Ухвала

від 06.09.2024 по справі 522/15507/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-з/813/382/24

Справа № 522/15507/23

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

06.09.2024 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Погорєлова С.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Одеського апеляційного суду Комлевої О.С., Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт», треті особи - Профспілка «Первинна професійна спілка Одеського порту», ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

встановив:

У серпні 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 про: визнання протиправним та скасування наказу Держаного підприємства «Одеський морський торговельний порт» від 01.08.2023 року № 153К 3-1 про звільнення позивача з роботи за пунктом 1 частини 1 статті 36 КЗпП України; поновлення позивача на посаді начальника служби з питань безпеки та протидії корупції Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт»; стягнення з Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнення з Державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» на користь позивача моральної шкоди у розмірі 3700000 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 березня 2024 року позов було залишено без задоволення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його у апеляційному порядку.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у даній справі визначено наступний склад колегії суддів: Комлева О.С. - суддя-доповідач, судді: Вадовська Л.М., Сєвєрова Є.С.

02 вересня 2024 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід суддів Одеського апеляційного суду Комлевої О.С., Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., подана з підстав існування обставин, які викликають у заявника сумніви в об`єктивності та неупередженості суддів.

Заява обґрунтована тим, що Одеський апеляційний суд у складі суддів: головуючого-судді Вадовської Л.М., суддів Комлевої О.С., Сєвєрової Є.С. розглянув справу №522/2588/23 за позовом ОСОБА_1 до ДП «Одеський морський торговельний порт», за участю третьої особи: профспілки «Первинна професійна спілка Одеського порту», за апеляційною скаргою ДП «Одеський морський торговельний порт» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 липня 2023 року по справі № 522/2588/23. Предметом вказаної справи було поновлення позивача ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року у справі №522/2588/23 апеляційні скарги ДП «Одеський морський торговельний порт», та Профспілки «Первинна професійна спілка Одеського порту» були задоволені, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 липня 2023 року було скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

На підставі викладеного ОСОБА_1 вважає, що існують підстави для відводу суддів, встановлені ст. 36 ЦПК України, зокрема те, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи (п. 3 ч. 1 цієї статті), та якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді (п. 5 ч. 1 цієї статті).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Частина 1 ст. 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених ст. 37 ЦПК України. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

За правилами п. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічна думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.

Частина 1 ст. 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Зі змісту заяви про відвід вбачається, що єдиною її підставою ОСОБА_1 визначено розгляд колегією суддів цивільної справи №522/2588/23 та ухвалення судового рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Таким чином, вказане свідчить виключно про незгоду заявника із процесуальними рішеннями судді в іншій справі, що не може бути підставою для відводу.

На підставі вказаного колегія суддів доходить до висновку, що викладені ОСОБА_1 у заяві про відвід суддів Одеського апеляційного суду Комлевої О.С., Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С. доводи про існування обставин, які викликають сумніви в об`єктивності та неупередженості суддів, ґрунтуються на припущеннях та є такими, що не підтверджені жодними доказами.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (п. 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (п. 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; п. 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; п. 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»).

Європейським судом з прав людини в рішенні по справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) від 09 листопада 2006 року зазначено, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

Згідно практики ЄСПЛ, несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (Castillo Algar 44). Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах; неприпустимими є гіпотези про можливий розвиток подій (Bulut).

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Згідно ч.3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Керуючись ст. ст. 38-41 ЦПК України, суддя, -

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Одеського апеляційного суду Комлевої О.С., Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С. - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського

апеляційного суду: С.О. Погорєлова