Рішення

від 09.09.2024 по справі 499/229/23

ПІЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальнийномер 499/229/23

Номер провадження 2/142/16/24

РІШЕННЯ

іменем України

09 вересня 2024 року смт. Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

В складі:

Головуючого судді Нестерука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Яворської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт. Піщанка Вінницької області

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Знам`янської сільської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору служба у справах дітей Піщанської селищноїради Вінницькоїобласті про зміну розміру аліментів на дитину та позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2023 року з Іванівського районного суду Одеської області до Піщанського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа,що незаявляє самостійнихвимог щодопредмету споруСлужба усправах дітейЗнам`янськоїсільської радипро змінурозміру аліментівна дитинута позбавленнябатьківських прав, в якій позивач просить суд стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), аліменти на утримання його неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 від доходу батька з моменту подання заяви та до повноліття дитини але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) відносно його неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати та витрати на правничу допомогу.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що 24.04.2018 р. зареєструвала шлюб із ОСОБА_2 . Від цього шлюбу у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та практично із моменту народження дитини сімейне життя не складалося, стосунки між нами поступово погіршувалися, що в результаті призвело до фактичного припинення між нами шлюбних відносин, окремого проживання і наступного розірвання шлюбу 15.01.2020 р. Відповідач виїхав із зареєстрованого місця проживання, тривалий час не надавав жодної допомоги на утримання сина, не спілкувався із ним, фактично самоусунувся від батьківських обов`язків, що зумовило необхідність звернутися до суду за стягненням аліментів, що і було реалізовано 17.07.2019 р. ОСОБА_2 з моменту народження дитини систематично і безпідставно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, щодо свого сина - ОСОБА_3 . Від допомоги у лікуванні, вихованні та піклуванні про свого сина самоусунувся. Із моменту, коли він пішов із родини він не відвідував сина, його життям, вихованням не цікавився. Коли вона недноразово сама телефонувала із пропозицією спілкування із дитиною, нагадувала про необхідність вітати сина із днем народження, відповідач спілкування уникав. Тому вважає, що батько нехтує власними обов`язками. Він ніколи не піклувався про фізичний і духовний розвиток дитини, навчання сина, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання дитиною освіти і повинен бути позбавлений батьківських прав. Зазначає, що спілкування ОСОБА_3 із батьком може в подальшому негативно впливати на його психологічний стан та здоров`я, а подальше виховання біологічним батьком не відповідає інтересам дитини, є небезпечним, зважаючи на його спосіб життя та відношення до власної дитини. Також позивач вказує, що оскільки особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини, одночасно з позбавленням батьківських прав суд може вирішити питання про стягнення аліментів на дитину з боку такого батька (матері).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 31 травня 2023 року, зазначену справу було передано на розгляд судді Нестеруку В.В.

Ухвалою суду від 01 червня 2023 року дану цивільну справу було прийнято до провадження та відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Знам`янської сільської ради про зміну розміру аліментів на дитину та позбавлення батьківських прав, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали, проведення підготовчого засідання призначено на 14 годину 00 хвилин 21 червня 2023 року.

21червня 2023 рокуна електроннуадресу судувід представникавідповідача по справі ОСОБА_2 -адвоката КоройА.В.надійшов відзивна позовнузаяву здодатками,в якомупредставник відповідачапросить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, а саме в частині позбавлення батьківських прав, задовольнити позовні вимоги в частині перерахунку аліментів на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до повноліття. В обґрунтування заперечень проти позовних вимог зазначила, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Відповідно до статей 3, 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтями 12-15 Конвенції визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою). Представник відповідача вказує, що для того, щоб надавати матеріальну допомогу своєму синові, позивач, ще 2021 році виїхав за кордон на заробітки. За час, якій він знаходився на території України, він неодноразово намагався побачитись з сином, купував йому іграшки, приїжджав за адресою за якою знаходився син. Однак позивач, не надавала змоги їм бачитись, постійно з будь-яких причин відмовляла від побачення з дитиною, іграшки не забирала та повертала відповідачу. На протязі днів, місяців та років відповідач намагається додзвонитись до позивача, для того щоб поспілкуватись хоча б через відеоконференцію з сином, однак остання номер телефона відповідача та у всіх соціальних мережах - заблокувала, на дзвінки не відповідає. Відповідно до Постанова Верховного Суду від 13 березня 2019 року по Справі № 631 /2406/15-ц) позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Вказує, що ОСОБА_2 має позитивну характеристику, до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у психолога та нарколога не перебуває, працює, аліменти сплачує вчасно та в повному обсязі, заборгованості відсутні (квитанції про сплату додаються), що говорить про те, що він піклується про дитину надаючи фінансову допомогу для потреб дитини. Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має грунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58). Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. В частині перерахування розміру аліментів вказує, що відповідач не заперечує.

10липня 2023року наелектронну адресусуду від представникапозивача ОСОБА_1 -адвоката МайнардН.О.надійшла відповідьна відзивз додатками,в якійпредставник позивачавказує на необхідністьпозов задовольнитиповністю.В обгрунтування зазначає,що у Відзиві представник Відповідача не зазначив, яким чином батько дитини приймав участь у житті та розвиткові дитини до цього часу, чи вітав із днями народження, сімейними та загальними святами до моменту подання позовної заяви про позбавлення батьківських прав, як він планує в подальшому приймати участь у житті дитини, фактично перебуваючи за кордоном тощо. Вказує, що відповідачем свідомо обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дитини є мінімальною та недостатньою, що у свою чергу свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні статті 164 СК України. При цьому слід врахувати, що такі життєві умови були обрані відповідачем після народження дитини, перебуваючи на значній відстані, на території іншої держави, відповідач має усвідомлювати, що не зможе піклуватися про фізичний і духовний розвиток сина, його навчання, підготовку до самостійного життя. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків, зважаючи на це, вважає, що позов слід задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 17 липня 2023 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору службу у справах дітей Піщанської селищної ради Вінницької області, зобов`язано Службу у справах дітей Піщанської селищноїради Вінницькоїобласті допочатку наступногопідготовчого засіданнянадати досуду: висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно сина ОСОБА_3 .

21 серпня 2023 року на електронну адресу суду, а 28 серпня 2023 року поштовим зв`язком від Службу у справах дітей Знам`янської сільської ради Березівського району Одеської області на виконання вимог ухвали суду надійшли висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , рішення виконавчого комітету Знам`янської сільської ради про затвердження вказаного висновку, акт обсження житлово-побутових умов ОСОБА_1 та ОСОБА_3

12 вересня 2023 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Майнард Н.О. на адресу суду надійшла заява про доручення до справи письмових доказів.

27 жовтня 2023 року на адресу суду від Піщанської селищної ради Вінницької області надійшов лист про неможливість складення висновку про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 через відсутність останнього за місцем реєстрації.

Ухвалою суду від 17 січня 2024 року закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа,що незаявляє самостійнихвимог щодопредмету споруСлужба усправах дітейЗнам`янськоїсільської ради,третя особа,що незаявляє самостійнихвимог щодопредмету споруслужба усправах дітей Піщанськоїселищної радиВінницької області про зміну розміру аліментів на дитину та позбавлення батьківських прав та призначити справу до судового розгляду по суті, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 15 годину 15 хвилин 12 лютого 2024 року в залі судових засідань № 1 в приміщенні Піщанського районного суду Вінницької області за адресою: смт. Піщанка Вінницької області, вул. Вишнева, 5, встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву у разі її отримання для викладення пояснень, міркувань та аргументів з мотивами їх визнання або відхилення до 12 лютого 2024 року, задоволено частково клопотання представника позивача ОСОБА_1 адвоката Майнард Н.О. про виклик свідків, в судове засідання для розгляду справи по суті викликано свідків ОСОБА_4 та та ОСОБА_5 , судове засідання за участю яких вирішено проводити в режимі відеоконференції з Березівським районним судом Одеської області.

01 серпня 2024 року на адресу усуду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Майнард Н.О. надійшла заява, в якій виклик у судове засідання свідків відкликається, заважаючи на сімейні обставини і стан здоров`я викликаних осіб.

В судове засідання 09 вересня 2024 року позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Майнард Н.О., не з`явилися, проте від представника позивача на адресу суду надійшла заява, в якій вона просить розгляд справи проводити без їхньої з позивачем участі, позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 09 вересня 2024 року не з`явився, в попередніх судових засіданнях, в яких він брав участь в режимі відео конференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, суду пояснив, що позовні вимоги визнає частково, не заперечує проти збільшення розміру аліментів, які стягуються з нього на утримання сина, але зазначив, що на даний час проживає за кордоном та в Україну повертатися наміру немає, наразі не працевлаштований та доходів не має, а тому аліменти замість нього вносять його батьки. Бажає приймати участь у вихованні сина, але позивач йому чинить в цьому перешкоди, а тому просить не позбавляти його батьківських прав.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Корой А.В. в судове засідання 09 вересня 2024 року не з`явилися, проте від представника відповідача на адрес суду надійшла заява, в якій вона просить розгляд справи продидити без їхньої з відповідачем участі, позовні вимоги задовольнити частково в частині збільшення розміру аліментів, в решті позову відмовити.

Третя особа, що незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору Служби у справах дітей Знам`янської сільської ради Березівського районуОдеської областіуповноваженого представникав судовезасідання 09версеня 2024року ненаправила,проте відпредставника третьоїособи задовіреністю ЛахноО.Я., надійшло клопотання,в якому вона просить розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Третяособа,що незаявляє самостійнихвимог щодопредмету споруслужба усправах дітей Піщанської селищної ради Вінницької області в судовезасідання 09версеня 2024року свого уповноваженого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Крім того,суд враховуєположення ч.1,ч.3ст.223ЦПК України,де зазначено,що неявкау судовезасідання будь-якогоучасника справиза умови,що йогоналежним чиномповідомлено продату,час імісце цьогозасідання,не перешкоджаєрозгляду справипо суті,крім випадків,визначених цієюстаттею. Якщоучасник справиабо йогопредставник булиналежним чиномповідомлені просудове засідання,суд розглядаєсправу завідсутності такогоучасника справиу разі: неявкив судовезасідання учасникасправи (йогопредставника)без поважнихпричин абобез повідомленняпричин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

За наведених обставин, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті в даному судовому засіданні за відсутності учасників справи, які не з`явилися.

Враховуючи, що сторони не прибули в підготовче засідання, суд, вважає за можливе, здійснювати судовий розгляд без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

Допит свідків в судовому засідання по даній справі не здійснювався, оскільки представник відповідача відмовилася від їхнього допиту і така відмова була прийнята судом в судовому засіданні 05 серпня 2024 року.

Суд, заслухавши позивача та відповідача, їхніх представників, дослідивши позовну заяву та долучені до неї документи, відзив відповідача на позов та долучені до нього письмові докази, відповідь на відзив з додатками, документи надані третіми особами, вивчивши інші матеріали даної цивільної справи, в тому числі письмові докази надані сторонами, третіми особами та їхніми представника, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24 квітня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 Іванівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області було зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис за № 22 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 (Т. 1, а.с.11)

Відповідно до рішення Іванівського районного суду Одеської області від 15 січня 2020 року шлюб між сторонами було розірвано (Т. 1, а.с.13-14)

Судом встановлено, що сторони по справі являються батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (Т. 1, а.с.12)

Відповідно до копії довідки про реєстрацію місця проживання особи № 1376 від 03 вересня 2020 року, виданої виконавчим комітетом Знам`янської сільської ради Іванівського району Одеської області та копії витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щолдо реєстрації місця проживання № 5131-1652282-2018, сформованого 24 травня 2018 року, встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована в АДРЕСА_1 (Т. 1, а.с.9,10)

Відповідно до довідки № 155 від 23 січня 2023 року, виданої виконавчим комітетом Знам`янської сільської ради Іванівського району Одеської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка проживає АДРЕСА_2 , без реєстрації, до складу її сім`ї входять співмешканець ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (Т. 1, а.с.17)

Відповідно до довідки АТ «Креді Агріколь Банк» № 28 від 01 лютого 2023 року ОСОБА_1 з 01 листопада 2017 року по теперішній час є сспівробітником АТ «Креді Агріколь Банк» та займає посаду касира-експерта Регіонального відділення АТ «Креді Агріколь Банк» у м. Одеса з фактичним місцем роботи у м. Одеса за наступною адресою: м. Одеса, вул.. Єврейська, 26, та на даний час знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку(Т. 1, а.с.16)

Згідно довідки Знам`янського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) Сонечко» Знам`янської сільської ради Березівського району Одеської област, ОСОБА_3 , що народився, ІНФОРМАЦІЯ_7 , дійсно відвідував Знам`янський ЗДО «Сонечко» з 01 вересня 2021 року, батька ОСОБА_2 працівникаи закладу не бачили (Т. 1, а.с.15)

Також до позовної заяви, на підтвердження позовних вимог було надано акт-довідки від 20 лютого 2023 року, відповідно до якої сусіди засвідчують, що особисту знають ОСОБА_1 , яка проживає разом з родиною в будинку по АДРЕСА_2 , разом з сім`єю синами та співмешканцем на протязі останніх чотирьох років (Т. 1, а.с.18)

Відповідно до рішення Іванівського районного суду Одеської області від 17 липня 2019 року, копія якого додучена до позовної заяви, встановлено, що з ОСОБА_2 стягуються на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1600 гривень щомісячно, але не менше 70% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явленян позову, тобто з 19 квітня 2019 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 (Т. 1, а.с.19-20).

Копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 11 червня 2020 року підтверджується, що з ОСОБА_2 стягуються на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1600 гривень щомісячно, але не менше 70% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явленян позову, тобто з 19 квітня 2019 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 . (Т. 1, а.с.21)

З інформації про виконавче провадження № 62303636 та постанови про прийняття виконавчого провадження від 04 жотня 2021 року слідує, що виконавчий лист № 499/363/19 від 23 серпня 2019 року, виданий Іванівським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 прийнятий до виконання Крижопільським відділом державної виконавчої служби у Тульчиснькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (Т. 1, а.с.22-24, 27)

На підставі копії договору дарування від 22 грудня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Іванівського районного нотаріального округу Одеської області та копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 238187747 від 22 грудня 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 4/5 частини квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (Т. 1, а.с.28-30)

Відповідно до довідок № 43 та № 1091 від 07 лютого 2023 року, виданих Комунальним некомерційним підприємством «Іванівськимй медичний центр» Іванівської селищної ради Одеської області, ОСОБА_1 на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (Т. 1, а.с.31, 32).

Згідно характеристики на ОСОБА_1 , яка надана Знам`янською сільською радою Березівського району Одеської області за № 238 від 31 січня 2023 року, остання зреєстрвоана в АДРЕСА_1 , разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , але тривалий час проживають в АДРЕСА_2 , з меншим сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та чоловіком ОСОБА_7 , 1981 року народження, зарекомендувала себе як з позитивного боку, як турботлива та дбайлива матір, не конфліктна, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувалася. Скарги на неї не надходили (Т. 1, а.с.33)

Відповідно акту обстеження житлово-побутових умов від 23 січня 2023 року складеного начальником Служби у справах дітей ОСОБА_9 , на підставі заяви ОСОБА_1 з метою обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено задовільні з дотриманням санітарних умов умови проживання за вказаною адресою: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 (Т. 1, а.с.34)

Також з наданих суду письмових матеріалів та отриманих судом відомостей, встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_3 (Т. 1, а.с.35-36. 47), проте за вказаною адресою не проживає, оскільки знаходиться за кордоном, що було підтверджено самим відповідачем в судових засіданнях, в яких він брав участь в режимі відео конференції

Суд не бере до уваги, наданні сторонами та їхніми представниками роздруківки смс повідомлень (Т.1 а.с.91-92, 112-118, 224-228, Т. 2, а.с.57-59, 62-66), оскільки вони не відповідають ознакам достовірності да допустимості доказів, так як не дають суду можливості встановити джерело їх походження та не дозволяють встановити дійсні обставини справи.

Надані сторонами та їхніми представниками платіжні документи суд не розцінює як докази надані на підтвердження чи спростоування позовних вимог, оскільки вони підтверджують сплату відповідачем ОСОБА_2 аліментів на користь позивача на утримання спільного сина у розмірі, визначеному рішенням суду, проте факт сплати аліментів відповідачем не заперечувався позивачем під час судового розгляду, а лише визначався як недостатній для забезпечення всіх потреб дитини (Т. 1 а.с.80-81, Т. 2, а.с.54-56,61)

Також судом було отримано висновок «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 », затверджений рішенням виконкому Знам`янської сільської ради Березівського району Одеської області № 105 від 09 серпня 2023 року, з якого слідує, на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини Знам`янської сільської ради від 07 серпня 2023 року розглядалося питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , та у зв`язку з тим, що він не займається вихованням та утриманням дитини, окрім офіційної сплати аліментів у фіксованій сумі 1600 грн. на місяць, прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав відносно його малолітньої дитини. Зі слів ОСОБА_1 батько дитини ОСОБА_2 , останній раз спілкувався з дитиною на його дні народженні (1 рік), після чого самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. Зі слів батька ОСОБА_2 , який був запрошений на Комісію з питань захисту прав дитини через відеозв`язок, оскільки на даний час батько перебуває за кордоном, було з`ясовано, що він виїхав за кордон ще в 2021 році для того, щоб заробляти гроші на утримання своїх батьків, які не працюють та своєї малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та зазначив , що приймає участь у житті дитини шляхом сплати аліментів щомісячно 1600 грн. (Т.1, а.с.174-175)

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 15 серпня 2023 року, проведенного на підставі ухвали суду провідним спеціалістом служби у справах дітей за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено встановлено, задовільні з дотриманням санітарних умов умови проживання за вказаною адресою: ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 (Т. 1, а.с.176-177)

Також судом від Піщанської селищної ради Вінницької області було отримано повідомлення № 1509 від 28 вересня 2023 року, в якому зазначено, що Служба у справах дітей Піщанської селищної ради не може надати акт обстеження житлово-побутових умов проживання громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який зареєстрований в с. Рудницьке Тульчинського району Вінницької області, оскільки даний громадянин за місцем реєстрації не проживає, та узв`язку з цим зібрати документи та заслухати його на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Піщанської селищної ради щодо участі у вихованні сина ОСОБА_3 неможливо (Т.1, а.с.209)

Відповідно до частини третьоїстатті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Так, згідно з пунктом 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, в тому числі, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України.

Отже, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

Такі правові висновки викладені Верховним Судом у постановахвід 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18), від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження№ 61-1344св20).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 07 грудня2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

За положеннями частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина може бути розлучена з батьками у разі, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява№ 39948/06, ЄСПЛ зауважував, що якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Судом встановлено, що ще під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі відповідач ОСОБА_2 ухилявся від свого обов`язку щодо матеріального утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та його виховання, оскільки проживав окремо від свого сина та його матері, та добровільно коштів на утримання сина не надавав, про що свідчить зміст рішення Іванівського районного суду Одеської області від 17 липня 2019 року, яким з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини та дружини.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також суд бере до уваги, що відповідач з 2021 року перебуває за кордоном, що було ним підтверджено під час судового розгляду, у відзиві на позовну заяву та під час засідання комісії з питань захисту прав дитини Знам`янської сільської ради та керується при цьому положеннями ч. 1 ст. 82 ЦПК України, згідно яких обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Під час судового розгляду було встановлено, та не спростовано учасниками справи, що з моменту народження та до даного часу неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Суд бередо уваги, що з 2019 року відповідач не проживав із малолітнім сином ОСОБА_3 однією сім`єю, а з 2021 року і по сьогодні проживає за межами України, та, відповідно, протягом вказаного часу не брав та не бере участі у вихованні дитини, не піклується про нього, його фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду і лікування, як складову частину виховання, а його участь в житті динити обмежена виключно сплатою аліментів, в розмірі, який визначений рішенням суду.

Зазначені обставини підтверджуються висновком «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 », затвердженим рішенням виконкому Знам`янської сільської ради Березівського району Одеської області № 105 від 09 серпня 2023 року, довідкою з дошкільного навчального закладу, довідками про склад сім`ї позивача.

Відповідач заперечує проти позбавлення його батьківських прав, однак з дитиною не зустрічався та не спілкувався, мотивуючи це тим, що позивач не дозволяла їм зустрічатись і всіляко перешкоджала їхньому спілкуванню, проте жодних належних, допустимих та достовірних доказів таких намагань відповідач суду не надав.

Разом з тим, суд вважає, що відповідачем свідомо обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дитини є мінімальною та недостатньою, перебуваючи на значній відстані, на території іншої держави, відповідач мав усвідомлювати, що не зможе піклуватись про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, що в свою чергу свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінні статті 164 СК України.

ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11, встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.

Суд також враховує правий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 26 квітня 2022 року, в справі № 520/8264/19, згідно якого вирішуючи спір, суди з дотриманням вимог статей 263-265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й дійшли обґрунтованого висновку про те, що батько не виконував повноцінно свої батьківські обов`язки, періодичне спілкування за допомогою телекомунікаційних систем також неє таким виконаннямобов`язків, а відтак особа, яка свідомо змінює країну проживання, не приймає участі у вихованні дітей, несе відповідні ризики порушення нормальних життєвих зв`язків та передбачених законом наслідків невиконання батьківських обов`язків.

Таким чином, повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, встановили правовідносини, що склалися між сторонами, беручи до уваги якнайкращі інтереси дитини, а також те, що відповідач фактично не виконував свої батьківські обов`язки з моменту народження дитини, суд приходить до висновку про застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав, що не є порушенням статті 8 Конвенції, яка передбачає право особи на повагу до свого сімейного життя, оскільки позбавлення батьківських прав відповідача в судовому порядку за відсутності фактичного духовного зв`язку між батьком та сином, скасує лише правовий зв`язок між ним та його дитиною.

Крім того, з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач, а також наданих суду доказів, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимоги про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , в розмірі від доходу батька, але не менше 50% прожиткового мініму для дитини відповідного віку, слід відмовити з огляду на наступне.

На підставі наданих суду доказів встановлено, що відповідвідно до рішення Іванівського районного суду Одеської області від 17 липня 2019 року з ОСОБА_2 стягуються на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1600 гривень щомісячно, але не менше 70% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явленян позову, тобто з 19 квітня 2019 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 , та виконавчий лист, виадний на виконання вказаного рішення суду перебуває на виконанні в Крижопільському відділі державної виконавчої служби у Тульчиснькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

Своєчасну сплату аліментів у встановленому судом розмірі позивач під час судового розгляду не заперечувала.

Разом з тим, з пояснень наданих позивачем та її представником під час судового розгляду встановлено, що заявлена вимога щодо аліментів фактично є вимогою про зміну способу їх стягнення, оскільки наявне рішення суду про їх стягнення в твердій грошовій сумі в розмірі 1600 гривень, але не менше 70 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, яка за твердженням позивача є недостатньою для утримання дитини, а з дати винесення судового рішення сума прожиктвого мінімуму суттєво змінилася.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, зміна способу стягнення аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ст. 192 ч. 1 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов`язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів може тягнути і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.

Сімейний кодекс Українипередбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3ст. 181 СК України).

Стаття 192 СК Українитільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначенихстаттями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннямистатті 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тількистаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач.

При цьому право застосування норми закону належить виключно суду (постанова Верховного Суду України № 6-143цс13 від 05 лютого 2014 року).

Згідно з пунктом 23 вищезазначеної постанови, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Верховним судом України чітко визначені умови зміни вже встановленого розміру аліментів: зміна матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів, що ґрунтується настатті 192 СК України.

Також у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що у позовній заяві не міститься жодного посилання на зазначені обставини, а обґрунтування позовних вимог зводиться лише до того, що отримувати підвищений мінімальний розмір аліментівце безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини. При цьому будь-якого доказу на підтвердження наявності обставин для зміни способу стягнення аліментів позивачем не надано.

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині першійстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проте, обґрунтовуючи даний позов, позивач фактично посилається на те, що аліментів, які на даний час підлягають стягненню з відповідача недостатньо для задоволення потреб дитини. Тобто, як вбачається з аналізу обґрунтування позову, позивач фактично вказує на необхідність збільшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення. Зважаючи на пред`явлення позову з метою збільшення розміру стягуваних аліментів, позивачу належало довести й інші обставини, які мають значення в такому спорі та передбачені, зокрема, частиною першоюстатті 182 СК України.

Таким чином, поставивши перед судом питання про зміну способу стягнення раніше присуджених аліментів з твердої грошової суми на частку від доходу платника, позивачу належало доводити передусім наявність у платника аліментів відповідного доходу як підставу для задоволення вимоги, для визначення розміру аліментів як частки відповідного доходу, проте позивач не надала суду жодних доказів покращення матеріального стану відповідача з часу встановлення йому аліментних зобов`язань. Позивач також не зверталась до суду з відповідними клопотаннями про витребування доказів у зв`язку з неможливістю їх отримати самостійно, а тому зазначені у позовній заяві обставини не є підставою для зміни способу стягнення аліментів.

Також суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 682/3112/18 зазначила, що зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, а є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі, у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості.

Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення. Зазначені висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі №632/580/17.

Крім того, суд зазначає, що відповідно ч. 2 ст. 184 СК України, розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше.

Верховний Суд України у своїй постанові від 06 листопада 2013 року, прийнятій у справі N 6-113цс13, висловив позицію про те, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі частини другої статті 184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно з пунктом 8 статті 8 ЦПК України у порядку, передбаченому Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі» від 17 травня 2016 року було внесено зміни до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.

З викладеного вбачається, що індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, повинна проводитись відповідно до вищевказаного законодавства органом виконавчої служби або підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - підприємцями, які провадять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.

Отже, тривале зростання загального рівня цін, що відображує зниження купівельної спроможності грошової одиниці (інфляція), зміна прожиткового мінімуму саме по собі не потребує звернення отримувача аліментів до суду з відповідним позовом про збільшення розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, оскільки законодавством передбачено відповідний механізм індексації (підвищення) розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі.

Законом України «Про внесення змін до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов`язку виконавця проводити індексацію розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі» від 01 вересня 2020 року № 831-ІХ встановлено, що індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів.

У разі самостійного надіслання стягувачем виконавчого документа безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю чи фізичній особі, зазначеним у частині першій статті 7 цього Закону, індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Таким чином, визначивши зміст, характер та правове регулювання спірних правовідносин, встановивши дійсні обставини у справі, беручи до уваги наведені позивачем обґрунтування, установлені судом факти, та в сукупності з наданими позивачем доказами, оцінивши їх в сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову в частині зміни способу стягнення аліментів слід відмовити.

