Постанова

від 02.09.2024 по справі 910/588/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2024 р. Справа№ 910/588/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Хрипуна О.О.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Польчен А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 02.09.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ ОБОЛОНСЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 (повний текст рішення підписано 04.06.2024)

у справі №910/588/24 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Киниці Ігоря Дмитровича

до Комунального підприємства "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ ОБОЛОНСЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство "СІРІУС-М"

про стягнення 300323,00 грн

В судовому засіданні 02.09.2024 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Фізична особа-підприємець Киниця Ігор Дмитрович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ ОБОЛОНСЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА" про стягнення 300 323,00 грн, з яких 230 323,00 грн упущена вигода та 70 000,00 грн - моральна шкода.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неодноразового залиття належного позивачу приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що встановлено рішенням Оболонського районного суду міста Києва у справі №756/8514/23, останньому завдані збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 230323,00 грн від здачі в оренду нежитлових приміщень, що підтверджується звітом про оцінку упущеної вигоди. Систематичні затоплення приміщення завдали позивачеві моральної шкоди.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є власником нежилих приміщень адресою: АДРЕСА_1 .

07.11.2023 Оболонським районним судом міста Києва прийнято рішення у справі 756/8514/23, про стягнення з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" на користь Киниці Ігоря Дмитровича матеріальну шкоду у розмірі 119 649,00 грн, моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн, витрати на проведення незалежної оцінки майна за Договором № 00404/23 від 22.03.2023 у розмірі 15390,00 грн, витрати на проведення мікологічного дослідження у розмірі 1000,00 грн. В частині позовних вимог про стягнення упущеної вигоди внаслідок залиття - провадження у справі було закрито.

Позивач зазначає, що нежитлові приміщення, пошкоджені внаслідок залиття, здавались позивачем в оренду.

Відповідно до звіту про оцінку упущеної вигоди від не отриманої орендної плати, ринкова вартість упущеної вигоди від не отриманої орендної плати за період з 11.01.2023 - 30.04.2023, 07.05.2023 - 30.06.2023 складає 230323,00 грн.

З урахуванням викладеного позивач просить стягнути 230323,00 грн упущеної вигоди, а також 70 000,00 грн моральної шкоди.

У письмових поясненнях, поданих в судовому засіданні 16.05.2024, позивач зазначає, що ним неотримано дохід (упущена вигода) від здачі в оренду нежитлових приміщень, у зв`язку з неможливістю їх використання через затоплення, які здійснив відповідач. Факт затоплення та отримання матеріальних збитків було доведено в Оболонському районному суді міста Києва.

Для складання звіту щодо упущеної вигоди була надана вся необхідна документація, яка є належними та допустимими доказами.

Додатково на підтвердження позовних вимог позивач надає довідку про фінансову та податкову звітність ФОП Киниці І.Д. за 2023 рік, відомість про розрахунки згідно з договором № 12/12/1 від 17.12.2019.

Також, крім іншого, позивач зазначає, що:

- директором третьої особи в січні 2023 на картковий рахунок Киниці І.Д. були перераховані власні кошти в розмірі 15000,00 грн, що відповідає розміру орендної плати за 11 днів до залиття;

- в листі ФОП Киниці І.Д. від 30.04.2023 № 27 допущена помилка щодо реквізитів договору;

- кошти в розмірі 10000,00 грн моральної шкоди, стягнуті рішенням Оболонського районного суду міста Києва, не покривають в повному обсязі завдану позивачу моральну шкоду та погіршення стану здоров`я.

Позиція відповідача

Відповідач проти позовних вимог заперечив, зокрема, посилаючись на таке:

- наданий позивачем звіт та матеріали його розрахунку не можуть бути взяті судом до уваги, у зв`язку з тим, що суми, зазначені у звіті не підтверджені належними та допустимими доказами, як то фінансовою звітністю за попередні періоди, податковою звітністю та іншими доказами, котрі б підтверджували обіг коштів, отриманий дохід та прибуток, у зв`язку з чим, вимоги про стягнення упущеної вигоди не можуть бути задоволені;

- умовами укладеного між позивачем та третьою особою договору оренди передбачено сплату орендної плати попередньо, щомісячно до 5-го числа поточного місяця, водночас, листи від орендаря датовані 11.01.2023, 23.02.2023, 06.05.2023, 27.05.2023 містять прохання про не нарахування орендної плати по договору починаючи з дат складання листів, однак такі листи не містять дат їх надсилання та отримання;

- позивачем не надана інша додаткова угода до договору оренди про розмір орендної плати після 01.06.2023;

- третя особа в зазначених вище листах не вказує того, що вже сплатила орендну плату до 5 числа поточного місяця;

- оренда плата у розмірі 42000,00 грн була погоджена лише до 01.06.2023, а тому нарахування орендної плати за весь червень 2023 у розмірі 42000,00 грн не відповідає додатковій угоді до договору оренди;

- відповідач ставить під сумнів добросовісність намірів позивача про стягнення упущеної вигоди, оскільки неприпустимим є збагачення позивача за рахунок відповідача;

- під час листування позивача з третьою особою виявлено ряд недоліків та помилок, зокрема, дати договорів, дати підписання листів;

- умови договору оренди не містять підстав для припинення нарахування орендної плати;

- розмір моральної шкоди, зазначений у позовній заяві, не відповідає вимогам розумності та справедливості.

Позиція третьої особи.

Третя особа у письмових поясненнях, поданих в судовому засіданні 16.05.2024 зазначає, що внаслідок залиття приміщень 10.01.2023, 23.02.2023, 06.05.2023, 27.05.2023 експлуатація орендованих приміщень стала неможлива, вони потребували ремонту та санізації. На звернення третьої особи позивач звільнив від сплати орендної плати в період з 11.01.2023 по 30.06.2023, а третя особа не сплачувала орендну плату у вказаний період, що підтверджується даними з банківської виписки третьої особи за період з 01.01.2023 по 20.06.2023.

Після завершення ремонтних робіт, яке відбулось 30.06.2023, третя особа відновила виробничу діяльність та надання послуг.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі №910/588/24 закрито провадження у справі №910/588/24 в частині позовних вимог про стягнення 70000,00 грн моральної шкоди.

В іншій частині позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ ОБОЛОНСЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА" на користь Фізичної особи-підприємця Киниці Ігоря Дмитровича 228870,97 грн упущеної вигоди та 3433,06 грн судового збору.

Задовольняючи позов частково, суд дійшов висновку, що неотримання позивачем у період 11.01.2023 - 30.04.2023, 07.05.2023 - 30.06.2023 орендної плати є його упущеною вигодою, оскільки за відсутності фактів залиття та за наявності можливості використання нежитлового приміщення у спірний період, позивач би отримував або мав право вимагати сплати орендної плати від орендаря приміщення у розмірі, встановленому договором оренди (з урахуванням змін).

За січень 2023 позивач отримав орендну плату у розмірі 15000,00 грн, а тому розмір упущеної вигоди у січні 2023 становить 27000,00 грн (42000 грн -15000 грн). Розмір упущеної вигоди у лютому 2023 становить 42000 грн, у січні 2023 - 42000,00 грн, у квітні 2023 - 42000 грн, у травні 2023 - 33870,97 грн (25*42000/31), у червні 2023 - 42000,00 грн.

При виконанні Звіту про оцінку упущеної вигоди від не отриманої орендної плати не врахований повідомлений позивачем факт про отримання орендної плати за січень 2023 у розмірі 15000,00 грн.

Розмір упущеної вигоди у даному випадку підтверджується не лише Звітом, з наданих позивачем доказів можливо перевірити та встановити розмір упущеної вигоди.

За перерахунком суду, розмір неотриманого доходу (упущеної вигоди) позивача від здачі в оренду нежитлових приміщень, у зв`язку з неможливістю їх використання через затоплення становить 228 870,97 грн.

Заявлений у даній справі розмір моральної шкоди є різницею між сумою моральної шкоди, заявленою у справі у справі №756/8514/23 та сумую задоволеної моральної шкоди у справі №756/8514/23 (80000-10000=70000).Як встановлено судом,у даній справі позивачем заявлені вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 70000,00 грн.

Зважаючи на наявність судового рішення (рішення суду у справі №756/8514/23), яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі № 910/588/24 в частині стягнення 70000,00 грн моральної шкоди.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 19.06.2024 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позову про стягнення 228 870,97 грн - упущеної вигоди та 3433, 06 грн судового збору та прийняти в цій частині нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем жодними доказами не доведено, що у період з 11.01.2023 - 30.04.2023, 07.05.2023 - 30.06.2023 надане в оренду третій особі приміщення не могло нею використовуватися за призначенням, а не лише в якийсь день, або тиждень; позивачем не доведено, що до залиття та після виконання ремонтних робіт з усунення наслідків залиття отримував від здачі в оренду нежитлового приміщення щомісячно орендну плату в розмірі 42000,00 грн; докази про часткову сплату орендарем - фізичною особою директором ПП «Сіріус» зі свого карткового рахунку на картковий рахунок орендодавцю - фізичній особі ОСОБА_1 власних коштів, 05.01.2023,13.01.2023,14.01.2023 по 5 000 грн., а не 42 000 грн до 5-го числа поточного місяця, не свідчать про фактичний розмір орендної плати в сумі 42000,00 грн. починаючи з січня 2023 року; матеріали справи не містять належних та допустимих доказів погодження між позивачем та третьою особою розміру орендної плати за червень 2023 року, як того вимагають положення п.8.1 договору оренди № 12/12/1 від 17.12.2019; надані ПП «СІРІУС-М» банківські виписки з поточного рахунку підприємства відмінного від того, що зазначений у Договорі оренди № 12/12/1 від 17.12.2019 не є належним та допустимим доказом здійснення чи не здійснення оплати за спірним договором оренди. Третя особа до пояснень надала виписки з поточного рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2023 до 30.06.2023, рядок за кредитом- 0.00 грн. (надходження), за період з 01.07.2023 до 31.12.2023, рядок за кредитом - 35 550,99 грн. (надходження). Отже, за півроку після відновлення діяльності стоматології, тобто з 01.07.2023 до 31.12.2023, на вказаний рахунок надійшло 35 550,99 грн. При цьому, призначення платежу не містить жодної оплати за надані послуги чи товар від стоматологічної діяльності. Водночас, щомісячна орендна плата, яку, як слідує з оскаржуваного рішення, усно погодили позивач та третя особа, становить 42 000 грн. на місяць. Позивач та третя особа не надали доказів, що третя особа ПП «СІРІУС-М» не могла вести діяльність та не могла користуватися орендованими приміщеннями саме через залиття, а не через відсутність у клініці клієнтів, обладнання чи інших факторів, які є наслідком не отримання доходу через звичайний комерційний ризик. При цьому апелянт посилається на те, що на сайті «ТОП20 довідка та відгуки» за посиланням - https://top20.ua/kviv/zdorovva/stomatologiyi/takimed-tsentr-stomatologivi.html розміщений відгук клієнта стоматології Такімед на АДРЕСА_1 від 15.06.2023 року.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував доводи відповідача, просив апеляційну скаргу відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/588/24.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Комунального підприємства "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ ОБОЛОНСЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/588/24.

04.07.2024 матеріали справи №910/588/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ ОБОЛОНСЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі №910/588/24., розгляд апеляційної скарги призначено на 02.09.2024.

Явка представників сторін

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 02.09.2024 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позову про стягнення 228 870,97 грн - упущеної вигоди та 3433, 06 грн судового збору та прийняти в цій частині нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 02.09.2024 заперечував доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника третьої особи обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

ОСОБА_1 є власником нежилих приміщень, загальною площею 116,3 м.кв., за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Свідоцтва про право власності на нежиле приміщення серії НП № НОМЕР_4, видане Головним управлінням майна м. Києва від 12 листопада 1999 року.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 07.11.2023 (яке набрало законної сили) у справі 756/8514/23 стягнуто Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 119 649 (сто дев`ятнадцять тисяч шістсот сорок дев`ять) гривень 00 копійок, моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, витрати на проведення незалежної оцінки майна за Договором № 00404/23 від 22.03.2023 у розмірі 15 390 (п`ятнадцять тисяч триста дев`яносто) гривень 00 копійок, витрати на проведення мікологічного дослідження у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок та судовий збір у розмірі 1 460 (одна тисяча чотириста шістдесят) гривень 39 копійок.

Вищезазначеним рішенням суду встановлені такі обставини:

- 20.03.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою вх. № 502/К-31 щодо необхідності направлення комісії по факту залиття його нежитлового приміщення 10 січня 2023 року, а також 21 та 22 лютого 2023 року;

- 24.03.2023 року комісією у складі: позивача (власника нежитлового приміщення/ орендодавця) ОСОБА_1, орендаря (ПП "Сиріус"), представників підрядної організації ТОВ "Темік ЛТД" було проведено обстеження нежитлових приміщень та технічного поверху, та складено Акт № 1 про наслідки залиття;

- комісія встановила, що причиною затоплення приміщень стало грубе порушення Аварійною службою Обслуговуючої дільниці № 502, що є структурним підрозділом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва", Правил та норм технічної експлуатації житлових будинків та споруд;

- 31.03.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою вх. № 502/К-39 щодо того, що в більш, ніж місячний термін, відповідачем не виконуються обов`язки по утриманню будинку, в зв`язку з чим, позивач несе збитки і вимушений за власні кошти розпочати роботи по усуненню пошкоджень, завданих залиттям;

- 29.05.2023 року позивач звернувся до відповідача листом вх. № 502/К-74 з проханням направити уповноваженого представника для участі в комісії, яка відбудеться 30.05.2023 об 11-00 год. 30 травня 2023 року комісією у складі: власника нежитлового приміщення (орендодавця) ОСОБА_1 , орендаря (ПП "Сиріус") представників підрядної організації ТОВ "Темік ЛТД" було складено Акт № 2 про наслідки залиття нежитлового приміщення. Комісія встановила, що чергове залиття приміщень позивача 06.05.2023 та 27.05.2023 призвело до короткого замикання електропроводки, що вивело з ладу прибори освітлення, опалення, пожежної, охоронної, сигналізації, системи відео спостереження, приладів стоматологічного обладнання кабінетів, яке знаходиться в даних приміщеннях, а також пошкодження внутрішнього оздоблення стелі та стін;

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, беручи до уваги встановлені обставини та те, що позивач зазнав матеріальної шкоди саме внаслідок неправомірних дій відповідача КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва", як відповідальної особи за утримання та ремонт будинку, враховуючи, що вказана матеріальна шкода підтверджена висновком експерта та становить 119 649,00 грн, не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, Оболонський районний суду міста Києва стягнув з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 119 649,00 грн.

Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що за твердженнями позивача, ним неотримано дохід (упущена вигода) від здачі в оренду нежитлових приміщень, у зв`язку з неможливістю їх використання через затоплення, які здійснив відповідач у розмірі 230323,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 17.12.2019 між Фізичною особою-підприємцем Киницею Ігорем Дмитровичем, як орендодавцем та Приватним підприємством "Сіріус" (назву якого змінено на Приватне підприємство "СІРІУС-М"), як орендарем, укладено договір оренди нежитлового приміщення № 12/12/1 (далі - договір оренди), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у довгострокове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 116,30 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Передача нежитлового приміщення в оренду підтверджується Актом приймання-передачі об`єкту оренду.

