Постанова

від 23.10.2024 по справі 480/3275/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 р.Справа № 480/3275/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.09.2024, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі № 480/3275/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЙКО КЛІНІК"

до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці

про визнання протиправним та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "БОЙКО КЛІНІК", звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати припис Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 21 березня 2024 р. № ПНС/СМ/4880/056/П.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року позов задоволено.

Скасовано припис Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 21 березня 2024 р. № ПНС/СМ/4880/056/П.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЙКО КЛІНІК" (40000, м. Суми, вул. Привокзальна, 25, код ЄДРПОУ 43979075) за рахунок бюджетних асигнувань Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (36014, м. Полтава, вул. Пушкіна, 119, код ЄДРПОУ 44730367) судовий збір в сумі 3028,50 грн.

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Сумського окружного адміністративного суду 09.09.2024 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі наказу № 70/ПНС-ЗК від 15.03.2024 та направлення № ПНС/1/3977-24 від 19.03.2024 Північно-східним межрігіональним управлінням державної служби з питань праці у Сумській області було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці позивачем, за наслідками якого складено акт № ПНС/СМ/4880/056 від 21.03.2024.

На підставі зазначеного акту відповідачем 21.03.2024 було складено припис № ПНС/СМ/4880/056/П, яким зобов`язано позивача забезпечити додержання норм законодавства про працю та усунути порушення:

Пункт 1. П.83 частини першої статті 36 КЗпП трудовий договір з менеджером ОСОБА_1 припинено без дотримання одночасно двох умов для звільнення: 1) Фактична відсутність працівника на робочому місці понад 4 місяці підряд; 2) Відсутність інформації про причини такої відсутності понад 4 місяці підряд.

Пункт 2. Пункт 2 частини першої статті 29 КЗпП до початку роботи роботодавцем не проінформовано працівника ОСОБА_1 про визначене робоче місце.

Не погодившись із зазначеним вище приписом відповідача, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Так, відповідно до статті 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-IX (далі Закон №2136-IX), у період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.

Позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються у порядку, встановленому Законом України" Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) регламентовані Законом України від 05.04.2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V).

Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки, державного контролю за додержанням законодавства у сфері моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів, державного нагляду (контролю) у сфері державних резервів у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановленихПовітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону №877-V, підставою для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно з частиною третьої цієї статті суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно зі статтею 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).

Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями.

Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).

У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Приписне передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) щодо усунення порушень складається у двох примірниках: один примірник не пізніше п`яти робочих днів з дня складення акта надається суб`єкту господарювання чи уповноваженій ним особі для виконання, а другий примірник з підписом суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи щодо погоджених термінів усунення порушень вимог законодавства залишається в органі державного нагляду (контролю).

Розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку.

Так, стаття 10 Закону № 877-V передбачає права суб`єкта господарювання, серед яких суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, одержувати та ознайомлюватися з актами державного нагляду (контролю); надавати органу державного нагляду (контролю) в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта.

Стосовно посилання в оскаржуваному приписі на пункт 1. п.83частини першої статті 36 КЗпП трудовий договір з менеджером ОСОБА_1 припинено без дотримання одночасно двох умов для звільнення: 1) Фактична відсутність працівника на робочому місці понад 4 місяці підряд; 2) Відсутність інформації про причини такої відсутності понад 4 місяці підряд, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2022 ТОВ Бойко Клінік» прийнято наказ № 29 Про прийняття на роботу ОСОБА_1 на посаду менеджера (управителя) із збуту (а.с.54).

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 27 вересня 2023 року вирішено визнати незаконним та скасувати вказаний наказ про звільнення, поновивши її на посаді.

Наказом директора ТОВ «Бойко Клінік» №33к від 28 вересня 2023 року ОСОБА_1 поновлено на посаду менеджера (управителя) зі збуту.

27.02.2024 ТОВ Бойко Клінік» прийнято наказ №3к «Про звільнення ОСОБА_1 » через відсутність її на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль згідно з п.83статті 36 КЗпП (а.с.57 звор.бік).

Так, відповідно до пункту 1. п.83частини першої статті 36 КЗпП підставами припинення трудового договору є відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль.

Колегія суддів звертає увагу, що ТОВ Бойко Клінік» було виконано умови щодо припинення трудового договору, а саме ОСОБА_1 звільнено після відсутності на робочому місці понад 4 місяці підряд.

Крім того, судова колегія зауважує, що будь-яких доказів, що у період з 28.09.2023 по 27.02.2024 ОСОБА_1 перебувала на робочому місці матеріали справи не містять.

Також, суд погоджується із висновками ТОВ «Бойко Клінік» про відсутність інформації про причини такої відсутності понад 4 місяці підряд ОСОБА_1 на робочому місці.

Щодо доводів представника відповідача на акти про відсутність працівника на робочому місці як на доказ обізнаності підстав відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідачем не встановлено та не надано до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження факту, що ОСОБА_1 повідомляла ТОВ «Бойко Клінік» про підстави не виходу на робоче місце.

Крім того, згідно змісту зазначених актів, судом встановлено, що ТОВ «Клінік Бойко» намагалося з`ясувати у ОСОБА_1 підстави відсутності на робочому місці.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дані акти не можуть бути покладені як докази обізнаності роботодавця відсутності працівника на робочому місці, оскільки лише підтверджують факт намагання ТОВ «Бойко Клінік» дізнатися підстави відсутності ОСОБА_1 на робочому місці.

Окрім того, як встановлено судовим розглядом, в провадженні Хмельницького міськрайонного суду перебуває цивільна справа №686/7473/24 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Бойко Клінік», предметом розгляду справи є оскарження наказу №3 к від 27.02.2024 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

12.07.2024 рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Бойко Клінік» відмовлено (а.с.102), а отже правова оцінка звільнення ОСОБА_1 є предметом спору по справі № 686/7473/24

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність порушення ТОВ «Бойко Клінік» пункт 1. п.83частини першої статті 36 КЗпП.

З приводу порушення п. 2 ч.1 статті 29 КЗпП до початку роботи роботодавцем не проінформовано працівника ОСОБА_1 про визначене робоче місце, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.11.2022 ТОВ Бойко Клінік» прийнято наказ № 29 Про прийняття на роботу ОСОБА_1 на посаду менеджера (управителя) із збуту (а.с.54).

Відповідно до п 2. ч.1 ст. 29 КЗпП визначено обов`язок роботодавця до початку роботи працівника за трудовим договором в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника про:

1) місце роботи (інформація про роботодавця, у тому числі його місцезнаходження), трудову функцію, яку зобов`язаний виконувати працівник (посада та перелік посадових обов`язків), дату початку виконання роботи;

2) визначене робоче місце, забезпечення необхідними для роботи засобами;

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано доказів на виконання вимог п 2. ч.1 статті 29 КЗпП, а саме визначення робочого місця ОСОБА_1 , а тому відповідачем правомірно встановлено порушення ТОВ Бойко Клінік» п. 2 ч.1 статті 29 КЗпП .

Так, надаючи правову оцінку оспорюваному припису про усунення виявлених порушень законодавства про працювід 21 березня 2024 р. № ПНС/СМ/4880/056/ППівнічно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з копії припису (а.с.11-12), у ньому відображено зміст акта від 21.03.2024 №ПНС/СМ/4880/056 та зазначено на необхідність усунення порушення у визначений строк.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що зазначивши у приписі про необхідність здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень, відповідач не конкретизував, яких саме заходів має вжити позивач, не визначив спосіб усунення виявлених порушень, що свідчить про його нечіткість та невизначеність.

Колегія суддів зауважує, що припис за своєю суттю є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Однак, можливість усунення виявлених порушень, на переконання суду, прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), яких слід вжити уповноваженій особі суб`єкта господарювання для усунення порушень.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вимога контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні і зрозумілі приписи на адресу підконтрольного суб`єкта (об`єкта контролю, його посадових осіб), які є обов`язковими до виконання останнім. Зобов`язання позивача самостійно визначити, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість.

Невиконання відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Судом встановлено, що припис про усунення виявлених порушень законодавства про працювід 21 березня 2024 р. № ПНС/СМ/4880/056/ППівнічно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці носить декларативний характер та не містить чітких вказівок позивачу, яким саме чином йому належало діяти та яких заходів вжити з метою усунення виявлених порушень вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що подальша перевірка органом державного нагляду (контролю) виконання суб`єктом господарювання вимог припису про усунення порушень положень чинного законодавства є неможливою без конкретизації компетентним органом у приписі про їх усунення порядку дій суб`єкта господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені під час судового розгляду обставини у справі та досліджені докази, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваний припис прийнято необґрунтовано, без з`ясування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, такі рішення не можуть відповідати критеріям правомірності, визначеним в ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а, відтак, позовні вимоги ТОВ "БОЙКО КЛІНІК" про визнання протиправним та скасування припису є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.09.2024 по справі № 480/3275/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 28.10.2024 року