Постанова

від 13.08.2024 по справі 906/1461/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2024 року Справа № 906/1461/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В.

суддя Бучинська Г.Б.

суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Захарова М.О.

за участю представників сторін:

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмонтаж ЛТД" - адв.Чайка О.В., адв. Швидкий О.О.

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігнатпіль Енерджи" - адвокат Михайлик С.І.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігнатпіль Енерджи"

на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.03.2024 р.

постановлене у м. Житомир, повний текст складено 01.04.2024 р.

у справі № 906/1461/23 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмонтаж ЛТД"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігнатпіль Енерджи"

про стягнення 4 257 822,15 грн. заборгованості з урахуванням відсотків річних та інфляційних втрат і пені

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення від 27.03.2024 р. Господарський суд Житомирської області частково задоволив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмонтаж ЛТД" у справі № 906/1461/23. Згідно з рішенням підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігнатпіль Енерджи" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмонтаж ЛТД" 2718600,00 грн. боргу, 243500,60 грн. 3 % річних, 1288027,91 грн. інфляційних втрат та 63751,93 грн. судового збору. Суд відмовив у стягненні 7693,64 грн. пені.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Ігнатпіль Енерджи" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що резолютивна частина ухвали суду першої інстанції про повідомлення від 04.12.2023 р. містила описку, оскільки в ній зазначалось, що суд ухвалив повідомити відповідача про підготовче засідання, призначене на 10:30 год. "15" січня 2024 р. в приміщенні Господарського суду Житомирської області в залі судових засідань № 207.

Пояснює, що ухвала про таке повідомлення була направлена відповідачу, але вручена не була і повернута суду з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою». При цьому, ухвала повернулась до суду лише 22.01.2024р., тобто - після судового засідання. Натомість на час судового засідання 15.01.2024 р. матеріали справи не містили доказів належного повідомлення відповідача про призначення розгляду справи.

Також зауважує, що засідання відбулось в інший час, ніж було ухвалено судом в засіданні 04.12.2023 р., та в інший час, ніж про який повідомлялось в ухвалі, а саме о 10 год. 39 хв.

Зазначає, що суд здійснив розгляд справи без участі відповідача та закрив підготовче провадження, незважаючи на неналежне повідомлення відповідача про проведення судового засідання та, відповідно, неподання відповідачем відзиву на позов. Доводить таким чином, що відповідач фактично позбавлений можливості надати заяви по суті справи, докази своєї позиції або клопотання про витребування доказів чи проведення експертизи. Вважає, що суд першої інстанції зобов`язаний був відкласти розгляд справи, призначений на 15.01.2024 р., у зв`язку з відсутністю доказів інформування відповідача про час і місце розгляду справи та фактично першою неявкою відповідача.

Пояснює, що 20.03.2024 р. після ознайомлення з матеріалами справи представником відповідача було подано клопотання про визнання наданих позивачем доказів неналежними та недопустимими, представником відповідача було поставлено під сумнів наявність у позивача оригіналів доказів. Натомість в судовому засіданні 27.03.2024 р. на зауваження представника відповідача суд зазначив, що оригінали доказів були ним оглянуті в засіданні 04.12.2023 р.

Посилається на п. 4.1 договору генерального підряду від 04.04.2020 р. № 01-04/ЕРС та зазначає, що додаток № 1 до контракту позивачем до позовної заяви не долучено. Інших доказів, які б підтверджували погодження сторонами порядку та строків оплати робіт, матеріали справи не містять.

Вважає, що оскаржуване рішення не містить обґрунтування неприйняття тих чи інших доказів по справі та не містить аргументів щодо підстав відхилення доводів відповідача, викладених у клопотанні про визнання доказів недопустимими та неналежними. Звертає увагу, що акт звірки взаємних розрахунків охоплює період з січня 2020 року по грудень 2022 року, тоді як позовну заяву було подано 02 листопада 2023 року.

Доводить, що ненадання позивачем копії додатку № 1, в якому сторони визначили порядок здійснення розрахунків, який є невід`ємною частиною договору, мало наслідком застосування до відповідача норм не ст. 854 ЦК України, а ст. 530 ЦК України, при цьому санкції за прострочення виконання грошового зобов`язання повинні розраховуватись не з 06.06.2020 р. чи 01.10.2020р. (оскільки жодним документом не встановлено строк оплати основного боргу до вказаної дати), а з моменту невиконання відповідачем вимоги позивача, викладеної в претензії від 25.09.2023 р.

Звертає увагу, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до п. 5.1 договору, сторони домовились, що строк виконання робіт за цим договором починається від дня укладення цього договору до « 25» травня 2020 р. включно. При цьому акт приймання виконаних будівельних робіт було підписано лише 05.06.2020 р., тобто - з пропуском визначених в договорі строків. Позивачем не було надано ні доказів направлення акту приймання виконаних будівельних робіт до 25.05.2020 р., ні доказів погодження відповідачем продовження строку виконання робіт до 05.06.2020 р.

Також стверджує, що відповідач сплатив позивачу кошти в сумі 3767750,77 грн., що суттєво перевищує розмір основного боргу, заявленого позивачем.

З 24.02.2022 р. введено військовий стан в Україні, що вплинуло на виконання зобов`язань відповідачем та зумовило потребу у введенні додаткових заходів забезпечення безпеки об`єкту; розмір основної заборгованості, заявленої позивачем, становить 2718600 грн., в той час як розмір заявлених санкцій становить 1539222,15 грн., тобто - 57 % від розміру боргу, і стягнення з відповідача таких санкцій у повному обсязі, може спричинити його неплатоспроможність, що з урахуванням специфіки його діяльності вплине на енергозабезпечення країни.

Зазначає також про подання позову з пропуском строку позовної давності.

Пояснює, що вказані обставини є підставою для зменшення розміру санкцій, у разі прийняття рішення судом про задоволення позовних вимог.

Доводить, що з огляду на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення судом норм процесуального права; нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи оспорюване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Техмонтаж ЛТД» подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги відповідача надуманими та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Звертає увагу, що відповідач ніколи не заявляв про недійсність договору, актів виконаних робіт. Не заявляв відповідач і про те, що роботи з будівництва сонячної електростанції за адресою: вул. Житомирська, 52а, с. Павлюківка, Овруцького району, Житомирської області за договором не виконані.

Зауважує, що відповідач не надав на противагу доказам позивача суду жодного письмового доказу, який би свідчив про те, що договір не укладавс чи договір має інший зміст.

Доводить, що про існування господарської справи відповідач знав заздалегідь, оскільки 02 листопада 2023 року отримав від позивача позовну заяву та 10 листопада 2023 року отримав заяву про усунення недоліків за ухвалою суду від 03.11.2023 р. разом із позовною заявою в новій редакції. Звертає увагу, що в заяві про усунення недоліків є назва господарського суду та номер справи.

Посилається на ст. 178 ГПК України та стверджує, що навіть вже після закриття підготовчого провадження відповідач не був позбавлений можливості подати відзив на позов. Звертає увагу, що суди при визначенні термінів подання відзиву на позов та доказів вказують, що терміни обрахування строків починають спливати не з дати відкриття провадження, а з дати отримання копії ухвали.

Вважає, що відповідач мав достатньо часу надати відповідь на претензію, вийти на перемовини, не доводити справу до судового розгляду, контролювати наявність судового розгляду загальнодоступними засобами, подати відзив, надати заяви по суті справи, докази своєї позиції або клопотання про витребування доказів чи проведення експертизи.

Також звертає увагу, що відповідач жодного разу не заявив позивачу про наявність істотних недоліків чи виконання робіт за договором не в повному обсязі чи неналежним чином - жодного доказу щодо протилежного відповідач також не надає.

Зауважує, що акт звірки взаємних розрахунків охоплює період з січня 2020 року по грудень 2022 року, в той час як позовну заяву було подано 02 листопада 2023 року, що свідчить виключно про дотримання позивачем принципу добросовісності та поваги до інтересів іншої сторони договору, натомість в інші періоди розрахунки по договору підряду відповідачем не здійснювалося.

Вважає, що жодним чином не доведено те, що стягнення з відповідача штрафних санкцій в повному обсязі може спричинити його неплатоспроможність чи вплине на енергозабезпечення країни. Натомість, враховуючи повне невизнання своїх зобов`язань за договором та небажання хоч якось домовлятися, свідчить про недобросовісність відповідача, що суперечить добросовісній та чесній діловій практиці.

Просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігнатпіль Енерджи" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 27.03.2024 р. по справі № 906/1461/23 - без змін.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Ігнатпіль Енерджи" подав відповідь на відзив.

Звертає увагу, що відповідач не оспорює факт укладання договору та виконання робіт за ним. Відповідач не погоджується з визначенням строків настання зобов`язання з оплати робіт, розміром заборгованості та завершенням робіт за договором в повному обсязі у зазначену позивачем дату. Зазначає, що у відзиві позивач не спростовує того факту, що в матеріалах справи відсутні будь-які завдання замовника та рахунки, які направлялися відповідачу.

Вважає, що подання відзиву після закриття підготовчого провадження можливе виключно у разі винесення ухвали про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.

На вимогу суду позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Техмонтаж ЛТД» подав додаткові пояснення. Пояснює, що строк оплати настав з моменту підписання акту приймання виконаних робіт, тобто - з 05.06.2020 р. і з цього часу почалось прострочення розрахунків.

Також вважає, що позов заявлений в межах строку позовної давності оскільки згідно із п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОУГО-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Також, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України доповнила розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 19, згідно із яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Ігнатпіль Енерджи» також подав додаткові пояснення.

Зазначає, що позивачем не доведено, що 05.06.2020 р. ним було передано відповідачу роботи остаточно, з урахуванням тих обставин, що в акті приймання виконаних будівельних робіт зазначено, що обсяг робіт вказано за червень 2020 року.

Також зауважує, що встановлення значного розміру штрафних санкцій (пені, 3% річних та інфляційних втрат), несумісне з принципом розумності, справедливості та носить не компенсаційний характер, натомість є додатковим надходженням для позивача.

В судових засіданнях 18.06.2024 р. та 13.08.2024 р. представник скаржника/відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задоволити.

Представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

04.04.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмонтаж ЛТД" як підрядник та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ігнатпіль Енерджи" як замовник уклали договір генеральною підряду № 01-04/ЕРС /а.с.12 у т. 1/.

За умовами п. 1.1. договору передбачено, що замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання за завданням замовника здійснити будівництво сонячної електростанції на земельній ділянці з кадастровим номером 1824282700:08:000:0342, яка розташована на території Ігнатпільської сільської ради (адреса об`єкта будівництва: вул. Житомирська, 52а, с.Павлюківка, Овруцького району, Житомирської області; Житомирська обл., Овруцький р-н, с. Павлюківка, вул. Житомирська, 52а), інверторна потужність 9500 кВт, в порядку, обсязі і на умовах, визначених цим контрактом, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконані підрядником роботи згідно з умовами цього контракту.

Відповідно до п. 1.3. договору визначено, що конкретний перелік та обсяг виконаних робіт визначається відповідно до завдань замовника і відображається в рахунках та/або актах виконаних робіт.

Згідно з п. 2.2. договору сторони домовились, що факт виконання етапів робіт, підтверджується підписанням сторонами актів виконаних робіт.

Вартість робіт за цим контрактом визначається відповідно до додатку № 1 до контракту ("Договірна ціна"). Вартість робіт за цим контрактом визначається, виходячи з вартості за 1 МВт (п. 3.1 договору).

Пунктом 3.2. договору передбачено, що вартість виконаних робіт за цим контрактом включає сукупність всіх витрат підрядника, витрат на придбання обладнання (якщо сторони в письмовій формі домовилися про придбання такого обладнання підрядником), інших витрат, про які сторони досягли письмової згоди та які підтверджуються документами бухгалтерського обліку та звітності.

Згідно з п. 4.1. договору оплата робіт підрядника за договором здійснюється замовником (уповноваженою особою) у безготівковій формі шляхом перерахунку замовником грошових коштів на поточний банківський рахунок підрядника. Порядок оплати визначається сторонами в додатку № 1 до цього контракту.

Відповідно до п. 4.2. договору сторони дійшли згоди, що факт виконання підрядником робіт за цим договором підтверджується актом виконаних робіт, який повинен містити конкретну вартість виконаних робіт. Замовник зобов`язаний підписати акт виконаних робіт протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання (п. 4.3 договору).

Згідно з п. 8.4 договору у випадку порушення замовником строків оплати вартості робіт замовник зобов`язується сплатити на користь підрядника неустойку у вигляді пені в розмірі 0,001 відсотка за кожний день прострочення до 10 днів і 0,0015 відсотка - за кожний день прострочення, починаючи з 11 дня прострочення.

07.09.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмонтаж ЛТД" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ігнатпіль Енерджи" уклали додаткову угоду № 1 до договору підряду /а.с.19 у т.1/.

Пунктом 2 додаткової угоди № 1 від 07.09.2020 р. до договору підряду передбачено, що загальна ціна договору збільшується на суму 4134, 38 доларів США, що станом на дату укладення цієї угоди складає 113157, 98 грн. відповідно до офіційного курсу НБУ на 07.09.2020 р., крім того - ПДВ (20%) - 22631, 60 грн., всього 135789, 58 грн.

Згідно з п. 3 додаткової угоди № 1 від 07.09.2020 р. передбачено, що сума, на яку сторони домовилися збільшити ціну договору, сплачується замовником підряднику до 14 вересня 2020 року включно.

16.09.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмонтаж ЛТД" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ігнатпіль Енерджи" уклали додаткову угоду № 2 до договору підряду /а.с.20 у т.1/.

Пунктом 1 додаткової угоди № 2 від 16.09.2020 р. до договору підряду передбачено, що ціна договору збільшується на суму 15621,87 доларів США, що станом на дату укладення цієї угоди складає 365234, 17 грн. відповідно до офіційного курсу НБУ на 16.09.2020 р., і ПДВ (20%) - 73046, 83 грн., всього 438281,00 грн.

Згідно з п. 2 додаткової угоди № 2 від 16.09.2020 р. до договору підряду передбачено, що сума, на яку сторони домовилися збільшити ціну договору, сплачується замовником підряднику до 21 вересня 2020 року включно.

На виконання умов договору генерального підряду № 01-04/ЕРС від 04.04.2020 р. та додаткових угод до нього ТОВ "Техмонтаж ЛТД" виконало для ТОВ "Ігнатпіль Енерджи" будівельні роботи з будівництва сонячної електростанції на загальну суму 6486350,77 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками довідкою про вартість виконаних робіт від 05.06.2020 р. на суму 5910000,00 грн., актом приймання-передачі виконаних будівельних робіт за червень 2020 року на суму 5910000,00 грн. /а.с. 18,44-53 у т.1/та зазначеними вище додатковими угодами про збільшення ціни.

В період з червня 2020 року по вересень 2020 року відповідач здійснив часткову оплату за виконані будівельні роботи на загальну суму 3767750,77 грн., а саме: 15.06.2020 р. - 3191400,00 грн., 11.09.2020 р. - 138067,77 грн., 17.09.2020 р. - 438281,00 грн.

31.12.2022 р. сторони виконали вивірку розрахунків за період з січня 2020 року по грудень 2022 року, за результатами якої склали акт, де відображені дати та суми господарських операцій та погоджена сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігнатпіль Енерджи" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмонтаж ЛТД" в сумі 2718600,00 грн. /а.с. 54 у т.1/.

25.09.2023 р. позивач направив відповідачу претензію, у якій вимагав перерахувати заборгованість за договором генерального підряду від 04.04.2020 р. № 01-04/ЕРС у сумі 2718600,00 грн. /а.с. 55-63 у т.1/. Крім того, з підстав неналежного виконанням відповідачем умов договору позивач вимагав сплати 7693,64 грн. пені, 243500,60 грн. 3 % річних та 1288027,91 грн. інфляційних втрат. Відповідач на претензію не відреагував.

Доказів оплати решти заборгованості суду не надано.

Отже, на умовах договору генеральною підряду № 01-04/ЕРС від 04.04.2020 р. між сторонами відбулись правовідносини з будівельного підряду.

Відповідно до норм ст.ст. 317, 318 ГК України та ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 319 ГК України та ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об`єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов`язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об`єкти і оплатити їх. Згідно зі ст. 875 ЦК України до договору будівельного підряду застосовуються положення Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до норм ч.1 ст.854, ст..879 ЦК України оплата провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Колегією суддів встановлено, що договором генерального підряду погоджено, що порядок оплати визначається сторонами в додатку № 1 до цього контракту (пункт 4.1), однак ні позивачем, ні відповідачем не надано до суду додатку № 1, який би визначав строки оплати, тому судом застосовуються норми ч.1 ст.854, ст..ст. 875, 879 ЦК України і визначено, що строк оплати настав з моменту підписання акту приймання виконаних робіт, тобто - з 05.06.2020 р. Відповідно, з 06.06.2020 р. почалось прострочення розрахунків за виконані роботи /а.с.44-53 у т. 1/ із урахуванням погодження збільшення ціни за умовами додаткової угоди № 1 від 07.09.2020 р. та додаткової угоди № 2 від 16.09.2020 р. і строків оплати такої різниці до ціни відповідно до 14 вересня 2020 року включно та до 21 вересня 2020 року включно.

Отже, факт виконання робіт на загальну суму 6486350,77 підтверджений первинними документами актом приймання-передачі будівельних робіт за червень 2020 року /а.с. 44 53 у т.1/, що відповідає умовам п.1.3, 2.2 договору, а також - додатковими угодами до договору генерального підряду № 1 від 07.09.2020 р., № 2 16.09.2020 р.

Надані позивачем первинні облікові документи мають необхідні реквізити відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого Мінюстом України 05.06.95 р. за № 168/704 (з подальшими змінами і доповненнями), тому є належними доказами того, що господарські операції (в даному випадку приймання передача будівельних робіт за договором) фактично відбулись і, відповідно - доказом зобов`язання відповідача перед позивачем за ст.509 ЦК України та ст.ст.173-174,193 ГК України.

Актом вивірки розрахунків сторони погодили дебет у сумі 2718600,00 грн. Акт вивірки підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками. Колегія суддів встановила, що відомості у акті відповідають змісту вище перелічених первинних документів.

Колегія суддів відзначає при цьому, що акти вивірки розрахунків є документом, який виконує у бухгалтерському обліку допоміжну функцію для спрощення взаємних розрахунків за договорами і звірки фактів сплати коштів, тому підлягає оцінці і перевірці судом в сукупності із іншими доказами у справі відповідно до ст..86 ГПК України. Натомість доводи відповідача про те, що акт звірки взаємних розрахунків охоплює період з січня 2020 року по грудень 2022 року, тоді як позовну заяву було подано 02 листопада 2023 року, не має жодного значення за відсутності інших доказів оплати.

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не досліджував первинні документи спростовані матеріалами справи. Так, протоколом судового засідання від 27.03.2024 р. /а.с. 243-245 у т.1/ підтверджено, що в судовому засіданні суд перейшов до дослідження доказів, заслуховував пояснення представників позивача та відповідача стосовно доказів, задавав питання, і ухвалив про завершення стадії дослідження доказів.

Натомість відповідач не спростував факт боргу в сумі 2718600,00 грн. жодним доказом відповідно до норм ст. 74, 76-78 ГПК України.

Отже, позовна вимога в частині стягнення боргу в сумі 2718600,00 грн. підтверджена первинними документами - належними і допустимими доказами у справі, і колегія суддів погоджується із рішенням Господарського суду Житомирської області в частині стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також - три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов`язання має місце, також правомірно з урахуванням умов договору і норм ст.625 ЦК України позивач заявив про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних.

Період прострочення позивач правомірно визначив з 01.10.2020 р. по 25.09.2023 р., враховуючи, як зазначено вище, що строк оплати настав з моменту підписання акту приймання виконаних робіт, тобто - з 05.06.2020 р.

Перевіривши розрахунки позивача на а.с.8 - 9, колегія суддів зазначає, що розрахунки позивача є правильними, відповідають умовам договору і встановленим обставинам, тому коленія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення 243500,00 грн. відсотків річних та 1288027,91 грн інфляційних втрат.

Відповідач не спростовує правильність розрахунків відсотків річних та інфляційних втрат. Разом з тим, застосування нарахувань відповідно до ст.625 ЦК України не є господарськими штрафними санкціями, які можуть бути зменшені судом відповідно до норм ст.233 ГК України і ст.551 ЦК України.

При цьому колегія суддів відзначає, що факт запровадження обмежень воєнного часу в Україні, про які зазначає відповідач, безумовно має негативний вплив на умови господарювання сторін. Такі обставини в рівній мірі мають значення для обох сторін договору, тому оцінюються судом з урахуванням балансу інтересів як позивача, так і відповідача.

Відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану з 24 лютого 2022 року. Відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії.

З урахуванням наведених норм та конкретних обставин справи щодо настання грошового зобов`язання колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника щодо пропуску позовної давності.

При цьому колегія суддів відзначає, що зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені сторонами не оскаржується, тому колегія суддів, керуючись нормами ст. 269 ГПК України, не перевіряє правильність рішення в частині відмови у стягненні пені.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним, таким, що відповідає нормам ст..236 ГПК України, рішення суду першої інстанції по суті спору.

Що стосується доводів скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в процесі розгляду справи, колегія суддів не встановила порушення норм процесуального права, які б стали підставою для скасування рішення.

Так, колегія суддів встановила, що Господарський суд Житомирської області відповідно до ухвали від 13.11.2023 р. відкрив провадження у справі № 906/1461/23 та призначив справу до розгляду в судовому засіданні 04.12.2023 р. Копія такої ухвали була надіслана на поштову адресу відповідача, однак за заявою відповідача поштове відправлення 29.11.2023 р. було перенаправлено до іншого відділення, що підтверджується трекінгом Укрпошти /а.с. 105 у т.1/. 09.01.2024 р. таке поштове відправлення повернулося до Господарського суду Житомирської області у зв`язку з закінченням терміну зберігання /а.с. 116 у т.1/.

Ухвалою від 04.12.2023 р. Господарський суд Житомирської області продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче судове засідання на 15.01.2024 р.

Матеріалами справи підтверджено, що ухвали Господарського суду Житомирської області від 13.11.2023 р. та від 04.12.2023 р. були направлені відповідачеві своєчасно за належною адресою, підтвердженою витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 146 у т.1/, тому повідомлення учасника про розгляд справи вчинене судом першої інстанції відповідно до норм ст. 120 ГПК України. Відповідно до аб. 2 ч. 7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Ухвалою від 15.01.2024 р. Господарський суд Житомирської області ухвалив проводити судове засідання без участі представника відповідача та закрив підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено судом на 06.02.2024 р.

На підставі матеріалів справи колегія суддів встановила, що 05.02.2024 р. відповідач подав до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю ознайомитися з матеріалами справи та підготувати відзив на позовну заяву /а.с. 136 у т.1/.

Господарський суд Житомирської області протокольною ухвалою від 06.02.2024 р. задоволив таке клопотання відповідача та відклав розгляд справи на 20.02.2024 р. /а.с. 138 у т.1/.

15.02.2024 р. відповідач подав до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи та просив суд надати додатковий період для належної підготовки та реалізації права на захист /а.с. 153 у т.1/.

Господарський суд Житомирської області протокольною ухвалою від 20.02.2024 р. задоволив клопотання відповідача та відклав розгляд справи на 26.02.2024 р. /а.с. 158 159 у т.1/.

26.02.2024 р. відповідач втретє подав клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи /а.с. 171 у т.1/.

Протокольною ухвалою від 26.02.2024 р. Господарський суд Житомирської області задоволив клопотання відповідача та відклав розгляд справи на 21.03.2024 р. /а.с. 185 у т.1/.

Натомість відповідач відзиву на позовну заяву не подав, не звертався з заявами про продовження строку на подання відзиву чи будь-яких доказів, однак подав клопотання про визнання поданих позивачем доказів неналежними та недопустимими і письмові судові дебати, де виклав свої заперечення проти позову, яким судом першої інстанції була надана належна оцінка.

Наведені дії суду першої інстанції колегія суддів оцінює як правомірні і звертає увагу, що суд першої інстанції відкладав підготовче судове засідання та відповідно продовжував строк підготовчого провадження на 30 днів. Натомість відповідач був повідомлений про розгляд справи за належною адресою та не вживав жодних заходів відповідно до норм ст. 165, 170 ГПК України.

Також суд першої інстанції неодноразово відкладав розгляд справи за клопотаннями відповідача і надав у рішенні оцінку його позиції, викладеній письмово у судових дебатах.

Колегія суддів встановила таким чином, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та у Господарському процесуальному кодексі, було забезпечено сторонам у справі.

Враховується, що сторони зобов`язані виявляти належну зацікавленість у розгляді справи, що узгоджується з позицією, викладеною у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Пономарьов проти України", «Осман проти Сполученого королівства», «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії». Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права і зазначає, що відповідач як учасник судового провадження є зацікавленою особою і враховуючи принцип диспозитивності, зокрема, не позбавлений можливості вільно користуватись своїми процесуальними правами та отримувати інформацію, пов`язану із розглядом справи, що оприлюднюється відповідно до вимог Закону України Про доступ до судових рішень та є у вільному доступі.

Звертається увага, що процесуальні права учасника процесу кореспондуються із процесуальними обов`язками відповідно до норм ст..42 ГПК України, і процесуальними правами учасники процесу зобов`язані користуватись добросовісно.

Колегія суддів відзначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів судом. Серед основних засад господарського судочинства рівність і змагальність учасників процесу, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами. У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Натомість колегія суддів встановила, що відповідачеві в установленому порядку забезпечено право на доступ до суду, відповідач не був позбавлений можливості подавати суду будь які заяви, пояснення та докази, тому викладені ним доводи є безпідставними, спростовані матеріалами справи і не мають значення для вирішення спору по суті з огляду на відсутність/неподання ним доказів оплати боргу тощо, які були б подані суду першої інстанції чи колегіі суддів апеляційної інстанції.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не встановив підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Житомирської області від 27.03.2024 р. у справі № 906/1461/23. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ігнатпіль Енерджи" залишити без задоволення, рішення господарського суду Житомирської області від 27.03.2024 р. у справі № 906/1461/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Справу № 906/1461/23 повернути господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений 06.09.2024 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.