30.12.2022 сторони договору оренди уклали додаткову угоду, відповідно до якої погодили розмір орендної сумі 42000,00 грн до 01.06.2023.

Листом від 11.01.2023 орендар звернувся до позивача з проханням не нараховувати орендну плату з 11.01.2023. у зв`язку із затопленням, яке відбулось 10.01.2023 до моменту закінчення проведення ремонтних робіт та відновлення приміщень.

Листом від 23.02.2023 орендар повідомив, що 21-22 лютого відбулось повторне затоплення орендованого приміщення та просив продовжити період не нарахування орендної плати.

30.04.2023 позивач повідомив орендаря, що ремонтні роботи по відновленню технічного стану нежитлового приміщення завершено 30.04.2023 та з 01.05.2-23 нарахування орендної плати буде продовжено. При цьому, як зазначив позивач, у вказаному листі допущено помилку в зазначенні реквізитів договору.

В подальшому листом від 06.05.2023 орендар повідомив позивача, що у зв`язку з затопленням орендованого приміщення, яке відбулось 06.05.2023, відбулось коротке замикання проводки, яке унеможливлює проведення діяльності в приміщенні, у зв`язку з чим просив з 07.05.2023 не нараховувати орендну плату до моменту відновлення приміщень.

27.05.2023 орендар повідомив позивача, що у зв`язку з черговим (четвертим з початку 2023) затопленням, яке відбулось 27.05.2023, неможливим є здійснення діяльності у приміщення, а тому просив не нараховувати орендну плату до моменту відновлення приміщень.

Листом від 30.06.2023 позивач повідомив третю особу, що ремонтні роботи по відновленню технічного стану нежитлового приміщення завершено 30.06.2023, у зв`язку з чим з 01.07.2023 нарахування орендної плати буде продовжене. При цьому, як зазначив позивач, у вказаному листі допущено помилку в зазначенні реквізитів договору.

Відповідно до Звіту про оцінку упущеної вигоди від не отриманої орендної плати, нежитлового приміщення в частині - аптека, офіс, загальною площею 116,3 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , ринкова вартість упущеної вигоди від не отриманої орендної плати за період з 11.01.2023 - 30.04.2023, 07.05.2023 - 30.06.2023 складає 230323,00 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Крім того, позивач вказує, що йому було спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в 70000,00 грн, що полягає в такому: систематичні затоплення приміщення позивача, небажання вчасно прибувати для виявлення аварії та її усунення, небажання відшкодовувати збитки, які були завдані нежитловому приміщенню, збитки від упущеної вигоди від здачі в оренду нежитлових приміщень та нанесенню шкоду здоров`ю позивача через постійні хвилювання та стреси, на підтвердження чого позивачем надано відомість медичних консультаційних висновків та придбання медичних препаратів разом на суму 61892,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині стягнення 228 870,97 грн упущеної вигоди, відповідно в іншій частині в апеляційному порядку не переглядається.

За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із пунктом 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем. Аналогічний правовий висновок щодо необхідності доведення збитків викладено у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.

Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.11.2020 у справі №925/1289/19.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 14.09.2021 у справі № 923/719/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11).

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 ГПК України).

Рішення суду першої інстанцій мотивовано тим, що відповідачем жодними доказами не спростовано, що у період 11.01.2023 - 30.04.2023, 07.05.2023 - 30.06.2023 використання приміщення, в тому числі для орендного користування, було можливим.

Враховуючи, що на момент залиттів договір оренди нежитлового приміщення №12/12/1 від 17.12.2019 був чинний, то відповідно позивач міг би отримувати оренду плату від здачі спірного нежитлового приміщення в оренду.

Отже, неотримання позивачем у період 11.01.2023 - 30.04.2023, 07.05.2023-30.06.2023 орендної плати є його упущеною вигодою, оскільки за відсутності фактів залиття та за наявності можливості використання нежитлового приміщення у спірний період, позивач би отримував або мав право вимагати сплати орендної плати від орендаря приміщення у розмірі, встановленому договором оренди (з урахуванням змін).

Тобто за звичайних обставин позивач мав реальні підстави розраховувати на одержання доходу від здачі нежитлових приміщень в оренду.

Суд зазначає, що між позивачем та третьою особою реально виконувався договір оренди нежитлового приміщення № 12/12/1 від 17.12.2019, позивач до залиття та після виконання ремонтних робіт з усунення наслідків залиття отримував кошти від здачі нежитлового приміщення в оренду щомісячно у розмірі 42000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку фізичної особи-підприємця.

Суд критично оцінив доводи відповідача, що відповідно до умов договору оренди сплата орендної плати здійснюється щомісячно до 5-го числа поточного місяця, а третя особа в зазначених вище листах не вказує того, що вже сплатила орендну плату до 5 числа поточного місяця. Оскільки в письмових поясненнях третя особа зазначила, що не сплачувала орендної плати у спірний період, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів на спростування того, що у період 11.01.2023 - 30.04.2023, 07.05.2023 - 30.06.2023 використання приміщення для цілей, зазначених в договорі оренди, було неможливим.

Заперечення відповідача проти наданих позивачем доказів та викладених обставин визнано такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Згідно з сформованою судовою практикою, упущена вигода - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується (постанова Верховного Суду (ВС) в складі колегії суддів Касаційного господарського суду (КГС) від 12 листопада 2019 року №910/9278/18).

В оскаржуваному рішенні встановлено, що «з письмових пояснень позивача, поданих у судовому засіданні 16.05.2023, вбачається, що, директором третьої особи у січні 2023 на картковий рахунок ОСОБА_1 були перераховані грошові кошти в розмірі 15000,00 грн, що відповідає розміру орендної плати за 11 днів».

На підставі наданих пояснень позивача, судом встановлено, що фізична особа - директор ПП «Сіріус-М» зі свого карткового рахунку перераховує на картковий рахунок фізичній особі ОСОБА_2 власні кошти за оренду нежитлового приміщення згідно Договору оренди № 12/12/1 від 17.12.2019, укладеного між суб`єктами господарювання.

Судом першої інстанції не звернуто увагу на заборону використовувати поточні, платіжні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов`язаних зі здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності.

За поточними, платіжними рахунками в національній валюті фізичних осіб - резидентів здійснюються платіжні операції відповідно до умов договору та вимог законодавства України, які не пов`язані зі здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності (абзац З пункту 24 розділу І Інструкції № 162).

Згідно п. 46.1. статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Надана позивачем до пояснень від 16.05.2024 податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця третьої групи визначає загальний обсяг прибутку позивача як ФОП з відкритим як для ФОП рахунком у банку, а не надходження коштів на рахунок Позивача, відкритий ним для власних потреб і не пов`язаний зі здійсненням підприємницької діяльності.

Оскільки даний факт підтверджений позивачем, зокрема плата за оренду 05.01.2023, 13.01.2023, 14.01.2023 по 5 000 грн, що можна вважати сталою практикою сплати орендних платежів, суду не повідомлено про періодичність таких надходжень на рахунок фізичної особи ОСОБА_2 у спірний період.

Згідно п. 4.3. Договору оренди № 12/12/1 від 17.12.2019, укладеного між ФОП Киниця І.Д. та ПП «Сіріус», оплата оренди здійснюється попередньо, щомісячно до 5-го числа поточного місяця.

Докази про часткову сплату орендарем - фізичною особою директором ПП «Сіріус» зі свого карткового рахунку на картковий рахунок орендодавцю - фізичній особі ОСОБА_1 власних коштів, 05.01.2023,13.01.2023,14.01.2023 по 5 000 грн., а не 42 000 грн до 5-го числа поточного місяця, не свідчать про фактичний розмір орендної плати в сумі 42000,00 грн. починаючи з січня 2023 року.

Позивач не заперечував, що добровільно і свідомо дозволяв не своєчасне внесення орендних платежів орендарем, а також їх відстрочення, на підставі усних домовленостей з третьою особою.

Згідно зі ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано належним чином.

Виходячи з наявних у справі доказів, до залиття позивачем реально не було отримано орендної плати у розмірі 42 000 грн, встановленої п. 2 Додаткової угоди від 30.12.2022 до Договору оренди № 12/12/1 від 17.12.2019, яка повинна бути внесена до 5-го числа поточного місяця, згідно п. 4.3 Договору оренди № 12/12/1 від 17.12.2019 року.

Крім того, п. 2 Додаткової угоди від 30.12.2022 до Договору оренди № 12/12/1 від 17.12.2019 визначено, що розмір орендної плати в сумі 42 000 грн. встановлюється до 01.06.2023 р.

Згідно п. 8.1. Договору оренди № 12/12/1 від 17.12.2019 зміни та доповнення до даного договору оформляються в письмовій формі і підписуються сторонами.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів погодження між позивачем та третьою особою розміру орендної плати за червень 2023 року, як того вимагають положення п.8.1 договору оренди № 12/12/1 від 17.12.2019.

Судом першої інстанції не взято до уваги заперечення Відповідача від 27.05.2024 на письмові пояснення позивача ФОП Киниці І.Д. та третьої особи ПП «СІРІУС-М» від 16.05.2024, а також не досліджені надані третьою особою ПП «СІРІУС-М» виписки з поточного рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк».

Так, третя особа ПП «СІРІУС-М» в поясненнях зазначала, що підприємство не сплачувало орендну плату згідно договору оренди нежитлового приміщення від 17.12.2019 року № 12/12/1 (далі - Договір оренди № 12/12/1 від 17.12.2019), укладеного між ФОП Киниця І.Д. та ПП «СІРІУС-М», в період з 11.01.2023 р. до 30.06.2023 р. На підтвердження вказаного, ПП «СІРІУС-М» надало дані з банківської виписки з поточного рахунку підприємства в АТ КБ «Приват Банк» за період з 01.01.2023 р. до 30.06.2023 р.

Ні Договір оренди № 12/12/1 від 17.12.2019, ні додаткова угода б/н від 30.12.2022 до вказаного Договору оренди не містять поточний розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , виписку з якого надає ПП «СІРІУС-М» до письмових пояснень.

У Договорі оренди № 12/12/1 від 17.12.2019 розрахунковий рахунок ПП «СІРІУС-М» вказаний як № НОМЕР_2 в АТ КБ «Приват Банк» м. Києва.

Згідно п.п. 12 п. 3 Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 162 (далі - Інструкція № 162), поточний рахунок - рахунок (уключаючи рахунок із спеціальним режимом використання), що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України;

Таким чином, надані ПП «СІРІУС-М» банківські виписки з поточного рахунку підприємства відмінного від того, що зазначений у Договорі оренди № 12/12/1 від 17.12.2019 не є належним та допустимим доказом здійснення чи не здійснення оплати за спірним договором оренди.

Третя особа до пояснень надала виписки з поточного рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк»

за період з 01.01.2023 до 30.06.2023, рядок за кредитом- 0.00 грн. (надходження),

за період з 01.07.2023 до 31.12.2023, рядок за кредитом - 35 550,99 грн. (надходження).

Отже, як правильно звертає увагу апелянт (відповідач), за півроку після відновлення діяльності стоматології, тобто з 01.07.2023 до 31.12.2023, на вказаний рахунок надійшло 35 550,99 грн. При цьому, призначення платежу не містить жодної оплати за надані послуги чи товар від стоматологічної діяльності. Водночас, щомісячна орендна плата, яку, як слідує з оскаржуваного рішення, усно погодили позивач та третя особа, становить 42 000 грн. на місяць.

Матеріали справи не містять доказів того, що ПП «СІРІУС-М» повідомлено клієнтів про припинення надання послуг на певний період, смс-повідомлення, оголошення у соцмережах на сторінці стоматології, наказ про оголошення простою тощо), що підтверджують те, що клініка не працювала, не вела господарська діяльність з 11.01.2023 до 30.06.2023 за спірною адресою, оскільки розрахунки з клієнтами можливі і у готівковій формі.

Згідно зі статтею 34 Кодексу законів про працю України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Тлумачення статті 34 КЗпП України свідчить про те, що обов`язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів.

Матеріали справи не містять доказів повної зупинки роботи або тимчасового припинення діяльності ПП «Сіріус-М», звільнення працівників чи переведення до інших підрозділів, доказів неможливості забезпечення дистанційної роботи третьої особи.

Апелянт слушно звертає увагу на те, що позивач та третя особа не надали доказів, що третя особа ПП «СІРІУС-М» не могла вести діяльність та не могла користуватися орендованими приміщеннями саме через залиття, а не через відсутність у клініці клієнтів, обладнання чи інших факторів, які є наслідком не отримання доходу через звичайний комерційний ризик.

При цьому апелянт посилається на те, що на сайті «ТОП20 довідка та відгуки» за посиланням - https://top20.ua/kviv/zdorovva/stomatologiyi/takimed-tsentr-stomatologivi.html розміщений відгук клієнта стоматології Такімед на АДРЕСА_1 від 15.06.2023 року.

З урахуванням принципу розумності, очевидно, що виконавець медичних послуг зобов`язаний здійснювати ведення відповідної медичної документації про лікування.

Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Враховуючи зазначене, судом першої інстанції не було надано належної оцінки наданим ПП «СІРІУС-М» до письмових пояснень від 16.05.2024 банківських виписок з поточного рахунку підприємства відмінного від того, що зазначений у Договорі оренди № 12/12/1 від 17.12.2019, а також неможливість ведення діяльності саме через залиття. Також не надано належної оцінки відсутності у справі доказів повної зупинки роботи підприємства або тимчасового припинення діяльності підприємства.

Отже, матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів того, що орендар ПП «Сіріус-М» дійсно не працював, тобто не велася господарська діяльність з 11.01.2023-30.04.2023, 07.05.2023-30.06.2023 включно, а не у певний якийсь день або тиждень.

Місцевий господарський суд не звернув уваги на вказані обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову та стягнення 228870,97 грн упущеної вигоди.

З урахуванням викладеного вище у сукупності колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення 228870,97 грн упущеної вигоди спростовується встановленими обставинами і оцінкою наявних у справі доказів, що є підставою для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування оскаржуваного судового рішення в частині стягнення упущеної вигоди.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що внаслідок задоволення апеляційної скарги відповідача рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі №910/588/24 підлягає скасуванню, в оскаржуваній частині щодо стягнення упущеної вигоди.

У відповідності до ст. 129 ГПК України у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ ОБОЛОНСЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі №910/588/24 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 у справі №910/588/24 скасувати.

3. Прийняти нове рішення про відмову в позові.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Киниці Ігоря Дмитровича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Комунального підприємства "КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ З ОБСЛУГОВУВАННЯ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ ОБОЛОНСЬКОГО РАЙОНУ М. КИЄВА" (04214, місто Київ, вулиця Північна, будинок 22, код ЄДРПОУ 39611267) 7779,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5 Доручити Господарському суду м.Києва видати наказ.

6. Матеріали справи №910/588/24 повернути до Господарського суду м.Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 09.09.2024.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.О. Хрипун

А.О. Мальченко