Рішення

від 29.08.2024 по справі 903/273/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 серпня 2024 року Справа № 903/273/24

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Дем`як В. М., судді Кравчук А.М., Гарбара І.О. за участі секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АВАНТІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ (01034, місто Київ, вулиця Велика Житомирська, будинок 8А, код ЄДРПОУ 38202034)

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства Іваничівська багатопрофільна лікарня (45300, Волинська область, смт. Іваничі, вулиця Грушевського, будинок 45, код ЄДРПОУ 01982904)

про стягнення 289 212, 65 грн.

Представники сторін:

від позивача: Леміш Олег Олександрович; Богатов Костянтин Володимирович;

від відповідача: не прибув

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю АВАНТІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства Іваничівська багатопрофільна лікарня та просить стягнути 289 212, 65 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань згідно договору №32 від 30.01.2024 в частині своєчасної оплати за постачання теплової енергії.

Ухвалою суду від 20.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 01.04.2024 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Замінено судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим судовим засіданням. Розгляд справи постановлено здійснювати зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 24.04.2024.

Ухвалою суду від 24.04.2024 розгляд справи та клопотання відповідача за вх. №01-74/679/24 від 24.04.2024 про призначення судово-економічної експертизи у справі №903/273/24 в підготовчому засіданні відкладено на 20.05.2024.

Ухвалою суду від 20.05.2024 постановлено розгляд справи №903/273/24 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю АВАНТІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ до відповідача: Комунального некомерційного підприємства Іваничівська багатопрофільна лікарня про стягнення 289 212,65 грн. призначити в колегіальному складі господарського суду.

Згідно витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 20.05.2024 визначено наступний склад суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Дем`як В.М., судді Кравчук А.М., Гарбар І.О.

Ухвалою суду від 24.05.2024 постановлено прийняти справу №903/273/24 до розгляду в колегіальному складі суду: головуючої судді Дем`як В.М., судді: Кравчук А.М., Гарбар І.О. за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.06.2024.

Ухвалою суду від 19.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.08.2024. Сторонам роз`яснено, що згідно ст. 207 ГПК України учасники справи можуть подати заяви чи клопотання, додаткові документи, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені у підготовчому провадженні до моменту розгляду справи по суті із обґрунтуванням поважності причин їх неподання у визначений строк.

Ухвалою суду від 06.08.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 29.08.2024.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про відкладення розгляду справи за вх.№ 01-75/5823/24 від 28.08.2024 у якому повідомляє, що не зможе бути присутнім на засіданні суду, оскільки змушений від`їхати у відрядження для доставки гуманітарної допомоги на схід України, а відтак просить суд відкласти розгляд справи.

Представники позивача у судовому засіданні заперечили щодо клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, позовні вимоги підтримали та просили суд задоволити позов у повному об`ємі.

Колегія суддів залишила без задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

Статтею 202 ГПК України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин (ст. 252 ГПК України).

Тобто, підставою для відкладення розгляду справи за клопотанням учасника справи є наявність для цього обґрунтованих причин.

Представником сторони у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).

За змістом ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Суд враховує, що відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника, - адвоката або здійснювати самопредставництво.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 06.08.2024 явка в судове засідання представника відповідача обов`язковою не визнавалась.

Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає судову справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянуті впродовж розумного строку. В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ст. 3 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997р., дана Конвенція та Протоколи до неї №№2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів, встановила:

30.01.2024 між Комунальним некомерційним підприємством «Іваничівська багатопрофільна лікарня» (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванті-Девелопмент» ( позивач) був укладений Договір №32 (том.1, а.с. 10-13).

У відповідності до пункту 1.1., теплопостачальна організація зобов`язується поставити споживачу теплову енергію, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити такий товар відповідно до умов Договору, та діючого тарифу, затвердженого уповноваженим на це органом.

Тариф (ціна товару) Договору затверджений рішенням виконавчого комітету Іваничівської селищної ради від 12.01.2024 №03 «Про встановлення ТОВ «АВАНТІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» тарифу на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету» (п.2.1. договору).

У пункті 2.4. Договору, сторони погодили, що вартість цього договору є орієнтовною і буде визначатися виходячи з фактичної кількості спожитої теплової енергії відповідачем та тарифу на теплову енергію, встановленого суб`єкту господарювання, що здійснює господарську діяльність у сфері теплопостачання за видами та місцями провадження ліцензійної господарської діяльності, підтвердженими ліцензіями та Ліцензійним реєстром суб`єктів господарювання, що здійснює господарську діяльність у сфері теплопостачання.

Розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться споживачем шляхом перерахунку коштів на рахунок теплопостачальної організації, вказаної в договорі, відповідно до встановленої ціни (тарифу) та на підставі показів приладів обліку теплової енергії, або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України (п.3.3. Договору).

Згідно пункту 3.4. Договору, зокрема сторони погодили, що розрахунки проводяться щомісячно на підставі рахунку та Акту приймання-передачі теплової енергії шляхом оплати відповідачем вартості спожитої теплової енергії в 10-ти денний термін місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії, або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України.

Пунктом 3.7 Договору передбачено, що облік спожитої теплової енергії здійснюється з урахуванням отриманих ліцензій на види ліцензійної діяльності за місцями провадження господарської діяльності згідно ліцензійного реєстру, у відповідності до приладів обліку теплової енергії, що встановлені та пройшли повірку.

Згідно п. 4.2. Договору, сторони визначили місце постачання теплової енергії: 45300, Володимирський район, смт. Іваничі, вул. Грушевського, 45.

У відповідності до пункту 4.3. Договору позивач здійснює свою ліцензовану діяльність виключно за місцем провадження господарської діяльності як ліцензіата та із застосуванням заявлених засобів провадження господарської діяльності.

Теплопостачальна організація надає рахунок, та складає Акт приймання-передачі теплової енергії відповідно до Специфікації цього договору (Додаток1), та передає два примірники Акта приймання-передачі теплової енергії, які підписані зі свого боку споживачу до 03 числа місяця наступного за звітним періодом (п.4.4. Договору).

Пунктом 4.5. Договору сторони погодили, що споживач протягом 3-х (трьох) робочих днів з дня отримання Актів приймання-передачі теплової енергії від Теплопостачальної організації повинен розглянути його. За результатами розгляду, споживач має підписати акти приймання-передачі теплової енергії у разі згоди з Актами або надати Теплопостачальній організації в письмовому вигляді мотивовану відмову в прийнятті теплової енергії з Актами розбіжностей в 2-х примірниках, підписані стороною споживача для підписання теплопостачальною організацією, і повернення других примірників споживачу. У випадку не підписання та неповернення Акту приймання-передачі Споживачем або мотивованої відмови Акт приймання-передачі теплової енергії вважається підписаним.

Межею майнової належності (експлуатаційної відповідальності) між споживачем та теплопостачальною організацією є зовнішня стіна котельні по вул. Грушевського, 45 в смт. Іваничі (п. 4.6. Договору).

Відповідно до умов Договору, зокрема п.5.1.1. та п.5.1.2. споживач зобов`язаний своєчасно сплачувати за прийняту спожиту теплову енергію та прийняти теплову енергію згідно з умовами Договору.

У відповідності до пункту 10.1. Договору даний договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2024 року, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань по цьому договору.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу теплову енергію в січні-лютому 2024 року, що підтверджується:

- Актом приймання-передачі теплової енергії № 3 від 31 січня 2024 року, в частині яка стосується даного позову, щодо теплової енергії кількістю 246,285 Гкал вартістю 844 129,52 грн. без ПДВ та 1 012 955, 43 грн. з ПДВ, а також рахунок на оплату №3 від 31.01.2024 року (том.1, а.с. 18-19);

- Актом приймання-передачі теплової енергії №7 від 29 лютого 2024 року, кількість теплової енергії 146,413 Гкал, вартість теплової енергії 602 187, 89 грн. з ПДВ, а також рахунок на оплату №7 від 29.02.2024 року (том.1, а.с. 20-21).

Позивач зазначає, що відповідач лише частково виконав зобов`язання щодо оплати за фактично спожиту теплову енергію, а саме:

- 06.03.2024, на підставі Акту приймання-передачі теплової енергії № 3 від 31 січня 2024 року (за січень) перерахував позивачу в частині яка стосується даного позову 831 572,44 грн. з ПДВ, що підтверджується випискою по рахунку (том.1, а.с. 22);

- 08.03.2024, на підставі Акту приймання-передачі теплової енергії №7 від 29 лютого 2024 року (за лютий) перерахував позивачу 494 358,22 грн. з ПДВ, що підтверджується випискою по рахунку (том.1, а.с. 23).

В подальшому, відповідач направив на адресу позивача «Мотивовану відмову від прийняття частини вартості товарної продукції за Актом приймання передачі теплової енергії від 31.01.2024 року №3 з наданням акту розбіжностей №3 від 01.03.2024 року» викладену в листі №733.09.09-2.24 від 01.03.2024. При цьому у відповідності до Акту розбіжностей розрахунки відповідача викладені наступні (том.1, а.с.23-28) :

Редакція ТОВ «Аванті-Девелопмент» згідно Акту приймання-передачі теплової енергії №3 від 31.01.2024 рокуКількістьОд. виміруЦіна без ПДВ, грнСума без ПДВ, грнСума ПДВ, грнСума з ПДВ, грн246,285Гкал3 427,45844 129,52168 825,901 012 955,42Редакція КНП «Іваничівська БПЛ»КількістьОд. виміруЦіна без ПДВ, грнСума без ПДВ, грнСума ПДВ, грнСума з ПДВ, грн246,285Гкал2 813,72692 977,03138 595,41831 572,44

Крім того, відповідач направив на адресу позивача «Мотивовану відмову від прийняття частини вартості товарної продукції за Актом приймання передачі теплової енергії від 29.02.2024 року №7 з наданням Акту розбіжностей від 05.03.2024 року №7», викладену в листі №764.09.09-2.24 від 05.03.2024 року, у відповідності до Акту розбіжностей розрахунки відповідача викладені наступні (том.1, а.с. 29-33):

Редакція ТОВ «Аванті-Девелопмент» згідно Акту приймання-передачі теплової енергії №7 від 29.02.2024 рокуКількістьОд. виміруЦіна без ПДВ, грнСума без ПДВ, грнСума ПДВ, грнСума з ПДВ, грн146,413Гкал3 427,45501 823,24100 364,65602 187,89Редакція КНП «Іваничівська БПЛ»КількістьОд. виміруЦіна без ПДВ, грнСума без ПДВ, грнСума ПДВ, грнСума з ПДВ, грн146,413Гкал2 813,72411 965,1882 393,04494 358,22

У зазначених мотивованих відмовах відповідач доводить, що у позивача відсутні засоби провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії, а ТОВ «Аванті-Девелопмент» фактично використовує місцеві (розподільчі) теплові мережі, які є на балансі КНП Іваничівської багатопрофільної лікарні без договорів оренди та договору на приєднання котелень до цих мереж, а відтак зазначає, що КНП Іваничівська багатопрофільна лікарня не має підстав оплатити нараховані транспортування теплової енергії теплопостачальній організації. Загальна сума розбіжностей за двома зазначеними вище Актами приймання-передачі теплової енергії складає 289 212,65 грн.

Між тим, ТОВ «Аванті-Девелопмент» доводить, що КНП Іваничівська багатопрофільна лікарня у строки визначені договором не виконала свої зобов`язання по оплаті за фактично спожиту теплову енергію на загальну суму 289 212, 65 грн., згідно Акту №3 від 31.01.2024 року (недоплата у сумі 181 382, 98 грн.) та Акту №7 від 29.02.2024 року (недоплата у сумі 107 829, 67 грн.), що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Відповідач заперечуючи щодо заявлених позовних вимог, подав відзив на позовну заяву за вх.№ 01-75/2824/24 від 12.04.2024 у якому зазначає, що виходячи з умов Договору №32 від 30.01.2024, його предмету та факт відсутності у позивача засобів провадження господарської діяльності щодо теплопостачання, у нього відсутні підстави для врахування тарифу на транспортування теплової енергії при виставленні рахунків для відповідача. Крім того, додані позивачем до матеріалів позовної заяви докази теж не містять інформації про факт наявності у нього такої ліцензії, а лише вказують на наявність схожої ліцензії за іншою адресою. При цьому, відповідач зазначає, що до матеріалів позову позивачем також не надано документів, які б могли засвідчити факт наявності у нього в власності, користуванні чи концесії транспортної мережі (трубопроводу) через який здійснюється транспортування такої енергії до приміщення лікарні, а відтак він не мав права включати до розрахунку оплати за теплову енергію вартість послуг за транспортування такої енергії.

Отже, відповідач доводить, що позовна заява є безпідставною та необґрунтованою, позивачем не доведено належними та обґрунтованими доказами наявність заборгованості з боку відповідача щодо оплати за транспортування теплової енергії та не обґрунтовано наданий розрахунок заборгованості та невірно визначено послуги за надання яких могла б така плата здійснювались, не надано доказів фактичного використання місцевих (розподільчих) теплових мереж за адресою: смт. Іваничі, вул. Грушевського, 45 в період з 01.01.2024 року по 29.02.2024 року, доказів наявності ліцензії на здійснення відповідної господарської діяльності на транспортування теплової енергії та документів, що підтверджують відповідне право власності, користування чи концесії на такі мережі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 5 ст. 55 Конституції України).

Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Колегія суддів встановила, що спірні правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНТІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» та Комунальним некомерційним підприємством «Іваничівська багатопрофільна лікарня» виникли на підставі Договору №32 від 30.01.2024 за період січень-лютий 2024 року в частині оплати за фактично спожиту теплову енергію.

12.01.2024 виконавчим комітетом Іваничівської селищної ради прийнято рішення №03 «Про встановлення ТОВ «АВАНТІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» тарифу на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету» (а.с. 14).

У відповідності до пункту 1 рішення виконавчого комітету Іваничівської селищної ради Володимирського району Волинської області встановлено ТОВ «АВАНТІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» тариф на теплову енергію в розмірі 3 427,45 грн/Гкал (без ПДВ), 4 112,94 грн./Гкал (з ПДВ) за такими складовими:

- тариф на виробництво теплової енергії 2 782,91 грн/Гкал (без ПДВ), 3 339,49 грн/Гкал (з ПДВ);

- тариф на транспортування теплової енергії 613,73 грн/Гкал (без ПДВ), 736,48 грн/Гкал (з ПДВ);

- тариф на постачання теплової енергії 30,81 грн/Гкал (без ПДВ), 36,97 грн/Гкал (з ПДВ)».

Пунктом 2 рішення виконавчого комітету визначено ТОВ «АВАНТІ-ДЕВЕЛОПМЕНТ» для установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, застосовувати тарифи, встановлені в пункті 1 цього рішення, з 01.01.2024 року.

Пунктом 3 зазначеного рішення, вирішено Бюджетним установам та організаціям на території Іваничівської селищної ради з 01.01.2024 року здійснювати оплату за спожиту теплову енергію згідно тарифів, встановлених у пункті 1 цього рішення, та обсягів спожитої теплової енергії на основі показань вузлів комерційного обліку, які встановлені на теплових вводах в будівлі споживачів та прийняті на абонентський облік у встановленому порядку.

У відповідності до частини 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» - акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

За приписами ст. 23 ЗУ «Про теплопостачання», господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.

Суд встановив, що позивачу також надано безстрокову Ліцензію, що підтверджується Розпорядженням Волинської ОДА від 10.07.2019 року №381, на право провадження господарської діяльності з (том.1, а.с. 15):

1) виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕЦ, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії шляхом звуження до господарської діяльності з виробництва теплової енергії на установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії;

2) транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами;

3) постачання тепловими мережами.

Крім того, у позивача наявні необхідні засоби провадження ліцензованої господарської діяльності та останній здійснює таку діяльністю у визначених місцях провадження, що підтверджується відомостями з Ліцензійного реєстру (том.1, а.с. 17-18).

Відповідач отримавши послуги із транспортування теплової енергії частково виконав зобов`язання за фактично спожиту теплову енергію, що підтверджується матеріалами справи:

- 06.03.2024, на підставі Акту приймання-передачі теплової енергії № 3 від 31 січня 2024 року (за січень) перерахував позивачу в частині яка стосується даного позову 831 572,44 грн. з ПДВ, що підтверджується випискою по рахунку (том.1, а.с. 22);

- 08.03.2024, на підставі Акту приймання-передачі теплової енергії №7 від 29 лютого 2024 року (за лютий) перерахував позивачу 494 358,22 грн. з ПДВ, що підтверджується випискою по рахунку (том.1, а.с. 23).

Відповідач здійснив часткову оплату за надані послуги посилаючись на відсутність у позивача засобів провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії, та на те, що ТОВ «Аванті-Девелопмент» фактично використовує місцеві (розподільчі) теплові мережі, які є на балансі КНП Іваничівської багатопрофільної лікарні без договорів оренди та договору на приєднання котелень до цих мереж.

Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області складено акт від 26.12.2022 №04-22/03 «перевірки дотримання вимог законодавства у сфері закупівель в комунальному некомерційному підприємстві «Іваничівська багатопрофільна лікарня», де зокрема зазначено, що внаслідок встановлення виконавчим комітетом Іваничівської селищної ради ТОВ «Аванті-Девелопмент» з 1 жовтня 2021 року тарифу на теплову енергію з порушенням п.3 Порядку №239, Іваничівською лікарнею зайво використано коштів місцевого бюджету на оплату послуг з постачання теплової енергії на загальну суму 562 832, 10 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збитків) на зазначену суму. Порушення допущено внаслідок прийняття Іваничівською селищною радою рішення від 30.09.2021 №146 про встановлення ТОВ «Аванті-Девелопмент» тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з недотриманням вимог частини 3 Порядку №239. Крім того у акті зазначено, договір про приєднання до теплових мереж, які забезпечують транспортування теплоносія від джерела теплової енергії (котельні) до теплового вводу споживача (будівель бюджетних закладів), між власником (балансоутримувачем) теплових мереж та Теплопостачальною організацією не укладався, що суперечить вимогам п.1.3 Правил приєднання до теплових мереж, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 19.10.2012 № 308. (том. 1, а.с. 78-87).

Колегія суддів встановила, що обставини, які встановлені Держаудитслужбою України в акті від 26.12.2022 №04-22/03 оскаржені позивачем та спростовані в судовому порядку, зокрема:

- рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 по справі №140/2944/23 за позовом ТОВ «Аванті-Девелопмент» до Іваничівської селищної ради, яке набрало законної сили 12.07.2023 та підтверджено Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду;

- рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.06.2023 у справі №140/3195/23 за позовом ТОВ «Аванті-Девелопмент» до Іваничівської селищної ради, яке набрало законної сили 04.07.2023.

Слід врахувати, що відповідно до усталеної судової практики акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки. При цьому акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.

Крім того, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки, як вже зазначалося, є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16 акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідними актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі №21-237а13, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.12.2021 у справі №922/3816/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.06.2019 у справі № 916/1906/18, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17.

Водночас, суд встановив, що аналогічні за змістом правовідносини, які виникли у сторін у даній справі, а саме з підстав та предмету позову, були предметом розгляду господарської справи за позовом Іваничівської центральної районної лікарні (правонаступником якої є КНП «Іваничівська БПЛ») до ТОВ «Аванті-Девелопмент» у справі №903/528/18.

Позовні вимоги у зазначеній справі стосувалися стягнення із ТОВ «Аванті-Девелопмент» грошових коштів, отриманих останнім у вигляді плати за транспортування теплової енергії по котельні за адресою: смт. Іваничі, вул. Грушевського 45 згідно договору на закупівлю послуг №54 від 15.01.2026 та договору на закупівлю послуг №22 від 15.01.2016.

Суд у вище зазначеній справі дослідив обставини, щодо сплати Іваничівською центральною районною лікарнею коштів за транспортування теплової енергії Товариству з обмеженою відповідальністю «Аванті-Девелопмент» та обставини щодо технічної спроможності позивача транспортувати теплову енергію до приміщення відповідача по об`єкту: Володимирський район, смт. Іваничі, вул. Грушевського, 45, які є предметом судового розгляду у даній справі, однак за інший період надання послуг.

При цьому, Господарський суд міста Києва встановив, що: «Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області провело планову ревізію фінансово-господарської діяльності Іваничівської центральної районної лікарні за період з 01.01.2014 по 01.09.2017, за результатами якої було складено акт ревізії фінансово-господарської діяльності Іваничівської центральної районної лікарні за період з 01.01.2014 по 01.09.2017 №04-22/010 від 16.11.2017.

Згідно з висновками комісії, теплопостачальна організація безпідставно включила до договору на надання послуг теплопостачання та до первинних бухгалтерських документів (рахунків на їх оплату, актів здачі-приймання наданих послуг) вартість послуг з транспортування теплової енергії на загальну суму 141 647, 62 грн.

В ході ревізії встановлено, що розрахунки за отримані Іваничівською ЦРЛ послуги з постачання теплової енергії проводилися з урахуванням фактичних обсягів її споживання, визначених за показниками приладів обліку, та за тарифами, установленими ТзОВ «Аванті-Девелопмент» уповноваженими органами, зокрема: за тарифами на виробництво теплової енергії для потреб бюджетних установ і організацій, що виробляється на установках з використанням нетрадиційних або поновлювальних джерел енергії, у розмірах 931,86 грн. та 1154,74 грн. за 1 Гкал (без ПДВ), встановленими постановами НКРЕКП від 06.11.2014 №263 та від 10.12.2015 № 2940, відповідно, за тарифами на постачання теплової енергії у розмірах 15,04 грн., 16,14 грн. та 15,9 грн. за 1 Гкал (без ПДВ), встановлений рішеннями Іваничівської районної ради від 22.12.2014 №34/17, від 24.12.2015 №3/21 та від 28.09.2016 №9/23, відповідно, та за тарифами на транспортування теплової енергії у розмірах 60,0 грн. та 78,54 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) (рішення Іваничівської районної ради від 24.12.2015 №3/21 та від 28.09.2016 №9/23).

Теплова енергія постачається Іваничівській ЦРЛ від котельні, що розташована за адресою смт. Іваничі, вул. Грушевського, 45 та перебуває на балансі цієї лікарні.

Згідно з договором оренди об`єкта у сфері теплопостачання від 01.10.2014, укладеним між Іваничівською районною радою та ТОВ «Аванті-Девелопмент», вищевказану котельню площею 278,4 кв.м. з технологічним обладнанням передано підприємству у строкове платне користування з метою виробництва теплової енергії для потреб балансоутримувача та інших споживачів, які підключені або будуть підключені до об`єкту оренди.

Відповідно до акту розмежування меж балансової належності та експлуатаційної відповідальності, що в додатку 2 до договорів про закупівлю послуг (постачання пари та гарячої води), які є невід`ємною частиною цих договорів, межею розподілу теплової енергії між Іваничівською ЦРЛ і ТОВ «Аванті-Девелопмент» є зовнішня стіна котельні по вул. Грушевського, 45.

Технологічні, організаційні, кваліфікаційні та спеціальні (особливі) вимоги провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами (далі - транспортування теплової енергії) встановлюють Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, від 10.08.2012 № 277 (далі - Ліцензійні умови).

Відповідно до пункту 2.1 Ліцензійних умов, провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії можливе, зокрема, в разі перебування у власності або користуванні ліцензіата магістральних або місцевих (розподільчих) теплових мереж, які забезпечують транспортування теплової енергії.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», місцева (розподільча) теплова мережа (далі - М(Р)ТМ) - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача; а джерело теплової енергії (далі - ДТЕ) - це виробничий об`єкт, призначений для виробництва теплової енергії.

Сукупність джерел теплової енергії, магістральних та/або місцевих (розподільчих) теплових мереж, засобів розподілення теплової енергії, які об`єднані спільним режимом виробництва, транспортування та постачання теплової енергії - це система теплопостачання (Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі - Правила № 1198).

Відповідно до пункту 5 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 (далі - Порядок № 869), формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється з урахуванням витрат за кожним видом ліцензованої діяльності, облік яких ведеться ліцензіатом окремо.

Межа розмежування зі сторони ДТЕ до М(Р)ТМ закріплена в абзаці 4 пункті 29 Порядку № 869 - для ліцензіатів, які провадять діяльність лише з виробництва теплової енергії, плановий річний обсяг відпуску теплової енергії з колекторів теплогенеруючих джерел є обсягом ліцензованого виду діяльності з виробництва теплової енергії, а також у відповідності до пункту 30 Постанови №869 - до витрат, що включаються лише до тарифів на виробництво теплової енергії, зокрема, належать: витрати на активну та реактивну енергію, що використовується для технологічних потреб під час виробництва теплової енергії (джерела теплової енергії).

Відповідно, витрати на електричну енергію, що включаються лише в тариф на виробництво теплової енергії, обмежуються використанням такої електричної енергії джерелом теплової енергії.

Межа розмежування із сторони М(Р)ТМ до ДТЕ закріплена також в пункті 33 Постанови №869 - до окремих прямих витрат, що включається лише до тарифів на транспортування теплової енергії, зокрема, належать: витрати на активну і реактивну електричну енергію для технологічних потреб транспортування теплової енергії.

В порядку, визначеному чинним законодавством України, теплові мережі, як частина М(Р)ТМ, підлягають обов`язковому розподілу між споживачем та організацією, що постачає теплову енергію. Такий розподіл визначає межу відповідальності за стан та обслуговування теплових мереж і систем теплопостачання у відповідності до умов договору (зазначена норма закріплена в пункті 6.3.3 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж).

Таке ж положення закріплене в пункті 3 Правил №1198, яке визначає, що межа балансової належності (відповідальності) - межа розподілу теплової мережі між теплопостачальною організацією і споживачем.

Правила № 1198 містять визначення «межа експлуатаційної відповідальності» - межа розподілу теплової мережі за ознакою договірних зобов`язань з експлуатації та утримання тих чи інших її ділянок або елементів, яка встановлюється за згодою сторін між теплопостачальною організацією та споживачем.

З огляду на викладене для здійснення господарської діяльності по транспортуванню теплової енергії на котельні позивача та отримання коштів за надання послуг по транспортуванню теплової енергії, відповідач повинен мати у власності або користуванні місцеву (розподільчу) теплову мережу, яка протягається до межі балансової належності (відповідальності) між відповідачем та позивачем.

При цьому види господарської діяльності по виробництву та транспортуванню теплової енергії розподіляються між собою, як технологічно, в залежності від наявності у відповідача певного обладнання та устаткування у користуванні та/або власності, так і в залежності від групи витрат, які відповідач несе на обслуговування цього обладнання і устаткування та відповідно може включити до відповідного тарифу.

Як зазначено вище, відповідач користується котельнею площею 278,4 кв.м. з технологічним обладнанням з метою виробництва теплової енергії для потреб позивача (балансоутримувача) та інших споживачів, які підключені або будуть підключені до об`єкту оренди. Межею розподілу теплової енергії між Іваничівською ЦРЛ і ТОВ «Аванті-Девелопмент» є зовнішня стіна котельні по вул. Грушевського, 45.

До системи теплопостачання (сукупність джерел теплової енергії, магістральних та/або місцевих (розподільчих) теплових мереж, засобів розподілення теплової енергії, які об`єднані спільним режимом виробництва, транспортування та постачання теплової енергії) за адресою: смт Іваничі, вул. Грушевського, 45, входять: місцева (розподільча) теплова мережа (1), джерело теплової енергії (2), колектор (межа розподілу між джерелом теплової енергії та місцевою (розподільчої) тепловою мережею), частина місцевої (розподільчої) теплової мережі теплопостачальної організації (4), межа (точка) розподілу місцевої (розподільчої) теплової мережі між теплопостачальною організацією та споживачем (5), частина місцевої (розподільчої) теплової мережі споживача (6).

Місцева (розподільча) теплова мережа (1) виконує функції транспортування теплової енергії від джерела теплової енергії (2) до споживача, відповідно така мережа знаходиться між цими двома об`єктами

При цьому витрати на електричну енергію, яку використовують мережеві насоси (входять в частину місцевої (розподільчої) теплової мережі теплопостачальної організації (4), що забезпечують подачу теплоносія під тиском в мережу та його повернення, включаються до тарифу на транспортування теплової енергії.

Точкою розподілу, на якій завершується діяльність відповідача з виробництва теплової енергії та розпочинається діяльність по транспортуванню теплової енергії, є колектор джерела теплової енергії (3).

Обладнання, устаткування та трубопроводи, які розміщені після зазначеної точки розподілу (колектору джерела теплової енергії (3) відносяться до місцевої (розподільчої) теплової мережі, а відповідно, технологічно та згідно з визначеними чинними законодавством України видами затрат на їх обслуговування, використовуються у діяльності із транспортування та постачання теплової енергії.

Отже постачання теплової енергії здійснюється через місцеву (розподільчу) теплову мережу, яка складається з обладнання (мережевих насосів) і трубопроводів (розміщених в приміщенні котельні позивача), що перебувають в користуванні відповідача, до межі балансової належності (відповідальності) із позивачем - зовнішня стіна котельні.

Таким чином кошти, стягнення яких є предметом позову, є платою за надані послуги з транспортування теплової енергії…».

За результатом розгляду справи №903/528/18 Господарським судом м. Києва ухвалено рішення від 12.11.2018 про відмову у задоволенні позовних вимог, яке у встановленому порядку не оскаржено та набрало законної сили 03.01.2019.

Згідно ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.

Відповідно до статті 8 Конституції України - Конституція України має найвищу юридичну силу. Статтею 124 Конституції України передбачено поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають в державі. Стаття 1291 Конституції України містить норму згідно якої суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Статтею 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

На переконання суду, факти та обставини, встановлені рішенням суду у справі №903/528/18 (рішення Господарського суду Волинської області від 12.11.2018), згідно ст. 75 ГПК України, мають преюдиційне значення для даної справи, відтак, не підлягають доказуванню.

Відтак колегія суддів дійшла висновку, що визначені справи взаємопов`язані між собою як предметно, так і суб`єктним складом.

З врахуванням встановлених обставин у рішенні Господарського суду міста Києва по справі №903/528/18, колегія суддів дослідила та встановила, що послуги з транспортування теплової енергії, що надавались ТОВ «Аванті-Девелопмент» та приймались Комунальним некомерційним підприємством «Іваничівська багатопрофільна лікарня» згідно Договору №32 від 30.01.2024 здійснювались у встановленому законом порядку.

Договір №32 від 30.01.2024 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний чи змінений не був.

Уповноваженим органом встановлений позивачу тариф на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного чи місцевого бюджету, затверджений рішенням Виконавчого комітету Іваничівської селищної ради №03 від 12.01.2024 року та на час розгляду справи є чинним.

Крім того уповноваженим органом видано позивачу безстрокову ліцензію на здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії).

Колегія суддів встановила, що у позивача наявні необхідні засоби провадження ліцензованої господарської діяльності та останній здійснює таку діяльністю у визначених місцях провадження, що підтверджується відомостями з Ліцензійного реєстру (том.1, а.с. 17-18).

Як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог відповідач також посилається на копію листа з Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України №71-1./4.3/10-24 від 05.07.2024, який отримала Іваничівська селищна рада (том.2, а.с. 64-66).

У листі зазначено, що суб`єкт господарювання не може включати в розрахунок тарифу на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії, середньозважений тариф на транспортування теплової енергії при зверненні до органу місцевого самоврядування чи НКРЕКП із заявою про встановлення тарифів на теплову енергію, на виробництво теплової енергії, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії, за відсутності магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж на праві власності, користування чи концесії в місцях провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії, відображених в Ліцензійному реєстрі органу ліцензування, оскільки суб`єктом господарювання не буде забезпечено виконання організаційних та технологічних вимог до провадження господарської діяльності з транспортування згідно Ліцензійними умовами.

Між тим, доводи відповідача із посиланням на лист Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України спростовані матеріалами справи.

Листи Держенергоефективності є службовою кореспонденцією, не є нормативно-правовими актами та носять лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер.

Доводи відповідача з посиланням на обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву не взято до уваги суду, оскільки не спростовують обставин щодо правомірності нарахування позивачем плати за транспортування теплової енергії за адресою: Володимирський район, смт. Іваничі, вул. Грушевського, 45 в січні-лютому 2024 року.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до умов Договору (п.5.1.1. та п.5.1.2) відповідач зобов`язаний своєчасно сплачувати за прийняту спожиту теплову енергію та прийняти теплову енергію згідно з умовами Договору.

Згідно пункту 3.4. Договору, зокрема сторони погодили, що розрахунки проводяться щомісячно на підставі рахунку та Акту приймання-передачі теплової енергії шляхом оплати відповідачем вартості спожитої теплової енергії в 10-ти денний термін місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії, або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України.

Як вже зазначив суд, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв теплову енергію в січні-лютому 2024 року, що підтверджується:

- Актом приймання-передачі теплової енергії № 3 від 31 січня 2024 року, в частині яка стосується даного позову, щодо теплової енергії кількістю 246,285 Гкал вартістю 844 129,52 грн. без ПДВ та 1 012 955, 43 грн. з ПДВ, а також рахунок на оплату №3 від 31.01.2024 року (том.1, а.с. 18-19);

- Актом приймання-передачі теплової енергії №7 від 29 лютого 2024 року, кількість теплової енергії 146,413 Гкал, вартість теплової енергії 602 187, 89 грн. з ПДВ, а також рахунок на оплату №7 від 29.02.2024 року (том.1, а.с. 20-21).

Між тим, відповідач лише частково виконав зобов`язання щодо оплати за фактично спожиту теплову енергію, а саме:

- 06.03.2024, на підставі Акту приймання-передачі теплової енергії № 3 від 31 січня 2024 року (за січень) перерахував позивачу в частині яка стосується даного позову 831 572,44 грн. з ПДВ, що підтверджується випискою по рахунку (том.1, а.с. 22);

- 08.03.2024, на підставі Акту приймання-передачі теплової енергії №7 від 29 лютого 2024 року (за лютий) перерахував позивачу 494 358,22 грн. з ПДВ, що підтверджується випискою по рахунку (том.1, а.с. 23).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, відповідач у строки визначені договором не виконав свої зобов`язання по оплаті за фактично спожиту теплову енергію на загальну суму 289 212, 65 грн.: згідно Акту №3 від 31.01.2024 сума недоплати складає 181 382, 98 грн. та згідно Акту №7 від 29.02.2024 сума недоплати складає 107 829, 67 грн.

Абзацом 7 ст.25 ЗУ «Про теплопостачання» визначено, що у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За наведених обставин та норм законодавства, колегія суддів погоджується з доводами позивача щодо наявності порушення відповідачем грошового зобов`язання згідно договору №32 від 30.01.2024 в частині своєчасної оплати за фактично спожиту теплову енергію у розмірі 289 212, 65 грн. за період з січня по лютий 2024 року та на підставі належним чином оцінених доказів, врахувавши фактичні обставинами справи, відхиливши доводи відповідача, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору задоволення позовних вимог з наведених вище підстав, впливу не мають.

Що стосується заявлених до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, які позивач просить йому відшкодувати у клопотанні про відшкодування судових витрат від 30.07.2024 за вх.№ 01-74/1113/24 з огляду на укладений з адвокатом договір про надання правової допомоги №б/н від 11.03.2024, то господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, але не виключно, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 4 вищезазначеної статті ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечення щодо неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами відповідач не подав.

Частина 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу); 2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З урахуванням вимог ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України, дослідивши надані заявником докази на підтвердження об`єму наданих послуг, суд встановив, що надання позивачу правничої допомоги підтверджується доданими до заяви доказами, а саме договором про надання правової допомоги №б/н від 11.03.2024, звітом про надання правової допомоги від 14.05.2024, актом прийому-передачі №б/н від 31.05.2024 та платіжною інструкцією в національній валюті від 15.05.2024 №1259 на суму 20 000 грн.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванті-Девелепмент» в особі директора Богатова Костянтина Володимировича та адвокатом Шумським Борисом Анатолійовичем укладено Договір про надання правової допомоги від 11.03.2024 (том.2, а.с. 99).

У відповідності до п.1.1. договору, адвокат надає клієнту правову допомогу щодо господарського позову до Комунального некомерційного підприємства «Іваничівська багатопрофільна лікарня» про стягнення заборгованості, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за надання адвокатом правової допомоги і фактичні витрати адвоката, понесені ним у зв`язку з виконанням цього договору. Під правовою допомогою в цьому договорі розуміється професійна правнича допомога.

Згідно п.5.1.1. договору, адвокат зобов`язується за письмовою вимогою клієнта або за власною ініціативою подати клієнту письмовий звіт про виконану роботу з доданням необхідних підтверджуючих документів, як фінансового, так і іншого характеру.

За надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар, розмір якого буде сформований в залежності від обсягу правової допомоги, яка фактично буде необхідна клієнту по даній справі (п.7.1. договору).

У п.9.1. договору сторони погодили, договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, про що сторони складають акт.

Акти прийому передачі послуг з надання правової допомоги з детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом складаються сторонами (п.9.2. договору).

Із матеріалів справи вбачається, що 14.05.2024 адвокат підписав та надав клієнту звіт про надану правову допомогу у відповідності до Договору про надання правової допомоги №б/н від 11.03.2024 із детальним описом послуг, зокрема (том.2, а.с. 101):

1. Детальне вивчення наданих клієнтом документів, що стосуються справи; 2. Аналіз судової практики по аналогічному типу господарських справ; 3. Визначення та узгодження з клієнтом правової позиції по справі; 4. Підготовка та погодження з клієнтом позовної заяви; 5. Аналіз відзиву на позовну заяву відповідача, підготовка та узгодження з клієнтом відповіді на відзив; 6. Підготовка та погодження з клієнтом заяви про збільшення позовних вимог; 7. Вивчення клопотання відповідача про призначення експертизи, підготовка та погодження із клієнтом заперечення на клопотання про призначення експертизи; 8. Вивчення клопотання відповідача про долучення доказів, підготовка та погодження з клієнтом заперечення на клопотання відповідача про долучення доказів; 9. Вивчення клопотання відповідача про залучення третьої сторони, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, підготовка та погодження із клієнтом заперечення на клопотання про залучення третьої сторони; 10. Підготовка клієнта до участі у судових засіданнях.

Адвокат у звіті зазначив, що враховуючи значний обсяг наданої правової допомоги, час витрачений адвокатом на надання послуг, а також складність справи, гонорар адвоката в рамках розгляду господарської справи №903/273/24 складає 20 000 грн.

31.05.2024 сторони підписали Акт прийому-передачі, де зазначено, що надана адвокатом правова допомога клієнтом - ТОВ «Аванті-Девелепмент» прийнята, зауваження відсутні. З урахуванням складності справи та обсягу наданої правової допомоги, сторони погодили розумний строк та співмірний розмір гонорару по справі, який складає 20 000 грн. (том. 2, а.с. 102).

Згідно платіжної інструкції в національній валюті від 15.05.2024 на суму 20 000 грн. ТОВ «Аванті-Девелепмент» здійснило оплату адвокату за юридичні послуги (том.2, а.с. 103).

Колегія суддів бере до уваги висновок, зазначений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 зі справи №922/445/19. В абзацах другому та третьому пункту 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши обсяг послуг, що були надані адвокатом при підготовці ним позову, зважаючи, що позивачем подана заява про відшкодування судових витрат від 30.07.2024 за вх.№ 01-74/1113/24, господарський суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000 грн. по даній справі є обґрунтованими та співрозмірними об`єму наданих і отриманих позивачем юридичних послуг, а відтак підлягають до задоволення на підставі п.1. ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог, а також те, що спір до суду було доведено з вини відповідача, 4338, 19 грн. витрат по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 34, 73, 74, 75, 76-80, 86, 123,126, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Іваничівська багатопрофільна лікарня» (45300, Волинська область, смт. Іваничі, вул. Грушевського, буд. 45, код ЄДРПОУ 01982904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванті-Девелепмент» (01034, місто Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 8А, код ЄДРПОУ 38202034) суму боргу в розмірі 289 212,65 грн.

3. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Іваничівська багатопрофільна лікарня» (45300, Волинська область, смт. Іваничі, вул. Грушевського, буд. 45, код ЄДРПОУ 01982904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванті-Девелепмент» (01034, місто Київ, вул. Велика Житомирська, буд. 8А, код ЄДРПОУ 38202034) 4338, 19 грн. сплаченого судового збору та 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 09.09.2024

Головуючий суддяВ. М. Дем`як

Суддя А.М. Кравчук

СуддяІ.О. Гарбар