Рішення

від 11.07.2024 по справі 536/737/21

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/737/21

Провадження № 2/536/9/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2024 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Колотієвського О.О.,

за участю секретаря судового засідання Веремєєвої О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ,

ВСТАНОВИВ:

Позов обґрунтовано зокрема тим, що 13 жовтня 1995 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який зареєстровано палацом шлюбів м. Кременчука, про що зроблено відповідний актовий запис № 1405.

22 травня 2012 року Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області по справі № 1601/4897/2012 - шлюб між ним та ОСОБА_2 - розірвано.

У період шлюбу, 30 березня 2012 року, з метою побудови спільного житлового будинку між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що діяла в інтересах ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0732 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Сапко М.В. за № 281, право власності на яку було оформлено на ОСОБА_2 .

У наступному, продовжуючи спільне проживання та ведення господарства ними побудовано та введено в експлуатацію житловий будинок АДРЕСА_1 та спільно прийнято рішення про те, що після закінчення будівництва право власності на будинок буде зареєстроване на відповідача.

14.09.2015 року Реєстраційною службою Кременчуцького районного управління юстиції Полтавської області зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 та видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 14.09.2015 року, серії СТА № 886027, індексний номер 43805919.

Однак, навіть після формального розірвання шлюбу між ним та відповідачем, вони як сім`я примирились та продовжували спільно із сином проживати у квартирі за адресою АДРЕСА_3 на час будівництва будинку на земельній ділянці АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільний побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

Як вбачається з пункту 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 в справі № 1-8/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї») до членів сім`ї також належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є:

1) факт спільного проживання, ведення спільного господарства;

2) купівлі майна для спільного користування;

3) участі у витратах на утримання житла, його ремонт;

4) наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням.

Вказав, що протягом 2012-2015 років здійснено суттєві витрати на будівництво та ремонт спірного житла, а саме:

- 20.11.2012 року ним замовлено до будинку вікна з ПВХ профілю у кількості 20 штук на загальну суму 104 400 грн., що підтверджується накладною ПП «Євровікно» № 08 та Договором постачання товарів №081112, укладеним між ОСОБА_1 та ПП «Євровікно» 08.11.2012 року.

- 25 березня 2013 року ним замовлено до будинку міжкімнатні двері у кількості 15 штук на загальну суму 108 000 грн., що підтверджується накладною ПП «Євровікно» № 031 та Договором постачання товарів №110313, укладеним між ОСОБА_1 та ПП «Євровікно» 11.03.2013.

- 13 серпня 2013 року ним за власні кошти замовлено та оплачено перила на балкон та відкатні ворота для будинку АДРЕСА_2 загальною вартістю 12 800 грн. Вказане підтверджується товарним чеком № 20 від 13.08.2013 та Договором купівлі продажу товару, укладеному між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5

- 10 липня 2014 року ним придбано східці для будинку АДРЕСА_2 вартістю 81000 грн., що підтверджується товарним чеком № 10 та Договором купівлі продажу товару укладеного 10.07.2014 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5 . І

- 12 червня 2014 року ним придбано для будинку Ламінат на суму 8 800 грн,, що підтверджується товарним чеком № 111 та Договором постачання товарів №1206/2014 укладеним між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_6 від 02.06.2014.

- 15 травня 2015 року ним придбано для будинку Ламінат на суму 13 200 грн., що підтверджується товарним чеком № 112/2015 Договором постачання товарів № 1505/2015 укладеним між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_6 від 15.05.2015 року.

- 03 березня 2014 року між ним ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_7 укладено договір №4/14 про доручення, ФОП ОСОБА_7 виконати обробні роботи по будинку в АДРЕСА_1 . Відповідно до п.2.4 Договору № 4/14 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_7 від 03.03.2014 фактична ціна робіт по об`єкту визначається в акті про виконання робіт. Згідно кошторису на обробні роботи по будинку АДРЕСА_2 за 2013 рік загальна вартість робіт складає 178 928 грн. 50 коп. За вказані кошти виконавець ФОП ОСОБА_7 виконав земляні роботи по укладці каналізаційних труб; здійснив роботи по влаштуванню вигрібної ями, систем електропостачання, влаштування перегородок з газоблоків та здійснено монтаж перегородок з ЛГК. Відповідно до кошторису на обробні роботи по будинку АДРЕСА_2 за 2014 рік загальна вартість робіт складає 382 708 грн. 50 коп. За вказані кошти виконавець ФОП ОСОБА_7 виконав монтаж стелі ЛГК, штукатурки стін, поклейки шпалер, здійснив монтаж ЛГК на стелях та поклеїв багети та пофарбував стелі. Проведення та розрахунок цих робіт узгоджується та підтверджується актами виконаних робіт.

Таким чином, протягом 2012-2015 року ним витрачено 816 037 грн. на облаштування спільного, як він вважав, із відповідачем будинку, адже станом на закінчення будівництва він з нею та їхнім спільним сином продовжували разом проживати.

Звертав увагу, що до 27.04.2017 року він був зареєстрований та фактично проживав разом із відповідачем та їхнім сином ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_4 , а в подальшому за згодою ОСОБА_2 , як власника спірного житлового будинку, 27 квітня 2017 року місце його проживання зареєстровано в буд. АДРЕСА_2 .

На підставі вищевикладеного просив суд ухвалити рішення, яким:

1. Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 22 травня 2012 року по 01 січня 2018 року.

2 Визнати спільним сумісним майном подружжя.

- будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 229,60 кв.м.;

- земельну ділянку площею 0,0732 Га, кадастровий номер 5322484401.01.002.0099 із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд що розташована в АДРЕСА_1 .

3. В порядку поділу спільного майна подружжя:

- визнати за ОСОБА_1 право особистої власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_2 загальною площею 229,60 кв.м.

- визнати за ОСОБА_1 право особистої власності на 1/2 частину земельної ділянки площе(о 0,0732 Га, кадастровий номер 5322484401.01.002.0099 із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд що розташована в АДРЕСА_1 .

4. Судові витрати покласти на відповідача.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги.

Відповідач та її представник ОСОБА_9 в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог. В письмових поясненнях заперечення на позов обґрунтували зокрема тим, що у жовтні 1995 року вона уклала шлюб з ОСОБА_1 . У шлюбі, у лютому 2001 року, народився син ОСОБА_10 .

16 березня 2012 року ОСОБА_1 подав позовну заяву про розірвання шлюбу, в якій вказав, що вже останні два роки проживає з іншою жінкою. Це дійсно так, оскільки останні два роки вони вже не були сім`єю, бо кожен з них проживав своїм життям.

Вона не заперечувала проти розірвання шлюбу і вони на той час підтримували дружні стосунки в інтересах спільного сина.

30 березня 2012 року вона придбала у власність земельну ділянку у АДРЕСА_1 . У зв`язку з тим, що вони перебували у шлюбно-розлучному процесі, тобто ще не мали рішення суду про розірвання шлюбу, ОСОБА_1 підтвердив своєю заявою нотаріусу той факт, що земельну ділянку вона купує за власні кошти.

30.03.2012 року вона придбала за власні кошти у гр. ОСОБА_4 (за довіреністю діяла гр-ка Никифорук С.В. в інтересах ОСОБА_4 ) земельну ділянку та вже збудований на ній будинок, але без внутрішніх робіт, за адресою: АДРЕСА_1 .

Даний договір купівлі-продажу був оформлений саме таким чином, оскільки будинок не був введений в експлуатацію, тому у договорі купівлі- продажу значиться лише земельна ділянка. Даний факт підтверджується розпискою гр. ОСОБА_3 , що діяла в інтересах продавця ОСОБА_4 ; у розписці вказано: « ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 гроші в сумі 30 000 (тридцять тисяч доларів США) за проданий їй участок землі та побудований на ньому будинок без внутрішніх робіт по АДРЕСА_1 , згідно доручення від ОСОБА_4 31.05.2012 року отримала 20 000 (двадцять тисяч доларів США) за повний розрахунок за договором».

Твердження позивача ОСОБА_1 про те, що вони після розірвання шлюбу продовжували проживати однією сім`єю є надуманими, оскільки він проживав з іншою жінкою (про що він вказав у позовній заяві про розірвання шлюбу) і потім у 2017 році з тією ж жінкою одружився офіційно.

Не дивлячись на те, що кожен з них жив своїм власним життям, вони продовжували підтримувати дружні стосунки, бо ОСОБА_1 є батьком їхнього сина. Коли ОСОБА_1 звернувся до неї з проханням, щоб вона дозволила йому пожити у її будинку за адресою: АДРЕСА_1 і зареєструвала його у будинку, вона пішла назустріч і зробила це, так як він обіцяв платити за комунальні послуги. В той час вона залишалася проживати у своїй квартирі за адресою: АДРЕСА_5 .

Вона не заперечує, що спілкувалася з позивачем після розірвання шлюбу, за його проханням, дозволила проживати йому у своєму будинку з умовою, що він сплачуватиме комунальні платежі, він сплачував як обіцяв, та все це не означає, що вони проживали з ним однією сім`єю в період з травня 2012 по січень 2018 року. Їй стало відомо, вже у січні-лютому 2018 року, що позивач офіційно одружився (втретє). Зі своєю третьою дружиною (до одруження і після одруження) позивач проживав у її будинку.

Суд дослідивши матеріали справи та докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 13 жовтня 1995 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано палацом шлюбів м. Кременчука, про що зроблено відповідний актовий запис № 1405.

22 травня 2012 року рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області по справі № 1601/4897/2012 - шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано.

Так, позивач вказував, що у період шлюбу, 30 березня 2012 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що діяла в інтересах ОСОБА_4 укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0732 Га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована в АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Сапко М.В. за № 281, право власності на яку було оформлено на ОСОБА_2 .

Відповідно до тексту наданої суду розписки, ОСОБА_3 , що діяла в інтересах продавця ОСОБА_4 ; у розписці вказала таке: « ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 гроші в сумі 30 000 (тридцять тисяч доларів США) за проданий їй участок землі та побудований на ньому будинок без внутрішніх робіт по АДРЕСА_1 , згідно доручення від ОСОБА_4 31.05.2012 року отримала 20 000 (двадцять тисяч доларів США) за повний розрахунок за договором».

Позивач вказував, що 14.09.2015 року Реєстраційною службою Кременчуцького районного управління юстиції Полтавської області зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 та видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 14.09.2015 року, серії СТА № 886027, індексний номер 43805919.

Однак, навіть після формального розірвання шлюбу між ним та відповідачем, вони як сім`я примирились та продовжували спільно із сином проживати у квартирі за адресою АДРЕСА_3 на час будівництва будинку на земельній ділянці АДРЕСА_1 .

Позивач вважав, що вказане майно є спільним сумісним майном подружжя, а тому підлягає поділу.

З`ясовуючи обставини справи, суд приходить висновку, що позиція позивача не доведена в судовому засідання належними та достатніми доказами, з огляду на таке.

Так, досліджуючи позовну заяву про розірвання шлюбу, поданої позивачем 16.03.2012 року, ним вказано, що фактично шлюбні відносини припинені у листопаді 2009 року. Разом не проживають. Спільного господарства не ведуть.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З-поміж іншого, в період розірвання шлюбу, 30.03.2012 року відповідачем укладено договір купівлі-продажу спірного майна, відповідно до п.10 цього договору, приватним нотаріусом при посвідченні договору, прийнято до уваги заяву позивача про те, що він підтверджує, що вказане майно придбавається за власні кошти відповідача.

Відповідно до ст.57 СК України, майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто - є особистою приватною власністю дружини, чоловіка.

Отже, судом встановлено, що земельна ділянка з недобудовою (на час укладання договору купівлі-продажу) є особистою приватною власністю відповідача, в той час позивачем не спростована ця обставина.

Не зважаючи на це, позивач вказував те, що у:

- 20.11.2012 року ним замовлено до будинку вікна з ПВХ профілю у кількості 20 штук на загальну суму 104 400 грн., що підтверджується накладною ПП «Євровікно» № 08 та Договором постачання товарів №081112, укладеним між ОСОБА_1 та ПП «Євровікно» 08.11.2012 року.

- 25 березня 2013 року ним замовлено до будинку міжкімнатні двері у кількості 15 штук на загальну суму 108 000 грн., що підтверджується накладною ПП «Євровікно» № 031 та Договором постачання товарів №110313, укладеним між ОСОБА_1 та ПП «Євровікно» 11.03.2013.

- 13 серпня 2013 року ним за власні кошти замовлено та оплачено перила на балкон та відкатні ворота для будинку АДРЕСА_2 загальною вартістю 12 800 грн. Вказане підтверджується товарним чеком № 20 від 13.08.2013 та Договором купівлі продажу товару, укладеному між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5

- 10 липня 2014 року ним придбано східці для будинку АДРЕСА_2 вартістю 81000 грн., що підтверджується товарним чеком № 10 та Договором купівлі продажу товару укладеного 10.07.2014 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5

- 12 червня 2014 року ним придбано для будинку Ламінат на суму 8 800 грн,, що підтверджується товарним чеком № 111 та Договором постачання товарів №1206/2014 укладеним між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_6 від 02.06.2014.

- 15 травня 2015 року ним придбано для будинку Ламінат на суму 13 200 грн., що підтверджується товарним чеком № 112/2015 Договором постачання товарів № 1505/2015 укладеним між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_6 від 15.05.2015 року.

- 03 березня 2014 року між ним ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_7 укладено договір №4/14 про доручення, ФОП ОСОБА_7 виконати обробні роботи по будинку в АДРЕСА_1 . Відповідно до п.2.4 Договору № 4/14 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_7 від 03.03.2014 фактична ціна робіт по об`єкту визначається в акті про виконання робіт. Згідно кошторису на обробні роботи по будинку АДРЕСА_2 за 2013 рік загальна вартість робіт складає 178 928 грн. 50 коп. За вказані кошти виконавець ФОП ОСОБА_7 виконав земляні роботи по укладці каналізаційних труб; здійснив роботи по влаштуванню вигрібної ями, систем електропостачання, влаштування перегородок з газоблоків та здійснено монтаж перегородок з ЛГК. Відповідно до кошторису на обробні роботи по будинку АДРЕСА_2 за 2014 рік загальна вартість робіт складає 382 708 грн. 50 коп. За вказані кошти виконавець ФОП ОСОБА_7 виконав монтаж стелі ЛГК, штукатурки стін, поклейки шпалер, здійснив монтаж ЛГК на стелях та поклеїв багети та пофарбував стелі. Проведення та розрахунок цих робіт узгоджується та підтверджується актами виконаних робіт.

Крім цього, позивач вказував, що будинку на земельній ділянці не існувало, і що будинок побудований під час спільного проживання з відповідачем, втім вказане не знайшло підтвердження в судовому засіданні, та зокрема спростовується паспортом забудовника на ім`я ОСОБА_4 від 12 жовтня 2006 року, рішенням про виділення земельної ділянки для будівництва від 12.09.2006 року, актом виносу в натуру земельної ділянки і розмітки будівель від 04.10.2006 року, планом забудови земельної ділянки індивідуального забудовника, дозвілом на виконання будівельних робіт від 13.10.2006 року, та експлікацією приміщень. Крім цього, як вже зазначалося, у розписці до договору купівлі-продажу вказано, що на земельній ділянці розташована недобудова.

З наданих позивачем документів на вбачається виконання будівельних робіт, які можуть вказувати на зведення будинку з самого початку, а лише вказують на поліпшення житлового будинку.

Крім цього, позивачем надано фотокартки зі свят, де зафіксований він та відповідач, разом з дитиною, але відповідач і не заперечувала дружніх стосунків з позивачем, та те, що з спільною дитиною проводили час на свята в інтересах дитини.

У постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19) зазначено, що показання свідків та спільні фотографії, не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання.

У постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17 (провадження № 61-46210св18), зазначено що сам по собі факт перебування позивача з відповідачем у близьких стосунках, який не заперечував й сам відповідач, не може свідчити про те, що сторони проживали в зазначений період однією сім`єю, а придбане одним із них майно є спільною сумісною власністю, оскільки позивачу необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, придбання майна в інтересах сім`ї.

У постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 (провадження № 61-30273св18) зазначено, що факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем протягом 2012 2014 років коштів на рахунок позивача, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.

У постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18) вказано, що Сам собою факт періодичного спільного відпочинку не є достатньою підставою для визнання факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Стаття 3 СК України визначає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Таким чином, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої і п`ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15 (провадження

№ 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), і підсумувала, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Отже, під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, суд має установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й ті обставини, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок їхньої спільної праці.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю у наведеному визначенні. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя.

З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Отже, не заважаючи на те, що судом встановлено, що спірне майно придбано за особисті кошти відповідача, позивачем, окрім фотокарток та актів виконаних робіт, не надано доказів на підтвердження того, що після розлучення вони перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу в розумінні визначення «сім`я» відповідно до усталеної судової практики.

Керуючись ст. ст. 76, 82, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 273, 352 ЦПК України, ст.ст. 5, 372 ЦК України, ст. 60, 65, 70 Сімейного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. О. Колотієвський