Постанова

від 09.09.2024 по справі 420/36/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/36/23

Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І. Дата і місце ухвалення: 28.04.2023р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства про визнання бездіяльності протиправною, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства, в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.07.2022р. по 24.11.2022р.;

- стягнути з Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь ОСОБА_1 94428,67 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.07.2022р. по 24.11.2022р.;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28.06.2022р. №224-к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства, завідувача сектору економіки, фінансування та планування з 15.07.2022р. Херсонському обласному управлінню лісового та мисливського господарства визначено провести всі необхідні розрахунки з позивачем, передбачені законодавством. Днем звільнення позивача є 15.07.2022р., однак остаточний розрахунок при звільненні відповідачем проведено з ОСОБА_1 тільки 24.11.2022р. А відтак, на підставі ст.117 КЗпП України, відповідач повинен виплатити на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.07.2022р. по 24.11.2022р. Відповідних дій відповідачем вчинено не було, що є протиправною бездіяльністю Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства. Позивач стверджувала, що протиправною бездіяльністю відповідача їй завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в розмірі 10000 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.07.2022р. по 23.11.2022р.

Стягнуто з Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.07.2022р. по 23.11.2022р. у розмірі 66740 грн. з вирахуванням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3000 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Херсонське обласне управління лісового та мисливського господарства подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 28.04.2023р. з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано відсутність вини відповідача щодо несвоєчасного розрахунку з позивачем при звільненні. Управління вжило заходи щодо нарахування та направлення відповідних платежів до Управління казначейства, проте Головне управління Державної казначейської служби України у Херсонській області не здійснило даної оплати, оскільки в день звільнення позивача начальник Управління ОСОБА_2 не працювала у зв`язку з її тимчасовою непрацездатністю і постало питання щодо легітимності її підписів на документах.

Також, апелянт посилається на те, що Херсонське обласне управління лісового та мисливського господарства, яке територіально знаходиться в Херсонському районі Херсонської області, до 11.11.2022р. знаходилося на тимчасово окупованій території. А відтак, на підставі ч.3 ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язань щодо строків оплати праці.

Посилається апелянт і на ненадання позивачем жодних документальних підтверджень щодо моральних страждань та не обґрунтування розміру моральної шкоди.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року апеляційну скаргу Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства задоволено частково.

Скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2023р. в частині стягнення з Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.07.2022р. по 23.11.2022р. у розмірі 66740 грн. з вирахуванням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів та стягнення моральної шкоди в розмірі 3000 грн.

Ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.07.2022р. по 23.11.2022р. у розмірі 18457,45 грн. з вирахуванням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2023р. у справі №420/36/23 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 25 липня 2024 року скасовано постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023р. в частині скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.04.2023р. в частині стягнення з Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 липня 2022 року по 23 листопада 2022 року у розмірі 66 740,00 грн та ухвалення в цій частині нового рішення про часткове задоволення цієї позовної вимоги. Справу №420/36/23 направлено на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

В іншій частині постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2023 року залишено без змін.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення суд апеляційної інстанції посилався на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, відповідно до яких з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Однак, питання про застосування приписів статті 117 КЗпП України у вимірі правовідносин, подібних до тих, які розглядаються в цій справі, не завжди мало однакову правову оцінку суду касаційної інстанції. Спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності Законом №2352-ІХ 19 липня 2022 року і після цього. Період з 15 липня 2022 року до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати, суд може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату. Проте, період з 19 липня 2022 року до 23 листопада 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику Верховного Суду, зокрема, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.

Верховний Суд звернув увагу, що у межах цієї справи належить враховувати норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року із врахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, яка безпосередньо стосується норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, а також належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19 липня 2022 року, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Відповідно до ч.5 ст.353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, врахувавши висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 25.07.2024р., колегія суддів доходить наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 2015 року працювала в Херсонському обласному управлінні лісового та мисливського господарства.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України №224-к від 28 червня 2022 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства - завідувача сектору економіки, фінансування та планування 15 липня 2022 року за угодою сторін на підставі п.3 ч.1 ст.83 та ст.86 Закону України «Про державну службу». Херсонському обласному управлінню лісового та мисливського господарства наказано провести всі необхідні розрахунки, передбачені законодавством.

Повний розрахунок з позивачем Херсонським обласним управлінням лісового та мисливського господарства проведено 23 листопада 2022 року та 24 листопада 2022 року шляхом здійснення перерахунку коштів на її карту.

Отримавши 23 листопада 2022 року та 24 листопада 2022 року заробітну плату, ОСОБА_1 звернулася до Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства із заявою про надання розрахункового листа та повідомлення про нарахування середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку і в які строки позивач отримає кошти.

Листом від 01.12.2022р. №01-04/57 Херсонське обласне управління лісового та мисливського господарства повідомило позивача про те, що територіальна громада, в якій територіально знаходиться Управління, є тимчасово окупованою територією (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75 зі змінами). Згідно ч.4 ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства. 23 листопада 2022 року та 24 листопада 2022 року Управлінням здійснено виплату сум, нарахованих в день звільнення, шляхом здійснення перерахунку коштів на карту. Нарахування середнього заробітку управлінням не здійснювалось.

Вважаючи протиправною бездіяльність Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства щодо невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 в частині вимог щодо стягнення з Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.07.2022р. по 23.11.2022р. суд першої інстанції зазначив, що затримка у розрахунку при звільненні у даному випадку становить 94 робочих днів. Враховуючи середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 710 грн., тому, у відповідності до ст.117 КЗпП України, з Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 66740 грн. (94 дні х 710 грн.).

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців не врегульовані положеннями спеціального законодавства.

Згідно статті 116 КЗпП (в редакції, що діяла на дату звільнення позивача) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст.117 КЗпП України, в наведеній редакції, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Метою встановлення передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності роботодавця є захист майнових прав працівника (службовця) у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права на своєчасне одержання заробітної плати (грошового забезпечення) за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності. Частина перша статті 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником. Частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Законом України №2352-ІХ від 01.07.2022р. в статтю 117 КЗпП України внесено зміни, якими передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Після внесення змін в ст.117 КЗпП України, редакція якої набрала чинності 19.07.2022р., Верховним Судом сформований правовий висновок щодо застосування вказаної норми у разі затримки розрахунку при звільненні, якій охоплює період до внесення змін та після внесення змін.

Зокрема, в постановах Верховного Суду від 15.02.2024р. по справі №420/11416/23, від 14.03.2024р. по справі №560/6960/23, зазначено, що спірний період стягнення середнього заробітку умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності 19 липня 2022 року Законом №2352-ІХ і після цього. Період до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом №2352-IX) регулюється редакцією ст.117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом №2352-IX, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати, може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату. Проте, період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією ст.117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Як вже зазначалось вище та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 звільнено 15.07.2022р., однак повний розрахунок при звільненні з нею проведено відповідачем 24.11.2022р.

Отже, відповідачем було проведено фактичний розрахунок з позивачем не у строк, встановлений положеннями ст.116 КЗпП України. У період з 15.07.2022р. по 23.11.2022р. має місце затримка розрахунку при звільненні.

Розрахунок середньомісячного заробітку розраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 передбачено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки про доходи від 07.04.2023р. №01-04/101, виданої головою комісії з ліквідації Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства, середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 (з розрахунку за два останні місяці роботи травень, червень 2022 року) становить 9229,98 грн. Середньоденна заробітна плата - 710 грн.

Період до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом №2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати, суд може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.

Кількість робочих днів у період з 15.07.2022р. по 18.07.2022р. становить 2 робочі дні.

Середній заробіток за час затримки виплат за період з 15.07.2022р. по 18.07.2022р. становить 1420 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає не доцільним застосовувати правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019р. у справі №761/9584/15-ц, які сформульовані на підставі аналізу і з метою належного застосування положень ч.1 ст.117 Кодексу законів про працю України в старій редакції, до внесення змін Законом №2352-1X.

У наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням, зокрема того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Колегія суддів не вбачає підстав для висновку про наявність істотного дисбалансу між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати за період з 15.07.2022р. по 18.07.2022р., тому й не вбачає підстав для застосування принципу співмірності і зменшення такої виплати.

Період з 19 липня 2022 року до 23 листопада 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Кількість робочих днів у період з 19.07.2022р. по 23.11.2022р. становить 90 робочих днів та не перевищує встановленого законодавством шестимісячного обмеження.

Середній заробіток за час затримки виплат за період з 19.07.2022р. по 23.11.2022р. становить 63 900 грн.

Таким чином, на думку колегії суддів, з Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15.07.2022р. по 23.11.2022р. в сумі 65 320 грн. (1420 грн. + 63 900 грн.)

При вирішенні спору у відповідній частині позовних вимог судом першої інстанції допущено помилки при здійсненні відповідних розрахунків, не правильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим, на підставі п.4 ч.1 ст.317 КАС України оскаржуване рішення суду першої інстанції у відповідній частині підлягає скасуванню з ухвалення в цій частині нового судового рішення.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 колегія суддів не надає правову оцінку висновкам суду першої інстанції, оскільки їм вже надано правову оцінку в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2023р., яку постановою Верховного Суду від 25.07.2024р. в цій частині залишено без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року скасувати в частині стягнення з Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 липня 2022 року по 23 листопада 2022 року у розмірі 66 740,00 грн. з вирахуванням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Ухвалити в цій частині по справі нове рішення.

Стягнути з Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 липня 2022 року по 23 листопада 2022 року у розмірі 65 320,00 грн. з вирахуванням із вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 вересня 2024 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук