Постанова
від 29.08.2024 по справі 913/866/21
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року м. Харків Справа № 913/866/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Здоровко Л.М.

за участі секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 1424 Л/2) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 14.05.2024 у справі №913/866/21 (прийняту у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Вінніковим С.В., повний текст ухвали складено та підписано 20.05.2024)

за заявою Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Люксембурзький», м.Одеса,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сагітта-Т», м. Сєвєродонецьк Луганської області,

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.05.2024 у справі №913/866/21, зокрема, продовжено строк проведення процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство (неплатоспроможність) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сагітта-Т» та повноваження арбітражного керуючого розпорядника майном боржника ОСОБА_2 (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора від 27.07.2017 №1829) до 31.07.2024 (включно).

У задоволенні заяви фізичної особи ОСОБА_3 від 13.01.2022 з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство №913/866/21 відмовлено. Грошові вимоги ОСОБА_3 до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сагітта-Т» у сумі основного боргу в розмірі 6280000,00 грн, судового збору в сумі 4962,00 грн відхилено.

У задоволенні заяви ОСОБА_4 від 13.01.2022 з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство №913/866/21 відмовлено. Грошові вимоги ОСОБА_4 до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сагітта-Т» у сумі основного боргу в розмірі 14797632,00 грн, судового збору в сумі 4962,00 грн відхилено.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 13.01.2022 з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство №913/866/21 відмовлено. Грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сагітта-Т» у сумі основного боргу в розмірі 7336448,00 грн, судового збору в сумі 4962,00 грн відхилено.

У задоволенні заяви ОСОБА_5 від 13.01.2022 з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство №913/866/21 відмовлено. Грошові вимоги ОСОБА_5 до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сагітта-Т» у сумі основного боргу в розмірі 5750000,00 грн, судового збору в сумі 4962,00 грн відхилено.

Визначено, що внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів підлягають наступні визнані судом вимоги:

Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Люксембурзький» у сумі 296587,95 грн, судовий збір у сумі 22700,00 грн та витрати, пов`язані із розглядом справи (авансовий платіж згідно зі ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства) у сумі 54000,00 грн;

Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» у сумі основного боргу в розмірі 1953200,00 грн, пені в сумі 344191,31 грн, інфляційних нарахувань у сумі 171949,88 грн, судового збору в сумі 37040,12 грн та судового збору в сумі 4962,00 грн;

Головного управління ДПС в Одеській області у сумі основного боргу в розмірі 25327,47 грн, судового збору в сумі 4962,00 грн.

Визначено, що не визнаними судом вимогами кредиторів є:

грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Черномор» у сумі основного боргу в розмірі 4833350,51 грн, судового збору в сумі 4962,00 грн;

грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Стрелець» у сумі основного боргу в розмірі 2588414,40 грн, судового збору в сумі 4962,00 грн;

грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Південь» у сумі основного боргу в розмірі 2704342,19 грн, судового збору в сумі 4962,00 грн;

грошові вимоги Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоприбор» у сумі основного боргу в розмірі 5754210,80 грн, судового збору в сумі 4962,00 грн;

грошові вимоги ОСОБА_3 у сумі основного боргу в розмірі 6280000,00 грн, судового збору в сумі 4962,00 грн;

грошові вимоги ОСОБА_4 у сумі основного боргу в розмірі 14797632,00 грн, судового збору в сумі 4962,00 грн;

грошові вимоги ОСОБА_1 у сумі основного боргу в розмірі 7336448,00 грн, судового збору в сумі 4962,00 грн;

грошові вимоги ОСОБА_5 у сумі основного боргу в розмірі 5750000,00 грн, судового збору в сумі 4962,00 грн.

Вказана ухвала суду першої інстанції в частині відхилення вимог фізичної особи ОСОБА_1 з посиланням на висновки Верховного Суду мотивована тим, що оцінюючи укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «Сагітта-Т» договори та надані кредитором докази на підтвердження виконання умов договорів в частині фактичного надання позик судом враховано підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство; визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального надання таких послуг за договором.

Щодо заявлених вимог в частині неповернення коштів за договорами про надання безвідсоткової позики суд першої інстанції, посилаючись на пункти Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі Положення №637), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, яке було чинним до 05.01.2018,та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі Положення №148), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (зі змінами та доповненнями), яке набрало чинності 05.01.2018, надаючи оцінку поданим ОСОБА_1 квитанціям до прибуткових касових ордерів, дійшов висновку, що ні кредитором, ні боржником не надано суду доказів оприбуткування готівки в касі ТОВ «Сагітта-Т», що свідчить про порушення указаних вище приписів Положень №637 та №148 у відповідні періоди.

Крім того, судом враховано, що відповідно до інформації про рух коштів по рахунках боржника ТОВ «Сагітта-Т» у спірний період грошові кошти в зазначених у квитанціях до прибуткових касових ордерів сумах на банківські рахунки ТОВ «Сагітта-Т» не надходили.

Також, за висновками суду, викликають сумніви у реальності здійснення внесення ОСОБА_1 до каси ТОВ «СагіттаТ» готівки те, що грошові кошти від ТОВ «Сагітта-Т» отримувались однією і тією ж особою головним бухгалтером ОСОБА_6 , яка у квитанціях значиться і як касир; що кошти вносились до каси кожного дня на протязі тривалого періоду як у будні дні, так і у вихідні та святкові дні, зокрема 01.10.2017, 22.10.2017, 29.04.2018 вихідні дні (неділя), 01.05.2018 свято (Міжнародний день праці).

З огляду на викладене, судом зазначено про те, що вказані обставини викликають у інших кредиторів, розпорядника майна та суду обґрунтовані сумніви в реальності та дійсності здійснення внесення ОСОБА_1 у касу ТОВ «Сагітта-Т» готівкових коштів на виконання умов укладених договорів про надання безвідсоткової позики, а тому дійшов висновку, що більш вірогідним є те, що указані готівкові кошти підприємством ТОВ «Сагітта-Т» не отримувались, що свідчить про необґрунтованість кредиторських вимог ОСОБА_1 до боржника в цій частині у загальній сумі 5250000,00 грн.

Щодо заявлених вимог в частині заборгованості за договором оренди, судом першої інстанції враховано, що на момент розгляду указаних грошових вимог ОСОБА_1 до боржника зазначений договір оренди судом не визнавався недійсним, проте як ініціюючий кредитор, так і розпорядник майном боржника заперечують його дійсність та реальність. Оцінюючи такі вимоги заявника та заперечення інших осіб місцевий господарський суд врахував встановлені в рішенні Господарського суду Луганської області від 04.09.2023 у справі №913/866/21(913/162/23) обставини щодо інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно керівника ТОВ «Сагітта-Т» станом на 01.08.2018 (дату укладення договору оренди) та відомості з протоколу допиту свідка від 04.06.2019, який здійснювався слідчим Васильківського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області у межах кримінального провадження №12019161470000184 від 05.02.2019, відповідно до яких допитаний у якості свідка ОСОБА_7 повідомив про те, що йому не відомо, що він являється засновником та директором ТОВ «Сагітта-Т» та будь-яких інших підприємств.

Також судом першої інстанції враховано, що договір оренди від 01.08.2018 з ОСОБА_1 , як і визнаний в межах справи і №913/866/21(913/162/23) недійсним договір оренди з ВК ТОВ «Теплоприбор», укладені в один і той же самий день 01.08.2018 та в період, коли боржник відповідно до наданих податкових документів не здійснював господарську діяльність, а тому виникають обґрунтовані сумніви в необхідності орендувати ТОВ «Сагітта-Т» нерухоме майно за такою високою ціною як 149032,00 грн; жодного платежу на виконання умов договору оренди боржником зроблено не було; указаний правочин укладений за 3 років до порушення провадження у справі про банкрутство та фактично у межах «підозрілого періоду».

З цих підстав, суд першої інстанції дійшов висновку, що з огляду на встановлені судом обставини укладення договору оренди від 01.08.2018 між ТОВ «Сагітта-Т» та ОСОБА_1 , зокрема, відсутність станом на 01.08.20218 повноважень директора ТОВ «Сагітта-Т» у ОСОБА_7 на укладення цього договору, які викликають обґрунтовані сумніви в його правомірності, реальності та необхідності укладення, зазначений договір не може вважатися належною підставою виникнення у боржника відповідного грошового зобов`язання перед кредитором, а визнання цих вимог ОСОБА_1 створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника та порушує права та інтереси інших добросовісних кредиторів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відхилення грошових вимог ОСОБА_1 до боржника 7336448,00 грн, у т.ч. заборгованість за договорами позики в сумі 5250000,00 грн та заборгованість за договором оренди в сумі 2086448,00 грн, судовий збір у сумі 4962,00 грн.

ОСОБА_1 не погодилась з вказаною ухвалою місцевого господарського суду в частині відхилення її грошових вимог та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 14.05.2024 у справі №913/866/21 в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 13.01.2022 з грошовими вимогами до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сагітта-Т» у сумі основного боргу в розмірі 7336448,00 грн, та ухвалити нове рішення, яким визнати її грошові вимоги до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сагітта-Т» у сумі основного боргу в розмірі 7336448,00 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відхилення її грошових вимог до боржника за договором оренди від 01.08.2018 у загальній сумі 2086448,00 грн, оскільки на підтвердження цих вимог було надано укладений ОСОБА_1 , як орендодавцем, з боржником, як орендарем, договір оренди від 01.08.2018, додаткову угоду до нього про розірвання договору та акти приймання-передачі. За твердженням заявника, ТОВ «Сагітта-Т» в порушення вимог статей 526, 530, 762 ЦК України орендну плату за вказаними договором оренди не сплачувало, у зв`язку з чим у боржника виникла заборгованість зі сплати орендної плати у сумі 2086448,00 грн.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо відсутності станом на 01.08.2018 повноважень директора ТОВ «Сагітта-Т» ОСОБА_7 на укладення цього договору з посиланням на обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Луганської області від 04.09.2023 у справі №913/866/21 (913/162/23) щодо інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань станом на 01.08.2018 та протокол допиту свідка від 04.06.2019 у межах кримінального провадження № 12019161470000184 від 05.02.2019, оскільки заявник не був учасником даної справи.

Вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що згідно протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Сагітта-Т» від 31 липня 2018 року №31/07/18, підписи на якому засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рощіною Г.І., зокрема, у питанні 5 порядку денного, вирішено звільнити з посади директора ТОВ «Сагітта-Т» з 31 липня 2018 року ОСОБА_5 та призначити на посаду директора ТОВ «Сагітта-Т» з 01 серпня 2018 року ОСОБА_7 ; також згідно наказу ТОВ «Сагітта-Т» від 01 серпня 2018 року №1 на підставі вказаного протоколу загальних зборів ОСОБА_7 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ «Сагітта-Т» з 01 серпня 2018 року. Вказані обставини, на думку скаржника, підтверджують наявність відповідних повноважень у ОСОБА_7 на укладення договору оренди, тоді як час внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідної інформації щодо зміни директора товариства не змінює фактичного часу настання юридичних наслідків такої зміни згідно первинних документів. При цьому, в цій частині заявник посилається на те, що такі документи були залучені до матеріалів справи №913/866/21 (913/162/23) під час її апеляційного перегляду, а тому були наявні під час винесення оскаржуваної ухвали.

Також, на думку скаржника, протокол допиту свідка від 04.06.2019, який здійснювався слідчим Васильківського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області у межах кримінального провадження №12019161470000184 від 05.02.2019, являється неналежним та недопустимим доказом.

Вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про укладення договору оренди в період коли боржник не здійснював господарську діяльність та завищений розмір орендної плати.

В частині непогодження з висновками суду першої інстанції про відхилення частини заявлених грошових вимог до боржника, що виникли за договорами про надання безвідсоткової позики, заявник апеляційної скарги посилається на те, що боржником в порушення вимог статей 526, 530, 1046, 1049 ЦК України грошові кошти за вказаними договорами позик не повернуто, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість за вказаними договорами у сумі 5250000,00 грн, на підтвердження чого до матеріалів справи було надано відповідні договори та копії квитанцій до прибуткових касових ордерів. За твердженням скаржника, з урахуванням пункту 3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, та пункту 25 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (зі змінами та доповненнями), яке набрало чинності 05.01.2018, при прийманні готівки в касу підприємства за прибутковим касовим ордером видається квитанція, що є відривною частиною прибуткового касового ордера), видача інших документів чинним законодавством не передбачена, а тому вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо ненадання заявником доказів оприбуткування готівки в касі ТОВ «Сагітта-Т». Крім того, звертає увагу, що згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, місцезнаходження боржника на території, яка в період з 24.02.2022 по 25.06.2022 являлась територією можливих бойових дій, а з 25.06.2022 є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України, що об`єктивно перешкоджає отриманню від боржника будь-яких документів.

Також, на думку скаржника, необґрунтованими є як посилання суду першої інстанції на відсутність доказів зарахувань на банківські рахунки боржника грошових коштів за наданими квитанціями до прибуткових касових ордерів, оскільки у відповідності до Положень №637 та № 148 ліміт каси підприємства установлюють самостійно, проте судом не було перевірено розмір ліміту каси ТОВ «Сагітта-Т», а також використання готівки з каси боржника, так й сумніви стосовно реальності внесення коштів до каси підприємства з огляду на зазначення в квитанціях однієї особи в якості бухгалтера і касира, та стосовно внесення таких коштів до каси кожного дня на протязі тривалого періоду як у будні дні, так і у вихідні та святкові дні, оскільки характер господарської діяльності ТОВ «Сагітта-Т» у спірний період - роздрібна торгівля змішаною групою в магазинах - супермаркетах, яка здійснювалася щоденно, у тому числі у вихідні та святкові дні, відповідно робота підприємства тривала щоденно.

Водночас, до апеляційної скарги апелянтом додано копію протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Сагітта-Т» №31/07/18 від 31.07.2018, копію наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сагітта-Т» №1 від 01.08.2018.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2024, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 06.08.2024, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх. № 1424 Л/2) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 14.05.2024 у справі №913/866/2 та призначено справу до розгляду на 29 серпня 2024 року о 14:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104, про що повідомлено учасників справи. Встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 06.08.2024, з доказами їх надсилання учасникам справи, строк до 06.08.2024 для надання письмового ставлення щодо додаткових документів доданих до апеляційної скарги, строк для подання заяв, клопотань, тощо до 06.08.2024.

06.08.2024 до суду апеляційної інстанції від розпорядника майна ТОВ «Сагітта-Т» арбітражної керуючої Орлової Тетяни Анатоліївни через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 10313), в якому розпорядник майна просить відмовити в долученні в якості доказів копії протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Сагітта-Т» №31/07/18 від 31.07.2018 та копії наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сагітта-Т» №1 від 01.08.2018, повернути їх без розгляду; залишити без змін ухвалу Господарського суду Луганської області від 14.05.2024 у справі №913/866/21, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. В обґрунтування своєї правової позиції посилається, зокрема, на підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство, а також зазначає про необхідність дослідження, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального надання таких послуг за договором. Вважає, що визнання заявлених вимог ОСОБА_1 створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника та порушує права та інтереси інших добросовісних кредиторів.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2024 у зв`язку з відпусткою судді Мартюхіної Н.О. та судді Пуль О.А., які входили до складу колегії суддів, для здійснення розгляду судової справи №913/866/21 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Здоровко Л.М.

27.08.2024 до суду апеляційної інстанції арбітражним керуючим Дарієнко Віктором Дмитровичем подано клопотання про розгляд справи без участі учасника справи - Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Люксембурзький» (код 32833932) в особі ліквідатора Дарієнка В.Д. на підставі наявних в матеріалах справи документів. Також просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а ухвалу Господарського суду Луганської області від 14.05.2024 у справі №913/866/21 - залишити без змін.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 29.08.2024 розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Сагітта-Т» арбітражний керуючий ОрловаТ.А. заперечувала проти долучення до матеріалів справи доданих до апеляційної скарги додаткових доказів та заперечувала проти доводів апелянта, зазначивши про законність та обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 3 статті 273 цього Кодексу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника апелянта та інших учасників справи.

Щодо доданих до апеляційної скарги додаткових доказів, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення визначають обов`язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об`єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603, від 26.10.2021 у справі № 914/2578/20).

Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013).

Прийняття апеляційним судом доказів без встановлення й оцінки обов`язкових за частиною третьою статті 269 ГПК України передумов, крім порушення відповідних процесуальних приписів, матиме наслідком недотримання принципів рівності учасників процесу і змагальності сторін, принципу правової визначеності в аспекті однозначності та передбачуваності. Відповідну правову позицію викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 17.04.2024 у справі № 903/877/20.

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції заявником не було зазначено про докази, які не можуть бути подано; причини, з яких докази не можуть бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаних доказів.

Заявником не наведено жодної причини об`єктивної неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції та норми, яка б забороняла йому вчиняти такі дії, що виключає процесуальні підстави для дослідження їх апеляційним судом у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Водночас, прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З огляду на викладене, судова колегія не приймає до розгляду вищенаведені додаткові докази, як такі, що подані в суд апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

З матеріалів справи вбачається, що Закрите акціонерне товариство «Торговий дім «Люксембурзький» (далі ЗАТ «ТД «Люксембурзький», ініціюючий кредитор) звернулось до Господарського суду Луганської області із заявою від 18.11.2021 № 02-1963/650 про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сагітта-Т» (далі ТОВ «Сагітта-Т», боржник).

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.12.2021 відкрито провадження у справі №913/866/21 за заявою ініціюючого кредитора Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Люксембурзький» до боржника ТОВ «Сагітта-Т»; визнано грошові вимоги Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Люксембурзький» до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сагітта-Т» у сумі 296587,95 грн, судовий збір у сумі 22700,00 грн та витрати, пов`язані із розглядом справи (авансовий платіж згідно зі ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства) у сумі 54000,00 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сагітта-Т»; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Орлову Тетяну Анатоліївну; попереднє засідання господарського суду призначено на 31.01.2022.

Оприлюднення на веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника ТОВ «Сагітта-Т» здійснено 16.12.2021 №67884. Встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: відповідно до ч.1 ст.45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Так, після публікації повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Сагітта-Т» надійшли заяви від таких кредиторів:

- 14.01.2021 до суду першої інстанції від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (далі ТОВ «Баядера Логістик») адвоката Нестерової І.В. надійшла заява від 14.01.2022 № 14/01 з грошовими вимогами до боржника, в якій заявник просив визнати грошові вимоги у загальному розмірі 2506381,38 грн, з яких: основний борг у розмірі 1953200,07 грн (4 черга), пеня у розмірі 344191,31 грн (4 черга), інфляційні нарахування у розмірі 171949,88 грн (4 черга) та судовий збір у розмір 37040,12 грн (1 черга). Вказану заяву ухвалою суду від 19.01.2022 прийнято до розгляду.

В обґрунтування вказаної заяви представник ТОВ «Баядера Логістик» посилається на те, що 01.03.2017 між ТОВ «Баядера Логістик» та ТОВ «Сагітта-Т» укладено договір поставки №55/17, проте у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ «Сагітта-Т» зобов`язань за вказаним договором ТОВ «Баядера Логістик» звернулось до Господарського суду Одеської області; рішенням Господарського суду Одеської області від 16.10.2019 у справі №916/1672/19 за позовом ТОВ «Баядера Логістик» до ТОВ «Сагітта-Т» про стягнення 2860202,71 грн позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Сагітта-Т» на користь ТОВ «Баядера Логістик» заборгованість у розмірі 1953200,07 грн, пеню у розмірі 344191,31 грн, інфляційні нарахування у розмірі 171949,88 грн та судовий збір у розмір 37040,12 грн.

Такі вимоги ТОВ «Баядера Логістик» визнані арбітражним керуючим-розпорядником майна Орловою Т.А., про що зазначено у повідомленні від 21.01.2022 №02-09/434 про результати розгляду грошових вимог.

- 14.01.2022 (дата оформлення відповідного поштового відправлення) фізична особа ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3 ) звернулась до Господарського суду Луганської області із заявою від 13.01.2022 з грошовими вимогами до боржника в сумі основного боргу 6280000,00 грн, яку ухвалою суду від 08.02.2022 прийнято до розгляду.

В обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_3 зазначила про те, що між ОСОБА_3 як позикодавцем та ТОВ «Сагітта-Т» як позичальником укладено дев`ять договорів про надання безвідсоткової позики від 01.05.2017, від 01.08.2017, від 01.09.2017, від 01.10.2017, від 01.01.2018, від 01.02.2018, від 01.03.2018, від 01.04.2018 та від 01.05.2018 на загальну суму 6280000,00 грн. За твердженням заявника, на виконання умов цих договорів нею внесені в касу ТОВ «Сагітта-Т» грошові кошти у загальному розмірі 6280000,00, а саме: договору від 01.05.2017 - у період з 01.05.2017 по 31.05.2017 грошові кошти у загальній сумі 800000,00 грн, договору від 01.08.2017 у період з 01.08.2017 по 30.08.2017 грошові кошти у загальній сумі 850000,00 грн, договору від 01.09.2017 у період з 01.09.2017 по 29.09.2017 грошові кошти у загальній сумі 930000,00 грн, договору від 01.10.2017 у період з 01.10.2017 по 19.10.2017 грошові кошти у загальній сумі 450000,00 грн, договору від 01.01.2018 у період з 05.01.2018 по 31.01.2018 грошові кошти у загальній сумі 550000,00 грн, договору від 01.02.2018 у період з 01.02.2018 по 27.02.2018 грошові кошти у загальній сумі 800000,00 грн, договору від 01.03.2018 у період з 01.03.2018 по 31.03.2018 грошові кошти у загальній сумі 650000,00 грн, договору від 01.04.2018 у період з 01.04.2018 по 29.04.2018 грошові кошти у загальній сумі 900000,00 грн 00 коп., договору від 01.05.2018 у період з 01.05.2018 по 23.05.2018 грошові кошти у загальній сумі 350000,00 грн, що підтверджується відповідними квитанціями до прибуткових касових ордерів. Проте, ТОВ «Сагітта-Т» в порушення умов вказаних договорів у визначені сторонами строки грошові кошти не повернуло.

Такі вимоги ОСОБА_3 не визнані арбітражним керуючим-розпорядником майна Орловою Т.А., про що зазначено у повідомленні від 18.02.2022 №02-09/447 про результати розгляду грошових вимог.

- 14.01.2022 (дата оформлення відповідного поштового відправлення) фізична особа ОСОБА_4 (далі ОСОБА_4 ) звернувся до Господарського суду Луганської області із заявою від 13.01.2022 з грошовими вимогами до боржника в сумі основного боргу 14797632,00 грн, яку ухвалою суду від 08.02.2022 прийнято до розгляду.

В обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_4 зазначив про те, що між ОСОБА_4 як позикодавцем та ТОВ «Сагітта-Т» як позичальником укладено дев`ять договорів про надання безвідсоткової позики від 01.05.2017, від 01.08.2017, від 01.09.2017, від 01.10.2017, від 01.01.2018, від 01.02.2018, від 01.03.2018, від 01.04.2018 та від 01.05.2018 на загальну суму 8250000,00 грн. За твердженням заявника, на виконання умов цих договорів ним внесено в касу ТОВ «Сагітта-Т» грошові кошти у загальному розмірі 8250000,00 грн, а саме: договору від 01.05.2017 - у період з 01.05.2017 по 31.05.2017 грошові кошти у загальній сумі 950000,00 грн, договору від 01.08.2017 у період з 01.08.2017 по 31.08.2017 грошові кошти у загальній сумі 1100000,00 грн, договору від 01.09.2017 у період з 01.09.2017 по 29.09.2017 грошові кошти у загальній сумі 950000,00 грн, договору від 01.10.2017 у період з 01.10.2017 по 30.10.2017 грошові кошти у загальній сумі 900000,00 грн, договору від 01.01.2018 у період з 04.01.2018 по 31.01.2018 грошові кошти у загальній сумі 950000,00 грн, договору від 01.02.2018 у період з 01.02.2018 по 28.02.2018 грошові кошти у загальній сумі 750000,00 грн, договору від 01.03.2018 у період з 01.03.2018 по 31.03.2018 грошові кошти у загальній сумі 1150000,00 грн, договору від 01.04.2018 у період з 01.04.2018 по 29.04.2018 грошові кошти у загальній сумі 950000,00 грн, договору від 01.05.2018 у період з 01.05.2018 по 30.05.2018 грошові кошти у загальній сумі 550000,00 грн, що підтверджується відповідними квитанціями до прибуткових касових ордерів. Проте, ТОВ «Сагітта-Т» в порушення умов вказаних договорів у визначені сторонами строки грошові кошти не повернуло.

Крім того, між ОСОБА_4 , як орендодавцем, та ТОВ «Сагітта-Т», як орендарем, укладено договір оренди від 01.08.2018, за умовами якого орендодавець передав орендареві у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 1638,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , а орендар прийняв об`єкт оренди згідно акту приймання-передачі від 01.08.2018, який було повернуто ним 04.10.2019 згідно акту приймання-передачі (повернення) орендованого майна. Заявник стверджує, що у порушення умов договору оренди від 01.08.2018 ТОВ «Сагітта-Т» не сплачувало орендну плату за період з серпня 2018 по вересень 2019 року, у зв`язку з чим утворилась заборгованість з орендної плати в загальному розмірі 6547632,00 грн.

Такі вимоги ОСОБА_4 не визнані арбітражним керуючим-розпорядником майна Орловою Т.А., про що зазначено у повідомленні від 18.02.2022 №02-09/449 про результати розгляду грошових вимог.

- 14.01.2022 (дата оформлення відповідного поштового відправлення) фізична особа ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) звернулась до Господарського суду Луганської області із заявою від 13.01.2022 з грошовими вимогами до боржника в сумі основного боргу 7336448,00 грн, яку ухвалою суду від 08.02.2022 прийнято до розгляду.

В обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_1 зазначила про те, що між ОСОБА_1 як позикодавцем та ТОВ «Сагітта-Т» як позичальником укладено дев`ять договорів про надання безвідсоткової позики від 01.05.2017, від 01.08.2017, від 01.09.2017, від 01.10.2017, від 01.01.2018, від 01.02.2018, від 01.03.2018, від 01.04.2018 та від 01.05.2018 на загальну суму 5250000,00 грн. За твердженням заявника, на виконання умов цих договорів ним внесено в касу ТОВ «Сагітта-Т» грошові кошти у загальному розмірі 5250000,00 грн, а саме: на виконання умов договору від 01.05.2017 - у період з 01.05.2017 по 31.05.2017 грошові кошти у загальній сумі 550000,00 грн, договору від 01.08.2017 у період з 01.08.2017 по 21.08.2017 грошові кошти у загальній сумі 650000,00 грн, договору від 01.09.2017 у період з 07.09.2017 по 22.09.2017 грошові кошти у загальній сумі 200000,00 грн, договору від 01.10.2017 у період з 01.10.2017 по 23.10.2017 грошові кошти у загальній сумі 300000,00 грн, договору від 01.01.2018 у період з 14.01.2018 по 31.01.2018 грошові кошти у загальній сумі 300000,00 грн, договору від 01.02.2018 у період з 01.02.2018 по 27.02.2018 грошові кошти у загальній сумі 750000,00 грн, договору від 01.03.2018 у період з 01.03.2018 по 31.03.2018 грошові кошти у загальній сумі 1100000,00 грн, договору від 01.04.2018 у період з 01.04.2018 по 30.04.2018 грошові кошти у загальній сумі 950000,00 грн, договору від 01.05.2018 у період з 01.05.2018 по 23.05.2018 грошові кошти у загальній сумі 450000,00 грн, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів. Проте, ТОВ «Сагітта-Т» в порушення умов вказаних договорів у визначені сторонами строки грошові кошти не повернуло.

Крім того, між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ТОВ «Сагітта-Т», як орендарем, укладено договір оренди від 01.08.2018, за умовами якого орендодавець передав орендареві у строкове платне користування нежитлове приміщення магазину загальною площею 573,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , а орендар прийняв об`єкт оренди згідно акту приймання-передачі від 01.08.2018, який було повернуто ним 04.10.2019 згідно акту приймання-передачі (повернення) орендованого майна. Заявник стверджує, що у порушення умов договору оренди від 01.08.2018 ТОВ «Сагітта-Т» не сплачувало орендну плату за період з серпня 2018 по вересень 2019 року, у зв`язку з чим утворилась заборгованість з орендної плати в загальному розмірі 2086448,00 грн.

Такі вимоги ОСОБА_1 не визнані арбітражним керуючим-розпорядником майна Орловою Т.А., про що зазначено у повідомленні від 18.02.2022 №02-09/448 про результати розгляду грошових вимог.

- 14.01.2022 (дата оформлення відповідного поштового відправлення) фізична особа ОСОБА_5 (далі ОСОБА_5 ) звернулась до Господарського суду Луганської області із заявою від 13.01.2022 з грошовими вимогами до боржника в сумі основного боргу 5750000,00 грн, яку ухвалою суду від 08.02.2022 прийнято до розгляду.

В обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_5 зазначила про те, що між ОСОБА_5 як позикодавцем та ТОВ «Сагітта-Т» як позичальником укладено дев`ять договорів про надання безвідсоткової позики від 01.05.2017, від 01.08.2017, від 01.09.2017, від 01.10.2017, від 01.01.2018, від 01.02.2018, від 01.03.2018, від 01.04.2018 та від 01.05.2018 на загальну суму 5750000,00 грн.

За твердженням заявниці, на виконання умов цих договорів нею внесено в касу ТОВ «Сагітта-Т» грошові кошти у загальному розмірі 5750000,00 грн, а саме: на виконання умов договору від 01.05.2017 - у період з 05.05.2017 по 31.05.2017 грошові кошти у загальній сумі 400000,00 грн, договору від 01.08.2017 у період з 01.08.2017 по 30.08.2017 грошові кошти у загальній сумі 750000,00 грн, договору від 01.09.2017 у період з 01.09.2017 по 23.09.2017 грошові кошти у загальній сумі 850000,00 грн, договору від 01.10.2017 у період з 01.10.2017 по 29.10.2017 грошові кошти у загальній сумі 550000,00 грн, договору від 01.01.2018 у період з 05.01.2018 по 31.01.2018 грошові кошти у загальній сумі 550000,00 грн, договору від 01.02.2018 у період з 01.02.2018 по 27.02.2018 грошові кошти у загальній сумі 600000,00 грн, договору від 01.03.2018 у період з 01.03.2018 по 31.03.2018 грошові кошти у загальній сумі 1050000,00 грн, договору від 01.04.2018 у період з 01.04.2018 по 29.04.2018 грошові кошти у загальній сумі 800000,00 грн, договору від 01.05.2018 у період з 01.05.2018 по 10.05.2018 грошові кошти у загальній сумі 200000,00 грн, що підтверджується копіями відповідних квитанцій до прибуткових касових ордерів. Проте, ТОВ «Сагітта-Т» в порушення умов вказаних договорів у визначені сторонами строки грошові кошти не повернуло.

Такі вимоги ОСОБА_5 не визнані арбітражним керуючим-розпорядником майна Орловою Т.А., про що зазначено у повідомленні від 18.02.2022 №02-09/450 про результати розгляду грошових вимог.

- 14.01.2021 (дата оформлення відповідного поштового відправлення) Товариство з обмеженою відповідальністю «Черномор» (далі ТОВ «Черномор») звернулось до Господарського суду Луганської області із заявою від 14.01.2022 з грошовими вимогами до боржника в сумі основного боргу 4833350,51 грн, яку ухвалою суду від 08.02.2022 прийнято до розгляду.

В обґрунтування вказаної заяви ТОВ «Черномор» зазначило про те, що між ТОВ «Черномор», як орендодавцем, та ТОВ «Сагітта-Т», як орендарем, укладено договір оренди від 01.08.2018, відповідно до якого орендодавець передав орендареві у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 414,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 , а орендар прийняв об`єкт оренди згідно акту приймання-передачі від 01.08.2018, який було повернуто ним 04.10.2019 згідно акту приймання-передачі (повернення) орендованого майна. Заявник стверджує, що у порушення умов договору оренди від 01.08.2018 ТОВ «Сагітта-Т» не сплачувало орендну плату за період з серпня 2018 по вересень 2019 року, у зв`язку з чим утворилась заборгованість з орендної плати в загальному розмірі 1508416,00 грн.

Також, між ТОВ «Черномор», як орендодавцем, та ТОВ «Сагітта-Т», як орендарем, укладено договір оренди від 01.08.2018, відповідно до якого орендодавець передав орендареві у строкове платне користування нежитлове приміщення №8 загальною площею 1029,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_4 , а орендар прийняв об`єкт оренди згідно акту приймання-передачі від 01.08.2018. Заявник стверджує, що у порушення умов договору оренди від 01.08.2018 ТОВ «Сагітта-Т» не сплачувало орендну плату за період з серпня 2018 по 13.08.2019, у зв`язку з чим утворилась заборгованість з орендної плати в загальному розмірі 3324934,51 грн.

Такі вимоги ТОВ «Черномор» не визнані арбітражним керуючим-розпорядником майна Орловою Т.А., про що зазначено у повідомленні від 18.02.2022 №02-09/447 про результати розгляду грошових вимог.

- 14.01.2021 (дата оформлення відповідного поштового відправлення) Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Стрелець» (далі ТОВ «Фірма «Стрелець») звернулось до Господарського суду Луганської області із заявою від 14.01.2022 з грошовими вимогами до боржника в сумі основного боргу 2588414,40 грн, яку ухвалою суду від 08.02.2022 прийнято до розгляду.

В обґрунтування вказаної заяви ТОВ «Фірма «Стрелець» зазначило про те, що між ТОВ «Фірма «Стрелець», як орендодавцем, та ТОВ «Сагітта-Т», як орендарем, укладено договір оренди від 01.08.2018, відповідно до якого орендодавець передав орендареві у строкове платне користування нежитлове приміщення магазин, загальною площею 712,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_5 , а орендар прийняв об`єкт оренди згідно акту приймання-передачі від 01.08.2018. Заявник стверджує, що у порушення умов договору оренди від 01.08.2018 ТОВ «Сагітта-Т» не сплачувало орендну плату за період з серпня 2018 по 29.09.2019, у зв`язку з чим утворилась заборгованість з орендної плати в загальному розмірі 2588414,40 грн.

Такі вимоги ТОВ «Фірма «Стрелець» не визнані арбітражним керуючим-розпорядником майна Орловою Т.А., про що зазначено у повідомленні від 18.02.2022 №02-09/446 про результати розгляду грошових вимог.

- 14.01.2021 (дата оформлення відповідного поштового відправлення) Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Південь» (далі ТОВ «Мегаполіс-Південь») звернулось до Господарського суду Луганської області із заявою від 14.01.2022 з грошовими вимогами до боржника в сумі основного боргу 2704342,19 грн, яку ухвалою суду від 08.02.2022 прийнято до розгляду.

В обґрунтування вказаної заяви ТОВ «Мегаполіс-Південь» зазначило про те, що між ТОВ «Мегаполіс-Південь», як орендодавцем, та ТОВ «Сагітта-Т», як орендарем, укладено договір оренди від 01.08.2018, відповідно до якого орендодавець передав орендареві у строкове платне користування нежитлові приміщення, загальною площею 1 332,4 м2, за адресою: вул. Ульянових (Тернівка), буд. 1/1, м. Миколаїв, а орендар прийняв об`єкт оренди згідно акту приймання-передачі від 01.08.2018. Заявник стверджує, що у порушення умов договору оренди від 01.08.2018 ТОВ «Сагітта-Т» не сплачувало орендну плату за період з серпня 2018 по 25.03.2019, у зв`язку з чим утворилась заборгованість з орендної плати в загальному розмірі 2704342,19 грн.

Такі вимоги ТОВ «Мегаполіс-Південь» не визнані арбітражним керуючим-розпорядником майна Орловою Т.А., про що зазначено у повідомленні від 18.02.2022 №02-09/445 про результати розгляду грошових вимог.

- 14.01.2021 (дата оформлення відповідного поштового відправлення) Виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоприбор» (далі ВК ТОВ «Теплоприбор») звернулось до Господарського суду Луганської області із заявою від 14.01.2022 з грошовими вимогами до боржника в сумі основного боргу 5754210,80 грн, яку ухвалою суду від 08.02.2022 прийнято до розгляду.

В обґрунтування вказаної заяви ВК ТОВ «Теплоприбор» зазначило про те, що між ВК ТОВ «Теплоприбор», як орендодавцем, та ТОВ «Сагітта-Т», як орендарем, укладено договір оренди від 01.08.2018, відповідно до якого орендодавець передав орендареві у строкове платне користування нежиле приміщення 1-го поверху загальною площею 625,5 кв.м, нежиле підвальне приміщення №501 загальною площею 625,3 кв.м, нежиле приміщення 1-го поверху загальною площею 81,6 кв.м та нежиле приміщення загальною площею 252,2 кв.м, за адресою: вул. Балківська, буд. 42, м. Одеса, а орендар прийняв об`єкт оренди згідно акту приймання-передачі від 01.08.2018. Заявник стверджує, що у порушення умов договору оренди від 01.08.2018 ТОВ «Сагітта-Т» не сплачувало орендну плату за період з серпня 2018 по 29.09.2019, у зв`язку з чим утворилась заборгованість з орендної плати в загальному розмірі 5754210,80 грн.

Такі вимоги ВК ТОВ «Теплоприбор» не визнані арбітражним керуючим-розпорядником майна Орловою Т.А., про що зазначено у повідомленні від 18.02.2022 №02-09/444 про результати розгляду грошових вимог.

- 14.12.2022 (дата оформлення відповідного поштового відправлення) Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до суду із заявою від 06.12.2022 з грошовими вимогами до боржника, у якій просило визнати грошові вимоги в сумі 25327,47 грн, з яких податкова заборгованість з орендної плати з юридичних осіб 19818,21 грн, із земельного податку з юридичних осіб 3882,10 грн та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів 1627,16 грн. Вказану заяву ухвалою суду від 19.01.2023 прийнято до розгляду.

В обґрунтування заяви Головне управління ДПС в Одеській області зазначило про те, що за даними Головного управління ДПС в Одеській області ТОВ «Сагітта-Т» перебуває на обліку як платник податків за неосновним місцем обліку у Головному управлінні ДПС в Одеській області; відповідно до розрахунку заборгованості, довідки-розрахунку заборгованості до бюджету станом на 06.12.2022 податкова заборгованість ТОВ «Сагітта-Т» складає 25327,47 грн, з яких:

- податкова заборгованість з орендної плати з юридичних осіб 19818,21 грн, яка виникла в результаті самостійного нарахування платником податку податкового зобов`язання відповідно до податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 16.02.2018 №9023544021;

- заборгованість із земельного податку з юридичних осіб у сумі 3882,10 грн, яка виникла в результаті самостійного нарахування платником податку податкового зобов`язання відповідно до податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 16.02.2018 №9023544985;

- заборгованість з акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів у сумі 1627,16 грн, яка виникла в результаті самостійного нарахування платником податку податкового зобов`язання відповідно до декларацій акцизного податку від 18.09.2018 №9200705410, від 01.08.2018 №9200705392, від 01.08.2018 №92007055468 за згідно податкових повідомлень-рішень від 14.03.2019 №0007034005, від 14.03.2019 №0007044005, від 14.03.2019 №0007024005.

Такі вимоги Головного управління ДПС в Одеській області визнані арбітражним керуючим-розпорядником майна Орловою Т.А., про що зазначено у повідомленні від 21.01.2023 №02-09/516 про результати розгляду грошових вимог.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 31.01.2022, зокрема, визнані грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (ідентифікаційний код 358715042) до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сагітта-Т» у сумі основного боргу в розмірі 1953200,07 грн четверта черга, пені в сумі 344191,31 грн шоста черга, інфляційних нарахувань у сумі 171949,88 грн четверта черга, судового збору в сумі 37040,12 грн та судового збору в сумі 4962,00 грн перша черга.; оголошено перерву в попередньому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 08.02.2023, зокрема, визнані грошові вимоги Головного управління ДПС в Одеській області (ідентифікаційний код ВП: 44069166) до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сагітта-Т» у сумі основного боргу в розмірі 25327,47 грн третя черга, судового збору в сумі 4962,00 грн перша черга.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.03.2024 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Черномор» від 14.01.2022 з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство №913/866/21 та відхилені грошові вимоги ТОВ «Черномор» до боржника в сумі основного боргу в розмірі 4833350,51 грн, судового збору в сумі 4962,00 грн; відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Фірма «Стрелець» від 14.01.2022 з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство №913/866/21 та відхилені грошові вимоги ТОВ «Фірма «Стрелець» до боржника в сумі основного боргу в розмірі 2588414,40 грн, судового збору в сумі 4962,00 грн; відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Мегаполіс-Південь» від 14.01.2022 з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство №913/866/21 та відхилені грошові вимоги ТОВ «Мегаполіс-Південь» до боржника в сумі основного боргу в розмірі 2704342,19 грн, судового збору в сумі 4962,00 грн; відмовлено у задоволенні заяви ВК ТОВ «Теплоприбор» від 14.01.2022 з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство №913/866/21 та відхилені грошові вимоги ВК ТОВ «Теплоприбор» до боржника в сумі основного боргу в розмірі 5754210,80 грн, судового збору в сумі 4962,00 грн.

Вказаною ухвалою суду оголошено перерву в попередньому засіданні та в розгляді заяв ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 з грошовими вимогами до боржника.

14.05.2024 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу, якою, зокрема, відхилені грошові вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до боржника.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Так, предметом апеляційного оскарження у цій справі є ухвала місцевого господарського суду, постановлена за результатами попереднього судового засідання, про відхилення грошових вимог фізичної особи ОСОБА_1 до боржника ТОВ «Сагітта-Т».

Частиною першою статті 2 КУзПБ визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

За змістом статті 1 КУзПБ грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляду їх заяв судом урегульовано нормами статті 45 КУзПБ.

Згідно із частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

За частиною третьою статті 45 КУзПБ заява кредитора має містити виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, їх обґрунтування та до неї в обов`язковому порядку додаються документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (частина шоста статті 45 КУзПБ).

Відповідно до частини першої статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії колегія суддів враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:

- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 року у справі №908/710/18);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови від 26.02.2019 у справі №908/710/18 від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 12.10.2021 у справі №01/1494 (14- 01/1494));

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 року у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі № 902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20, для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.

Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

Така судова практика є сталою при застосуванні статей 45-47 КУзПБ, що містять правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

У справі, що розглядається, фізична особа ОСОБА_1 звернулась з грошовими вимогами до боржника ТОВ «Сагітта-Т», просила суд визнати її грошові вимоги в розмірі суми основного боргу 7336448,00 грн, з яких:

- 5250000,00 грн заборгованості за укладеними між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ТОВ «Сагітта-Т», як позичальником, договорами про надання безвідсоткової позики від 01.05.2017, від 01.08.2017, від 01.09.2017, від 01.10.2017, від 01.01.2018, від 01.02.2018, від 01.03.2018, від 01.04.2018 та від 01.05.2018;

- 2086448,00 грн заборгованості зі сплати орендної плати за укладеним між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та ТОВ «Сагітта-Т», як орендарем, договором оренди від 01.08.2018.

Апеляційний господарський суд виходить з того, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 4) інші юридичні факти (частина друга статті 11 ЦК України).

Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі з договорів та інших правочинів.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина 3 статті 509 ЦК України).

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частини першої та другої статті 207 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Досліджуючи обґрунтованість грошових вимог фізичної особи до боржника на підставі договорів про надання безвідсоткової позики, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України також передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Реальним (від латинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).

По своїй юридичній сутності договір позики грошових коштів є реальним договором, і для його укладення необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача (сплата) коштів позикодавцем позичальнику.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц, що повністю відповідає усталеній правовій позиції, відображеній, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 18.03.2013 у справі №6-63цс13, а також у постановах Верховного Суду у справах №№604/1038/16-ц, 707/2606/16-ц, 143/280/17, 559/2587/19, 464/5314/17, 319/1669/16, 524/4946/16, 604/1038/16.

Як свідчать матеріали справи на підтвердження своїх грошових вимог заявниця посилалась на такі обставини та надала до матеріалів справи відповідні докази.

1) 01.05.2017 між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ТОВ «Сагітта-Т» в особі директора ОСОБА_5 , як позичальником, укладено договір про надання безвідсоткової позики, за умовами якого позикодавець передає позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів в порядку та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору сума позики за цим договором складає 550000,00 грн. Позика надається позичальнику на безоплатній основі (плата за користування грошовими коштами не нараховується) (п.2.2 договору).

Позика надається в національній валюті України в готівковому/безготівковому вигляді шляхом внесення грошових коштів до каси позичальника, або перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника. Надання позики може здійснюватися окремими частинами. Днем надання позики (частини позики) є день фактичної передачі (перерахування) позикодавцем грошових коштів позичальнику (п.п. 3.1-3.3 договору).

Позичальник зобов`язаний повернути позику за цим договором не пізніше 30.04.2018 (п.4.1 договору).

Позика повертається позикодавцю в готівковому/безготівковому вигляді шляхом видачі грошових коштів з каси позичальника або шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позикодавця. Днем повернення позики (частини позики) вважається день фактичного отримання грошових коштів позикодавцем або день зарахування коштів на рахунок позикодавця) (п.п.4.2, 4.4 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п.7.1 договору).

На підтвердження виконання умов указаного договору щодо внесення в касу ТОВ «Сагітта-Т» у період з 01.05.2017 по 31.05.2017 грошових коштів у загальній сумі 550000,00 грн ОСОБА_1 надано квитанції до прибуткових касових ордерів від 01.05.2017, 02.05,2017, 04.05.2017, 05.05.2017, 08.05.2017, 09.05.2017, 20.05.2017, 21.05.2017, 25.05.2017, 30.05.2017, 31.05.2017.

2) 01.08.2017 між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ТОВ «Сагітта-Т» в особі директора ОСОБА_5 , як позичальником, укладено договір про надання безвідсоткової позики, за умовами якого позикодавець передає позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів в порядку та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору сума позики за цим договором складає 650000,00 грн. Позика надається позичальнику на безоплатній основі (плата за користування грошовими коштами не нараховується) (п.2.2 договору).

Позичальник зобов`язаний повернути позику за цим договором не пізніше 31.07.2018 (п.4.1 договору).

На підтвердження виконання умов указаного договору щодо внесення в касу ТОВ «Сагітта-Т» у період з 01.08.2017 по 21.08.2017 грошових коштів у загальній сумі 650000,00 грн ОСОБА_1 надано квитанції до прибуткових касових ордерів від 01.08.2017, 02.08.2017, 03.08.2017, 05.08.2017, 06.08.2017, 07.08.2017, 08.08.2017, 11.08.2017, 16.08.2017, 17.08.2017, 18.08.2017, 19.08.2017, 21.08.2017.

3) 01.09.2017 між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ТОВ «Сагітта-Т» в особі директора ОСОБА_5 , як позичальником, укладено договір про надання безвідсоткової позики, за умовами якого позикодавець передає позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів в порядку та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору сума позики за цим договором складає 200000,00 грн. Позика надається позичальнику на безоплатній основі (плата за користування грошовими коштами не нараховується) (п.2.2 договору).

Позичальник зобов`язаний повернути позику за цим договором не пізніше 31.08.2018 (п.4.1 договору).

На підтвердження виконання умов указаного договору щодо внесення в касу ТОВ «Сагітта-Т» у період з 07.09.2017 по 22.09.2017 грошових коштів у загальній сумі 200000,00 грн ОСОБА_1 надано квитанції до прибуткових касових ордерів від 07.09.2017, 10.09.2017, 11.09.2017, 22.09.2017.

4) 01.10.2017 між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ТОВ «Сагітта-Т» в особі директора ОСОБА_5 , як позичальником, укладено договір про надання безвідсоткової позики, за умовами якого позикодавець передає позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів в порядку та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору сума позики за цим договором складає 300000,00 грн. Позика надається позичальнику на безоплатній основі (плата за користування грошовими коштами не нараховується) (п.2.2 договору).

Позичальник зобов`язаний повернути позику за цим договором не пізніше 30.09.2018 (п.4.1 договору).

На підтвердження виконання умов указаного договору щодо внесення в касу ТОВ «Сагітта-Т» у період з 01.10.2017 по 23.10.2017 грошових коштів у загальній сумі 300000,00 грн ОСОБА_1 надано квитанції до прибуткових касових ордерів від 01.10.2017, 05.10.2017, 06.10.2017, 21.10.2017, 22.10.2017, 23.10.2017.

5) 01.01.2018 між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ТОВ «Сагітта-Т» в особі директора ОСОБА_5 , як позичальником, укладено договір про надання безвідсоткової позики, за умовами якого позикодавець передає позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів в порядку та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1 договору).

Позичальник зобов`язаний повернути позику за цим договором не пізніше 31.12.2018 (п.4.1 договору).

На підтвердження виконання умов указаного договору щодо внесення в касу ТОВ «Сагітта-Т» у період з 14.01.2018 по 31.01.2018 грошових коштів у загальній сумі 300000,00 грн ОСОБА_1 надано квитанції до прибуткових касових ордерів від 14.01.2018, 27.01.2018, 28.01.2018, 29.01.2018, 30.01.2018, 31.01.2018.

6) 01.02.2018 між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ТОВ «Сагітта-Т» в особі директора ОСОБА_5 , як позичальником, укладено договір про надання безвідсоткової позики, за умовами якого позикодавець передає позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів в порядку та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору сума позики за цим договором складає 750000,00 грн. Позика надається позичальнику на безоплатній основі (плата за користування грошовими коштами не нараховується) (п.2.2 договору).

Позичальник зобов`язаний повернути позику за цим договором не пізніше 31.01.2019 (п.4.1 договору).

На підтвердження виконання умов указаного договору щодо внесення в касу ТОВ «Сагітта-Т» у період з 01.02.2018 по 27.02.2018 грошових коштів у загальній сумі 750000,00 грн ОСОБА_1 надано квитанції до прибуткових касових ордерів від 01.02.2018, 03.02.2018, 04.02.2018, 05.02.2018, 06.02.2018, 07.02.2018, 08.02.2018, 10.02.2018, 11.02.2018, 12.02.2018, 23.02.2018, 24.02.2018, 25.02.2018, 26.02.2018, 27.02.2018.

7) 01.03.2018 між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ТОВ «Сагітта-Т» в особі директора ОСОБА_5 , як позичальником, укладено договір про надання безвідсоткової позики, за умовами якого позикодавець передає позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів в порядку та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору сума позики за цим договором складає 1100000,00 грн. Позика надається позичальнику на безоплатній основі (плата за користування грошовими коштами не нараховується) (п.2.2 договору).

Позичальник зобов`язаний повернути позику за цим договором не пізніше 28.02.2019 (п.4.1 договору).

На підтвердження виконання умов указаного договору щодо внесення в касу ТОВ «Сагітта-Т» у період з 01.03.2018 по 31.03.2018 грошових коштів у загальній сумі 1100000,00 грн ОСОБА_1 надано квитанції до прибуткових касових ордерів від 01.03.2018, 03.03.2018, 04.03.2018, 05.03.2018, 06.03.2018, 07.03.2018, 08.03.2018, 09.03.2018, 10.03.2018, 11.03.2018, 12.03.2018, 13.03.2018, 14.03.2018, 15.03.2018, 16.03.2018, 23.03.2018, 24.03.2018, 25.03.2018, 27.03.2018, 29.03.2018, 30.03.2018, 31.03.2018.

8) 01.04.2018 між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ТОВ «Сагітта-Т» в особі директора ОСОБА_5 , як позичальником, укладено договір про надання безвідсоткової позики, за умовами якого позикодавець передає позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів в порядку та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору сума позики за цим договором складає 950000,00 грн. Позика надається позичальнику на безоплатній основі (плата за користування грошовими коштами не нараховується) (п.2.2 договору).

Позичальник зобов`язаний повернути позику за цим договором не пізніше 31.03.2019 (п.4.1 договору).

На підтвердження виконання умов указаного договору щодо внесення в касу ТОВ «Сагітта-Т» у період з 01.04.2018 по 30.04.2018 грошових коштів у загальній сумі 950000,00 грн ОСОБА_1 надано квитанції до прибуткових касових ордерів від 01.04.2018, 02.04.2018, 03.04.2018, 04.04.2018, 05.04.2018, 06.04.2018, 08.04.2018, 09.04.2018, 10.04.2018, 13.04.2018, 14.04.2018, 15.04.2018, 23.04.2018, 24.04.2018, 25.04.2018, 26.04.2018, 27.04.2018, 29.04.2018, 30.04.2018.

9) 01.05.2018 між ОСОБА_1 , як позикодавцем, та ТОВ «Сагітта-Т» в особі директора ОСОБА_5 , як позичальником, укладено договір про надання безвідсоткової позики, за умовами якого позикодавець передає позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів в порядку та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору сума позики за цим договором складає 450000,00 грн. Позика надається позичальнику на безоплатній основі (плата за користування грошовими коштами не нараховується) (п.2.2 договору).

Позичальник зобов`язаний повернути позику за цим договором не пізніше 30.04.2019 (п.4.1 договору).

На підтвердження виконання умов указаного договору щодо внесення в касу ТОВ «Сагітта-Т» у період з 01.05.2018 по 23.05.2018 грошових коштів у загальній сумі 450000,00 грн ОСОБА_1 надано квитанції до прибуткових касових ордерів від 01.05.2018, 02.05.2018, 03.05.2018, 07.05.2018, 08.05.2018, 10.05.2018, 11.05.2018, 22.05.2018, 23.05.2018.

Наявність грошових вимог в даному випадку обґрунтовано тим, що ТОВ «Сагітта-Т» у визначені сторонами строки грошові кошти не повернуло.

Відтак, у справі, яка переглядається, заявником на підтвердження надання позики боржнику шляхом внесення грошових коштів до каси позичальника протягом 2017 2018 років за вказаними договорами надано до матеріалів справи квитанції до прибуткових касових ордерів, які підлягають оцінці судом в сукупності з іншими доказами з огляду на підвищений стандарт доказування у такій категорії справ.

Суд апеляційної інстанції враховує, що порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (фізичними особами-підприємцями) визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі - Положення № 637), яке було чинним до 05.01.2018, та Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (далі Положення №148), яке набрало чинності 05.01.2018, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин з урахуванням дат квитанцій до прибуткових касових ордерів.

У пункті 1.2 Положення №637 даються наступні визначення: готівкові розрахунки - це платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов`язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна; журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів це документ, що застосовується для реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів та інших касових документів; касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі; касовий ордер це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси; касові операції - це операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку; книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій; оприбуткування готівки це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Аналогічні визначення містить Положення №148, відповідно пункту 3 розділу І якого: журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів - документ, що застосовується для реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів та інших касових документів; касовий ордер це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси; касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі; касові операції це операції суб`єктів господарювання між собою та з фізичними особами, пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку; оприбуткування готівки це проведення суб`єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі/книзі обліку доходів і витрат/фіскальному звітному чеку/електронному фіскальному звітному чеку/розрахунковій квитанції; книга обліку це касова книга, книга обліку виданої та прийнятої старшим касиром готівки, книга обліку розрахункових операцій (у разі її використання), книга обліку доходів і витрат.

Відповідно до пункту 2.1 Положення №637 підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов`язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.

Згідно з пунктом 2.3 Положення 637 підприємства (підприємці) мають право здійснювати розрахунки готівкою між собою та/або з фізичними особами протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами в межах граничних сум розрахунків готівкою, установлених відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку для подальшого їх перерахування на поточні рахунки. Кількість підприємств (підприємців) та фізичних осіб, з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Постановою Правління Національного банку України від 06.06.2013 № 210 "Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою", чинною на час видачі долучених квитанцій до прибуткових касових ордерів, встановлено такі обмеження щодо готівкових розрахунків протягом дня: між фізичною особою та підприємством (підприємцем) протягом одного дня в розмірі 50000 (п`ятдесяти тисяч) гривень.

пунктами 5, 6 розділу ІІ Положення №148 також передбачено, що суб`єкти господарювання здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами через касу як коштами, одержаними як готівкова виручка, так і коштами, одержаними із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Суб`єкти господарювання здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку. Суб`єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами: 1) між собою - у розмірі до 10000 (десяти тисяч) гривень включно; 2) з фізичними особами - у розмірі до 50000 (п`ятдесяти тисяч) гривень включно. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської фінансової установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку. Кількість суб`єктів господарювання та фізичних осіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується.

Фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою: 1) із суб`єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами - у розмірі до 50000 (п`ятдесяти тисяч) гривень уключно. Платежі на суму, що перевищує 50000 гривень, проводяться через надавачів платіжних послуг шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення коштів до кас надавачів платіжних послуг для подальшого їх переказу на рахунки (п.7 розділу ІІ Положення №148).

У даному випадку згідно наданих квитанцій до прибуткових касових ордерів фізичною особою ОСОБА_1 протягом тривалого часу здійснювалось внесення готівки до каси боржника - ТОВ «Сагітта-Т» окремими платежами на суму 50000 гривень, тобто у межах установлених граничних сум протягом одного дня, що дозволяло не проводити такі платежі через банки (надавачів платіжних послуг).

Проте, відповідно до наданих документів протягом травня 2017 року травня 2018 року відповідним чином за вказаними договорами про надання безвідсоткової позики фізичною особою передано боржнику грошові кошти у значному розмірі на загальну суму 5250000,00 грн.

Згідно із пунктом 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Відповідно до пункту 2.8 Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов`язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв`язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку. Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів. Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Пунктом 3.3 Положення визначено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Згідно з пунктом 3.11 Положення № 637 прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (додаток 4), який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями.

Пунктами 4.1, 4.2 Положення № 637 визначено, що з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній. Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Також, у пункті 11 розділу ІІ Положення №148 встановлено, що готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки у повній сумі. Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств/відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги/застосуванням РРО та КОРО (у разі застосування КОРО без застосування РРО), є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів/фіскальних звітних чеків (або даних розрахункових квитанцій).

Відповідно до пунктів 15, 16 розділу ІІ Положення №148 установи/підприємства мають право тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують самостійно встановлений ними ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує самостійно встановлений ліміт каси, здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Суб`єкти господарювання здають готівкову виручку (готівку) для переказу на банківські рахунки суб`єктів господарювання до операторів поштового зв`язку, національних операторів та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку. Готівкова виручка (готівка) здається суб`єктами господарювання самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів, або через підприємства, які отримали ліцензію Національного банку України на надання банкам послуг з інкасації. Готівкова виручка (готівка) здається для зарахування на будь-який банківський рахунок суб`єкта господарювання на його вибір.

Відповідно до пункту 25 розділу ІІІ Положення №148 приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим.

Відповідно до пункту 33 розділу ІІІ Положення №148 прибуткові та видаткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (додаток 4), який ведеться окремо за прибутковими та видатковими операціями.

Пунктом 48 Положення №148 встановлено, що установа/підприємство визначає і встановлює за погодженням з банком (у якому відкрито рахунок установи/підприємства, на який зараховуються кошти) строки здавання ним готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках відповідно до таких вимог: 1) для установ/підприємств, розташованих у населених пунктах, де є банки - щодня [у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас]; 2) для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), установлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) у день її надходження, - наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня; 3) для установ/підприємств, розташованих у населених пунктах, де немає банків, - не рідше ніж один раз на п`ять робочих днів.

Відтак, враховуючи встановлений даними Положеннями порядок ведення касових операцій у національній валюті України можна дійти наступних висновків: приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером; про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера); прибуткові касові ордери до передавання в касу реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів; оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів; готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов`язково здається підприємством до банків для її зарахування на банківські рахунки (за відсутності банків - до операторів поштового зв`язку та небанківських фінансових установ для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця)), тобто здавання готівки в банк є частиною господарської діяльності будь-якого суб`єкта господарювання, яка здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Верховний Суд неодноразово формулював висновки щодо доказової бази на підтвердження факту сплати коштів, якими є належно оформлені первинні документи, а саме: прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення/повернення особою коштів у готівковій формі та банківська виписка у випадку внесення/повернення коштів у безготівковій формі. Такі висновки, викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 169/506/17 (провадження № 61-37213св18), від 24 червня 2021 року у справі № 686/19271/19 (провадження № 61-9459св20).

Судова колегія враховує, що також належними доказами, у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, які б підтверджували надання відповідної фінансової допомоги боржнику шляхом внесення готівкових коштів, тобто доказами передачі позикодавцем у власність позичальникові грошових коштів у розумінні ст. 1046 ЦК України, поряд з квитанціями до прибуткових касових ордерів про приймання боржником готівки від певного кредитора з урахуванням приписів Положень № 637 та № 148 можуть бути відповідні виписки з банківських рахунків, журнал реєстрації прибуткових касових документів, касова книга, тощо.

Проте, в даному випадку керівником боржника не було передано розпоряднику майна жодної бухгалтерської документації щодо господарської діяльності боржника у спірний період (зокрема, прибуткові касові ордери, що є первинними документами, журнал реєстрації прибуткових касових документів, касову книгу), що виключає можливість її дослідження судом в сукупності з наданими заявником квитанціями до прибуткових касових ордерів на підтвердження дійсності та реальності таких операцій.

Так, відповідно до складеного розпорядником майна боржника арбітражним керуючим Орловою Т.А. інвентаризаційного опису необоротних активів (основні засоби, нематеріальні активи, інші необоротні матеріальні активи, капітальні інвестиції) від 26.01.2022 вбачається, що під час здійснення інвентаризації керівник ТОВ «Сагітта-Т» Луковецький Владислав Юрійович участі не приймав, місцезнаходження керівника не відоме; місцезнаходження керівних органів боржника та фінансово-господарських документів товариства не встановлено; на письмові звернення поштовими відправленнями відповіді від керівника боржника не надходили. Водночас, при інвентаризації встановлено таке: за юридичною адресою ТОВ «Сагітта-Т»: 93400. Луганська обл.. м. Сєвєродонецьк, пр-т Гвардійський, 7, керівні органи TOВ «Сагітта-Т» відсутні, фінансова, бухгалтерська, господарська документація ТОВ «Сагітта-Т» - відсутня, а також відсутні будівлі та споруди та інші необоротні матеріальні активи, шо належать ТОВ «Сагітта-Т» на праві власності (т. 9, а.с. 39).

Вищенаведене спростовує посилання скаржника на те, що у відповідності до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, місцезнаходження боржника на території, яка в період з 24.02.2022 по 25.06.2022 являлась територією можливих бойових дій, а з 25.06.2022 є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України, об`єктивно перешкоджає отриманню від боржника будь-яких документів, оскільки до настання цих обставин розпорядником майна було встановлено відсутність відповідної бухгалтерської документації.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне звернути уваги на те, що у справах про неплатоспроможність існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, що виникли на підставі договору позики або боргової розписки, від вирішення спору у позовному провадженні про стягнення заборгованості за такими договорами/розпискою.

Зазначена відмінність, серед іншого, полягає у тому, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі банкрутства. При цьому, у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за договором позики чи борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру банкрутства боржника, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.

Задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора - фізичну особу, як заявника таких грошових вимог, покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.

Під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника господарському суду варто враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв`язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за договором позики.

В даному випадку в інших кредиторів (ЗАТ «ТД «Люксембурзький» - ініціюючого кредитора, ТОВ «Баядера Логістик») та розпорядника майна боржника виникли вмотивовані сумніви щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, оскільки в межах справи про банкрутство до суду одночасно звернулись фізичні особи, щодо яких останні вважають наявні підстави вважати їх заінтересованими та такими, що мають вплив на господарську діяльність боржника, із грошовими вимогами до боржника, що виникли на підставі аналогічних договорів позики, укладених в один і той же час, та на підтвердження виконання яких цими особами також надані квитанції до прибуткових касових ордерів, за якими здійснювалось внесення майже кожного дня (враховуючи дати складання квитанцій) у касу боржника однакової суми платежу.

До того ж, суд не позбавлений права з урахуванням встановлених обставин справи у разі виникнення в нього сумнівів щодо підтвердження здійснених внесень фізичною особою коштів за договорами позики, та як наслідок наявності/відсутності у боржника заборгованості за цими договорами, витребувати докази, що можуть підтверджувати такі операції (заборгованість), зокрема: доказів руху коштів після їх внесення до каси, якщо таке мало місце - банківських виписок по всім наявним поточним рахункам боржника за цей період тощо.

Згідно довідки Державної податкової служби України Головного управління ДІІС у Луганській області від 10.01.2022 № 4/ЗПІ/12-32-13-05-08 про банківські рахунки, ТОВ «Сагітта-Т» (ЄДРПОУ 33072323), боржник станом на 06.01.2022 мав відкриті банківські рахунки у наступних банках: 1) Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний банк», банківський рахунок № НОМЕР_1 , дата відкриття 22.02.2017; 2) Акціонерного товариства «Райффайзен банк», банківський рахунок НОМЕР_2 , дата відкриття 22.02.2017; 3) Публічне акціонерне товариство «МТБ БАНК», банківські рахунки №№ НОМЕР_3 , дата відкриття 30.03.2017, НОМЕР_4 , дата відкриття 14.04.2016, НОМЕР_5 , дата відкриття 08.10.2018, НОМЕР_6 , дата відкриття 19.01.2018; 4) Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» банківські рахунки № НОМЕР_7 , дата відкриття 27.02.2017, дата закриття 07.08.2018, №26057000002199, дата відкриття 27.02.2017, дата закриття 07.08.2018.

Тому, ухвалою суду першої інстанції від 27.02.2023 було задоволено клопотання розпорядника майна Орлової Т.А. від 20.02.2023 №02-09/534 про витребування інформації про рух коштів по рахунках боржника ТОВ «Сагітта-Т», з 01.01.2015 і по теперішній час у: Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк», по рахунку НОМЕР_8 ; Акціонерного товариства «Райффайзен банк», по рахунку НОМЕР_2 ; Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк», по рахунках НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ; Акціонерного товариства «Таскомбанк», як правонаступника Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк», по рахунках №26006000019887, №26057000002199.

З урахуванням вимог ст. 41 Закону України "Про Національний банк України", Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України №566 від 30.12.1998, Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних операцій.

Тобто виписки за банківськими рахунками можуть бути належними доказами у справі.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 19.07.2022 у справі № 752/20382/15-ц, від 25.05.2022 у справі № 645/59/16-ц.

Проте, з наданої до суду інформації від указаних банків у вигляді виписок по рахунках не вбачається, що на банківські рахунки ТОВ «Сагітта-Т» надходили у спірний період грошові кошти у зазначених в наданих квитанціях до прибуткових касових ордерів сумах.

При цьому, суд першої інстанції зазначив про наявність сумнівів у реальності здійснення внесення ОСОБА_1 до каси ТОВ «Сагітта-Т» готівки з огляду на те, що грошові кошти від ТОВ «Сагітта-Т» отримувались однією і тією ж особою головним бухгалтером ОСОБА_6 , яка у квитанціях значиться і як касир, а кошти вносились до каси кожного дня на протязі тривалого періоду як у будні дні, так і у вихідні та святкові дні, зокрема 01.10.2017, 22.10.2017, 29.04.2018 вихідні дні (неділя), 01.05.2018 свято (Міжнародний день праці).

Судова колегія погоджується з твердженнями апелянта щодо відсутності законодавчо встановлених обмежень покладання на головного бухгалтера обов`язків касира, проте з огляду на відсутність в даному спірному випадку інших доказів реальності здійснення таких операцій та доказів наявності у відповідної особи таких повноважень, а також доказів щодо характеру господарської діяльності боржника, яка за твердженням заявника здійснювалась щоденно, проте відповідних доказів матеріали справи не містять, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про сумнівність і даних обставин.

Водночас, враховуючи сумніви кредиторів та розпорядника майна щодо реальності (дійсності) заборгованості за такими договорами позики та з огляду на обов`язок підвищеного стандарту доказування у вказаній категорії справ, про що зазначалось раніше, суд апеляційної інстанції вважає можливим врахувати висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 01.03.2023 у справі №902/221/23 щодо необхідності з`ясування джерела походження коштів та взагалі наявності коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику боржнику.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає про неподібність правовідносин у справі №902/221/23, в якій вирішувалось питання щодо визнання/відхилення грошових вимог фізичної особи-кредитора до фізичної особи-боржника на підставі боргової розписки, та у даній справі, проте вважає, що врахування наведеної правової позиції щодо з`ясування джерела походження коштів та взагалі наявності коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику боржнику з урахуванням значної суми позики, в даному випадку узгоджується з підвищеним стандартом доказування у такій категорії справ.

Судова колегія зазначає, що у разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника може бути недостатнім.

Необхідним, у такому випадку, може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов`язальних правовідносин за відповідним договором позики.

У разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов`язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог.

Додатковими доказами на підтвердження фінансової спроможності кредитора щодо надання відповідної позики, за наявності сумнівів в її дійсності та необхідності здійснення перевірки відсутності чи наявності ознак її фіктивності, є, зокрема, відомості податкового обліку зазначене також відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі № 921/333/22. Тобто відповідні документи податкового обліку є належними доказами у розумінні ст. 76 ГПК України, оскільки з них можна встановити обставини, які входять у предмет доказування, а саме розмір доходів кредитора в період виникнення спірної заборгованості.

Проте, зважаючи на значні розміри позик, які фізична особа надавала боржнику систематично протягом 2017-2018 років та наявності сумнівів у дійсності позик в інших кредиторів та розпорядника майна, ОСОБА_1 в якості обґрунтування необхідності визнання її кредиторських вимог не наведено фактичних обставин та не подано доказів, які б підтверджували фінансову спроможність її як кредитора на надання відповідної позики.

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа Головного управління ДПС у Одеській області, наданого на виконання ухвали суду першої інстанції від 27.02.2023, згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС по ОСОБА_1 надані копії податкових декларацій за 2018-2021 роки. Згідно з наявною в матеріалах справи податковою декларацією за 2018 рік, ОСОБА_1 , яка на той час була зареєстрована та здійснювала діяльність як фізична особа підприємець, отримала у 2018 році суму доходу в розмірі 991615,75 грн, тоді як за договорами позики у 2018 році нею було надано боржнику 3500000,00 грн (т.6, а.с.201-202).

Крім того, згідно з пунктом 4.1 укладених договорів позичальник зобов`язаний був повернути позику за договором від 01.05.2017 не пізніше 30.04.2018, за договором від 01.08.2017 не пізніше 31.07.2018, за договором від 01.09.2017 не пізніше 31.08.2018, за договором від 01.10.2017 не пізніше 30.09.2018, за договором від 01.01.2018 не пізніше 31.12.2018, за договором від 01.02.2018 не пізніше 31.01.2019, за договором від 01.03.2018 не пізніше 28.02.2019, за договором від 01.04.2018 не пізніше 31.03.2019, за договором від 01.05.2018 не пізніше 30.04.2019.

Проте, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження звернення фізичної особи до боржника з вимогами щодо повернення грошових коштів, наданих за договорами позики, а про вказані вимоги заявлено лише після відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Сагітта-Т» у січні 2022 року, що також викликає сумніви щодо дійсності грошових зобов`язань за такими договорами.

При цьому, висновки суду першої інстанції про сумнівність реальності надання грошових коштів за договорами позики не є тотожним висновкам щодо невідповідності вчинення таких правочинів нормам чинного законодавства, а є фактично оцінкою обставин справи в їх сукупності та доказів на їх підтвердження, за наслідками якої судом зроблено відповідні висновки, а тому посилання скаржника на відсутність порушення вимог закону під час вчинення відповідних дій не є вирішальним під час вирішення такої категорії справ, натомість останній повинен довести саме реальність вчинення таких дій як надання грошових коштів боржнику, та, як наслідок, виникнення зобов`язань за такими правочинами.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального надання таких послуг за договором (схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18), від 01.03.2023 у справі № 910/6210/20).

Крім того, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при вирішенні правової проблеми щодо застосування визначеної статтею 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину у поєднанні з положеннями КУзПБ, що регулюють порядок розгляду заяв кредиторів з їх грошовими вимогами до боржника, у постанові від 01.03.2023 у справі №902/221/22 зауважила на відмінності у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника від вирішення спору у позовному провадженні.

При цьому, визначена приписами статті 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов`язку заявника-кредитора надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог.

Тобто, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов`язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують твердження кредитора щодо надання відповідної позики.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані обставини викликають в інших кредиторів, розпорядника майна та суду обґрунтовані сумніви в реальності та дійсності здійснення внесення ОСОБА_1 у касу ТОВ «Сагітта-Т» готівкових коштів протягом травня 2017 року травня 2018 року у загальному розмірі 5.250.000,00 грн на виконання умов укладених договорів про надання безвідсоткової позики.

Досліджуючи обґрунтованість грошових вимог фізичної особи до боржника на підставі договору оренди, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Статтею 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. Об`єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення). До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частини 1, 3, 6).

Частиною 4 статті 284 ГК України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (частини 1, 4 статті 286 ГК України).

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (стаття 762 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.

За правилами статті 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню в разі, якщо його укладено строком на три і більше років.

Відповідно до статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Тобто законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини). Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акту приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря. Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди.

Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 127/14633/16-ц.

01.08.2018 між ОСОБА_1 як орендодавцем та ТОВ «Сагітта-Т» як орендарем укладено договір оренди, за умовами якого орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення магазину загальною площею 573,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 (далі об`єкт оренди), а орендар зобов`язується прийняти об`єкт оренди та після припинення цього договору повернути об`єкт оренди орендодавцеві (п.1.1 договору оренди).

Об`єкт оренди надається для використання орендарем у підприємницькій діяльності. Орендар самостійно визначає напрями використання об`єкта оренди відповідно до своїх статутних цілей (п.1.2 договору оренди).

Відповідно до пункту 1.3 договору передача об`єкта оренди оформлюється актом приймання-передачі, який підписується сторонами, по одному примірнику для кожної сторони.

У відповідності до пункту 2.1 договору оренди до обов`язків орендаря віднесено, зокрема, використовувати об`єкт оренди згідно з призначенням, зазначеним у п. 1.2 цього договору; після припинення договору повернути об`єкт оренди орендодавцеві; самостійно укласти договори щодо постачання на об`єкт оренди відповідних комунальних послуг (водопостачання, водовідвід, електроенергія, газопостачання тощо) та сплачувати експлуатаційні (комунальні) платежі на підставі виставлених постачальниками комунальних послуг рахунків, або компенсувати орендодавцю витрати на сплату відповідних комунальних послуг (п.п.2.1.5).

Відповідно до пункту 2.4 договору оренди до прав орендодавця віднесено, зокрема, отримувати орендну плату та компенсацію витрат на комунальні послуги.

Розмір орендної плати за об`єкт оренди складає 149032,00 грн на місяць (п.3.1 договору).

Згідно з пунктом 3.2 договору орендна плата сплачується орендарем до 05 числа кожного поточного місяця.

Відповідно до пункту 5.2 договору якщо інше прямо не передбачено цим договором, цей договір може бути розірваний за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Згідно з пунктом 6.1 договору договір набирає чинності з дня його підписання і діє на строк 2 роки 11 місяців.

01.08.2018 між сторонами підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди, відповідно до якого за цим актом та на виконання умов договору оренди від 01.08.2018 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення магазину загальною площею 573,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 .

04.10.2019 між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди від 01.08.2018, у якій вони дійшли згоди розірвати договір оренди від 01.08.2018 з 04.10.2019 (п.1 додаткової угоди).

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди, з моменту набрання чинності цією угодою зобов`язання сторін, що виникли з договору, припиняються і сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та обов`язками, що виникли із договору, крім фінансових. Повернення орендарем об`єкту оренди орендодавцю здійснюється за актом прийому-передачі, який підписується сторонами.

04.10.2019 між сторонами підписано акт приймання-передачі (повернення) об`єкта оренди орендодавцю, відповідно до якого орендар повернув, а орендодавець прийняв нежитлове приміщення магазину загальною площею 573,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 .

Право власності на нежитлове приміщення магазину загальною площею 573,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.05.2014 серії АК№931068.

Як зазначила ОСОБА_1 , ТОВ «Сагітта-Т» у порушення умов договору оренди не сплачувало орендну плату, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за період з серпня 2018 року по вересень 2019 року в сумі 2086448,00 грн.

Тобто, заявниця на підтвердження виникнення грошових зобов`язань боржника за вказаним договором оренди посилається на укладений договір оренди від 01.08.2018 та акт приймання-передачі об`єкта оренди за цією ж датою.

Оцінюючи наявність підстав для виникнення у боржника грошового зобов`язання за цим договором, враховуючи заперечення інших кредиторів та розпорядника майна щодо його дійсності та реальності, враховуючи підвищений стандарт доказування у разі виникнення сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості вимог такого кредитора, колегія суддів зазначає, що надані заявником документи підлягають оцінці судом в сукупності з іншими доказами щодо реальності надання боржнику в оренду нежитлових приміщень за таким договором.

Судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять доказів використання ТОВ «Сагітта-Т» об`єкта оренди, наданого у користування за договором оренди від 01.08.2018, у своїй підприємницькій діяльності, як то зазначено у пункті 1.2 договору, доказів внесення боржником ТОВ «Сагітта-Т» протягом серпня 2018 року по вересень 2019 року платежів зі сплати орендної плати за користування об`єктом оренди у відповідності до пункту 3.2 договору, доказів укладення орендарем договорів щодо постачання на об`єкт оренди відповідних комунальних послуг (водопостачання, водовідвід, електроенергія, газопостачання тощо) та сплати експлуатаційних (комунальних) платежів на підставі виставлених постачальниками комунальних послуг рахунків, або компенсування орендодавцю витрат на сплату відповідних комунальних послуг у відповідності до підпункту 2.1.5 договору.

Тобто, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження реального користування боржником об`єктом оренди з дати укладення цього договору 01.08.2018 та до його повернення, що викликає обґрунтовані сумніви щодо заявлених кредитором на підставі такого правочину грошових вимог.

Відсутні в матеріалах справи й будь-які докази звернення орендодавця до орендаря з вимогами про необхідність сплати орендної плати або компенсування інших витрат на сплату відповідних комунальних послуг до звернення із даною заявою з грошовими вимогами до боржника у січні 2022 року.

Також, з додаткової угоди від 04.10.2019, укладеної сторонами про розірвання договору оренди від 01.08.2018, не вбачається, що така угода укладена у зв`язку з невиконанням орендарем договору оренди в частині сплати орендної плати.

При цьому, як вбачається із заперечень ініціюючого кредитора та розпорядника майна боржника, останні обґрунтовуючи сумнівність заявлених вимог за договором оренди від 01.08.2018 посилались, зокрема, на відсутність станом на 01.08.2018 повноважень директора ТОВ «Сагітта-Т» Чукова В.О. на укладення цього договору.

Як вже було зазначено раніше, до місцевого господарського суду надійшла заява від Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоприбор» (далі ВК ТОВ «Теплоприбор») з грошовими вимогами до боржника в сумі основного боргу 5754210,80 грн, яку ухвалою суду від 08.02.2022 прийнято до розгляду.

В обґрунтування вказаної заяви ВК ТОВ «Теплоприбор» зазначило про те, що між ВК ТОВ «Теплоприбор», як орендодавцем, та ТОВ «Сагітта-Т», як орендарем, укладено договір оренди від 01.08.2018, відповідно до якого орендодавець передав орендареві у строкове платне користування нежиле приміщення 1-го поверху загальною площею 625,5 кв.м, нежиле підвальне приміщення №501 загальною площею 625,3 кв.м, нежиле приміщення 1-го поверху загальною площею 81,6 кв.м та нежиле приміщення загальною площею 252,2 кв.м, за адресою: вул. Балківська, буд. 42, м. Одеса, а орендар прийняв об`єкт оренди згідно акту приймання-передачі від 01.08.2018. Заявник стверджував, що у порушення умов договору оренди від 01.08.2018 ТОВ «Сагітта-Т» не сплачувало орендну плату за період з серпня 2018 по 29.09.2019, у зв`язку з чим утворилась заборгованість з орендної плати в загальному розмірі 5754210,80 грн.

В подальшому, в межах даної справи про банкрутство Закрите акціонерне товариство «Торговий дім «Люксембурзький» в особі ліквідатора Дарієнка Віктора Дмитровича звернулось з відповідним позовом до Господарського суду Луганської області про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 01.08.2018, який укладений між ТОВ «Сагітта-Т» та ВК ТОВ «Теплоприбор».

Рішенням Господарського суду Луганської області від 04.09.2023 у справі №913/866/21(913/162/23), яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2023, задоволено позов Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Люксембурзький» в особі ліквідатора Дарієнка Віктора Дмитровича до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Сагітта-Т», та відповідача-2 Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоприбор», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»; визнано недійсним договір оренди нерухомого майна від 01.08.2018, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сагітта-Т» та Виробничо-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоприбор».

Зі змісту вказаних судових рішень вбачається, що судами під час вирішення даної справи було встановлено, зокрема, такі обставини.

- зі змісту договору оренди від 01.08.2018 слідує, що зі сторони ВК ТОВ «Теплоприбор» він підписаний директором ОСОБА_4 , а зі сторони ТОВ «Сагітта-Т» директором ОСОБА_7 . Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.08.2018, тобто на дату підписання спірного договору, директором ТОВ «Сагітта-Т» була ОСОБА_5 , та лише 08.08.2018 змінився керівник на ОСОБА_7 ;

- відповідно до протоколу допиту свідка від 04.06.2019, наданого відповідачем-1, який здійснювався слідчим Васильківського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області у межах кримінального провадження №12019161470000184 від 05.02.2019, допитаний у якості свідка ОСОБА_7 повідомив про те, що йому невідомо, що він являється засновником та директором ТОВ «Сагітта-Т» і будь-яких інших підприємств, та що в м. Одеса перебував останній раз 20 років тому;

З цих підстав суди дійшли висновку, що надані докази більш переконливо свідчать про те, що договір оренди від 01.08.2018 зі сторони ТОВ «Сагітта-Т» ОСОБА_7 не підписувався взагалі, а відповідачем-2 не було надано жодних доказів на спростування цієї обставини.

Так, частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 5 статті 75 ГПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, зокрема, викладеною у постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Тому, не спростування іншою особою у справі №913/866/21(913/162/23) позовних вимог не позбавляє заявника у справі про банкрутство права під час вирішення його грошових вимог в установленому процесуальним законодавством порядку довести наявність таких повноважень у ОСОБА_7 в якості керівника боржника на укладення відповідного договору оренди від 01.08.2018, у тому числі із доведенням інших обставин, що не були встановлені в зазначеній справі, чим в свою чергу спростувати висновки стосовно відсутності повноважень керівника боржника у такої особи станом на 01.08.2018.

Однак, як вже було зазначено під час розгляду судом першої інстанції грошових вимог ОСОБА_1 до боржника, незважаючи на наявність заперечень ініціюючого кредитора та розпорядника майна щодо відсутності у ОСОБА_7 повноважень керівника станом на дату укладення договору оренди від 01.08.2018, на підставі якого заявлені грошові вимоги кредитора, з посиланням на висновки, викладені у межах справи №913/866/21(913/162/23), заявницею не було надано відповідних доказів на спростування цих обставин, а натомість додані додаткові докази до суду апеляційної інстанції в порушення приписів процесуального законодавства, у зв`язку з чим останні не прийнято судом апеляційної інстанції, про що було зазначено вище.

Зважаючи на викладене заявниця мала можливість, з наданням відповідних обґрунтувань та доказів, спростувати в суді першої інстанції наведені обставини у відповідності до положень ч.5 статті 75 ГПК України, та наданою процесуальною можливістю не скористалась, в зв`язку з чим колегія суддів відхиляє доводи апелянтки про помилковість врахування судом першої інстанції обставин встановлених у рішенні Господарського суду Луганської області від 04.09.2023 у справі №913/866/21 (913/162/23) щодо відсутності станом на 01.08.2018 повноважень директора ТОВ «Сагітта-Т» Чукова В.О. на укладення цього договору, з огляду на те, що вона не була учасником даної справи.

Посилання скаржника на надання до матеріалів справи відповідних доказів (протокол загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Сагітта-Т» №31/07/18 від 31.07.2018, наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Сагітта-Т» №1 від 01.08.2018) щодо наявності статусу керівника у ОСОБА_7 станом на час укладення договору оренди під час розгляду справи №913/866/21(913/162/23) до суду апеляційної інстанції є безпідставним, оскільки під час апеляційного перегляду цієї справи такі докази також не було прийнято судом з підстав порушення порядку їх подання, про що зазначено в постанові Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 у справі №913/866/21(913/162/23), а відтак не подані у встановлений законом або судом строк докази, що мало наслідком їх неприйняття судом апеляційної інстанції до розгляду в межах позовного провадження з іншим складом учасників справи та подані іншою особою, не можуть в подальшому досліджуватись та враховуватись судом першої інстанції під час розгляду грошових вимог ОСОБА_1 до боржника.

Тому наведені обставини, за відсутності доказів на їх спростування, обґрунтовано враховані судом як такі, що викликають сумніви в реальності зобов`язальних відносин між сторонами за договором оренди в сукупності з іншими обставинами даної справи, а саме відсутністю будь-яких доказів на підтвердження фактичного користування боржником об`єктом оренди.

При цьому, дослідивши надані до матеріалів справи виписки по рахунках ТОВ «Сагітта-Т», які в свою чергу фіксують факти виконання господарських операцій, вбачається, що протягом 2017 року та до травня 2018 року боржником на постійній основі здійснювалась діяльність, пов`язана із закупівлею різних видів товарів, проводились розрахунки за надані послуги та виконані роботи. Проте після травня 2018 року такі виписки не містять інформації про рух коштів по рахунках боржника на виконання господарських зобов`язань, пов`язаних зі здійсненням його підприємницької діяльності, чи здійснення на постійній щоденній основі інших транзакцій з використанням цих банківських рахунків, які б свідчили про здійснення боржником такої діяльності (а саме: згідно наданої інформації останні банківські операції у АТ «ПУМБ» по рахунку НОМЕР_8 07.05.2018, АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» по рахунку НОМЕР_2 07.05.2018, ПАТ «ВіЕс Банк» по рахунках №26006000019887, №26057000002199 10.04.2017, ПАТ «МТБ Банк» по рахунку НОМЕР_6 21.05.2018). Виписки по іншим рахункам у ПАТ «МТБ Банк» ( НОМЕР_5 , НОМЕР_4 , НОМЕР_3 ) також не містять таких відомостей.

Також судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що договір оренди від 01.08.2018 з ОСОБА_1 , як і договори оренди від 01.08.2018 з ТОВ «Фірма «Стрелець», від 01.08.2018 №1 та №2 між ТОВ «Сагітта-Т» та ТОВ «Черномор», і визнаний судом недійсним договір оренди з ВК ТОВ «Теплоприбор», укладені в один і той же самий день 01.08.2018 та в період, коли боржник відповідно до наданих податкових документів не здійснював господарську діяльність, про що неодноразово наголошував розпорядник майна, а тому виникають обґрунтовані сумніви в необхідності орендувати ТОВ «Сагітта-Т» нерухоме майно за ціною 149032,00 грн на місяць для використання у своїй підприємницькій діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що вищенаведені обставини в їх сукупності викликають обґрунтовані сумніви в реальності укладення договору оренди від 01.08.2018 між ТОВ «Сагітта-Т» та ОСОБА_1 та його подальшого виконання, а тому зазначений договір не може вважатися належною підставою виникнення у боржника відповідного грошового зобов`язання перед кредитором зі сплати орендної плати у розмірі 2086448,00 грн.

Відтак, аналізуючи обставини справи в їх сукупності, зважаючи на заперечення ініціюючого кредитора та розпорядника майна щодо заявлених ОСОБА_1 грошових вимог до боржника за договорами позики та договором оренди, з підстав наявності в даному випадку сумнівів щодо їх достовірності та реальності, судова колегія також вважає за необхідне зазначити таке.

Стаття 204 Цивільного кодексу України, якою закріплено презумпцію правомірності правочину, жодним чином не нівелюють обов`язок кредитора надати суду докази в обґрунтування заявлених кредиторських вимог, позаяк визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.06.2024 у справі № 910/18166/20.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (див. постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20, від 01.06.2021 у справі № 911/2581/14).

В даному випадку в інших учасників справи та суду виникли мотивовані сумніви щодо обґрунтованості кредиторських вимог, з огляду на кількість підписаних боржником в період з 01.05.2017 по 01.05.2018 аналогічних договорів про надання безвідсоткової позики та 01.08.2018 договорів оренди з фізичними та юридичними особами (а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ВК ТОВ «Теплоприбор», ТОВ «ЧЕРНОМОР», ТОВ «Фірма «Стрелець», ТОВ «Мегаполіс-Південь»), які звернулися з окремими заявами про визнання грошових вимог в межах справи № 913/866/21 про банкрутство ТОВ «Сагітта-Т».

При цьому, як обґрунтовано звертав увагу розпорядник майна та ініціюючий кредитор викликають також сумніви такі обставини:

- згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_4 станом на даний час є керівником та засновником ВК ТОВ «Теплоприбор», ТОВ «ЧЕРНОМОР», ТОВ «Фірма «Стрелець», а також представником ТОВ «Мегаполіс-Південь» (повноваження: Вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (згідно статуту)). Крім того, ОСОБА_4 перебуває у родинних стосунках з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;

- згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 станом на даний час є засновником ВК ТОВ «Теплоприбор», ТОВ «ЧЕРНОМОР», ТОВ «Фірма «Стрелець». Крім того, ОСОБА_1 перебуває у родинних стосунках з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ;

- ОСОБА_3 перебуває у родинних стосунках з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ;

- згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_5 до 08.08.2018 була керівником ТОВ «Сагітта-Т», на даний час є керівником та засновником ТОВ «Мегаполіс-Південь».

Усі вищезазначені фізичні та юридичні особи до січня 2022 року не вчиняли жодних дій спрямованих на погашення простроченої заборгованості перед ними, не надсилали письмові повідомлення боржнику про необхідність погашення заборгованості та інформацію про наслідки такого непогашення; відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства не ініціювали банкрутство підприємства.

Дослідивши вказані обставини у сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та неспростованого заявником сумніву щодо реальності виникнення господарських зобов`язань за договорами позики та договором оренди від 01.08.2018 стосовно фактичного отримання боржником грошових коштів та об`єкта оренди в користування, а тому визнання грошових вимог ОСОБА_1 на підставі таких договорів створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника та порушує права та інтереси інших добросовісних кредиторів.

Відтак, апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання грошових вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Сагітта-Т» в сумі основного боргу 7336448,00 грн (заборгованість за договорами позики в сумі 5250000,00 грн та заборгованість за договором оренди в сумі 2086448,00 грн, судовий збір у сумі 4962,00 за подання заяви з грошовими вимогами до боржника), у зв`язку з їх недоведеністю заявником, а тому такі вимоги правомірно повністю відхилені судом.

Наведене свідчить, що доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування в оскаржуваній частині.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а ухвали Господарського суду Луганської області від 14.05.2024 у справі №913/866/21 в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сагітта-Т» у сумі основного боргу в розмірі 7336448,00 грн - без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Луганської області від 14.05.2024 у справі №913/866/21 в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сагітта-Т» у сумі основного боргу в розмірі 7336448,00 грн залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 09.09.2024.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Л.М. Здоровко


Суд	Східний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	29.08.2024
Оприлюднено	11.09.2024
Номер документу	121473406
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: банкрутство юридичної особи

Білоусова Ярослава Олексіївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 29.08.2024 по справі 913/866/21СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —913/866/21

Постанова від 29.08.2024

Постанова
від 29.08.2024 по справі 913/866/21
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД