Постанова

від 09.09.2024 по справі 211/967/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4533/24 Справа № 211/967/24 Суддя у 1-й інстанції - Ніколенко Д. М. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Агєєва О.В., Бондар Я.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторінв приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Кривий РігДніпропетровської області цивільну справу № 211/967/24 за скаргою ОСОБА_1 на дії Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), стягувач: ОСОБА_2 ,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2024 року,

встановив:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), стягувач: ОСОБА_2 , в якій просить судвизнати неправомірним та незаконним розрахунок заборгованості по аліментах у ВП №43443482, на підставі якого винесено постанову державного виконавця від 20 грудня 2023 року про накладення штрафу на ньогоза несплату аліментів, та скасувати його; визнати неправомірними та скасувати постанови державного виконавця від 20 грудня 2023 року про накладення штрафу наньогоза несплату аліментів у ВП №43443482та постанови про арешт коштів від 20 грудня 2023 року ВП №43443482; визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця щодоне закінчення виконавчого провадження №43443482 протягом місяців з дня повного погашення заборгованості по аліментах та зобов`язати привести виконавче провадження у відповідність до п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2024 року скаргу ОСОБА_1 повернуто скаржнику.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить ухвалу Довгинцівського апеляційного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на виконання ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2024 року ним було зазначено всі відомі відомості про стягувача ОСОБА_2 , зазначено про наявність електронного кабінету, зазначив, що оскаржує та просить суд визнати неправомірними та незаконними дії, рішення і бездіяльність державного виконавця Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Поважної К.О., зазначив, що скаржник не має копії рішення суду від 24 лютого 2005 року через його неотримання. Також на виконання ухвали суду першої інстанції про залишення його скарги без руху він надав підтвердження про те, що ним не подано іншої аналогічної заяви до цієї посадової особи з тим самим предметом та з тих самих підстав та надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Вважає повернення його скарги судом першої інстанції передчасним.

Посилається, що на виконання ухвали Довгинцівського районного суду міста кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2024 року він зазначив, що на підтвердження дотримання строку звернення до суду із скаргою на постанови державного виконавця від 20 грудня 2023 року, про наявність яких він дізнався 23 січня 2024 року після їх отримання нарочно в органі ДВС, а також щодо поважності причин пропуску з 20 грудня 2023 року по 23 січня 2024 року надав відпускний талон, доказ хвороби (поранення) і перебування пораненого в лікарні зятя (військовослужбовця) і постанову з відміткою про дату отримання.

Щодо строків звернення зі скаргою зазначає, що про арешт коштів банком він дізнався випадково 20 січня 2024 року від працівників АТ КБ «Приватбанк». На всі прохання надати йому постанову про накладення штрафу та докази і підстави для його накладення, розрахунки заборгованості по аліментах, розрахунок суми штрафу, розрахунок пені державним виконавцем відмовлено. 11 лютого 2024 року він дізнався, що, незважаючи на те, що він повністю сплатив всю заборгованість по аліментах ще восени 2023 року, виконавче провадження не було завершене до теперішнього часу. Постанову державного виконавця він отримав через свого представника 25 січня 2024 року про що свідчить відмітка в матеріалах виконавчого провадження і це не враховано судом першої інстанції.

Також в апеляційній скарзі наведені доводи та мотиви його звернення до суду зі скаргою на дії Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) по суті заявлених ним вимог, які є аналогічними доводам поданої скарги. При цьому, заявник посилається, що судом першої інстанції його доводи не враховані та не досліджені.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст.7, ч. 2 ст.369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 6 ч. 1ст. 353 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2024 року скарга ОСОБА_1 залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків, роз`яснено, що в разі невиконання вказаних в ухвалі вимог, заява буде вважатись неподаною та повернута.

Залишаючи заяву без руху, суд першої інстанції, з урахуванням положень ч. 9 ст. 10 ЦПК України, виходив з того, що скарга на дії посадової особи органу державної виконавчої службиабо приватного виконавцямає відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, що передбачені положеннями ст. ст. 175, 177 ЦПК України. Суд першої інстанції дійшов висновку, що, в порушення вищевказаних норм ЦПК України, скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам, встановленим ст. 175 ЦПК України, а саме:

- у скарзі відсутні відомості про наявність або відсутність електронного кабінету сторін у справі;

- у скарзі не вказано повну інформацію щодо стягувача, хоча в доданих скаржником додатках вказана інформація наявна;

- також у скарзі не конкретизовано, дії якого державного виконавця оскаржуються скаржником;

- скаржником не додано копії рішення суду від 24.02.2005 року;

- скаржником не надано підтвердження про те, що ним не подано іншої аналогічної заяви до цієї ж посадової особи з тим самим предметом та з тих самих підстав;

- скаржником не зроблено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

- скаржником не надано письмових доказів на підтвердження дотримання строку звернення до суду зі скаргою на постанови державного виконавця від 20.12.2023, про наявність яких скаржник дізнався згідно тексту скарги 20.01.2024.

На виконання вказаної ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 лютого 2024 року заявником до суду першої інстанції надано клопотання про усунення недоліків, в якому ним зазначено про усунення недоліків скарги відповідно до вимог суду, порушено питання про поновлення строку на оскарження та викладені доводи щодо підтвердження ним строку звернення до суду за скаргою на дії державного виконавця, надана уточнена редакція скарги.

Повертаючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що заявником частково усунуті недоліки поданої скарги, лише не конкретизовано дії якого державного виконавця оскаржуються скаржником. Щодо поважності пропуску строку подання скарги заявник вказує на те, що він є військовослужбовцем і, перебуваючи у короткостроковій відпустці у період з 16 січня 2024 року по 24 січня 2024 року, написав заяву до органів ДВС та у відповідь на заяву отримав постанову про накладення штрафу 23 січня 2024 року. Врахувавши, що скаргу представником ОСОБА_1 подано 12 лютого 2024 року, тобто строк подання скарги було пропущено на 11 днів і не надано жодних доказів, які б свідчили про наявність підстав для визнання причин пропуску звернення до суду поважними, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення скарги ОСОБА_1 .

Проте, погодитись з такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд не може за наступних підстав.

Відповідно ч. 1ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Положеннями статті 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №466/948/19 вказано, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, і відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

Відповідно п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ №6 від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду, їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами статті 449 ЦПК.

Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, що подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Звертаючись 13 лютого 2024 року до суду першої інстанції зі скаргою на дії державного виконавця, ОСОБА_1 щодо строків звернення зі скаргою посилався на ту обставину, що він, будучи військовослужбовцем і перебуваючи у короткочасній відпустці, 23 січня 2024 року отримав постанову державного виконавця про накладення на нього штрафу, про який він дізнався випадково з повідомлення АТ КБ «Приватбанк». А 11 лютого 2024 року він дізнався, що хоча він повністю сплатив всю заборгованість по аліментам ще восени 2023 року, виконавче провадження не було завершене, що підтверджувалося інформацією наявною в АСВП.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції, встановивши, що скаргу представником ОСОБА_1 подано до суду 12 лютого 2024 року, констатував, що заявником пропущено строк на подання скарги на 11 днів та не надано доказів, які б свідчили про наявність підстав для визнання причин пропуску звернення до суду поважними, оскільки судом встановлено, що скаржник 23 січня 2024 року отримав постанову державного виконавця про накладення на нього штрафу від 20 грудня 2023 року.

При цьому, оскаржувана ухвала не містить висновки суду щодо вирішення клопотання заявника про поновлення строків звернення стосовно визнання неправомірним та незаконним розрахунку заборгованості по аліментах у ВП № 43443482, на підставі якого винесено постанову державного виконавця від 20 грудня 2023 року про накладення на нього штрафу за несплату аліментів та визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо не закінчення виконавчого провадження № 43443482 протягом семи днів з дня повного погашення заборгованості по аліментах та зобов`язання привести виконавче провадження у відповідність до п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», дотримання або порушення заявником строку звернення зі скаргою за вказаними вимогами судом першої інстанції не перевірено.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для повернення скарги ОСОБА_1 заявнику.

Відповідно п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки ухвала суду про повернення скарги ОСОБА_1 на дії а бездіяльність державного виконавця постановлена з порушенням норм процесуального права та перешкоджає подальшому провадженню у справі, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.367,374,379,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 09 вересня 2024 року.

Головуючий О.І. Корчиста