Ухвала

від 04.09.2024 по справі 912/1377/23

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 вересня 2024 року

м. Київ

Справа № 912/1377/23

Провадження № 12-45гс24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачаУркевича В. Ю.,

суддів Банаська О. О.,Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Шевцової Н. В.

перевірила наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду

справи № 912/1377/23

за позовом Фермерського господарства «Рис-К»

до держави Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

про стягнення 1 655 976,26 грн

за касаційною скаргою Фермерського господарства «Рис-К»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20 березня 2024 року (головуючий суддя Чус О. В., судді Кощеєв І. М., Дармін М. О.) і

ВСТАНОВИЛА:

1. Фермерське господарство «Рис-К» (далі - ФГ «Рис-К») звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до держави Україна в особі Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадстру) про стягнення з Державного бюджету України на свою користь збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 1 655 976,26 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані вчиненням ГУ Держгеокадстру протиправних дій, які призвели до неможливості використання ФГ «Рис-К» орендованої земельної ділянки, що спричинило завдання господарству збитків у формі упущеної вигоди.

3. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15 листопада 2023 року позов задоволено, а додатковим рішенням цього суду від 29 листопада 2023 року стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати на загальну суму 63 690,64 грн, які складаються з витрат на сплату судового збору в розмірі 24 839,64 грн, витрат на підготовку експертних висновків у розмірі 8 634,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 217,00 грн.

4. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції на підставі рішення у справі № 912/687/17 встановив, що відповідач не дотримався вимог пункту 12 статті 186 Земельного кодексу України під час поділу земельної ділянки, яка перебувала в орендному користуванні у позивача, отже, в діях відповідача є ознаки протиправної поведінки; до закінчення строку договору оренди землі орендована земельна ділянка з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 припинила своє існування як об`єкт цивільних прав у результаті дій відповідача, таким чином, відповідач порушив своє зобов`язання; суд установив, що доходи, які позивач міг отримати від користування орендованою земельною ділянкою, не є абстрактними і дійсно були б ним отримані, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною та достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримати; позивач також довів факти вжиття ним заходів для одержання таких доходів, а саме: позивач ініціював судові провадження задля можливості користування орендованою земельною ділянкою (№ 912/687/17, № 912/4371/16, № 398/758/21); у цій справі протиправна дія відповідача, виражена у поділі орендованої відповідачем земельної ділянки та передачі землі у приватну власність, спричинила припинення існування земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 як об`єкта цивільних прав, порушення відповідачем договору оренди землі, позбавила позивача можливості користуватися орендованою земельною ділянкою та отримати від цього дохід; судом встановлено всі елементи складу цивільного правопорушення, в тому числі визнаний доведеним розмір шкоди, на підтвердження чого позивачем наданий експертний висновок Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати від 25 липня 2023 року № 246 та від 26 липня 2023 року № В-246/2.

5. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20 березня 2024 року рішення і додаткове рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові та про відмову в задоволенні заяви ФГ «Рис-К» про ухвалення додаткового рішення.

6. Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд, зокрема, виходив з того, що позивачем не доведено наявність збитків у заявленому до стягнення розмірі на підставі висновків Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати, та зазначив, що такі висновки не є беззаперечними доказами про завдання збитків і підставою для їх відшкодування з урахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 922/3928/20 та від 10 листопада 2022 року у справі № 910/7511/20, щодо необхідності врахування компенсаційної функції при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди; покладення лише чистого прибутку в основу розрахунку упущеної вигоди призведе до недотримання іншого критерію визначення (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди - критерію компенсаційності відшкодування збитків; окрім того, у вказаних висновках відсутні обов`язкові відомості про експерта, якому доручено проведення експертного дослідження, його освіту, наявність у нього наукового ступеня, вченого звання, прізвище, ім`я та по батькові, кваліфікація (експертна спеціальність), свідоцтво про присвоєння (та останнє підтвердження) кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи; експертний висновок складено не експертом, а оцінювачем. Суд апеляційної інстанції також наголосив на відсутності в матеріалах справи акта визначення розміру збитків, затвердженого відповідним органом державної влади чи місцевого самоврядування, як це передбачено Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284.

7. ФГ «Рис-К» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20 березня 2024 року, а рішення та додаткове рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15 листопада 2023 року та 29 листопада 2023 року відповідно - залишити в силі.

8. Підставою касаційного оскарження ФГ «Рис-К» визначило пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

9. Так, ФГ «Рис-К» зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 червня 2017 року у справі № 923/2075/15, від 14 листопада 2018 року у справі № 692/1276/14-ц, від 13 грудня 2018 року у справі № 692/231/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 701/660/17, від 15 липня 2020 року у справі № 359/9892/17, від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 910/14341/18, від 11 лютого 2021 року у справі № 910/18996/16, від 11 листопада 2021 року у справі № 910/7511/20 та від 08 грудня 2021 року у справі № 923/1435/20.

10. ФГ «Рис-К» також стверджує, що у судовій практиці Верховного Суду відсутній правовий висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах про стягнення збитків у формі упущеної вигоди у випадку поділу та передачі орендодавцем земельної ділянки під час судового розгляду спору про поновлення договору оренди землі у контексті причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями та наявністю збитків.

11. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 13 травня 2024 року, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФГ «Рис-К», призначив здійснити перегляд постанови у відкритому судовому засіданні та надав відповідачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

12. Ухвалою від 17 липня 2024 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду справу № 912/1377/23 за касаційною скаргою ФГ «Рис-К» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20 березня 2024 року передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України.

13. Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що вважає за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 692/1276/14-ц, від 13 грудня 2018 року та від 19 лютого 2020 року у справі № 701/660/17, про те, що при відшкодуванні збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержання ними доходів, які завдані останнім у межах правовідносин з оренди землі, слід застосовувати Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти в галузі земельних відносин, які є спеціальним законодавством.

14. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду стверджує, що із системного аналізу норм статей 152, 156, 157 Земельного кодексу України вбачається, що відшкодування власникам землі та землекористувачам збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок в порядку статті 157 Земельного кодексу України здійснюється лише у разі неможливості користування земельними ділянками у зв`язку з: вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан, використанням земельних ділянок для потреб нафтової галузі або для потреб надрокористування.

15. У всіх інших випадках, на думку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, відшкодування збитків (упущеної вигоди) власникам землі та землекористувачам внаслідок тимчасового невикористання земельної ділянки здійснюється на підставі загальних норм цивільного та господарського законодавства про відшкодування шкоди.

16. Утім, як зазначає Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справах № 692/1276/14-ц, № 701/660/17 та № 692/231/16-ц дотримується правової позиції, що у питанні відшкодування збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, зокрема у зв`язку з неповерненням земельної ділянки після закінчення строку дії договору оренди та продовженням здійснення самостійного обробітку земельної ділянки за відсутності договірних відносин, слід керуватися статтею 157 Земельного кодексу України, відповідно до положень частини третьої якої порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

17. У свою чергу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначає, що у разі завдання особі шкоди у зв`язку з неможливістю використання земельної ділянки внаслідок закінчення строку дії договору оренди (неповернення земельної ділянки землекористувачем, фактичного користування земельною ділянкою за відсутності договірних відносин, неможливості використання земельної ділянки землекористувачем у період існування спору щодо продовження строку дії договору) слід керуватися положеннями статей 22, 1166 Цивільного кодексу України та статей 224, 225 Господарського кодексу України.

18. Звідси, з огляду на виконання функцій із забезпечення сталості та єдності судової практики справа № 912/1377/23, на думку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від правових висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 692/1276/14-ц, від 13 грудня 2018 року у справі № 692/231/16-ц та від 19 лютого 2020 року у справі № 701/660/17.

19. Велика Палата Верховного Суду вважає, що немає підстав для передачі справи на її розгляд з огляду на таке.

20. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду (частина третя статті 302 Господарського процесуального кодексу України).

21. Як уже зазначалося, передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 692/1276/14-ц, від 13 грудня 2018 року у справі № 692/231/16-ц та від 19 лютого 2020 року у справі № 701/660/1.

22. При цьому висновок щодо застосування норми права має стосуватися саме подібних правовідносин.

23. Для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення.

24. Велика Палата Верхового Суду звертає увагу на те, що слово «подібний» в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова).Тому термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів.

25. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

26. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об'єкт.

27. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

28. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід виходити з того, які правовідносини є спірними, порівнювати права та обов'язки сторін цих правовідносин відповідно до правового чи їх договірного регулювання з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

29. Так, у справі № 692/1276/14-ц розглядався позов фізичних осіб до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю про відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняття земельної ділянки, стягненням орендної плати за 2013 рік з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних, пені та відшкодування моральної шкоди.

30. Позов у справі № 692/1276/14-ц обґрунтований тим, що до спливу строку дії договору оренди землі позивачі направили відповідачу листи, в яких попередили його, що після закінчення строку дії договору продовжувати співпрацю з ним не будуть, а тому просили не використовувати їх земельні ділянки. Однак відповідач земельні ділянки їм не повернув, а надіслав листи з вимогою про виготовлення технічної документації щодо визначення меж у натурі, а в разі відмови вимагав компенсувати витрати, понесені товариством на обробку землі єдиним масивом, та продовжував використовувати їх земельні ділянки.

31. Предметом позову у справі № 692/231/16-ц були вимоги фізичних осіб до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

32. Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі № 692/231/16-ц, позивачі посилалися на те, що вони є власниками земельних ділянок, які були передані відповідачу в оренду на 5 років, уклавши при цьому договори оренди, строк дії яких завершувався 25 грудня 2013 року. Оскільки їх не влаштовували умови оренди, позивачі вирішили не продовжувати після 2013 року дію вказаних договорів, про що письмово повідомили сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю, однак відповідач не повернув земельні ділянки і надіслав позивачам листи з вимогою про виготовлення технічної документації та виділення земельних ділянок в натурі. Через порушення їхніх прав як землевласників позивачі просили стягнути з відповідача заподіяні збитки у зв`язку з неодержаними доходами за час тимчасового невикористання земельних ділянок у 2014 році.

33. У справі № 701/660/17 товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до суду з позовом до фізичних осіб із вимогами про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення збитків.

34. Підставами позову у справі № 701/660/17 стало те, що, незважаючи на укладені між позивачем та відповідачами договори оренди земельних ділянок, відповідачі самостійно обробляють земельні ділянки, передані в оренду. У зв`язку із цим позивач вважав, що відповідачі своїми діями завдали йому збитки у вигляді прямих витрат підприємства на підготовку земельної ділянки до використання за призначенням, закупівлю посівного матеріалу та у вигляді доходу, який могло б отримати підприємство у разі належного виконання умов договору.

35. Натомість у справі № 912/1377/23, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з позовом звернулося фермерське господарство до ГУ Держгеокадастру з вимогою про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих діями відповідача з поділу та передачі у власність фізичним особам земельної ділянки, щодо продовження договору оренди якої тривав судовий розгляд спору.

36. Таким чином, у справах, від правових висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у яких вважає необхідним відступити колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, правовідносини виникли щодо відшкодування шкоди, завданої тимчасовим невикористанням земельних ділянок, натомість у справі № 912/1377/23, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, позивач просить стягнути збитки, завдані неправомірним поділом спірної земельної ділянки (враховуючи обставини надання новоутворених земельних ділянок у власність іншим фізичним особам), а не тимчасовим обмеженням позивача у використанні земельної ділянки.

37. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що правовідносини у справах № 692/1276/14-ц, № 692/231/16-ц та № 701/660/1 не є подібними з правовідносинами, що виникли у справі № 912/1377/23, а звідси підстави для передачі цієї справи на її розгляд відсутні.

38. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за змістом частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія суддів вважає за необхідне відступити саме від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а не від будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови.

39. Так, у справах № 692/1276/14-ц, № 692/231/16-ц та № 701/660/17 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 14 листопада 2018 року, від 13 грудня 2018 року та від 19 лютого 2020 року відповідно не викладав висновок щодо того, що при відшкодуванні збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів, які завдані останнім у межах правовідносин з оренди землі, слід застосовувати Земельний кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, які є спеціальним законодавством.

40. Звідси, викладені в ухвалі від 17 липня 2024 року у справі № 912/1377/23 доводи Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про необхідність відступу від правових висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 692/1276/14-ц, від 13 грудня 2018 року у справі № 692/231/16-ц та від 19 лютого 2020 року у справі № 701/660/1 не обґрунтовують підстав розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду.

41. Відповідно до частини шостої статті 303 Господарського процесуального кодексу України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

42. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи № 912/1377/23 на її розгляд і про повернення справи відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду в порядку частини шостої статті 303 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

справу № 912/1377/23 за позовом Фермерського господарства «Рис-К» до держави Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про стягнення 1 655 976,26 грн за касаційною скаргою Фермерського господарства «Рис-К» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20 березня 2024 в цій справі - повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачВ. Ю. УркевичСудді: О. О. Банасько О. В. Кривенда О. Л. Булейко М. В. Мазур І. А. Воробйова С. Ю. Мартєв М. І. Гриців К. М. Пільков Ж. М. Єленіна С. О. Погрібний І. В. Желєзний О. В. Ступак Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач В. В. Король Н. В. Шевцова