Рішення

від 09.09.2024 по справі 908/1637/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/124/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2024 Справа № 908/1637/24

м.Запоріжжя

За позовом: Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя

до відповідача: Громадської організації «ПРОТЕКТ», м. Запоріжжя

про стягнення суми 124 688,80 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Концерну «Міські теплові мережі» про стягнення з відповідача: Громадської організації «ПРОТЕКТ» суми 124 688,80 грн заборгованості за послуги з постачання теплової енергії.

Підставою для звернення з позовом зазначено невиконання відповідачем зобов`язань щодо оплати теплові енергії, відпущеної Концерном «Міські теплові мереж» у період з листопада 2021 по березень 2024 до нежитлового приміщення № 161 за адресою: м.Запоріжжя, вул. Незалежної України, 80 А, яке використовується ГО «ПРОТЕКТ» на підставі договору оренди від 23.01.2015 № 186/13, внаслідок чого виникла заборгованість. Позов обґрунтований ст. ст. 525, 526, 530, 625, 629, 322 Цивільного кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 830, Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315, умовами Типового індивідуального договору № 72220311 про надання послуги з постачання теплової енергії, укладеного 01.11.2021.

Згідно протоколом автоматизованого розподілу 04.06.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1637/24 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою господарського суду від 10.06.2024 позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 24.06.2024, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1637/24 (номер провадження 9/124/24). Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано надати відзив з документальним обґрунтуванням протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше ніж у строк до 18.07.2024 включно.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив на позов суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Про відкриття провадження у справі та її розгляд відповідач повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

З положень ч. 4 ст. 89 ЦК України слідує, що до єдиного державного реєстру, зокрема, вносяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.06.2024 була направлена відповідачу - Громадській організації «ПРОТЕКТ» на її зареєстровану адресу місцезнаходження відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме на адресу: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 80А, офіс (приміщення) 161. І 12.07.2024 вказана ухвала була повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Суд зазначає, що відповідач у даній справі є юридичною особою, на яку відповідно до положень статті 4, частини 1, пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо місцезнаходження юридичної особи та які відповідно до положень статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок» та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.02.2022 по справі № 916/939/15-г).

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21).

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Згідно з Додатковою угодою від 29.01.2021 викладено в новій редакції Договір оренди нежитлового приміщення № 186/13 від 23.01.2015, укладений між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець), КП «ВРЕЖО № 7» (Балансоутримувач) та Громадською організацією «ПРОТЕКТ» (Орендар, відповідач у справі), відповідно до умов якого відповідач прийняв у строкове платне користування комунальне майно - частину нежитлового приміщення № 161 першого поверху (літ. А-5) загальною площею 131,2 кв.м, у складі приміщень №№ 2-9, за адресою: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 80-А (п.1.1).

В п. 1 Додаткової угоди визначено, що термін дії договору оренди продовжений на 5 років, а саме - по 28.01.2026.

Доказів дострокового припинення вказаного договору матеріали справи не містять.

Зі змісту п. 6.9 Договору оренди в редакції вищевказаної додаткової угоди слідує, що орендар зобов`язаний в місячний термін укласти відповідні договори з постачальниками комунальних послуг, з суб`єктом (балансоутримувачем будинку, об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, управитель будинку тощо) та своєчасно вносити плату за ці послуги у встановленому законодавством порядку.

Позивач - Концерн «Міські теплові мережі» є суб`єктом природної монополії відповідно до положень Закону України «Про природні монополії» та за приписами статті 19 Закону України «Про теплопостачання» як монополіст не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі Статуту. Основною метою діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організацій, її збут та інше.

Концерн «Міські теплові мережі» звернувся з позовом до господарського суду про стягнення з Громадської організації «ПРОТЕКТ» заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії до нежитлового приміщення № 161 за адресою: м.Запоріжжя, вул. Незалежної України, 80-А , яким користується ГО «ПРОТЕКТ» на підставі Договору оренди, за період з листопада 2021 року по березень 2024 року включно в розмірі 124 688,80 грн, згідно виставлених рахунків.

Позовні вимоги мотивовані зокрема тим, що відповідно до приписів ч. 5 ст. 13, ч. 7 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» між позивачем та відповідачем з 01.11.2021 укладений Типовий індивідуальний договір № 72220311 про надання послуги з постачання теплової енергії до вищевказаного нежитлового приміщення, яке знаходиться у житловому будинку, оснащеному приладом комерційного обліку теплової енергії.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 11, 509 ЦК України, зокрема, встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.

Згідно з ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з ч. 2 ст. 179 Господарського кодексу України, Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до змісту частин 3, 4 та 7 статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч.ч. 1, 3 статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

За змістом статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон), до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Аналіз даного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3)виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).

За приписами п. 1 частини 2 статті 7 вказаного Закону індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

В частині 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

З положень частини 7 статті 14 зазначеного Закону слідує, що до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

В абз. 1-3 частини 5 статті 13 Закону, зокрема, визначено: якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до частини 7 статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови КМУ № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01 жовтня 2021. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ № 830 від 21.08.2019, викладено в новій редакції.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021), ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п. 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2021 Концерн «Міські теплові мережі» оприлюднив на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір пронадання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання (за посиланням в мережі Інтернет http://teploseti.zp.ua, вкладка «Споживачам»).

Відповідне повідомлення про розміщення 02.10.2021 на сайті Концерну «МТМ» публічних договорів опубліковано також на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування - Запорізької міської ради (https://zp.gov.ua/uk, вкладка Новини, Всі новини, Місто, у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням: https://zp.gov.ua/uk/articles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-).

Згідно з п. 1 оприлюдненого Концерном «Міські теплові мережі» Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (послуга) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 53 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Як встановлено судом вище, відповідач - Громадська організація «ПРОТЕКТ» на підставі Договору оренди нежитлового приміщення № 186/13 від 23.01.2015, строк дії якого продовжений до 28.01.2026, є користувачем (орендарем) комунального майна - частини нежитлового приміщення № 161 першого поверху (літ. А-5) загальною площею 131,2 кв.м, у складі приміщень №№ 2-9, за адресою: 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 80-А , яке розташоване у житловому будинку.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, якими врегулювано правовідносини у сфері надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, господарський суд дійшов до висновку, що через відсутність відповідного рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування 02.10.2021 позивачем відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на офіційному веб-сайті Концерну Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, з 01.11.2021 між Концерном «МТМ» та Громадською організацією «ПРОТЕКТ» укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, якому присвоєний номер № 72220311.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період.

За змістом п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ Кабінету №1022 від 08.09.2021) фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є в тому числі факт отримання послуги.

Згідно з п.п. 3, 8 цих Правил, опалювальний період - період, протягом якого теплопостачальні організації постачають теплову енергію для потреб опалення. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.10.2021 № 382 «Про початок опалювального періоду 2021-2022 років у м. Запоріжжя» встановлено, що забезпечення Концерном «Міські теплові мережі» початку опалювального періоду для житлових будинків незалежно від форм власності та відомчої належності та нежитлових будівель підприємств, установ і організацій здійснюється з 01 листопада 2021 року.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.03.2022 № 126 встановлено закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжя з 31 березня 2022 року з проведенням Концерном «МТМ» відключення споживачів теплової енергії.

Згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 31.10.2022 №410 «Про початок опалювального періоду 2022-2023 років у м. Запоріжжя» постановлено про початок опалювального періоду з 02.11.2022.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.03.2023 № 186 встановлено закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжі з 31 березня 2023 року з проведенням Концерном «МТМ» відключення споживачів теплової енергії.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 09.11.2023 №665 встановлено про початок опалювального періоду 2023-2024 років у м. Запоріжжя з 15.11.2023.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.03.2024 № 87 встановлено закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжі з 29 березня 2024 року з проведенням Концерном «МТМ» відключення споживачів теплової енергії.

Таким чином, факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 80-А , на першому поверсі якого знаходиться нежитлове приміщення, яким користується відповідач на праві оренди, підтверджується вказаними вище рішеннями виконавчого комітету (копії містяться в матеріалах справи), які також розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Запорізької міської ради (https://zp.gov.ua (вкладка рішення)), та відповідно до яких Концерном «Міські теплові мережі» забезпечувалось постачання теплової енергії споживачам у місті Запоріжжя протягом відповідних опалювальних періодів.

Крім того, в матеріали справи позивачем надані (додані до заяви про усунення недоліків) копію Акту обстеження системи тепло споживання та ГВП від 13.06.2024, згідно з яким проведено технічний огляд системи тепло споживання споживача - ГО «ПРОТЕКТ» за адресою: вул. Незалежної України, 80А , та встановлено, що п`ятиповерховий житловий будинок приєднаний до теплових мереж через елеваторний вузол; система опалення будинку однотрубна з верхнім розподілом теплоносія; будок обладнано приладом обліку теплової енергії. Нежитлове приміщення № 161 вбудоване, розташоване на першому поверсі житлового будинку, з окремим входом; система опалення нежитлового приміщення сумісна із системою опалення житлового будинку.

При цьому, суд враховує, що теплопостачання - це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов`язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов`язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища.

Згідно з п. 2 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» від 22.11.2018 № 315,опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря; розрахунковий період - установлений договором період надання комунальних послуг, тривалість якого не перевищує календарний місяць, на кінцеву дату якого визначається загальний обсяг споживання відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку та здійснюється розподіл між споживачам на цю саму дату. Усі показники вимірювання, зазначені у цій Методиці, що визначають обсяг спожитої комунальної послуги, відносяться до розрахункового періоду.

Відповідно до п. 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ Кабінету №1022 від 08.09.2021), розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Споживач інформує протягом місяця з дня настання таких змін виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна), шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, а також про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, з метою подальшого внесення змін до договору.

Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Згідно з п. 11 Типового індивідуального договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).

Положеннями п. 3 Розділу І Методики розподілу передбачено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об`єктами нерухомого майна, не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.

Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.

Відповідно до п. 5 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з: - обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; - частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинковихпотреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; - та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Згідно з п. 30 Типового індивідуального договору визначено, що Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://teploseti.zp.ua.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу

місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://teploseti.zp.ua (пункт 31 Типового індивідуального договору).

Згідно з п. 32 Типового індивідуального договору, плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

На офіційному веб-сайті Концерну «МТМ» розміщено інформацію щодо вимог до якості послуг та технічні характеристики для будинку № 80-А по вул. Незалежної України в м. Запоріжжі (http://contracts.teploseti.zp.ua/building_information/2/1679), згідно з якою даний будинок обладнаний приладом обліку Sonometer 2000 заводській номер 952704Y418 (дата повірки 06.02.2020); теплове навантаження на будинок - 0,370531 Гкал/год.

В матеріалах справи містяться копії Актів від 28.11.2020 про зняття приладів обліку з експлуатації, від 11.04.2023 про зняття приладу обліку за вказаною адресою для проведення ремонту та Акту про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік від 11.05.2023 після проведення поточного ремонту приладу обліку заводській номер 952704Y418. Дані архіву показів приладу обліку опалення в копії в період листопад 2023 - травень 2024 надані позивачем в матеріали справи (додані до позовної заяви).

Позивачем надана в матеріали справи детальна інформація щодо нарахувань за послуги з постачання теплової енергії за договором № 72220311 з щомісячними обсягами спожитої теплової енергії по будинку в цілому та приміщенню споживача ГО «ПРОТЕКТ» за адресою: вул. Незалежної України, буд. 80А пропорційно до його площі, за період: листопад 2021 - березень 2024, в якій наведена помісячна деталізована інформація по нарахуванням, із зазначенням обсягів спожитої приміщенням теплової енергії відповідно до теплового навантаження з урахуванням опалювальної площі, коефіцієнтів опалення, тарифів та показань приладів обліку (за листопад - березень 2023).

На підтвердження вартості наданих послуг позивачем надано до матеріалів справи копії рахунків за надані послуги за договором № 72220311 за період з листопада 2021 по березень 2024. Загальна сума нарахувань споживача - ГО «ПРОТЕКТ» за період з листопада 2021 по березень 2024 за виставленими рахунками становить 124 688,80 грн.

Згідно з доданими до позовної заяви копіями списку згрупованих поштових відправлень та фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 17.04.2024 сформовані рахунки за вищевказаний період за договором № 72220311 були надіслані ГО «ПРОТЕКТ» засобами поштового зв`язку на його зареєстровану юридичну адресу.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку основного боргу за договором №72220311 заборгованість Громадської організації «ПРОТЕКТ» за період з листопада 2021 по березень 2024 включно складає 124 688,80 грн; жодних оплат за вказаний період відповідач не здійснював.

За приписами п.5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з п.п. 32, 34, 41 Типового індивідуального договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями статей 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 79 цього Кодексу, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 р. у справі № 917/483/19.

На підставі фактично встановлених обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, господарський суд дійшов до висновку, що позивач виконав свої зобов`язання відносно надання послуги з постачання теплової енергії у заявлений спірний період, а відповідач зобов`язаний її сплатити.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, позовні вимоги не спростував, доказів виконання зобов`язання з оплати наданих послуг за спірний період, в тому числі здійснення часткових оплат, не надав.

На підставі усього вищевикладеного, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Громадської організації «ПРОТЕКТ», код ЄДРПОУ 38563129 (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 80А, офіс 161) на користь Концерну «Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137) суму 124 688 (сто двадцять чотири тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн 80 коп. заборгованості.

Стягнути з Громадської організації «ПРОТЕКТ», код ЄДРПОУ 38563129 (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 80А, офіс 161) на користь Концерну «Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ 32121458 (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137) суму 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 09.09.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва