Ухвала

від 09.09.2024 по справі 381/5502/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 381/5502/23

Провадження №4-с/369/51/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2024 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Соловюк В.І.

за участі

представника скаржника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 , заінтересовані особи начальник Фастівського відділ державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Василенко Марина Борисівна, громадська організація «Садове товариство «Масив Оленівка» про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2023 року ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_1 звернулась до Фастівського міськрайонного суду Київської області з даною скаргою. Свої вимоги мотивувала тим, що 14 вересня 2023 року заступник начальника Фастівського ВДВС на підставі заяви представника ГО СТ «Масив Оленівка» відкрила виконавче провадження ВП72758361 та ВП72758539. Про ці обставини їй стало відомо 05 жовтня 2023 року. А 06 жовтня 2023 року її представник адвокат Шепелєв О.А. отримав копії відповідних постанов, які надані в поганій якості. Лише 07 листопада 2023 року їй надано ідентифікатор доступу лише до одного ВП. Так, нею встановлено, що стягувач пропустив строки подання виконавчого листа до примусового виконання, ухвала про поновлення таких строків відсутня із визнанням поважності причин. Тому заступник начальника Фастівського ВДВС 13 вересня 2023 року правомірно повернула їх прийняття. Натоміть начальник Фастівського ВДВС незаконно скасувала такі повідомлення. Так, у виконавчих листах чітко вказано строк для примусового виконання до 21 липня 2023 року, а до Фастівського ВДВС стягувач звернувся лише 12 вересня 2023 року. Вважає дії начальника Фастівського ВДВС такими, що порушують Закон України «Про виконавче провадження» та порушено її права. Крім того, не звернуто увагу на особу стягувача - ГО СТ «Масив Оленівка», яке неправомірно, фіктивно існує в ЄДРПОУ.

Також 04 листопада 2023 року інформаційній системі ДІЯ, нею виявлені повідомлення про повернення виконавчих листі стягувачу ГО СТ «Масив Оленівка» через пропуск строку пред`явлення до виконання. У встановлений законом строк вона звернулась до суду із скаргою, але скаргу повернуто з роз`ясненням її обов`язку направити копію скарги всі учасникам справи. Ухвалу вона не оскаржувала, а усунула її недоліки, на що витрачений час і лише 27 листопада 2023 року здано скаргу. Вважає, що строки пропущені з поважних причин щодо оскарження дій по скасуванню повідомлення, тому підлягають поновленню.

Просила суд:

визнати причини пропуску 10-денного строку на подання скарги представником скаржника поважними і прийняти скаргу до розгляду;

визнати неправомірними ухвалені 14 вересня 2023 року начальником органу державної виконавчої служби Василенко М.Б. постанови про скасування винесених повідомлень її заступником ОСОБА_3 про повернення виконавчих документів стягувачу без виконання від 13 вересня 2023 року через пропущення встановленого законом строку його пред`явлення до виконання від 13 вересня 2023 року через пропущення встановленого законом строку його пред`явлення;

зобов`язати начальника органу державної виконавчої служби Василенко М.Б. усунути вчинені порушення скасування винесених постанов з відновленням виконанням повідомлень її заступника ОСОБА_3 про повернення виконавчих документів стягувачу, постанов про відкриття виконавчих проваджень на підставі нечинних виконавчих документів, що підлягали поверненню та похідних від них постанов про стягнення сум виконавчого збору, штрафів та витрат виконавчих проваджень.

Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2023 року цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 передано до Києво-Святошинського районного суду Київської області для розгляду за підсудністю.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 січня 2024 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду на 27 лютого 2024 року та витребувано копії матеріалів виконавчих проваджень.

У судовому засіданні представник боржника ОСОБА_2 адвокат Шепелєв О.А. скаргу підтримав та просив задоволити вимоги у повному обсязі.

У судове засідання представники заінтересованих осіб начальника Фастівського відділ державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Василенко Марина Борисівна та ГО «Садове товариство «Масив Оленівка» не зявились, про час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Щодо строків звернення до суду з скаргою.

Відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: 1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; 2) повне найменування (прізвище, ім`я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім`я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); 4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до наданих пояснень представника скаржника вбачається, що про оскаржувані постанови про відкриття виконавчих проваджень, ОСОБА_2 стало відомо 04 листопада 2023 року; в порядку ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» направлена скарга до начальника відділу; через відсутність відповіді подана скарга до суду 13 листопада; ухвалою суду скаргу повернуто скаржнику з роз`яснення порядку звернення; тому дана скарга до суду подана лише 27 листопада 2023 року.

Враховуючи дані доводи, які не спростовані іншими учасниками, та ці доводи узгоджуються з матеріалами скарги, наявними копіями з матеріалів виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що причини пропуску строку звернення до суду на оскарження постанов виконавця від 14 вересня 2023 року є поважними та ці строки підлягають поновленню.

Щодо доводів скарги про незаконність відкриття виконавчих проваджень.

За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

При розгляді скарги встановлено, що відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконання у Фастівському ВДВС у Фастівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) перебувають виконавчі провадження ВП 72758539 та ВП 72758361.

Щодо ВП 72758539.

23 грудня 2020 року Києво-Святошинським районним судом був виданий виконавчий лист №369/11929/15 про зобов`язання засипати вигрібну яму (каналізаційний колодязь), що викопана на дорозі загального користування, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Малютянка, садове товариство «Масив Оленівка», та проходить вздовж меж земельних ділянок №№ НОМЕР_1 (згідно генплану садового товариства «Масив Оленівка). Боржник ОСОБА_2 , стягувач ГО «СТ «Масив Оленівка». Строк пред`явлення до примусового виконання 21 липня 2023 року.

13 вересня 2023 року заступником начальника Фастівського ВДВС у Фастівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) прийняте повідомлення про повернення виконавчого листа без прийняття до виконання.

Постановою начальника відділу Фастівського ВДВС у Фастівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) від 14 вересня 2023 року вищевказане повідомлення скасовано.

Постановою заступника начальника відділу Фастівського ВДВС у Фастівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) від 14 вересня 2023 року відкрито виконавче провадження.

Щодо ВП 72758361.

23 грудня 2020 року Києво-Святошинським районним судом був виданий виконавчий лист №369/11929/15 про зобов`язання знести самочинно збудований паркан, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Малютянка, садове товариство «Масив Оленівка», та проходить вздовж меж земельних ділянок №№ НОМЕР_1 (згідно генплану садового товариства «Масив Оленівка) зі сторони дороги загального користування. Боржник ОСОБА_2 , стягувач ГО «СТ «Масив Оленівка». Строк пред`явлення до примусового виконання 21 липня 2023 року.

13 вересня 2023 року заступником начальника Фастівського ВДВС у Фастівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) прийняте повідомлення про повернення виконавчого листа без прийняття до виконання.

Постановою начальника відділу Фастівського ВДВС у Фастівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) від 14 вересня 2023 року вищевказане повідомлення скасовано.

Постановою заступника начальника відділу Фастівського ВДВС у Фастівському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) від 14 вересня 2023 року відкрито виконавче провадження.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

За частиною першою статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

У скарзі ОСОБА_4 вказує, що строки пред`явлення виконавчих листів спливли 21 липня 2023 року, тому виконавчі провадження не могли бути відкритті виконавчі провадження, а виконавчі листи мали бути повернуті без прийняття до виконання. З такими доводами суд не погоджується.

Так, відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII), згідно з пунктом 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання (частини перша, друга, пункт 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII).

Таким чином, право позивача у вказаній справі на отримання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання виникло з 21 липня 2020 року та існувало до 21 липня 2023 року.

Із матеріалів справи вбачається, що виконавчі листи представником стягувача пред`явлені до Фастівського ВДВСу Фастівськомурайоні Київськоїобласті ЦМУМЮ (м.Київ) 12вересня 2023року тобто поза строками, визначеними ст.12 Закону України №1404-VIII.

Разом з тим, суд звертає увагу, що 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, у якому, зокрема, зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України:

- фізичні особи можуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, без урахування такого арешту за умови, якщо сума стягнення за виконавчим документом не перевищує 100 тисяч гривень;

- юридичні особи - боржники можуть здійснювати видаткові операції з рахунків, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, виключно для виплати заробітної плати в розмірі не більше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати в місяць на одного працівника такої юридичної особи, а також сплати податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

- припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації);

- визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Зміст припису, викладеного у пункті 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доводить, що на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки (в тому числі і строки пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання) перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 338/1549/21, від 31 січня 2024 року у справі № 743/1606/14-ц, від 27 лютого 2024 року у справі №2-361/11, які згідно положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховуються колегією суддів при вирішенні вказаної справи.

З урахуванням викладених обставин справи та норм матеріального, процесуального права суд доходить висновку, що строк пред`явлення до виконання виконавчих листів №369/11929/15ц не сплив, оскільки із набранням чинності Закону України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» строк, визначений ст. 12 вказаного Закону, перервався до дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, а тому доводи скарги є необґрунтованими.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Так, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року (980_086), серія А, № 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". До того ж ЄСПЛ уже прийняв цей принцип у справах щодо тривалості судового провадження (див. останні рішення у справах "Ді Педе проти Італії" (Di Pede v. Italy) та "Заппія проти Італії" (Zappia v. Italy) від 26 вересня 1996 року, Reports of Judgments and Decisions 1996-IV, c. 1383 - 1384, п. 20 - 24 та с. 1410 - 1411, п. 16 - 20 відповідно).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29.06.2004 (заява № 18966/02) ЄСПЛ нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 (994_535) (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії" (980_045), заява № 59498/00, параграф 40, ЄСПЛ 2002-III; "Ясіуньєне проти Латвії", заява № 41510/98, параграф 45, 6 березня 2003 року).

У справі "Глоба проти України" Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S.A." проти Португалії" (Comingersoll S.A. v. Portugal) [ВП], заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV). Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі «Ясюнієне проти Литви» ("…"), заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України" (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84).

Таким чином встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У пунктах 68, 70-72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17(провадження № 12-197гс18) вказано, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Статтею 451 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи подані сторонами докази, надані сторонами пояснення, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог скарги в частині визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі зазначеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст.12,81,141,200,206,263-265,447-453ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Скаргу ОСОБА_2 , заінтересовані особи начальник Фастівського відділ державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Василенко Марина Борисівна, громадська організація «Садове товариство «Масив Оленівка» про визнання дій незаконними та зобовязання вчинити дії задоволити частково.

Поновити ОСОБА_2 строки на оскарження дій неправомірними, оскарження постанов про скасування повідомлень про повернення виконавчих листі без прийняття до виконання, постанов про відкриття виконавчих проваджень

У задоволенні решти вимог відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлений 09 вересня 2024 року.

СУДДЯ Наталія ПІНКЕВИЧ