Рішення

від 24.09.2024 по справі 499/229/23

ПІЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальнийномер 499/229/23

Номер провадження 2/142/16/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

іменем України

24 вересня 2024 року смт. Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Нестерука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Яворської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Піщанка Вінницької області заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Майнард Н.О. в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №499/229/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Знам`янської сільської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору служба у справах дітей Піщанської селищноїради Вінницькоїобласті про зміну розміру аліментів на дитину та позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 09 вересня 2024 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Знам`янської сільської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору служба у справах дітей Піщанської селищноїради Вінницькоїобласті про зміну розміру аліментів на дитину та позбавлення батьківських прав, позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,(реєстраційнийномер обліковоїкартки платникаподатків НОМЕР_1 )відносно йогонеповнолітнього сина- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,в задоволенні решти позовних вимог відмовлено, стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судовий збі в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп. за позовною вимогою про позбавлення батьківських прав, судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп. за позовною вимогою про стягнення аліментів вирішено компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 24 вересня 2024 року на 15 годину 00 хвилин в приміщенні Піщанського районного суду Вінницької області та визначено позивачу ОСОБА_1 та її представнику адвокату Майнард Наталії Олександрівні строк для подання доказів щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу до 16 вересня 2024 року включно.

В судове засідання 24 вересня 2024 року позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Майнард Н.О., не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином через підсистему "Електронний суд", де позивач та її представник мають зареєстрований електронний кабінет.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Корой А.В. в судове засідання 24 вересня 2024 року не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином через підситсему "Електронний суд", де відповідач та його представник мають зареєстрований електронний кабінет.

Третя особа, що незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору Служби у справах дітей Знам`янської сільської ради Березівського районуОдеської областіуповноваженого представникав судовезасідання 24вересня 2024року ненаправила,проте відпредставника третьоїособи задовіреністю ЛахноО.Я., надійшла заява, в якій вона просить судове засідання продити без її участі.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору служба у справах дітей Піщанської селищної ради Вінницької області в судове засідання 24 вересня 2024 року свого уповноваженого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що учасники справи в судове засідання для розгляду заяви про розподіл судових витрат не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце його проведення, будь-яких заяв чи клопотань не подали, суд приходить до висновку, що відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України їхня неявка не є перешкодою для проведення судового засідання та вирішення питання про розподіл судових витрат на підставі наданих суду доказів.

Розглянувши заяву про розподіл судових витрат, додатки до неї, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що заява про розподіл судових витрат підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частинами другою-п`ятоюстатті 270 ЦПК Українивстановлено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно положень абз. 2 ч. 3 ст. 259 ЦПК України, суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

В частині ч. 1 ст. 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що 13 березня 2023 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Майнард Н.О. надійшла заява в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України, в якій представник позивача просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у справі №499/229/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на дитину та позбавлення батьківських прав та вказує, що вказані витрати підтверджується копією Договору про надання правничої допомоги, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копією Додатку №1 до договору - Акту про оплату проведених судових засідань під час розгляду справи на суму 13 000 грн. (Судові засідання 21.06.2023 - 1500гр 17.0720.23 - 1500гр 07.09.2023 - 1500гр 29.09.2023 - 1500гр 27.10.2023 - 1500гр 22.11.2023 - 1500гр 17.01.2024 - 1500гр., 12.03.2024 - 1500 гр.).

Разом з тим, в матеріалах справи наявна лише копія договору про надання правничої допомоги від 14 лютого 2023 року, а інші докази понесених витрат на правничу допомогу суду надані не були.

Оскільки, представником позивача подано на адресуду заяву в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, проте не було надано доказів щодо розміру таких витрат, рішенням суду від 09 вересня 2024 року судом було призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати та визначено позивачу ОСОБА_1 та її представнику адвокату Майнард Наталії Олександрівні строк для подання доказів щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу до 16 вересня 2024 року включно.

Разом з тим, станом на 16 вересня 2024 року будь-яких додаткових доказів щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу від позивача та її представника на адресу суду не надійшло, а тому суд вважає за можливе вирішити питання про розподіл витрат на правничу допомогу на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК Українипередбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першоїстатті 58 ЦПК Українисторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина першастатті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно доЗакону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертійстатті 62 ЦПК України.

Відповідно достатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зістаттею 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 2ст. 141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача;у разі відмови в позові - на позивача;у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною третьоюстатті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертоїстатті 137 ЦПК Українивбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другоїстатті 137 ЦПК України).

Такі правові позиції викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Вказана судова практика є незмінною.

Згідно вимог ст.137, ст.141 ЦПК Українизазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження надання та понесення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано до суду: копію договору про надання правничої допомоги від 14 лютого 2023 року, укладеного між адвокатом Майнард Н.О. та ОСОБА_1 (т. 1, а.с.38).

У розумінні положень частини 5статті 137 ЦПК Українизменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року; від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19); від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат.

Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Такі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), а також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у справі № 922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі самостійно з власної ініціативи, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Зі змісту договору про надання правничої допомоги, слідує, що його умовами передбачено, що за надання правової допомоги, клієнт авансовано сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі 7000,00 грн за складання позову. Крім цього цього сторони домовилися про оплату кожного призначеного засідання у режимі відеоконференції у розмірі 1500 гривень (1 година розрахункового часу адвоката). Окремо також оплачуються додаткові адвокатські запити, заяви та клопотання, необхідність яких обумовленя розгляддом справи.

Суд, вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, взявши до уваги надані стороною позивача докази надання такої допомоги, дійшов висновку про те, що визначений стороною позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу, в сумі 20000 грн., є явно завищеним, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не співрозмірні із виконаною роботою з огляду на наступне.

Суд виходитьз того,що спір про позбавленнябатьківських прав тазміну розміруаліментів для адвокатаМайнард Н.О.є споромнезначної складності,оскільки спірніправовідносини регулюютьсязагальними нормамиСК України, постанови Верховного Суду містять необхідні висновки в таких правовідносинах, а тому суд вважає, що формування правової позиції, підготовка процесуальних документів по даній цивільній справі не становила для представника позивача складності та не вимагала дослідження великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

Відтак, витрати у зазначеній представником позивача сумі в договорі за підготовку позовної заяви не можна визнати належним чином обґрунтованими та дійсно понесеними у зв`язку з наданням необхідної за обставин цієї справи правової допомоги.

Крім того, є явно завищеним, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру варість участі адвоката в одному засіданні в режимі відеоконференції. Враховуючи кількість судових засіданоь в даній справі в режимі відеоконференції, участь в яких брала представник позивача адвокат Майнард Н.О. (21.06.2023 р., 17.07.2023 р., 07.09.2023 р., 29.09.2023 р., 27.10.2023 р., 17.01.2024 р., 12.03.2024 р., 10.04.2024 р., 05.08.2024 р.), а також їхню тривалість (від 10 хв. до 55 хв.) такі витрати не співрозмірні із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Враховуючи складність справи, необхідність надання позивачу ОСОБА_1 адвокатом Майнард Н.О. правничої допомоги під час розгляду справи та їх характер, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, взявши до уваги надану професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що співмірним між розміром позовних вимог та розумністю судових витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі, надання якої доведено відповідними доказами, з урахуванням майнового стану сторін та конкретних обставинах справи, є стягнення з відповідача на користь позивача витрат за професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн., про що відповідно до п. 3 ч. 1ст. 270 ЦПК Українислід ухвалити додаткове судове рішення.

Керуючись статтями11, 58, 60, 62, 133, 134, 137, 141, 246, 258-259, 263-265, 270 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Майнард Н.О. в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №499/229/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Знам`янської сільської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору служба у справах дітей Піщанської селищноїради Вінницькоїобласті про зміну розміру аліментів на дитину та позбавлення батьківських прав, задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його підписання до Вінницького апеляційного суду.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 ,яка зареєстрована в АДРЕСА_1 ,проживає в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , який зареєстрований в АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

Служба у справах дітей Знам`янської сільської ради, що знаходиться в с. Знам`янка Березівського району Одеської області, вул. Лікарняна, 9А, код ЄДРПОУ- 43692076;

Служба у справах дітей Піщанської селищної ради Вінницької області, що знаходиться в смт. Піщанка Тульчинського району Вінницької області, вул. Центральна, 36, код ЄДРПОУ- 04325986.

Суддя: