Ухвала

від 03.09.2024 по справі 752/5423/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №752/5423/23 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/225/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діяв в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , з доповненнями захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 30 березня 2023 року, щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

яка підозрюється у кримінальному провадженні № 42022100000000178 від 09.05.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 110-2 КК України,-

за участю:

прокурора ОСОБА_9 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_10 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 30 березня 2023 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_11 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та обрано відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 110-2 КК України, у кримінальному провадженні № 42022100000000178 від 09.05.2025 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Після затримання і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки ОСОБА_7 до місця кримінального провадження розглянути за її участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, у встановленому законом порядку.

Контроль та виконання ухвали покладено на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисником ОСОБА_6 , який діяв в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , подано апеляційну скаргу в якій останній просив скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 42022100000000178 від 09.05.2022.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржену ухвалу прийнято з порушенням норм ч. 5 ст. 36, ст. 132, ст. ст. 135, 136. ст. 177. ст. 194, п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК, оскільки обрано запобіжний захід за відсутності підстав, передбачених ст. 177 КПК, без наявності обґрунтованої підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, на підставі повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, яке здійснене не уповноваженим органом (призначеним з порушенням вимог ч. 5 ст. 36 КПК України), з порушенням передбаченого законом порядку направлення та вручення.

26.08.2024 захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , подав доповнення до апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , який діяв в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , в яких просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою повністю відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_11 про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На переконання апелянта, поставки насосів ПрАТ «СВЕСЬКИЙ НАСОСНИЙ ЗАВОД» на територію рф, не відносяться до товарів військового чи подвійного призначення, та на час здійснення вказаних поставок така діяльність не була заборонена.

Надані стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри не є переконливими, не узгоджуються між собою та не є достатніми для висновку щодо ймовірного вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, та обґрунтованості підозри тією мірою, яка обумовлює здійснення подальшого розслідування у цьому кримінальному провадженні або висунення звинувачення.

Більше того, з ухвали слідчого судді неможливо встановити, які факти та відомості, озвучені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, могли б переконати стороннього об`єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_7 могла вчинити кримінальне правопорушення, щодо якого їй повідомлено про підозру.

Що стосується вручення підозри, то слідчий суддя жодним чином також не надав оцінки тому факту, що слідчий та прокурор були обізнані про виїзд ОСОБА_7 за кордон України в період часу в який направлялась підозра за місцем реєстрації останньої. Цей факт підтверджується і матеріалами справи, а саме Листом з ІНФОРМАЦІЯ_2 №09/5-5480-22 від 26.10.2022 року (Том 1 а.с. 110). У вищевказаному листі вказано, що ОСОБА_7 28.04.2022 року в`їхала на територію України та цього ж дня виїхала та більше не поверталася станом на 26.10.2022 року. Тобто в день направлення ОСОБА_7 підозри до місця реєстрації, її фактично там не було та не могло бути оскільки остання із своєю сім`єю перебувала за кордоном задля збереження життя та здоров`я останніх з урахування повномасштабної війни на території України.

Що стосується неявок до органу досудового розслідування, то останній не може надати докази належного повідомлення ОСОБА_7 за місцем її перебування про потребу в проведенні слідчої дії за її участю. Однак слідчий суддя суду першої інстанції також залишив цей факт поза увагою.

Що стосується знищення або спотворення речей та документів, зазначає, що всі документи знаходяться на підприємствах. Слідчий суддя жодним чином не встановила, чому орган досудового розслідування не вилучив документи або не вжив будь-яких заходів щодо їх вилучення.

Що стосується впливу на свідків, то судом першої інстанції залишено поза увагою, той факт, що в фабулі кримінального провадження не вказано взагалі хто може бути свідком, всі особи не встановлені. Разом з цим і в клопотанні слідчого не конкретизується на яких саме свідків може вплинути ОСОБА_7 та в який спосіб, перебуваючи за кордоном.

До початку судового засідання на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_7 , в якому вона просила провести судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, проте, під час судового засідання підозрювана ОСОБА_7 на зв`язок з Київським апеляційним судом не вийшла.

А тому, з урахуванням положень ч. 6 ст. 193 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук, а також враховуючи ч. 4 ст. 405 КПК України, вислухавши думку учасників судового розгляду, колегія суддів прийшла до висновку про можливість проведення розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , який діяв в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , з доповненнями захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , за відсутності підозрюваної ОСОБА_7 .

Заслухавши доповідь судді, доводи захисників, які підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі, з доповненнями та просили її задовольнити, з наведених в ній підстав, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діяв в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , з доповненнями захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42022100000000178, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.05.2022р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що з початку грудня 2017 року, більш точної дати слідством не встановлено, з особистих політичних переконань у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на організацію фінансування дій, а саме матеріального забезпечення, вчинених з метою насильницької зміни конституційного ладу та захоплення державної влади, шляхом експорту вироблених підконтрольним суб`єктом господарювання промислових товарів та подальшого їх постачання на підприємства воєнно-промислового комплексу російської федерації.

Так, 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади рф та службових осіб з числа керівництва збройних сил рф, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і збройних сил рф як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам рф, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту рф на території України - в АДРЕСА_2 .

Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та збройних сил рф вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців збройних сил рф, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим ім. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та російської федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.

При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.

З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території рф службові особи генерального штабу збройних сил російської федерації (далі - гш зс рф), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб збройних сил рф, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей рф, що, на думку співучасників, були прямо пов`язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АДРЕСА_2 та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.

У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами рф і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості рф на світовій арені, представники влади та збройних сил рф, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.

Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів рф здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян рф і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА) - як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.

Одночасно за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України ( АДРЕСА_2 та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.

Також, представниками влади і збройних сил рф вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.

Всупереч нормам міжнародного гуманітарного права президент російської федерації володимир путін, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів зс рф на територію України.

Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглась на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснила збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався.

Встановлено, що ОСОБА_7 , якій підконтрольні та афілійовані ряд суб`єктів господарювання, у т.ч. ПРАТ «Свеський насосний завод» (код ЄДРПОУ 05785454), в якому вона значиться кінцевим бенефіціарним власником, залучила до злочинної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб з визначенням ролі та функцій кожного учасника для організації фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Так, ОСОБА_7 , у період з жовтня 2017 року по грудень 2017 року, будучи кінцевим бенефіціарним власником ПРАТ «Свеський насосний завод» (код ЄДРПОУ 05785454) та ряду інших суб`єктів господарювання, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, реалізуючи свій злочинний умисел, а також усвідомлюючи, що постачання насосної продукції промислового призначення та комплектуючих до них сприятиме розвитку підприємств оборонно-промислового комплексу, збільшення обсягів виробництва товарів воєнного призначення, фактично є фінансуванням дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, маючи безпосередній вплив на прийняття службовими особами підконтрольних суб`єктів господарювання рішень, залучила до свого злочинного умислу невстановлених досудовим розслідуванням службових осіб ООО НПО «ОСО» (російська федерація), ООО НПК «ОСО» (російська федерація), які є офіційними дилерами ПРАТ «Свеський насосний завод», організувала постачання насосної продукції та комплектуючих до них на територію російської федерації задля подальшого постачання такої продукції, у т.ч. до підприємств воєнно-промислового комплексу останньої, з метою подальшої насильницької зміни конституційного ладу та захоплення державної влади.

ОСОБА_7 , вступивши в попередню змову з невстановленими службовими особами ПРАТ «Свеський насосний завод», організувала 21.12.2017 вивезення через пункт пропуску «Бачівськ-Троєбортне» насосів триплунжерних кривошипних, призначених для перекачування нейтральних та агресивних рідин та нафтопродуктів 1.3Т-2,5/50Д2-А3 без електродвигуна (під двигун 22 кВт) в комплекті з ЗІП - 3 шт; насоси поршневі, призначені для перекачування поди (крім питної та морської) та нейтральних рідин АН2/16 без електродвигуна (під двигун 2,2 кВт), в комплекті з ЗІП - 6 шт, отримувачем яких вказано ТОВ НВК «ОСО» (росія).

У подальшому, згідно розробленого ОСОБА_7 плану, укладено «контракт № 0564100000217000127_265697 від 16.10.2017 на поставку товара для потреб ФКП ТПЗ», між «Обществом с ограниченной ответственностью научно-производственной компанией «ОСО» (постачальник), в особі генерального директора ОСОБА_12 , який підконтрольний ОСОБА_7 та «Федеральное казенное предприятие «Тамбовский пороховой завод» (замовник), в особі директора ОСОБА_13 , відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити у 60-денний строк з дня підписання контракту насосний агрегат високого тиску 1.3Т-2.5/50Д2-А3 у кількості 3 шт., та насос вертикальний, паровий, поршневий для перекачування нафтопродуктів ПДВ16/20В в кількості 3 шт., на загальну суму 2 450 625,07 руб.

Згідно офіційного сайту «Федерального казенного предприятия «Тамбовский пороховой завод» за посиланням «fkptpz.ru» «предприятие производит пироксилиновые пороха для всех видов оружия, артиллерийских систем всех калибров, находящихся на вооружении Сухопутных войск, Военно-Морского Флота и авиации, является основным поставщиком бронебойных подкалиберных выстрелов для танковой артиллерии, а по отдельным маркам порохов - единственный изготовитель в российской федерации» тощо.

Крім того, ОСОБА_7 , у період з травня 2018 року по червень 2018 року, діючи за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, повторно, вирішили реалізувати спільний злочинний умисел, направлений на організацію фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Так, ОСОБА_7 вступивши у попередню змову з невстановленими службовими особами ПРАТ «Свеський насосний завод» організувала 15.05.2018 вивезення через пункт пропуску «Бачівськ-Троєбортне» насосів парових поршневих горизонтальних та вертикальних, призначених для перекачування води та нафтопродуктів ПДГ6/20Б в комплекті з ЗІП-4 шт., ПДВ16/20В в комплекті з ЗІП - 2 шт., отримувачем яких вказано ТОВ НВК «ОСО» (Ррсія).

Крім того, ОСОБА_7 вступивши у попередню змову з невстановленими службовими особами ПРАТ «Свеський насосний завод» організувала 26.06.2018 експортування насосів парових поршневих горизонтальних та вертикальних, призначених для перекачування води та нафтопродуктів ПДГ6/20Б в комплекті з ЗІП - 6 шт. ПДВ16/20В в комплекті з ЗІП - 3 шт., отримувачем яких вказано ТОВ НВК «ОСО» (росія).

У подальшому, згідно розробленого ОСОБА_7 плану, укладено контракт № 67-47 на поставку насосів для перекачування нафтопродуктів ИКЗ № 18159080061195908010010058058000000 від 21.05.2018, між «Обществом с ограниченной ответственностью Научно-производственной компанией «ОСО» (постачальник), в особі генерального директора ОСОБА_12 , який підконтрольний ОСОБА_7 , та «Федеральное казенное предприятие «Пермский пороховой завод» (замовник), в особі заступника генерального директора з виробництва ОСОБА_14 , відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити насос горизонтальний, паровий, поршневий для перекачування нафтопродуктів ПДГ6/20Б в кількості 7 шт., та насос вертикальний, паровий, поршневий для перекачування нафтопродуктів ПДВ16/20В в кількості 3 шт., країна походження товару - Україна, на загальну суму 1 378 338,63 руб.

Згідно офіційного сайту «Федерального казенного предприятия «Пермский пороховой завод» за посиланням «fkpppz.ru» «завод изготавливает заряды и воспламенители к ракетным двигателям различного функционального назначения в рамках государственного оборонного заказа и договоров военно-технического сотрудничества. Это не одна сотня современных систем вооружения, превосходящих мировые аналоги: заряды к реактивным системам залпового огня «Град» и «Смерч», комплексам ПВО; заряды двигателей подвесных ракет класса «воздух-воздух» ближнего и среднего боя и т.п.; стартово-разгонные ступени крылатых ракет морского базирования, в том числе стартующих с подводных лодок, противокорабельных систем класса «воздух-поверхность»; заряды к системам ближнего боя и артиллерийского выстрела из танков и самоходных установок; сферические пороха для стрелкового оружия (автоматы, пулеметы) и др. В настоящее время на предприятии реализуется федеральная целевая программа «Развитие оборонно-промышленного комплекса российской федерации на 2011-2020 годы», происходит техническое перевооружение и мероприятия по импортозамещению».

24.10.2022 ОСОБА_7 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 110-2 КК України.

16.03.2023 старший слідчий в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_11 , за погодженням із прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , звернулась до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 110 - 2 КК України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування вимог поданого клопотання слідча зазначила, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України, підтверджується сукупністю доказів, доданими до матеріалів клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а необхідність застосування до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідча доводить наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

30.03.2023 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва вказане клопотання слідчого задоволено та обрано відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 110-2 КК України, у кримінальному провадженні № 42022100000000178 від 09.05.2025 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні доводи перевірялись судом першої інстанції при розгляді клопотання. При цьому, була вислухана думка прокурора та захисника, з`ясовані обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання запобіжного заходу, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України.

Чинним кримінальним процесуальним законом України передбачено спеціальну процедуру вирішення питання, коли особа, щодо якої ставиться питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

Зокрема, відповідно до частини шостої статті 193 КПК України, слідчий суддя може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного за наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, та за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 . слідчий суддя встановив, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 110-2 КК України, підтверджується матеріалами клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Крім того, слідчий суддя зазначив, що ризик переховуватися від органу досудового розслідування та суду, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, полягає в тому, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено, в тому числі, покарання у вигляді позбавлення волі строком від шести до восьми років з конфіскацією майна.

Слідчий суддя вважав, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від слідства та суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Іллійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Крім того, 13.03.2023 р. органом досудового слідства винесено постанову про оголошення підозрюваної в міжнародний розшук.

За ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 18.11.2022 надано дозвіл на затримання підозрюваної з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На думку слідчого судді, вказане дає підстави вважати, що підозрювана з метою уникнення покарання за вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення може переховуватись від органів досудового розслідування та суду не лише на території України, а й інших країн. Відтак слідчий суддя вважав, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду є досить вірогідним та доведеним стороною обвинувачення

Щодо ризику впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, то ст. 23 КПК України встановлює принцип безпосередності дослідження показань, за змістом якого суд досліджує докази безпосередньо і показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Тобто доказове значення у кримінальному провадженні матимуть саме ті показання свідків, які будуть надані останніми безпосередньо під час судового розгляду в судовому засіданні, а не надані ними в ході досудового розслідування. Вказане доводить, що з метою зміни свідками своїх показань на користь підозрюваного або відмови від дачі показань останній може впливати на вказаних осіб у незаконний спосіб. Вказане доводить, що можливість впливу на свідків є досить ймовірною.

Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то слідчий суддя зазначив, що основними доказами у кримінальному провадженні є документи, які, як вказує прокурор, на даний час не вилучені і перебувають як у віданні підозрюваної, так і інших установ і організацій, до яких планується звертатись з тимчасовим доступом.

Беручи до уваги обставини, передбачені ст. 178 КПК України, аналізуючи наведене в сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищеназваним ризикам і тому слідчий суддя вважав за необхідне обрати стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Викладені в клопотанні фактичні обставини інкримінованогоОСОБА_7 злочину, додані до клопотання матеріали, зокрема текст повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 110-2 КК України, на даному етапі досудового розслідування, на думку колегії суддів, свідчать про обґрунтованість вказаних вище висновків слідчого судді.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, постановою старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_11 від 13 березня 2023 року ОСОБА_7 оголошено у міжнародний розшук /т. 1 а.с. 123-124/.

За наведених обставин, органом досудового розслідування та слідчим суддею в повній мірі дотримано вимог ч. 6 ст. 193 КПК України.

Посилання апелянта на те, що повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, яке здійснене не уповноваженим органом (призначеним з порушенням вимог ч. 5 ст. 36 КПК України), не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки постановою керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_15 від 11.05.2022. про доручення здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні іншому органу проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні доручено слідчим слідчого управління ГУНП у м. Києві.

При цьому, колегія суддів зауважує, що дійсно, слідчі органи безпеки здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 201, 258-258-6, 265-1, 305, 328, 329, 330, 332-1, 332-2, 333, 334, 359, 422, 435-1, 436, 436-2, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 КК України.

Разом з цим, відповідно до ч. 5 ст. 36 КПК України Генеральний прокурор (особа, яка виконує його обов`язки), керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування або за наявності об`єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування відповідного органу досудового розслідування чи здійсненням ним досудового розслідування в умовах воєнного стану.

Відтак, відповідно до вищевказаної постанови більшість особового складу слідчих СУ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області задіяні у фіксації злочинів, скоєних збройними силами рф на території Київської області та беруть участь у інших заходах, задля забезпечення повного, об`єктивного й неупередженого розслідування, та задля дотримання вимог стосовно розумних строків досудового розслідування, на переконання колегії суддів, проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні обґрунтовано доручено слідчим слідчого управління ГУНП у м. Києві, що не порушує вимог ст. 36 КПК України.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 вручено не уповноваженим органом.

Щодо доводів апелянта, що в день направлення ОСОБА_7 підозри до місця реєстрації, її фактично там не було та не могло бути, оскільки остання із своєю сім`єю перебувала за кордоном задля збереження життя та здоров`я останніх, з урахування повномасштабної війни на території України, колегія суддів звертає увагу на те, що Лист з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №09/5-5480-22 датований 26.10.2022 року, тобто після направлення 24.10.2022 органом досудового розслідування повідомлення про підозру ОСОБА_7 , що підтверджує трекінг відправленням /т. 1 а.с. 99-100/.

А тому, на переконання колегії суддів, вищезазначене спростовує висновки апелянта, що слідчий та прокурор були обізнані про виїзд ОСОБА_7 за кордон України в період часу в який направлялась підозра за місцем реєстрації останньої.

Доводи апелянта про те, що орган досудового розслідування не може надати докази належного повідомлення ОСОБА_7 за місцем її перебування про потребу в проведенні слідчої дії за її участю, також не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки, як вбачається і з матеріалів провадження 20.10.2022 органом досудового розслідування ОСОБА_7 направлялись повістки про виклик засобами поштового зв`язку, що підтверджує трекінг відправленням /т. 1 а.с. 95-98/.

Твердження апелянта про те, що запобіжний захід обрано за відсутності підстав, передбачених ст. 177 КПК, без наявності обґрунтованої підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, не заслуговують на увагу, оскільки надані матеріали містять достатньо доказів щодо дотримання органом досудового розслідування вимог ч. 5 ст. 36, ст. 132, ст. ст. 135, 136. ст. 177. ст. 194, п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПКУкраїни, належного повідомлення ОСОБА_7 про підозру та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за відсутності підозрюваної особи, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України не є остаточним застосуванням стосовно особи запобіжного заходу, натомість, за своєю правовою природою не призводить до негайного взяття особи під варту, а виступає підставою для затримання й доставки цієї особи до місця кримінального провадження.

Відповідно до положень вищевказаної ч. 6 ст. 193 КПК України, у разі обрання стосовно підозрюваної особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за її відсутності, після затримання такої особи та не пізніш як через 48 годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю такої особи розглядає питання про застосування стосовно неї обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід.

Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не виявлено.

Зважаючи на викладене, оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки постановлена згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалена на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об`єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, з доповненнями, колегія суддів апеляційної інстанції вважає - безпідставними, у зв`язку з чим приходить до висновку про залишення її без задоволення.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 184, 193, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -

постановила:

Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 30 березня 2023 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діяв в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , з доповненнями захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 ,- залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4