Постанова

від 09.09.2024 по справі 902/29/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року Справа № 902/29/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.,

суддя Гудак А.В.,

суддя Юрчук М.І.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Приватного підприємства "Екатерина." на рішення Господарського суду Вінницької області від 03.06.2024 у справі №902/29/24 (суддя Нешик О.С., повний текст рішення складено 12.06.2024)

за позовом Першого заступника керівника Гайсинської окружної прокуратури в особі Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області

до Приватного підприємства "Екатерина."

про стягнення 222674,62 грн безпідставно збережених коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.06.2024 позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Екатерина." на користь Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області 222674,62 грн безпідставно збережених коштів та на користь Вінницької обласної прокуратури 3340,12 грн витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції, враховуючи встановлені обставини у справах №902/1026/20, №902/951/21, зокрема щодо сформованості земельної ділянки площею 0,3492 га у м. Ладижин по вул. Наконечного,170 як об`єкта цивільних правовідносин на якій розташований належний відповідачу комплекс будівель та споруд загальною площею 518,5 кв.м, дійшов висновку, що ПП "Екатерина." з 24.05.2022 по 31.12.2023 використовувало земельну ділянку територіальної громади Ладижинської міської ради площею 0,3492 га без виникнення права користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.125, 126 Земельного кодексу України.

З огляду на те, що ПП "Екатерина." з 24.05.2022 по 31.12.2023 не сплачувало за користування спірною земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі та зберегло за рахунок Ладижинської міської ради, як власника земельної ділянки, майно (грошові кошти у розмірі орендної плати), господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 222674,62 грн безпідставно збережених коштів, виходячи з розміру орендної плати за землю, підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалите нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що належний йому майновий комплекс будівель і споруд загальною площею 518,5 кв.м., який згідно акту приймання-передачі від 29.01.2020 останній отримав у власність, розташований на іншій земельній ділянці ніж на тій, про яку вказує позивач.

Зазначає, що 30.12.1999 ПП "Екатерина" на підставі рішення Ладижинської міської ради Тростянецького району Вінницької області від 13.12.1999, був виданий державний акт на право постійного користування землею площею 0,3492 га (0,0803 га - видано під забудову, 0,2689 га - вкриті лісом). Водночас майновий комплекс будівель та споруд, який належить відповідачу, займає лише її частину, а саме 518,5 кв.м. Тому, безпосередньо під забудовою знаходиться земельна ділянка площею 0,0803 га, якою відповідач користується, а не 0,3825 га, як зазначено в технічній документації із землеустрою та не 0,3492 га, як визначено в державному акті на право постійного землекористування ПП "Екатерина", яка припинила своє існування у 2013 році.

ПП "Екатерина." вказує, що земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, є несформованою, оскільки лише в 2024 році було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель Ладижинській міській раді для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,3492 га з кадастровим номером 0510600000:07:001:0323, а не 0510600000:07:001:0261, як вказано у позові.

Окрім того, наявні в матеріалах справи витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки №791 від 29.05.2020 та інформацію надану ГУ Держгеокадастром у Вінницькій області щодо вартості земельної ділянки, апелянт вважає неналежними та недопустимими доказами, оскільки судом першої інстанції не було надано оцінки правомірності їх прийняття під час розгляду справи.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, ПП "Екатерина." також в апеляційній скарзі просить суд приєднати до матеріалів справи новий доказ - рішення №1079 від 19.06.2024 Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області, яке, у зв`язку з датою його прийняття, відповідач з об`єктивних причин не мав можливості подати до суду першої інстанції. Зазначає, що вищевказане рішення підтверджує те, що ПП "Екатерина." не користувалась та не користується земельною ділянкою по вул. Наконечного, 170 у м. Ладижин Вінницької області загальною площею 0,3492 га, а використовує лише її частину площею 0,10 га, яка знаходиться під об`єктами нерухомості.

Розглянувши дане клопотання про долучення нових доказів, апеляційний суд зазначає, що згідно ч.3 ст.269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона, однак долучення до матеріалів справи нового доказу, який був отриманий після прийняття судом рішення у справі порушує принцип змагальності сторін, відповідно до якого сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме до суду першої інстанції.

Відтак, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено винятковості випадку для прийняття нового доказу судом апеляційної інстанції, у зв`язку з чим не приймає до розгляду новий доказ, який доданий до апеляційної скарги.

У відповідності до ст.263 ГПК України прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що комплекс будівель та споруд загальною площею 518,5 кв. м., який належить на праві власності відповідачу знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 0510600000:07:001:0261 площею 0,3492 га, яка є сформованою як об`єкт цивільних правовідносин з 1999 року згідно Державного акта на право постійного користування землею серії І-ВН №003288, який був виданий ПП "Екатерина", та є частиною земельної ділянки площею 0,3825 га.

Зазначає, що твердження відповідача про недопустимість та неналежність поданого позивачем доказу - Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 29.05.2020 №791 земельної ділянки з кадастровим номером 0510600000:07:001:0261 є недоведеним.

Доводи апелянта про знаходження його нерухомого майна на іншій земельній ділянці, ні ж на тій, що зазначена у позові з кадастровим номером 0510600000:07:001:0261, прокурор вважає необґрунтованими, оскільки земельна ділянка, на якій був розташований майновий комплекс будівель та споруд, який належить відповідачу, в період, за який стягуються безпідставно збережені кошти у даній справі (з 24.05.2022 по 31.12.2023) мала кадастровий номер 0510600000:07:001:0261.

Враховуючи приписи абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "Екатерина." на рішення Господарського суду Вінницької області від 03.06.2024 у справі №902/29/24 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ПП "Екатерина." є власником майнового комплексу будівель та споруд, загальною площею 518,5 кв.м., який розташований за адресою м.Ладижин, вул. Наконечного, 170.

Право власності на даний майновий комплекс будівель та споруд ПП "Екатерина." було набуто на підставі акту приймання - передачі майна до статутного капіталу ПП "Екатерина." від 22.01.2020 між його засновником та керівником Романюк А.О.

05.07.2023, з метою здійснення самоврядного контролю за використанням земель комунальної власності, за розпорядженням секретаря Ладижинської міської ради №173р було створено тимчасову робочу комісією з розгляду земельних питань задля проведення обстеження земельної ділянки, що розташована за адресою: м.Ладижин, вул. Наконечного, 170.

За наслідками роботи тимчасової комісії було встановлено, що обстежувана земельна ділянка, згідно технічної документації із землеустрою щодо відведення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), має загальну площу 0,3825 га. Вільний доступ до неї відсутній. На земельній ділянці розташований майновий комплекс будівель та споруд загальною площею 518,5 кв.м., який орендується фізичною особою ОСОБА_1 відповідно до договору оренди нежитлового приміщення, укладеного 01.06.2022 з ТОВ "Сансара" в особі директора ОСОБА_2 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, майновий комплекс будівель та споруд (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 454189005106), загальною площею 518,5 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з 24.05.2022 перебуває на праві приватної власності ПП "Екатерина." (код ЄДРПОУ 43464049), керівником якого є ОСОБА_3 .

Комісією встановлено, що рішення Ладижинської міської ради стосовно надання у користування чи у власність фізичній або юридичній особі обстежуваної земельної ділянки площею 0,3825 га біля зони відпочинку "міський пляж" не приймалося. А відтак, нею зроблено висновок про використання земельної ділянки комунальної власності без провоустановчих документів, що є порушенням чинного земельного законодавства України.

З матеріалів справи вбачається, що питання незаконного використання ПП "Екатерина." земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 неодноразово досліджувалось у справах №902/951/21 та №902/1026/20.

Зокрема, при розгляді вищевказаних справ було встановлено, що 30.12.1999 ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 20090761) був виданий Державний акт на право постійного користування землею серії І-ВН №003288 (кадастровий номер земельної ділянки 0510600000:07:001:0261) для розміщення кафе та влаштування зони відпочинку, загальною площею 0,3492 га, на якій і був збудований вищезазначений майновий комплекс будівель та споруд.

Згідно даних Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, 29.05.2012 на підставі рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26.04.2012, право власності на даний майновий комплекс будівель та споруд було зареєстроване за гр. ОСОБА_4

11.07.2012 року на підставі договору дарування ВРС 503335 від 06.07.2012, право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано за ТОВ "Антей-Агро-4".

23.10.2012 року на підставі договору купівлі-продажу ВРХ 693783, ВРХ 693785 від 11.10.2012, право приватної власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_5

25.03.2013 ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 20090761) припинено як юридичну особу, про що свідчить запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №11671170020000589 від 25.03.2013 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем.

16.09.2014 право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі договору дарування №1417 від 16.09.2014.

29.01.2020 року на підставі акту приймання-передачі майна до статутного капіталу ПП "Екатерина." б/н від 22.01.2020 року між ПП "Екатерина." та ОСОБА_3 право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано за ПП "Екатерина." (код ЄДРПОУ 43464049).

Вищевказані обставини також встановлені у справі №902/629/20, рішення якої набрало законної сили.

18.02.2020, відповідно до п.1.8 рішення №1181 34 сесії 7 скликання, у зв`язку з набуттям іншою особою права власності на комплекс будівель та споруд, які розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,3492 га, яка була надана ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 20090761) в постійне користування, згідно Державного акту на право постійного користування землею 1-ВН № 003288 від 30.12.1999 (підстава набуття права власності на майновий комплекс будівель та споруд - рішення Липовецького районного суду від 26.04.2012), та у зв`язку з тим, що новий власник нерухомого майна не оформив право користування земельною ділянкою під вищезазначеним нерухомим майном, відповідно до вимог п."е" ст.141 Земельного кодексу України, Ладижинська міська рада вирішила припинити право користування земельною ділянкою ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 20090761) та зарахувати її до земель запасу Ладижинської міської ради.

За наслідками роботи тимчасових комісій, створених за розпорядженнями Ладижинського міського голови №234-р від 23.12.2019 та №74р від 02.06.2020, встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,3825 га використовувалась самовільно, без належних правових підстав та без відповідних правоустановчих документів гр. ОСОБА_3 , а з 29.01.2020 самовільно використовується відповідачем, що підтверджується актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 24.12.2019 року відносно гр. ОСОБА_3 та від 11.08.2020 відносно відповідача.

Суди, у справах №902/951/21 та №902/1026/20 встановивши, що припинення права постійного користування ПП "Екатерина" (код ЄДРПОУ 20080761) не є підставою для припинення існування земельної ділянки як об`єкту цивільних прав (що свідчить про те, що земельна ділянка із загальною площею 0,3492 га вважається сформованою і є об`єктом цивільних правовідносин з 30.12.1999), дійшли висновку що ПП "Екатерина." (код ЄДРПОУ 43464049) використовувало земельну ділянку територіальної громади Ладижинської міської ради площею 0,3492 га (що знаходиться в межах земельної ділянки площею 0,3825 га, яка самовільно використовувалась гр. ОСОБА_3 та ПП "Екатерина.") без виникнення права користування та без державної реєстрації цих прав, а також не сплачувало за її користування плату за землю у встановленому порядку, наслідком чого стало зберігання відповідачем за рахунок Ладижинської міської ради, як власника земельної ділянки, майна - грошових коштів у розмірі орендної плати.

Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку №791 від 29.05.2020 земельної ділянки з кадастровим номером 0510600000:07:001:0261 загальною площею 0,3492 га (а.с.31,т.1), підтверджується, що нормативна грошова оцінка такої земельної ділянки становить 2175306,48 грн, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення за УКЦВЗ - 1.11.3 "Роздрібної торгівлі та комерційних послуг".

Рішенням Ладижинської міської ради "Про встановлення розміру ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в місті Ладижин" №981 від 07.06.2019 (а.с.32-40, т.1) встановлено ставки орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в місті Ладижин які вирішенно ввести в дію з 01.01.2020. Зокрема, додатком до вказаного рішення визначено ставку річного розміру орендної плати для земельних ділянок цільове призначення яких 03.17 "Для розміщення та експлуатації закладів з обслуговування відвідувачів об`єктів рекреаційного призначення" - 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік.

Згідно листа ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №0-2-0.6-2559/2-24 від 21.03.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0510600000:07:001:0261 загальною площею 0,3492 га станом на 01.01.2022 становила 1812732,12 грн, а станом на 01.01.2023 - 2084655,00 грн.

Таким чином, вважаючи, що ПП "Екатерина." в період з 24.05.2022 по 31.12.2023 використовувало земельну ділянку комунальної власності, кадастровий номер 0510600000:07:001:0261 площею 0,3492 га за адресою: вул. Наконечного, 170 у м. Лажидин без належної правової підстави, прокурор, здійснивши розрахунок безпідставно збережених коштів, звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 222674,62 грн.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія, із врахуванням листів Гайсинської окружної прокуратури до Ладижинської міської ради, які були надіслані у зв`язку із виявленими порушеннями та з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, вважає вірним висновок суду першої інстанції про дотримання прокурором вимог ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки позивач належним чином не здійснила захист інтересів територіальної громади в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора були обґрунтовані правові підстави для звернення з даним позовом до суду.

Крім того, апеляційний суд враховує, що Ладижинська міська рада була обізнана про необхідність захисту інтересів держави, мала час та відповідні повноваження для їх захисту шляхом самостійного звернення з відповідним позовом до суду, однак цим правом не скористалася, натомість повідомила, що не заперечуватиме проти вжиття заходів представницького характеру з боку органів прокуратури та їх звернення до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за користування земельною ділянкою по віл. Наконечного, 170 у м. Ладижин.

З огляду на вказане суд вважає, що Ладижинська міська рада фактично усунулася від реалізації повноважень по захисту інтересів держави, що свідчить про її бездіяльність.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Положеннями ст.80 ЗК України передбачено, що суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом ст.122 - 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно ст.13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Принцип платного використання землі передбачено ст. 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено ч.1 ст.21 Закону України "Про оренду землі".

Частиною 1 статті 93, статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Земельний кодекс України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані.

Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Таким чином, положення глави 15, ст. 120, 125 ЗК України, ст. 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18.

Апеляційним судом встановлено, що згідно акту приймання-передачі від 29.01.2020 відповідач отримав у власність комплекс будівель та споруд загальною площею 518,5 га.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ПП "Екатерина." є власником нерухомого майна - комплексу будівель та споруд, розташованого за адресою: вул. Наконечного,170 у м. Ладижин, загальною площею 518,5 кв.м. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №63698549 від 26.05.2022, номер запису про право власності: 46919495).

Одержане відповідачем у власність нерухоме майно, зокрема у період 24.05.2022 по 31.12.2023, знаходилось на земельній ділянці з кадастровим номером 0510600000:07:001:0261, яка належить до земель Ладижинської міської ради.

Отже, із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна ПП "Екатерина.", як власник такого майна, стало фактичним користувачем спірної земельної ділянки, на якій розташоване його майно, тому у останнього наявний обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку) та сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, на якій вищевказане майно розташоване.

Проте доказів укладення договору оренди спірної земельної ділянки або наявності інших законних підстав для користування нею відповідачем до матеріалів справи не надано.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо несформованості земельної ділянки з кадастровим номером 0510600000:07:001:0261 площею 0,3492 га як об`єкта цивільних правовідносин, колегія суддів вважає їх необгрунтованими, оскільки рішеннями у справах №902/1026/20 та №902/951/21, які набули законної сили, встановлено, що земельна ділянка площею 0,3492 га за адресою: вул. Наконечного, 179, на якій розташоване нерухоме майно, є сформованою і є об`єктом цивільних правовідносин у розумінні ст.79-1 ЗК України та п.2 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" з 30.12.1999, відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії І-ВН №003288.

Посилання апелянта на рішення Ладижинської міської ради №1019 від 18.04.2024, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель Ладижинскій міській раді для будівництва та обслуговування будівель та споруд торгівлі за адресою вул. Наконечного,170 в м. Ладижин площею 0,3492 га з кадастровим номером відмінним від кадастрового номеру спірної земельної ділянки, як на ще один доказ несформованості земельної ділянки з кадастровим номером 0510600000:07:001:0261, колегією суддів до уваги не береться, оскільки дане рішення міської ради було прийнято у 2024 році за межами періоду незаконного використання земельної ділянки відповідачем (з 24.05.2022 по 31.12.2023), який є предметом розгляду у даній справі.

Щодо твердження апелянта про використання ним лише частини земельної ділянки, а саме 0,0803 га, на якій розташоване його майно площею 518,5 кв.м., а не усієї земельної ділянки площею 0,3492 га, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно рішення 12 сесії 23 скликання Ладижинської міської ради від 15.12.1999 ПП "Екатерина" (яке було ліквідоване у 2013 році) був виданий Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3492 га в тому числі: під забудову 0,0803 га, вкриті лісом 0,268 га.

Як вбачається з технічного паспорту на майновий комплекс по вул. Наконечного,170 в м. Ладижин, даний майновий комплекс був збудований у 2006 році.

Судами, під час розгляду справ №902/1026/20, №902/951/21 було встановлено, що тимчасовими комісіями з розгляду земельних питань Ладижинської міської ради неодоразово здійснювались обстеження спірної ділянки, відповідно до актів яких, підтверджувалось використання відповідачем для обслуговування свого майнового комплексу будівель та споруд по вул. Наконечного,170 земельної ділянки площею 0,3825 га вільний доступ до якої поза межами встановленого паркану який згідно технічного паспорту входить до складу майнового комплексу, відсутній.

Даними рішеннями також підтверджується, що Ладижинською міською радою, з метою встановлення факту того, що сформована земельна ділянка загальною площею 0,3492 га, на яку був виданий Державний акт на право постійного користування серії І-ВН № 003288 у 1999 році ліквідованому ПП "Екатерина", знаходиться в межах несформованої земельної ділянки загальною площею 0,3825 га, яку фактично використовує відповідач, було замовлено у ФОП Смолій А. виготовлення двох технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

До складу даних технічних документацій із землеустрою входить збірний кадастровий план, з якого вбачається, що земельна ділянка загальною площею 0,3492 га, яка відповідає конфігурації та площі земельної ділянки згідно Державного акту на право постійного користування землею від 1999 року, знаходиться в межах земельної ділянки площею 0,3825 га, яку фактично використовує відповідач.

Таким чином, використання ПП "Екатерина." усієї земельної ділянки загальною площею 0,3492 га є підтвердженим.

Згідно ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №920/291/21, від 30.08.2022 у справі №904/1427/21 та від 24.05.2018 у справі №922/2391/16.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику суду як джерело права.

У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ющенко та інші проти України" (заяви №73990/01, №7364/02, №15185/02 і №11117/05) констатовано: "...право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No28342/95, п. 61)"; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.

Колегія суддів вважає, що обставини, які встановлені іншими судовими рішеннями, з урахуванням ч.4 ст.75 ГПК України, вірно прийняті судом першої інстанції до уваги, і є такими, що доказуванню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, сформованість земельної ділянки з кадастровим номером 0510600000:07:001:0261 загальною площею 0,3492 га як об`єкта цивільних прав та її використання ПП "Екатерина." є доведеним, відтак апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції про використання ПП "Екатерина." з 24.05.2022 по 31.12.2023 земельної ділянки територіальної громади Ладижинської міської ради площею 0,3492 га без виникнення права користування та без державної реєстрації цих прав, наслідком чого стало збереження відповідачем за рахунок Ладижинської міської ради грошові кошти у вигляді орендної плати.

Досліджуючи розмір належної до сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, апеляційним судом враховується, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5 ст.288 ПК України.

Відповідно до ст.20, 23 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку №791 від 29.05.2020, який наявний в матеріалах справи, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 2175306,48 грн.

Рішенням Ладижинської міської ради "Про встановлення розміру ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в місті Ладижин" №981 від 07.06.2019 встановлено ставки орендної плати за земельні ділянки комунальної власності в місті Ладижин, які введено в дію з 01.01.2020. Зокрема, визначено розмір орендної плати для земельних ділянок з цільовим призначенням - 03.17 "Для розміщення та експлуатації закладів з обслуговування відвідувачів об`єктів рекреаційного призначення" - 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік.

Разом з тим, згідно листа №0-2-0.6-2559/2-24 від 21.03.2024 ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0510600000:07:001:0261 загальною площею 0,3492 га станом на 01.01.2022 становила 1812732,12 грн, а станом на 01.01.2023 - 2084655,00 грн.

Враховуючи норми земельного законодавства та Податкового кодексу України, якими не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути, зокрема і технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, які містять інформацію щодо предмета спору, тощо.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши правомірність поданого прокуратурою розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі 222674,62 грн орендної плати, погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для їх стягнення з відповідача.

Доводи апелянта щодо нездійснення судом першої інстанції оцінки правомірності прийняття витягу з технічної документацїі про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №791 від 29.05.2020, та інформації ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області щодо вартості земельної ділянки, що свідчить про неналежність та недопустимість даних доказів до матеріалів справи, колегія суддів вважає не обґрунтованими та не доведеними, оскільки надання оцінки правомірності дій органів ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області не є предметом розгляду даної справи.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Вінницької області від 03.06.2024 у справі №902/29/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Екатерина." - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Юрчук М.І.