Постанова

від 03.09.2024 по справі 916/4659/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/4659/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Жуков С. В., Погребняк В. Я.,

за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянув касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БРРЕНТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУС+"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2024,

ухвали Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 про відмову у визнанні кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БРРЕНТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУС+"

та ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 05.02.2024

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВО ПРАВОВИЙ СОЮЗ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІ ФЛОУ"

про банкрутство

Учасники справи:

ТОВ "МАНІ ФЛОУ": Барила К. В.;

Арбітражний керуючий: Козирицький А. С.;

ТОВ "БРРЕНТ": не з`явився;

ТОВ "ОПТІМУС+": Дяків В. Б.;

1. Стислий зміст заявлених вимог

1.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.11.2023 за заявою ТОВ "Фінансово правовий союз" відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "МАНІ ФЛОУ", визнано конкурсні грошові вимоги ініціюючого кредитора на загальну суму 24746914,99 грн, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено арбітражного керуючого Козирицького А. С. розпорядником майна боржника.

1.2. В межах встановленого частиною першою статті 45 КУзПБ строку до суду, серед інших, надійшли заяви ТОВ "БРРЕНТ" та ТОВ "ОПТІМУС+" з грошовими вимогами до боржника, за змістом яких:

- ТОВ "БРРЕНТ" заявлено грошові вимоги у сумі 12334 грн, які становлять витрати заявника по сплаті судового збору, що присуджені до стягнення з ТОВ "МАНІ ФЛОУ" на користь ТОВ "БРРЕНТ" постановою Верховного Суду від 27.09.2023 у справі №914/2150/18, на примусове виконання якої Господарським судом Львівської області було видано наказ від 26.10.2023;

- ТОВ "ОПТІМУС+" заявлено грошові вимоги у загальній сумі 19 154 грн, яка включає в себе 12106 грн витрат заявника на професійну правничу допомогу та 7048 грн витрат по сплаті судового збору, що присуджені до стягнення з ТОВ "МАНІ ФЛОУ" на користь ТОВ "ОПТІМУС+" постановою Верховного Суду від 27.09.2023 та додатковою постановою від 12.10.2023 у справі №914/2150/18, на примусове виконання яких Господарським судом Львівської області було видано відповідні накази від 26.10.2023.

2. Стислий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалами Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 у визнанні заявлених ТОВ "ОПТІМУС+" та ТОВ "БРРЕНТ" грошових вимог до боржника відмовлено з тих підстав, що третьою особою ( ОСОБА_1 ), відмінною від боржника, виконано обов`язок з погашення боргу ТОВ "МАНІ ФЛОУ" перед ТОВ "ОПТІМУС+" та ТОВ "БРРЕНТ", що виник на підставі постанови Верховного Суду від 27.09.2023 та додаткової постанови від 12.10.2023 у справі №914/2150/18, шляхом перерахування коштів на рахунок кредиторів.

2.2. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 05.02.2024, окрім іншого, вирішено визначити наступні розмір та перелік визнаних господарським судом вимог конкурсних кредиторів для внесення розпорядником майна боржника до реєстру вимог кредиторів:

1) ТОВ "Фінансово правовий союз": 87140 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів; 24746914,99 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів;

2) ТОВ "ЕТАЛОН ІНВЕСТ ПЛЮС": 5368 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів; 12350000 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів;

3) ТОВ "ВЕЛ МІТ": 5368 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів; 7999768 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів;

4) ТОВ "ТРУБ-ІНЖБУД": 5368 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів; 1320000 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів.

Також вказаною ухвалою визначено розмір та перелік не визнаних господарським судом вимог кредиторів, а саме: ТОВ "БРРЕНТ" у розмірі 16628,40 грн та ТОВ "ОПТІМУС+" у сумі 23 448,40 грн.

2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2024 залишено без змін прийняті Господарським судом Одеської області ухвали від 05.02.2024 про відмову у визнанні кредиторських вимог ТОВ "БРРЕНТ" та ТОВ "ОПТІМУС +", а також ухвалу попереднього засідання від 05.02.2024.

2.4. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що із суті зобов`язання не випливав обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто, тому кредитори були зобов`язані прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою - ОСОБА_1 , яка скористалася правом на виконання обов`язку шляхом внесення належних з боржника на користь кредиторів грошей у депозит нотаріуса. Кредитори були обізнані з фактом внесення вказаного депозиту. Таким чином, зобов`язання боржника були припиненні шляхом їх виконання третьою особою, тому підстави для визнання заявлених грошових вимог відсутні, як відсутнє і порушене право кредиторів.

3. Встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

Щодо кредиторських вимог ТОВ "БРРЕНТ"

3.1. Постановою Верховного Суду від 27.09.2023 у справі № 914/2150/18, окрім іншого, стягнуто з ТОВ "МАНІ ФЛОУ" на користь ТОВ "БРРЕНТ" 12334 грн витрат зі сплати судового збору.

3.2. 26.10.2023 Господарським судом Львівської області було видано наказ про примусове виконання вищевказаної постанови Верховного Суду від 27.09.2023 у справі №914/2150/18, відповідно до якого необхідно стягнути з ТОВ "МАНІ ФЛОУ" на користь ТОВ "БРРЕНТ" 12334 грн витрат зі сплати судового збору.

3.3. 18.10.2023 між ТОВ "МАНІ ФЛОУ" та ОСОБА_1 на підставі статті 636 ЦК України укладено договір виконання обов`язку на користь третіх осіб (далі - Договір), умовами якого передбачено наступне:

- ОСОБА_1 зобов`язалась виконати свій обов`язок перед ТОВ "МАНІ ФЛОУ" щодо сплати останнім заборгованості на користь третіх осіб, у тому числі ТОВ "БРРЕНТ" (п.1.1);

- сторони погодили, що під заборгованістю, вказаною у п.1.1 Договору, сторони мають на увазі заборгованість, яка може виникнути за результатами будь-яких грошових вимог третьої особи до ТОВ "МАНІ ФЛОУ" (п.1.2);

- максимальний розмір заборгованості, який ОСОБА_1 зобов`язується сплатити за цим договором на користь третьої особи не може перевищувати 200 000 грн (п.1.3);

- за виконання зобов`язання за вказаним договором ТОВ "МАНІ ФЛОУ" зобов`язується сплатити ОСОБА_1 винагороду, що визначається за погодженням сторін (п.1.4).

3.4. Провадження у справі про банкрутство ТОВ "МАНІ ФЛОУ" відкрито Господарським судом Одеської області 06.11.2023.

3.5. 23.11.2023 відповідно до п.2.1 Договору ТОВ "МАНІ ФЛОУ" направило ОСОБА_1 вимогу №11/23 про необхідність виконання обов`язку щодо оплати на користь ТОВ "БРРЕНТ" заборгованості у розмірі 12334 грн, що виникла з постанови Верховного Суду від 27.09.2023 у справі №914/2150/18.

3.6. Згідно з наявними у справі платіжними інструкціями від 24.11.2023 та 04.12.2023 ОСОБА_1 здійснила оплату 12334 грн витрат по сплаті судового збору на користь ТОВ "БРРЕНТ".

3.7. 06.12.2023 ОСОБА_1 направила ТОВ "МАНІ ФЛОУ" повідомлення про виконання зобов`язання на користь ТОВ "БРРЕНТ" шляхом перерахування (двічі) на рахунок ТОВ заборгованості за наказом суду, однак вказані оплати були їй повернуті.

3.8. У зв`язку із зазначеним обов`язок було виконано 06.12.2023 шляхом внесення ОСОБА_1 боргу в депозит нотаріуса для передачі ТОВ "БРРЕНТ".

3.9. Лист від 06.12.2023 про оплату вказаних грошових вимог було направлено ТОВ "БРРЕНТ".

Щодо кредиторських вимог ТОВ "ОПТІМУС+"

3.10. Постановою Верховного Суду від 27.09.2023 у справі № 914/2150/18, окрім іншого, стягнуто з ТОВ "МАНІ ФЛОУ" на користь ТОВ "ОПТІМУС+" 7 048 грн витрат зі сплати судового збору.

3.11. Додатковою постановою Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 914/2150/18, окрім іншого, стягнуто з ТОВ "МАНІ ФЛОУ" на користь ТОВ "ОПТІМУС+" 12106 грн витрат на професійну правничу допомогу у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду.

3.12. 26.10.2023 Господарським судом Львівської області було видано накази про примусове виконання постанови Верховного Суду від 27.09.2023 та додаткової постанови від 12.10.2023 у справі №914/2150/18, відповідно до яких необхідно стягнути з ТОВ "МАНІ ФЛОУ" на користь ТОВ "ОПТІМУС+" 7048 грн витрат зі сплати судового збору та 12106 грн витрат на професійну правничу допомогу у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду.

3.13. 18.10.2023 між ТОВ "МАНІ ФЛОУ" та ОСОБА_1 на підставі статті 636 ЦК України укладено договір виконання обов`язку на користь третіх осіб (умови договору наведені вище у пункті 3.3 цієї постанови).

3.14. 23.11.2023 відповідно до п.2.1. Договору ТОВ "МАНІ ФЛОУ" направило ОСОБА_1 вимогу №11/23 про необхідність виконання обов`язку щодо оплати на користь ТОВ "ОПІМУС+" заборгованості у розмірі 19154 грн, що виникла з постанови Верховного Суду від 27.09.2023 та додаткової постанови від 12.10.2023 у справі №914/2150/18.

3.15. Згідно з платіжною інструкцією від 24.11.2023 ОСОБА_1 здійснила оплату 12106 грн витрат на професійну правничу допомогу та 7048 грн витрат зі сплати судового збору на користь ТОВ "ОПТІМУС+".

3.16. 06.12.2023 ОСОБА_1 направила ТОВ "МАНІ ФЛОУ" повідомлення про виконання зобов`язання на користь ТОВ "ОПТІМУС+".

3.17. Лист від 06.12.2023 про оплату вказаних грошових вимог було направлено ТОВ "ОПТІМУС+", однак вказані оплати були їй повернуті.

3.18. У зв`язку із зазначеним обов`язок було виконано 03.01.2024 шляхом внесення ОСОБА_1 боргу в депозит нотаріуса для передачі ТОВ "ОПТІМУС+".

3.19. Розглядаючи заявлені ТОВ "БРРЕНТ" та ТОВ "ОПТІМУС+" кредиторські вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що зобов`язання ТОВ "МАНІ ФЛОУ" було припинено шляхом його виконання третьою особою. Вимоги ТОВ "БРРЕНТ" та ТОВ "ОПТІМУС+" були задоволені у повному обсязі, але вказаним особам не подобається спосіб, у який було задоволено їх грошові вимоги.

3.20. У даній справі про банкрутство легітимною метою ТОВ "БРРЕНТ" та ТОВ "ОПТІМУС+" слід вважати не отримання задоволення власних грошових вимог до боржника ТОВ "МАНІ ФЛОУ", в тому числі шляхом фактичного погашення суми боргу за рахунок коштів третьої особи ОСОБА_1 , а отримання статусу конкурсного кредитора з метою фактичної участі у процедурі банкрутства по справі №916/4659/23.

3.21. Водночас, навіть задоволення кредиторських вимог ТОВ "БРРЕНТ" та ТОВ "ОПТІМУС+" після відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "МАНІ ФЛОУ" за рахунок майна боржника жодним чином не порушило б майнові права ТОВ "БРРЕНТ" та ТОВ "ОПТІМУС +", адже такі дії могли виключно порушити права інших кредиторів у справі, оскільки це б зменшило активи боржника та могло б негативно вплинути на задоволення вимог інших кредиторів.

3.22. Однак, у даному випадку, кредиторські вимоги ТОВ "БРРЕНТ" та ТОВ "ОПТІМУС+" було задоволено за рахунок грошових коштів третьої особи, майнові активи боржника де-факто не зменшилися, та жоден з кредиторів у справі (окрім ТОВ "БРРЕНТ" та ТОВ "ОПТІМУС+") не оскаржив таке задоволення вимог.

3.23. Суди дійшли висновку про відсутність підстав для кваліфікації договору виконання обов`язку на користь третіх осіб від 18.10.2023 як договору доручення, оскільки у вказаному договорі відсутня одна з кваліфікуючих ознак договору доручення - вчинення юридичних дій за рахунок довірителя (забезпечення повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; відшкодування повіреному витрат, пов`язаних з виконанням доручення), а тому до правовідносин у даній справі не підлягає застосуванню зазначена ТОВ "БРРЕНТ" та ТОВ "ОПТИМУС+" правова позиція Верховного Суду у справі №910/16579/20 як нерелевантна.

3.24. Водночас, судами враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №924/232/22, згідно з якою заборона на індивідуальне погашення конкурсних вимог (крім тих, на які не поширюється дія мораторію згідно з частиною п`ятою статті 41 КУзПБ) розповсюджується саме на боржника. Заборона, передбачена частинами першою, третьою статті 41 КУзПБ, не розповсюджується на особу, відмінну від боржника, яка здійснила погашення грошових вимог (у даному випадку - ОСОБА_1 ).

4. Стислий зміст касаційних скарг

4.1. ТОВ "БРРЕНТ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило:

- скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2024, а також ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 про відмову у визнанні кредиторських вимог ТОВ "БРРЕНТ" та ухвалу попереднього засідання від 05.02.2024 в частині невизнаних грошових вимог ТОВ "БРРЕНТ" до боржника;

- прийняти нове рішення, яким визнати та включити до реєстру вимог кредиторів вимоги ТОВ "БРРЕНТ" до ТОВ "МАНІ ФЛОУ" на загальну суму 16628,40 грн, з яких: 12334 грн - вимоги четвертої черги та 4 294,40 грн - вимоги першої черги (витрати, понесені у зв`язку із сплатою судового збору, сплаченого за заявою з грошовими вимогами до боржника).

4.2. ТОВ "ОПТІМУС +" також подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2024, ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 про відмову у визнанні кредиторських вимог ТОВ "ОПТІМУС+" та ухвалу попереднього засідання від 05.02.2024 в частині невизнаних грошових вимог ТОВ "ОПТІМУС+" до боржника, справу №916/4659/23 в зазначеній частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Узагальнені доводи касаційних скарг

5.1. Суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права, а саме статтю 41 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) та частину першу статті 528 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 та постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 29.02.2024 у справі №908/2828/19 (910/16579/20).

5.2. Судами застосовано до правовідносин сторін правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 924/232/22, згідно з якою заборона на індивідуальне погашення конкурсних вимог (крім тих, на які не поширюється дія мораторію згідно з частиною п`ятою статті 41 КУзПБ) розповсюджується саме на боржника. Передбачена частинами першою, третьою статті 41 КУзПБ заборона на погашення грошових вимог перед кредитором особою, відмінною від боржника, не розповсюджується. Однак вказані висновки сформовані у неподібних до даної справи правовідносинах, що не було враховано судами першої та апеляційної інстанцій при постановленні оскаржуваних рішень.

6. Позиції інших учасників щодо касаційних скарг

6.1. Розпорядник майна ТОВ "МАНІ ФЛОУ" арбітражний керуючий Козирицький А. С. у відзиві заперечував проти доводів касаційних скарг з підстав ідентичних тим, які наведені в оскаржуваних судових рішеннях, просив Суд залишити касаційні скарги без задоволення.

6.2. Представник ТОВ "МАНІ ФЛОУ" у відзиві заперечував наведені в касаційних скаргах аргументи, просив Суд залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційні скарги - без задоволення, зокрема зазначаючи наступне:

- судами було повно досліджено всі обставини справи та прийнято змістовні, обґрунтовані висновки, які встановлено згідно з вимогами процесуального закону та узгоджуються із нормами матеріального права;

- обставини справи не вказують про наявність будь-яких порушень під час укладення договору між ТОВ "МАНІ ФЛОУ" та ОСОБА_1 , положення вказаного правочину не порушують будь-які права ТОВ "ОПТІМУС+", ТОВ "БРРЕНТ" чи інших осіб;

- враховуючи презумпцію правомірності правочину, вищевказаний договір є дійсним, а погоджені його сторонами умови підлягають обов`язковому виконанню;

- згідно з умовами згаданого договору у правовідносинах з третіми особами, зокрема з ТОВ "ОПТІМУС+" і ТОВ "БРРЕНТ", ОСОБА_1 діяла від власного імені та за рахунок власник коштів, що виключає можливість безпідставного ототожнення дій ОСОБА_1 з діями представника;

- в результаті сплати третьою особою ( ОСОБА_1 ) коштів на користь ТОВ "ОПТІМУС+" і ТОВ "БРРЕНТ", у ТОВ "МАНІ ФЛОУ" відсутня будь-яка заборгованість перед

ТОВ "ОПТІМУС+" і ТОВ "БРРЕНТ", натомість у ТОВ "МАНІ ФЛОУ" виникла відповідна заборгованість перед ОСОБА_1 , а отже відбулася заміна кредитора в силу пункту 4 частини першої статті 512 ЦК України;

- при розгляді грошових вимог ТОВ "ОПТІМУС+" і ТОВ "БРРЕНТ" до ТОВ "МАНІ ФЛОУ" суди правомірно встановили, що зобов`язання були припинені шляхом їх виконання третьою особою;

- скаржники належно не обґрунтовують подібність правовідносин у справах № 916/4659/23 і №910/16579/20, а лише виокремлюють з контексту окремі пункти мотивувальної частини постанови Верховного Суду;

- скаржники діють недобросовісно, ухиляючись від прийняття коштів, сплачених ОСОБА_1 , а також систематично вчиняючи дії, спрямовані на заподіяння шкоди Боржнику та іншим кредиторам у справі про банкрутство ТОВ "МАНІ ФЛОУ";

- оскільки ні факт укладення між ТОВ "МАНІ ФЛОУ" та фізичною особою ОСОБА_1 . Договору про виконання обов`язку на користь третіх осіб від 18.10.2023, ні факт сплати ОСОБА_2 коштів на користь ТОВ "ОПТІМУС+" та на користь ТОВ "БРРЕНТ" не призвели до зменшення ліквідаційної маси боржника, в результаті цих дій жодним чином не були порушені права ТОВ "ОПТІМУС+", ТОВ "БРРЕНТ" чи кредиторів ТОВ "МАНІ ФЛОУ" у даній справі. Від жодного з кредиторів не надходило будь-яких скарг чи зауважень стосовно вказаного договору чи здійсненої оплати.

7. Касаційне провадження

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 11.07.2024 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ТОВ "БРРЕНТ" та ТОВ "ОПТІМУС+" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2024, на ухвали Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 про відмову у визнанні кредиторських вимог ТОВ "БРРЕНТ" та ТОВ "ОПТІМУС+", а також на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 попереднього засідання в частині вищезгаданих кредиторських вимог. Призначено касаційні скарги до розгляду в судовому засіданні 27.08.2024 - 15:45.

7.2. 22.08.2024 до Верховного Суду від ТОВ "ОПТІМУС+" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

7.3. Ухвалою Верховного Суду від 26.08.2024 вказану заяву задоволено та вирішено проводити судові засідання у справі № 916/4659/23 проводити за участю представника ТОВ "ОПТІМУС+" адвоката Дяківа В.Б. в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.

7.4. 26.08.2024 від ТОВ "БРРЕНТ" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника товариства.

7.5. Враховуючи, що участь у судовому засіданні є процесуальним правом учасника справи, яке використовується ним на власний розсуд, а також зважаючи на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов`язковою, колегія суддів задовольнила вищезгадане клопотання ТОВ "БРРЕНТ".

7.6. В судовому засіданні 27.08.2024 представник ТОВ "ОПТІМУС+" підтримав касаційні скарги з викладених у них підстав, просив Суд скарги задовольнити. Розпорядник майна ТОВ "МАНІ ФЛОУ" арбітражний керуючий Козирицький А. С. та представник ТОВ "МАНІ ФЛОУ" заперечували проти доводів касаційних скарг, просили Суд залишити скарги без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

7.7. В судовому засіданні 27.08.2024 оголошено перерву до 03.09.2024 - 15:45.

7.8. В судовому засіданні 03.09.2024 представники ТОВ "ОПТІМУС+", розпорядник майна ТОВ "МАНІ ФЛОУ" арбітражний керуючий Козирицький А. С. та представник ТОВ "МАНІ ФЛОУ" надали пояснення та підтримали раніше висловлені позиції по суті спору і поданих касаційних скарг.

8. Позиція Верховного Суду

8.1. Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "БРРЕНТ" та ТОВ "ОПТІМУС+" подали до Господарського суду Одеської області заяви з грошовими вимогами до ТОВ "МАНІ ФЛОУ".

8.2. Місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у визнанні вищезгаданих грошових вимог до боржника, оскільки відповідні зобов`язання боржника були припиненні шляхом їх виконання третьою особою.

8.3. Зі змісту наведеного у касаційних скаргах обґрунтування слідує, що скаржники вважають помилковими висновки судів попередніх інстанцій, зазначаючи про застосування судами норм матеріального права без урахування відповідних висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також застосування правової позиції Верховного Суду, яка не є релевантною до правовідносин сторін у цій справі (розділ 5 цієї постанови).

8.4. Надаючи оцінку доводам касаційних скарг та запереченням на них, Верховний Суд, враховуючи приписи статті 300 ГПК України та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, зазначає наступне.

8.5. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляду їх заяв судом урегульовано нормами статті 45 КУзПБ.

8.6. Відповідно до частини першої статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

8.7. Під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

8.8. Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії колегія суддів враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови від 26.02.2019 у справі № 908/710/18 від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 12.10.2021 у справі №01/1494 (14- 01/1494));

- законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.

- надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20).

8.9. Під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).

8.10. Згідно з встановленими у цій справі обставинами:

- ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.11.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "МАНІ ФЛОУ", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника;

- 21.11.2023 до місцевого господарського суду надійшла заява ТОВ "БРРЕНТ" з грошовими вимогами до ТОВ "МАНІ ФЛОУ" у сумі 12334 грн витрат заявника по сплаті судового збору, рішення про стягнення яких з ТОВ "МАНІ ФЛОУ" на користь ТОВ "БРРЕНТ" прийнято Верховним Судом у постанові від 27.09.2023 по справі №914/2150/18, про що видано відповідний наказ;

- 27.11.2023 до місцевого господарського суду надійшла заява ТОВ "ОПТІМУС+" з грошовими вимогами до ТОВ "МАНІ ФЛОУ" у розмірі 19154 грн, яка включає в себе 12106 грн витрат заявника на професійну правничу допомогу та 7048 грн витрат по сплаті судового збору, рішення про стягнення яких з ТОВ "МАНІ ФЛОУ" на користь ТОВ "ОПТІМУС+" прийнято Верховним Судом у постанові від 27.09.2023 та додатковій постанові від 12.10.2023 у справі №914/2150/18, про що видано відповідні накази;

- на підставі договору між ТОВ "МАНІ ФЛОУ" та ОСОБА_1 про виконання обов`язку на користь третіх осіб, укладеного 18.10.2023, тобто ще до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "МАНІ ФЛОУ", ОСОБА_1 сплачено заборгованість ТОВ "МАНІ ФЛОУ" перед ТОВ "БРРЕНТ" у сумі 12334 грн та перед ТОВ "ОПТІМУС+" у сумі 19154 грн шляхом перерахування коштів на рахунки вказаних товариств;

- у зв`язку з поверненням ТОВ "БРРЕНТ" та ТОВ "ОПТІМУС+" здійснених ОСОБА_1 оплат, вищевказані суми грошових коштів були внесені ОСОБА_1 в депозит нотаріуса для передачі ТОВ "БРРЕНТ" та ТОВ "ОПТІМУС+".

- зобов`язання ТОВ "МАНІ ФЛОУ" були припиненні шляхом їх виконання третьою особою ( ОСОБА_1 ), а відтак відсутнє порушене право кредиторів.

8.11. Врахувавши наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про припинення зобов`язань ТОВ "МАНІ ФЛОУ" перед ТОВ "БРРЕНТ" та ТОВ "ОПТІМУС+" шляхом їх виконання третьою особою, а відтак і про відсутність підстав для визнання заявлених грошових вимог.

8.12. Скаржники доводять неможливість прийняття коштів від ОСОБА_1 у зв`язку з відкриттям провадження у справі про банкрутство ТОВ "МАНІ ФЛОУ" та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів, оскільки вважають, що у протилежному випадку буде мати місце набуття заявниками майна без достатньої правової підстави.

8.13. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. За змістом частин першої, другої статті 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

8.14. Відповідно до частини третьої названої статті протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється, зокрема, стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах.

8.15. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення (абзац перший частини п`ятої статті 41 КУзПБ).

8.16. Під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію (частина шоста статті 41 КУзПБ).

8.17. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, врахувавши наведені положення статті 41 КУзПБ, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що заборона на індивідуальне погашення конкурсних вимог, крім тих, на які не поширюється дія мораторію згідно з частиною п`ятою статті 41 КУзПБ, розповсюджується саме на боржника. Однак у даному конкретному випадку обов`язок з погашення боргу ТОВ "МАНІ ФЛОУ" перед ТОВ "ОПТІМУС+" та ТОВ "БРРЕНТ" виконано не боржником, а іншою (третьою) особою, на яку не розповсюджується заборона, передбачена частиною першою, третьою статті 41 КУзПБ.

8.18. При цьому суди першої та апеляційної інстанції врахували відповідні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №924/232/22, у подібних правовідносинах.

8.19. Заперечення скаржників з цього приводу (пункт 5.2 цієї постанови) відхиляються колегією суддів, оскільки як у справі, що переглядається, так і у справі №924/232/22 підставою відхилення заявлених кредитором вимог до боржника слугувало погашення цих вимог відмінною від боржника особою.

8.20. Так, у справі №924/232/22 Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції про відсутність у ОСОБА_3 (особи, що заявила грошові вимоги до боржника) права вимоги кредиторської заборгованості до ПАТ "Проскурів" (особи, відносно якої відкрито провадження у справі про банкрутство), яка підтверджується відповідним наказом місцевого господарського суду, а у ПАТ "Проскурів" відсутність обов`язку сплатити суму боргу, що перестав існувати, оскільки був сплачений акціонером ПАТ "Проскурів". Крім того, Верховний Суд дійшов висновку про те, що заборона на індивідуальне погашення конкурсних вимог (крім тих, на які не поширюється дія мораторію згідно з частиною п`ятою статті 41 КУзПБ) розповсюджується саме на боржника. У цьому випадку зі встановлених у цій справі судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що грошові вимоги погашено особою відмінною від боржника, на яку не розповсюджується заборона передбачена частинами першою, третьою статті 41 КУзПБ.

8.21. Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

8.22. Відносно аргументів скаржників про те, що ОСОБА_2 стала повіреною ТОВ "МАНІ ФЛОУ" у розумінні частини першої статті 528 ЦК України, а тому не мала права вчиняти дії під час дії мораторію та поза межами процедури банкрутства, Суд зазначає наступне.

8.23. Відповідно до статей 509, 510 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

8.24. Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

8.25. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

8.26. Частина перша статті 528 ЦК України передбачає, що виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

8.27. У касаційних скаргах міститься посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 та Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду у постанові від 29.02.2024 у справі №908/2828/19 (910/16579/20), з урахуванням яких скаржники зазначають про те, що виконання обов`язку боржника іншою особою під час дії мораторію розглядається як виконання обов`язку самим боржником і у разі, якщо кредитор прийняв це виконання, він є таким, що набув майно за рахунок боржника без достатньої правової підстави.

8.28. З цього приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.29. Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:

- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;

- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.30. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 та на який міститься посилання в касаційних скаргах, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.31. При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.32. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.33. Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

8.34. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

8.35. Проаналізувавши обставини правовідносин у цій справі та у справах, на неврахування правових висновків у яких посилаються скаржники у касаційних скаргах, Верховний Суд дійшов висновку про те, що правовідносини у порівнюваних справах не є подібними з огляду на наступне:

- у справі № 910/16579/20 (провадження №12-60гс21) розглядався позов про визнання недійсним договору відступлення права вимоги. Переглядаючи ухвалені судами попередніх інстанцій рішення у вказаній справі, судом касаційної інстанції вирішувалося питання про визначення спільних і відмінних рис між фіктивним і фраудаторним правочинами, можливість кваліфікації із застосуванням положень статей 3, 13, 215, 234 ЦК України як фраудаторного правочину, вчиненого у процедурі банкрутства боржником з метою позачергового задоволення вимог окремого кредитора через дочірню компанію (афілійовану особу) боржника з повним фінансуванням цього правочину самим боржником;

- за змістом встановлених у справі № 910/16579/20 обставин один з відповідачів, як афілійована з боржником юридична особа, укладаючи оспорюваний правочин та виконуючи його умови за рахунок перерахованих йому боржником коштів, діяв на виконання іншого правочину. За спірним договором боржник, щодо якого було відкрито провадження у справі про банкрутство, здійснив дії з фактичного відчуженню належного йому майнового (грошового) активу під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, тобто обов`язок був виконаний за рахунок довірителя;

- у справі № 908/2828/19 (910/16579/20) розглядався спір про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, учасником якого не був не боржник, ні сам позивач (кредитор), з підстав його фіктивності. У вказаній справі судами досліджувалося питання про те, чи є втручанням у майнову сферу боржника укладення договору купівлі-продажу права вимоги та відступлення права вимоги від первісного до нового кредитора, чи порушуються укладанням спірного договору права чи інтереси кредитора боржника, а також ефективність і належність обраного позивачем способу захисту своїх прав;

- предметом розгляду у справі № 916/4659/23 є вирішення питання щодо правомірності виконання третьою особою за рахунок власних коштів в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів зобов`язання боржника.

8.36. Наведене свідчить про те, що фактичні обставини справ № 910/16579/20 та № 908/2828/19 (910/16579/20), предмети та підстави позовних вимог, матеріально-правове регулювання відрізняються від справи № 916/4659/23, яка переглядається. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилаються скаржники, стосуються правовідносин, які очевидно не є подібними з правовідносинами у даній справі, що розглядається.

8.37. Дійшовши такого висновку, колегія суддів відхиляє протилежні аргументи касаційних скарг як такі, що не знайшли свого підтвердження.

8.38. Твердження скаржників про те, що укладений між ТОВ "МАНІ ФЛОУ" та ОСОБА_1 договір від 18.10.2023 про виконання обов`язку на користь третіх осіб по суті є договором доручення відхиляється колегією суддів, оскільки в укладеному між ТОВ "МАНІ ФЛОУ" та ОСОБА_1 договорі відсутня одна з кваліфікуючих ознак договору доручення, а саме: вчинення юридичних дій за рахунок довірителя, про що слушно зазначили суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях.

8.39. Відповідно до частини першої, другої статті 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам.

8.40. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 537 ЦК України в разі ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори або на рахунок ескроу.

8.41. Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами, які не спростовані скаржниками:

- ОСОБА_1 виконувала зобов`язання ТОВ "МАНІ ФЛОУ" перед ТОВ "Оптімус+" і ТОВ "БРРЕНТ" за рахунок власних коштів та діяла від власного імені;

- ОСОБА_1 виконано обов`язок з погашення боргу ТОВ "МАНІ ФЛОУ" перед ТОВ "ОПТІМУС+" та ТОВ "БРРЕНТ", що виник на підставі судових рішень у справі №914/2150/18 та складається з лише із сум судових витрат заявників, шляхом перерахування коштів на рахунок вказаних товариств;

- після повернення грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 останньою було використано право на виконання обов`язку шляхом внесення належних з боржника на користь кредиторів грошей у депозит нотаріуса;

- із суті зобов`язання не випливав обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто;

- ТОВ "БРРЕНТ" та ТОВ "ОПТІМУС+" обізнані щодо внесення вказаних депозитів;

- оскільки вимоги ТОВ "БРРЕНТ" та ТОВ "ОПТІМУС+" задоволено за рахунок грошових коштів третьої особи, майнові активи ТОВ "МАНІ ФЛОУ" не зменшилися.

8.42. Суди попередніх інстанцій не встановили порушень під час укладення договору між ТОВ "МАНІ ФЛОУ" та ОСОБА_1 або порушення умовами договору від 18.10.2023 про виконання обов`язку на користь третіх осіб будь-яких прав ТОВ "ОПТІМУС+", ТОВ "БРРЕНТ" чи інших осіб.

8.43. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини погашення сум боргу ТОВ "МАНІ ФЛОУ" перед скаржниками від імені та за рахунок грошових коштів третьої особи ( ОСОБА_1 ), на яку не розповсюджується заборона, передбачена частинами першою, третьою статті 41 КУзПБ, підтверджує правильність висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях про те, що зобов`язання ТОВ "МАНІ ФЛОУ" перед ТОВ "ОПТІМУС+" та ТОВ "БРРЕНТ" припинено шляхом його виконання третьою особою.

8.44. Наведені у касаційних скаргах доводи не спростовують вищевказаного, а фактично зводяться до заперечення обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі.

8.45. Однак, саме лише прагнення скаржників здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

8.46. Оскільки передумовою для визнання судом кредиторських вимог є існуюче на момент розгляду судом реальне грошове зобов`язання боржника перед кредитором, а у даному випадку на момент розгляду заяв ТОВ "БРРЕНТ" та ТОВ "ОПТІМУС+" з грошовими вимогами до ТОВ "МАНІ ФЛОУ" зобов`язання боржника щодо вказаних осіб було припинено шляхом його виконання третьою особою, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання кредиторських вимог скаржників та про відсутність порушеного права, адже вимоги ТОВ "БРРЕНТ" та ТОВ "ОПТІМУС+" були задоволені у повному обсязі.

8.47. Колегія суддів враховує, що з моменту відкриття провадження у справі задоволення вимог кредиторів до боржника можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому КУзПБ, та в межах провадження в справі (частина чотирнадцять статті 39 КУзПБ). Тобто, задоволення вимог кредиторів до боржника не повинно порушувати встановленого порядку здійснення розрахунків з кредиторами та їх черговість.

8.48. За встановленими у цій справі обставинами, припинення зобов`язання боржника відбулося у спосіб, що не йде у розріз з вищевказаними вимогами КУзПБ, у звязку з чим колегія суддів відхиляє як помилкові та такі, що не знайшли свого підтвердження доводи касаційних скарг про невірне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 41 КУзПБ та статті 528 ЦК України.

8.49. Інші аргументи касаційних скарг не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях та не доводять неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій.

8.50. Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

8.51. З огляду на викладене у цій постанові, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень і відповідно задоволення касаційних скарг.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

9.3. Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій у цій справі обставини, надану оцінку та аналіз доводів і заперечень учасників справи, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень та відмову у задоволенні касаційних скарг.

9.4. Оскільки Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БРРЕНТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУС+" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2024, ухвали Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 про відмову у визнанні кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БРРЕНТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМУС+", ухвалу попереднього засідання Господарського суду Одеської області від 05.02.2024 в частині розгляду вищевказаних кредиторських вимог у справі №916/4659/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді С. В. Жуков

В. Я. Погребняк