Рішення

від 09.09.2024 по справі 917/966/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2024 Справа № 917/966/24

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорольський райсількомунгосп", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05442796, адреса: вул. Київська, 55, м. Хорол, 37800)

до ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 40 044,22 грн.

Суддя Пушко І.І.

Секретар судового засідання Біла І.М.

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

Звертаючись із цим позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та відсотки річних, нараховані за прострочення зобов`язань з виконання договорів оренди нежитлових приміщень від 01.01.2016 та від 01.06.2016, укладених між орендодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Хорольський райсількомунгосп" та орендарем - фізичною особою-підприємцем Павликом Олександром Івановичем.

Судом встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підприємницька діяльність фізичної особи-підприємця Павлика Олександра Івановича припинена 20.08.2018.

Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

При цьому, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов`язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.06.2018 № 14-144цс18 у справі № 338/180/17, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Враховуючи те, що договори оренди нежитлових приміщень від 01.01.2016 і від 01.06.2016, на підставі яких заявлені позовні вимоги, укладені між позивачем та ОСОБА_1 саме як фізичною особою-підприємцем, та пов`язані безпосередньо з підприємницькою діяльністю останнього, спір у даній справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 40 044,22 грн, в тому числі: 31 534,90 грн інфляційних втрат за період з 01.01.2020 по 30.04.2024; 8509,32 грн 3% річних за період з 01.06.2019 по 01.06.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів оренди нежитлових приміщень від 01.01.2016 і від 01.06.2016, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хорольський райсількомунгосп" та фізичною особою-підприємцем Павликом Олександром Івановичем, в частині оплати орендних платежів за користування приміщенням, відшкодування витрат на електроенергію та інфляційних втрат, заборгованість за якими була стягнута рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.11.2019 у справі № 917/1130/19 з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорольський райсількомунгосп" в розмірі 57 247,10 грн, з яких 42 123,00 грн - основного боргу, 2814,00 грн заборгованості за спожиту електроенергію, 10 752,60 грн інфляційних, а також 1557,50 грн витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою від 01.07.2024 (а.с. 22) суд залишив вказану позовну заяву без руху на підставі ст. 174 ГПК України.

Позивач в термін, визначений судом, усунув недоліки позовної заяви (а.с. 30).

Ухвалою від 08.07.2024 (а.с. 36-37) суд прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, а також встановив процесуальні строки для подання сторонами заяв по суті спору: відповідачу для подання відзиву на позов - до 15 днів з дня отримання ухвали та для подання заперечень - до 3 днів з дати отримання від позивача відповіді на відзив; позивачу для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту отримання відзиву.

Зазначена ухвала була надіслана позивачу в його електронний кабінет (а.с. 38).

У зв`язку із відсутністю у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в системі "Електронний суд", копія ухвали суду від 08.07.2024 була направлена відповідачу в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місця проживання відповідача, яка вказана у відповіді на запит № 02-22/3503 від 20.06.2024 Виконавчого комітету Лубенського району Полтавської області (а.с. 20). Зазначене поштове відправлення повернулося до суду з довідкою поштового відділення від 25.07.2024 про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с. 40-43).

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 910/17797/17.

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, днем вручення відповідачу ухвали суду про порушення провадження у справі № 917/966/24 слід вважати 25.07.2024.

Отже, встановлений судом 15-денний строк на подання відповідачем відзиву на позов закінчився 09.08.2024.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не надав. У зв`язку з цим, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хорольський Райсількомунгосп" та фізичною особою-підприємцем Павликом Олександром Івановичем існували договірні відносини з оренди нерухомого майна, оформлені договорами оренди нежилого приміщення.

Зокрема, 01.01.2016 сторонами було укладено договір оренди нежилого приміщення, відповідно до п. 1 якого Орендодавець (ТОВ "Хорольський Райсількомунгосп") зобов`язувався передати, а Орендар (ФОП Павлик О.І.) - прийняти в строкове платне володіння і користування приміщення площею 114,4 м2, що розташоване на території Райсількомунгоспу по вул. Жовтневій, 55 у м. Хоролі. Вказаний договір укладено терміном на 6 місяців - до 30 червня 2016 року (п. 4 Договору).

Пізніше, 01.06.2016 між ТОВ "Хорольський Райсількомунгосп" та ФОП Павликом О.І. укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1, за умовами якого Орендодавець (ТОВ "Хорольський Райсількомунгосп") зобов`язувався передати в строкове платне користування приміщення (що складаються з 3 частин), які знаходяться на території (виробничій площадці) орендодавця, по вул. Жовтневій, 55 у м. Хоролі , загальною площею 114,4 м2, а Орендар (ФОП Павлик О.І. ) - прийняти це майно, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього договору повернути орендоване майно Орендодавцеві в належному стані.

Вказані обставини встановлені Господарським судом Полтавської області у рішенні від 05.11.2019 у справі № 917/1130/19, яке набрало законної сили (а.с. 8-10).

Згодом, у зв`язку з порушенням умов вказаних договорів оренди нежитлового приміщення, ТОВ "Хорольський Райсількомунгосп" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до фізичної особи-підприємця Павлика Олександра Івановича про стягнення заборгованості за договорами.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.11.2019 у справі № 917/1130/19 (а.с. 8-10) позовні вимоги ТОВ "Хорольський Райсількомунгосп" задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорольський Райсількомунгосп" 42 123,00 грн - основного боргу, 2814,00 грн заборгованості за спожиту електроенергію, 10 752,60 грн інфляційних, а також 1557,50 грн судового збору.

На виконання зазначеного рішення, яке набрало законної сили 03.12.2019, Господарським судом Полтавської області 03.12.2019 видано наказ про примусове виконання рішення.

Постановою старшого державного виконавця Хорольського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Сальнік О.В. від 04.11.2020 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 03.12.2019 № 917/1130/19 (а.с. 6).

Позивач зазначає, що відповідач стягнутий за рішенням суду борг погасив лише частково, сплативши 04.08.2023 заборгованість на суму 3306,64 грн.

Враховуючи зазначене, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував на стягнуті за рішенням суду суми: 31 534,90 грн інфляційних втрат за період прострочення з 01.01.2020 по 30.04.24 та 8509,32 грн 3% річних за період прострочення з 01.06.2019 по 01.06.2024.

Позивач вважає свої права порушеними та заявив вимоги про стягнення з відповідача 31 534,90 грн інфляційних втрат і 8509,32 грн 3% річних.

Під час розгляду по суті заявлених позовних вимог судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У контексті ст. 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті); це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, та відповідачем не заперечується, що стягнута за рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.11.2019 заборгованість, була сплачена частково, в сумі 3306,64 грн 04.08.2023. Докази остаточного погашення стягнутих за рішенням сум в матеріалах справи відсутні.

Позивач нарахував на стягнуті за рішеннями суми: інфляційні втрати за період з 01.01.2020 по 30.04.202, а також 3% річних за період з 01.06.2019 по 01.06.2024. Вказані нарахування здійснено з врахуванням часткової оплати боргу на суму 3306,64 04.08.2023.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (див. висновки Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанови Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 26.01.2022 у справі № 910/40954/21).

Приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 цього Кодексу), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 цього Кодексу).

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, в постанові від 19.08.2023 у справі № 910/4176/22.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

Враховуючи зазначене, позивач правомірно нарахував 3% річних та інфляційні втрати на суми 42 123,00 грн основного боргу, 2814,00 грн заборгованості за спожиту електроенергію та 10 752,60 грн інфляційних, які стягнуті за рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.11.2019 у справі № 917/1130/19.

Проте, суд звертає увагу, що позивач також нарахував інфляційні втрати та відсотки річних на стягнуту за рішенням суду суму судового збору у розмірі 1557,50 грн.

Суд вважає, що такі нарахування були здійснені позивачем без належних правових підстав, зважаючи на наступне.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Положення ст. 11 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Тобто відповідно до положень ст. 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі.

За загальним правилом, судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

Рішення суду за загальним правилом не може породжувати зобов?язання грошового характеру, тому що зобов?язання боржника завжди передує судовому рішенню. Судове рішення у цьому разі не виступає юридичним фактом, що породжує зобов?язання, а слугує підтвердженню факту певного правопорушення та визначає суму коштів, що становить зміст цього зобов?язання.

Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, урегульовано Законом України "Про виконавче провадження". Таким чином, оскільки спірні правовідносини виникли у зв?язку з невиконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов?язання (стаття 625 ЦК України).

Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати від боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Водночас інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19).

Враховуючи зазначене, позивач безпідставно нарахував інфляційні та річні проценти на стягнуту за рішенням суду від 05.11.2019 у справі № 917/1130/19 суму витрат по сплаті судового збору 1557,50 грн.

Судом здійснено перерахунок інфляційних та 3% річних (з урахуванням здійсненої часткової оплати), та встановлено, що стягненню підлягають 30 677,11 грн інфляційних втрат і 8 277,85 грн 3% річних. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням всіх вказаних обставин у їх сукупності, позовні вимоги задовольняються судом частково, у розмірі 30 677,11 грн інфляційних втрат і 8 277,85 грн 3% річних.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хорольський райсількомунгосп" (вул. Київська, 55, м. Хорол, 37800; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05442796) 30 677,11 грн інфляційних втрат, 8277,85 грн 3% річних, 2356,51 грн витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Пушко