Покупця «Підіймально-транспортувальне обладнання (Полотнище, стропи)» (далі - Товари), зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього Договору (далі - Специфікація), а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі Товари.

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна цього Договору становить 9 440 000,00 грн. (Дев`ять мільйонів чотириста сорок тисяч гривень 00 коп.), крім того ПДВ 1 888 000,00 грн. (Один мільйон вісімсот вісімдесят вісім тисяч гривень 00 коп.). Ціна Договору, в тому числі ПДВ, становить - 11 328 000,00 грн. (Одинадцять мільйонів триста двадцять вісім тисяч гривень 00 коп.).

За умовами п.3.3. Договору ціна за одиницю Товару наведена у Специфікації.

Згідно з п. 5.1. Договору Постачальник зобов`язується передати Покупцю Товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації.

Відповідно до Специфікації строк поставки Товарів становить 45 календарних днів з дати отримання Постачальником заявки.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що поставка Товару здійснюється на підставі письмових заявок (далі - Заявка) від Покупця, які є невід`ємною частиною цього Договору. Покупець надсилає скан-копію підписаної уповноваженою особою Заявки електронним листом на електронну адресу Постачальника, зазначену в п. 14.12 цього Договору. Датою отримання заявки Постачальником вважається дата надіслання відповідного повідомлення Покупцем. Оригінали Заявок надсилаються Покупцем поштою на адресу Постачальника, вказану в розділі 15 цього Договору, цінним листом (з описом вкладення) з повідомленням про вручення або кур`єром під розписку. До моменту отримання оригіналу заявки Постачальником надіслані електронною поштою Заявки мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін і можуть бути поданні до судових інстанцій як належні докази і не можуть спростовуватися Сторонами.

Заявка на поставку №1 за Договором № 4600007429 від 03.04.2023 була надіслана 03.05.2023 електронним листом на електронну адресу Постачальника, як вказана у Договорі. Таким чином, останнім днем поставки Товарів є 19.06.2023.

Відповідно до п. 5.8. Договору датою поставки Товарів за цим Договором є дата підписання Покупцем Акта приймання Товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.14 цього Договору та передача Постачальником Покупцю в повному обсязі наведених нижче документів (в рамках кожної поставки; перелічені документи повинні бути наданні Постачальником одночасно із здійсненням поставки товару): видаткової накладної (пп. 5.8.1.), документу про підтвердження якості Товарів на кожну одинцю (або партію) Товару: паспорту; (пп. 5.8.2.), документу про підтвердження гарантійних зобов`язань виробника на Товар (пп. 5.8.З.), товарно-транспортної накладної (пп. 5.8.4.), рахунку- фактури (пп. 5.8.5.).

Відповідно до п. 5.14 Договору приймання Товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі Акту приймання Товарів за кількістю та якістю.

Підпунктом 6.3.1 Договору передбачено, що ростачальник зобов`язаний забезпечити поставку Товарів у строки, встановлені цим Договором.

Разом з тим, поставка товарів відповідно до Акту приймання товарів за кількістю та якістю: № 1178 вартістю 4 714 341,60 грн. з ПДВ здійснена постачальником 22.06.2023 з простроченням на 2 календарні дні; № 1258 вартістю 2 878 080,00 грн. з ПДВ здійснена постачальником 06.07.2023 з простроченням на 16 календарних днів; № 1259 вартістю 3 601 926,00 грн. з ПДВ здійснена постачальником 06.07.2023 з простроченням на 16 календарних днів.

Приймаючи до уваги, що відповідачем поставка товарів здійснена з порушенням строку, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 113 108,78 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду з відповідним позовом, що розглядається судом в межах цієї справи.

Крім того, 03.01.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла зустрічна позовна заява ТОВ "ІНТЕРМАРКЕТ+" до ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 5157,39грн.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАРКЕТ+" виконано свої зобов`язання за Договором та здійснено поставку Товару, що підтверджується відповідними видатковими накладними, підписаними представниками сторін та актами приймання товарів за кількістю та якістю.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що покупець допустив прострочення оплати та несвоєчасно виконав свої зобов`язання щодо розрахунків, тому відповідно до п. 7.2. Договору звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про стягнення пені за прострочення строків оплати складає 5 157,39 грн.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Як вбачається зі змісту апеляційних скарг, рішення місцевого господарського суду оскаржується лише в частині, у зв`язку з чим судовою колегією Південно-західного апеляційного господарського суду переглядається в оскаржуваній частині відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Водночас, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За правилами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРМАРКЕТ+» укладено Договір № 4600007429 від 03.01.2023 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов`язується у визначений цим Договором строк передати у власність покупця «Підіймально-транспортувальне обладнання (Полотнище, стропи)», зазначені в специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього Договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари.

За умовами пп. 6.3.1 Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до п. 5.8. Договору датою поставки товарів за цим Договором є дата підписання покупцем Акта приймання товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.14 цього Договору та передача постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче документів (в рамках кожної поставки; перелічені документи повинні бути наданні постачальником одночасно із здійсненням поставки товару): видаткової накладної (пп. 5.8.1.), документу про підтвердження якості товарів на кожну одинцю (або партію) товару: паспорту; (пп. 5.8.2.), документу про підтвердження гарантійних зобов`язань виробника на Товар (пп. 5.8.З.), товарно-транспортної накладної (пп. 5.8.4.), рахунку- фактури (пп. 5.8.5.).

Відповідно до п. 5.14 Договору приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі Акту приймання Товарів за кількістю та якістю.

Відповідно до пп. 6.3.1 Договору Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку Товарів у строки, встановлені цим Договором.

Разом з тим, поставка Товарів відповідно до Акту приймання товарів за кількістю та якістю: № 1178 вартістю 4 714 341,60 грн. з ПДВ здійснена постачальником 22.06.2023 з простроченням на 2 календарні дні; № 1258 вартістю 2 878 080,00 грн. з ПДВ здійснена постачальником 06.07.2023 з простроченням на 16 календарних днів; № 1259 вартістю 3 601 926,00 грн. з ПДВ здійснена постачальником 06.07.2023 з простроченням на 16 календарних днів.

З огляду на вищевикладене, судова колегія зазначає, що твердження відповідача за первісним позовом про те, що станом на 16.06.2024 товар за видатковою накладною №РН-0000014 від 12.06.2023 на суму 4714341,60 був поставлений покупцю спростовується п.5.8 Договору, згідно якого датою поставки товарів за цим Договором є дата підписання покупцем Акта приймання Товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.14 цього Договору.

Крім того, пунктом 5.7 Договору передбачено, що приймання покупцем товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов`язку з поставки товару за цим Договором та відсутності у покупця до постачальника претензій щодо якості та комплектності товарів.

Що стосується доводів апелянтів в частині неправильності зменшення пені як в одну, так і в іншу сторону, судова колегія зазначає наступне.

Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок пені позивача та встановлено, що він є вірним та арифметично правильним, разом із тим, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначалось раніше, згідно із приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У випадку, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Цивільного кодексу України). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 названого Кодексу).

Отже, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

У постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 викладено висновок про те, що частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень статті 3 Цивільного кодексу України щодо загальних засад цивільного законодавства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови якщо її розмір значно перевищує розмір збитків.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).

Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі №904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас, тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

Конституцій Суд України у рішенні від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Таким чином, на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21).

Так, у п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 року у справі №910/353/19).

Проте, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року у справі №916/553/19, від 22.11.2019 року у справі № 922/937/19).

Разом з тим, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі №902/855/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.1, 2 ст. 233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 Господарського кодексу України і частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

У зв`язку з викладеним судова колегія зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.

Судова колегія наголошує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України).

Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20.

З урахуванням конкретних обставин даної справи, які мають юридичне значення, судом враховано:

-відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору;

-неспівмірність заявлених до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання;

-правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

-пеня не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі;

-з урахуванням конкретних обставин і в їх сукупності, зменшення розміру саме на 30% пені є оптимальним балансом інтересів сторін та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Таким чином, з огляду на дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, перевіривши ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання зобов`язань, враховуючи баланс інтересів обох сторін, а також проаналізувавши всі фактичні обставини справи та обставини ненадання позивачем доказів завдання йому додаткових збитків внаслідок порушення відповідачем зобов`язань з поставки товару, з урахуванням запровадженого воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про достатність підстав для зменшення заявленої позивачем до стягнення пені саме на 30%.

Доводи скаржників, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони вірних висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

За таких обставин, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаркет+" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 по справі №916/5447/23 задоволенню не підлягають, а рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 по справі №916/5447/23 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на заявників апеляційних скарг.

Керуючись ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРМАРКЕТ+" на рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 по справі №916/5447/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 10.06.2024 по справі №916/5447/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: С.І. Колоколов

Я.Ф. Савицький