Рішення

від 17.12.2024 по справі б8/183-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2024 р. м. Київ Справа № Б8/183-11 (911/1804/24)

за заявою ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича (03035, м. Київ-35, а/с 9)

до відповідача ОСОБА_1 (до зміни прізвища та по-батькові: ОСОБА_2 ) ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП «Лекс» у зв`язку з доведенням до банкрутства

у справі № Б8/183-11

за заявою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, буд. 6; код ЄДРПОУ 01125672)

до Приватного підприємства «Лекс» (08110, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Жовтнева, буд. 30-Б; код ЄДРПОУ 21691646)

про банкрутство

Суддя Наріжний С.Ю.

За участю секретаря Вовк Я.Р.

За участю представників учасників у справі:

від ОСОБА_1 : адвокат Бронова Ю.Г. (в режимі ВКЗ)

ВСТАНОВИВ:

у провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б8/183-11 за заявою ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» до боржника ПП «Лекс» про банкрутство.

Постановою Господарського суду Київської області від 15.10.2012 визнано банкрутом ПП «Лекс», відкрито його ліквідаційну процедуру. Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.11.2015 ліквідатором ПП «Лекс» призначено арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.

На даний час у справі триває ліквідаційна процедура.

09.07.2024 до суду в підсистемі «Електронний суд» надійшла заява ліквідатора Банкрута від 09.07.2024 б/№ (вх. № 3154) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП «Лекс» у зв`язку з доведенням до банкрутства у сумі 325662864,72 грн, шляхом стягнення вказаних коштів з ОСОБА_1 (до зміни прізвища та по-батькові: ОСОБА_2 ) на користь Банкрута.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.07.2024 розгляд вказаної заяви призначено в судовому засіданні 03.09.2024; встановлено учасникам у справі строки для подання відзиву на заяву, відповіді на відзив та заперечень; зобов`язано державний орган з питань банкрутства підготувати висновок щодо наявності/відсутності ознак доведення до банкрутства в порядку ч. 1 ст. 3 КУзПБ, щодо юридичної особи Боржника - ПП «Лекс», та надати вказаний висновок Господарському суду Київської області.

02.08.2024 до суду в підсистемі «Електронний суд» надійшов відзив ОСОБА_1 від 02.08.2024 б/№ (вх. № 8339/24) на заяву про притягнення до субсидіарної відповідальності.

27.08.2024 до суду в підсистемі «Електронний суд» надійшла заява кредитора у даній справі про банкрутство - АТ «МР Банк», про залучення до участі у справі в якості Третьої особи, на стороні Позивача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.09.2024 розгляд заяви ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. від 09.07.2024 б/№ (вх. № 3154) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП «Лекс» у зв`язку з доведенням до банкрутства відкладено на 01.10.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.09.2024 задоволено заяву представника Відповідача адвоката Бронової Ю.Г. про участь в судових засіданнях по даній справі в режимі ВКЗ.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.10.2024 розгляд заяви ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. від 09.07.2024 б/№ (вх. № 3154) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП «Лекс» у зв`язку з доведенням до банкрутства відкладено до отримання висновку державного органу з питань банкрутства в порядку ч. 1 ст. 3 КУзПБ щодо наявності/відсутності ознак доведення ПП «Лекс» до банкрутства.

До суду надійшов лист ЦМУ МЮ (м. Київ) від 23.10.2024 № 53757/10.1-24/вх.53322/10-24 (вх. № 10736/24) про відсутність можливості підготувати та надати висновок щодо наявності/відсутності ознак доведення до банкрутства ПП «Лекс».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.11.2024 розгляд заяви ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. від 09.07.2024 б/№ (вх. № 3154) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП «Лекс» у зв`язку з доведенням до банкрутства призначено на 17.12.2024.

17.12.2024 в судовому засіданні взяла участь представник Відповідача ОСОБА_1 адвокат Бронова Ю.Г. (в режимі ВКЗ). Інші учасники у справі в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що 27.08.2024 кредитором у даній справі про банкрутство ПП «Лекс» - АТ «МР Банк» було подано заяву про залучення до участі у справі в якості Третьої особи, на стороні Позивача.

Відносно вказаного клопотання суд зазначає наступне.

Склад учасників у справі про банкрутство та їх термінологічне визначення наведено у статті 1 КУзПБ. Подібне визначення складу учасників у справі про банкрутство містилося у статті 1 Закону про банкрутство.

Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство до 21.10.2019 визначався приписами статті 23 Закону про банкрутство та з 21.10.2019 визначається статтею 45 КУзПБ.

Набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому Законом порядку.

Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13.

Законодавством про банкрутство для конкурсних кредиторів встановлений більш складний, порівняно з іншими учасниками справи, порядок набуття статусу учасника провадження у справі про банкрутство, який (статус) наділяє такого учасника повним обсягом процесуальної дієздатності, в т. ч. правом оскаржувати судові рішення, оскаржувати дії боржника, розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, звертатися про визнання недійсними угод боржника тощо.

Набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 913/444/18).

Таким чином, порядок набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство є чітким, зрозумілим та однозначним, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування.

Отже, лише після вчинення всіх передбачених Законом про банкрутство (стаття 23) чи КУзПБ (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 23 Закону про банкрутство, частина шоста статті 45, стаття 47 КУзПБ) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц та від 28.01.2020 у справі № 50/311-б).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи. Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо. Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.

Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб`єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справі про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 15.02.2021 у справі № 910/11664/20).

З матеріалів справи № Б8/183-11 про банкрутство ПП «Лекс» судом встановлено, що АТ «МР Банк» є кредитором у даній справі та у встановленому порядку набуло повної процесуальної дієздатності у справі.

Згідно ч. 2 ст. 61 КУзПБ, під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Таким чином, вирішення питання про притягнення осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, відноситься до категорії розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства.

Отже, при розгляді і вирішенні питання про притягнення до субсидіарної відповідальності, кредитор у справі про банкрутство (зокрема у даному випадку АТ «МР Банк») наділений повною процесуальною дієздатністю, що не потребує визначення для такого кредитора додаткового статусу як третьої особи на стороні позивача, та такий додатковий статус кредитора не передбачений у провадженні у справі про банкрутство.

Відтак суд не вбачає підстав для задоволення заяви АТ «МР Банк» про залучення до участі у справі в якості третьої особи.

Розглянувши подану заяву ліквідатора Банкрута про притягнення Відповідача до субсидіарної відповідальності, відзив Відповідача, а також матеріали справи в цілому, заслухавши доводи представника Відповідача, суд зазначає наступне.

В заяві ліквідатор Банкрута просить суд покласти на Відповідача, як засновника та колишнього керівника Боржника, субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ПП «Лекс» у зв`язку з доведенням до банкрутства; стягнути з Відповідача на користь ПП «Лекс» грошові кошти в сумі 325662864,72 грн.

В обґрунтування заяви ліквідатор Банкрута зазначає, що ОСОБА_1 (до зміни прізвища - ОСОБА_2 ) є засновником ПП «Лекс» з 31.07.2003 (100% статутного капіталу) та виконував повноваження керівника ПП «Лекс» з 02.04.1998 по 30.11.2001 та з 18.07.2002 по 27.11.2013.

Ліквідатором ПП «Лекс» арбітражним керуючим Кучаком Ю.Ф. отримано виписку по особовому рахунку ПП «Лекс» в АТ «Банк Інвестицій та Заощаджень» за період з 28.11.2008 по 28.11.2011.

Проаналізувавши рух коштів ПП «Лекс» по рахунку встановлено, що починаючи з 24.02.2010, засновником ПП «Лекс», який одночасно виконував повноваження керівника, укладено Договір позики з ПП «Лекс» № 24/02/10.

На виконання зазначеного договору, у період з 24.02.2010 по 10.06.2010, ПП «Лекс» було переведено на користь ОСОБА_2 2625289,00 грн.

В той же час, починаючи з 2009 року ПП «Лекс» мало непогашену заборгованість перед кредиторами ДП «Іллічівський морський торгівельний порт», АТ «Експрес-Банк», ПАТ «Дочірній банк сбербанку росії»; 01.02.2010 було відкрито провадження у справі № 10/014-10 за позовом ПАТ «Дочірній банк сбербанку росії» до ПП «Лекс» про стягнення 14655682,28 доларів США, відкриті виконавчі провадження. Судами встановлено факт припинення виконання ПП «Лекс» своїх зобов`язань з 2009 року.

Отже, ліквідатор Банкрута вважає, що під видом відносин позики, ОСОБА_1 , який є одночасно засновником та керівником ПП «Лекс» з метою ухилення від виконання грошових зобов`язань виводив кошти на власний рахунок з рахунку Банкрута, діючи на шкоду своїм кредиторам та не маючи наміру зазначені кошти повертати.

За результатами проведеної інвентаризації у ПП «Лекс» недостатньо активів, основних засобів, залишків, запасів та інших матеріальних та нематеріальних цінностей, у зв`язку з чим задоволення кредиторських вимог до Боржника не є можливим.

З огляду на викладене, ліквідатор Банкрута вважає, що в діяннях Відповідача наявний повний склад господарського правопорушення, що має наслідком тягар субсидіарного обов`язку за зобов`язаннями Боржника.

Заперечуючи проти доводів ліквідатора Банкрута Близнюк В.Є. у відзиві зазначає, що твердження ліквідатора про те, що Відповідач виконував повноваження керівника ПП «Лекс» до 27.11.2013 не відповідають дійсності, оскільки Господарським судом Київської області 15.10.2012 було припинено повноваження засновників (учасників) Боржника та органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном.

Відповідач зазначає, що ліквідатором Банкрута до заяви не додано звіту за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника (висновки про доведення до банкрутства), який зроблено за три роки до дати порушення справи про банкрутство та якій підтверджує ознаки неправомірних дій ОСОБА_1 , що призвели до стійкої фінансової неспроможності боржника, у зв`язку з чим Боржник не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів.

Відповідач вважає, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначені КУзПБ.

Аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14, оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.

Керуючись наведеними положеннями КУзПБ щодо обов`язків ліквідатора під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, слід дійти до висновку, що відповідні дії ліквідатора є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.

Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт / висновок ліквідатора, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

Отже, висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута.

Відповідач зазначає, що субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

А відтак, відсутність детального аналізу фінансового стану банкрута, як доказу на підтвердження вини, унеможливлює притягнення ОСОБА_1 до відповідальності.

Відповідач зазначає, що обґрунтування заяви про притягнення ОСОБА_1 до субсидіарної відповідальності базується на даних банківської виписки з рахунку ПП «Лекс» в АТ «Банк Інвестицій та Заощаджень» за період з 28.11.2008 по 28.11.2011, згідно яких мало місце перерахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_2 в сумі 2625289,00 грн на підставі Договору позики № 24/02/10. В той же час, всі перераховані за даним договором кошти в день їх перерахування повертались на зазначений рахунок ПП «Лекс» від ТОВ «Вента 2007» в якості оплати за вексель простий іменний згідно договору № Б-8/1 від 10.08.2009.

Таким чином Відповідач стверджує, що арбітражним керуючим не підтверджено вини ОСОБА_1 у доведені боржника до стану неплатоспроможності. Заява не містить належним чином обґрунтованих висновків стосовно причино-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_1 та банкрутством Боржника. А відтак, з позиції Відповідача, заява не підлягає задоволенню.

Крім того Відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог ліквідатора, оскільки ПП «Лекс» визнано банкрутом 15.10.2012, отже перебіг строк на подання заяви про покладання субсидіарної відповідальності починається з 15.10.2012 та закінчився 15.10.2015.

Дослідивши матеріали справи суд зазначає, що загальні умови для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство на даний час визначені Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Кодексом України з процедур банкрутства.

Частиною 1 статті 619 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно з частиною 1 статті 215 ГК України, у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Частиною 3 цієї статті кодексу визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Частиною 2 статті 61 КУзПБ передбачено, що під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Суд звертається до правової позиції Верховного Суду в постанові від 30.10.2019 у справі 906/904/16, що викладена з посиланням на правову позицію Верховного Суду в постанові від 09.10.2019 у справі № 910/21232/16.

Зокрема Верховний Суд зазначив, що «субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Разом з тим, одним із повноважень ліквідатора у справі про банкрутство є аналіз фінансового становища банкрута.

Слід зазначити, що можливістю подання в межах справи про банкрутство заяви до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства наділений виключно ліквідатор банкрута.

З наведеного, можна дійти до висновку, що виявлення наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника покладена саме на ліквідатора банкрута, що пов`язано з виконанням ліквідатором банкрута повноважень визначених ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Саме детальний аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи».

Враховуючи викладене вище суд зазначає, що встановлення обставин щодо наявності/відсутності ознак доведення підприємства до банкрутства, а також обов`язок доведення вини та наявність протиправної поведінки осіб, які можуть нести субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, покладений на ліквідатора.

Як зазначено вище, підставою притягнення засновника та колишнього керівника Боржника до субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП «Лекс», ліквідатор визначив факт укладення Договору позики між ПП «Лекс» та ОСОБА_2 № 24/02/10 від 24.02.2010 та перерахування коштів. На підтвердження заявлених вимог ліквідатором Банкрута надано тільки витяг з виписки по банківському рахунку ПП «Лекс» в АТ «Банк Інвестицій та Заощаджень» за період з 28.11.2008 по 28.11.2011.

Проте, як вбачається з вказаної виписки, 24.02.2010 ПП «Лекс» перераховано ОСОБА_2 позику згідно договору позики № 24/02/10 від 24.02.10 в сумах: 99000,00 грн; 135000,00 грн; 135000,00 грн; 135000,00 грн; 135000,00 грн; 135000,00 грн; 135000,00 грн; 135000,00 грн; 135000,00 грн; 135000,00 грн; 137000,00 грн.

В той же день, 24.02.2010 ТОВ «Вента 2007» перерахувала на зазначений рахунок ПП «Лекс» оплату за вексель простий іменний згідно договору № Б-8/1 від 10.08.2009, яка дорівнює сумам перерахованим ОСОБА_2 , а саме: 99000,00 грн; 135000,00 грн; 135000,00 грн; 135000,00 грн; 135000,00 грн; 135000,00 грн; 135000,00 грн; 135000,00 грн; 135000,00 грн; 135000,00 грн; 137000,00 грн.

25.02.2010 ПП «Лекс» перераховано ОСОБА_2 позику згідно договору позики № 24/02/10 від 24.02.10 в сумах: 13717,00 грн; 115000,00 грн; 115000,00 грн; 115000,00 грн; 115000,00 грн.

25.02.2010 ТОВ «Вента 2007» перерахувала на зазначений рахунок ПП «Лекс» оплату за вексель простий іменний згідно договору № Б-8/1 від 10.08.2009 в сумі: 115000,00 грн. 26.02.2010 - 1800,00 грн. 25.03.2010 - 22000,00 грн; 54980,00 грн. 31.03.2010 - 120000,00 грн. 26.04.2010 - 2600,00 грн. 27.04.2010 - 52000,00 грн. 30.04.2010 - 119300,00 грн.

13.05.2010 ПП «Лекс» перераховано ОСОБА_2 позику згідно договору позики № 24/02/10 від 24.02.10 в сумах: 35650,00 грн; 75000,00 грн; 75000,00 грн; 75000,00 грн; 75000,00 грн; 75000,00 грн; 75000,00 грн.

13.05.2010 ТОВ «Вента 2007» перерахувала на зазначений рахунок ПП «Лекс» оплату за вексель простий іменний згідно договору № Б-8/1 від 10.08.2009, яка дорівнює сумам перерахованим ОСОБА_2 , а саме: 35650,00 грн; 75000,00 грн; 75000,00 грн; 75000,00 грн; 75000,00 грн; 75000,00 грн; 75000,00 грн.

25.05.2010 ПП «Лекс» перераховано ОСОБА_2 позику згідно договору позики № 24/02/10 від 24.02.10 в сумі: 22220,00 грн.

25.05.2010 ТОВ «Вента 2007» перерахувала на зазначений рахунок ПП «Лекс» оплату за вексель простий іменний згідно договору № Б-8/1 від 10.08.2009 в сумі: 22220,00 грн.

Отже, ліквідатором Банкрута не було з`ясовано правову природу вказаних вище правовідносин між ПП «Лекс», ОСОБА_2 та ТОВ «Вента 2007» щодо перерахування грошових коштів; висновок ліквідатора про перерахування грошових коштів з рахунку ПП «Лекс» та рахунок ОСОБА_2 з метою виведення коштів та ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами є необґрунтованим і спростовується поданими ліквідатором доказами.

При цьому, саме лише посилання на банківську виписку з одного з рахунків підприємства не може бути підставою для висновку про вжиття керівником підприємства дій, спрямованих на доведення до банкрутства.

Суд зазначає, що до об`єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо Боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів, відноситься:

1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16.

Для застосування субсидіарної відповідальності необхідно довести відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ та з урахуванням положень статей 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідковий зв`язок між винними діями / бездіяльністю суб`єкта відповідальності й настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності в нього активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів). Обов`язок такого доведення покладається на ліквідатора (Постанова Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 908/314/18).

В постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 914/71/19 також зазначено, що відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ на ліквідатора покладається обов`язок доведення причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) суб`єкта відповідальності і негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства). Установлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення.

В постанові Верховного Суду від 11.06.2024 по справі № 922/673/19 зазначено, що визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019) та з урахуванням положень статті 74, 76 - 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).

Виходячи з положень статті 73 та частини першої статті 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із наведених елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів.

В той же час матеріали справи не містять доказів та ліквідатором не доведено існування обставин щодо прийняття керівником / засновником Боржника рішення, вказівки на вчинення майнових дій з виведення активів Боржника.

З матеріалів справи вбачається, що ліквідатором Банкрута не було надано суду доказів проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ПП «Лекс» та складення висновку, який підтвердив би наявність ознак дій з доведення Боржника до банкрутства (згідно Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства) в діях керівника Боржника, або в діях чи бездіяльності засновників Боржника.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.07.2024 у справі № Б8/183-11 (911/1804/24) зобов`язано Сектор з питань банкрутства у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) підготувати висновок щодо наявності/відсутності ознак доведення до банкрутства в порядку ч. 1 ст. 3 КУзПБ, щодо юридичної особи Боржника - ПП «Лекс» та надати вказаний висновок Господарському суду Київської області.

Проте, Господарським судом Київської області було отримано лист Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 23.10.2024 № 53757/10.1-24/вх.53322/10-24, згідно якого повідомлено, що у зв`язку з відсутністю документів, яеі визначені розділом ІІ Методичних рекомендацій та є основними джерелами інформації для проведення аналізу, зокрема визначення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, Управління не має можливості підготувати та надати висновок щодо наявності/відсутності ознак доведення до банкрутства щодо ПП «Лекс».

Відтак, проаналізувавши матеріали справи в сукупності, суд вважає, що вказані вище обставини справи, які встановлені в ході розгляду справи, позбавляють суд підстав для висновку про наявність вини у діях ОСОБА_1 щодо доведення ПП «Лекс» до банкрутства та як наслідок покласти на нього субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями Банкрута в порядку ст. 61 КУзПБ.

Щодо позовної давності, про застосування якої заявив Відповідач, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму № 10, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, оскільки судом встановлено відсутність правових підстав для задоволення заяви ліквідатора ПП «Лекс» про покладення на Відповідача субсидіарної відповідальності, питання застосування позовної давності судом не розглядається.

Згідно ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Крім того, суд, оцінивши доводи сторін в їх сукупності та дослідивши наявні в справі докази, враховує, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні (від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України») зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. від 09.07.2024 б/№ (вх. № 3154) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП «Лекс» у зв`язку з доведенням до банкрутства, зокрема у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю заявлених вимог.

Керуючись ст. 233, 238, 240, 241, 256 ГПК України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ВИРІШИВ:

1.Відмовити у задоволенні заяви ліквідатора ПП «Лекс» арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. від 09.07.2024 б/№ (вх. № 3154) про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ПП «Лекс» у зв`язку з доведенням до банкрутства.

2.Копію рішення надіслати сторонам.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

Дата виготовлення і підписання повного тексту ухвали 03.02.2025.

Суддя С.Ю. Наріжний