Рішення

від 09.09.2024 по справі 336/6616/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/6616/23

Провадження №: 2/336/293/2024

09.09.24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Звєздової Н.С.,

при секретарі судового засідання Іванченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

08.07.2023 засобами поштового зв`язку до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя представник позивачів адвокат Солтіс І.В., яка діє на підставі Ордерів на надання правничої (правової) допомоги від 31.05.2023 серії АР №1127079 та від 05.07.2023 серії АР №1089037, виданих на підставі Договорів про надання правової (правничої) допомоги № 20/12-2021 ПД від 08.12.2021 та № 18/11-2021 ПД від 26.11.2021 відповідно, Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 001624 від 29.03.2018, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа Південноукраїнська товарна біржа «Славутич» про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 01.08.2023 після усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі від 14.07.2023, суддею Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Карабак Л.Г. у справі було відкрито провадження, ухвалено розглядати справу у загальному порядку і призначене підготовче судове засідання.

30.10.2023 представником позивачів адвокатом Солтіс І.В. подано уточнену позовну заяву, в якій після уточнення просила: 1) вилучити із предмету позову вимогу немайнового характеру, а саме: визнати дійсним договір-купівлі продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці загальною площею 600 кв.м., який укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що зареєстрований ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКОЮ ТОВАРНОЮ БІРЖЕЮ «СЛАВУТИЧ» 09.12.1997 за реєстраційним №001710; 2) виключити зі складу учасників відповідача ОСОБА_3 та Третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКУ ТОВАРНУ БІРЖУ «СЛАВУТИЧ»; 3) залишити первісними позовні вимоги до відповідача - Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, а саме: визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 (одну другу) частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2024 вказана справа на підставі Розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Запоріжжя №284 від 17.01.2024 була передана на розгляд судді Звєздовій Н.С.

Ухвалою суду від 18.01.2024 справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті батька позивачів ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається в тому числі і з житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці загальною площею 600 кв.м., який належав ОСОБА_4 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 09.12.1997, зареєстрованому на ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКІЙ ТОВАРНІЙ БІРЖІ «СЛАВУТИЧ» 09.12.1997 за реєстраційним №001710. Для належного оформлення набутого права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 за життя зареєстрував своє право власності у Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації, де вищевказаний договір купівлі-продажу від 09.12.1997, зареєстрований на ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКІЙ ТОВАРНІЙ БІРЖІ «СЛАВУТИЧ» 09.12.1997 за реєстраційним №001710, був зареєстрований та внесений у реєстрову книгу за № 288 реєстровий номер № 39720, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом від 11.12.1997 та технічним паспортом на житловий будинок, де внесені відповідні зміни про власника будинку.

18.11.2021 з метою реалізації спадкових прав у встановлений законом для прийняття спадщини шестимісячний строк, позивачі, після смерті свого батька ОСОБА_1 звернулися до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М. із відповідними заявами про прийняття спадщини за законом. Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М. заведено спадкову справу № 40/2021 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

26.05.2023 для оформлення права власності на спадкове майно та отримання свідоцтва про право на спадщину за законом кожному по 1/2 частці спадкового майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 та реєстрації права власності, позивачі, які є спадкоємцями першої черги за законом після смерті свого батька ОСОБА_1 , звернулися до Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М. Проте, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М. позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, про що винесено відповідні Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 55/02-31 та № 56/02-31 відповідно, вмотивувавши відмови тим, що договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 не відповідає вимогам ст.227 ЦК УРСР, який діяв на момент укладення цього договору, а саме нотаріально не посвідчений, оскільки однією із сторін є громадянин. Недодержання такої форми тягне за собою недійсність договору, що є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії згідно приписів ст. 49 Закону України «Про нотаріат».

Позивачі вважають договір купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці загальною площею 600 кв.м. від 09 грудня 1997 року, дійсним в силу п. 2 ст. 220 ЦК України, оскільки сторони договору купівлі-продажу житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці загальною площею 600 кв.м., зокрема продавець ОСОБА_3 та покупець спадкодавець (померлий ОСОБА_4 ) домовилися про усі істотні умови договору купівлі-продажу об`єкту нерухомості, виконання договору відбулося. Договором підтверджується, що розрахунки між сторонами проведені повністю, оплата вартості нерухомості відбулася, отже померлий ОСОБА_4 прийняв зазначене майно у власність. Згідно технічного паспорту на житловий будинок власником вказаний ОСОБА_4 , який володів житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та розташований на земельній ділянці загальною площею 600 кв.м, добросовісно, відкрито та безперервно. З часу придбання проживав у вказаному житловому будинку, робив ремонт, сплачував комунальні послуги, приводив земельну ділянку в належний вигляд, претензій від будь-кого відносно володіння та користування за увесь цей час не було.

Отже вищевказаний договір купівлі-продажу є житлового будинку є дійсним та підтверджує право власності померлого ОСОБА_1 на вищевказаний об`єкт нерухомості, а спадкоємці першої черги спадкування за законом, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (позивачі по справі) мають право на 1/2 частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та розташований на земельній ділянці загальною площею 600 кв.м, кожному, в порядку спадкування за законом після смерті їх батька - ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Оскільки єдиним можливим способом захисту прав позивачів є звернення до суду із позовом про визнання права власності на 1/2 частку спадкового майна кожному , а саме житлового будинку АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці загальною площею 600 кв.м., позивачі прохають визнати право власності за кожним із них на 1/2 частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В судове засідання позивачі не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. 09.09.2024 через підсистему (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» представником позивачів адвокаткою Солтіс І.В. подано до суду письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності, заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача - територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. За текстом відзиву на позовну заяву від 04.09.2023, подану представником Запорізької міської ради надали письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності. Повідомили, що права територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради не будуть порушені у разі задоволення позовної заяви.

Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1 та ч.2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України)

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується доказами, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 29 вересня 2021 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис №1931.

Заповіту на випадок смерті померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 не залишив.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За приписами ч.1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкодавець - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 09.12.1997 р. та до моменту смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом із своєї сім`єю: колишньою дружиною та двома дітьми.

Вказаний факт підтверджується наступними доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме: актами підтвердження фактичного проживання з померлим від 12.10.2023 та від 18.04.2024, виданими головою квартального комітету № 116 ОСОБА_5 ; квитанціями про сплату за житлово-комунальні послуги ОСОБА_1 (власником будинку, спадкодавцем); рахунками на оплату житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 (власником будинку, спадкодавцем) по житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; фотографіями спільного проживання та іншими доказами, які долучені до матеріалів справи

Допитані в судовому засіданні свідки, а саме ОСОБА_6 (колишня дружина померлого ОСОБА_1 ), що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 (сусід померлого), що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 (сусід померлого), що мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , підтвердили той факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 09.12.1997 р. (з моменту придбання у власність житлового будинку) та до моменту смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав у ньому разом із сім`єю, займався господарством та облаштуванням, ремонтом будинку та земельної ділянки, на якій розташований цей житловий будинок.

Відповідно до частини 1 статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

28 вересня 2021 р. ,після смерті ОСОБА_1 , відкрилася спадщина на спадкове майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці загальною площею 600 кв.м.

Судом встановлено, що 09 грудня 1997 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , укладено договір купівлі продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці загальною площею 600 кв.м., який 09 грудня 1997 року за реєстраційним № НОМЕР_2 зареєстрований на ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКІЙ ТОВАРНІЙ БІРЖІ «СЛАВУТИЧ». Нотаріально зазначений договір купівлі-продажу не був посвідчений.

Для належного оформлення набутого права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 за життя зареєстрував своє право власності у Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації, де вищевказаний договір купівлі-продажу від 09.12.1997, зареєстрований на ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКІЙ ТОВАРНІЙ БІРЖІ «СЛАВУТИЧ» 09.12.1997 за реєстраційним №001710, був зареєстрований та внесений у реєстрову книгу за № 288 реєстровий номер № 39720, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом від 11.12.1997.

Крім того, право приватної власності за ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці загальною площею 600 кв.м., підтверджується технічним паспортом на житловий будинок, де внесені відповідні зміни про власника будинку.

Відповідно до ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч.1 ст. 1217 ЦК України).

За приписами ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Заповіту на випадок смерті померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не залишив. Отже має місце спадкування за законом.

Статтями 1261-1265 ЦК України встановлено п`ять черг спадкування за законом, які у визначеному законодавством порядку закликаються до спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, другий з подружжя та батьки.

Рідними дітьми померлого ОСОБА_1 є: син: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (позивач 1) та донька: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (позивач 2). Факт родинних зв`язків підтверджується Свідоцтвами про народження дітей, зокрема про народження: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданим Василівським РАЦС Запорізької області 23 грудня 1986 року, актовий запис № 265 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 виданим Орджонікідзевським відділом РАЦС 27 березня 1979 року, актовий запис № 986.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , одружилася з ОСОБА_11 . Після одруження прізвище дружини змінено з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_13 », що підтверджується копією Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 від 10 лютого 2001 р. виданого Широківською сільрадою Василівського району Запорізької області, актовий запис № 02, копією паспорту громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серії НОМЕР_6 виданого Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області 01.03.2001р. та карткою платника податків з реєстраційним номером облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків.

Шлюб, укладений 20.03.1985 між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , розірвано, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_7 виданим 20.03.1985 Василівським райвідділом РАЦС Запорізької області.

Тобто, інших спадкоємців після смерті ОСОБА_4 крім дітей, а саме позивачів, немає.

Отже, діти померлого, а саме позивачі ОСОБА_14 та ОСОБА_2 , є спадкоємцями першої черги за законом після смерті свого батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Отже, позивачі є спадкоємцями першої черги за законом по 1/2 частині всього спадкового майна після смерті батька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Позивачі є спадкоємцями першої черги за законом після смерті свого батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , які постійно проживали разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідними відмітками у паспортах та Витягами з реєстру територіальної громади щодо місця реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 Цивільного кодексу України). Цей строк починається з часу відкриття спадщини, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

18.11.2021 у встановлений законом шести місячний строк, позивачі звернулися до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М. із відповідними заявами про прийняття спадщини. Приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М. заведено спадкову справу № 40/2021 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В матеріалах судової справи, наявна копія спадкової справи, яка надана до суду 16.11.2023 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М., на виконання вимог ухвали суду від 08.11.2023.

Право спадкоємців на спадкове майно підтверджується свідоцтвом про право на спадщину (за законом чи за заповітом), яке видається державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини. Строк для звернення спадкоємця за отриманням свідоцтва про право на спадщину законодавством не обмежено.

Відповідно до ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно до нотаріуса, який відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

26.05.2023 позивачі звернулися до Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М. для отримання свідоцтв про право на спадщину за законом кожному по 1/2 частці спадкового майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 та реєстрації права власності.

26.05.2023 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М. позивачам було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 батька - ОСОБА_4 , про що винесено відповідні Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 55/02-31 та № 56/02-31 відповідно, які також в копіях наявні в матеріалах справи.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній письмові докази, заслухавши пояснення представника позивачів - адвокатку Солтіс І.В. та свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 суд дійшов до таких висновків.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ч. 2).

Відповідно до ч. 1ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлене судом.

Зважаючи на фактичні обставини справи і те, що правовідносини виникли до 01.01.2004 року, відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, необхідно керуватися нормами ЦК УРСР 1963 року

За змістом ст. ст.128,153 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоду по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорі даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно буди досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, право укладати договори купівлі-продажу і реєструвати їх на товарній біржі передбачені ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу» №1956-ХІІ від 10 грудня 1991 року, згідно з ч. 2 якої угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Положеннями ст. 47 ЦК УРСР (в ред. 1963 року) передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 224 ЦК України (в редакції 1963 року, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин), за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (стаття 128 ЦК України (у редакції 1963 року).

Статтею 227 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Згідно з ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, що була чинною станом на 09.12.1997 року), що біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня (ч. 1). Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню (ч. 2). Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі (ч. 4). Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам (ч. 5).

Таким чином, при розгляді справи по суті судом встановлено, що станом на день укладення спірного договору діяла правова колізія щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року N 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Із змісту договору купівлі-продажу від 09.12.1997 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. У відповідності до вимог ст. 227 ЦК України підлягає реєстрації в органах технічної інвентаризації.

Реєстрація бюро технічної інвентаризації за позивачем права власності на спірний будинок на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого товарною біржею, а не нотаріусом, станом на грудень 1997 року (укладення договору та реєстрація права власності в БТІ) не суперечила чинному на той час законодавству.

Відповідно з п. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому випадку нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи, що сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», а також те, що договір купівлі-продажу від 09.12.1997, зареєстрований на ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКІЙ ТОВАРНІЙ БІРЖІ «СЛАВУТИЧ» 09.12.1997 за реєстраційним №001710, який пройшов реєстрацію в Запорізькому бюро технічної інвентаризації та записаний в реєстрову книгу за № 288 реєстровий номер № 39720, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом від 11.12.1997 та технічним паспортом на житловий будинок, де внесені відповідні зміни про власника будинку - ОСОБА_1 , будь-які претензії або дійсність вищевказаного договору є обґрунтованою та підтвердженою письмовими докази.

Таким чином, суд вважає, що сторони домовилися про усі істотні умови договору купівлі-продажу об`єкту нерухомості, виконання договору відбулося.

Відповідно до п.5 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19) і має бути застосована і у цій справі, виходячи з тотожності правовідносин сторін.

Будь-яких доказів, з приводу того, що у передбаченому законом порядку угода купівлі-продажу з підстав недотримання нотаріальної форми визнавалась недійсною суду не було надано. Жодних претензій з боку продавця ( ОСОБА_3 ) до покупця ( ОСОБА_4 ) за договором купівлі - продажу від 09.12.1997 р. житлового будинку АДРЕСА_1 та розташований на земельній ділянці загальною площею 600 кв.м., не було.

В матеріалах справи наявна відповідь від 27.10.2023 р. вих № 01-40/111/2023 надана Шевченківським районним судом м. Запоріжжя на адвокатський запит представника позивачів адвокатки Солтіс І.В., долучена до справи за відповідним клопотанням, з підтвердженням того, що за період з 1997 року по 2021 роки судові справи за позовом ОСОБА_3 ( продавця за угодою) до ОСОБА_1 (покупця за угодою) до суду не надходили та на розгляді не перебувають.

На підставі оцінених доказів, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, враховуючи те, що позивач як покупець повністю виконала умови договору купівлі-продажу житлового будинку, договір відповідно до вимог ч.2 ст.227 ЦК УРСР зареєстрований у БТІ, у передбаченому законом порядку договір купівлі-продажу з підстав недотримання нотаріальної форми судом не визнавався недійсним, тому позивач на підставі статей 128, 153 ЦК УРСР і ст.49 Закону України «Про власність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) набула право власності на житловий будинок та правомірно заволоділа ним.

Отже, за таких обставин суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 89, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 (одну другу) частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позива: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_9 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Територіальна громада в особі Запорізької міської ради, ЄДРПОУ 04053915, розташована за адресою: 69105, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 206.

Суддя Н.С. Звєздова