Ухвала

від 03.09.2024 по справі 16/528

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВА УХВАЛА

м. Київ

03.09.2024Справа № 16/528

Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"

про покладення на Подільський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 16/528

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртелеком"

про стягнення заборгованості за договором оренди № 44/2008 та виселення з орендованого нежитлового приміщення.

Представники сторін та органу ДВС не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 16/528 (2009 рік) за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі філіалу "Теплові розподільчі системи "Київенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртелеком" стягнення заборгованості за договором оренди № 44/2008 та виселення з орендованого нежитлового приміщення та за зустрічним позовом про визнання договору зміненим.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2010, у справі № 16/258 первісний позов задоволено, зокрема, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртелеком" на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі філіалу "Теплові розподільчі мережі "Київенерго" 41080 грн. 61 коп. основного боргу, 1512 грн. 81 коп. пені, 189 грн. 11 коп. річних, 512 грн. 83 коп. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 грудня 2021 року (суддя Джарти В.В.) замінено позивача в справі № 16/258 (2009 року) акціонерне товариство "К.Енерго", його правонаступником - товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - Товариство), замінено стягувача у справі № 16/258 на стадії виконання судового рішення від 26.02.2010 - акціонерне товариство "К.Енерго", його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс".

02.07.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність державного виконавця Подільського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м.Київ) (далі - Відділ) у справі № 16/258, в якій скаржник просить: визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу у виконавчому провадженні № 59304466 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 16/528 від 12 квітня 2010 року, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 59304466.

Ухвалою суду від 23.07.2024 вказану скаргу задоволено та визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 59304466 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.04.2010 р. у справі № 16/528 та зобов`язано державного виконавця або іншу посадову особу Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 59304466 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.04.2010 р. у справі № 16/528, з урахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження".

24.07.2024 від позивача (заявника, скаржника) надійшла заява про покладення на Подільський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 16/528 у розмірі 8 000 грн.

Розглянувши вказану заяву у справі № 16/528, судом встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до поданої заяви про ухвалення додаткового рішення у справі позивач просить покласти на орган державної виконавчої служби понесені ним витрати на правову допомогу у зв`язку з поданням скарги на бездіяльність державного виконавця у розмірі 8 000 грн.

Судом встановлено, що представник позивача - Грищенко О.М. є адвокатом, вказані відомості розміщені в Єдиному реєстрі адвокатів України.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат до матеріалів справи долучено: копію договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 04-01-2021/14 від 04.01.2024, акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 23.07.2024.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Верховний Суд у постанові від 16.02.2022 у справі № 913/869/14 зазначив, що під час розгляду скарги на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби при вирішенні питання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу підлягають застосуванню положення статей 123, 126, 344 Господарського процесуального кодексу України.

Вказаний механізм відповідає правовому висновку Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) де зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване ст. 131-2 Конституції України, ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування витрат на правову допомогу як складової судових витрат (п. 12 ч. 3 ст. 2, ст. 123, ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Умови надання адвокатських послуг визначені договором про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 04-01-2021/14 від 04.01.2024

Згідно умов п. 3.1 договору сторони погодили, що вартість виконання передбачених договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи з того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 1 500 грн. При цьому, сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються радами адвокатів відповідного регіону.

Відповідно до Акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 23.07.2024 загальна вартість виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) склала 8 000 грн.

За приписами частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Втім, будучи обізнаним про розгляд заяв про покладення на орган державної виконавчої служби понесених судових витрат, виконавець у встановленому процесуальним законом порядку клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не подав.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Правові висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), у додатковій постанові від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 у справі №753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 у справі № 910/3929/18 та інших.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи викладене суд зазначає, що надані стягувачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 8 000 грн. не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

У даному випадку суд вважає за необхідне звернутися до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2022 в справі №911/2737/17 з аналогічних правовідносин за участі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс".

Верховний Суд зазначив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Верховний Суд вказав, що практика стягнення ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" з відділів ДВС витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з задоволенням скарг на бездіяльність державних виконавців є системною, на користь чого свідчить те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень, суди перших інстанцій постановили ухвали та додаткові ухвали про стягнення з відділів ДВС на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" у 2021 році принаймні у 42 судових справах, а у 2020 році принаймні у 70 судових справах; при цьому в окремих справах витрати на професійну правничу допомогу з відділів ДВС стягувались по декілька разів. Суми, які підлягали до стягнення, коливаються від 1 980,00 грн до 10 000,00 грн та часто у декілька разів перевищують розмір боргу, щодо стягнення якого ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" зверталось до суду.

Зрештою, Верховний Суд дійшов висновку про зменшення заявлених ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" витрат на професійну правничу допомогу на 90%.

Враховуючи викладене, суд вважає, що витрати стягувача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8 000 грн. не є співмірними із ціною позову, складністю питань, у зв`язку з чим витрачання часу на надання послуг, зазначених у актах здачі-приймання виконаних робіт не є виправданим, а також враховуючи системність подання таких заяв, що вказує на намагання збагатитись у такий спосіб за рахунок Держави, суд, керуючись вимогами щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності та для запобігання зловживанням ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" правом на компенсацію витрат на правничу допомогу, доходить висновку про зменшення заявлених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. на 90%.

Стягнення адвокатських витрат у заявленому розмірі не відповідатиме критеріям розумності, необхідності, співмірності, справедливості і становитиме надмірний тягар для Держави, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката має бути зменшено до 800 грн.

Керуючись ст. 129, 244 ГПК України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Подільський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу у справі у справі № 16/528 задовольнити частково.

2. Cтягнути з Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) (04208, м. Київ, пр-т Гонгадзе, 5-Б, код 34482497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, м. Київ, пр-т Ак. Глушкова, 40, оф. 315, код 38039872) 800 (вісімсот) грн. витрати на правничу допомогу.

3. У решті суми вимог відмовити.

4. Після набрання додатковою ухвалою законної сили видати наказ.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя О.М.Ярмак