Постанова

від 09.09.2024 по справі 902/342/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року Справа № 902/342/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г. , суддя Олексюк Г.Є.

без участі представників сторін

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу керівника Гайсинської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Вінницької області, постановлену 25.06.2024 суддею Матвійчуком В.В. у м. Вінниця (повний текст ухвали складено 01.07.2024) у справі № 902/342/24

за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз збут"

до Опорного закладу Теплицької селищної ради "Теплицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2"

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 63564, 70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради звернувся до Господарського суду Вінницької області із позовною заявою до ТзОВ "Вінницягаз збут" про визнання недійсними додаткових угод № № 1-6 до договору № 01/21-01КП від 02.02.2021 про постачання електричної енергії споживачу та стягнення безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів в розмірі 63654,70 грн.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 29.03.2024 у даній справі, серед іншого, відкрито провадження у справі № 902/342/24.

Ухвалою суду першої інстанції від 23.04.2024 залучено до участі у справі № 902/342/24 в якості співвідповідача - Опорний заклад Теплицької селищної ради "Теплицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2".

13.05.2024 від ТзОВ "Вінницягаз збут" на адресу суду першої інстанції надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Об`єднаною Палатою Верховного Суду справи № 904/1557/23 та до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 918/1043/21.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 25.06.2024 у справі № 902/342/24 провадження у справі № 902/342/24 зупинено до закінчення розгляду Великою палатою Верховного Суду справи № 918/1043/21 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, прокурор звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останню скасувати, а справу направити до Господарського суду Вінницької області для продовження провадження у справі.

Аргументуючи доводи скарги прокурор вказує на те, що в оскаржуваній ухвалі місцевим господарським судом зроблено помилковий висновок щодо подібності правовідносин, які є предметом позову у справах № 902/342/24 та № 918/1043/21.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.08.2024, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Гайсинської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 25.06.2024 у справі № 902/342/24.

Від відповідача 1 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, а також письмові пояснення, відповідно до яких товариство просило суд залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в п. п. 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В силу ч. 13 ст. 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань про розгляд даної справи в судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, а також письмових пояснень, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Як зазначено вище, як на підставу скасування ухвали суду першої інстанції, прокурор посилається на те, що у справі № 902/342/24 визнаються недійсними додаткові угоди до договору, а у справі № 9018/1043/21 - договір, а отже правовідносини у цих справах не є подібними.

Як вбачається з позовної заяви прокуратури у даній справі, остання мотивована тим, що ціна на електричну енергію за додатковими угодами збільшилась від ціни, визначеної у договорі та пропозиції ТзОВ "Вінницягаз збут" на 93,6 %. А отже, посилаючись на ст. ст. 203, 215 ЦК України прокурор вважає, що додаткові угоди № № 2, 3, 4, 6, 7, 8 до договору № 47/60С217- 3926-21 від 09.03.2021 про постачання електричної енергії споживачу мають бути визнані недійсними. При цьому, як на підставу повернення сплачених Теплицькою загальноосвітньою школою коштів посилається на застосування наслідків недійсності правочину встановлених ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Судом відмічається, що згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В силу ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Разом з тим, правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства визначає ст. 228 ЦК України, відповідно до умов ч. 3 якої у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуті іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Щодо обов`язку повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві прокурор зазначає, що відповідно до ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Судами встановлено, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 26.04.2022 у справі № 918/1043/21 визнано недійсним договір поставки мережевого обладнання № 38 від 21.12.2019 укладений між Невірківським ліцеєм Великомежирицької сільської ради та ПП "Фірма "ДАН"". Стягнуто з ПП "Фірма "ДАН"" на користь Невірківського ліцею Великомежирицької сільської ради кошти в сумі 199850, 40 грн.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 рішення Господарського суду Рівненської області від 26.04.2022 у справі № 918/1043/21 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 13.10.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 918/1043/21 за касаційною скаргою ПП "Фірма "ДАН" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 та рішення Господарського суду Рівненської області від 26.04.2022.

Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 13.06.2023 у справі № 918/1043/21 вказану справу разом з касаційною скаргою ПП "Фірма "ДАН" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2022 та рішення Господарського суду Рівненської області від 26.04.2022 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Обґрунтовуючи підстави передання справи № 918/1043/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів касаційного господарського суду вказала на наявність виключної правової проблеми у застосуванні ч. 3 ст. 228 ЦК України з урахуванням ст. ст. 203, 216 цього Кодексу та ст. 208 ГК України, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а також вказала на необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, щодо застосування односторонньої реституції замість двосторонньої (ч. 3 ст. 216 ЦК України).

На думку колегії суддів касаційного господарського суду, у справі № 918/1043/21 існує виключна правова проблема, пов`язана із застосуванням ст. 216 і ч. 3 ст. 228 ЦК України, які містять різні наслідки недійсності договору за умови, що позивач у позові, посилаючись на невідповідність договору інтересам держави і суспільства, просив застосувати наслідки недійсності договору, встановлені саме ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Колегія суддів касаційного господарського суду здійснила аналіз ст. ст. 216, 228 ЦК України

та дійшла висновку про те, що ст. 203 цього Кодексу встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема що зміст правочину не може суперечити інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Водночас приписами ст. 228 ЦК України визначено цивільно-правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а не підстави недійсності оспорюваного договору.

Касаційний господарський суд вважає, що за буквального тлумачення ч. 3 ст. 228 ЦК України такий критерій, як умисел у однієї зі сторін чи в обох на вчинення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства (встановивши наявність умислу лише у підприємства, суди у справі № 918/1043/21 визнали договір недійсним) має значення не для підстав визнання договору недійсним, а є критерієм, який застосовується для визначення наслідків недійсності зазначеного правочину.

Колегія суддів касаційного господарського суду звернула увагу на те, що загальні правові наслідки недійсності договору, визначені ст. 216 ЦК України, за змістом частини першої якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Водночас, ч. 3 ст. 228 ЦК України визначає інший правовий наслідок недійсності договору, який суперечить інтересам держави і суспільства та застосування якого ставиться в залежність від наявності умислу у сторін, зокрема: 1) при наявності умислу в обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного; 2) при наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

На переконання колегії суддів, закріплення в ч. 3 ст. 216 ЦК України норми про те, що правові наслідки, передбачені частинами першою і другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування, не може беззаперечно свідчити, що у випадку визнання договору недійсним з підстав невідповідності його інтересам держави і суспільства мають застосовуватись лише наслідки його недійсності, встановлені ч. 3 ст. 228 ЦК України, якщо у позові позивач підставою для стягнення цих коштів зазначив саме ч. 1 ст. 216 ЦК України, а не ч. 3 ст. 228 цього Кодексу.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на ч. 1 ст. 208 ГК України, яка визначає наслідки визнання господарського зобов`язання недійсним, вчиненого з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів зазначила, що у справі № 918/1043/21 ліцей просив суд стягнути з підприємства на свою користь кошти на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України, а суди попередніх інстанцій, визнавши недійсним договір, стягнули з підприємства кошти згідно із ч. 3 ст. 228 цього

Кодексу. При цьому, встановивши умисел на вчинення такого правочину лише у відповідача, суди не звернули уваги на те, що за вказаною нормою суд не лише повинен повернути позивачу все одержане відповідачем за договором, а й одержане позивачем або належне йому на відшкодування виконаного за рішенням суду стягнути в дохід держави (фактично в ч. 3 ст. 228 ЦК України закріплено двосторонню реституцію, але на користь держави), і таке стягнення в дохід держави відбувається в силу закону, а не залежить від наявності чи відсутності заявлення такої вимоги.

Вказане вище, на думку колегії суддів касаційного господарського суду, свідчить про те, що суди попередніх інстанцій, незважаючи на обґрунтування ліцеєм позову статтею 216 ЦК України, яка передбачає двосторонню реституцію, фактично застосували односторонню, пославшись на ч. 3 ст. 228 цього Кодексу, яка теж містить норму про "двосторонню реституцію на користь держави".

Колегія суддів зауважила, що наразі відсутня стала судова практика щодо застосування ст. 203, ч. 3 ст. 228 ЦК України, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, а також ч. 1 ст. 208 ГК України. При цьому, на розгляді в судах першої та апеляційної інстанцій перебуває значна кількість справ з ідентичними до цієї справи предметом і підставами позову.

Окрім наведеного, колегія суддів касаційного господарського суду зауважила, що існує необхідність у викладенні однозначного висновку Великої Палати Верховного Суду щодо того, хто може звертатися з позовом про визнання правочину недійсним, якщо підставою його недійсності зазначається порушення інтересів держави і суспільства, - органи державної влади, місцевого самоврядування, інші суб`єкти владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, а в разі відсутності такого органу - прокурор, чи таке право мають й інші суб`єкти цивільних правовідносин, якщо, зокрема, обґрунтують наявність порушених прав/інтересів шляхом вчинення правочину, який порушує інтереси держави і суспільства.

Тому, апеляційний господарський суд констатує, що наразі на вирішенні Великої Палати Верховного Суду знаходиться питання щодо правової позиції по застосуванню положень ст. 216 і ч. 3 ст. 228 ЦК України щодо наслідків недійсності договору, положень ч. 3 ст. 216 ЦК України щодо застосування односторонньої реституції, а також питання щодо того, хто може звертатись з позовом про визнання правочину недійсним, якщо підставою його недійсності зазначається порушення інтересів держави і суспільства.

В силу ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: 1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі; 2) призначення судом експертизи; 3) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому ст. 84 цього Кодексу; 4) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави; 6) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом; 7) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Така підстава для зупинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 228 ГПК України) застосовується у тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої Велика Палата Верховного Суду, об`єднана палата або палата, висловиться, а відтак у судовому рішенні міститиметься правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати, і вказана норма є застосовчою і у даній справі.

Відтак, суд констатує, що у даній справі № 902/342/24 підлягає дослідженню питання щодо застосування до спірних відносин ст. 216 і ч. 3 ст. 228 ЦК України щодо наслідків недійсності договору, положень ч. 3 ст. 216 ЦК України щодо застосування односторонньої реституції, а також суд зауважує, що позовну заяву про визнання недійсними додаткових угод подано прокурором в інтересах відділу освіти, з огляду на що є суттєвим є питання щодо того, хто може звертатись з позовом про визнання правочину недійсним, якщо підставою його недійсності зазначається порушення інтересів держави і суспільства.

Слід відмітити також, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Для встановлення такої подібності суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. (Згідно висновку у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

З огляду на те, що Великою Палатою Верховного Суду у справі № 918/1043/21 остаточного рішення щодо вирішення судових спорів у подібних правовідносинах не прийнято, враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про зупинення провадження у справі № 902/342/24 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі № 918/1043/21) у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зважаючи на те, що в апеляційній скарзі прокурором не наведено жодних обґрунтованих підстав, які б спростовували аргументи, викладені судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, а також не надано жодних аргументованих доказів, які б підтверджувались нормативними документами, матеріалами справи, будь-якими іншими допустимими способами та могли б свідчити про імовірні порушення норм матеріального чи процесуального права судом при постановлені ухвали у справі № 902/342/24, судова колегія дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду Вінницької області від 25.06.2024 є законною та обґрунтованою, а апеляційна скарга прокурора безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги прокурора, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на останнього в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу керівника Гайсинської окружної прокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 25.06.2024 у справі № 902/342/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Справу № 902/342/24 повернути Господарському суду Вінницької області.

повний текст постанови складено 09 вересня 2024

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.