Постанова

від 03.09.2024 по справі 906/442/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року Справа № 906/442/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Крейбух О.Г. , суддя Коломис В.В.

секретар судового засідання Верещук А.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" про стягнення витрат на правничу допомогу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Буд-Маш" на рішення господарського суду Житомирської області, ухваленого 21.06.24р. суддею Машевською О.П. о 11:49 у м.Житомирі, повний текст складено 21.06.24р. у справі № 906/442/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія"

до Приватного підприємства " Буд-Маш"

про стягнення 456 000 грн 00 коп

ВСТАНОВИВ:

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 у справі №906/442/24 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Буд-Маш" на рішення Господарського суду Житомирської області від 21.06.24 у справі №906/442/24 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 21.06.24 у справі №906/442/24 залишено без змін.

27.08.2024 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування заяви з посиланням на ст.ст. 126, 129, 221 ГПК України, вказує, що загальна сума витрат пов`язаних із витратами на професійну правничу допомогу, які понесло ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" у зв`язку із розглядом справи № 906/442/24 в суді ІІ-ої інстанції за позовом ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" до Приватного підприємства "Буд-Маш" , становить - 15 000 грн. 00 коп.

02.09.2024 від Приватного підприємства "Буд-Маш" надійшли заперечення на клопотання (заяву), клопотання у яких просить відмовити ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" у задоволенні заяви адвоката Максима Бугайчука про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Ухвалою суду від 28.08.2024 у справі №906/442/24 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" про стягнення витрат на правничу допомогу призначено до розгляду в судовому засіданні без виклику сторін. Розгляд заяви призначено на "03" вересня 2024 р. об 11:45 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №4.

В судове засідання сторони не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялись заздалегідь та належним чином, про, що свідчить підтвердження надсилання ухвали суду від 28.08.2024 про призначення заяви до розгляду в судовому засіданні на 03.09.2024 об. 11:45 в електронні кабінети сторін.

Розглядаючи заяву представника ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, серед іншого, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Як вбачається, із матеріалів справи у відзиві на апеляційну скаргу у суді апеляційної інстанції було вказано про попередній розрахунок судових витрат у розмірі 20000,00 грн.

Як зазначалося вище, 27.08.2024 було подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, у якій просить стягнути з Приватного підприємства "Буд-Маш" на користь ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" витрати на професійну правничу допомогу в сумі - 15 000 грн 00 коп. понесені по справі № 906/442/24 з відповідними доказами.

Так, як 01 серпня 2022 року між ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" та Адвокатським бюро «Максима Бугайчука» укладено Договір №11/22 про надання правничої (правової) допомоги, згідно з п. 1.1 якого Клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати правову (правничу) юридичну допомогу в обсязі і на умовах передбачених цим Договором.

В пункті 4.1. Договору визначено, що вартість наданої правової (правничої) допомоги адвокатське бюро визначена в додатку №1 до договору ,який узгоджується сторонами під час укладення договору. Адвокатське бюро самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання правової (правничої) допомоги враховує час та обсяг витрачений Адвокатським бюро.

У п. 8.1. сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022 або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором.

Відповідно до додатку №1 визначено вартість юридичних послуг адвокатського бюро «Максима Бугайчука» (з описом).

За умовами додаткової угоди від 31.12.2022 продовжено дію договору до 31.12.2023 або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором.

Додатковою угодою від 31.12.2023 викладено п. 4.1 договору новій редакції:

«Вартість вид та обсяг правової (правничої) допомоги (гонорар) яка має бути надана клієнту зазначається в додатках до договору, які узгоджується після одержання від клієнта замовлення на надання правової (правничої) допомоги адвокатське бюро виставляє клієнту відповідний рахунок на підставі додатку до договору. При розрахунку вартості наданої правової (правничої) допомоги враховується час та обсяг витрачений адвокатським бюро. Відповідно після узгодження додатку на підставі отриманого рахунку клієнтом.»

А також внесено зміни в п. 8.1. визначено, що договір діє до 30.06.2024 або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором.

У додатку №3 від 31.07.2024 сторони узгодили розмір гонорару за правову (правничу) допомогу, яка має бути надана адвокатським бюро, а саме: ознайомлення із апеляційною скаргою, опрацювання правової позиції, участь в судових засіданнях, підготовка відзиву на апеляційну скаргу та інших процесуальних документів пов`язаних із розглядом справи на суму 15000,00 грн, який ідентичний детальному опису надання правничої допомоги.

23.08.2024 сторонами складено акт надання послуг №148 на суму 15000,00 грн, який підписаний сторонами.

Крім того, адвокатом надано копію платіжної інструкції від 23.08.2024 на суму 15 000,00 грн та копію рахунку на оплату №87 від 23.08.2024 на суму 15000,00 грн.

Колегія суддів зауважує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У даній справі відповідач заявив клопотання у якому просить відмовити ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" у задоволенні заяви адвоката Максима Бугайчука про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн, зокрема, вказав, що на час укладання Додатку № 3 до Договору (31.07.2024 р.), строк дії самого Договору вже закінчився. Жодних доказів продовження строку дії Договору станом на дату укладення додатку № 3 матеріали справи не містять.

Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд у своїх додаткових постановах від 23.11.2021 у справі №908/3182/20, від 30.11.2020 у справі №922/2869/19 вказує наступне:

"Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права."

Проаналізувавши надані заявником в обґрунтування розміру адвокатських витрат документи, здійснивши аналіз доводів позивача, а також співмірності заявленого останнім розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг на суму 15 000,00 грн), керуючись в тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц), колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

При цьому, колегія суддів бере до уваги незмінність позиції позивача (його адвоката) у суді першої та апеляційної інстанцій, відсутності необхідності вивчати додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у даній справі, враховуючи, що представник позивача - адвокат Бугайчук М.В., забезпечував правовий (правничий) супровід даної справи ще в суді першої інстанції, а тому обізнаний в усіх обставинах та доказах справи, що свідчить про те, що правова позиція сторін спору була сформована ще до апеляційного розгляду справи.

Колегія суддів також зазначає, що відзив на апеляційну скаргу не містить нових доводів, доказів, аргументів, пояснень, аніж ті, які безпосередньо були зазначені представником позивача в позовній заяві. Правова позиція позивача по суті спору, що викладена у відзиві, відображає ту ж позицію, яка ним дотримувалась у суді першої інстанції, а матеріали справи не містять доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії апеляційного перегляду.

Крім того, на переконання суду апеляційної інстанції, ознайомлення із апеляційною скаргою, складання відзиву на апеляційну скаргу з огляду на його правовий зміст не вимагали від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей.

При цьому, колегія суддів бере до уваги те, що враховуючи, предмет та ціну спору, обсяг доказів, ця справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію.

Разом з тим, щодо послуг адвоката таких як ознайомлення із апеляційною скаргою, опрацювання правової позиції, то апеляційний господарський суд вважає, що такі послуги є єдиним комплексом юридичних послуг, за наслідком яких досягається єдина мета представництва - формування вірної правової позиції клієнта, що знаходить своє відображення у відзиві на апеляційну скаргу. А тому такі послуги охоплюються послугою зі здійснення підготовки та подачі відзиву.

При цьому, щодо виду правничої допомоги як участь у судових засіданнях то колегія суддів зауважує, що дійсно адвокатом було подано клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак адвокат не взяв участь у судовому засіданні через технічні причини. В силу ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву.

З огляду на встановлені судом обставини у системному взаємозв`язку з правовими положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності, враховуючи клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, зважаючи на те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та не потребувала значної інтелектуальної підтримки зі сторони адвоката зважаючи на його професійний рівень, беручи до уваги обсяг наданих адвокатських послуг (по суті лише складання та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції), з огляду на наявність в адвоката повної вищої юридичної освіти, та відсутність значного обсягу юридичної та технічної роботи, а також враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, судова колегія дійшла висновку про те, що заявлена позивачем сума відшкодування витрат на правничу допомогу, пов`язана з розглядом справи №906/442/24 в сумі 15 000,00 грн є неспівмірною, а тому до стягнення підлягають понесені позивачем судові витрати у сумі 2 000,00 грн у суді апеляційної інстанції, що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема - забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін. При цьому, у відшкодуванні понесених позивачем на професійну правничу допомогу витрат в розмірі 13 000,00 грн слід відмовити.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду при розгляді справи №910/13071/19.

Разом з тим, при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції колегією суддів у даній справі були враховані висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Суд апеляційної інстанції дійшовши висновку про часткове задоволення заяви позивача встановив, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними з критеріями розумності і обґрунтованості таких витрат, та скористався, з посиланням на частину п`яту статті 129 ГПК України, правом суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши при цьому недоведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який позивач та адвокат обумовили в додатку №3 від 31.07.2024.

Разом з тим, колегія суддів зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини між позивачем та адвокатом за укладеним договором про надання правової (правової) допомоги 11/22 від 01.08.2022 та додатку №3 від 31.07.2024, позаяк обов`язок виконання прав і обов`язків за цими договорами не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на відповідача не в повній сумі, про яку домовились позивач та адвокат (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).

Разом з тим, посилання відповідача на те, що на час укладання Додатку № 3 до Договору (31.07.2024 р.), строк дії самого Договору вже закінчився, а жодних доказів продовження строку дії договору станом на дату укладення додатку № 3 матеріали справи не містять, не беруться судовою колегією до уваги, оскільки додаткова угода від 31.12.2023 вказує, що договір діє до 30.06.2024 або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором. При цьому в подальшому сторони вчинили дії на продовження дії договору, а саме підписали додаток №3 від 31.07.2024, акт надання послуг №148 від 23.08.2024, було виставлено рахунок на оплату №87 від 23.08.2024 на суму 15 000,00 грн та було сплачено за послуги згідно платіжної інструкції від 23.08.2024 на суму 15 000,00 грн.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має право за заявою сторони винести додаткове рішення, якщо не вирішено питання про розподіл господарських витрат.

Керуючись ст. ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №906/442/24 задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства " Буд-Маш" (вул. Покровська, 48, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 01350191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" (вул. Промислова, буд. 10, м. Житомир, код ЄДРПОУ 03379632) 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. В решті заяви - відмовити.

3. Доручити господарському суду Житомирської області видати наказ на виконання цієї додаткової постанови.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

5. Справу №906/442/24 повернути до господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "06" вересня 2024 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Коломис В.В.