Постанова

від 13.11.2024 по справі 912/1377/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 912/1377/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Мачульський Г. М.,

секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Рис-К" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024 (колегія суддів: Чус О. В., Дармін М. О., Кощеєв І. М.) у справі

за позовом Фермерського господарства "Рис-К" до Держави Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про стягнення 1 655 976,26 грн,

за участю представників:

позивача - Боруш А. О.,

відповідача - Гайворонська М. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Фермерське господарство "Рис-К" (далі - ФГ "Рис-К") звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Держави України в особі Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) про стягнення з Державного бюджету України на свою користь збитків у вигляді упущеної вигоди на суму 1 655 976,26 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані вчиненням ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області протиправних дій, які призвели до неможливості використання ФГ "Рис-К" орендованої земельної ділянки, що спричинило завдання господарству збитків у формі упущеної вигоди.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 05.12.2006 між Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області (орендодавець) та ФГ "Рис-К" (орендар) укладено договір оренди (надалі - договір), за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Недогарівської сільської ради, кадастровий номер 3520385200:02:000:9018, загальною площею 17,72 га, в тому числі ріллі - 17,72 га.

4. Згідно з пунктом 7 договору його укладено на 5 років.

5. Договір зареєстрований у Олександрійському районному відділі КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.12.2006 за № 47.

6. Так, після закінчення дії договору оренди землі від 05.12.2006 орендодавець та орендар не дійшли згоди щодо поновлення договору та не підписали додаткову угоду до нього.

7. Не погодившись з цим, ФГ "Рис-К" звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання поновленим договору, визнання укладеною додаткової угоди.

8. В межах вказаної справи № 912/687/17 позивачем було подано до суду заяву про забезпечення позову, але ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.05.2017 у її задоволенні відмовлено, заборони на розпорядження земельною ділянкою не було.

9. Протягом судового процесу у справі № 912/687/17 земельна ділянка з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 в Національній кадастровій системі обліковувалася як вільна, тому, в межах норм безоплатної приватизації та на підставі розроблених проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (земель запасу) у власність, 21.09.2017 сформовано 9 земельних ділянок та, відповідно, земельна ділянка з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 була перенесена до архівного шару Державного земельного кадастру.

10. Справа № 912/687/17 розглядалась судами неодноразово.

11. Остаточне рішення у справі № 912/687/17 було прийнято Центральним апеляційним господарським судом у постанові від 21.01.2021, якою рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.09.2020 залишено без змін, визнано поновленим договір оренди землі від 05.12.2006 та визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 05.12.2006. Таким чином, договір оренди поновлено на той самий строк - на п`ять років (до 31.10.2021) та на тих самих умовах.

12. У постанові Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2021 у справі № 912/687/17 зазначено: "Матеріалами справи підтверджується, що у процесі її розгляду земельна ділянка з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 є поділеною, внаслідок чого сформовано інші земельні ділянки, яким присвоєно інші кадастрові номери, та які надано у власність фізичним особам для ведення особистого селянського господарства, які в подальшому передані в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Грін-Терра".

Тобто, земельна ділянка, про поновлення договору оренди землі якої подано позов у цій справі, була поділена в її межах на 12 інших земельних ділянок і ці дії були здійснені відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом та вже під час розгляду справи в судах до прийняття остаточного рішення у цьому спорі.

Відповідно до пункту 12 статті 186 Земельного кодексу України у разі поділу, об`єднання власником земельної ділянки, що перебуває у користуванні, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок погоджується із землекористувачем.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем не дотримано вимог пункту 12 статті 186 Земельного кодексу України під час поділу земельної ділянки, яка перебувала в орендному користуванні у позивача за договором від 19.12.2006".

13. Після прийняття 21.01.2021 Центральним апеляційним господарським судом остаточного рішення у справі про поновлення договору оренди землі, ФГ "Рис-К" вживало заходів щодо витребування земельної ділянки, яка є предметом договору оренди землі.

14. Так, ФГ "Рис-К" 11.02.2021 звернулось до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ТОВ "Торговий Дім "Грін-Терра" про визнання недійсними договорів оренди землі та витребування земельних ділянок на праві оренди відповідно до договору оренди землі, поновленому судовими рішеннями у справі № 912/687/17.

15. Зважаючи на поділ орендованої позивачем земельної ділянки та надання новоутворених земельних ділянок у власність іншим фізичним особам, позивач так і не зміг реалізувати свої права за договором оренди від 05.12.2006 зі змінами.

16. За доводами позивача, відповідач заподіяв йому збиток у вигляді упущеної вигоди за період з 2018 по 2021 роки включно в розмірі 1 655 976,26 грн (розрахунок здійснений з врахуванням експертних висновків від 25.07.2023 № 246 та від 26.07.2023 № 246/2), що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

17. 15.11.2023 Господарський суд Кіровоградської області ухвалив рішення про задоволення позову, а 29.11.2023 - додаткове рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати на загальну суму 63 690,64 грн, які складаються з витрат на сплату судового збору в розмірі 24 839,64 грн, витрат на підготовку експертних висновків у розмірі 8 634,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 217,00 грн.

18. Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції на підставі рішення у справі № 912/687/17 встановив, що відповідач не дотримався вимог пункту 12 статті 186 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) під час поділу земельної ділянки, яка перебувала в орендному користуванні у позивача, отже, в діях відповідача є ознаки протиправної поведінки; до закінчення строку договору оренди землі орендована земельна ділянка з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 припинила своє існування як об`єкт цивільних прав у результаті дій відповідача, таким чином, відповідач порушив своє зобов`язання; суд установив, що доходи, які позивач міг отримати від користування орендованою земельною ділянкою, не є абстрактними і дійсно були б ним отримані, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною та достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримати; позивач також довів факти вжиття ним заходів для одержання таких доходів, а саме: позивач ініціював судові провадження задля можливості користування орендованою земельною ділянкою (№ 912/687/17, № 912/4371/16, № 398/758/21); у цій справі протиправна дія відповідача, виражена у поділі орендованої відповідачем земельної ділянки та передачі землі у приватну власність, спричинила припинення існування земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 як об`єкта цивільних прав, порушення відповідачем договору оренди землі, позбавила позивача можливості користуватися орендованою земельною ділянкою та отримати від цього дохід; судом встановлено всі елементи складу цивільного правопорушення, в тому числі визнаний доведеним розмір шкоди, на підтвердження чого позивачем наданий експертний висновок Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати від 25.07.2023 № 246 та від 26.07.2023 № В-246/2.

19. 20.03.2024 Центральний апеляційний господарський суд прийняв постанову про скасування цих судових рішень місцевого господарського суду та ухвалив нове - про відмову у позові та про відмову в задоволенні заяви ФГ "Рис-К" про ухвалення додаткового рішення.

20. Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд, зокрема, виходив з того, що позивачем не доведено наявність збитків у заявленому до стягнення розмірі на підставі висновків Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати, та зазначив, що такі висновки не є беззаперечними доказами про завдання збитків і підставою для їх відшкодування з урахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20 та від 10.11.2022 у справі № 910/7511/20, щодо необхідності врахування компенсаційної функції при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди; покладення лише чистого прибутку в основу розрахунку упущеної вигоди призведе до недотримання іншого критерію визначення (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди - критерію компенсаційності відшкодування збитків; окрім того, у вказаних висновках відсутні обов`язкові відомості про експерта, якому доручено проведення експертного дослідження, його освіту, наявність у нього наукового ступеня, вченого звання, прізвище, ім`я та по батькові, кваліфікація (експертна спеціальність), свідоцтво про присвоєння (та останнє підтвердження) кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи; експертний висновок складено не експертом, а оцінювачем. Суд апеляційної інстанції також наголосив на відсутності в матеріалах справи акта визначення розміру збитків, затвердженого відповідним органом державної влади чи місцевого самоврядування, як це передбачено Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 (далі - Порядок № 284).

Короткий зміст касаційної скарги

21. Фермерське господарство "Рис-К" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

22. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на ухваленні судових рішень без урахування правових позицій Верховного Суду, викладених ним у касаційній скарзі.

23. Так, ФГ "Рис-К" зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.06.2017 у справі № 923/2075/15, від 14.11.2018 у справі № 692/1276/14-ц, від 13.12.2018 у справі № 692/231/16-ц, від 19.02.2020 у справі № 701/660/17, від 15.07.2020 у справі № 359/9892/17, від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 910/14341/18, від 11.02.2021 у справі № 910/18996/16, від 11.11.2021 у справі № 910/7511/20 та від 08.12.2021 у справі № 923/1435/20.

24. Скаржник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема, про стягнення збитків у формі упущеної вигоди у випадку поділу та передачі орендодавцем земельної ділянки під час судового розгляду спору про поновлення договору оренди землі у контексті причинно-наслідкового зв`язку між неправомірними діями та наявністю збитків.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

25. ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального права при вирішенні спору.

Позиція Верховного Суду

26. Спірним питанням у цій справі є висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності чи відсутності підстав для здійснення відшкодування збитків (упущеної вигоди) позивачу як землекористувачу земельної ділянки, який був позбавлений можливості її обробляти та отримувати дохід внаслідок неправомірних дій відповідача з поділу та передачі у власність фізичним особам земельної ділянки під час судового розгляду спору про поновлення договору оренди землі.

27. За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

28. Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

29. Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

30. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

31. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

32. У справі, яка розглядається, ФГ "Рис-К" звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог посилається на положення статей 224, 225 ГК, статей 22, 1173, 1174 ЦК України, статей 152, 156 ЗК України, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення збитків зауважує, що внаслідок неправомірних дій ГУ Держгеокадастру, виражених у поділі з порушенням вимог статті 186 ЗК України земельної ділянки, яка перебувала в орендному користуванні позивача, та передачі її частини у приватну власність фізичних осіб, ФГ "Рис-К" позбавлений можливості у використанні земельної ділянки, внаслідок чого позивач не отримав доходів, які міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено.

33. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачено статтею 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.

34. Разом з тим спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України.

35. Згідно із частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

36. Частиною першою статті 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

37. Таким чином статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними нормами і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено в пунктах 5.9, 5.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

38. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії. Незаконними діями органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування є дії, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції зазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності заподіювача шкоди повинна бути доведена.

39. Судами установлено протиправність поведінки відповідача, що підтверджується судовими рішеннями у справі № 912/687/17, якими встановлено, що ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області не дотримано вимоги пункту 12 статті 186 ЗК України під час поділу земельної ділянки, яка перебувала в орендному користуванні у ФГ "Рис-К". Суди дійшли до висновку про те, що відповідач діяв з порушенням принципу добросовісності (стаття 3 ЦК України), оскільки використав свої повноваження (поділ орендованої земельної ділянки з подальшою передачею новоутворених земельних ділянок у приватну власність) на шкоду своєму контрагенту за договором оренди землі від 19.12.2006 № 47 із змінами від 31.10.2011, строк дії якого не скінчився.

40. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд вказав на відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність збитків (упущеної вигоди) на суму 1 655 976,26 грн з огляду на відсутність в матеріалах справи акту визначення розміру збитків, затвердженого відповідним органом державної влади чи місцевого самоврядування, як це передбачено чинним Порядком № 284, а також зважаючи на те, що надані позивачем експертні висновки від 25.07.2023 № 246 та від 26.07.2023 № 246/2 складені не експертом, а оцінювачем.

41. Так, підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України.

42. Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

43. Стаття 156 ЗК України передбачає, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

44. Відповідно до частини першої статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

45. При цьому частиною третьою статті 157 ЗК України передбачено, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

46. Слід зазначити, що норми статей 1173, 1174 ЦК України та статей 156, 157 ЗК України регулюють різні відносини та призначені для різних випадків відшкодування шкоди (упущеної вигоди), яка завдана незаконними рішеннями, діями (бездіяльністю) органів державної влади, органів місцевого самоврядування або їх посадової/службової особи (статті 1173, 1174 ЦК України), та яка завдана внаслідок неможливості одержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки з підстав, наведених у статті 156 ЗК України.

47. Наведене унеможливлює одночасне застосування норм статей 1173, 1174 ЦК України та статей 156, 157 ЗК України при вирішенні питання про відшкодування збитків та визначення їх розміру, зокрема, у разі неправомірного поділу та передачі орендодавцем земельної ділянки державної або комунальної власності у власність або оренду іншим фізичним та/або юридичним особам за відсутності згоди на це землекористувача.

48. Колегія суддів також звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", якою керувався апеляційний суд при винесенні оскаржуваної постанови, встановлено порядок відшкодування збитків, зокрема, при тимчасовому зайнятті земельних ділянок з дозволу або за згодою землекористувача та за відсутності ознак протиправності дій органу державної влади або органу місцевого самоврядування, що призвели до тимчасової неможливості або обмеження використання земельної ділянки. У такому разі збитки визначаються комісіями, створеними районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад або за угодою між власниками землі або землекористувачами та підприємствами, установами й організаціями.

49. Проте у справі, що переглядається, позивач просить стягнути збитки, завдані поділом спірної земельної ділянки Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області, який здійснено з порушенням положень статті 186 ЗК України (тобто завдання збитків внаслідок неправомірних дій органу державної влади), а не тимчасовим обмеженням позивача у використанні земельної ділянки.

50. Отже, оскільки неможливість використання позивачем земельної ділянки не пов`язане з передбаченими статтею 156 ЗК України обставинами, а наслідком неправомірного поділу спірної земельної ділянки (враховуючи обставини надання новоутворених земельних ділянок у власність іншим фізичним особам) є повне, а не тимчасове обмеження позивача у її використанні, підстави для застосування у даному випадку положень статті 157 ЗК України та постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 щодо порядку відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам - відсутні.

51. В свою чергу, зважаючи на те, що збитки завдані саме внаслідок неправомірних дій відповідача як суб`єкта владних повноважень, це є підставою для відповідальності останнього в порядку статті 1173 ЦК України.

52. За таких обставин Верховний Суд доходить до висновку про те, що оскільки норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини (стаття 1173 ЦК України), не встановлюють обов`язку позивача підтвердити свої вимоги розрахунками, зробленими відповідно до Порядку № 284, апеляційний суд помилково застосував під час розгляду даної справи положення частини третьої статті 157 ЗК України, які передбачають обов`язковість визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Тому помилковим є висновок апеляційного суду про недоведеність позивачем розміру збитків з огляду, зокрема, на відсутність в матеріалах справи акту визначення розміру збитків, затвердженого відповідним органом державної влади чи місцевого самоврядування, як це передбачено Порядком № 284.

53. Що стосується посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 14.06.2017 у справі № 923/2075/15, від 14.11.2018 у справі № 692/1276/14-ц, від 13.12.2018 у справі № 692/231/16-ц, від 19.02.2020 у справі № 701/660/17, від 15.07.2020 у справі № 359/9892/17 стосовно застосування положень статей 156, 157 ЗК України та Порядку № 284, то Суд не приймає їх до уваги, оскільки спори у наведених вище справах виникли з приводу відшкодування збитків, заподіяних унаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

54. Натомість у справі № 912/1377/23, яка переглядається, з позовом звернулося фермерське господарство до ГУ Держгеокадастру з вимогою про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих неправомірними діями відповідача з поділу та передачі у власність фізичним особам земельної ділянки, щодо продовження договору оренди якої тривав судовий розгляд спору.

55. Таким чином правовідносини у справах № 923/2075/15, № 692/1276/14-ц, № 692/231/16-ц, № 701/660/17, № 359/9892/17 щодо відшкодування шкоди, завданої тимчасовим невикористанням земельних ділянок внаслідок самовільного їх заняття, не є подібними з правовідносинами, що виникли у справі № 912/1377/23, у якій позивач просить стягнути збитки, завдані неправомірним поділом спірної земельної ділянки, а не тимчасовим обмеженням позивача у використанні земельної ділянки.

До аналогічного висновку щодо неподібності справ № 692/1276/14-ц, № 692/231/16-ц, № 701/660/17 зі справою, що переглядається, дійшла й Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 04.09.2024 у справі № 912/1377/23.

56. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

57. Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

58. Судова колегія звертає увагу, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди як форма цивільно-правової відповідальності застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів, та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнових вигод, які потерпіла особа могла б мати, якби її суб`єктивне право не було порушеним (невизнаним).

59. Відтак, справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора.

60. Застосування принципу справедливості передбачено і нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пунктом 1 статті 6 якої гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

61. Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що одним із елементів передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення від 23.10.1985 у справі "Бентем проти Нідерландів").

62. Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 9 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

63. З огляду на наведене, при визначенні конкретного розміру упущеної вигоди, суду належить враховувати наведені принципи і засади цивільного законодавства та у разі неможливості точно встановити розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, який заявлено до стягнення з боржника (не факт наявності, а саме розмір) керуючись принципом справедливості визначити розмір таких збитків з урахуванням усіх обставин конкретної справи.

64. Такий висновок викладений у постанові від 08.12.2021 у справі № 923/1435/20, на яку посилається скаржник, та у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.

65. Близький за своєю суттю підхід щодо визначення справедливого розміру збитків застосований у рішеннях Європейського суду з прав людини від 11.06.2020 у справі "UGRINOVA AND SAKAZOVA v. BULGARIA", від 15.04.2021 у справі "PORБZIK v. HUNGARY", в яких суд, зважаючи на неможливість (ускладненість) точного розрахунку розміру заявлених матеріальних збитків визначив з урахуванням обставин справи справедливий розмір таких збитків керуючись критерієм справедливості.

66. Таким чином, відмова у стягненні упущеної вигоди з підстав не доведення позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків не узгоджується із наведеним вище принципом справедливості, засадами цивільного законодавства та призводить до втрати захисної і відновлювальної функції відшкодування збитків.

67. Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

68. Так, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок неправомірного поділу відповідачем земельної ділянки, позивач протягом 2018- 2021 років не мав можливість обробляти орендовану земельну ділянку з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018, у результаті чого не зміг отримати прибуток від реалізації врожаю.

69. Суд першої інстанції на підставі зібраних у справі доказів, здійснивши їх оцінку в сукупності з встановленими обставинами справи, дійшов до висновок про те, що враховуючи розмір грошових коштів, які позивач міг отримати від продажу сільськогосподарських культур на орендованій земельній ділянці, та розмір витрат, які він при цьому мав понести, сума упущеної вигоди складає 165 5976,26 грн.

70. За висновком суду першої інстанції позивач розрахував збитки, виходячи з фактичних даних. Так, зокрема, доводячи можливість обробітку землі, позивач надав суду докази існування у фермерського господарства права власності на сільськогосподарську техніку, а подані позивачем до територіальних органів Держстату у 2018- 2021 роках звіти про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду підтверджують обсяги виробництва ФГ "Рис-К" зернових та технічних культур у вказаний період.

71. При цьому Верховний Суду погоджується з доводами місцевого суду про те, що відповідач, заперечуючи проти розміру збитків, які просить стягнути позивач, та ставлячи під сумнів висновки Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати, іншого розміру збитків не доводить. Реалізуючи принцип змагальності сторін, відповідач також не ініціював проведення у справі судової експертизи, а клопотання про витребування судом інформації від Головного управління статистики у Кіровоградській області про дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), витрати, фінансовий результат до оподаткування, податок на прибуток, чистий прибуток (збиток) ФГ "Рис-К" подав після закриття підготовчого провадження у справі. Також відповідачем не було надано відповідного контррозрахунку під час розгляду справи, а також не було спростовано наведений розрахунок.

72. Верховний Суд додатково наголошує на тому, що відмова у стягненні упущеної вигоди з формальних підстав не доведення позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків, за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою, не узгоджується із наведеним вище принципом справедливості та фактично призводить до втрати захисної і відновлювальної функції відшкодування збитків.

73. При цьому, як правильно вказав місцевий господарський суд, у даній справі протиправна дія відповідача, виражена у поділі орендованої позивачем земельної ділянки та передачі землі у приватну власність, спричинила припинення існування земельної ділянки з кадастровим номером 3520385200:02:000:9018 як об`єкта цивільних прав, порушення відповідачем договору оренди землі, і позбавила позивача можливості користуватися орендованою земельною ділянкою та отримати від цього дохід. Отже, існує причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою.

74. За таких обставин, оскільки в ході касаційного провадження за касаційною скаргою позивача підтвердилася наявність підстав касаційного оскарження, визначена пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, обґрунтованими виявилися доводи скаржника про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, то колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

75. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (пункт 4 частини 1 статті 308 ГПК України).

76. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

77. Оскільки суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму матеріального права і скасував судове рішення, яке відповідає закону, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Рис-К" задовольнити.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024 скасувати, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 15.11.2023 у справі № 912/1377/23 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Н. О. Волковицька

Суддя Г. М. Мачульський