При вирішенні питання про судові витрати суд бере до уваги норми ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, яка визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В частині 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження розміру понесених судових витрат, стороною позивача суду було надано квитанцію № 4126-2104-3730-0939 від 06 березня 2023 року про сплату судового збору в розмірі 1073,60 гривень за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому враховуючи, що позовну вимогу про позбавлення батьківських прав судом задоволено, сплачений позивачем судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Також, суд виходить із положень ст.ст. 4, 5 Закону України «Про судовий збір», згідно яких позивач звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду із вимогою про стягнення аліментів, а тому у порядку ст.141 ЦПК України, враховуючи, ціну позову, яка у позовах про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців, та враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні позовної вимоги про стягнення аліментів, суму судового збору 1073,60 грн., яка підлягала сплаті на день звернення до суду із позовом про стягнення аліментів, слід компенсувати за рахунок держави.

Вирішуючи питання щодо вимог позивача про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що 13 березня 2023 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Майнард Н.О. надійшла заява в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, в якій представник позивача просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у справі №499/229/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на дитину та позбавлення батьківських прав та вказує, що вказані витрати підтверджується копією Договору про надання правничої допомоги, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копією Додатку №1 до договору - Акту про оплату проведених судових засідань під час розгляду справи на суму 13 000 грн. (Судові засідання 21.06. 2023 - 1500гр 17.0720.23 - 1500гр 07.09.2023 - 1500гр 29.09.2023 - 1500гр 27.10.2023 - 1500гр 22.11.2023 - 1500гр 17.01.2024 - 1500гр., 12.03.2024 - 1500 грн.).

Разом з тим, в матеріалах справи наявна лише копія договору про надання правничої допомоги від 14 лютого 2023 року, а інші докази понесених витрат на правничу допомогу суду надані не були.

Згідно пункту 5 частини 7 статті 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення зазначається призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

В статті246ЦПК Українипередбачено,що якщосторона зповажних причинне можеподати докази,що підтверджуютьрозмір понесенихнею судовихвитрат дозакінчення судовихдебатів усправі,суд зазаявою такоїсторони,поданою дозакінчення судовихдебатів усправі,може вирішитипитання просудові витратипісля ухваленнярішення посуті позовнихвимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Оскільки, представником позивача подано на адресуду заяву в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, проте не надано доказів щодо розміру таких витрт, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати та визначити позивачу та її представнику строк для подання доказів щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі наведеного та керуючись ст. 150, 151, 153, 157, 164-166, 180-184, 192 СК України, ст. ст. 82, 133, 137, 141, 206, 211, 223, 246, 247, 258, 259, 263-265, 417 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Знам`янської сільської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору служба у справах дітей Піщанської селищноїради Вінницькоїобласті про зміну розміру аліментів на дитину та позбавлення батьківських прав, задовольнити частково.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) відносно його неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судовий збі в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп. за позовною вимогою про позбавлення батьківських прав.

Судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп. за позовною вимогою про стягнення аліментів компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Роз`яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Піщанський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його підписання до Вінницького апеляційного суду.

Судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначити на 24 вересня 2024 року на 15 годину 00 хвилин в приміщенні Піщанського районного суду Вінницької області визначивши позивачу ОСОБА_1 та її представнику адвокату Майнард Наталії Олександрівні строк для подання доказів щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу до 16 вересня 2024 року включно.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 ,яка зареєстрована в АДРЕСА_1 ,проживає в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;

відповідач: ОСОБА_2 , який зареєстрований в АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

Служба у справах дітей Знам`янської сільської ради, що знаходиться в с. Знам`янка Березівського району Одеської області, вул. Лікарняна, 9А, код ЄДРПОУ- 43692076;

Служба у справах дітей Піщанської селищної ради Вінницької області, що знаходиться в смт. Піщанка Тульчинського району Вінницької області, вул. Центральна, 36, код ЄДРПОУ- 04325986.

Суддя: