Рішення

від 09.09.2024 по справі 163/110/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2024 рокусправа № 163/110/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Сокальський ВДВС, відповідач) з такими вимогами:

- визнати бездіяльність відповідача щодо незняття арешту з заробітноїплати позивача протиправною;

- зобов`язати Сокальський ВДВС у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції припинити стягнення з заробітної плати у розмірі більше 20 відсотків заробітної плати за один місяць шляхом зняття арешту з коштів, які надходять на банківську карту позивача зі статусом «Заробітна плата», а саме: Одержувач: ОСОБА_1 Рахунок НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , Банк одержувача А1 КБ «Приватбанк», РНОКПП одержувача НОМЕР_3 , призначення платежу «Заробітна плата» та припинення стягнення з даних коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно накладено арешт на грошові кошти на рахунку позивача, на якому обліковуються заробітна плата. Позивач зазначає, що склалася ситуація, коли із заробітної плати позивача стягується 20 відсотків із заробітної плати роботодавцем у межах постанови про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій, а після того, як кошти із заробітної плати відраховані, стягується повторне відрахування із заробітної плати у межах постанови про арешт коштів боржника. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, тому звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 26.02.2024 суддя залишила позовну заяву без руху.

Ухвалою від 18.03.2024 суддя продовжила процесуальний строк, встановлений ухвалою про залишення позовної заяви без руху від 26.02.2024 для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 25.03.2024 суддя відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

23.01.2024 від відповідача надійшов відзив (вх. № 467), в якому зазначає, що державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому повноваження відповідно до Закону. Зазначає, що 29.06.2023 у межах виконавчого провадження державний виконавець виніс постанову про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника. 16.08.2023 у межах виконавчого провадження державний виконавець повторно виніс постанову про звернення стягнення на кошти на рахунках боржника. Боржник звернувся із заявою про визначення поточного рахунку. У долученій довідці АТ КБ «Приватбанк» від 21.08.2023 зазначено, що рахунок отримує заробітні виплати, крім цього на неї можуть поступати будь-які інші виплати. Зазначає, що даний рахунок є рахунком загального користування та не має спеціального режиму використання. 31.08.2023 державним виконавцем винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи та скеровано до банківської установи для виконання. Зазначає, що на адресу відділу не надходило жодного підтвердження ні від боржника, ні від банківської установи АТ КБ «Приватбанк» що рахунки боржника, відкриті у банківській установі, є рахунками із спеціальним режимом використання, а тому це є загальними поточними рахунками із можливістю будь-яких коштів. Повідомляє, що державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та скеровано для виконання до ВП «Шахта Відродження» ДП «Львіввугілля». У п. 2 постанови зазначено здійснювати відрахування із суми доходів боржника відповідно до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 20 % доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням. У зв`язку з наведеним відповідач у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Суд встановив, що Любомльський районний суд Волинської області постановою від 13.10.2022 у справі № 163/1490/22 ОСОБА_1 визнав винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, і наклав на нього стягнення у вигляді конфіскації в дохід держави дверних врізних замків та євроциліндрів із захисним штифтом загальною вартістю 1621683,71 грн.

Волинський апеляційний суд постановою від 07.12.2022 у справі № 163/1490/22 апеляційну скаргу генерального директора ТОВ «ТОП СІТІ» ОСОБА_2 задовольнив частково.

Постанову в частині ненакладення на ОСОБА_1 штрафу скасував. Наклав на ОСОБА_1 штраф в розмірі 100 відсотків вартості товарів -безпосередніх предметів порушення митних правил в сумі 1621683,71 грн., який підлягає стягненню на рахунок UA428999980313010106000003550, Казначейство України (ел. адм. подат.), ЄДРПОУ 38009371, отримувач УК у м. Луцьку /Луцька отг/21081100, код класифікації доходів бюджету 21081100, призначення платежу сплата штрафу за рішенням Волинського апеляційного суду від 07.12.2022 про накладення штрафу у справі №163/1490/22. В решті постанову суду залишив без змін.

Державним виконавцем Сокальського ВДВС Копчаком К.П. відкрито виконавче провадження з виконання постанови № 163/1490/22, виданої 13.10.2022 про стягнення штрафу у сумі 1621683,71 грн.

31.08.2023 державний виконавць Сокальського ВДВС Копчак К.П. виніс постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій на підставі заяви боржника від 21.08.2023 визначив для боржника-фізичної особи ( ОСОБА_1 ), 24.03.1993, 3405100813) поточний рахунок НОМЕР_2 , який відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» для здійснення видаткових операцій з поточного рахунку на суму у розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування арешту.

06.09.2023 державний виконавець Сокальського ВДВС Копчак К.П. виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № 72028733, якою звернув стягнення на доходи боржника, зокрема на дохід у Відокремленому підрозділі «ШАХТА «ВІДРОДЖЕННЯ» Державного підприємства «ЛЬВІВУГІЛЛЯ» за адресою: Львівська область, Червоноградський район, с. Межиріччя, вул. шахтарська, буд. 35-В.

Відповідно до п. 2 цієї постанови визначено здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 20 % доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 1784252,08 грн., у тому числі виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

Між тим, з метою виконання постанови № 163/1490/22, державний виконавець Сокальського ВДВС Копчак К.П, виніс постанову про арешт коштів боржника ВП № 72028733, якою наклав арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження , штрафів становить 1784252,08 грн.

Позивач вважає дії відповідача в частині винесення постанови про арешт коштів боржника від 16.08.2023 на рахунку № 262066400937446059 протиправною, тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 02.06.2016 №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VІІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII передбачено обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктами 6, 7 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт майно, кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ч ч. 1-4 ст. 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України Про електроенергетику, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України Про теплопостачання, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України Про теплопостачання, статті 18-1 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки, на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону № 1404-VIII визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

З наведених норм права видно, що у разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах.

При цьому ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 905/361/19 зазначила, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, п. п. 3, 14, 21 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Отже, зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт.

При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому.

Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону № 1404-VIII.

Суд зазначає, що законодавцем окремо у розділі IX Закону №1404-VIII визначено порядок звернення стягнення звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Так, приписами ч. ч. 1, 3 ст. 68 Закону №1404-VIII визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плата як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Частиною 1 ст. 69 Закону №1404-VIII встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

При цьому відповідно до п. п. 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції № 512 контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою встановленою у додатку 9 до Інструкції).

Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов`язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.

Таким чином, законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язано направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення.

Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.

Розмір відрахувань, зокрема, із заробітної плати встановлений ст. 70 Закону №1404-VIII.

Відповідно до ч. 2 ст. 70 Закону №1404-VIII із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Отже, Законом №1404-VIII визначено окремий порядок здійснення відрахувань із заробітної плати, встановлено відповідні заборони у відсотковому визначенні для таких стягнень.

Встановлення відрахувань у певному відсотковому визначенні від заробітної плати боржника покликане гарантувати людині право на своєчасне, у передбачені законом строки, одержання винагороди за працю, що становить одне з основних трудових прав людини, тому й законодавець обмежив розмір будь - яких утримань із заробітної плати, і таке обмеження є законодавчо встановленою забороною на накладення арешту на заробітну плату, що виплачена боржнику після таких утримань, або частину заробітної плати, що перевищує граничну межу таких відрахувань.

Тому звернення стягнення на всю виплачену фізичній особі заробітну плату суперечить законодавчо встановленому порядку.

Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 756/8815/20.

Відповідно до довідки акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_1 станом на 21.08.2023 має в АТ КБ «Приватбанк» картку ( НОМЕР_2 , на яку отримує зарплатні виплати. Також на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ).

Між тим, згідно зведеного звіту ВП Шахта «Відродження» ДП «Львівугілля» за період з 01.09.2023 по 30.11.2023 здійснено відрахування із заробітної плати позивача у розмірі 20 % щомісячно.

Отже, за місцем служби позивача щомісяця здійснюється відрахування заробітної плати у межах виконавчого провадження ВП № 72028733.

З огляду на викладене, залишення арешту на кошти, які складають заробітну плату боржника, та звернення на них стягнення унеможливлює отримання позивачем будь-яких коштів заробітної плати, як єдиного джерела, та порушує його право на отримання винагороди за працю.

Доказів того, що на цей рахунок зараховувались якісь інші кошти, які не є заробітною платою позивача, відповідачем суду не надано.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 59 Закону 1404-VII у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону №1404-VIII отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом є підставою для зняття арешту.

Отже, підтвердження (довідки банку) про те, що на арештований картковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», у якій позивач отримує заробітну плату є підставою зняття арешту з коштів боржника (позивача) в частині надходжень заробітної плати на вказаний банківський рахунок.

У даному випадку, кошти, які отримує особа в якості заробітної плати, мають особливу правову природу та захищені законодавцем від звернення на них стягнення безпосередньо у повному обсязі, тому дія арешту, накладеного на картковий рахунок особи, на який надходить заробітна плата, порушує гарантоване Конституцією України право на одержання винагороди за працю та ставить під загрозу засоби існування такої особи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 128 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятдесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку.

Аналогічні норми, як вже було зазначено вище, закріплені у ст. 70 Закону № 1404-VІІІ.

З огляду на викладене, оскільки рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» використовується позивачем для отримання заробітної плати, суд дійшов висновку, що наявні всі передбачені законом підстави для зняття арешту із вказаного рахунку в частині надходжень заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведене позовні вимоги належать до задоволення шляхом:

- визнати протиправною бездіяльність Сокальського ВВС щодо зняття арешту з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_4 в АТ КБ «Приватбанк» в частині надходжень заробітної плати;

- зобов`язати Сокальський ВДВС зняти у виконавчому провадженні ВП № 72028733 арешт з грошових коштів, що містяться на рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_4 в АТ КБ «Приватбанк» в частині надходжень заробітної плати.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо судового збору, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо зняття арешту з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» в частині надходжень заробітної плати.

Зобов`язати Сокальський відділ державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 34721466; місцезнаходження: 80001, Львівська область, м. Сокаль, вул. Міцкевича, 5) зняти у виконавчому провадженні № 72028733 арешт з грошових коштів, що містяться на рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ) № НОМЕР_4 в АТ КБ «Приватбанк» в частині надходжень заробітної плати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сокальського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 34721466; місцезнаходження: 80001, Львівська область, м. Сокаль, вул. Міцкевича, 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ) 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. судових витрат у вигляді судового збору.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 287 КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 09.09.2024.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна