Ухвала

від 05.09.2024 по справі 610/579/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №: 610/579/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №: 11-кп/818/1992/24 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: продовження строку тримання

під вартою обвинуваченому

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 14 08 2024 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вказаною ухвалоюсуду клопотанняпрокурора частковозадоволено тапродовжено стосовнообвинуваченогоОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжнийзахід увиді триманняпід вартоюна 60днів,тобто до12102024року,включно,з визначеннямзастави урозмірі 60560(шістдесяттисяч п`ятсотшістдесят)гривень, що становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням відповідних обов`язків.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись зі вказаним рішенням суду першої інстанції, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою задовольнити клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 строком на 60 днів без визначення розміру застави.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказує, що судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_7 необґрунтовано визначено розмір застави у сумі, що становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, без урахування ступеню суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, його особи, підстав та обставин, передбачених ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Вказує, що під час досудового розслідування, у тому числі шляхом проведення слідчих та інших процесуальних дій, отримано докази того, що з високим ступенем ймовірності обвинувачений ОСОБА_7 може вчинити дії, які містять ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Наголошує на встановленні існування ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Зазначив, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення жодним чином не врахував імперативність норм кримінального процесуального законодавства України та той факт, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 є злочином проти основ національної безпеки України та становить підвищену суспільну небезпеку, а також те, що наявні у обвинуваченого міцні соціальні зв`язки не стали стримуючим фактором при вчиненні інкримінованого йому злочину.

Позиції учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор просив задовольнити апеляційну скаргу, наголошуючи на незаконності та необґрунтованості ухвали суду першої інстанції.

Обвинувачений та його захисник не вбачали підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, вважаючи рішення суду першої інстанції законим і обґрунтованим.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю доповідача, доводи прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованим та постановлене з дотриманням зазначених вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України, яке є нетяжким злочином, за яке передбачене покарання у виді штрафу до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна.

Враховуючи, що ОСОБА_7 хоч і обвинувачується у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, але воно спрямоване проти основ національної безпеки України та є найбільш небезпечним посяганням на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний ладв умовах воєнного стану,що свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого та особи, яка його вчинила, то з метою уникнення покарання обвинувачений може вчинити дії направлені на переховування від суду, зокрема, переховуватись на території рф або на тимчасового окупованій території.

Разом з цим колегія суддів погоджується з існуванням ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки враховуючи обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України, тобто передачі матеріальних ресурсів незаконним збройним формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та збройним формуванням держави-агресора, яке вчинене під час воєнного стану, тобто за тяжких обставин у яких опинилося суспільство, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 не зупиниться перед вчиненням інших кримінальних правопорушень.

Крім того, населений пункт, де проживає обвинувачений ( АДРЕСА_1 ) знаходиться в безпосередній близькості до державного кордону України та рф, а у зв`язку з тим, що на даний час не всі ділянки державного кордону України перебувають під контролем української влади, не виключена можливість продовження останнім протиправної діяльності, зокрема, інших видів колабораційної діяльності.

Тож, колегія суддів вважає встановленим існування ризиків, передбачених п.п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Як вбачаєтьсяз клопотанняпро продовженнязапобіжного заходуу видітримання підвартою стосовно ОСОБА_7 ,ризики,передбачені п.п.1,5ч.1ст.177КПК України,не зменшилися,при цьомусторона обвинуваченнянадала оцінкупротиправності дій,скоєних обвинуваченим,суворості покарання,у разідоведення йоговинуватості,відомостям,які характеризуютьособу обвинуваченого,навівши підстави,які вказуютьпро необхідністьпродовження строкудії ранішеобраного запобіжногозаходу.

Згідно зі сформованою практикою Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_7 , враховуючи, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення вчинене під час дії воєнного стану в період повномасштабного вторгнення збройними силами російської федерації на територію України, які полягали у передачі матеріальних ресурсів незаконним збройним формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та збройним формуванням держави-агресора, колегія суддів вбачає підвищений ступінь суспільної небезпечності, що свідчить про те, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства під час дії воєнного стану в Україні.

На підставі викладеного, колегія суддів переконана, що висновки суду першої інстанції щодо можливості визначення обвинуваченому ОСОБА_7 розміру застави є безпідставними, оскільки внаслідок суспільної небезпечності дій ОСОБА_7 є об`єктивні підстави вважати, що існують ризики, того, що обвинувачений може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків розгляду справи, а також негативно вплине на дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Отже, з урахуванням положень п.3 ч.2 ст.183 КПК України колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, що обумовлює скасування ухвали суду першої інстанції.

Таке рішення, на переконання колегії суддів, не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції та продовження стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення суми застави, оскільки саме такий запобіжний захід забезпечить його належну процесуальну поведінку, зможе запобігти встановленим ризикам та буде належною мірою гарантування виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків у вказаному кримінальному провадженні.

Що стосується внесеної за обвинуваченого ОСОБА_7 застави, то це питання має вирішуватися судом у відповідності до ч.11 ст.182 КПК України при постановленні судового рішення по суті.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.ст.7, ст.ст. 176-206, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Балаклійського районного суду Харківської області від 14 08 2024 року про продовження щодо обвинуваченого за ч.4 ст. 111-1 КК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 12 10 2024 року, включно, з визначенням застави скасувати.

Апеляційну скаргу прокурора, - задовольнити.

Постановити новуухвалу,якою клопотанняпрокурора пропродовження запобіжногозаходу увиді триманняпід вартою ОСОБА_7 , - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 12 10 2024 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення.

Оскарження даної ухвали, у відповідності до ч.2 ст.424 КПК України, в касаційному порядку не передбачено, оскільки така ухвала не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4