Рішення

від 09.09.2024 по справі 480/3275/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2024 року Справа № 480/3275/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3275/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЙКО КЛІНІК"

до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці

про визнання протиправним та скасування припису,-

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "БОЙКО КЛІНІК" з позовною заявою до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати припис Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 21 березня 2024 р. № ПНС/СМ/4880/056/П.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі наказу № 70/ПНС-ЗК від 15.03.2024 та направлення № ПНС/1/3977-24 від 19.03.2024 Північно-східним межрігіональним управлінням державної служби з питань праці у Сумській області було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці позивачем, за наслідками якого складено акт № ПНС/СМ/4880/056 від 21.03.2024.

На підставі зазначеного акту відповідачем 21.03.2024 було складено припис № ПНС/СМ/4880/056/П, яким зобов`язано позивача забезпечити додержання норм законодавства про працю та усунути порушення:

Пункт 1. П.83 частини першої статті 36 КЗпП трудовий договір з менеджером ОСОБА_1 припинено без дотримання одночасно двох умов для звільнення: 1) Фактична відсутність працівника на робочому місці понад 4 місяці підряд; 2) Відсутність інформації про причини такої відсутності понад 4 місяці підряд.

Пункт 2. Пункт 2 частини першої статті 29 КЗпП до початку роботи роботодавцем не проінформовано працівника ОСОБА_1 про визначене робоче місце.

Позивач не погоджується із приписом та вважає його протиправним, виходячи з наступного.

Виходячи з тексту оскаржуваного припису - це обов`язкова для виконання господарюючим суб`єктом імперативна вимога суб`єкта владних повноважень, за невиконання або неналежне виконання якої до зобов`язаної особи можуть наставати негативні наслідки (які передбачені, у вигляді інспекційного відвідування з підстави, наведеної у підпункті 11 пункту 5 Порядку (НЕДІЮЧОГО) № 823 та подальшого застосування штрафних санкцій за невиконання припису.

Таким чином, припис суб`єкта владних повноважень має бути чітким та зрозумілим, таким, що не потребує трактування зобов`язаною стороною на власний розсуд, строк для усунення порушень, вказаних в приписі має бути достатнім для умов виконання припису.

Позивач вважає, що пункт перший оскаржуваного припису не відповідає вимогам щодо чіткості, оскільки не зрозуміло, яким чином позивачем має бути виконана вимога про необхідність усунення порушення вимог пункту 83 частини першої статті 36 КЗпП.

Позивач наголошує, що можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), яких слід вжити уповноваженій особі суб`єкта господарювання для усунення порушень.

Позивач вважає, що вимога відповідача, викладена у п. 1 припису не є чіткою, зрозумілою та вмотивованою в частині визначення способу усунення виявлених порушень, оскільки не містить обґрунтувань, яким чином позивачем має бути усунуто порушення з огляду на те, що на час проведення перевірки ОСОБА_1 вже було звільнено.

Пунктом 2 припису позивача було зобов`язано усунути порушення - пункт 2 частини першої статті 29 КЗпП до початку роботи роботодавцем не проінформовано працівника ОСОБА_1 про визначене робоче місце.

В цій частині припису вимога відповідача також не є чіткою, зрозумілою та вмотивованою в частині визначення способу усунення виявлених порушень, оскільки не містить обґрунтувань, яким чином позивачем має бути усунуто порушення з огляду на те, що відповідно до акту перевірки встановлено, що згідно з Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27.09.2023 р. у справі №686/5323/23 ОСОБА_1 поновлено на посаді менеджера зі збуту ТОВ Бойко клінік, стягнуто середній заробіток за період з 26.01.023 по 26.07.2023 у сумі 46 423.65 грн., який виплачено відповідно до наданих платіжних інструкцій.

За письмовим поясненням директора ТОВ БОЙКО КЛІНІК ОСОБА_2 у період з 28.09.2023 року по 26.02.2024 заробітна плата менеджеру зі збуту не нараховувалась, у зв`язку з тим, що працівник роботу не виконував, на робочому місці був відсутній, що підтверджується наданими табелями обліку використання робочого часу за зазначений період та актами про відсутність на робочому місці.

Отже, в ході позапланового заходу відповідачем було встановлено, що ОСОБА_1 була відсутня на роботі, з моменту поновлення за рішенням суду та до моменту звільнення 26.02.2024 року. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 визначила своїм листом спосіб спілкування з роботодавцем шляхом надсилання кореспонденції Укрпоштою, натомість кореспонденцію отримувала вибірково, на власний розсуд отримала наказ про звільнення, натомість не отримала повідомлення попередження про зміну істотних умов праці менеджера зі збуту із визначенням міста роботи, наказ про зміну істотних умов праці №35 від 06.10.2023 р., посадову інструкцію, що підтверджується копією листа АТ УКРПОШТА від 30.10.2023 вих. №1853-Я-2023102710094-В, згідно з яким ОСОБА_1 відмовилась отримувати цей лист.

Зважаючи на викладене, позивач зазначає, що вимога відповідача, викладена у п. 2 припису також не є чіткою, зрозумілою та вмотивованою в частині визначення способу усунення виявлених порушень, оскільки не містить обґрунтувань, яким чином позивачем має бути усунуто порушення з огляду на те, що після поновлення ОСОБА_1 не з`явилась на роботі та на час проведення перевірки ОСОБА_1 вже було звільнено.

Враховуючи вищезазначене, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 26.04.2024 відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю, з урахуванням особливостей, врегульована Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-ІV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-1V, та Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності № 877-V від 05.04.2007р із змінами та доповненнями (далі - Закон № 877).

Згідно частини першої статті 6 Закону № 877 під час проведення позапланового заходу з`ясовуються ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Отже, дана норма закону зобов`язує Міжрегіональне управління під час проведення позапланового заходу з`ясувати питання, які зазначені у зверненні фізичної особи щодо порушення її прав та законних інтересів.

Позаплановій захід державного нагляду (контролю) ТОВ БОЙКО КЛІНІК здійснений Міжрегіональним управлінням за заявою ОСОБА_1 від 04 березня 2024 року (вх. № П-317/ПНС-24) про порушення вимог законодавства про працю в частині ненадання робочого місця, завдання і незаконного звільнення за наказом № 3 від 01.03.2024р.

Міжрегіональне управління у відповідності до наведених норм Закону № 877 одержало погодження Державної служби України з питань праці на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) ТОВ БОЙКО КЛІНІК (лист від 08.03.2024 № ЦА-1250/1/2.4.1-24а Про погодження проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю)).

Наказ Про проведення заходів державного нагляду (контролю) ТОВ БОЙКО КЛІНІК № 70/ПНС-ЗК від 15.03.2024 прийнятий Міжрегіональним управлінням на підставі статті 259 Кодексу законів про працю України, абзацу п`ятого частини першої статті 6 Закону № 877, статті 16 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану, наказу Міністерства економіки України від 16.06.2023 № 5782 Про здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) протягом періоду воєнного стану, а також окремого доручення Голови Державної служби України з питань праці від 19.06.2023 № Д-81/1/2.1-23а.

Направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 19.03.2024 № ПНС/1/3977-24 видано Міжрегіональним управлінням згідно Закону № 877, копію якого надано директору ТОВ БОЙКО КЛІНІК ОСОБА_2 20.03.2024, що підтверджується його особистим підписом.

Захід державного нагляду (контролю) ТОВ БОЙКО КЛІНІК, у формі перевірки, був проведений з 20.03.2024 по 21.03.2024р. з відому директора ОСОБА_2 . Під час проведення заходу державного нагляду (контролю) на перевірку були надані документи, що стосувалися трудової діяльності ОСОБА_1 та її звільнення.

Заходом державного нагляду (контрою) встановлено, що в порушення Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України):

1) ТОВ БОЙКО КЛІНІК на перевірку надано наказ від 14.11.2022 № 29 Про прийняття на роботу ОСОБА_1 на посаду менеджера (управителя) із збуту, з особистим підписом ОСОБА_1 про ознайомлення з цим наказом. Однак, надані на перевірку Умови роботи в компанії менеджера зі збуту медичних препаратів, затвердженого директором ТОВ БОЙКО КЛІНІК 01.11.2022, у яких визначені загальні умови роботи, не містять особистого підпису ОСОБА_1 про ознайомлення. Також, на перевірку не надано документального підтвердження, що до початку роботи ОСОБА_1 була проінформована про визначене їй робоче місце працівника, що є порушенням пункту другого частини першої статті 29 КЗпП України до початку роботи роботодавець зобов`язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника про: ….2) визначене робоче місце, забезпечення необхідними для роботи засобами;

2) ТОВ БОЙКО КЛІНІК на перевірку надано наказ № 3к від 27.02.2024 Про звільнення ОСОБА_1 , відповідно до якого менеджера зі збуту ОСОБА_1 звільнено з роботи згідно з пунктом 8-3 частини першої статті 36 на підставі Актів про відсутність працівника на робочому місці з 28.09.2023 по 26.02.2024р. Однак, перевіркою вказаних Актів встановлено, що Актом № 20 від 25.10.2023 зафіксовано спілкування у телефонному режимі з ОСОБА_1 , яка пояснила причини відсутності її на роботі, а також те, що перебуває на лікарняному. Актом № 90 від 21.01.2024 зафіксовано спілкування у телефонному режимі з ОСОБА_1 , яка пояснила, що працювати не припиняла і підтвердила свою вимогу виплати грошових коштів за рішенням суду. Актом № 91 від 01.02.2024 зафіксовано, що у меседжері Телеграм ОСОБА_1 писала свої вимоги щодо виплати грошових коштів, а також знову наголошувала, що не припиняла працювати. Отже, ОСОБА_1 впродовж тривалого часу спілкувалася з представниками ТОВ БОЙКО КЛІНІК, пояснюючи причини своєї відсутності на роботі.

Згідно пункту 8-3 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є наявність одночасно таких умов, як: відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль.

У даному випадку за наданими на перевірку Актами відсутності працівника на робочому місці №№ 20, 90, 91 ТОВ БОЙКО КЛІНІК фактично володіло інформацією про причини відсутності менеджера зі збуту ОСОБА_1 . При цьому, норма пункту 8-3 частини першої статті 36 КЗпП України не визначає, що такі причини повинні бути визнані поважними або не поважними, лише вказує на відсутність інформації про причини такої відсутності.

Також слід врахувати, що складені Акти відсутності працівника на робочому місці не визначають на якому саме робочому місці відсутня ОСОБА_1 , оскільки, як зазначалося вище, ТОВ БОЙКО КЛІНІК в порушення пункту другого частини першої статті 29 КЗпП України менеджеру зі збуту ОСОБА_1 не було визначено робоче місце.

Наданий позивачем до позову наказ від 02.10.2023 № 35к Про зміну істотних мов праці менеджера зі збуту також не містить будь-яких доказів ознайомлення з цим наказом ОСОБА_1 . При цьому, ОСОБА_1 звільнено не з підстав відмови працівника від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці (п.6 ч.1 ст.36 КЗпП України), а з підстав відсутності працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль (п.8-3 ч.1 ст.36 КЗпП України).

Виявлені порушення законодавства про працю зафіксовані в Акті № ПНС/СМ/4880/056 від 21.03.2024 складеного за результатами проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства про працю ТОВ БОЙКО КЛІНІК, один примірник якого одержано директором ОСОБА_2 , що підтверджується його особистим підписом.

На підставі вказаного акту, враховуючи виявлені порушення законодавства про працю Міжрегіональним управлінням видано Припис № ПНС/СМ/4880/056/П від 21.03.2024, яким зобов`язано директора ТОВ БОЙКО КЛІНІК усунути порушення та забезпечити додержання норм законодавства про працю.

Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю Державною службою України з питань праці № 2161 від 27.10.2020, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.020 за № 1280/35563 (далі - Наказ №2161), затверджено уніфіковану форму Припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю (форма 8), яка містить наступну інформацію:

- №;

- зміст виявленого порушення;

- посилання на підпункти, пункти, частини, статті, які порушено, назву нормативно-правового акта;

- строки усунення порушень/забезпечення додержання норм законодавства про працю;

- відмітка про виконання (підпис інспектора праці, дата).

Тобто, уніфікована форма припису не передбачає зазначення такої інформації як спосіб усунення порушення.

Щодо посилання позивача на втрату чинності Постанови Кабінету Міністрів України № 823 від 21.08.2019 Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, якою був затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавств про працю, і як наслідок, неможливість проведення Міжрегіональним управлінням заходів державного нагляду (контролю) ТОВ БОЙКО КЛІНІК відповідач посилається на постанову Верховного Суду від 17.04.2024 у справі № 560/3981/23 та постанову Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 804/330/17 та зазначив, що перевірка ТОВ БОЙКО КЛІНІК проведена виключно у порядку і спосіб визначений Законом № 877, як і оскаржуваний Припис № ПНС/СМ/4880/056/П від 21.03.2024 прийнятий Міжрегіональним управлінням у відповідності до цього Закону та за встановленою Наказом № 2161 формою.

Натомість позивачем не спростовано висновків оскаржуваного Припису по суті виявлених порушень КЗпП України відносно ОСОБА_1 . Доводи ТОВ БОЙКО КЛІНІК щодо спірного Припису ґрунтуються виключно, на думку позивача, порушеннях порядку проведення перевірки посадовими особами Міжрегіонального управління.

Враховуючи вищезазначене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 29-34).

Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву зазначив, що аргументи, викладені у відзиві не спростовують доводів позовної заяви, виходячи з наступного.

На підтвердження законності проведення позапланового заходу відповідач посилається на нормативні акти, які не були зазначені. В оскаржуваному приписі, як підстава для перевірки були зазначені ст. 259 Кодексу законів про працю України та ч. 1 ст. 8, ст. 11 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності натомість у відзиві відповідач зазначає, що Наказ Про проведення заходів державного нагляду (контролю) ТОВ Бойко Клінік №70/ПНС-ЗК від 15.03.2024 прийнятий Межрегіональним управлінням на підставі статті 259 КЗпП, абз. 5 част. 1 ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності№877, ст. 16 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану, наказу Міністерства економіки України від 16.06.2023 №5782 Про здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) протягом періоду воєнного стану, а також окремого дорученння Голови Державної служби України з питань праці від 19.06.2023 р. №Д-81/1/2.1-23а.

Крім цього, у відзиві відповідач зазначає, що позаплановий захід державного нагляду (контролю) ТОВ Бойко Клінік здійснений Межрегіональним управлінням за заявою ОСОБА_1 від 04 березня 2024 р. про порушення вимог законодавства про працю в частині ненадання робочого місця, завдання і незаконного звільнення за наказом № 3 від 01.03.2024 р.

По-перше, заявниця ОСОБА_1 , по-друге, жодного звільнення згідно з наказом № 3 від 01.03.2024 р. не відбулось (до речі, цей же наказ вказаний у реєстраційній картці звернення заявниці). Вказане підтверджує формальний підхід відповідача до справи.

Крім того, відповідач здійснюючи позапланову перевірку приймає до уваги акт №91 від 01.02.2024 року, де зафіксовано, що у мессенджері Телеграм ОСОБА_1 писала свої вимоги щодо виплати грошових коштів, а також наголошувала, що не припинила працювати. А тому, робить висновок, в якому зазначає, що ОСОБА_1 впродовж тривалого часу спілкувалась з представниками ТОВ Бойко клінік, пояснюючи причини своєї відсутності на роботі. Зазанечене суперечить інформації наданій заявницею ОСОБА_1 в реєстраційній картці звернення, де вона зазначає, що роботодавець не контактував з нею. Отже, виходячи з тверджень заявниці, у роботодавця не було інформації щодо причин її відсутності на робочому місці.

Також позивач звертає увагу, що до Північно-Східного межрегіонального управління Держпраці заявниця звернулась лише після звільнення, та не зверталась з підстав, нібито, не визначення їй робочого місця з кінця вересня 2023 р. по кінець лютого 2024 р. , що свідчить про відсутність наміру фактично працювати.

Крім того, ОСОБА_1 є позивачем з аналогічними позовними вимогами до різних роботодавців в Хмельницькому міськрайонному суді Хмельницької області на протязі останніх двох років: справа № 686/23682/22, №686/5323/23, №686/26271/23, №686/26076/23, що підтверджує відсутність наміру сумлінно виконувати трудові функції, лише використовувати невизначеність законодавства на час дії воєнного стану.

В своєму відзиві відповідач наголосив на обов`язковість припису, але так і не зазначив, в який спосіб мали бути усунути, так звані порушення.

Відносно чіткості припису є усталена судова практика, як приклад справа №480/9591/21, в якій зазначено, що припис суб`єкта владних повноважень має бути чітким та зрозумілим, таким, що не потребує трактування зобов`язаною стороною на власний розсуд, строк для усунення порушень, вказаних в приписі має бути достатнім для умов виконання припису.

Позивач вважає, що припис носить лише декларативний характер та не містить чітких вказівок позивачу, яким саме чином йому належало діяти та яких заходів вжити з метою усунення виявлених нібито порушень вимог чинного законодавства.

Зобов`язальний характер вимог щодо усунення правопорушення свідчить як про встановлення цього порушення, так і визначення обов`язкового способу його усунення.

Отже, з огляду на викладене вище, відповідачем не спростовано обставин викладених у позовній заяві, а тому просить позовні вимоги задовольнити (а.с. 69-71).

Відповідач, надавши заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, зазначив, що наказ видається до початку проведення заходу державного нагляду контролю, а припис складається з дня завершення здійснення заходу державного нагляду контролю у зв`язку із чим посилання на нормативні акти можуть відрізнятися.

Позивач вважає, що жодного звільнення заявниці ОСОБА_1 згідно з наказом №3 від 01.03.2024 р. не відбулось. Під час проведення заходу державного нагляду (контролю) позивачем на перевірку були надані документи, що стосувалися трудової діяльності ОСОБА_1 та її звільнення.

Позивач в Наказі №3к від 27.02.2024 Про звільнення ОСОБА_1 відповідно до якого менеджера із збуту ОСОБА_1 звільнено з роботи згідно з пунктом 83 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України на підставі Актів про відсутність працівника на робочому місці з 28.09.2023 по 26.02.2024 р. Крім, Акту 91 від 01.02.2024 на який посилається позивач були зафіксовані інші документи під час проведення заходу державного нагляду (контролю), які підтверджують, що ОСОБА_1 працювала на підприємстві до її звільнення, зокрема Акт №20 від 25.10.2023 та Акт №90 від 21.01.2024 р.

Згідно пункту 83 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є наявність одночасно таких вимог, як: відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль.

Враховуючи зазначені Акти про відсутність працівника на роботі, то позивач фактично володів інформацією про причини відсутності менеджера зі збуту ОСОБА_1 . Крім цього, пункт 83 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України не визначає, що такі причини повинні бути визнані поважними або не поважними, лише вказує на відсутність інформації про причини такої відсутності.

З огляду на зазначене, Міжрегіональне управління спростовує слова позивача про те, що жодного звільнення менеджера із збуту ОСОБА_1 не відбулось.

Щодо посилання позивача про те, що в Приписі про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ПНС/СМ/4880/056/П від 21.03.2024 не зазначено в який спосіб позивач повинен усунути порушення норм трудового законодавства відповідач зазначив, що уніфікована форма припису не передбачає зазначення такої інформації як спосіб усунення порушення.

Тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 78-79).

Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що на підставі наказу № 70/ПНС-ЗК від 15.03.2024 та направлення № ПНС/1/3977-24 від 19.03.2024 Північно-східним межрігіональним управлінням державної служби з питань праці у Сумській області було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці позивачем, за наслідками якого складено акт № ПНС/СМ/4880/056 від 21.03.2024.

На підставі зазначеного акту відповідачем 21.03.2024 було складено припис № ПНС/СМ/4880/056/П, яким зобов`язано позивача забезпечити додержання норм законодавства про працю та усунути порушення:

Пункт 1. П.83 частини першої статті 36 КЗпП трудовий договір з менеджером ОСОБА_1 припинено без дотримання одночасно двох умов для звільнення: 1) Фактична відсутність працівника на робочому місці понад 4 місяці підряд; 2) Відсутність інформації про причини такої відсутності понад 4 місяці підряд.

Пункт 2. Пункт 2 частини першої статті 29 КЗпП до початку роботи роботодавцем не проінформовано працівника ОСОБА_1 про визначене робоче місце.

Не погодившись із зазначеним вище приписом відповідача, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи та порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено Законом України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"(надалі - Закон №877-V).

За змістом статті 2 Закону №877-Vзаходи контролю здійснюються органами (...) державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення (...) у встановленому цим Закономпорядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені (...) органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9,10,12,19,20,21цьогоЗакону.

У силу приписів частини першої статті 6 Закону №877-V, підставою для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Відповідно до частини третьої цієї статті суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Приписне передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень складається у двох примірниках: один примірник не пізніше п`яти робочих днів з дня складення акта надається суб`єкту господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, а другий примірник з підписом суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи щодо погоджених термінів усунення порушень вимог законодавства залишається в органі державного нагляду (контролю).

Розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку.

Стаття 10 Закону № 877-V передбачає права суб`єкта господарювання, серед яких суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, одержувати та ознайомлюватися з актами державного нагляду (контролю); надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта.

Щодо посилання в оскаржуваному приписі на пункт 1. п.83 частини першої статті 36 КЗпП трудовий договір з менеджером ОСОБА_1 припинено без дотримання одночасно двох умов для звільнення: 1) Фактична відсутність працівника на робочому місці понад 4 місяці підряд; 2) Відсутність інформації про причини такої відсутності понад 4 місяці підряд, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 14.11.2022 ТОВ Бойко Клінік» прийнято наказ № 29 Про прийняття на роботу ОСОБА_1 на посаду менеджера (управителя) із збуту (а.с.54).

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 27 вересня 2023 року вирішено визнати незаконним та скасувати вказаний наказ про звільнення, поновивши її на посаді.

Наказом директора ТОВ «Бойко Клінік» №33к від 28 вересня 2023 року ОСОБА_1 поновлено на посаду менеджера (управителя) зі збуту.

27.02.2024 ТОВ Бойко Клінік» прийнято наказ №3к «Про звільнення ОСОБА_1 » через відсутність її на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль згідно з п.83 статті 36 КЗпП (а.с.57 звор.бік).

Згідно пункт 1. п.83 частини першої статті 36 КЗпП підставами припинення трудового договору є відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль.

Аналізуючи спірні правовідносини суд зазначає, що ТОВ Бойко Клінік» було виконано умови щодо припинення трудового договору, а саме ОСОБА_1 звільнено після відсутності на робочому місці понад 4 місяці підряд.

Суд наголошує, що жодних доказів, що у період з 28.09.2023 по 27.02.2024 ОСОБА_1 перебувала на робочому місці матеріалі справи не містять.

Також, суд погоджується із висновками ТОВ «Бойко Клінік» про відсутність інформації про причини такої відсутності понад 4 місяці підряд ОСОБА_1 на робочому місці.

Суд відхиляє посилання представника відповідача на акти про відсутність працівника на робочому місці як на доказ обізнаності підстав відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, виходячи з наступного.

Так, згідно змісту зазначених актів, судом встановлено, що ТОВ «Клінік Бойко» намагалося з`ясувати у ОСОБА_1 підстави відсутності на робочому місці.

Суд наголошує, що дані акти не можуть бути покладені як докази обізнаності роботодавця відсутності працівника на робочому місці, оскільки лише підтверджують факт намагання ТОВ «Бойко Клінік» дізнатися підстави відсутності ОСОБА_1 на робочому місці.

Разом з тим, відповідачем не встановлено та не надано до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження факту, що ОСОБА_1 повідомляла ТОВ «Бойко Клінік» про підстави не виходу на робоче місце.

Також, судом встановлено, що в провадженні Хмельницького міськрайонного суду перебуває цивільна справа №686/7473/24 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Бойко Клінік».

Предметом розгляду справи є оскарження наказу №3 к від 27.02.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

12.07.2024 рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Бойко Клінік» відмовлено (а.с.102).

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить висновку, що правова оцінка звільнення ОСОБА_1 є предметом спору по справі № 686/7473/24

Таким чином, аналізуючи зазначені у оскаржуваному приписі доводи, суд приходить висновку, про відсутність порушення ТОВ «Бойко Клінік» пункт 1. п.83 частини першої статті 36 КЗпП.

Щодо порушення п. 2 ч.1 статті 29 КЗпП до початку роботи роботодавцем не проінформовано працівника ОСОБА_1 про визначене робоче місце, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що 14.11.2022 ТОВ Бойко Клінік» прийнято наказ № 29 Про прийняття на роботу ОСОБА_1 на посаду менеджера (управителя) із збуту (а.с.54).

Відповідно до п 2. ч.1 ст. 29 КЗпП визначено обов`язок роботодавця до початку роботи працівника за трудовим договором в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника про:

1) місце роботи (інформація про роботодавця, у тому числі його місцезнаходження), трудову функцію, яку зобов`язаний виконувати працівник (посада та перелік посадових обов`язків), дату початку виконання роботи;

2) визначене робоче місце, забезпечення необхідними для роботи засобами;

Суд зазначає, що позивачем не надано доказів на виконання вимог п 2. ч.1 статті 29 КЗпП, а саме визначення робочого місця ОСОБА_1 .

Отже, суд приходить висновку, що відповідачем правомірно встановлено порушення ТОВ Бойко Клінік» п. 2 ч.1 статті 29 КЗпП .

В той же час, згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність припису відповідача, у якому відображено висновки про вчинення позивачем порушення вимог законодавства про працю.

Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність спірних актів індивідуальної дії критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Надаючи правову оцінку оспорюваному припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 21 березня 2024 р. № ПНС/СМ/4880/056/П Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, суд зауважує, що обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Дослідивши залучену до матеріалів справи копію припису (а.с.11-12) суд встановив, що у ньому відображено зміст акта від 21.03.2024 №ПНС/СМ/4880/056 та зазначено на необхідність усунення порушення у визначений строк.

Однак, зазначивши у приписі про необхідність здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень, відповідач не конкретизував, яких саме заходів має вжити позивач, не визначив спосіб усунення виявлених порушень, що свідчить про його нечіткість та невизначеність.

При цьому суд виходить з того, що припис за своєю суттю є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

У свою чергу, можливість усунення виявлених порушень, на переконання суду, прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), яких слід вжити уповноваженій особі суб`єкта господарювання для усунення порушень.

Суд зазначає, що вимога контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні і зрозумілі приписи на адресу підконтрольного суб`єкта (об`єкта контролю, його посадових осіб), які є обов`язковими до виконання останнім. Зобов`язання позивача самостійно визначити, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №400/4458/19 та від 21.01.2021 у справі №480/3179/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав прийняття цих актів (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Недотримання компетентним органом цих вимог має наслідком протиправність спірного індивідуального акта такого органу.

За обставин цієї справи суд констатує, що припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 21 березня 2024 р. № ПНС/СМ/4880/056/П Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці носить декларативний характер та не містить чітких вказівок позивачу, яким саме чином йому належало діяти та яких заходів вжити з метою усунення виявлених порушень вимог чинного законодавства.

Суд зауважує, що зобов`язальний характер вимог щодо усунення правопорушення свідчить як про встановлення цього порушення, так і визначення імперативного обов`язкового способу його усунення.

Подальша перевірка органом державного нагляду (контролю) виконання суб`єктом господарювання вимог припису про усунення порушень положень чинного законодавства є неможливою без конкретизації компетентним органом у приписі про їх усунення порядку дій суб`єкта господарювання.

Зважаючи на те, що спірний припис не містить конкретних вимог, які є обов`язковими до виконання підконтрольним суб`єктом, що порушує положення статті 2 КАС України, такий припис внаслідок їх необґрунтованості належить визнати протиправними та скасувати, а позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЙКО КЛІНІК"- задовольнити.

Враховуючи встановлені у даній справі обставини та вище зазначене, суд констатує, що вказані доводи спростовуються матеріалами справи та обставинами, встановленими під час розгляду вищевказаних справ.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, суд надав відповідь на всі аргументи сторін, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений при подачі позову до суду (а.с. 5).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЙКО КЛІНІК" до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування припису задовольнити.

Скасувати припис Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 21 березня 2024 р. № ПНС/СМ/4880/056/П.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЙКО КЛІНІК" (40000, м. Суми, вул. Привокзальна, 25, код ЄДРПОУ 43979075) за рахунок бюджетних асигнувань Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (36014, м. Полтава, вул. Пушкіна, 119, код ЄДРПОУ 44730367) судовий збір в сумі 3028,50 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук