Ухвала

від 06.09.2024 по справі 910/10444/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/10444/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Краснов Є. В., Могил С. К.,

розглянувши касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільховатське»

до Міністерства юстиції України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Кобеляцька міська рада,

про визнання протиправними та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

06.06.2024 до Касаційного господарського суду надійшла, надіслана поштою 05.06.2024, касаційна скарга Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 (повний текст складено 15.05.2024) у справі № 910/10444/22.

Ухвалою Касаційного господарського суду від 24.07.2024, зокрема відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі №910/10444/22.

Оскаржуваним рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного суду від 20.03.2024, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільховатське» до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 03.08.2021 № 2726/5 «Про задоволення скарги» задоволена.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказаний наказ прийнятий внаслідок недотримання Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1150), внаслідок чого було порушено право постійного користування позивача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач належними та допустимими доказами довів наявність порушення прав позивача при винесенні оспорюваного наказу, що є підставою для його скасування.

Крім цього, у постанові апеляційного суду з посиланням на практику Верховного Суду, який наголошував на те, що процедурні порушення розгляду скарги обумовлюють наявність достатніх і необхідних правових підстав для визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу, зазначено, що порушенням права є такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Під час підготовки справи до розгляду Суд з`ясував, що ухвалою Верховного Суду від 16.07.2024 вирішено передати справу № 910/2546/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступити від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 09.02.2022 у справі № 757/34482/19-ц, від 03.03.2021 у справі № 707/477/20, від 31.08.2022 у справі № 592/4422/20, від 31.05.2022 у справі № 727/842/20, від 19.10.2022 у справі № 369/757/20, від 07.12.2022 у справі №607/10025/20, від 10.05.2023 у справі № 640/9468/20, від 14.06.2023 у справі № 815/1446/18, від 05.07.2023 у справі № 757/53069/21-ц, в яких вказано на необхідність відмовляти у задоволенні позову про скасування наказу Міністерства юстиції України, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у випадку визначення відповідачем лише Міністерства юстиції України, а також від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.06.2019 у справі № 802/385/18-а про те, що належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.08.2024 передано справу № 211/2047/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.10.2021 у справі № 910/5971/20, від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21, від 24.04.2024 у справі № 752/30324/21, від 18.06.2024 у справі № 910/6143/23 та зробити висновок про те, що: "при вирішенні приватноправових спорів про скасування наказу Міністерства юстиції України, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, належним відповідачем є особа (особи), на майнові права та інтереси якої може вплинути вирішення відповідного спору, зокрема особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; Міністерство юстиції України не може бути відповідачем у таких справах незалежно від доводів та підстав позову, оскільки з ним у позивача відсутній спір про право цивільне; встановлення належності відповідачів є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Якщо у справі наявна обов`язкова співучасть відповідачів, то неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача. Тому пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору".

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Ураховуючи вищевикладене, з метою дотримання єдності судової практики та зважаючи на суб`єктний склад учасників справи, предмет та підстави позову, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зупинення касаційного провадження у справі № 910/10444/22 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справ № 910/2546/22 та № 211/2047/21.

Керуючись статтями 228, 230, 234, 235 ГПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі № 910/10444/22 за касаційною скаргою Міністерства юстиції України до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справ № 910/2546/22 та № 211/2047/21.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Є. В. Краснов

С. К. Могил