Постанова

від 09.09.2024 по справі 908/3666/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2024 року м. Дніпро Справа № 908/3666/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Енергостройінвест на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.04.2024 (повний текст рішення складено 18.04.2024, суддя Азізбекян Т.А.) у справі № 908/3666/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Енергостройінвест, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство Агрінол, м. Запоріжжя

про стягнення 268 721,14 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Енергостройінвест до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство Агрінол про стягнення з відповідача 268721,14 грн, з яких: 113477,11 грн суми інфляційних втрат, 20530,06 грн 3% річних, 70993,97 грн пені та 63720,00 штрафу. Також заявлено до стягнення 10 000,00 грн витрат на правову (правничу) допомогу адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару в строки, визначені умовами договору поставки № 2201/1 від 22.01.2018. У зв`язку з простроченням оплати вартості поставленого товару, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 70993,97 грн. за загальний період прострочення з 23.02.2022 по 23.08.2022, штраф у розмірі 63720,00 грн., 3% річних у розмірі 20530 грн. за період з 23.02.2022 по 03.10.2023 та інфляційні втрати у розмірі 113477,11 грн. за період березень 2022 року вересень 2023 року.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.04.2024 (з урахуванням ухвали від 22.05.2024) у даній справі, позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство Агрінол (69019, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 34-А, приміщення 48, код ЄДРПОУ 32365441) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Енергостройінвест (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 16, офіс 12, код ЄДРПОУ 38799405) 11696 (одинадцять тисяч шістсот дев`яносто шість) грн 55 коп. - 3% річних, 18934 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять) грн 47 коп. інфляції та 459 (чотириста п`ятдесят дев`ять) грн 47 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Місцевий господарський суд, з урахуванням норм ст. 530 ЦК України та звернення позивача до відповідача з претензіями з вимогою погашення заборгованості у розмірі 424598,10 грн. протягом 7 календарних днів з моменту отримання претензії, беручи до уваги, що претензія отримана відповідачем 02.11.2022, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення 3 % річних та інфляції, а саме: 11696,55 грн - 3% річних за період з 03.11.2022 по 03.10.2023 та 18934,47 грн інфляції за період з листопада 2022 року по вересень 2023 року.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Енергостройінвест, звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 10.04.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача 3 % річних за період з 23.02.2022 по 03.10.2023 у розмірі 20530 грн та інфляційні втрати за період березень 2022 вересень 2023 року у розмірі 113477,11 грн. Ухвалити нове рішення, яким позов в частині стягнення з відповідача 3 % річних за період з 23.02.2022 по 03.10.2023 у розмірі 20530 грн та інфляційні втрати за період березень 2022 року вересень 2023 року у розмірі 113477,11 грн. задовольнити. Стягнути з відповідача на користь позивача 113 477,11 інфляційні збитки, 20 530,06 грн. 3 % річних за користування грошовими коштами, судовий збір та витрати на професійну правову допомогу. Стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 6046,24 грн та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10 000 грн. за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-скаржник не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 3% річних за період з 23.02.2022 по 03.10.2023 у розмірі 20530 грн. та інфляційних втрат за період березень 2022 року вересень 2023 року в розмірі 113477,11 грн.;

-позивач не згоден з висновком суду першої інстанції про те, що строк оплати товару настав лише 03.11.2022 р. в силу ст. 530 ЦК України, а саме після отримання претензії, а не на наступний день після отримання/поставки товару (23.02.2022), як це визначено ст. 692 ЦК України;

-в силу статті 692 ЦК України та у зв`язку із тим, що первинні документи не встановлюють строків виконання грошових зобов`язань, вбачається, що обов`язок зі сплати отриманого товару виник у Відповідача після отримання товару за видатковою накладною №ТД-009136 від 22.02.2022, а саме починаючи із 23.02.2022 року. Апелянт вважає висновки суду першої інстанції про те що, стаття 692 ЦК України не встановлює конкретний строк оплати поставленого товару, а лише визначає послідовність таких подій як прийняття товару та його оплата покупцем, як наслідок строк оплати товару настав після отримання претензії, є хибними та протиправними, через невірне застосування судом даної норми права;

-вимоги щодо стягнення інфляційних збитків (113 477,11 грн.) та 3% річних за користування грошовими коштами (20 530,06 грн.) є обґрунтованими та правомірними, оскільки ґрунтуються на нормах ч.1,2 статті 625 ЦК України, а не договору поставки;

-претензія про сплату заборгованості не змінює строків оплати поставленого товару, що визначені частиною 1 статті 692 ЦК України. На що суд першої інстанції не звернув уваги, внаслідок чого прийшов до передчасних висновків про відсутність підстав про задоволення позову в частині стягнення з Відповідача 3% річних за період з 23.02.2022 по 03.10.2023 у розмірі 20530 грн. та інфляційні втрати за період березень 2022 року вересень 2023 року в у розмірі 113477,11 грн. (тобто в повному обсязі).

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

27.06.2024 від відповідача до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким просить прийняти відзив на апеляційну скаргу до розгляду та врахувати його при винесенні постанови апеляційної інстанції; відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі; рішення Господарського суду Запорізької області від 10.04.2024 року по справі № 908/3666/23 залишити без змін.

Відзив обґрунтований наступним:

-первинними бухгалтерськими документами, що знаходяться в матеріалах справи, не передбачено строків виконання грошового зобов`язання (оплати за товар), але відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України регламентовано, що у випадках, коли термін виконання обов`язку боржником не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який термін, і боржник зобов`язаний виконати його у 7-денний строк з дня пред`явлення вимоги;

-сторонами не було погоджено строків оплати товару, Позивач, в порядку ст. 530 ЦК України, 26.10.2022 та повторно 09.06.2023 звернувся до Відповідача з претензіями про погашення заборгованості у розмірі 424598,10 грн. протягом 7 календарних днів з моменту отримання претензії. Претензію № 26/10/22 від 26.10.2022р. було отримано Відповідачем 02.11.2022р., таким чином, висновок суду першої інстанції є вірним та правомірним щодо початку перебігу строку заборгованості, тобто з листопада 2022;

-щодо посилань Позивача на ст. 692 ЦК України, то, на думку Відповідача, дана норма не містить визначення конкретного строку оплати, натомість, такий строк визначає ст. 530 даного кодексу, тож і виходити потрібно з моменту пред`явлення вимоги кредитора до боржника. Відповідач вважає висновки, викладені в рішенні Господарського суду Запорізької області від 10.04.2024 по справі № 908/3666/23 обґрунтованими та такими, що відповідають нормам законодавства України.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

Ухвалою суду від 03.05.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/3666/23. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 908/3666/23.

31.05.2024 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою ЦАГС від 17.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Енергостройінвест на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.04.2024 у справі № 908/3666/23; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

22.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Енергостройінвест (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство Агрінол (Покупець) був укладений Договір поставки №2201/1, згідно п.1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а Покупець приймати та оплачувати Товар на умовах та в порядку, визначеному цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати визначається Сторонами у Заявках (Додаток № 1), які є додатками до цього Договору і становлять його невід`ємну частину. Поставка Товару здійснюється окремими партіями на підставі прийнятих до виконання (погоджених) Постачальником Заявок Покупця. Заявки підписуються Сторонами та скріплюються печатками Сторін у порядку, згідно п.п.4.1.- 4.7. Договору.

Ціна одиниці виміру Товару та загальна вартість кожної партії Товару визначаються Сторонами в Заявках до даного Договору, які є його невід`ємною частиною (п. 2.1.).

На підставі погоджених Сторонами Заявок, Постачальник формує для Покупця рахунок на оплату для кожної конкретної поставки Товару (п. 2.4.).

Згідно з п. 3.1. договору, розрахунки за кожну партію Товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат Постачальника (у разі поставки Товару транспортом Постачальника) здійснюються безготівковим шляхом в порядку, визначеному в Заявках до даного Договору, які є його невід`ємною частиною.

У розділі 6 договору сторонами обумовлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по даному Договору винна Сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України (п. 6.1.). У випадку прострочення оплати за поставлену партію Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії Товару за кожний день прострочення, та штраф у розмірі 5 % від вартості неоплачених в строк Товарів. У разі прострочення оплати за поставлену партію Товару понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 15 % від вартості неоплачених в строк Товарів (п. 6.4.).

Відповідно до п. 9.1. даний Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 22 січня 2019 року, а в частині зобов`язань, що залишились не виконаними на вказану дату - до повного виконання таких зобов`язань Сторонами. У тому випадку, якщо Сторони, у строк не менше ніж за 20 календарних днів до закінчення строку дії даного Договору, не повідомлять одна одну про бажання розірвати Договір, то Договір вважається автоматично пролонгованим на один календарний рік на тих же умовах. Кількість автоматичних пролонгацій не може перевищувати двох разів.

Таким чином, строк дії договору поставки № 2201/1 від 22.01.2018 закінчився не пізніше 22.01.2021.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2022 ТОВ Торговий Дім Енергостройінвест виставило ТОВ Науково виробниче підприємство Агрінол рахунок на оплату № ТД-009990 від 16.02.2022 товару: 1, 2 - гидроксістеаринова кислота, 12 000 кг, на суму 1416000,00 грн. (а.с. 15).

17.02.2022 ТОВ Науково виробниче підприємство Агрінол здійснило часткову оплату по вказаному рахунку в сумі 991200,00 грн. (70% від загальної суми), що підтверджується платіжним дорученням №12680 від 17.02.2022.

22.02.2022, відповідно до видаткової накладної №ТД-009136 від 22.02.2022 (а.с. 16), ТОВ Торговий Дім Енергостройінвест здійснило поставку ТОВ Науково виробниче підприємство Агрінол товару: 1,2 - гидроксістеаринова кислота, 12 000 кг, на суму 1416000,00 грн.

Разом з тим, оплати залишку суми коштів в розмірі 424 800,00 грн. (що становить 30% від загальної суми) за поставлений товар покупцем здійснено не було.

26.10.2022 ТОВ Торговий Дім Енергостройінвест звернулося до ТОВ НВП Агрінол із претензією №26/10/22, в якій вимагало сплатити заборгованість за отриманий Товар (1,2-гидроксістеаринова кислота, 12 000 кг) відповідно до видаткової накладної №ТД-009136 від 22.02.2022 протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання цієї претензії.

Відповідно до трекінгу ПАТ Укрпошта поштове відправлення №0730201321407, яким було відправлено претензію, отримано відповідачем 02.11.2022. Але, відповідач зазначену претензію залишив без задоволення та без відповіді, тобто без жодного реагування.

09.06.2023 ТОВ Торговий Дім Енергостройінвест повторно звернулося до ТОВ НВП Агрінол із претензією № 09/06/23, в якій повторно вимагало сплатити заборгованість за отриманий Товар (1,2-гидроксістеаринова кислота, 12 000 кг) відповідно до видаткової накладної №ТД-009136 від 22.02.2022 протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання цієї претензії.

Відповідно до трекінгу ПАТ Укрпошта поштове відправлення №0105494707000, яким відправлено претензію, отримано відповідачем 14.06.2023. Але, відповідач зазначену претензію також залишив без задоволення та без відповіді, тобто без жодного реагування.

Станом на 03.10.2023, ТОВ Торговий Дім Енергостройінвест отримало від ТОВ НВП Агрінол часткову оплати за поставлений товар в сумі 991 200,00 грн. Тобто, покупець частково виконав свої зобов`язання по оплаті за поставлений товар.

Таким чином, станом на 03.10.2023 заборгованість ТОВ НВП Агрінол за поставлений товар складала 424 800,00 грн. з ПДВ.

У подальшому (після 03.10.2023) відповідач здійснив погашення заборгованості за Товар в повному обсязі в сумі 424 800,00 грн., а саме: 200000,00 грн згідно інформаційного повідомлення про зарахування коштів № 945 від 04.10.2023 та 248000,00 грн. згідно інформаційного повідомлення про зарахування коштів № 967 від 10.10.2023.

Враховуючи порушення строків оплати за поставлений товар, позивачем було здійснено нарахування неустойки (штрафних санкцій) в наступних розмірах: розмір інфляційних витрат складає 113 477,11 грн., розмір 3% річних - 20 530,06 грн., пені -70 993,97грн. та штрафу (15%) - 63 720,00 грн. (розрахунки додаються).

У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати товару позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У статті 174 ГК України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 2 статті 184 ГК України передбачено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до статті 509 ЦК України та статті 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши п. 9.1. договору поставки №2201/1 від 22.01.2018, колегія суддів встановила, що договір поставки №2201/1 від 22.01.2018 станом на 22.02.2022 припинив свою дію, а в матеріалах справи відсутні докази щодо продовження строку вищезазначеного договору, тому, факт поставки товару за видатковою накладною №ТД-009136 від 22.02.2022 свідчить про фактичне укладання сторонами договору поставки в спрощений спосіб.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Частиною 1 статті 691 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частини 1, 2 статті 692 ЦК України).

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої першої інстанції норм матеріального права, зокрема, статей 530 та 692 ЦК України, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок господарського суду про те, що в силу вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України строк оплати настане лише після спливу семи днів з моменту пред`явлення вимоги до боржника з 03.11.2022.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а в силу вимог ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, норми ч. 1 ст. 692 ЦК України і ч. 2 ст. 530 ЦК України не конкурують, а узгоджуються між собою, проте, суд першої інстанції помилково виснував, що перша вказує на те, що товар оплачується після постачання, а друга визначає дату оплати впродовж 7 днів з моменту отримання вимоги.

Натомість, у ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що боржник повинен виконати обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Водночас, з акту цивільного законодавства, а саме із ч. 1 ст. 692 ЦК України, слідує, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлено іншого строку.

Тобто, з акту цивільного законодавства випливає обов`язок негайного виконання.

У спірних правовідносинах сторони не встановили строку оплати товару в договірному порядку, позивач поставив товар, відповідач прийняв поставлений товар, тому, в силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України, у відповідача виник обов`язок оплатити товар негайно після його прийняття.

Тобто, наявність у покупця зобов`язання щодо здійснення оплати за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 ЦК України, а не ставиться у залежність від звернення до нього з окремою вимогою у порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 19.08.2014 у справі №925/1332/13 та в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №910/9075/17, де зазначено, що зі змісту статті 692 Цивільного кодексу України вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов`язок покупця оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.

Відповідно до абз. 1 п. 1.7 постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.12.2013№14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Як встановлено колегією суддів, у видатковій накладній №ТД-009136 від 22.02.2022, підписаній та скріпленій печатками обох сторін, які засвідчують поставку і прийняття товару, строк його оплати не вказано, отже, відповідач зобов`язаний був оплатити товар після його прийняття, а передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню з дня, наступного за днем прийняття товару, у даному випадку з 23.02.2022.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі № 910/18557/20 зазначено наступне: «Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 20 530,06 грн. за період з 23.02.2022 - 03.10.2023 та інфляційні втрати у розмірі 113 477,11 грн. за період з березня 2022 вересень 2023.

Так, приписами ст. 610, 612 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Колегія суддів враховує, що передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Враховуючи передбачені законодавством строки розрахунків за товар, перевіривши надані позивачем розрахунки, колегія суддів дійшла висновку, що наведені нарахування в частині стягнення 3 % річних у розмірі 20 530,06 грн. за період з 23.02.2022 - 03.10.2023, інфляційних втрат у розмірі 113 477,11 грн. за період з березня 2022 вересень 2023 не суперечать вимогам чинного законодавства та є арифметично правильними, у зв`язку із чим, позовні вимоги ТОВ Торговий Дім Енергостройінвест про стягнення 3% річних у розмірі 20 530,06 грн. за період з 23.02.2022 по 03.10.2023, інфляційних втрат у розмірі 113 477,11 грн. за період з березня 2022 вересень 2023 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Судова колегія констатує, що доводи скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції норм статей 530 та 692 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог, допустив неправильне застосування норм статей 530 та 692 ЦК України, тому, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у відповідній частині.

Судові витрати.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із подачею позову та апеляційної скарги в сумі 5 230,97 грн., згідно зі ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що за розгляд апеляційної скарги, враховуючи її подання через підсистему «Електронний суд» та оскарження рішення суду першої інстанції лише у частині стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, ТОВ Торговий Дім Енергостройінвест мало сплатити судовий збір у сумі 3220,80 грн. (2684 грн. х 150% х 0,8), оскільки відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Водночас, згідно з платіжною інструкцією №1832 від 26.04.2024 сплатив 6046,24 грн. Переплачена сума судового збору за подання апеляційної скарги становить 2 825,44 грн. та може бути повернута судом згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі подання позивачем відповідного клопотання.

Колегія суддів також зауважує, що оскільки ТОВ Торговий Дім Енергостройінвест у прохальній частині апеляційної скарги заявило про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн. в суді апеляційної інстанції - у скаржника згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України наявне право, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, подати відповідні докази понесених витрат, зокрема, акт виконаних робіт. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У свою чергу, у відповідача наявне право подати до суду свої заперечення стосовно заяви позивача про відшкодування витрат на правову допомогу, з клопотанням про зменшення судових витрат з підстав неспівмірності таких витрат.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Енергостройінвест на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.04.2024 у справі № 908/3666/23 задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.04.2024 у справі № 908/3666/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних за період з 23.02.2022 по 03.10.2023 у розмірі 20 530,06 грн. та інфляційних втрат за період березень 2022 року вересень 2023 року в розмірі 113 477,11 грн.

Ухвалити нове рішення у відповідній частині, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство Агрінол на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Енергостройінвест 20 530,06 грн. - 3% річних, 113 477,11 грн. - інфляційних втрат та 2 010,17 грн. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство Агрінол на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Енергостройінвест 3 220,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, про що видати наказ.

Видачу наказів, на виконання цієї постанови, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін